Денисенко Анатолій Іванович. Статусметрія в медицині критичних станів

Краткое описание

Денисенко Анатолій Іванович. Статусметрія в медицині критичних станів: дис... канд. мед. наук: 14.01.30 / Дніпропетровська держ. медична академія. - Д., 2004.

Денисенко А.І. Статусметрія в медицині критичних станів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 анестезіологія та інтенсивна терапія. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2004.
Дисертація присвячена розробці та впровадженню в анестезіологію та інтенсивну терапію статусметрії - способу комплексної оцінки клінічного стану хворих, який грунтується на тісному співвідношенні рівня та взаємодії енергозабезпечення і функціональної спроможності організму. Проведено відкрите рандомізоване дослідження у 282 пацієнтів з різноманітними порушеннями біологічної цілісності організму (68 з системною запальною відповіддю, 66 з політравмою, 73 зі скелетною травмою, 75 з внутрішньою кровотечею) з використанням статусметрії та відомих шкал оцінки тяжкості: Acute Physiology Age Chronic Health Evaluation III (APACHE III), Mortality Prediction Model (MPM), Simplified Acute Physiology Score (SAPS). Вперше кількісно визначено вплив показників кисневого режиму на тяжкість захворювання і прогнозування летального виходу у пацієнтів, які перебувають у критичному стані. Визначені основні компоненти кисневого режиму, відповідні за порушення кисневого забезпечення в критичних станах, а також умови та шляхи їх корекції. Встановлена висока точність прогнозу, проведеного за допомогою статусметрії, яка значно перевершує прогностичні можливості шкал APACHE III, MPM і SAPS.

1. На основі наукових знань про БЦО удосконалена технологія методу статусметрії шляхом розробки математичної моделі оцінки тяжкості стану і прогнозування імовірності летального кінця.
2. При синдромі системної запальної відповіді прогноз за допомогою статусметрії по точності дорівнював 73,5%, що було в середньому на 14,7% вище, ніж точність повсякденно використовуваної шкали APACHE III. При цьому чутливість статусметрії була вища на 19,3%, специфічність на - 10,8%. Порушення БЦО мали характер короткочасної дисфункції, слабкою ланкою якої були транспортні порушення, що набували свого максимального значення на травматичному етапі оперативного втручання (47,25,1%) і на протязі 2-х діб поступово ліквідувалися.
3. При політравмі статусметрія по точності прогнозу, що складала 90,9%, мала чутливість 82,4% і специфічність 93,9%, суттєво переважала можливості шкал MPM, SAPS, і APACHE III. Недостатність БЦО виникала через порушення кисневого режиму. Вентиляційні порушення були досить значні і на їх усунення було потрібно 14 діб. Транспортні порушення набували максимального значення на травматичному етапі оперативного втручання (80,2 ± 5,9%) і зникли тільки після 14 доби. Обмінні порушення дорівнювали 80,5 ± 6,2%, залишаючись такими до кінця третьої доби. Тільки з п’ятої доби спостерігалось їх послаблення, а повне зникнення - до 14 доби.
4. В групі потерпілих зі скелетною травмою статусметрія по точності прогнозу, яка дорівнювала 95,9%, мала чутливість 83,3% і специфічність 97%, значно перевершувала відповідні показники шкал MPM, SAPS, і APACHE III. Слабкою ланкою БЦО був обмінний компонент кисневого режиму, порушення якого мали максимальне значення відразу після закінчення оперативного втручання (55,3 ± 3,5%) і були ліквідовані до 5-ї доби.
5. В групі хворих з внутрішньою кровотечею статусметрія визначала прогноз із точністю, що дорівнювала 97,3% при чутливості 85,7% і специфічності 98,5%, що значно перевершувало можливості шкал MPM, SAPS, APACHE III. Загрозу недостатності БЦО обумовлювали транспортні та обмінні порушення, що набували максимальних значень на травматичному етапі оперативного втручання (відповідно 60,3 ± 5,4% і 68,7 ± 5,8%). Повне їх усунення спостерігалося на 5-й добі.
6. Використання статусметрії для прогнозування одужання хворих та оцінки ефективності інтенсивної терапії обумовило поліпшення результатів лікування критичних хворих: госпітальна летальність зменшилась на 6,6%, кількість ускладнень - на 22%, перебування критичних хворих на ліжках інтенсивної терапії в середньому - на 2,3 ліжко-дня.