Цолін Дмитро Васильович. СИНТАКСИЧНІ ОСНОВИ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ. НА МАТЕРІАЛІ ЮДЕЙСЬКОЇ ЛІТУРГІЙНОЇ ПОЕЗІЇ АРАМЕЙСЬКОЮ МОВОЮ II-VIII СТ.

Краткое описание

Цолін Дмитро Васильович. Назва дисертаційної роботи: "СИНТАКСИЧНІ ОСНОВИ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ. НА МАТЕРІАЛІ ЮДЕЙСЬКОЇ ЛІТУРГІЙНОЇ ПОЕЗІЇ АРАМЕЙСЬКОЮ МОВОЮ II-VIII СТ."

Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського
Національної академії наук України
На правах рукопису
ЦОЛІН ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 811.411.171.1
СИНТАКСИЧНІ ОСНОВИ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ.
НА МАТЕРІАЛІ ЮДЕЙСЬКОЇ ЛІТУРГІЙНОЇ ПОЕЗІЇ
АРАМЕЙСЬКОЮ МОВОЮ II-VIII СТ.
10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та
Австралії
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Науковий консультант –
Хамрай Олексій
Олександрович,
доктор філологічних наук
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Умовні позначення………………………………………..……………… 8
Вступ ………………………………………………………..……….……. 14
Розділ 1. Поетичний дискурс: синтаксичний аспект……….……..….… 46
1.1. Дискурс в поезії…………….……………………..….………… 46
1.1.1. Метафора в поезії……………..….……..……………...… 49
1.1.2. Поетичний дискурс та лінгвопоетика……..………...….. 52
1.2. Кореляція синтаксису і метафори у поезії…..……..…………. 54
1.2.1. У паралельному віршуванні..………………....……….… 57
1.2.2. У літургійних піютах………..…………..…..………....… 62
1.3. Синтаксична зв‘язність поетичного тексту…..…………….…. 69
1.3.1. Дискретність, когезія, континуум……....……..………… 71
1.3.2. Зв‘язність поетичного тексту: приклади………………... 76
1.4. Аналіз комунікативного контексту…………………..………... 83
1.4.1. Звертання до аудиторії в поетичному тексті…..………... 88
1.4.2. Адаптація поетичних архаїзмів…..……..……....……….. 92
Висновки до Розділу 1……………………………………………………. 103
Розділ 2. Синтаксичні основи структури вірша в тарґумах ….…...…... 104
2.1. Структура давньоєврейського вірша………………..……..….. 104
2.1.1. Синтаксичні моделі віршування…………...……….…… 106
2.1.2. Ритмічна організація поетичного рядка………………… 111
2.1.3. Фонетичні засоби……………...……….……………........ 118
2.2. Основні структурні моделі парафразованої біблійної поезії
в тарґумах……………………………….………....…………...... 126
2.2.1. Парафраз із збереженням паралельного вірша….……… 128
2.2.2. Розширений поетичний переклад вірша…..….…….…... 130
2.2.3. Квазі-поетичні структури…..………………..…………... 132
2.3. Особливості синтаксису паралельного вірша в тарґумах…… 136
2.3.1. Рядок-речення, доповнений новими членами…………... 137
2.3.1.1. Додатковий об‘єкт…………………………..……… 137
2.3.1.2. Додаткова обставина…………………………..…… 138
2.3.1.3. Додаткове означення…………………………..….… 138
2.3.1.4. Словосполучення замість іменника…………..…… 139
2.3.1.5. Розширене словосполучення…..…………............... 139
3
139 …..…… בְ אִ תכַ נֵישֵ יהֱ ון לִ מהָ ך конструкція Інфінітивна. 6.1.3.2
2.3.1.7. Вставлений підмет або присудок…..……………… 140
2.3.1.8. Вставка антиантропоморфних або шанобливих
прийменників………………………......…..………………... 140
2.3.1.9. Перифрастичні дієслівні конструкції………..……. 141
2.3.1.10. Додатковий займенниковий суффікс…………….. 142
2.3.2. Підрядні речення в структурі вірша…………..……..….. 142
2.3.2.1. Для заміни інших синтаксичних одиниць…..……. 143
2.3.2.2. Короткі підрядні речення, введені в поетичний
рядок…………………………………………………………. 145
2.3.2.3. Додаткові підрядні речення-рядки…………...……. 147
2.3.2.4. Підрядні структури вірша………….………..……... 151
2.3.3. Додаткові сурядні і безсполучникові речення…….....…. 153
2.3.3.1. Суміжні речення-рядки…………………...………... 153
2.3.3.2. Розширені рядки………………………..…………... 154
2.3.3.3. Сурядні та безсполучникові речення-рядки у
повністю парафразованих віршах……….…………………. 155
2.3.3.4. Безсполучникові речення, вставлені в поетичний
рядок………………...………………..……………………… 156
2.3.4. Емфатичний порядок слів………………………………... 157
2.3.4.1. Речення з прислівником або адвербіальним
зворотом в початковій позиції………………..…………….. 157
2.3.4.2. Речення з додатком напочатку……......………..…… 158
2.3.4.3. Casus pendens………………………………...….....… 159
2.3.4.4. Еліпсис у паралельному вірші……...…..…..……..… 160
Висновки до Розділу 2…………………………………………………… 163
Розділ 3. Синтаксис і принципи віршування у докласичній та
класичній юдейській поезії……………………………………...…..….... 165
3.1. Єврейська літургійна поезія IV – VIII ст…………...………..... 166
3.1.1. Докласичний вірш……………….…………..…….……... 167
3.1.2. Класичне віршування…………………………………….. 170
3.2. Синтаксична кореляція між рядками-реченнями…….…..….. 173
3.2.1. Безсполучниковий зв‘язок……….……….…..………….. 176
3.2.2. Координація………………….……………...……………. 178
4
3.2.3. Субординація……………………..…………..…………... 178
3.2.4. Самостійні речення……...……...…………...………….. 179
3.3. Синтаксична структура поетичного рядка……..……....…….. 181
3.3.1. Рядок – безсполучникове складне речення..…………... 182
3.3.2. Складносурядне речення в основі рядка……..…..……... 183
3.3.3. Складнопідрядне речення-рядок…..…….…..…………... 185
3.3.4. Рядок-словосполучення…..………………..…………….. 187
3.3.4.1. Рядок – група підмета………………....…………….. 187
3.3.4.2. Група присудка………..……………..………………. 188
3.3.4.3. Рядок – адвербіальний вираз.……..……..………..... 188
3.3.4.4. «Зламаний» рядок…………..…………..………….… 189
3.3.4.5. Рядок – додаток………….……………...…………… 190
3.3.4.6. Рядок – означення……..………………..….……….... 191
3.4. Деякі особливості поетичного синтаксису……….....………… 193
3.4.1. Емфатичний порядок слів…….………..…..….…..……... 193
3.4.1.1. OVS(A)…………..……………………….…..………. 194
3.4.1.2. (A)VSO / (A)SVO……………..………..…...……….. 195
3.4.1.3. PS та Spron. pers.P в іменних реченнях……...….……… 197
3.4.1.4. Іменні речення з copula……………......…..………… 197
3.4.1.5. Іменні речення з предикативним словом ליתאית ....198
3.4.1.6. Casus pendens……....……………………..………… 198
3.4.2. Аномалії синтаксису……..………..………..…..………... 199
3.4.2.1. Підмет перед підрядним сполучником……...…….. 200
3.4.2.2. Присудок перед підрядним сполучником…..…….. 200
3.4.2.3. Адвербіальний вираз перед підрядним
сполучником…………………………………………………. 201
3.4.2.4. Змінений порядок слів у генітивному
словосполученні…………………….…………………...…. 201
3.4.3. Синтаксичні макроструктури……………..………..……. 202
3.4.3.1. Додатки, визначені підрядними реченнями…....….. 202
3.4.3.2. Складний умовний період…......………..……..…..... 203
3.4.3.3. Ланцюг розширених іменних присудків….…...…… 204
3.4.3.4. Складні синтаксичні комплекси…………….………. 206
3.4.4. Еліптичні конструкції…….…………………………...…. 208
5
3.4.4.1. Емфатичний еліпсис………….………………..…… 209
3.4.4.2. Формально-поетичний еліпсис…...………...……... 211
3.4.4.3. Граматичний еліпсис..………………………...……. 216
3.4.4.4. Синтаксичний еліпсис……….………………..……. 219
Висновки до Розділу 3……………………………………………………. 223
Розділ 4. Синтаксис частин мови в поетичному дискурсі....………..…. 225
4.1. Синтаксис дієслова…………….………….………..…………... 226
4.1.1. Переклад архаїчних дієвідмін у Тарґумі Онкелоса…….. 227
4.1.1.1. Архаїчне дієвідмінювання в біблійній поезії……... 228
4.1.1.2. Переклад архаїчних протосемітських *qtl/*yqtlдієвідмін у пророчому та гімнологічному дискурсі……..... 233
4.1.1.3. *Qtl/*yqtl-дієвідміни в наративному
поетичному дискурсі в тарґумах……………..…….….…..... 241
4.1.1.4. *Yqtl/*yqtl в параллельних поетичних рядках…....... 245
4.1.2. Суфіксальне і префіксальне дієвідмінювання…………. 257
4.1.2.1. Qtl-дієслова в звичайному вживанні…..…….…….. 257
4.1.2.2. Yqtl-дієслова……………………………..………….. 259
4.1.2.3. Yqtl-дієслова в модальному значенні……....…...…. 260
4.1.2.4. Конструкція wayyiqṭōl………...…………...……….. 263
4.1.2.5. Qtl-дієслово: гномічна дія та дія в майбутньому…. 263
4.1.2.6. Yqtl-дієслово: теперішня, гномічна дія, імперфект. 264
4.1.3. Породи дієслова……..…………………..………………... 265
4.1.3.1. Вживання S-породи замість G або D-порід…...….. 265
4.1.3.2. Рефлексивні породи (T, T-D, T-S) у значенні G та
D-порід…………………………………………………...…... 266
4.1.3.3. Давньоєврейські породи дієслова…………..……... 268
4.1.4. Дієприкметник…..…………………………...…..……….. 269
4.1.4.1. У значенні дії в минулому, теперішньому та
майбутньому……...……………………………………....…. 269
4.1.4.2. У протазисі та аподозисі умовного періоду........... 278
4.1.4.3. Перифрастичні конструкції з дієсловом הוה та
предикативним словом לית/אית .....................................280
4.1.4.4. Інші функції дієприкметника……….……...……… 283
4.1.5. Інфінітив………..…………………………..…...………… 286
6
4.1.5.1. У предикативній функції…………..…………..…... 286
4.1.5.2. У функції означення………………..…………...…. 288
4.1.5.3. У перифрастичних конструкціях з прикметником
289……………………………………….……………….….... עתיד
4.1.5.4. Інші випадки вживання інфінітива та
віддієслівного іменника……………..……………..……….. 290
4.1.6. Форми вираження модальності…..…………..………...... 292
4.1.6.1. Дієслова з волітивним значенням…....………..……. 292
4.1.6.2. Можливість, зобов‘язання, побажання…...…..……. 302
4.2. Синтаксис іменних частин мови……………..………….…….. 306
4.2.1. Іменник………….……………..……..…………….….….. 307
4.2.1.1. Абсолютний та емфатичний стан……....……..……. 308
4.2.1.2. Абстрактні іменники…………..…..……..………….. 315
4.2.1.3. Діалектні форми закінчень множини…....……..…... 319
4.2.2. Словосполучення іменник + прикметник….……………. 320
4.2.2.1. Граматично коректні словосполучення….…......…... 321
4.2.2.2. Граматично неузгоджені словосполучення….…..… 322
4.2.2.3. Прикметник в предикативній функції………..….…. 324
4.2.3. Генітивні словосполучення…….……………......………. 325
4.2.3.1. Status constructus…………………………..…...…… 326
4.2.3.2. Генітивні словососполучення з часткою -יִּ ד ......... 329
4.2.3.3. Плеонастичні конструкції з nota genitivi…….……. 331
4.2.3.4. Особливі форми генітивних словосполучень……. 332
4.2.4. Займенник.…….……………………………..……..……. 334
4.2.4.1. Вказівні займенники………..………………….....….. 334
4.2.4.2. Особові займенники…………..……………...…..….. 335
4.2.4.3. Займенникові суфікси…...………………….…….... 339
4.2.5. Числівники………………….…………….………………. 346
4.2.5.1. Принцип полярного узгодження……………...…… 347
4.2.5.2. Інверсія та еліпсис у словосполученнях з
іменниками…………………………………………………... 348
4.2.5.3. Граматичні аномалії…………….……...…………… 349
4.2.5.4. Порядкові числівники…….…………….…..……..... 349
4.3. Синтаксис часток…………………………………….………..... 350
7
4.3.1. Прийменники в поетичному контексті…....……..……... 351
4.3.1.1. Прості прийменники -ְּ ב ְּ- ,ל ְּ- ,כ ................................352
4.3.1.2. Прийменник לַע ................................................ 360
4.3.1.3. Прийменник ןִּ מ ..................................................363
4.3.1.4. Інші прийменники………..……..………..…………. 365
4.3.2. Сполучники…………………….....……..………………... 368
4.3.2.1. Сурядні сполучники……….…….….....…………….. 369
4.3.2.2. Підрядні сполучники………..………...…..…………. 371
4.3.3. Прислівники……..…………………………….…....…….. 376
4.3.3.1. Прислівники міри і способу дії…………….…..… 377
4.3.3.2. Прислівники часу.………………...………..………. 379
4.3.3.3. Прислівники місця.…………………..…..………... 381
4.3.3.4. Прислівники причини та можливості…..……...….. 381
4.3.3.5. Адвербіальні вирази..……...…………..…………… 382
4.3.4. Частки та вигуки…….………………………..………….. 382
4.3.4.1. Стверджувальні та питальні частки……...…..……. 382
4.3.4.2. Nota accusativi……………………...………..……… 383
4.3.4.3. Заперечна частка אָל .......................................385
4.3.4.4. Вигуки………………………………...………..……. 387
Висновки до Розділу 4…………………………………………………… 388
5. Висновки…..……………..………………………………………..…… 390
6. Додатки……………………………………………………………..….. 394
6.1. Додаток 1. Біблійна поезія в Тарґумі Онкелоса…………...…. 394
6.2. Додаток 2. Піюти до свята Песах…………………….……..…. 418
6.3. Додаток 3. Піюти до свята Шавуот……………….………….... 446
Список використаних джерел….……………………………..………….. 480
8
Умовні позначення
 Позначення, що стосуються біблійного тексту:
МТ – масоретський текст [150]
LXX – Септуагінта [434]
Pesh – Пешитта [435]
 Талмуд:
ВТ – Вавилонський Талмуд. Цитується за електронним варіантом
Віленського видання (1880-1886 рр.) [58].
ЄТ – Єрусалимський (або Палестинський) Талмуд. Наводиться також за
електронною версією [там само].
Назва трактатів виділена курсивом, потім
(а) для Вавилонського Талмуду – номер аркуша позначено цифрою та
його сторона, що позначається буквою: ВТ Песахім 50б, Хаґіґа 14а;
(б) для Єрусалимського Талмуду – номер розділу Мішни: ЄT Сота 8:10.
 Мідраші:
Назви трактатів подаються курсивом, після чого вказано номер розділу:
Берешіт Рабба 98:12; Когелет Рабба 7:5 та ін.. Тексти мідрашів
наводяться за вказаним вище електронним ресурсом, а також за
антологією Х. Бяліка та Й. Ревніцького [71].
 Тексти тарґумів:
TgOnq – Тарґум Онкелоса до Тори, далі йде назва відповідної книги,
відповідно до загальноприйнятого в україномовній літературі
9
позначення: TgOnq Бут. 49:1; TgOnq Вих. 15:8 та ін. Текст наводиться за
виданням А. Шпербера [149].
TgPsJon – Тарґум Псевдо-Йонатана до Тори, порядок позначення книг
такий самий, як і в попередньому випадку (див. вище). Використано
видання Е. Кларке [179-180], М. Махера [352], М. МакНамари [362-363],
М. Мартіна [353] та М. Гінзбургера [407].
TgCG – Тарґуми Каїрської Ґенізи до Тори; за виданням М. Кляйна [317].
TgNeof – Тарґум Неофіті до Тори. Наводиться за виданням А. Мачо
[351].
TgFrag – Фрагментарний Тарґум до Тори; за виданням М. Кляйна [318].
TgJon – Тарґум Йонатана до Пророків, далі, як і у випадку з тарґумами
до Тори, йде позначення книги: TgJon 1 Сам. 2:1 або TgJon Іс. 52:13 та
ін. Використано критичні видання тексту, А. Шпербера [149, 444], Е. ван
Стаалдуїн-Сулман [467], К. Каткарта [172].
Тарґуми до Писань позначаються шляхом постановки абревіатури Tg
перед назвою біблійної книги: Tg Пс. 2:1 (Тарґум до Псалмів, Пс. 2, вірш 1);
Tg Пр. 8:2 (Тарґум до Приповістей Соломових, розділ 8, вірш 4) та ін. Тексти
наводяться з урахуванням коментарів Ф. Александера [117-118], Д. Бітті
[141], С. Манган [354], Д. Стека [447] та ін.
 Піюти з Тарґумів Каїрської Ґенізи та Фрагментарного Тарґума.
Оскільки ці поетичні твори не є перекладами біблійної поезії, і
з‘являються в різних рукописах вищезгаданих тарґумів, їх позначення за
допомогою посилання на конкретний біблійний уривок не має сенсу, а
використовувати повний опис манускрипту у кожному випадку буде
вкрай незручним, ми використовуємо особливе позначення піютів у
рукописах.
10
Спочатку йде скорочена назва біблійної книги і номера розділу, до якої
додається уривок в Тарґумі (наприклад, Ex 12) та латинської букви (a, b,
c…), що вказує на конкретний рукопис (див. список нижче); далі, після коми
йде арамейська буква, що позначає куплет / рядок акровірша, а цифра через
дефіс – номер рядка. Наприклад, Ex 12a, ב-2 означає: номер рукопису (Ex
12a, Exodus 12:1, Oxford Bodleian Ms. Heb. e73, folio 29v; MS KK, Plate 174),
куплет ב ,рядок вторая. Арамейський текст наводиться за виданням Тарґумів
Каїрської Ґенізи та Фрагментарного Тарґума М. Кляйна [317-318].
Ex 12a Exodus 12:1, Oxford Bodleian Ms. Heb. e73, folio 29v; MS KK, Plate
174.
Ex 12b Exod. 12:1 Cambridge University Library MS T-S NS 186, folio 21v; MS
GG, Plate 164.
Ex 12c Exod. 12:1 Cambridge University Library MS T-S NS 186, folio 21v; MS
GG, Plate 164 (upside down).
Ex 12d Exod. 12:2 Cambridge University Library MS T-S NS 186, folio 21r; MS
GG, Plate 163.
Ex 12e Exodus 12:2 Oxford Bodleian Ms. Heb. e73, folio 29v; MS KK, Plate 174
(down).
Ex 12f Exod. 12:2 Cambridge University Library MS T-S H11.51; MS HH,
Plates 166, 167.
Ex 12g Cambridge University Library MS T-S H11.51; MS HH, Plates 169, folio
4r – 169 5v.
Ex 12h Exod. 12:2 Cambridge University Library MS T-S H11.51; MS HH,
Plates 169 folio 5v – 171 folio 6v.
Ex 12j Exod. 12:2 Cambridge University Library MS T-S H; MS MM, Plate 176;
folio 1.
Ex 12i Exod. 12:2 Cambridge University Library MS T-S H 12.11; MS JJ, Plate
172, folio 6v.
Ex 12k Exod 12:2 Oxford Bodleian Ms. Heb. e73; MS KK, Plate 173, folio 29r.
11
Ex 14a Exodus 14:29 Jerusalem Jewish National & University Library MS
4
0
577.49
; MS PP, Plate 178, folio 3 (2r).
Ex 14b Exod. 14:29-31 Jerusalem Jewish National & University Library MS
4
0
577.49
; MS PP, Plate 180-181, folio 5 (3r).
Ex 14c Exod. 14:30 Oxford Bodleian Ms. Heb. e25; MS T Plates 113, 114, folio
64v.
Ex 14d Exod. 14:30 Oxford Bodleian MS Heb. folio c74v, c75r, MS X, Plates
119, 120.
Ex 14e Exod. 14:29 Fragmentary Targum, Paris – Bibliotheque national Hébr.
110, folios 1-16.
Ex 14f Exod. 14 Cambridge University Library MS T-S H 10.78; MS MM Plate
176, folio 2v.
Ex 15a Exod. 15:6 Oxford Bodleian Ms Heb. f33; MS G Plate 96, folio 25.
Ex 20a Exod. 20:2 Leningrad, Saltykov-Schedrin MS Antonin Ebr. III B 67; MS
G, Plate 98, folio 2 – Oxford Bodleian Ms Heb. f33; MS G, Plate 99, folio 26
Ex 20b Exodus 20:1 Leningrad, Saltykov-Schedrin MS Antonin Ebr. III B 67;
MS G, Plate 98, folio 2.
Рукопис Ex 20c Fragmentary Targum, Paris Hébr. 110 folio 13a (текст
помилково розміщений після Повтор. 7:10) містить десять поем, присвячених
семи з Десяти Заповідей Декалога, для позначення яких до Ex 20c додається
ще й буква арамейського алфавіту, наприклад: Ex 20cְּא і т.д.
Список поем з рукопису Ex 20c:ְּא הדברותְּלעשרְּרשות ;Ex 20cְּב אחרְּרשות ;Ex
;כבר ז 20c Ex; זכור ו 20c Ex; לאְּתשא ה 20c Ex; לאְּיהיהְּלך ד 20c Ex; רשותְּאחר ג 20c
.אחר י 20c Ex ; לאְּתנאף ט 20c Ex; לאְּתרצח חְּ20c Ex
Нижче наведено також деякі умовні позначення текстового апарату
Тарґума Онкелоса з видання А. Шпербера [444], які використовуються у цій
монографії.
12
Рукописи з вавилонськими діакритичними знаками:
y – Ms. Or. 2363, Британський Музей
j – Ms. Or. 1467, Британський Музей
i – Ms. Or. 2228, 2229 та 2330, Британський Музей
v – Ms. Socin # 84, Бібліотека Німецького Близькосхідного Товариства,
Гаале.
Рукописи з тиверіадськими діакритичними знаками:
a – Ms. # 282, Бібліотека С.Д. Сассуна в Лондоні
c – Ms. Or. 9400, Британський Музей
d – Ms. Solger # 2, Нюрнбергг
Друковані видання тарґумів:
l – Biblia Hebraica, Ixar 1490
k – Biblia Hebraica, Lisbon 1491
h – Biblia Hebraica, shelf-mark l 1363, Бібліотека Університету м.
Фрайбург.
Рідкісні видання, що містять TgOnq:
b – Перша Рабинська Біблія, Бомберг-Венеція 1515-1517
n – Biblia Sacra Complutensis 1516-1517
m – Biblia Hebraica, Constantinople 1522
g – Друга Рабинська Біблія, Венеція 1524-1525
s – Biblia Hebraica, Сабіонетта 1557
Групи текстів, що об‘єднані спільними варіантами читання:
B = g, h
D = k, n
G = b, d, g
J = i, v
L = g, l, n
O = h, l, s
13
Q = k, n, s
R = a, b, d
S = b, d, g, g
V = h, k, l, n
Умовні позначення в схемах структури речення:
S (лат. subjectum) – підмет
V (verbum) – дієслівний присудок
O (objectum) – прямий додаток
Oindirect – непрямий додаток
A (adverbium) – обставина
P (praedicatum) – присудок
Pn (praedicatum nominalis) – іменний присудок
|| – паралельні рядки або слова / словосполучення в паралельних рядках
/ – цезура (коротка пауза між колонами)

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналіз поетичного синтаксису, здійснений нами на матеріалі юдейської
літургійної поезії арамейською мовою, дає нам можливість зробити ряд
важливих висновків, що стосуються як особливостей функціонування
синтаксису в поетичному дискурсі в цілому, так і в окремо взятих поетичних
традиціях. Ми дослідили два типи віршування, що мають різний ступінь
залежності від синтаксичних моделей: парафрази біблійної поезії, що
імітують синтаксично-орієнтовану модель версифікації (в основі – два
паралельні за синтаксичною структурою речення-рядки), та літургійні піюти,
структура вірша яких не прив‘язана до певних синтаксичних структур. До
загальних висновків, що характеризують синтаксичні основи поетичного
дискурсу, належать наведені нижче тези.
1. Характерними рисами поетичного дискурсу є високий рівень
метафоричності мови та її чітка ритміко-синтаксична сегментація.
При цьому у переважній більшості випадків використовуються
синтаксичні засоби смислової та емоційної виразності, відомі й у прозі,
риториці та інших непоетичних видах дискурсу.
2. Особливостями функціонування синтаксису в поетичному дискурсі є
адаптованість його структур до ритмічного ладу віршування, а також
більш інтенсивне вживання емфатичних конструкцій. Адаптація
синтаксису до ритміки вірша означає розмірну сегментацію речення
таким чином, щоб кількість наголошених одиниць у кожному сегменті
(колоні) була більш-менш однаковою, утворюючи повторюваний у
кожному поетичному рядку ритмічний малюнок.
3. Континуум поетичного тексту, окрім відомих і в інших видах дискурсу
засобів когезії – синтаксичних, логічних, асоціативних, образних,
композиційно-структурних та стилістичних – досягається ще й завдяки
особливому ритмічному ладу. Розмірена і регулярна ритміко-синтаксична
сегментація тексту створює додатковий ефект його цілісності. Фонетичні
391
засоби – акровірш, асонанс, алітерація і рима – також сприяють
досягненню континуума на метасеміотичному рівні, однак вони вторинні
стосовно ритму, оскільки притаманні не всім формам віршування.
4. Кореляція між метафорою та синтаксисом в поетичному дискурсі
найбільш оптимальною є в синтаксично-орієнтованому віршуванні,
представленому в нашому поетичному корпусі парафразами біблійної
поезії: тут діє принцип паралелізм образів = паралелізм синтаксичних
структур при апозиційній кореляції поетичних речень-рядків. У
докласичних та класичних літургійних піютах співвідношення
метафори і синтаксису менш тісні, оскільки виразність поетичних
образів набуває особливого тут звучання завдяки її оформленню у
вигляді емфатичних конструкцій, посилених ритміко-синтаксичною
сегментованістю тексту.
5. На синтаксичні аспекти поетичного дискурсу виявляє вплив також і
комунікативний контекст: передбачувана реакція аудиторії та схема
спілкування адресант – адресат визначає ряд особливостей побудови
речення в поезії. У парафразах біблійної поезії в тарґумах це поява
значної кількості підрядних означальних речень, необхідних для
інтерпретації деяких фрагментів поетичного тексту, звертання до
аудиторії із закликами морально-релігійного характеру, та адаптація
поетичних архаїзмів; у літургійних піютах – фрагменти прямої мови,
риторичні запитання, рефрени (імовірно, розраховані на відгук аудиторії
у вигляді співу антифоном).
6. Лінгвопоетичні аспекти синтаксису безпосередньо пов‘язані з
функціональними різновидами поетичного дискурсу, які можуть
зустрічатися в межах архітектоніки одного поетичного твору: а)
розповідним поетичним дискурсом; б) діалогічним; в) гімнологічним; г)
медитативним; д) риторичним; е) пророчим. Кожен з цих різновидів
характеризується притаманними лиш йому особливостями: специфіка
наративного дискурсу – максимально наближений до прози порядок
392
слів і синтаксичні функції дієслів; гімнологічного – часте використання
іменних речень SPn-типу (іменні речення дефініції); для медитативного
дискурсу властиве вживання складних речень з кількома підрядними
визначення (у докласичній поезії); для риторичного та діалогічного –
елементи прямої мови, короткі питальні речення та дієслова у
наказовому способі (імператив, юсив, когортатив); пророчий дискурс
комбінує особливості гімну з с частим вживанням дієслів yqtl-дієвідміни
у значенні майбутнього часу та модальності.
7. Специфіка поетичного дискурсу впливає й на вибір структури речення.
Найяскравіше цей принцип може бути проілюстрований на матеріалі
парафразів давньоєврейської поезії в Тарґумі Онкелоса: у зв‘язку з
адаптацією архаїчної поезії до нової комунікативної ситуації
(синагогальна літургія) та необхідністю введення деяких екзегетичних
елементів, у тексті з‘являється більша кількість означальних підрядних
речень, які при цьому гармонійно вписуються в структуру паралельного
вірша (в поетичних парафразах в TgOnq налічується 72 нових підрядних
речення). Такі модифікації були синтаксичною новацією, оскільки
використання підрядних речень не було притаманним паралельному
віршуванню. Також зразком взаємодії дискурсу і типу віршування є
макроречення (складні речення з кількома підрядними і сурядними),
вживання яких мотивоване специфікою медитативно-гімнологічного
дискурсу (різнобічний опис і характеристика об‘єкту споглядання),
проте використання таких синтаксичних комплексів неможливе в
паралельному віршуванні (принцип речення – рядок), а також у
класичній літургійній поезії (структура куплета як єдиного
синтаксичного цілого обмежує розмір речення).
8. З іншого боку, варто зазначити, що особливості дискурсу впливають на
(морфо)синтаксис незалежно від типу віршування: в усіх трьох
різновидах вірша – імітації біблійного паралелізму, лінійному
докласичному та строфічному класичному – зазначені вище парадигми
393
впливу дискурсу на синтаксис діють однаково. Тобто, на формування
поетичного синтаксису впливає, перш за все, дискурс, а не структура
вірша.
9. Вибір граматичних форм та морфросинтаксичних моделей (тобто, форм
синтаксичної взаємодії частин мови у словосполученні та реченні) в
поезії обумовлені не структурою вірша, а особливостями поетичного
дискурсу. В аналізованому нами корпусі поетичних творів, ця
закономірність виявлена у а) виборі суфіксальної (qtl) або префіксальної
(yqtl) дієвідміни залежно від нарративного, пророчого чи гімнологічного
контексту; б) більш частому вживанні прикметника в предикативній
функції в іменних реченнях в гімнологічному та медитативному
різновидах поетичного дискурсу; в) переважному використанні
самостійного особового займенника у функції підмета в діалогічному
тексті; г) домінування дієприкметника в неоповідних типах дискурсу
(77,5% проти 22,5%).