ДЕМОНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ТЯПКІНА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 811.161.2’373.2:398.41

ДЕМОНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Поповський Анатолій Михайлович,
доктор філологічних наук, професор

Запоріжжя-2006

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОНОЛОГІЇ 9

1.1. Історія вивчення української демонології 9
1.2. Система образів та персонажів української демонології 20
1.3. Сфера функціонування демономенів 25
1.4. Структурно-тематична організація демонологічної лексики 30

РОЗДІЛ 2. НАЗВИ АНТРОПОМОРФНИХ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ 36

2.1. Лексико-семантична група Відьма” 36
2.1.1. Номени людей, що чинять тільки зло 37
2.1.2.Номени людей, які можуть і відганяти злих духів, і лиходіяти 52
2.1.3.Номени людей, які магічними діями лікують 60
2.1.4.Номени людей, що передбачають майбутнє 68

2.2. Лексико-семантична група Некродемономени” 80
2.2.1. Номени заставного мерця 81
2.2.2. Номени русалки 86
2.2.3. Номени привиду 97
2.2.4. Номени упиря 103

РОЗДІЛ3.НАЗВИ АНТРОПОЗООМОРФНО ЗООМОРФНИХ ДЕМОНОЛОГІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ 110

3.1. Лексико-семантична група Перевертень” 110
3.2. Лексико-семантична група Потвора” 118
3.3. Лексико-семантична група Змій” 121
3.4. Лексико-семантична група Чорт” 126

ВИСНОВКИ 164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 181

ДОДАТКИ 200

ВСТУП

Українська демонологія як невід’ємний складник традиційної духовної культури здавна привертала увагу дослідників. Пошуки велися переважно в етнографічному, менше у лінгвістичному напрямках. Етнографи фіксували автентичні свідчення носіїв культури і здійснювали описовий аналіз відповідного матеріалу (В.Гнатюк, М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький, Я.Новицький, І.Огієнко, П.Чубинський та ін.). Лінгвісти зацікавилися українською демонологічною лексикою лише у ХХст. Предметом їхньої уваги стало походження, етимологія, мотиви номінації, словотворення, функціонування демонологічних назв (В.Білоусенко, А.Василенко, Л.Виноградова, Й.Дзендзелівський, Б.Кобилянський, О.Левкиївська, Т.Лукінова, М.Толстой, Н.Хобзей). Демонологічній лексиці присвячено окремі статті тлумачних, діалектних та етимологічних словників української мови. Однак у вітчизняному мовознавстві цей прошарок лексики сучасної української мови не був предметом спеціального комплексного дослідження. Синтезовані дані етнографічних джерел, фольклору, художньої літератури, словників, лінгвістичних праць уможливлюють системний опис української демонологічної лексики.
Демонологія ще й сьогодні є відображенням світосприйняття українця. У багатьох своїх виявах вона трансформована, нерідко обтяжена в окремих елементах вторинними, привнесеними з книг, кіно тощо, характеристиками, що виходять за межі питомого локального культурного середовища. У зв’язку з цим вивчення демонологічної лексики в контексті сучасного мовнокультурного дискурсу, репрезентації традиційних демонологічних персонажів у живомовному просторі з виокремленням різнорівневих культурних нашарувань і трансформацій є актуальним. Лексико-функціональний аспект дослідження дозволить з’ясувати прагматичні можливості демонологічних назв у мовній стихії, глибше пізнати функції демонімів у художній літературі, фольклорі та публіцистиці ХІХ - поч. ХХІст., оскільки в них певною мірою синтезовано ідеали, цінності, образно-асоціативне мислення українця, позначені впливом політичної та соціально-культурної ситуації епохи. Актуальність лінгвістичного дослідження українських демонологічних назв зумовлена також потребами лексикографічного опису української народної культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в межах головного наукового напрямку роботи кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету Слов’янські мови в їх історичному розвиткові”. Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького державного університету (протокол №10 від 29.12.1999 р.) та координаційною радою Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол №1 від 10.02.2000 р.).
Мета дослідження полягає в комплексному вивченні демонологічної лексики сучасної української мови на семантичному й лексичному рівнях, а також у виявленні особливостей її функціонування в україномовному просторі.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання комплексу завдань:
· встановити індекс демонологічних найменувань у сучасній українській мові;
· класифікувати й описати лексико-семантичні групи демонологічної лексики;
· проаналізувати семантичну структуру демонологічної лексики, виявити в її складі найбільш типові лексико-семантичні трансформації, зміни, зумовлені лінгвальними й екстралінгвальними чинниками;
· з’ясувати функціональні можливості демонономенів;
· окреслити найголовніші механізми розвитку системи демонологічних найменувань.
Об’єктом дослідження є демонологічна лексика сучасної української мови.
Предмет дослідження лексико-семантичні та функціональні особливості лексики на позначення антропоморфних, антропозооморфних та зооморфних демонологічних персонажів.
Теоретико-методологічна основа та методи дослідження. Методологічною основою розвідки є концептуальні положення про історичну тяглість культурних феноменів і суміщення в одній культурній традиції різних семіотичних систем, поліфункціональність мови та її органічний зв’язок з матеріальними й духовними явищами суспільного життя.
Різноаспектне дослідження демонологічної лексики зумовлює використання різних методів наукового аналізу: загальнонаукових (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія) та спеціальних (лінгвістичний опис з його універсальними прийомами спостереження, систематизації, інтерпретації мовних фактів, компонентний аналіз, елементи етимологічного, зіставний).
Джерелами дослідження є фольклорні тексти (легенди, перекази, казки, прислів’я та приказки), етнографічні розвідки (Г.Булашев, О.Воропай, В.Гнатюк, П.Іванов, В.Милорадович, І.Нечуй-Левицький, Я.Новицький, І.Огієнко, І.Франко, П.Чубинський та інші), твори українських письменників ХІХ - ХХІст., де найповніше представлено демонологічну лексику, монографічні дослідження, а також наукові статті, в яких розглядаються проблеми демонології, українська періодика та особисті записи автора. Для комплексного аналізу досліджуваних лексем широко залучалися фіксації тлумачних (Словник української мови: В 11-ти томах (К., 1970 1980), Словарь української мови Б.Грінченка (К., 1907 1909), Словник української мови П.Білецького-Носенка (К., 1966), Словник української мови Я.Головацького (Пряшев, 1982), Словник української мови Д.Яворницького (Катеринослав, 1919)), етимологічних (Етимологічний словник української мови / За ред. О.Мельничука (К., 1982-2004), Етимологічно-семантичний словник української мови Митрополита Іларіона (Вінніпег, 1979-1999)), діалектних (Словник західнополіських говірок Г.Аркушина (Луцьк, 2000), Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини В.Лєснової (Луганськ, 1999), Словника поліських говірок П.Лисенка (К., 1974), Словник бойківських говірок М.Онишкевича (К., 1984), Словник діалектної лексики говірок сіл Південно-Східної Полтавщини А.Сизька (Дніпропетровськ, 1990), Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини В.Чабаненка (Запоріжжя, 1992)) та спеціальних словників (Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник Н.Хобзей (Львів, 2002), Славянская мифология: Энциклопедический словарь (М., 1995)) тощо.
Із зазначених джерел вибрано близько 1000 демономенів та більше тисячі фрагментів текстів.
Наукова новизна. Вперше в українській лінгвістиці комплексно досліджено демонологічну лексику в її семантико-функціональних реалізаціях на сучасному етапі розвитку мови; систематизовано демономени в контексті їхньої лексико-семантичної та функціонально-стилістичної значущості; виявлено механізми поповнення й розвитку системи демонологічних назв, які дають уявлення про динамічні процеси цього своєрідного феномена українського етносу.
Теоретичне значення. Дослідження є цілісним описом лексико-семантичних особливостей демономенів у системі української мови. Результати роботи поглиблюють знання про системність аналізованої лексики, її сутність. У процесі дослідження виявлено склад та лексико-семантичні групи демонологічної лексики. Розвідка розширює уявлення про роль демонологічної лексики у відображенні особливостей світосприймання та світоусвідомлення українців. Основні положення й висновки роботи конкретизують і поглиблюють вироблені в мовознавстві наукові уявлення про взаємозв’язок мови та свідомості.
Практичне значення. Матеріали праці можуть бути використані в лексикографічній практиці, у навчальному процесі на спецсемінарах та спецкурсах, а також у науковій роботі студентів вищих навчальних закладів. Дані дослідження знайдуть застосування при вивченні окремих питань лексикології, семантики, стилістики, етнолінгвістики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів:
міжнародних: Міжнародній науковій конференції Література й історія” (Запоріжжя, 1998), Міжнародній науково-теоретичній конференції Граматичні читання - ІІІ” (Донецьк, 2005);
всеукраїнських та регіональних: Всеукраїнській науковій конференції Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Херсон, 2001); регіональній науково-практичній конференції Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва” (Дніпропетровськ, 1999); науково-практичній конференції Сучасні питання слов’янської філології та культури” (Бердянськ, 2005);
щорічних звітних наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького національного університету .
Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедр українознавства та загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету. За темою дисертації опубліковано дев’ять наукових статей, із них шість у провідних виданнях, визначених ВАК України як фахові. Матеріали дослідження було використано у викладанні курсу Народознавство” на філологічному факультеті Запорізького національного університету.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку наукової літератури (252 позиції), списку використаних джерел (190 назв), додатків, які включають Словник фіксацій демонологічної лексики в українській літературі ХІХ - ХХІ ст.”, Словник-покажчик демономенів”, рисунки структурних моделей лексико-семантичних груп демонолексики. Повний обсяг дисертаційної роботи 233 сторінки, з яких 167 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.Демонологія є органічною частиною наївної картини світу українців, яка відображає уявну дійсність, побудовану на давній міфології та християнських віруваннях. Демономени української мови утворюють структуровану, досить розгалужену, незамкнену мікросистему, яка включає такі ЛСГ: Відьма”, Некродемономени”(заставний мрець, русалка, упир, привид), Перевертень”, Потвора”, Змій”, Чорт”, кожна з яких має відповідну домінанту групи, часто родову назву (біс, відьма, ворожбит, знахар, мавка, перевертень, чаклун, упир, чорт та ін.). Незважаючи на тривалий процес формування, вона не є консервативною, а розвивається, набуваючи якісних ознак як у словотворенні, так і в семантиці. Розширення семного складу лексичного значення назв спричинене відображенням у ньому елементів різних картин світу: язичницької (відьмочка, домовичок, мавочка, русалочка, чортяточко), що характеризується шанобливим ставленням до духів природи, та християнської (диявол, сатана) з різко негативною оцінкою демонів зла.
2.У демономенах знаходять відображення історичні процеси, які відбувалися в лексичній системі української мови від найдавніших часів до сучасності. Лексичний фонд українських демонологічних назв включає праслов’янські утворення (бала, біс, відьма, волхв, галдун, дідько, чорт, явида, яга, ядун та ін.), запозичення (астролог, босорка, василіск, екстрасенс, иджибаба, маг, полтергейст, сатана, шаман) та питомі українські слова (вовкун, дияволка, русалонька, чортисько, чортяточко та ін.), що кількісно переважають. Еволюція аналізованої лексико-семантичної мікросистеми простежується на рівні якісних і кількісних характеристик складників. Найголовнішими механізмами її розвитку є формування значень на базі існуючих понять (відьма ‘жінка, яка багато знає’, ‘жінка, яка займається чаклуванням’, ‘зла жінка’, ‘розпатлана жінка’; русалка ‘дівчина-утоплениця’, ‘дівчина-риба’, ‘дівчина з гарним довгим волоссям’), словотворення (відьмище, вовкун, дракончик, непрості, упирятко), запозичення (василіск, гідра, полтергейст, сукуб).
3.Лексико-семантичні трансформації аналізованої групи слів зумовлені лінгвальними та екстралінгвальними чинниками. До позамовних факторів, які вплинули на розширення складу демонологічної лексики, належать переоцінка носіями мови назв за полярністю добро/зло у зв’язку з прийняттям християнства, а також оберегові заборони на вживання демономенів, що спричинило появу евфемізмів. Евфемізми на позначення демонологічних персонажів у живомовному просторі мають нерівномірне поширення. За нашими спостереженнями, вживання демономенів у говірках південно-східного наріччя є мало табуйованим, що виявляється в активних мовних реалізаціях. У говірках південно-західного наріччя табу на вживання демонологічної лексики діє й сьогодні. Цей факт пояснюється, насамперед, мірою збереження релігійності загальною масою представників реґіонів та сталістю корінного населення, яке менше потрапило під вплив міграційних процесів. Власне мовні фактори розвитку системи демонологічних назв змінили якісні показники демономенів (утворилися фонетичні, словотвірні варіанти).
4.У межах мікросистеми виявлено дифузні зони, утворені з окремих демонолексем, що входять одночасно до кількох ЛСГ. Причини виникнення цього явища вбачаємо у змішуванні носіями мови демонологічних понять (аспид ‘змій’, ‘чорт’; відь водова ‘русалка’, ‘водяна відьма’; мольфар ‘чарівник, знахар, ворожбит’,‘злий дух’ тощо), а також у відмінностях семантичного наповнення одних і тих само назв у різних регіонах України (чорнокнижник ‘людина, яка відвертає дощові, грозові хмари’, ‘нечиста сила, чорт, який керує душами, що скидають на людей град’ (гуцульські говірки), ‘домовик’ (західнополіські говірки)).
5.Демонологічні найменування відзначаються лінгвокультурною маркованістю, що певним чином характеризує носіїв етнокультури. У прямому значенні вони не тільки називають предмети уявної дійсності, а й виконують оцінно-експресивну функцію: сигналізують про підкреслено негативне чи позитивне ставлення до названих предметів з боку мовця. Традиційно демонологічна лексика позначає суб’єкти, поведінка яких є відхиленням від моральних, соціальних норм, а зовнішність відзначається потворністю. Ці чинники вплинули на негативну оцінність більшості демонологічних назв, порівн.: вітюха, марюка, упиряга, чортовище тощо. Шкала негативних оцінок демонів широка це закладено у відображенні уявлень про добро і зло (демон матеріалізація зла). Рідше досліджувані номени мають демінутивну форму: відьмочка, упирятко, чортяточко. Стилістична маркованість знаходить відображення в конотативних компонентах демонологічних назв. Конотації доповнюють предметно-понятійний зміст номенів і надають їм експресивної функції на основі світоглядних знань людей, їхнього культурно-історичного досвіду. Вони є асоціативно-образними складниками лексем, що характеризуються узуальними (відьма ‘зла, сварлива жінка’, баба яга ‘дуже стара, зла, сварлива жінка’) та оказіональними конотаціями (відьма ‘вульгарна жінка’). Назви із узуальним значенням функціонують у міфологізованих, сатирично-гумористичних текстах, мовленні. Оказіональні утворення є характерною ознакою мови художньої літератури. Демонологічна лексика реалізується в конструкціях пейоративного плану, є виявом національної інвективної стратегії. Як інвективи активно вживаються слова на позначення найвідоміших демонологічних персонажів.
6.Демонологічна лексика має вихід у різні сфери функціонування мови. Як загальновживані одиниці демономени притаманні більшості стилів мови, проте в межах кожного з них вони зазнають певних семантичних модифікацій. У художній літературі демонологічна лексика виявляється переважно в міфологізованих, сатирично-гумористичних та символічних текстах. Міфологізовані тексти характеризуються залученням демонологічних назв у творах, близьких за формою та сюжетом до переказів і легенд. Сатирично-гумористичні тексти представлені оповідями, стилізованими під легенди-анекдоти. У символічному вираженні потойбічне втрачає демонічні риси, стаючи лише знаком у низці інших символів. Символізуючись, демономени послаблюють своє денотативне значення та актуалізують конотативне, зумовлене контекстуальним тлом твору. У публіцистичному стилі ресурси демонологічної лексики використовуються на позначення понять суспільно-політичної ситуації в Україні. Розмовно-побутовий стиль послуговується демономенами-інвективами, аугментативними та демінутивними утвореннями для позначення людей за різними ознаками.
7.Демонологічна лексика є важливим компонентом у формуванні сучасної української літературної мови, яка постійно розвивається, збагачуючи художні засоби літературно-мистецьких жанрів. Більшість загальновживаних демономенів послідовно зафіксовано в етнографічних та фольклорних джерелах, художній літературі ХІХ - поч. ХХІ ст. Засвідчено широке функціонування демонологічних назв у художніх текстах ХІХ ст. (Т.Шевченко, Леся Українка, М.Коцюбинський, Б.Грінченко та ін.) і в сучасних літературних творах (Л.Костенко, В. Шевчук, О.Забужко, Є.Кононенко, брати Капранови та ін.). Письменники ХІХ ст. використовують демономени з метою відображення християнсько-релігійного світогляду українця з яскравими елементами язичництва. Активне функціонування демонологічної лексики у творах сучасників пояснюється зняттям табу та шаблонів з художньої мови, зверненням до національних цінностей з метою віднайдення національної самоідентичності й позначення реалій уявної дійсності українців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андрухович Андрухович Ю. Переверзія. Роман. Львів: Класика. 290 с.
Аркушин Аркушин Г. Словник західнополіських говірок. Т 1-2. Луцьк: Вежа, 2000.
Барвінок Барвінок Г. Русалка. Коломия. Галицьке накладня Якова Оренштайна, 1912. 74 с.
Барка Барка В. Майбутній антихристичник// Сучасність. 1980. Ч.3 (231). С. 3-6.
Бердник Бердник О. Воскресіння Люцифера: Роман-феєрія// Знання та праця. 1990. №5. С.22-25.
Біблія Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового заповіту із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. Ukrainian Bible: United Bible Societies, 1993. 296 с.
Б-Н Білецький-Носенко П. Словник української мови/ Підгот. до вид. В.В.Німчук. К.: Наук. думка, 1966. 424 с.
Бордуляк Бордуляк Т. Твори. К.: Держ. вид - во худ. літ - ри, 1958. 478 с.
Боровиковський Боровиковський Л. Українські поезії// Українські поети-романтики: Поет. твори/ Упоряд. і приміт. М.Л.Гончарука; Вступ. ст. М.Т.Яценка; Ред. тому М.Т.Яценко. К.: Наук.думка, 1987. С. 38 - 77.
Будьмо здорові газета Будьмо здорові”.
Вархол Вархол Н. Жінка-демон у народному повір’ї українців Східної Словаччини// Пам’ятки України. 1992. №2-3. С.123-126.
Васильченко Васильченко С. Твори. К.: Дніпро, 1974. Т.1-3.
Вечеря Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа/ Упоряд., передм., літ. ред. В.Даниленка. К.: Генеза, 1997. 544 с.
ВЗ газета Високий замок”.
Виженко Виженко О. Крилатий вовк. Запоріжжя: Просвіта, 2005. 92 с.
Винничук Винничук Ю. Спалах: Оповідання, повісті. К.: Рад.письменник, 1990. 351 с.
Войтович Войтович В.Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664с.
Воронько Воронько П. Твори: У 4 т. К.: Дніпро, 1982-1983.
Воропай Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1991. Т. 1-2.
Вусик Вусик О.С. Словник українських синонімів/ За ред. д. філол н., проф. А.М.Поповського. Дніпропетровськ: Січ, 2000. 424 с.
ВЯ Веселий ярмарок: Гумор та сатира/ Редкол.: А.А.Бортняк та ін. К.: Рад. письменник, 1983 Вип.4/ Упоряд. Ю.І.Цеков, 1986. 510с.
Гавришкевич Гавришкевич І. Страхи// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 182-192.
Газета укр. Газета українська”.
Геньба Геньба Л.Г. Паралель. Запоріжжя: Дике поле, 1998. 64 с.
Гнатюк Гнатюк В. Нарис української міфології/ Підгот. та оправ. текстів, вступ. стаття і прим. проф., д.філол.н. Р.Кирчіва. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. 264 с.
Гоголь Гоголь М. Запропаща грамота// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 13-24.
Головацький Дзендзелівський Й.О. Зузана Ганудель. Словник української мови Я.Ф.Головацького// Науковий збірник музею української культури у свитнику №10. Пряшев: Братиславське словацьке педагогічне видавництво, 1982. С. 136-204.
Горбач Горбач О. Зібрані статті: Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1997. Т.8.
Гр Словарь української мови: В 4 т./ Зібр. ред журн. "Киев. старина". Упорядкував, з дод. власн. матеріалу, Б.Грінченко. К., 1907-1909.
Грабовський - Грабовський П. Зібрання творів: У 3 т./ Редколегія: О.Білецький, О. Кисельов, Л.Новиченко. К.: Академія наук УРСР, 1959. Т.1. 687 с.
Гребінка Гребінка Є.П. Твори: У 3 т. К.: Наук. думка, 1989. Т.1. 456 с.
Грінч Грінченко Б.Д. Твори: У 2 т. К.: Наук. думка, 1990.
Даль Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. 8-е изд. М.: Русский язык, 1981-1982. Т.І-ІV.
Данилевський Данилевський Г. Біс на вечорницях. Життя через сторіччя// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 218 252 .
Дзендзелівський 73 Дзендзелівський Й.О. Лексика демонології у драмі-феєрії Лесі Українки Лісова пісня”// Леся Українка: Публікації. Статті. Дослідження. К.: Наук. думка, 1973. С.155-177.
Дзендзелівський 97 - Дзендзелівський Й. Традиційна лексика говірки села Залісся Кобринського на Берестейщині// Полісся: етнікос, традиції, культура. Луцьк: Вежа, 1997. С. 200-210.
Дияволиця Український Декамерон/ Упоряд.Р.Піхманець. К.: Довіра, 1993. Кн. І: Дияволиця: Новели. Повість/ Післямова І.Денисюка. 398 с.
Дніпрова Чайка Дніпрова Чайка. Мара// Українська новелістика кінця ХІХ- початку ХХ ст..: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)/ Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; вступ. ст. І.О.Денисюка; ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук.думка, 1989. С. 217 225.
Добрянський Добрянський П. Лепеха в раю: Повість, гуморески. К.: Дніпро, 1990. 349 с.
Довженко Довженко О. Зачарована Десна// Твори: У 5 т. К.: Дніпро, 1983. Т. 1. С. 36 81.
Дочинець Дочинець М. Гостинці від нечистої сили: Бувальщина// Людина і світ. 1988. №4. С. 52 53.
Драч Драч І. Вірші та поеми. К.: Дніпро, 1991. 213с.
Дрозд. Дух Дрозд В. Злий дух// Вітчизна. 1995. - №11-12.
Дрозд. Убивство Дрозд В. Убивство за сто тисяч американських доларів. Роман. Оповідання. К.: Укр. письменник, 2003. 256 с.
Дудар Дудар Є. І силою, і правдою Тернопіль: Джура, 2003. 272 с.
Експрес газета Експрес”
ЕСУМ Етимологічний словник української мови/ За ред. О.С.Мельничука: У 7 т.- К.: Наук. думка, 1982-1989. Т.1-3.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / Под редакцией О.Н.Трубачёва. М.: Наука,1974-2001. — Вып. 1- 28.
Єрченко Єрченко О. Поезії// Дзвін. 1998. №10. С.90-93.
Єфименко Єфименко П.С. Упыри (из истории народных верований)// Українці : народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991 . С. 498-504.
Жадан Жадан С. Генерал юда: Вірші// Березіль. 1994. №11-12. С.18 22.
Желехівський Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. Львів, 1886. Т.1-2.
Жінка Журнал Жінка”.
Забужко. Диригент Забужко О. Диригент останньої свічки: Поезії. К.: Рад.письменник, 1990. 143 с.
Забужко. Дослідження Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. Роман. К.: Факт, 1998. 116 с.
Забужко. Сестра Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та оповідання. К.: Факт, 2003. 240 с.
Загул Загул Д. Мара: Поезії// Дніпро. 1991. №8. С.130-133.
Запит Супруненко В. Народний запитальник. Мелітополь, 1994. 32с.
Заревич Заревич Ф. Чудний цвіт// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 253-256.
Зарівна Зарівна Т. Граючи Бога і Люцифера// Березіль. 1997. №5/6. С.2 13.
ЗВ Золота вежа: Українські народні казки, легенди, притчі, перекази, загадки та приповідки/ Передм., упоряд., запис і підгот. текстів, словник С.Г.Пушика. Ужгород: Карпати, 1983. 224 с.
Зеров Зеров М.К. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поезії. Переклади / Упоряд. Г.П.Кочур, Д.В.Павличко. 843 с.
ЗП газета Запорізька правда”.
Івакін. Відьми Івакін Ю. Відьми й науково технічна революція: Гумореска// Вітчизна. 1974. №4. С.189 191.
Івакін. Чудовисько Івакін Ю. Чудовисько і дівчина// Вітчизна. 1975. - №6. С.192-193.
Іванов Иванов П.В. Народные рассказы о ведьмах и упырях // Українці : народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 430-497.
Іванов - Иванов П.В. Кое-что о вовкулаках и по поводу их// Українці : народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 505-511.
Івченко Івченко В. У теренах Чорного Диявола: Фантастичне оповідання// Наука і суспільство. 1988. №8. С.76-81.
ІЗК Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х тт./ Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. К.: Наук. думка, 1990.
Іларіон Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг.моногр. Видання друге К.: АТ Обереги”, 1994. 424с.
Ілляшенко Ілляшенко В. Антихрист: Повість - легенда// Київ. 2000. №3-4. С.29-62.
Капранови hard Брати Капранови. Кобзар 2000: Роман. К.: Джерела М, 2001. 424 с.
Капранови soft Брати Капранови. Кобзар 2000: Роман. К.: Джерела М, 2001. 424 с.
Катренко Катренко О. Над усіх ненормальні// Українська новелістика кінця ХІХ- початку ХХ ст..: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)/ Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; вступ. ст. І.О.Денисюка; ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук. думка, 1989. С. 138 152.
Кв-Осн Квітка - Основ’яненко Г.П. Твори: У 8 т. К.: Дніпро, 1969.
Кобилянська Кобилянська О. В неділю рано зілля копала//КобилянськаО. Повісті; Оповідання; Новели/ Вступ. ст., упоряд. і приміт. Ф.П. Погребенника; ред. тому І.О. Дзеверін. К.: Наук. думка, 1988. С. 277 430.
Кобилянський 28 Кобилянський Б.В. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття// Український діалектологічний збірник. К., 1928. Кн. І. 92 с.
Кобилянський 80 Кобилянський Б.В. Східнокарпатські міфоніми// Мовознавство. 1980. №1. С.41-49.
Кобринська Кобринська Н. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1980. 446с.
Кобринська. Чортище Кобринська Н. Чортище// Українська новелістика кінця ХІХ- початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)/ Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; вступ. ст. І.О.Денисюка; ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук. думка, 1989. С. 107 114.
Ковальчук Ковальчук О.В. Українське народознавство. К.: Наук. думка, 1994. 120 с.
Ковчар Ковчар М. Упириця: Бувальщина// Людина і світ. 1981. №7. С.41.
Козін Козін О. Шаман: Повість// Київ. 1980. №5-6. С.32-46.
Кокотюха Кокотюха А. Нейтральна територія: Роман. Львів: Кальварія, 2002. 160 с.
Кононенко Зрада Кононенко Є. Зрада: Роман. Львів: Кальварія, 2002. 160 с.
Кононенко Ностальгія 1 Кононенко Є. Ностальгія// Кур’єр Кривбасу. січень, 2003. С. 91-134.
Кононенко Ностальгія 2 Кононенко Є. Ностальгія// Кур’єр Кривбасу. лютий, 2003. С. 70-113.
Корзонюк Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок// Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С.62-267.
Королів-Старий Королів-Старий В. Нечиста сила: Казки. К.: Фірма Довіра”, 1992. 157 с.
Костенко - Костенко Л. Вибране. К.: Дніпро. 1989. 559 с.
Костенко Л. Костенко Л. Маруся Чурай// Ліна Костенко. Навч. посібник-хрестоматія. Ідея, упорядкування, інтерпретація творів Григорія Клочека. Кіровоград: Степова Еллада, 1999. 320 с.
Костомаров Костомаров М. Поезії// Українські поети-романтики: Поет. твори/ Упоряд. і приміт. М.Л.Гончарука; вступ.ст. М.Т.Яценка; ред. тому М.Т.Яценко. К.: Наук. думка, 1987. С. 139 219.
Котляревський Котляревський І.П. Повне зібрання творів: Т.1. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1952. 536 с.
Коцюбинський Коцюбинський М. Твори: В 2 т. К.: Наук. думка, 1988.
Кравченко Кравченко Л. Прізвища Лубенщини. К.: Факт, 2004. 198 с.
Кропивницький І Кропивницький М.Л. Драматичні твори/ Упоряд. і приміт. В.М. Івашкова; вступ. стаття Л.З.Мороз. К.: Наук. думка, 1990. 608с.
Куліш Мова рідна, слово рідне! К.: Веселка, 1989. С.53.
Куліш П. Куліш П. Іродова морока: Вертепна містерія на різдвяні свята// Дніпро. 1994. №7-8. С.114-123.
Куліш. Змій Куліш П. Огненний змій// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 101-150.
Куліш. Чорна рада Куліш П. Чорна рада: Хроніка 1663 року: Роман. К.: Молодь, 1990. 168 с.
Купрієнко Купрієнко Х. Недобрий віщун. Втоплениця. Як нажито, так і прожито// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХсторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 75-100.
Леся Українка. Леся Українка. Зібрання творів у 12 т. К.: Наук. думка, 1975-1979.
Лєснова Лєснова В.В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: Людина та її риси. Луганськ: Шлях, 1999. 76 с.
Лисенко Лисенко П.С. Словник поліських говірок. К.: Наук. думка, 1974. 260 с.
Лиходід Лиходід М. Країна Україна: Поезії. Запоріжжя: Хортиця, 1995. 72 с.
Літ.Укр. газета Літературна Україна”.
Логвин Логвин Ю. Золоті копита. Авантюрний роман. К.: Укр. письменник, 2003. 239 с.
Лук’яненко Лук’яненко О. Привид у наймах: Гумореска// Вітчизна. 1983. №6. С.177 178.
Лучак Лучак М. Чорні янголи вилітають: Вірші// Світовид. 1997. №3. С.86 88.
Лучків Лучків Г. Поезії// Дзвін. 1998. №11-12. С.100-101.
Ляхевич Ляхевич В. Мандрівний домовик// Кур’єр Кривбасу. 1997. №9 -10. С. 9 10.
Мандичевський Мандичевський Є. Буря// Українська новелістика кінцяХІХ- початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)/ Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; вступ. ст. І.О.Денисюка; ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук. думка, 1989. С. 452 454.
Манжура Манжура І.І. Твори/ Передм. І. Березовського. К.: Дніпро, 1980. 326 с.
Марко Вовчок Марко Вовчок. Чортова пригода// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 165-177;
Марко Вовчок І Марко Вовчок. Твори в шести томах. Том І. К.: Держ. вид-во худ. літ-ри, 1955. 100 с.
Милорадович Милорадович В.П. Заметки о малорусской демонологии// Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С.407 429.
Мирний Мирний Панас. Твори: У 5 т. К.: Академія наук УРСР, 1954-1955.
МС Мудре слово. Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Серія Пам’ятки мовної культури Нижньої Наддніпрянщини”. Випуск ІІ/ Зібрав і впоряд. В.Чабаненко. Запоріжжя: ЗДУ, 1992. 170 с.
МУ газета Молодь України”.
Наніїв Наніїв П. Лозинова труна. К.: Укр. письменник, 2001. 275 с.
Німчук Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наук. думка, 1982. 412 с.
Ніс журнал Наука і суспільство”
Н-Л Нечуй-Левицький І.С.Зібрання творів: У 10 т. Т. 3. К.: Наукова думка, 1965. 448 с.
Номис Українські приказки, прислів’я і таке інше/ Збірник О.В.Марковича та ін. Уклав М.Номис. К.: Либідь, 1993. 446 с.
НС журнал Науковий світ”
НФ журнал Наука-фантастика”
Огієнко Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови/ За ред. Ю.Мулика-Луцика. Накладом товариства Волинь”. Т. 1 - 4. Вінніпег, Канада, 1979-1999.
Околітенко Околітенко Н. Оповідь про жахного Змія Горинича: Науково-фантастичне оповідання// Знання та праця. 1989. №12. С.23-25.
Олійник Олійник Б. Поезії/ Передм. В.Моренця. К.: Дніпро, 1986. 343 с.
Он Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. Т. 1 - 2. К.: Наук. думка, 1984.
Павлюк Павлюк І. Нетутешній вітер: Вірші. Львів: Каменяр, 1993. 112 с.
Перець журнал Перець”.
Петренко Петренко М. Гостина у баби-яги// Вітчизна. 1984. №6. С.18.
Петровцій Петровцій І. Ворожба лабораторна, або ж з репертуару російських босоркань// Вітчизна. 1989. №1. С.11-12.
Петрушевич Петрушевич М. Градобур// Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)/ Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; вступ. ст. І.О.Денисюка; ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук.думка, 1989. С. 352 - 377.
Поттер Дж. К. Ролінґ. Гаррі Поттер і таємна кімната/ Переклад з англ. В.Морозова за ред. І.Малковича та П. Таращука. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002. 352 с.
Прудник Рудник М.Лауреат усіх премій. К.: Укр.письменник, 2003. 206с.
Пушик Пушик С. Страж-гора: Роман з народних уст. Оповідання та новели. К.: Етнос, 2004. 640 с.
Реєстр Реєстр Війська Запорозького 1649 року/ Підгот. до друку О.В.Тодійчук (голов. упоряд.) та ін. К.: Наук. думка, 1995. 592 с.
Сабадош Сабадош І.В. Атлас ботанічної лексики української мови. Ужгород, 1999. 102 с.
СД - Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5-ти т./ Под ред. Н.Толстого. Москва, 1995. Т.1; 1999. Т.2; 2004. Т.3.
Сизько Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірок сіл Південно-Східної Полтавщини: Навч.посібник. Дніпропетровськ, 1990. 100 с.
Симоненко Симоненко В. Берег чекань. К.: Наук.думка, 2001. 248с.
Скрипник Скрипник Г.А. Словник української демонології// Українознавство. Посібник/ Уклад. В.Я.Мацюк, В.Г. Пугач. К.: Зодіак-Еко, 1994. С. 391-399.
Скуратівський Скуратівський В. Русалії. К.: Довіра, 1996. 734 с.
Сливинський Сливинський О. Жертвоприношення великої риби: Поезії. Львів: Каменяр, 1998. 58 с.
Словесна магія Фісун В. Словесна магія українців. К.: Бібліотека українця, 1998. 103 с.
Слово Просвіти” газета Слово Просвіти”.
Сомів Сомів О. Київські відьми// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 53-62.
Срезневський Срезневський І. Українські поезії// Українські поети-романтики: Поет. твори/ Упоряд. і приміт. М.Л.Гончарука; вступ.ст. М.Т.Яценка; ред. тому М.Т.Яценко. К.: Наук. думка, 1987. С. 89 - 93.
СС Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини/ Упоряд., мов.редакція, переднє слово і прим. В.Чабаненка. Запоріжжя: ЗДУ, 1999. 492 с.
Стельмах Стельмах М. Гуси - лебеді летятьЩедрий вечір. Повісті. К.: Веселка, 1971. 324 с.
Стороженко 1 Стороженко. Твори: У 2 т. К.: Держ. вид-во худ. літ-ри, 1957. Т.1. 438 с.
Стороженко. Чорт Стороженко О. Закоханий чорт// Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 193-217.
СУМ Словник української мови. К.: Наук. думка, 1970-1980. Т. 1 -11.
Супруненко Супруненко В. Ми українці. Дніпропетровськ, 1999. 412с.
Таланчук Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100найвідоміших образів української міфології. К.: Орфей, 2002. 448 с.
Тіні Тіні кімнати сміху. Гуморески, іронічна поезія/ Упорядник В.Чемерис. Дніпропетровськ: Промінь, 1989. 226 с.
Товстий Легенди та міфи України/ Уклад. В.П.Товстий. Харків: Промінь, 2005. 64 с.
Топчій Топчій А. Протилежний берег ночі. Поезії. К.: Укр. центр духовної культури, 1999. 72 с.
Укр.слово Газета Українське слово”.
УМ Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник/ А.П.Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В.Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. 256с.
УМДЛ Українські міфи, демонологія, легенди/ Упоряд. М.К.Дмитренко. К.: Муз. Україна, 1992. 144 с.
УРЕ Українська радянська енциклопедія. К.: Голов. ред. УРЕ, 1977-1985. Т. 1 - 12.
Фасмер Фасмер М.Этимологический словарь русского языка/