ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ...............................................................................................................3 - 12

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні та концептуальні засади державної міграційної політики

1.1. Міграційна політика як предмет правового дослідження..........13 - 41

1.2. Етапи становлення державної міграційної політики...................42 - 65

РОЗДІЛ ІІ. Організаційно – управлінські питання державної міграційної політики

2.1. Загальна характеристика органів державної влади України та місцевого самоврядування, до компетенції яких входять питання здійснення державної міграційної політики......................................................................66 - 95

2.2. Протидія нелегальній міграції у контексті здійснення державної міграційної політики.......................................................................................96 -117

РОЗДІЛ ІІІ. Формування міграційного законодавства України та адміністративна відповідальність за порушення його норм

3.1. Формування нормативно-правової бази державної міграційної політики.........................................................................................................118 - 153

3.2. Адміністративна відповідальність за порушення міграційного законодавства України ……........................................................................154 - 175

ВИСНОВКИ ...............................................................................................176 - 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................181 - 199

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Вплив міграційної сфери на розвиток та стабільність громадянського суспільства в Україні на початку XXІ ст., як і протягом всього часу набуття нею статусу незалежної держави, був і залишається досить значним. Сучасні міграційні тенденції в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі розглядаються як один із важливих чинників формування національної політики. Найсуттєвішим є те, що в найближчій перспективі його значення посилиться.
Звертає на себе увагу те, що Україна, не маючи своєї власної державності, досить тривалий історичний період перебувала в складі колишнього СРСР, а тому була фактично відірвана від впливу загальноєвропейських і міжнародно-правових норм та організаційних форм державного регулювання міграційним рухом населення.
Розпад же СРСР, суверенізація колишніх радянських республік, міжнаціональні конфлікти суттєво вплинули на міграційні процеси в Україні, зумовили широке поширення масових потоків біженців, репатріантів, шукачів притулку та інших суб’єктів міграційного середовища. Рух до демократії, розширення прав і свобод особи, введення в чинність закону, що забезпечує право в’їзду в Україну й виїзду з її території для всіх громадян, декларування прав на свободу пересування та вибір місця проживання і вільного залишення території України, приєднання до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року створили реальні умови для зміни сутності та спрямованості зовнішніх міграційних потоків.
Набирають силу й економічні фактори внутрішньої та зовнішньої міграції: становлення ринкових відносин, розвиток приватних підприємництва й землеволодіння, комерції.
У результаті зміни тенденцій міждержавної міграції в Україні, обумовленої рядом загальних для всіх держав причин, що прямо випливають з об’єктивних та суб’єктивних ознак процесу дезинтеграцї СРСР, змінилося саме міграційне поле. За даних умов засоби та методи колишньої міграційної політики не забезпечували розв’язання нагальних міграційних проблем.
Слід далі зазначити, що існуюча правова база дослідження феномену “міграційні процеси”, “міграційне буття”, “міграційна політика” покищо лише складається у контексті формування нового напрямку наукових досліджень – міграцієзнавства. Певною мірою, окремі аспекти висвітлюються у положеннях конституційного права, постановах органів державного управління, які до того ж зводяться переважно до проблем нелегальної міграції. Адміністративно-правовий аспект державної міграційної політики ще не досліджувався.
Сказане обумовлює актуальність вивчення процесу становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в сучасній Україні. При виборі теми дослідження автор виходить з того, що, по-перше, якісно, у порівнянні з часом існування Радянського Союзу змінилася міграційна реальність, внаслідок чого колишня міграційна політика виявилась неефективною. Даний висновок знаходить своє підтвердження у В.Васильченка, директора Науково-дослідного центру з проблем зайнятості та ринку праці НАН України: “Нині виникли нові види і форми міграцій, необхідність регулювання якими потребує глибокого осмислення, обґрунтування нових концептуальних положень територіальних переміщень населення... потрібна самостійна міграційна політика” [1, с. 70]. По-друге, вітчизняна наукова література, представлена у більшій частині емпіричними дослідженнями, що висвітлюють окремі сторони протікання міграційних процесів. Слід відзначити роботи В.Андрієнка [2], С.Аппатова [3], О.Бабенка [4], О.Бандурки [5], В.Банних [6], І.Березовського [7], О.Брайчевської [8], С.Бритченка [9], Ю.Бузницького [10], П.Бурлаки [11], В.Буткевича [12], І.Гнибідченко [13], В.Данюка [14], О.Джужі [15], В.Євінтова [16], В.Євтуха [17], В.Коваленка [18], І.Ковалишина [19], В.Колпакова [20], О.Кузьменко [21], А.Кучерова [22], А.Леонової [23], О.Леонтенко [24], А.Мацька [25], В.Мелащенка [26], С.Мельника [27], А.Мозоля [28], М.Мокляка [29], Т.Назарова [30], С.Науменка [31], В.Олефіра [32], С.Пирожкова [33], Т.Петрової [34], Н.Побєди [35], О.Позняка [36], М.Романюка [37], В.Суботенко [38], М.Томенка [39], Ю.Тодики [40], В.Трощинського [41], П.Чалого [42], О.Шамшура [43], В.Шаповала [44], А.Шлепакова [45] та інших. По-третє, адміністративно-правова наука в дослідженні міграційної політики має свій специфічний об’єкт дослідження – процеси, які мають місце в сфері державного управління.
Саме тому, у дисертаційному дослідженні передбачається розглянути розвиток організуючої виконавчої й розпорядчої діяльності органів державного управління України у вирішені міграційних проблем передусім стосовно подолання негативних наслідків міграції, посилення захисту прав та інтересів мігрантів, надання допомоги соціально-незахищеним категоріям мігрантів.
Внаслідок того, що це дослідження має своєю метою представити адміністративно-правовий погляд на досліджуване явище, дисертант вважає за доцільне використання здобутків, досягнутих західними дослідниками. Серед теоретичних праць заслуговують на увагу роботи Л.Классена, П.Дрю [46], Д.Кубата [47], К.Гордона [48], Э. Реджинальда [49], Л.Холборн [50]. Ці, та ряд інших робіт, належать до загальнотеоретичних напрацювань по даній темі, тобто узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів у процесі регулювання міграційних процесів. Їхня цінність полягає в тому, що вони дають загальну концептуальну основу для вивчення міграційної політики в сучасній Україні. Особливо слід відзначити роботу Луїзи Холборн, у якій здійснено аналіз ефективності заходів щодо надання допомоги африканським біженцям, який проведений у ході роботи Вищої комісії по біженцям ООН за 1951-1972 рр. Дана робота давно стала своєрідним методологічним посібником для вивчення такого злободенного і для України питання як біженці.
Серед спеціальних робіт західних дослідників, спрямованих на дослідження міграційної ситуації в Україні можна назвати хіба що працю М.Тітми та Н.Тума [51], яка присвячена розгляду специфічного характеру міграцій населення в колишньому СРСР.
Огляд наукової літератури був би неповним, якщо не назвати джерела, що містять емпіричну та нормативну інформацію. До них слід віднести: інформаційно-аналітичний журнал “Проблеми міграції”, часопис “Біженці та міграція” (на жаль видавався лише два з половиною роки: 1997–1999 рр.), щоквартальний інформаційний журнал “Вісник Держкомнацміграції України”, інформаційно-аналітичне щомісячне видання “Міграція”, збірку документів “Правовий захист біженців та осіб без громадянства в Україні” та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція – партнери”. Робота спрямована на виконання Указів Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання”, “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”, “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” та “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні сутнісного змісту процесу становлення й подальшого розвитку державної міграційної політики України. Вказаною метою зумовлена постановка та вирішення наступних конкретних завдань:
а) визначити роль міграційної політики в соціальній політиці, яка здійснюється державою ;
б) розмежувати етапи становлення державної міграційної політики, дати їхню характеристику;
в) визначити основні напрями та заходи щодо реалізації державної міграційної політики;
г) дослідити нормативно-правову базу державної міграційної політики;
д) розкрити сучасний стан розвитку інституту юридичної відповідальності в сфері міграції, розробити практичні рекомендації по удосконаленню адміністративної відповідальності за порушення норм міграційного законодавства;
е) виявити ефективність практичного здійснення державної міграційної політики;
і) розробити необхідні рекомендації по посиленню державного управління міграційними процесами.
Об’єктом дослідження є комплекс міграційних відносин, що виникають між державою та її громадянами, іноземцями, особами без громадянства, біженцями, репатріантами, депортованими у сфері державного управління.
Предмет цього дослідження складають теоретичні та практичні адміністративно-правові проблеми становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики, визначенні завданнями дослідження.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади державної міграційної політики України. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії органів державної влади України та місцевого самоврядування, до компетенції яких входять питання здійснення державної міграційної політики. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в цілому та міграційного законодавства зокрема. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері міграції, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці західних дослідників міграційної політики Т.Хаммара [52], Г.Вербунта [53], Д.Коста-Ласку, Г.Венден-Дідьє [54] та ін., російських вчених О.Воробйової [55], Ж.Зайончковської [56], В.Іонцева [57], В.Моісеєнка [58], Г.Морозової [59], Л.Рибаковського [60], Б.Хорєва [61], та ін., а також цілої низки вітчизняних авторів: О.Малиновської [62], В.Новіка [63], Н.Нижник [64], О.Піскуна [65], І.Прибиткової [66], Ю.Римаренка [67], О.Хомри [68], С.Чеховича [69], М.Шульги [70] та ін.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації), закони, підзаконні акти, зокрема відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені. Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в адміністративно-правовому аспекті, заповнює прогалини в знаннях з проблем сучасного становлення державної міграційної політики України, критично оцінює рівень тієї державної міграційної політики, яка здійснюється на даному етапі розвитку українського суспільства. Вона також визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням та дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в міграційній сфері та напрямів удосконалення законодавства. В роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до дослідження значного кола проблем, які залишилися поза увагою вчених, але мають важливе значення.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
1. Дістало подальшого розвитку визначення міграційної політики як правового явища та розкрито її сутнісний зміст. Здійснено класифікацію окремих категорій мігрантів та виділено функції міграційної політики.
2. Уперше викладено погляд на напрями впливів навколишнього середовища політичної системи України, що стосується становлення державної міграційної політики в цілому та розробки Концепції державної міграційної політики зокрема.
3. Здійснено виокремлення етапів становлення державної міграційної політики та їх характеристика, обґрунтована необхідність виділення основних напрямів щодо реалізації державної міграційної політики.
4. Уперше пропонується систематизація заходів по організації управління міграційними процесами в залежності від функціонально виокремлених міграційних потоків, обґрунтована необхідність створення єдиної автоматизованої системи з питань міграції.
5. Аргументовано положення про те, що цілісність системи державного регулювання міграційними процесами в Україні може бути досягнута лише шляхом створення Державної міграційної служби.
6. Запропоновано ряд заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції у контексті здійснення державної міграційної політики.
7. Обґрунтовано необхідність прийняття Законів України “Про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства”, “Про відновлення прав осіб, раніше депортованих за національною ознакою”, “Про трудових мігрантів”, “Про державну міграційну політику України”, “Про державну міграційну службу в Україні”. Ці закони повинні бути актами прямої дії, замінити основні положення колишніх відомчих інструкцій.
8. З метою якісної зміни у правовому ре¬гулюванні міграційних процесів та упорядкування єдиної цілісної системи міграційних норм, які забезпечать дієвий правовий вплив на суб’єктів міграційних правовідносин подальшого обґрунтування дістала розробка єдиного міграційного акта – Міграційного кодексу України.
9. Досліджено проблеми адміністративної відповідальності за порушення норм міграційного законодавства та обґрунтована пропозиція щодо доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення главою, яка б передбачала провадження по виконанню постанови про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
• у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми розвитку державної міграційної політики в Україні;
• у правотворчості – в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного міграційного законодавства;
• у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить вдосконалити управлінську діяльність державних органів щодо регулювання міграційного процесу;
• у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження уже використовуються у навчальному процесі в Національній академії внутрішніх справ України під час проведення занять з дисципліни “Адміністративна діяльність” та спецкурсів: “Основи міграційного права”, “Регулювання міграційних процесів в Україні”, “Забезпечення законності та прав людини у правоохоронній діяльності”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного та конституційного права, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувались.
Дисертантом підготовлена лекція “Державна міграційна політика як складова національної безпеки України”, яка читається слухачам та курсантам Національної академії внутрішніх справ України, в рамках спецкурсів “Регулювання міграційних процесів в Україні” та “Основи міграційного права”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України та дістали позитивну оцінку. Окремі з них були оприлюднені у формі доповідей на міжнародних конференціях: “Тероризм і національна безпека України” (Київ, 11 квітня 2002 року), “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 року), “Чи потрібні іммігранти? Розвиток імміграційної політики ЄС чи розвиток політики працевлаштування – Великобританія, Німеччина, Польща та Україна” (Київ, 13 травня 2002 року), міжвузівській науковій конференції “Удосконалення державного управління в умовах адміністративної реформи” (Київ, 11 червня 2002 року), науковій конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (Харків, 26-27 грудня 2002 року) та науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права 2003” (Київ, 9 квітня 2003 року).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в 4 одноособових наукових статтях, 3 з яких – у фахових виданнях:
1. Мосьондз С.О. Зважена та ефективна міграційна політика – запорука забезпечення основних прав людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002.- № 2.- С. 92-95.
2. Мосьондз С.О. Характеристика міграційного законодавства та органів державної виконавчої влади у сфері міграції // Проблеми міграції. - 2002.- № 3.- С. 2-6.
3. Мосьондз С.О. Сучасні тенденції становлення державної міграційної політики України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002.- № 4.- С. 82-88.
4. Мосьондз С.О. Роль міграції в розвитку українського суспільства // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 5.- С. 72-76.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета та завдання визначили послідовність викладення матеріалу та структуру дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (292 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основного тексту – 180 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведений аналіз сутнісного змісту процесу становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики України дозволяє зробити наступні висновки:
1. Державна міграційна політика є самостійною диференційованою частиною соціальної політики України. В даний час державна міграційна політика являє собою комплекс правових, фінансових, адміністративних та організаційних заходів, з використанням яких держава цілеспрямовано впливає на регулювання міграційних процесів з позицій міграційних пріоритетів, кількісного складу міграційних потоків та їх структури у сфері державного управління.
2. Державна міграційна політика виконує наступні функції:
а) регулювання міграційних процесів. У цьому змісті міграційна політика є сукупним впливом на міграційні потоки з метою їхнього упорядкування, що здійснюється як через створення відповідних соціально-економічних умов, прийняття законів і підзаконних актів, які мають за мету дотримання державних інтересів України (тобто у внутрішньополітичному плані), так і за допомогою укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів, практики міжнародних нарад і переговорів з проблем міграції - у зовнішньополітичному;
б) раціоналізації суперечностей, яка реалізується через пошук консенсусних рішень у конфліктних ситуаціях за допомогою створення механізму виявлення позицій сторін із спірних питань і гармонізації регуляційних спрямувань політичної системи, що полягає в зменшенні соціальної напруги серед різних категорій мігрантів при дотриманні державних інтересів України;
в) інтегративну. У внутрішньополітичному аспекті вона здійснюється через процес інтеграції вимушених мігрантів в українське суспільство, уособлюючи отримання ними громадянства України, сприяння в облаштуванні на новому місці проживання, створення робочих місць та іншої соціальної підтримки (стипендій, пенсій, позичок). У зовнішньополітичному аспекті інтегративна функція державної міграційної політики виявляється через розробку та здійснення погодженої міждержавної міграційної політики в рамках СНД, а також підтримку контактів з міжнародними та закордонними урядовими і неурядовими (суспільними, релігійними) організаціями, установами та фондами з метою захисту і забезпечення прав мігрантів, а також попередження і протидії нелегальної міграції.
3. Становлення державної міграційної політики пройшло сім етапів:
перший характеризувався неадекватними реакціями держави на спробу розв’язання міграційної проблеми – пов’язується із започаткуванням правового регулювання міграційних питань, яке було покладено Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Законом України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 року та Законом України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року. До цього етапу також відносяться функціонування, по суті, первинного органу, який займався питаннями регулювання міграції – Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України та створення в червні 1992 року однієї з перших організаційно-правових форм у сфері міграції – Комісії у справах біженців при Кабінеті Міністрів України;
другий – створення 26 квітня 1993 року Міністерства України у справах національностей та міграції – регулювання міграційних процесів приймає вигляд формалізованого, упорядкованого процесу з визначеною структурою відносин, яка включає в себе ієрархією влади, дисципліну, правила поведінки і т.і.;
третій – законодавче закріплення певних пріоритетів державної міграційної політики – прийняття наприкінці 1993 - на початку 1994 років Законів України “Про біженців”, “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;
четвертий характеризувався прослідковуванням реалізації необхідності розвитку міграційної служби, здатної самостійно виконувати покладені на неї обов’язки – створення 22 червня 1994 року у структурі Міністерства України у справах національностей та міграції Департаменту міграції;
п’ятий – прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка відкрила широке поле для конституційного бачення міграційної сфери, створила основи для регулювання різноманітних зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів;
шостий – неодноразові реорганізації Міністерства України у справах національностей та міграції, проведені протягом 1994 – 2001 р.р. – виявився поворотним у становленні державної міграційної політики;
сьомий характеризується якісно новою реакцією на розв’язання проблеми, пов’язаної з регулюванням міграційних процесів – прийняття протягом 2001 року Законів України “Про громадянство України”, “Про внесен¬ня змін до деяких законодавчих актів щодо боро¬тьби з нелегальною міграцією”, “Про біженців”, “Про імміграцію”, на початку 2002 року Закону України “Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців” та в 2003 році Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців”, що стало розвитком інституціоналізації державної міграційної політики.
4. В дисертаційному дослідженні визначені основні напрями щодо реалізації державної міграційної політики, до яких належать:
 розробка та прийняття Концепції державної міграційної політики;
 підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства в сфері міграції, створення повноцінної нормативно-правової бази, що визначає основні взаємні права й обов’язки держави та мігрантів;
 захист прав мігрантів відповідно до чинного законодавства і норм міжнародного права;
 підготовка та перепідготовка відповідних кадрів для роботи з мігрантами;
 формування єдиного банку даних існуючих потоків мігрантів та їх чисельності;
 організація імміграційного контролю, регулювання міграційних потоків;
 прийом, тимчасове розміщення біженців, організація розселення, надання допомоги, сприяння в працевлаштуванні й облаштуванні на новому постійному місці проживання;
 сприяння поверненню раніше депортованих народів;
 прогнозування міграційних процесів і формування державної міграційної політики з урахуванням зміни загальнополітичної й економічної ситуації;
 розподіл коштів, які виділяються з державного бюджету на вирішення проблем міграції, і контроль за їхнім використанням. Визначення альтернативних джерел фінансування;
 розробка механізму взаємодії між органами виконавчої влади, правоохоронними органами та іншими суб’єктами державної влади;
 взаємодія з українськими, міжнародними і закордонними організаціями, асоціаціями і фондами з метою надання практичної допомоги та залучення фінансових коштів для вирішення міграційних проблем.
5. Нелегальна міграція, маючи всі ознаки, якими характеризується організована злочинність, повинна розглядатися як її різновид. Цей висновок викликає дуже важливі наслідки. Зокрема, потребують ретельного наукового вивчення питання організації та здійснення протидії цьому явищу з боку держави з урахуванням того, що для боротьби з організованого злочинністю повинні використо¬вуватися відповідні методи, сили та засоби.
6. Дійовим засобом адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства могло б стати виділення адміністративних проступків у міграційній сфері в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка б уособлювала в собі як норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, включаючи і статтю про видворення за межі України, так і норми Митного кодексу України.
7. Ефективність державної міграційної політики тісно пов’язана з удосконаленням координації дій органів, до компетенції яких входить здійснення державної міграційної політики, налагодженням внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків, створенням сучасної систематизованої нормативно-правової бази, яка відповідає європейським стандартам.
8. Під час оцінки ефективності державної міграційної політики важливо методично вірно розв’язати два завдання: визначити величину витрат на здійснення заходів державної міграційної політики та встановити можливий ефект від їх реалізації. Заходи державної міграційної політики мають базуватися на виявленні та дослідженні факторів, причин та мотивів міграції.
9. Для підвищення ефективності державної міграційної політики необхідно:
а) здійснювати фінансування державної міграційної політики в повному обсязі;
б) готувати спеціалістів для міграційних служб на юридичних, економічних та психологічних відділеннях провідних вузів України, розбудувати систему підвищення кваліфікації працівників цих служб з використанням української навчальної бази, а також навчання за кордоном;
в) вдосконалити управління міграційною політикою в наступних напрямах: прогнозування, організація та контроль;
г) ввести курс “Державна міграційна політика” у вищих навчальних закладах і на факультетах перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації працівників управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Васильченко В., Петрова Т. Потрібна самостійна міграційна політика // Віче. - 1997. - № 7. - С. 70-77.
2. Андрієнко В. Проблеми створення і діяльності органів виконавчої влади України з регулювання зовнішньої міграції // Біженці та міграція: український часопис політики і права. - 1998. - № 3-4. - С. 91-100.
3. Аппатов С. Українсько-російські стосунки та проблеми вимушеної міграції й еміграції // Проблеми міграції. - 1997. - № 2. - С. 2-7.
4. Бабенко О. Захист прав мігрантів: урахування подвійного стандарту // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1996. - № 3. - С. 140-144.
5. Бандурка О. Особливості правового статусу органів міграційної служби в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 2. - С. 36-43.
6. Банних В. Нелегальні мігранти рвуться на Захід: Україна і загальноєвропейські проблеми боротьби з нелегальною міграцією // Політика і час. - 1994. - № 2. - С. 7-12.
7. Березовський І. Організована нелегальна міграція як різновид організованої злочинності в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К.: МНДЦ, 2001. - № 3. - С.144-153.
8. Брайчевська О., Малиновська О. Афганська спільнота у Києві: формування та соціально-демографічні характеристики // Проблеми міграції. - 2002. - № 2.- С. 36-48.
9. Бритченко С., Суботенко В. Проект нової редакції Закону України “Про громадянство України” та проблема скорочення і попередження безгромадянства в Україні // Проблеми міграції. - 2000. - № 2.- С. 8-21.
10. Бузницький Ю. Міграційна політика як складова суверенітету та національної безпеки // Голос України. - 1995. - 1 серпня.
11. Бурлака П., Палько В. Відповідальність іноземців за порушення порядку перебування в Україні // Проблеми міграції. - 1998. - № 2. - С. 44-46.
12. Буткевич В. Права людини в Україні: з погляду творення нової правової бази // Політична думка. - 1993. - № 1. - С. 79-92.
13. Гнибідченко І. Проблеми трудової міграції та їх вирішення // Економіка України. - 2000.- № 4. - С. 19-23.
14. Данюк В., Леонтенко О. Удосконалення державної еміграційної політики України // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 6. - С. 47-51.
15. Джужа О., Мозоль А. Міграційні процеси і злочинність в Україні та їх взаємозв’язок // Право України. - 1998. - № 7. - С. 143-147.
16. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини // Український часопис прав людини. - 1998. - № 1. - С. 12-19.
17. Євтух В. Спроба державного регулювання // Віче. - 1997. - № 7. - С. 63-69.
18. Коваленко В., Кривенко В., Азаров М. Стан міграції в Україні та вплив на неї організованих злочинних угрупувань // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К.: МНДЦ, 2001. - № 3. - С.135-143.
19. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців // Право України. - 2001. - № 2. - С.38-42.
20. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. - Київ-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - 372 с.
21. Кузьменко О. Суб’єкти нелегальної міграції // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - С. 306-312.
22. Кучеров А. Нелегальна міграція в Україні: стан та шляхи боротьби з цим явищем на кордоні // Проблеми міграції. - 2000. - № 3. - С. 2-7.
23. Леонова А. Український досвід розв’язання міграційних проблем у культурно-правовому аспекті // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 1. - С. 322-331.
24. Леонтенко О. Державне регулювання трудової міграції // Україна: аспекти праці. - 1998. - № 6. - С. 37-39.
25. Мацько А. Діяльність міліції, міграція та біженці // Біженці та міграція: український часопис політики і права. - 1999. - № 1. - С. 54-56.
26. Мелащенко В. Принципи громадянства // Право України. - 1992. - № 7. - С. 83-91.
27. Мельник С. Мотивація населення України до міждержавної трудової міграції // Україна: аспекти праці. - 2002. - № 1. - С. 42-47.
28. Мозоль А. Загальна характеристика та аналіз міграційного законодавства України // Право України. - 2001. - № 4. - С. 118-122.
29. Мокляк М. Міграційні процеси і міграційна політика: теорія і практика // Нова політика. - 1998. - № 5. - С. 54-55.
30. Назаров Т. Правовий статус іноземців в Україні. Учбовий посібник. - К.: НВТ “Правник”, 1997. - 70 с.
31. Науменко С. Нелегальная миграция в Украине: пути и методы решения // Проблеми активізації конституційно-правових дослі¬джень і вдосконалення викладення конституційного права: Збірник нау¬кових статей. - Харків, 1999. - С. 270-278.
32. Олефір В. Адміністративно-правова боротьба з нелегальною міграцією в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 1999.- № 1.- С. 177-184.
33. Пирожков С., Малиновська О., Марченко Н. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. - К.: Академпрес, 1997. - 128 с.
34. Петрова Т., Васильченко В. Міграційна політика держави та її інформаційне забезпечення // Україна: аспекти праці. - 1996. - № 6. - С. 46-51.
35. Побєда Н. Міграція і пошуки нових взаємодій // Проблеми міграції. - 1999. - № 1. - С. 14-18.
36. Позняк О. Проблеми міграції та міграційної політики в Україні на сучасному етапі // Зайнятість та ринок праці. - 2001. - Вип.15. - С. 65-72.
37. Романюк М. Теоретико-методологічні основи регулювання міграційних процесів в контексті реформи соціально-економічної системи // Зайнятість та ринок праці. - 2000. - Вип.13. - С. 102-113.
38. Суботенко С. Система прописки: сучасний стан та перспективи реформування // Проблеми міграції. - 2001. - № 1. - С. 2-18.
39. Основи державної міграційної та етнополітики України: Серія “До правової держави” / Упорядник Томенко М. - К.,1994. - Вип.3. - 114 с.
40. Тодика Ю. Конституционно-правовой статус беженцев в Украине. - Харьков, 1999. - 117 с.
41. Трощинський В. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. - К., 1994. - 260 с.
42. Чалий П., Бритченко С. Міграція і питання громадянства // Проблеми міграції. - 1998. - № 3. - С. 2-12.
43. Шамшур О. Основні напрямки держаної політики України щодо біженців та пошукачів притулку // Біженці та міграція: український часопис політики і права. - 1998. - № 2. - С. 45-47.
44. Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт // Право України. - 1997. - № 10. - С. 104-108.
45. Шлепаков А. Еміграція населення України: соціально-економічні аспекти та можливі наслідки. - К., 1993. - 52 с.
46. Klassen, Leo H. and Drew, Paul. Migration policy in Europe. A comparative study. - Lexington books, 1973.
47. Kubat D. The politics of Migration Policies. - N.Y., 1979.
48. Clark Gordon. Inter regional migration, national policy and social yustice. - N.Y., 1983.
49. Appleyard, Reginald T. International Migration: Challenge For The Nineties. – Geneva: International Organization for Migration, 1991.
50. Holborn Louise W. Refugees: a problem of our time. - N.Y., 1975.
51. Titma M., Tuma N. Migration in the former Soviet Union. - Koln, 1992.
52. European immigration policy: A comparative study. Ed. By Hammar T. - Cambridge univeрrses, 1985.
53. Overview of International Migration. Migration Management Training Programme. April 1977. - Geneva: International Organization for Migration. 1997. - 170 р.
54. Costa-Lascoux, and de Wenden-Didier. Les trvarllours immigras clandestis en France: approdie politigue et institutionnelle. - Roma, 1981.
55. Миграция населения. Вып.1: Теория и практика исследования / Под общ. ред. О.Д. Ворбьевой. - М., 2001.- 176 с.
56. Миграционные процессы после распада СССР / Под общ. ред. Ж.А Зайончковской. - М., 1994.- 287 с.; Зайончковська Ж. Міграція населення як індикатор соціальної напруженості // Вісник НАН України. - 1994. - № 4. - С. 65-67.
57. Ионцев В.А. Миграционная политика буржуазных государств. - М.,1980.- 63 с.; Ионцев В.А. Международная миграция населения: Теория и практика изучения. - М., 1999. - 234 с.
58. Актуальные проблемы миграционной политики в СССР: Тез. докл. Всесоюзной конференции «Проблемы демографической политики в социалистическом обществе». - М.,1982. - 119 с.
59. Морозова Г. Подходы к миграционной политике в условиях перестройки // Социологические исследования. - 1990. - № 12. - С. 82-87.
60. Рыбаковский Л.Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. - М.: Наука, 1987. - 200 с.
61. Хорев Б.С. Региональная политика в СССР: экономически -географический подход. - М.: Мысль, 1989. - 283 с.
62. Малиновська О.А. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. - К., 1997. - 69 с.; Малиновська О.А. Біженці у світі та в Україні: моделі вирішення проблеми. - К.: Генеза, 2003. - 288 с.
63. Новік В.О. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: Аналітичне дослідження. - К.: Компанія ВАІТЕ, 1999. - 216 с.
64. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація / Відповід. ред. Нижник Н.Р.- К.: Видавництво УАДУ, 1997. - 448 с.
65. Піскун О.І. Основи міграційного права: Порівняльний аналіз: Навчальний посібник. - К.: “МП Леся”, 1998. - 360 c.
66. Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів. - К.: АртЕк, 1997. - 256 с.
67. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка. - К.: Довіра, 1998. - 912 с.; Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І., Олефір В.І. Основи міграцієзнавства: Навчально-методичний посібник. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000. - 424 с.
68. Хомра А.У. Миграция населения: вопросы теории, методики исследования. - К.: Наукова думка, 1979. - 146 с.
69. Чехович С.Б. Юридичні аспекти міграційних процесів в Україні. - К., 2001. - 288 с.
70. Шульга Н.А. Великое переселение: репатрианты, беженцы, трудовые мигранты. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. - 700 с.
71. Бабенко О.Г. Міграційна політика Української держави на сучасному етапі (політологічний аспект): Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К.,1997. - 195 с.
72. Словник іншомовних слів. / За ред. І.Мельничука. - К.: Головна редакція УРЕ, 1977. - 775 с.
73. Эпплярд Реджинальд. Нынешняя ситуация, тенденции и перспективы // Материалы семинара “Миграция и миграционная политика”. - 13-17 июля 1992 г. - М.: Международная организация по миграции, 1992. – С. 15-26.
74. Адміністративне право України: Підручник для юридичних вузів і фахівців / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 258 с.
75. Чехович С.Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К.,1998. - 231 с.
76. Golini A. Migrants and international migrations: new issues and strategies of the United Nations // Меж¬дународная миграция населения: Россия и современный мир. Международный семинар. - М., 9-10 апреля 1997. - 48 с.
77. Рене Давид. Основные правовые системы современности. - М., 1998. - 496 с.
78. Карбонье Ж. Юридическая социология / Пер. с франц. - М.,1986. - 664 с.
79. Фридмен Л. Введение в американское право. - М., 1992. - 342 с.
80. Newton C.R. General Principles of Law. - London, 1977. - 169 р.
81. Allan E. Farhsworth An introduction to the Legal System of the United States. - New-York, 1983. - 225 р.
82. Явич Л.С. Сущность права. - Л., 1985. – 117 с.
83. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. - М., 1993. - 255 с.
84. Синюков В.Н. Российская правовая система. - Саратов, 1994. - 191 с.
85. Тихомиров Ю.А. Правовая система развитого социализма // Советское государство и право. - 1979. - № 7. - С. 31- 40.
86. Алексеев С.С. Общая теория права. - М., 1981. - Т. 1. - 390 с.
87. Тихомиров Ю.А. Публичное право. - М., 1995. - 364 с.
88. Матузов Н.И. Правовая система и личность. - Саратов, 1987. - 226 с.
89. Алексеев С.С., Архипов С.М., Корельский В.М., Мушин В.М., Перевалов В.Д. Теория государства и права. - М., 1997. - 411 с.
90. Зайчук О.В. Правовая система США. - К., 1992. - 112 с.
91. Правовая система социализма. Понятие, структура, социальные связи / Под ред. А.М. Васильева. - М., 1986. - Т. 1. - 394 с.
92. Кобринська С.Б. До питання про поняття та структуру правової системи. - К., 1993. - 168 с.
93. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х., 2000. - 385 с.
94. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. - К., 1995. - 227 с.
95. Оніщенко Н.М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К.,2002.- 427 с.
96. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - 478 с.
97. Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства. - Х.,1997. - 363 с.
98. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. - Харків,2002. - 182 с.
99. Easton D. A system's Analysis of Political Life. - N.Y., 1967.
100. Про попередні підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр. - 2002. - 30 травня.
101. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
102. Про громадянство України: Закон України від 16 квітня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. -1997. - № 23. - Ст.169.
103. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України. -2001. - № 9. - Ст. 342.
104. Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 529.
105. Про створення Комісії у справах біженців при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 1992 року № 349 // Зібрання постанов Уряду України. - 1992. - № 7. - Ст. 177.
106. Про проект Закону України про біженців: Постанова Верховної Ради України від 21 квітня 1993 року № 3119-ХІІ // Правовий захист біженців в Україні. Збірка документів. - К., 1998. - 152 с.
107. Про Міністерство України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 26 квітня 1993 року № 145/93 // Урядовий кур’єр. - 1993. - 29 квітня.
108. Питання Міністерства України у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України 26 червня 1993 року № 487 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 11. – Ст. 246.
109. Про біженців: Закон України від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 90.
110. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року // Голос України. - 2001.- 31 липня. - С. 4-6.
111. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 18. - Ст. 101.
112. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 23. - Ст. 161.
113. Про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців”: Закон України від 6 лютого 2003 року // Урядовий кур’єр. - 2003. - 1 березня.
114. Про створення органів міграційної служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1994 року № 428 // Урядовий кур’єр. - 1994. - 25 червня.
115. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
116. Про затвердження Положення про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів: Указ Президента України від 26 листопада 1994 року № 703/94 // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. - 1995. - № 1. - С. 8-12.
117. Про Положення про Міністерство України у справах національностей, міграції: Указ Президента України від 20 березня 1996 року. - № 196/96. – 6 с.
118. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 26 липня 1996 року № 596/96 // Урядовий кур’єр. - 1996. - 30 липня.
119. Про Положення про Державний комітет України у справах національностей і міграції: Указ Президента України від 28 жовтня 1996 року № 1001/96 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. - К.: Правові джерела, 1998. - С. 338- 344.
120. Про внесення змін і доповнень до Положення про Державний комітет України у справах національностей і міграції: Указ Президента України від 23 червня 1997 року № 572/97 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. - К.: Правові джерела, 1998. - С. 345-346.
121. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 13 березня 1999 року № 250/99 // Урядовий кур’єр. - 1999. - 16 березня.
122. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 // Урядовий кур’єр. - 1999. - 17 грудня.
123. Про систему центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 50. - Ст. 2434.
124. Про утворення Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року № 603 // Офіційний вісник України. -2000. - № 14. -С. 569.
125. Про затвердження Положення про Державний департамент у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1236 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 32. - Ст. 1375.
126. Про Державний комітет України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 13 вересня 2001 року № 836/2001 // Офіційний вісник України. - 2001.- № 38.- Ст. 1724.
127. Про ліквідацію Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1772 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 1. - Ст. 7.
128. Про Положення про Державний комітет у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 19 березня 2002 року № 269/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст. 560.
129. Про утворення при Кабінеті Міністрів України Міжвідомчої координаційної ради з питань міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 1998 року № 849 // Урядовий кур’єр. - 1998. - 23 липня.
130. Про внесен¬ня змін до деяких законодавчих актів щодо боро¬тьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. -2001. - № 13. - Ст. 66.
131. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 року № 596/2001 // Відомості Верховної Ради України. - № 41. -Ст. 197.
132. Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р.- № 2942-ІІІ // Урядовий кур’єр. - 2002. - 23 січня.
133. Про засади державної політики в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року № 757-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №35. - Ст. 303.
134. Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки: Указ Президента України від 18 жовтня 1997 року № 1166/97 // Сборник указов Президента Украины. - Вып.4 (октябрь-декабрь 1997 года). - К., 1997. - С. 44-53.
135. Про основні напрями соціальної політики в період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Урядовий кур’єр. - 2000. - 31 травня.
136. Про затвердження Стратегії інтеграції в Європейський Союз: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 // Сборник указов Президента Украины. - Вып.2 (апрель-июнь 1998 года). - К., 1998. - С.267-276.
137. Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 22/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 3. - Ст. 59.
138. Гі Уеллет. Місія УВКБ ООН в Україні // Міграція.- 2003.- №1.- С.3.
139. Мариненко В. Мігранти – сироти Землі [інтерв’ю з Головою Державного комітету у справах національностей та міграції Геннадієм Москалем] // Урядовий кур’єр. - 2002. - 14 листопада.
140. Фельдман О. Громадські організації національних меншин як суб’єкт етнонаціональної політики України // Вісник Держкомнацміграції України. - 2002.- № 4. - С. 49-55.
141. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в України: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. - К.,2000. - 377 с.
142. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер,1999. - 914 с.
143. Про посвідчення особи моряка: Указ Президента України від 5 червня 1993 року № 194/93 // Сборник указов Президента Украины. - 1993.- Вып.2. (апрель-июнь 1993 года). - С. 189-193.
144. Про проїзний документ дитини: Указ Президента України від 7 вересня 1994 року № 503/94 // Сборник указов Президента Украины. - 1994. - Вып.3. (июль-сентябрь 1994 года).- С. 174-177.
145. Про посвідчення члена екіпажу: Указ Президента України від 13 вересня 1994 року № 522/94 // Сборник указов Президента Украины. - 1994. - Вып.3. (июль-сентябрь 1994 года). - С. 209-212.
146. Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Указ Президента України від 28 жовтня 1993 року № 491/93 // Сборник указов Президента Украины. - 1993. - Вып.4. (октябрь-декабрь 1993 года). - С. 80-84.
147. Про дипломатичний та службовий паспорти України: Указ Президента України від 26 лютого 1998 року № 153/98 // Збірник указів Президента України. - 1998.- Вип.1. (січень-березень 1998 року). - С. 135-144.
148. Про Раду представників кримськотатарського народу: Указ Президента України від 18 травня 1999 року № 518/99 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 20. - Ст. 878.
149. Про Раду представників громадських організацій національних меншин України: Указ Президента України від 19 квітня 2000 року № 600/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 16. - Ст. 666.
150. Питання Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 29 грудня 1999 року № 1625/99 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 1. - Ст. 7.
151. Про Положення про Управління громадянства Адміністрації Президента України: Розпорядження Глави Адміністрації Президента України // Збірник нормативних актів України. - К.,1999. - С. 23-31.
152. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 10. - Ст. 85.
153. Про першочергові заходи щодо вирішення питань виїзду громадян України за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 738 // Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - № 1-2. - Ст.23; 1993. - № 11. - Ст. 228.
154. Про відшкодування витрат іноземними громадянами (особами без громадянства), громадянами України, проведених у зв’язку з їх затриманням за порушення (спробу порушення) державного кордону, утриманням на період адміністративного затримання і депортацією: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 року № 739 // Зібрання постанов Уряду України. - 1993.- № 19. - Ст. 147.
155. Про посвідчення особи на повернення в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1994 року № 553 // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 11. - Ст. 281.
156. Про вкладку до паспорта громадянина України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1137 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 18. - Ст. 500.
157. Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - № 6. - Ст. 158.
158. Про внесення змін і доповнень до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення: Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1997 року № 292 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 14. - С. 50-51.
159. Про затвердження Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1995 року № 610 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - № 12. - Ст. 268.
160. Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - № 4. - Ст. 93.
161. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 2. - Ст. 5.
162. Про Прикордонні війська України: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 2. - Ст. 7.
163. Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 4. - Ст. 48.
164. Про внесення змін та доповнень до Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 910 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 23. – Ст. 954.
165. Про внесення змін до Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1259 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 29. – Ст. 238.
166. Про заходи щодо запобігання нелегальній міграції громадян в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року № 829 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 23. - Ст. 835.
167. Про затвердження Програми боротьби з нелегальною міграцією на 1999-2000 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1999 року № 273 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 9. - Ст. 328.
168. Про вилучення з обігу паспортів колишнього Союзу РСР, що використовуються для поїздок за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 900 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 35. - С. 13-14.
169. Про порядок вилучення недійсних дипломатичних і службових паспортів України в пунктах пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 465 // Урядовий кур’єр. - 1998. - 14 квітня.
170. Про заходи щодо надання допомоги особам, що змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії і прибули в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 674 // Правовий захист біженців в Україні. - К., 1998. - С. 100-104.
171. Про внесення змін та доповнень до пункту 2 Тимчасового положення про надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року № 1942 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 50. - Ст. 63.
172. Про здійснення контролю за наявністю страхового сертифіката у власників (користувачів) зареєстрованих в Україні транспортних засобів у разі виїзду на територію іншої країни: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 року № 1024 // Урядовий кур’єр. - 1998. - 16 липня.
173. Про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 30. - Ст. 1127.
174. Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 679 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 17. - Ст. 726.
175. Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 року № 1203 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 32. - Ст. 1350.
176. Про порядок в’їзду в Україну громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 426 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 20. - Ст. 844.
177. Про введення нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 року № 227 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 8. - Ст. 285.
178. Про затвердження Порядку перетинання державного кордону України військовослужбовцями, військовими кораблями (суднами забезпечення) і літальними апаратами Чорноморського флоту Російської Федерації, який знаходиться на території України: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року №863 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 21. - Ст. 958.
179. Про порядок перетинання державного кордону України аварійно-рятувальними й аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, обумовлених стихійним лихом, аваріями і, катастрофами: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 912 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 35. - С. 47-49.
180. Про затвердження Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1526 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 42. - Ст. 1939.
181. Про затвердження Положення про посвідчення біженця: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1527 // Офіційний