ДЕЛІКТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Прокопенко Олексій Юрійович

УДК 342.95

ДЕЛІКТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комзюк Анатолій Трохимович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ДЕЛІКТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ…...…………12

1.1. Поняття та види адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку………..…………………………...12
1.2. Причини та умови вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку…………………….30
1.3. Особа порушника в адміністративних правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку………………….…………………44
Висновки до розділу 1……………...………………………………………………62

РОЗДІЛ 2. ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ……................................................67

2.1. Характеристика системи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.………..………67
2.2. Суб’єкти профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку………………………………….....86
2.3. Система заходів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку…………….……..113
2.4. Шляхи удосконалення профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку…………………...138
Висновки до розділу 2.………………………….………………………………...150

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...162
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВНЗ – Вищий навчальний заклад
КМУ – Кабінет Міністрів України.
МВС – Міністерство внутрішніх справ України.
НБУ – Національний банк України.
ОВС – органи внутрішніх справ.
ООН – Організація об’єднаних націй.

ВСТУП

Актуальність теми. Здійснені в Україні масштабні перетворення, пов’язані зі змінами в економічній, соціальній та політичній сферах, формуванням у громадян держави принципово нових ціннісних орієнтацій та установок, зумовили перебудову державних інституцій та вимагають від юридичної науки якісно нових досліджень державотворчих процесів.
У зазначених умовах корінних соціально-економічних перетворень у державі зростає необхідність забезпечення належного громадського порядку, особистої безпеки громадян та громадської безпеки. Громадянам необхідна впевненість у безпеці і власній, і своєї сім’ї, і свого майна. Особливої гостроти у цьому контексті набуває проблема боротьби з адміністративними та іншими правопорушеннями, які створюють серйозну загрозу розбудові молодої незалежної держави.
Більшість людей вважає, що адміністративні правопорушення не мають великої суспільної небезпеки, але ніхто не заперечує, що вони, особливо враховуючи їх кількість, дезорганізують діяльність органів державної влади і посягають на різні сфери суспільного життя, провідне місце серед яких посідають громадський порядок та громадська безпека.
Небезпека зростання кількості адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, пов’язана також з тим, що досить часто вони межують зі злочинами. Досить зазначити, що органами внутрішніх справ у 2010 році було складено 423784 протоколи про адміністративні правопорушення, вчинені у громадських місцях, що на 14 % більше ніж у 2009 році (371740) і на 27,5 % – ніж у 2008 році (327525). При цьому кількість злочинів у громадських місцях також зросла з 55377 у 2008 році до 58013 у 2009 році (4,8 %) та до 71481 – у 2010 році, тобто на 23,2 % порівняно з 2009 роком та 28 % – з 2008 роком.
Отже, деліктогенна ситуація залишається одним із найбільш небезпечних соціальних явищ, а заходи, що вживаються для її стабілізації з боку держави, бажаного результату поки що не дають. Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних правоохоронних органів зосереджена переважно на виявленні та розкритті вже вчинених адміністративних проступків та інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з наслідком, яким є прояви адміністративної деліктності, а не з її причинами та умовами. Заходи ж, намічені в багатьох державних програмах боротьби з правопорушеннями, злочинністю та окремими її проявами, виконуються не завжди і неналежним чином.
Водночас давно відомо, що профілактика є найефективнішим і найгуманнішим способом боротьби з правопорушеннями, потребуючи разом з тим комплексних зусиль як з боку суспільства і держави в цілому, так і окремих її структур. Проте відповідні дослідження в науці адміністративного права, зокрема щодо причин та умов вчинення адміністративних правопорушень, особи правопорушника та заходів профілактики адміністративних правопорушень мали загальний або фрагментарний характер. Ще гіршою є ситуація щодо деліктологічної характеристики окремих видів правопорушень, особливе місце серед яких належить адміністративним проступкам, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Таким чином, необхідність забезпечення належного громадського порядку та громадської безпеки, боротьби з адміністративними правопорушеннями в цих сферах, недостатня теоретична розробленість цих питань обумовлюють актуальність дослідження характеристик адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та системи їх профілактики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. № 755, та п.п. 3.1, 3.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу загальнотеоретичних засад профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, визначити причини та умови, що сприяють їх вчиненню, охарактеризувати систему та суб’єктів профілактики цих правопорушень, визначити заходи їх профілактики, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– визначити поняття та види адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– з’ясувати причини та умови вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– охарактеризувати особу порушника в адміністративних правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– визначити поняття профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та охарактеризувати її систему;
– визначити види суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– розкрити зміст та види заходів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– визначити шляхи удосконалення системи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Предмет дослідження становить деліктологічна характеристика та система профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1). Використовуючи метод аналізу і синтезу визначено систему профілактики та систему заходів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділи 2.1, 2.3), вивчено особу, яка вчиняє адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділ 1.3). За допомогою методів групування аналізу та синтезу, порівняльного методу визначені причини вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та умови, що їм сприяють (підрозділ 1.2). Методи класифікації, групування використовувались для визначення видів адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділ 1.1), суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділ 2.2), заходів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділ 2.3). Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги і недоліки профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Компаративний, статистичний методи та метод документального аналізу використовувались для формування напрямків удосконалення профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (підрозділ 2.4).
Науково-теоретичною базою дослідження стали наукові праці провідних фахівців у галузі соціології, загальної теорії права, теорії управління, адміністративного права, кримінології, інших галузевих правових наук, зокрема: В. Б. Авер’янова, Ю. М. Антонян, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, Є. С. Герасименка, І. П. Голосніченка, І. В Додіна, М. І. Єропкіна, А. Ф. Зелінського, В. В. Зуй, К. Є. Ігошева, Д. П. Калаянова, С. В. Ківалова, О. П. Клюшніченка, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Д. П. Коренєва, В. М. Кудрявцева, Б. М. Лазарєва, Д. М. Лук’янця, В. В. Новикова, О. І. Остапенка, Р. С. Павловського, В. П. Пєткова, Л. Л. Попова, І. С. Самощенка, О. Ф. Скакун, О. М. Тарасенка, Ю. О. Тихомірова, В. П. Філонова, В. А. Юсупова та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність уповноважених суб’єктів щодо профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Використано також проект Кодексу України про адміністративні проступки. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, а також статистичні дані щодо причин вчинення зазначених правопорушень та умов, що їм сприяють.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, застосуванням відповідного теоретико-методологічного апарату та практики реалізації норм чинного адміністративного законодавства щодо профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень, присвячених проблемам профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– набуло подальшого розвитку визначення поняття та видів адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, до яких віднесено адміністративні правопорушення: що посягають на здоров’я населення; у сфері забезпечення охорони природи та використання природних ресурсів; у сфері промисловості, будівництва та використання паливно-енергетичних ресурсів; у сільському господарстві; у сфері забезпечення безпеки руху та експлуатації автомобільного, залізничного, повітряного і водного транспорту;
– удосконалено розуміння системи причин вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та умов, що їм сприяють;
– отримало подальшого розвитку визначення структури особи порушника в адміністративних правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, якій властиві біофізіологічні, соціально-демографічні, індивідуально-деліктні, психологічні, моральні та соціально-рольові ознаки;
– удосконалено характеристику системи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, до якої включено: об’єкти, мету, принципи, завдання, функції та заходи профілактики (зміст профілактики), суб’єкти, які реалізують зміст профілактики;
– отримали подальшого розвитку визначення видів та характеристика суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– вперше визначено види спеціальних суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, прокуратура, суди, Державний комітет України з нагляду за охороною праці, громадські організації;
– вперше визначено систему заходів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, які поділено на загальносоціальні та спеціальні. Серед останніх виділено спеціальні заходи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, які стосуються всіх таких правопорушень; спеціальні заходи профілактики окремих груп адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та спеціальні заходи індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення системи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути базою для подальшого розроблення проблем профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– у законотворчій діяльності – за результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного адміністративного законодавства, норми якого регулюють систему профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність щодо профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять та в ході підготовки підручників і навчально-методичних матеріалів з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ».
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми конституційного реформування в Україні» (Харків, 2010 р.), «Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності» (Кіровоград, 2010 р.) та «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо деліктологічної характеристики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, визначення системи їх профілактики та шляхів її удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок та громадську безпеку – суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на суспільні відносини, спрямовані на забезпечення недоторканості життя, здоров’я та гідності громадян, власності та нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян та забезпечення умов, які гарантують можливість стабільного всебічного прогресу людини, суспільства і держави, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок передбачені наступними статтями КпАП України: 61, 77-1, 83-1, 85, 85-1, 89, 173, 173-1,173-2,174,175-1, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 181-1, 182, 183, 184.
Адміністративні правопорушення, об’єктом яких є громадська безпека, передбачені такими статтями КпАП України: 41 ч.2, 42, 42-1, 42-2, 42-3, 44, 45, 46, 46-1, 52, 53, 57, 59-1, 60, 62, 71, 72, 77, 78, 79, 82-4, 83, 88, 90, 90-1, 91-1, 93 ,94, 95, 103, 105, 106-1, 107, 109, 111, 114, 116, 116-2, 117, 118, 120, 121, ч.II ст. 122, ч.II ст. 121-1, 123, 128, 128-1, 129, 130, 133, 139, 140, 175, 177-2.
Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку варто поділити на: адміністративні правопорушення, що посягають на здоров’я населення; адміністративні правопорушення у сфері забезпечення охорони природи та використання природних ресурсів; адміністративні правопорушення у сфері промисловості, будівництві та використанні паливно-енергетичних ресурсів; адміністративні правопорушення у сільському господарстві; адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху та експлуатації автомобільного, залізно-дорожнього, повітряного і водного транспорту.
2. Причини та умови адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку доцільно поділити на об’єктивні та суб’єктивні.
До об’єктивних причин адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку варто віднести: збереження малокваліфікованої праці; незрілість культури; недостатність матеріальних, фінансових й інших ресурсів, за допомогою яких можна покращити рівень свідомості, морального стану і культури; злочинність, а також корумпованість державних установ; дискримінація населення за расовими і національними ознаками, останки соціальної нерівності.
До суб’єктивних причин адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку слід віднести відповідні моменти соціальної психології, які суперечать суспільній моралі та знаходять свій прояв у перекручених цілях, мотивах, моральних цінностях, та у перекрученій правосвідомості особи: наявність культу речей і подвійної моралі.
До об’єктивних умов вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку слід віднести економічну кризу, майнову диференціацію нашого суспільства, рівень безробіття. До суб’єктивних умов – демографічні та соціально-психологічні особливості населення та правопорушника (стать, вік, темперамент, риси характеру і т.д.), такі негативні соціальні явища, як наркотизм, правовий нігілізм, пияцтво, алкоголізм, а також недоліки в організації охорони громадського порядку, охорони державної та приватної власності та роботи правоохоронних органів.
3. З позиції статики структурі особи адміністративного делінквента в правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку властиві наступні ознаки:
– біофізіологічні ознаки за допомогою дослідження яких ми можемо стверджувати, що одні правопорушення у сфері громадської безпеки та громадського порядку можуть вчинятися лише жінками, інші переважно чоловіками. Адміністративні правопорушення, об’єктом посягання яких є громадська безпека в рівній мірі можуть скоюватися як чоловіками, так і жінками;
– соціально-демографічні ознаки (вік, рівень освіти, соціальне походження та положення, рід занять, рівень матеріального забезпечення та ін.). дослідження зазначених ознак вказує на те, що ряд адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок часто вчиняються саме малолітніми та неповнолітніми. При цьому, наприклад, адміністративні правопорушення, що посягають на громадську безпеку у переважній більшості випадків скоюються дорослими людьми, адже більшість вказаних правопорушень пов’язані з професійною діяльністю.
До вчинення більшості адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, схильні особи, які не мають високого рівня інтелектуального розвитку та освіти. Втім, наприклад, адміністративні правопорушення у сфері громадської безпеки, що пов’язані з професійною діяльністю в тому числі посадових осіб вказують на наявність спеціалізованої професійної освіти останніх, однак порушення тих чи інших норм в сфері громадської безпеки свідчить, що, враховуючи суб’єктивну сторону вказаних правопорушень, кваліфікаційний (освітний) рівень посадових осіб-порушників є не достатнім;
– індивідуально-деліктні ознаки (це дані про скоєння в минулому адміністративних правопорушень та злочинів, про характер цих злочинів або проступків, дані про спрямованість, мотивацію). Ряд адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку є дуже близькими до злочинів, тому визначення цих ознак сприяє більш вірному вивченню причин та умов скоєння проступків в цілому, та сприяють більш ефективному застосуванню адміністративних стягнень та індивідуалізації адміністративної відповідальності;
– психологічні та моральні ознаки (тип нервової організації, емоційна збудженість, психологія між особистого спілкування, моральні переконання, ціннісні орієнтації). Як уявляється, не потребує заперечень, той факт, що особа порушника в адміністративних правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку має низькі моральні переконання, проблеми із спілкуванням, недбале відношення до своїх професійних обов’язків, проблеми сімейного побуту тощо;
– соціально-рольові ознаки (сімейний стан, коло спілкування, професія, місце роботи, положення особи в різних соціальних групах та інші).
З позиції динаміки особа адміністративного делінквента в правопорушеннях, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку характеризується протиправною поведінкою особи, структура якої складається з мотиваційної сфери (потреби, інтереси), усвідомлення цілі та засобів її досягнення, зіставлення мети та засобів її досягнення із цінностями, потребами та інтересами, прийняття рішення, вчинення адміністративного проступку. На протиправну поведінку впливають наступні обставини: конкретна життєва ситуація, оточуюче середовище (соціальні групи, стереотипи поведінки у суспільстві), особисті якості: стать, вік, темперамент психічні аномалії та хвороби, психологічні стан: (емоції, тривожність, стреси, афекти).
Осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку можна поділити на типи: випадкові порушники, які вперше вчинили адміністративне правопорушення, що суперечить їх соціально-позитивній спрямованості, і які характеризуються позитивною поведінкою, ситуаційні порушники, які вчинили адміністративне правопорушення під впливом негативної зовнішньої ситуації при загальній соціально-позитивної спрямованості особи, нестійкі порушники, які скоїли адміністративні проступки вперше, але які раніш допускали різні правопорушення та аморальні дії, злісні порушники, яки вчиняли адміністративні правопорушення неодноразово, незважаючи на прийняті міри примусу або переконання.
4. Профілактика адміністративних правопорушень – це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян, що проявляється у застосуванні заходів, направлених на виявлення причин та умов їх вчинення, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антисуспільної установки особи, адміністративної деліктності як соціального явища, дотримуючись прав та свобод громадян, під час такої діяльності.
Це визначення є характерним для профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Систему профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку складають: об’єкти профілактики; заходи профілактики (зміст профілактики); суб’єкти, які реалізовують зміст профілактики; завдання профілактики; цілі профілактики; функції профілактики та принципи профілактики.
До цілей профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, віднесено: обмеження дії негативних соціальних явищ та процесів, які не належать до сфери адміністративної деліктності, але взаємопов’язані з нею; усунення або нейтралізація причин адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, а також умов, що їм сприяють; вплив на особу, яка за своїми морально-психологічними якостями здатна вчинити адміністративне правопорушення та продовжувати протиправну діяльність; нейтралізація негативного впливу мікросередовища особи (сім’ї, школи, ВНЗ, друзів, співробітників і т.д.).
До принципів, на яких має ґрунтуватися профілактика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку належать: законність, гуманізм, гласність демократизм, громадський осуд протиправної поведінки, диференційований підхід, взаємодія та координація зусиль суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, плановість та прогнозування, науковість, переважання методів переконання, адекватність методів та засобів профілактики конкретних адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Говорячи про профілактику адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку як систему певних заходів ми можемо виділити певні функції профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, а саме: 1) ідеологічна функція; 2) операційна функція; 3) прогностична функція.
Профілактика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, як певна діяльність здійснюється певними методами. Серед методів профілактики адміністративних правопорушень необхідно виділити такі: 1) економічні; 2) соціально-психологічні; 3) соціально-політичні 4) культурно-виховні; 5) правові.
5. Суб’єкти профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку діляться на дві групи: загальні суб’єкти (профілактика адміністративних правопорушень не є їх основною функцією) та спеціальні суб’єкти (профілактика адміністративних правопорушень є одною з їх основних функцій).
До загальних суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, варто віднести: 1) Верховну раду України; 2) Президента України; 3) Кабінет Міністрів України; 4) центральні та місцеві органи виконавчої влади; 5) об’єднання громадян; 6) громадян.
До спеціальних суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, віднесено: 1) Міністерство внутрішніх справ України; 2) Міністерство екології та природних ресурсів України; 3) Міністерство інфраструктури України; 4) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; 5) прокуратуру; 6) суди; 7) Державний комітет України з нагляду за охороною праці; 8) окремі громадські організації.
6. Заходи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку доцільно поділити на:
1) загальносоціальні заходи профілактики адміністративних правопорушень;
2) спеціальні заходи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
Останні в свою чергу необхідно поділити на:
а) спеціальні заходи загальної профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку;
б) спеціальні заходи профілактики окремих груп адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, та їх «фонових» явищ;
в) спеціальні заходи індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку.
7. Дисертантом визначено шляхи удосконалення законодавства у сфері профілактики адміністративних правопорушень, зокрема шляхом:
– закріплення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, в окремих главах КпАП України: «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок» та «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадську безпеку» відповідно;
– розроблення проекту Закону України «Про соціальну профілактику правопорушень в Україні», де слід визначити поняття профілактики правопорушень, перелік та зміст принципів, функцій та методів здійснення соціальної профілактики правопорушень. Прийняття останнього могло б стати основою для подальшої нормотворчої діяльності у сфері профілактики протиправних діянь, зокрема розроблення постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційно-правові засади профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.
2. Аванесов Г. А. Криминология / Г. А. Аванесов. -М. : Академия МВД СССР, 1984. – 498 с.
3. Административная деятельность органов внутренних дел (Часть общая) : [учебник] / С. Н. Бочаров, Г. П. Герт, И. А. Еремичев и др. ; под ред. А. П. Коренева. – М. : Щит-М, 2002. – 309 с.
4. Административное право (вопросы административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел) ; под ред. Л. Л. Попова. – М. : Академия МВД СССР. – 1983. – 176 с.
5. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел / под ред. Л. Л. Попова. – М., 1990. – 218 с.
6. Административное право Украины (Общая часть) : [учебное пособие]. – Х.. : Одиссей, 1999. – 224 с.
7. Адміністративна діяльність (Частина особлива) : [підручник] ; за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Х. : Еспада, 2000. – 356 с.
8. Адміністративне право України : [підручник для юрид. вузів і факультетів] / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук, В. В. Зуй та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право. – 2000. – 520 с.
9. Алексеев А. И. Криминологическая профілактика : теория, опыт, проблемы / А. И Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : Норма, 2001. – 496 с.
10. Американская социология : перспективы, проблемы, методы ; [пер. В. В. Воронин, Е. В. Зиньковський]. – М. : Прогресс, 1972. – 392 с.
11. Андрєєва О. Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. С. Герасименко. – Х., 1999. – 17 с.
12. Бахрах Д. Н. Производство по делам об админастративных правонарушениях / Д. Н. Бахрах, Э. Н. Ренов. – М. : Знание, 1989. – 96 с.
13. Бачинин В. А. Философия: философия, мир, человек, социум: учебно-методическое пособие / В. А. Бачинин. – Х. : ХИВД, 1994. – 86 с.
14. Беккариа Ч. О. О преступлениях и наказаниях / Ч. О. Беккариа; [пер. М.М. Исаева]. – М., 1939. – 483 с.
15. Бизнес и безопасность // С .В. Лекарев, В .А. Порк ; науч ред. А. И Гуров, Б. С. Тетерина. – Толковый терминологический словарь. – М. : ЦКСИМиМ, Ягуар, 1995. – 336 с.
16. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бугайчук Костянтин Леонідович . – Х., 2002. – 243 с.
17. Васильев В Л. Юридическая психология : [учебник для вузов] / В. Л Васильев. – СПб : Питер, 2000. – 613 с.
18. Васильева О. М. Некоторые теоретические вопросы взаимодействия органов внутренних дел с добровольными народными дружинами / О. М. Васильева // Вопросы взаимодействия с общественностью. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1977. – С. 95-103.
19. Вебер М. О некоторых категориях понимающей социологии : [избранные произведения] / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 804 с.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. – Ірпінь : ВТФ Перун, 2002. – 1440 с.
21. Вицин С. Е. Системный подход к преступности / С. Е. Вицин. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 178 с.
22. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948г. // Международная защита прав и свобод человека : сборник документов. – М. : Норма, 1990. – С. 28-54.
23. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование : [монография] / И. А. Галаган. – Воронеж : Воронеж. ун-т, 1976. – 198 с.
24. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение пре ступлений : [учебное пособие] / В. В. Голина. – К. : Наукова Думка, 1989. – 386 с.
25. Голоднюк М. Н. Предупреждение преступности : [учебное пособие] / М. Н. Голоднюк. – М. : МГУ. – 1990. – 112 с
26. Данильченко П. А. Місце і роль переконання і примусу у взаємодії органів внутрішніх справ з населенням / П. А. Дальниченко // Проблеми взаєморозуміння ОВС з населенням : матеріали міжвузівської курсантської (студентської) наук.-практ. конференції. Донецьк, 26 жовтня 2001 р. – Донецьк : ДІВС, 2002. – С. 176-182.
27. Додин Е. В. Административная деликтология : [курс лекций] / Е. В. Додин. – Одесса : АО БАХВА, 1997. – 116 с.
28. Доценко О С. Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Доценко Олександр Сергійович. – К., 2003. – 207 с.
29. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / изд. подгот. А.Б. Гофман ; пер. с фр. – М. : Наука, 1991. – 572 с.
30. Еникеев М. И. Юридическая психология : [учебник для вузов] / М. И. Еникеев. – М. : Норма: изд. группа Норма Инфра, – М. : 2000. – 502 с.
31. Жалинский А. Э. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация / А. Э. Жалинский, М. В. Костицький. – Львов : Вища школа : изд-во при Львов. ун-те, 1980. – 212 с.
32. Зарипов З. С. Правовой механизм профилактики правонарушений : [учебное пособие] / З. С. Запиров. – Ташкент : Узбекестон. – 1990. – 158 с.
33. Зарипов З. С. Профилактическая функция следственных подразделений органов внутренних дел / З. С. Зарипов. – Томск, 1980. – 84 с.
34. Зелинский А. Ф. Криминология :[ курс лекций] / А. Ф. Зелинский. – Х., : Прапор. – 1996. – 260 с.
35. Зелінський А. Ф. Опіка Л. В. Детермінація злочину : [навчальний посібник] / А. Ф. Зелинский, Л. В. Опіка. – Х. : Українська Юридична академія, 1994. – 52 с.
36. Зудин В. Ф. Социальная профилактика преступлений / В. Ф. Зудин. – Саратов : Саратовский университет, 1983. – 188 с.
37. Игошев К. Е. Введение в курс профилактики правонарушений : [учебное пособие] / К. Е. Игошев. – Горький : ГВШ МВД СССР. – 1973. – 93 с.
38. Клюєв О. Розмежування запобіжної і профілактичної діяльності органів внутрішніх справ / О. Клюєв // Право України. – 2005. – №3. – С. 98 –101.
39. Клюшниченко А. П. Производство по делам о мелком хулиганстве : из опыта работы милиции Украинской ССР / А. П. Клюшниченко. — К. : Киевская высшая школа МВД СРСР, 1970. — 150 с.
40. Ковалева Е. Л. Современный взгляд на проблему понимания правомерного поведения / Е. Л. Ковалева // Право и политика. – 2001. – № 7. – С. 15-19
41. Кодекс Украинской ССР об административных нарушениях : науч.-практ. коммент / [В. С. Аджиевский, Э. Г. Герасименко, Е. В. Додин и др]. – К. : Украина, 1991. – 623 с.
42. Кодекс Украины об административных правонарушениях: научно-практический коментарій. Издание шестое, дополненное и переработанное / А. С Васильев, Е. В. Додин, О. П. Подцерковный [и др.] ; под общ. ред. А. С. Васильева, А. И. Миколенко. – Х. : Одиссей, 2008. – 1024 с.
43. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
44. Козлов Ю. М. Научная организация управления и право / Ю. М. Козлов, Е. С. Фролов. – М. : МГУ, 1986. – 245 с.
45. Козлов Ю. М. Основы советского административного права : [пособие] / Ю. М. Козлов. – 2-е изд., перераб и доп. – М. : Знание, 1979. – 207 с.
46. Колантаевский Ф. Е. Взаимодействие органов внутренних дел с добровольными народными дружинами в процессе осуществления административных функций / Е. Ф. Колантаевский // Участие трудящихся в охране общественного порядка: Труды Академии МВД СССР. – М. – 1986. – 54-58.
47. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер. – 1998. – 208 с.
48. Колодій А. М. Теорія держави та права / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков, В. П. Пастухов, В. О. Сумін, В. Д. Тихомиров . – К. : Юрінформ, 1995. – 245 с.
49. Колпаков В. К. Адміністративне право : [підручник] / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999 р. – 736 c.
50. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції : поняття, види та організаційно-правові питання реалізації : [монографія] / А. Т. Комзюк ; за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Х. : Нац.ун-т внутр.справ, 2002. – 336 с.
51. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст.2258.
52. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.
53. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996. – №30. – Ст. – 141.
54. Копейчиков В. В. Система правовых актов, регламентирующих правоохранительную деятельность в Украине: Правовая система Украины: теория и практика / В. В. Копейчиков, А. Н.Колодий, Е. Л. Слюсаренко // Тезисы докладов и научных сообщений научно-практической конференции. – К. – 1993. – 65-67 с.
55. Косюта М. Роль прокуратури у забезпеченні законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення / М. Косюта // Актуальні проблеми держави і права. – 2002. – Вип. 12. – С. 86-91.
56. Криминологические проблемы профилактики правонарушений молодежи (опыт конкретно-социологического исследования) / Ф. А. Лопушанский, Н. Ю. Крупка, И. К. Туркевич и др. – К. : Наукова думка. – 1986. – 208 с.
57. Кримінологія : [учебник] / Г. М. Миньковский, Н. Ф. Кузнецова, А. И. Гуров и др. – М. : МГУ, 1994. – 415 с.
58. Криминология и административная юрисдикция милиции :[ учебное пособие ] ; под ред. проф. В. П. Лобзякова. – М. : Закон и право. – 1998. – 205 с.
59. Кримінология : [учебник для юридических вузов] ; под ред. В .Н. Бурлакова, В. П. Сальникова, С. В. Степашина. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 1999. – 608 с.
60. Криминология : [курс лекций] ; под ред. В.Н. Бурлакова и др. – СПб. : СПб ВШ МВД РФ, 1995. – 427 с.
61. Криминология: приглашение к дискуссии : [монография] / А. В. Баляба, Э. В. Виленская, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 316 с.
62. Криминология : [учебникдля учебных заведений МВД Украины] / В. Г. Лихолоб, В. П. Филонов, О. И. Коваленко, А. Е. Михайлов ; под ред. В. Г. Лихолоба и В. П. Филонова. – Киев-Донецк, 1997. – 398 с.
63. Криминология : [учебник для юридических вузов] ; под ред. А. И. Долговой. – М. : Норма, 1999. – 780 с.
64. Криминология : [учебник для юридических вузов] ; под ред. проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. – Спб. : Академия МВД России,1998. – 576 с.
65. Кримінология : [учебник] ; под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – М. : Юристъ, 1997. – 512 с.
66. Криминология: [учебник] ; под ред. И. И. Карпец, В. Е. Эминова. – М. : Манускрипт, 1992. – 320 с.
67. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
68. Кудрявцев В. Н. Категория причинности в советской криминологии / В. Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1965. – № 11.
69. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука. – 1976. – 286 с.
70. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука. – 1986. – 448 с.
71. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления : Опыт криминологического моделирования :[ учебное пособие для вузов] / В.Н Кудрявцев. – М. : изд. дом Форум, 1998. – 216 с.
72. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
73. Кудрявцев В. Н. Правонарушения: их причины и предупреждение / В. Н. Кудрявцев. – М. : Моск. Рабочий. 1977. – 78 с.
74. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1986. – 211 с.
75. Кудрявцев В. Н. Современная социология права : [учебник для вузов] / В. Н. Кудрявцев, В. П. Казимирчук. – М. : Юристъ – 1995. – 297 с.
76. Кулешов О. О. Діяльність адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень (організаційно-правовий аспект) : автореф. дис ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 ««адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»» / О. О. Кулешов. – Ірпінь, 2005. – 20 с.
77. Курс кримінології (загальна частина) : [підручник] : у 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
78. Курс кримінології (особлива частина) : [підручник] : у 2 Т. / M. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. M. Мельник та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – K. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
79. Курс советской криминологии. ; под редакцией В. Н. Кудрявцева. – Т. 1. – М., 1984.
80. Курс советской криминологии: Предупреждение преступности / В. К. Звирбуль, И. И. Карпец, Б. В. Коробейников и др ; под ред В. Н. Кудрявцева. – М. : Юрид. лит., 1986. – 352 с.
81. Лазарев В. В. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел : [учебное пособие] / В. В. Лазарев, И. П. Левченко. М. : Академия МВД СССР, 1989. – 84 с.
82. Лазарев В. М. Административная ответственность / В. М. Лазарев. – М. : Моск. Рабочий. 1985. – 77 с.
83. Лекарь А. Г. Профилактика преступлений / А. Г. Лекарь. М. : Юридическая литерату, 1972. – 102 с.
84. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження / О. М. Литвак. – К. : Юрінком Інтер. – 2000. – 277 с.
85. Лихолоб В. Г. Правовые и нравственные вопросы предупреждения преступности органами внутренних дел : [учебное пособие] / В. Г. Лихолоб. – К. : НИиРИО Украинской академии внутренних дел, 1992. – 119 с.
86. Лобзяков В. П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел и профилактика правонарушений : [учебное пособие / В. П. Лобзяков. – М. : Московская высшая школа милиции МВД СССР, 1987. – 59 с.
87. Лобзяков В. П. Административно-правовые меры предупреждения преступлений / В. П. Лобзяков, С. С. Овчинський. – М. : Юрид. лит., 1978. –152 с.
88. Лошицький М. В. Міліцейське право як підгалузь адміністративного права / М. В. Лошицький // Науковий вісник НАВС України. – 2000. – № 2. – С.61-66.
89. Лошицький М. В. Адміністративно-правові відносини у сфері охорони громадського порядку. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лошицький Михайло Васильович.– К., 2002. – 181 с.
90. Лукьянов В. В. Административные правонарушения и уголовные преступления: в чем различие? / В. В. Лукьянов // Государство и право. – 1996. – №3. – С. 83-88.
91. Лунев А. Е. Административная ответственность за правонарушения : [монография] / А. Е. Лунев. – М. : Госюоиздат, 1961. – 186 с.
92. Лунеев В. В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции / В. В. Лунеев. – [2-е изд.., перераб. и доп.] – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.
93. Майерс Д. Социальная психология ; перев. с англ. Д. Майерс. – СПб. : ПитерКом, 1999. – 688 с.
94. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид лит., 1985. – 179 с.
95. Матвеев С. В. Субъекты административной ответственности. / С. В. Матвеев // Субъекты советского административного права. – Свердловск. – 1985. – 356 с.
96. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине : [учебное пособие] / А. И. Миколенко. – Х. : Одиссей, 2004. – 270 с.
97. Миньковский Г. М. Задачи и возможности использования уголовно-правовых средств профилактики преступности / Г. М. Миньковский // Пути совершенствования мер по предупреждению преступности : материалы всесоюзной научно-практической конференции. – М., 1988. – С. 121-123.
98. Миньковский Г. М. Предмет криминологической профилактики преступлений и некоторые проблемы ее ефективности / Г. М. Миньковский // Питання боротьби зі злочинністю. – 1972. – Вып. 17. – С. 18-20.
99. Назар Ю. С. Громадські формування з охорони громадського порядку як суб’єкти профілактики адміністративних правопорушень / Ю. С. Назар // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 77-81.
100. Назар Ю. С. Взаємодія територіальних органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці правопорушень : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Назар Юрій Степанович . – Львів, 2006. – 210 с.
101. Нижник Н. Р. Государственное-управленческое отношение в демократическом обществе : [монография] / Н. Р. Нижник. – К. : ОП Миронівська друкарня, 1995. – 208 с.
102. Новый большой энциклопедический словарь. – М. : РОСТ, 1999. – 1097 с.
103. Огурков Н. А. О некоторых филосовских аспектах сферы принуждения / Н. А. Огурков // Правовведение. – 1968. – № 5. –С. 38-43.
104. Ольховський Є. Б. Адміністративно-правові засоби забезпечення громадської безпеки : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ольховський Євген Борисович . – Х., 2002. – 234 с.
105. Оніщенко Н. Система // Міжнародна поліцейська енциклопедія : в 10 т. / відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацій та ін. – К. : Видавничий Дім ІН Юре, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 2003. – С. 950-951.
106. Основы управаления в органах внутренних дел : [учебник] ; под ред. А. П. Коренева. [2-е изд. с изм. и доп.] – М. : Щит-М, 1996. – 343 с.
107. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія / О. І. Остапеко. – Львів, 1995. – 308 с.
108. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія : автореф: дис ... д-ра юр. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. І. Остапенко. – К.,1997. – 43 с.
109. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія (соціально-правовий феномен і проблеми розвитку) / О. І. Остапенко. – Л. : Львівський інститут внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
110. Остапенко О. І. Поняття і система суб’єктів та об’єктів профілактики адміністративних правопорушень / О. І. Остапенко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №1. – С. 119 – 123.
111. Остапенко О. І. Профілактика адміністративних правопорушень (адміністративно-правовий аспект) : [навчальний посібник] / О. І. Остапенко. – Львів, 2001. – 155 с.
112. Оболонский А. В. О соотношении системного подхода и структурно-функционального анализа в юридической науке / А. В. Оболонский, В. Д. Рудашевич. – М. : Наука, 1978. – 119 с.
113. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов ; под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М : Рус. яз., 1990. – 917 с.
114. Панкратов В. В. Об изучении изменений преступности несовершеннолетних / В. В. Панкратов // Факторы, влияющие на динамику преступности несовершеннолетних : сборник научных трудов. – М., 1987. – С. 3-25.
115. Павловский Р. С. Причины совершения административных правонарушений и содействие этому условию / Р.С. Павловский // Рад.право. – 1988. – № 5 – С. 37-44.
116. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс [пер. с англ.] Л. А. Седова и А. Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой. – М. : Аспект Прес, 1998. – 270 с.
117. Петров Э. И. Проблемы организационно-правового обеспечения профилактической деятельности органов внутренних дел / Э. И Петров// Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений. – М. : ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
118. Пєтков В. П. Характеристика управлінських рішень щодо зміцнення законності в ОВС / В. П. Пєтков, В. П. Ворушило // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – №1. – С.82-90.
119. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : [підручник] / В. М. Плішкін. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
120. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ (у визначеннях, поняттях і схемах) : [навчальний посібник] / В. М. Плішкін, В. П. Лисюченко, І. В. Хорт. – К. : НАВС України, 1999. – 120 с.
121. Подлінєв С. Д. Адміністративна деліктологія : [навчально-методичний посібник і навчальна программа] / С. Д. Подлінев. – Одесса : Юридична література, 1999. – 60 с.
122. Поліщук О. Д. Участь громадян в охороні правопорядку за сучасних умов. Наукові академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовці кадрів органів внутрішніх справ (за результатами науково-дослідних робіт у 1993 році) / О. Д. Поліщук // Матеріали науково-практичної конференції, Київ, 1-2 лютого 1994 року. – К. : Українська академія внутрішніх справ України, 1994. – С. 125-127.
123. Положення про громадські пункти охорони порядку : Указ Президії УРСР від 24 липня 1980 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1980. – №32. –Ст. 597.
124. Про соціальну профілактику правопорушень в Україні [Електронний ресурс]: проект Закону України від 26 листопада 1999 р. № 924. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/J092400V.html
125. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 383/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1222.
126. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 11 листопада.2010 р. № 550 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 95. – Ст. 3386.
127. Про Невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки з кризи [Електронний ресурс] : розпорядження Президента України від 18 серпня 1997 р. № 298/97-рп – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=298%2F97-%F0%EF
128. Про благоустрій населених пунктів : Закон України від 06 вересня 2005 р. № 2807- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 49 – Ст. 517.
129. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності ОВС та громадських формувань з охорони громадського порядку : Указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 69.
130. Про Затвердження положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції : Наказ Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 року № 9/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 6. – Ст. 83.
131. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
132. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними : Закон України від 15 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст.62.
133. Про заходи щодо підвищення ефективності роботи і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 5 листопада 1996 р. № 1035/96. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1035%2F96
134. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення : Закон України від 22 вересня 2005 р. № 2899-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст.565.
135. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – ст. 650.
136. Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю [Електронний ресурс] : Наказ Генерального прокурора України від 21 лютого 2000 року № 2. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1035%2F96
137. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №4. – Ст. 20.
138. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – ст. 170.
139. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – № 20-21. – 1999. – ст. 190.
140. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
141. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
142. Про зайнятість населення : Закон України від 01 березня 1991 р. № 803-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
143. Пр