ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

УДК 332.1426:330.322 (477)

КУБАЙ Діана Ігорівна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03-економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
ОРОБЧУК Михайло Григорович,
кандидат економічних наук, доцент

Львів - 2012

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ІНВЕСТУВАННЯ……………………………………...
11
1.1. Сучасна екологічна ситуація України……………………………… 11
1.2 Суть і основні джерела екологічного інвестування в Україні…..... 28
1.3 Концепція державного регулювання екологічного інвестування… 53
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 74
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОБСЯГУ ТА СТРУКТУРИ ЕКОЛОГІЧНИХ
ІНВЕСТИЦІЙ ……………………………………………………………….

76
2.1 Система органів державного регулювання екологічного інвестування……………………………………………………………….
76
2.2 Методика здійснення екологічних інвестицій в Україні………….. 92
2.3 Аналіз стану природоохоронних інвестицій в Україні……………. 122
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 136
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ……………………………………………………………………..

138
3.1. Розвиток економічних методів (стимулів) збільшення обсягів екологічних інвестицій…………………………………………………..
138
3.2. Вдосконалення системи організації і використання екологічних коштів……………………………………………………………………..
154
3.3. Поліпшення державного контролю за використанням природоохоронних інвестицій…………………………………………..
166
Висновки до розділу 3……………………………………………………… 181
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 193
ДОДАТКИ…………………………………………………………………... 215

ВСТУП
Актуальність дослідження. Тривале нераціональне використання природних ресурсів без урахування екологічних вимог, а також низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до збільшення техногенного навантаження на довкілля та значного погіршення його стану в країні. Обсяги викидів і скидів шкідливих речовин від виробничо-господарської діяльності промислових підприємств України перевищують допустимі норми в 3-7 разів і продовжують зростати. Зі стаціонарних джерел забруднення, в розрахунку на 1 км площі промислових об’єктів, викидається 8 т шкідливих речовин. Маса токсичних промислових відходів сягає 35 млн т, а зайнята ними площа – 260 тис. га. Третина орних земель України зазнають згубного впливу водної ерозії ґрунту, а вітровою охоплено майже 7 млн га. Скидання забруднених стоків і безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. Використання застарілого природоохоронного обладнання не дає змоги подолати ці негативні явища.
Виправити становище можна лише через ефективну екологічну політику, найважливішим інструментом реалізації якої є екологічні інвестиції. Проблема фінансування екологічних програм і природоохоронних заходів набула особливої актуальності, а її вирішення можна розділити на дві складові: перша – це вивчення стану та визначення обсягів фінансування необхідних робіт у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; друга – формування механізму управління фінансуванням природоохоронних заходів.
Постала потреба в розробленні принципово нових державних механізмів регулювання раціонального природокористування, зокрема, сучасних підходів до формування і реалізації концепції екологічного інвестування; удосконалення економіко-організаційних засад охорони довкілля та впровадження державної стратегії управління природокористуванням.
Вагомий внесок у розвиток теоретичних і прикладних засад державного регулювання екологічного інвестування зробили вітчизняні вчені: О. Балацький, Б. Буркинський, Т. Галушкіна, З. Герасимчук, Л. Гринів, М. Долішній, В. Захарченко, Б. Карпінський, Л. Мельник, В. Міщенко, В. Сахаєв, І. Синякевич, Ю. Стадницький, В. Степанов, В. Трегобчук, Ю. Туниця, М. Хвесик, Є. Хлобистов, В. Шевчук та ін.
Проблеми екологічного інвестування та екологізації інвестиційної діяльності досліджували Н. Андрєєва, С. Харічков; методику оцінки ефективності екологічних інвестицій розробили Т. Бень, В. Верещак; критерій вибору однієї з альтернатив: здійснення природоохоронних заходів або компенсації платежів за забруднення довкілля обґрунтували Б. Буркинський, В. Ковальов, Н. Ковальова.
Процеси екологічного інвестування знайшли висвітлення у працях таких зарубіжних учених, як: У. Баумоль, К. Боулдінг, К. Гофман, В. Данилов–Данильян, А. Ендрес, М. Кольхаас, Б. Корб, П. Начилхаут, А. Ніз, Т. Панайоту, Н. Пахомова, Б. Порфир’єв, Ф. Сміт та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах науково-дослідної теми „Інституційне забезпечення стратегічного розвитку регіону” (державний реєстраційний номер 0108Y010561).
Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та узагальнення теоретичних положень і розробка методичних основ та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання системи екологічного інвестування.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення у роботі таких завдань:
- вивчити сучасний стан довкілля та використання природних ресурсів України;
- зясувати такі основні поняття та терміни, що стосуються екологічного інвестування, зокрема, такі як „екологічні інвестиції”, „екологічне інвестування”, „державний механізм регулювання” та ін.;
- охарактеризувати та систематизувати засоби державного регулювання екологічного інвестування в Україні;
- критично проаналізувати організаційну систему природоохоронних органів, які регулюють обсяги і структуру екологічних інвестицій;
- оцінити ефективність чинної методики розрахунку потрібних екологічних інвестицій в Україні, а також сучасний стан фінансування охорони довкілля;
- сформулювати рекомендації щодо поліпшення процесу державного контролю за формуванням та використанням екологічних інвестицій в Україні;
- обґрунтувати пропозиції з поліпшення економічного стимулювання зростання обсягів екологічних інвестицій;
- запропонувати спосіб вдосконалення системи організації нарахування і використання екологічних коштів.
Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання екологічного інвестування в Україні як сфери діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку природокористувачів задля досягнення раціонального використання, охорони та відновлення природних ресурсів.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи та практичні положення з удосконалення механізмів державного регулювання системи екологічного інвестування.
Методи дослідження. Методологічною базою роботи є загальновизнані методи наукових досліджень. Її теоретичну основу становлять фундаментальні положення економіки природокористування та охорони довкілля, новітні наукові розробки з питань теорії і практики державного управління системою екологічного інвестування, праці провідних українських і зарубіжних учених з проблем здійснення екологічних інвестицій.
У процесі дослідження застосовувались такі наукові методи: методи статистичного та економічного аналізу – при аналізі екологічного стану довкілля України; системно-структурний аналіз – при дослідженні особливостей державного регулювання екологічного інвестування; порівняння і синтезу – для вивчення та узагальнення існуючих наукових підходів до аналізу дефініцій „екологічне інвестування”, „державне регулювання”, „механізм державного регулювання”; порівняльний аналіз – для аргументації можливостей поліпшення якості довкілля в країнах з різною динамікою економічного розвитку; програмний метод – для обґрунтування методичних підходів та алгоритму розробки державних екологічних програм.
Правовою базою дослідження послужили Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства екології та природних ресурсів України, міжнародні правові документи сфери охорони довкілля. У роботі використані офіційні статистичні відомості та інформація Державного комітету статистики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Головного управління статистики у Львівській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.
Наукова новизна одержаних результатів. Головний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності удосконалення державних механізмів регулювання екологічного інвестування через упровадження комплексного підходу до управління природокористуванням. Наукову новизну засвідчують такі конкретні результати:
Уперше:
- на підставі аналізу організації сучасної системи формування і використання екологічних інвестиції обґрунтована доцільність їх централізації у новій організаційній структурі – Єдиному природоохоронному фонді, кошти якого насамперед мають спрямовуватись на системну та ефективну охорону довкілля, зокрема в межах регіональних і локальних екосистем (басейнів рік, рекреаційних зон, зон складних екологічних ситуацій).
Удосконалено:
- економічні засади державного регулювання раціонального природокористування через збільшення нормативів екологічних платежів і зборів за забруднення довкілля, розвитку екологічного кредитування та створення чітких процедур застосування економічних механізмів Кіотського протоколу;
- методику контролю за напрямами використання екологічних інвестицій для досягнення збалансованого стану природної екосистеми створенням інформаційної бази екологічних оцінок, аналізу планових і звітних екологічних показників, належного планування природоохоронних заходів.
Набули подальшого розвитку:
- тлумачення поняття „екологічне інвестування”, як послідовної сукупності управлінських дій відповідних державних органів, інвесторів і господарюючих суб’єктів щодо формування та використання екологічних інвестицій, які насамперед передбачають визначення обсягу та оптимізацію структури екологічних коштів за природокористувачами, природними сферами та регіонами країни задля досягнення стратегічних цілей охорони довкілля;
- обґрунтування доцільності використання басейнового принципу при розподілі екологічних інвестицій, що уможливлює планування, координацію і контроль усіх компонентів екосистеми у межах водозабірної площі, забезпечуючи комплексний і збалансований вплив на регіональному, державному і міждержавному рівнях;
- методичні рекомендації щодо оцінки ефективності природоохоронних витрат на основі порівняння отриманих результатів із обсягом відверненого збитку від забруднення довкілля;
- пропозиції з удосконалення структури водоохоронних витрат різних адміністративних районів і природних систем (басейнів річок) і зменшення гранично допустимих викидів (скидів) у водне середовище;
- методичні підходи з оптимізації збору і розподілу коштів, які надходять від природокористувачів за забруднення довкілля і які потребують справедливого розподілу між усіма компонентами екосистеми.
Теоретичне і практичне значення результатів дисертаційної роботи. У роботі теоретично обґрунтовано обсяг і структуру екологічних інвестицій в Україні, їх галузевий і територіальний розподіл. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що описані в дисертації підходи, засоби й отримані результати формують методичну базу удосконалення інструментарію державного регулювання екологічного інвестування. Результати дослідження використані Головним управлінням економіки та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації під час розробки Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області на 2012 рік (довідка № 10-31-2456 від 10.08.2011 р.), практична цінність наукових результатів також підтверджена їх використанням Львівським обласним виробничим управлінням водного господарства (довідка № 09/2020 від 21.07.2011 р.) та Державним управлінням навколишнього природного середовища у Львівській області (довідка № 03-5043 від 22.07.2011 р.).
Теоретичні розробки дисертації використовуються у процесі викладання дисциплін „Екологічний менеджмент” і „Регіональна економіка та екологія” у Львівському національному університеті імені Івана. Франка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування методологічних і методичних положень щодо механізму державного регулювання екологічних інвестицій.
Апробація результатів досліджень. Головні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на: науково-методичних семінарах кафедри менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка; міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні” (Львів, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів” (Сімферополь, 2009); міжвузівській студентсько-аспірантській конференції „Перспективні напрями реформування фінансової системи України” (Львів, 2009); міжнародній науково-практичної конференції „Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія” (Львів, 2009); міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (Львів, 2009); міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Світова економічна криза: причини, наслідки та перспективи подолання” (Львів, 2010); міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених „Соціально-економічні та правові дослідження в суспільстві знань” (Львів, 2011).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 4,1 друк. арк., зокрема 6 статтей у наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Обсяг основного тексту дисертаційної роботи становить 192 сторінки стандартизованого комп’ютерного набору і містить 28 таблиць та 25 рисунки. Список використаних джерел має 203 найменування.
Перший розділ присвячений теоретичним основам державного регулювання екологічного інвестування. Нами було здійснено аналіз сучасної екологічної ситуації в Україні, проаналізовано суть і основні джерела екологічного інвестування в Україні та концепцію державного регулювання екологічного інвестування. Узагальнюючи наукові роботи відомих українських вчених було запропоновано визначення терміну „екологічне інвестування”.
В другому розділі досліджено державне регулювання обсягу та структури екологічних інвестицій в умовах становлення та початку функціонування ринку в Україні. Зроблено аналіз системи органів державного регулювання екологічного інвестування, дослідження методики здійснення екологічних інвестицій в Україні та аналіз стану природоохоронних інвестицій в Україні.
В третьому розділі запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання системи екологічного інвестування в Україні, а саме: поліпшення державного контролю за використанням природоохоронних інвестицій; розвиток економічних методів (стимулів) збільшення обсягів екологічних інвестицій; вдосконалення системи організації і використання екологічних коштів, шляхом створення Єдиного природоохоронного фонду.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:
1. Актуальною проблемою сучасної української економіки є зниження техногенного навантаження на довкілля. Рівень технологій виробництв, що функціонують на промислових підприємствах, а також сучасний стан основних виробничих засобів багатьох підприємств ще не повністю відповідає вимогам екологізації виробництва.
Проведений аналіз компонентів навколишнього природного середовища показав погіршення стану кожного з них, а саме:
- водні ресурси: забруднення відбувається в основному суб’єктами господарювання, шляхом скидання у поверхневі водні об’єкти забруднені та недостатньо очищені зворотні води.
- атмосферне повітря: з 2000 р. відбувається тенденція погіршення якісного його стану. Основними забруднювачами повітря країни у 2009 р. були підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно 31% та 21% шкідливих викидів) та підприємства – виробники електроенергії, газу та води (40%).
- земельні ресурси: простежується висока розораність земель та зменшення обсягу удобрень. Як видно зі статистичних даних, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд в 1995-2009 рр. має тенденцію до зменшення;
- відходи: найбільш гострою залишається проблема знешкодження та утилізації небезпечних відходів. Питомі показники утворення відходів за даними Мінжитлокомунгоспу України в середньому становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання.
- лісові ресурси: негативний вплив на лісове довкілля мають лісові пожежі та порушення правил проведення вирубок. Вироблення лісогосподарської продукції часто призводить до негативного впливу на стан лісових ресурсів.
Стан довкілля показав, що підприємства не здатні і не зацікавлені самостійно здійснювати природоохоронні заходи. Саме тому покращення його якості залежить насамперед від продуманої і послідовної державної еколого-економічної політики. Головним засобом реалізації цієї політики і є екологічне інвестування.
2. Узагальнюючи наукові роботи відомих українських вчених, в яких досліджувалась проблематика екологічно орієнтованих інвестиційних процесів, було систематизовано термін екологічні інвестиції, як одну із форм довгострокових вкладів в природоохоронну діяльність з метою досягнення відповідного стратегічного результату, насамперед збереження біологічного різноманіття (основи функціонування екосистем). І враховуючи те, що інвестування – це процес фінансування довгострокових вкладів (згідно термінологічного словника ринкової економіки) нами було виведено, що екологічне інвестування – це процес довгострокового вкладення коштів у природоохоронну діяльність і спрямованих на збереження, покращення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу територій з метою отримання позитивного економічного, соціального і екологічного результату.
У процесі реалізації екологічного інвестування важлива роль належить обґрунтуванню схеми його фінансування. Ця схема визначає склад інвесторів певного інвестиційного проекту, об’єм і структуру необхідних інвестиційних ресурсів та джерела надходжень інвестиційних коштів.
3. Ефективне здійснення екологічного інвестування вимагає продуманого державного регулювання. Узагальнивши основні визначення цього терміну, спробуємо запропонувати найбільш прийнятну його дефініцію: державне регулювання економіки – це сфера діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і способів.
Державне регулювання здійснюється завдяки механізму державного регулювання, який описується через такі основні терміни, як суб’єкт, об’єкт, методи і засоби. Головними методами державного регулювання є: правові, адміністративні та економічні.
4. Управління екологічним інвестуванням здійснюється через систему державних органів, які є юридично самостійними державними й громадськими інституціями, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля.
Аналіз організаційної системи державного регулювання екологічного інвестування показав недосконалість функціонування природоохоронних органів. Управління фінансуванням природоохоронної діяльності здійснюється на основі диференціації, переважно за видами природних ресурсів. Це призводить, на жаль, до виникнення автономних галузей природокористування, тому охорона окремих природних ресурсів здійснюється без урахування впливів такої діяльності на інші природні ресурси та довкілля загалом.
5. Аналізуючи методику здійснення та стан екологічного інвестування нами було виявлено, що основними джерелами екологічних інвестицій є: Державний бюджет, Фонди охорони навколишнього природного середовища та кошти підприємств.
Державний бюджет має бути найпотужнішим джерелом збільшення фінансування на природоохоронну діяльність у країні. Проте, як свідчить аналіз даних з Національних доповідей про стан навколишнього природного середовища України у 2002-2007 рр. динаміка видатків Державного бюджету виявляє нерівномірність бюджетного фінансування, а з 2004 р. і усталену тенденцію систематичного недовиконання його планових показників.
Важливим джерелом здійснення природоохоронних інвестицій є Фонди охорони навколишнього природного середовища, які створюються у складі державного та регіональних бюджетів та бюджетів сільських, селищних і міських рад. Згідно із законодавством України, головним джерелом їх наповнення є екологічний податок.
Плата за забруднення довкілля стала одним з перших еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності і була впроваджена Постановою КМУ №18 від 13.01.1992 р. Слід зазначити, що екологічні нормативи регулярно переглядаються і стають більш жорсткими. Аналіз статистичних даних показав позитивну тенденцію зростання обсягу зборів за забруднення довкілля. Так в 2009 р. було зібрано в 3,5 рази більше екологічних зборів, ніж у 1996 р.
Проте існує безліч недоліків у функціонуванні Фонду: неефективне управління бюджетними асигнуваннями; суттєва відмінність у рівнях запланованих і фактичних видатках; нестабільність зі змінами пропорцій розподілу збору за забруднення навколишнього природного середовища між бюджетами різних рівнів.
Головним джерелом екологічних інвестиції є кошти підприємств (понад 96% від загального обсягу природоохоронних витрат по країні). Проте підприємствам не завжди вигідно здійснювати екологічне інвестування. Саме тому державі необхідно здійснювати регулювання за джерелами та напрямами екологічних інвестицій. Оскільки як показує аналіз природоохоронних заходів, відбувається нерівномірність темпу капітального інвестування в природоохоронну діяльність. Головна частка витрат припадає на охорону атмосферного повітря (41,9% у 2009 р.) та водних ресурсів (29%). Дуже мало уваги приділено проблемі поводження з відходами (13,2 % у 2009 р.) та збереження біорізноманіття (1,1%).
6. Проаналізувавши сучасний стан державного регулювання екологічного інвестування ми виявивши такі основні його проблеми
- відмінність запланованих і фактичних природоохоронних видатків;
- нерівномірність екологічного інвестування;
- усталена тенденція систематичного недовиконання планових показників;
- низька частка видатків з Державного бюджету на природоохоронні цілі;
- нецільове використання екологічних інвестицій.
7. В третьому розділі нами було запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання екологічного інвестування в Україні, а саме:
- поліпшення державного контролю за використанням природоохоронних інвестицій;
- розвиток економічних методів (стимулів) збільшення обсягів екологічних інвестицій;
- вдосконалення системи організації і використання природоохоронних коштів.
8. Аналіз використання економічних методів в регулювання екологічного інвестування показав їх неефективність, що призводить до недостатності коштів для здійснення природоохоронних заходів. Головними інструментами реалізації економічних методів є: плата за забруднення довкілля, та спеціальне використання природних ресурсів, система фінансування та кредитування природоохоронних заходів.
Нами були порівняні нормативи плати, що стягуються в Україні та Республіці Польща за негативні впливи на повітряний та водний басейни та розміщення відходів. Аналіз розмірів плати за негативні впливи на повітряний басейн в Україні та Польщі очевидно демонструють заниженість застосовуваних нормативів збору в Україні, котрі в десятки і сотні разів менші, ніж у Польщі.
Це свідчить про те, що в сучасних умовах заходи, що вживаються до окремих порушників природоохоронного законодавства, практично не адекватні завданим ними збиткам. На нашу думку, для подолання цього недоліку необхідно переглянути нормативи плати за використання природних ресурсів і забруднення довкілля і наблизити їх до величини негативних зовнішніх ефектів, котрі спричиняє шкідливе втручання суб’єктів господарювання у довкілля
9. Ще одним важливим інструментом здійснення економічного стимулювання природоохоронної діяльності є екологічне кредитування. Проте, незважаючи на законодавчо затверджене пільгове кредитування природоохоронної діяльності, банки не надають спеціальних екологічних кредитів. Умови, на яких банки надають свої кредити, на жаль не доступні всім підприємствам. Отже, підтримка екологічних програм з боку державою є необхідною.
Прикладом такої підтримки є запроваджений державою механізму здешевлення вартості кредитів через застосування часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків за рахунок Державного бюджету. Проте аналіз статистичних даних про виділення коштів з Державного бюджету на здешевлення кредитів комерційних банків показав, що відбувається тенденція до зменшення їх обсягу (у 2009 р. у 8 раз менше, ніж у 2005 р.).
Іншим перспективним напрямом стимулювання екологічних інвестицій є розвиток екологічних механізмів Кіотського протоколу, який 16.02.2005 р. у повну силу почав діяти в нашій країні. Найважливішою частиною цього Протоколу є такі економічні механізми: торгівля квотами, проекти спільного впровадження, проекти механізму чистого розвитку. Офіційно за період з 2007 по 2009 рр. наша країна отримала понад 3 млрд. грн за продані квоти на скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу, що передбачено Кіотським протоколом. Найбільшим покупцем квот в Україні є Японія. Проте за словами представників з Національного агентства екологічних інвестицій отримані кошти не були використані на природоохоронні цілі. Це свідчить про недосконалість механізму їх розподілу і відсутність чіткої звітності і публічності щодо їх використання.
10. Отже аналіз методів стимулювання природоохоронної діяльності показав необхідність їх удосконалення, а саме:
- збільшення величини плати за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення довкілля до реальної вартості компонентів природного середовища;
- встановлення чіткого механізму акумулювання та цільового використання екологічних коштів.
11. Ще однією сферою удосконалення державного регулювання екологічного інвестування є система організації та використання екологічних коштів. Як відомо Мінекології має визначальну роль у справі охорони довкілля України. Проте такі ж (надвідомчі) функції мають і інші природоохоронні органи, в функції яких входить інвестування охорони природи. Внаслідок цього відбувається значне дублювання функцій у сфері фінансування охорони природи і розпорошеність між природоохоронними коштами.
Подолання цих негативних явищ можливе на основі створення єдиного інвестиційного органу – природоохоронного Фонду. Створення такого органу надає можливість акумулювати природоохоронні кошти на одному рахунку і забезпечити цільове їх використання.
На нашу думку, позитивним прикладом створення єдиного екологічно-інвестиційного фонду є досвід США, де створено Центр фінансування природоохоронної діяльності при Агентстві охорони довкілля.
Єдиний природоохоронний Фонд має складатися з 3-х головних підрозділів: екологічного аналітичного Центру, інформаційної мережі та Центру фінансування. При розподілі територіальних представництв Фонду необхідно використати басейновий принцип. Застосування басейнового принципу управління дозволить управлінській структурі здійснювати функції планування, координації і контролю усіх компонентів екосистеми у межах водозабірної площі, забезпечуючи комплексний та збалансований вплив на регіональному, держаному і міждержавному рівнях.
Єдиний природоохоронний Фонд надасть можливість подолати головні недоліки сучасної системи екологічного інвестування, а саме:
- відсутність єдиного координуючого центру;
- розпорошення і нецілеспрямоване використання інвестицій;
- відсутності чіткої ієрархії відповідальності за стан довкілля і якість природних ресурсів;
- неузгодженість у прийнятті рішень про спрямування та першочерговість природоохоронних заходів.
12. Аналіз діяльності природоохоронних органів показав, що в переліку їх обов’язків присутня функція контролю. Проте як показує аналіз, на практиці виконання цієї функції не завжди відбувається належним чином.
Головними недоліками процесу контролю за станом екологічного інвестування є:
- незабезпечення повного і своєчасного використання екологічних коштів;
- неналежне організаційне та фінансове забезпечення процесу інвестування;
- неефективне виконання Державних природоохоронних програм (неповне фінансування програм, невідповідність реальних показників запланованим, нецільове використання коштів)
- відсутність нормативно-правових актів з питань взаємодії природоохоронних органів.
Подоланню всіх цих недоліків забезпечить виконання таких заходів:
- створення інформаційної бази екологічних оцінок при Мінекології, яка здатна забезпечити збір, накопичення, зберігання, впорядкування (систематизацію), оцінку і використання екологічних даних у процесі ухвалення природоохоронних рішень на будь-якому рівні;
- ведення статистики зіставлення планових витрат з фактичними з метою відстеження реальної ситуації екологічного інвестування в Україні;
- визначення граничної межі витрат бюджету всіх рівнів на охорону навколишнього природного середовища, яка не повинна бути нижчою за суму ресурсних надходжень до бюджету;
- проведення перевірки відповідності звітних даних з реально виконаними природоохоронними заходами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
2. Бюджетний кодекс України від 8.07.2010 р. за N 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010 – № 50-51. – С. 572
3. Водний кодекс України від 6.06.1995 р. за N 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – С. 189
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – С. 144.
5. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. за № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002 – № 3-4. – С.27
6. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. за № 3852-XII //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – С. 99
7. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 за № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-14. – С. 112
8. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – С. 546
9. Закон України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” вiд 27.04.2010 р. за № 2154-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 22-23, № 24-25. – С. 263
10. Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” вiд 26.12.2008 за № 835-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 20, N 21-22. – С. 269
11. Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вiд 28.12.2007 за № 107-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 5-6, № 7-8. – С. 78
12. Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” вiд 19.12.2006 за № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 7-8. – С. 66
13. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” вiд 20.12.2005 за № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 9, № 10-11. – С. 96
14. Закон України „Про державні цільові програми” вiд 18.03.2004 за № 1621-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 25. – С. 352
15. Закон України „Про екологічну експертизу” вiд 09.02.1995 за № 45/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – С. 54
16. Закон України „Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів” 22.03.2001 р. за № 2333-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 28. – С. 135
17. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. – С. 646
18. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” вiд 16.10.1992 р. за № 2707-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. С. 678
19. Постанова Верховної Ради України „Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 5.03.1998 р. за № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – С. 248
20. Постанова Верховної Ради України „Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води” від 27.02.1997 р. за № 123/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 41. – С. 279
21. Указ Президента України „Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва” від 22.01.2000 р. за № 89/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
22. Указ Президента України „Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України” від 13.04.2011 р. за № 453/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
23. Указ Президента України „Про Положення про Державне агентство земельних ресурсів України” від 8.04.2011 р. за № 445 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
24. Указ Президента України „Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України” від 13.04.2011 р. за № 458/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
25. Постанова Кабінет Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України” від 15.02.2002 р. за № 160 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
26. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року” від 3.07.2006 р. за № 901 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
27. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження методичних рекомендацій щодо підготовки обґрунтування проектів регуляторних актів” від 6.05.2000 р. № 767 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
28. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів” від 19.03.2008 р. за № 224 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
29. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України” від 2.11.2006 р. за № 1524 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
30. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України „Про затвердження Порядку використання у 2007 роцi коштiв, передбачених у державному бюджетi для фiнансової пiдтримки природоохоронної дiяльностi, у тому числi через механiзм здешевлення кредитiв комерцiйних банків” вiд 7.03.2007 р. за № 398 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
31. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 1.03.1999 р. за № 303 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
32. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року” від 24.10.2001 р. за № 1388 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua.
33. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Про затвердження Порядку проведення відбору природоохоронних заходів через механізм здешевлення кредитів комерційних банків” від 06.04.2007 за № 182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua
34. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” від 10.12.2008 р. № 639 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://zakon1.rada.gov.ua
35. Рішення сесії Львівської обласної ради „Положенням про обласний фонд охорони навколишнього природного середовища” від 31.05.2005 р. № 341
36. Агентство США з міжнародного розвитку Регіональна Місія в Україні, Молдові та Білорусі : Вибірковий огляд світового досвіду в організації контролю за використанням та охороною земельних та водних ресурсів – 2007
37. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку / О.Ю. Амосов // Державне управління та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць: У 2 ч. / За заг. ред Г.І. Мостового, Г.С. Одінцової. – Харків: ХарРІДУ, - 2001. – Вип.2. – С.10-16.
38. Аналітична доповідь „Довкілля України у 2009 році”. / Електронний ресурс. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
39. Андел І.В. Рівень охорони довкілля як чинник диференціації інвестиційної привабливості регіонів / І.В. Андел // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.13. − С. 68-81
40. Андрєєва Н.М. Теоретичні основи екологізації інвестиційної діяльності в Україні / Н.М. Андрєєва // Зб.наук.праць. Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища.. – 2005. – Вип. 15.6. – С. 314-320.
41. Андреева Н.Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление: Монография. / Н.Н. Андреева – Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006. – 536 с.
42. Аніщенко В.О. До питання щодо вдосконалення теоретико-методологічних засад екологічного інвестування / В.О. Аніщенко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8(74). – С. 175-183.
43. Аніщенко В.О. Еколого-економічний аналіз в системі управління природокористуванням на підприємстві / В.О. Аніщенко, В.Г. Маргасова // Актуальні проблеми економіки України. – 2007. - №6 (72). – С.39-46.
44. Аніщенко В.О. Фінансові проблеми розвитку екологічного підприємництва / В.О. Аніщенко // Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 24-25 березня 2005 р. / Редкол.: І.І. Тимошенко та ін. – К.: Вид-во Європ. у-ту, 2005. – С. 11-12.
45. Астапова Г.В. Организационно-економический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины / Г.В. Астапова, Е.А. Астапова, Д.П. Лойко – Донецк, 2001. – С. 279.
46. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. / Г.В. Атаманчук – М. : Юридическая литература, 1997. – С. 86.
47. Ашикова Е.І. Стратегічна екологічна оцінка як складник механізму регулювання стану довкілля / Е.І. Ашикова // Стратегічні пріоритети. – 2009. - № 3(12). – С. 211-216
48. Балджи М. Шляхи вдосконалення державного регулювання природокористування / М. Балджи // Вісник КНТЕУ. – 2009. - №2. – С. 26-34.
49. Баран М.М. Економічна оцінка природоохоронних витрат на виробничому підприємстві / М.М. Баран, І.М. Васькович // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.15. С. 48-53.
50. Бойко-Бойчук О. Семантичний аналіз та визначення категорії „державне регулювання” / О. Бойко-Бойчук // Вісник національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. - №3. – С. 47-58.
51. Большой юридический словарь / Рус. Гуманит. Інтернет-Ун-т: Словари и справочники. / Електронний ресурс. — Режим доступу: http//www.vusnet.ru/biblio/dict.aspx#find.
52. Борейко В.І. Ефективність системи екологічних зборів в Україні / В.І. Борейко // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2010. - №2. – С. 18-23.
53. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика : Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / Л.М. Борщ, С.В. Герасимова – К. : Знання, 2007. – 685 с.
54. Бочко О.Ю. Сучасний еколого-економічний стан земельних ресурсів Закарпатської області / О.Ю. Бочко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.7. – С. 85-89.
55. Булев И.П. Формирование организационно-економического механизма управления предприятием по обработке цветных металлов / И.П. Булев – Донецк : ИЕП НАН Украины, 1993. – С. 32-34.
56. Буркинский Б.В. Екологизация политики регионального развития / Б.В. Буркинский, Н.Г. Ковалева – Одесса : Институт проблем рынка и економико-екологических исследований НАН Украины, 2002. – 328 с.
57. Буркинский Б.В. – Проблеми инвестицыонного менеджмента в природоохранной деятельности / Б.В. Буркинский [та ін.]. – Институт проблем рынка и економико-екологических исследований НАН Украины, 2001. – 232 с.
58. Буркинский Б.В. – Инвестирование природоохранной деятельности / Б.В. Буркинский [та ін.]. – Одесса : Институт проблем рынка и економико-екологических исследований НАН Украины, 2002. – 224 с.
59. Важинський Ф.А. Іноземний капітал: екологічний аспект / Ф.А. Важинський, В.М. Черторижський, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. - Вип. 18.3 – С. 89-94.
60. Веклич О.О. Сучасні тенденції фінансового забезпечення природоохоронної діяльності в Україні / О.О. Веклич // Фінанси України. – 2009. - №11. – С. 20-34.
61. Вишницька О.І. Державне стимулювання екологічно орієнтованої інвестиційно-інноваційної діяльності / О.І. Вишницька // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2008. - №2. – С. 128 -134
62. Вишницька О.І. Екологічні інвестиції: сутність, класифікація, принципи та напрями реалізації / О.І. Вишницька // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2009. - №2. – С. 51-58
63. Гамалюк Б. Організація системи управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів в Україні. / Б. Гамалюк // Ефективність державного управління: зб. наук. Пр. — Львів, 2009. — Вип. 18/19. - С. 99 – 105
64. Гахович Н. Стан і проблеми екологізації промислового виробництва / Н. Гахович // Економіка України. – 2008. - №4. – C.73-81.
65. Герасимчук З.В. Трансформація інституціонального механізму природокористування в умовах глобалізації: екологічні імперативи та системні суперечності: Монографія. / З.В. Герасимчук [та ін.]. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 228 с.
66. Глухова В.І. Екологічний фонд як джерело державного фінансового забезпечення охорони природи / В.І. Глухова // Економічний простір. – 2009. - № 22/2. – С.251-257
67. Голян В.А. Проблеми міжбюджетного розподілу ресурсних платежів у сучасних умовах / В.А. Голян, Н.В. Божидарнік, С.М. Демидюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 9. – С. 33-36.
68. Голян В.А. Водозабезпеченість як фактор розвитку національного господарства в умовах інтеграції та глобалізації: інституціональні проблеми регулювання / В.А. Голян // Економічні науки. Серія „Економічна теорія та економічна історія”. Збірник наукових праць. ЛНТУ.- Випуск 6 (23). – Ч.1.-Луцьк, 2009. – С.
69. Горбатюк Л.М. Інвестиції: економічна сутність і класифікація / Л.М. Горбатюк // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2010. - № 2. – С. 201-204
70. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії : Монографія. / Л.С. Гринів– Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 240 с.
71. Данилишин Б.М. Наукові нариси з економіки природокористування / Б.М. Данилишин – К. : РВПС України НАН України, 2008. – 280 с.
72. Данилко В. Соціально-економічна оцінка екологічного стану Житомирщини / В. Данилко // Регіональна економіка. – 2003. - № 4. – С.219-225.
73. Демин А.А. Государственно-монополистический капитализм: проблемы, тенденции, противоречия. / А.А. Демин – Л., 1983. – 302 с.
74. Дерев’янко М.М. Досвід деяких країн щодо фінансування природоохоронної діяльності / М.М. Дерев’янко // Вісник ДНУ. Економіка. Вип. 2. – 2008. - №10. – С.22-26
75. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К. : КНЕУ, 2000. – 316 с.
76. Державне управління в Україні : Навчальний посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Б.В. Аверянова. – К. : Видавництво ТОВ „СОМИ”, 1999. – 35 – 39.
77. Державне управління і менеджмент : Навчальний посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одинцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф.. Г.С. Одінцової. – Харків : ХарРІДУ УАДУ, 2002. – 492 с.
78. Державне управління: Словник-довідник / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. – К. : УАДУ, 2002. – 228 с.
79. Державне управління : Словник-довідник / Уклад.: В.Д. Бакуменко, Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князев, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика; За заг. ред. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. – К. : Видавництво УАДУ, 2002. – 228 с.
80. Диба Л. Інвестиції як важлива складова економічного добробуту держави / Л. Диба // Економічний вісник університету. Випуск 14. – 2010. / Електронний ресурс. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2010_14/Diba.pdf
81. Дьяков О.А. Басейновий підхід до управління водними ресурсами у південних регіонах України / О.А. Дьяков // Стратегічні пріоритети. – 2009. - №2(11). – С.225-230
82. Екологічний менеджмент : навч. посіб. / В. Ф. Семенов, О. Л. Михайлюк, Т. П. Галушкіна та ін.; За ред. проф. В. Ф. Семенова та доц. О. Л. Михайлюк ; Міністерство освіти і науки України, Одеський державний економічний університет. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 408 с.
83. Економический словарь / Рус. Гуманит. Інтернет-Ун-т: Словари и справочники. / Електронний ресурс. — Режим доступу: http//www.vusnet.ru/biblio/dict.aspx#find.
84. Екосередовище і сучасність : монографія / [С.І. Дорогунцев, М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко]. – К. : Кондор, 2006. – Т. 1 : Природне середовище у сучасному вимірі. – 424 с
85. :Жук П.В. Питання зближення інструментів еколого-економічного регулювання в контексті Карпатської конвенції / П.В. Жук // Регіональна економіка. – 2010. - №1. – С. 86-93.
86. :Жемба А.Й. Природоресурсний менеджмент в просторовому контексті / А.Й. Жемба // Економічний форум. – № 2. – 2011. – С. 203-210.
87. Захарін С.В. Інвестиційна політика в умовах переходу на модель сталого розвитку / С.В. Захарін // Проблеми науки. – 2005. - №3. – С. 15-21.
88. З 1000 літрів води оплачується лише 90 // за матеріалами Рахункової палати України. / Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua
89. Інститути, необхідні для членства в Європейському Союзі / Пер. з англ. В.В. Шульги. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 44 с.
90. Кабаці Б.І. Механізм державного регуляторного впливу на динаміку економічного зростання / Б.І. Кабаці // Вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2007. – Вип. 17.2 – С. 165-177
91. Карпенко О.О. Екологічне оподаткування в сфері поводження з відходами: оцінка існуючого досвіду та перспективи розвитку / О.О. Карпенко, В.Т. Карюк, Л.А. Кравцова // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. Праць. – Одеса, 2010. – № 39. – С. 337-341.
92. Карпінський Б.А. Інвестиційне кредитування підприємств України: формування та розвиток / Б.А. Карпінський // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.6 – С. 102-106
93. Кібкало В.В. Деякі аспекти реформування системи оподаткування природоохоронної діяльності в Україні / В.В. Кібкало // Вісник Одеського державного екологічного університету. – 2009. - №7. – С. 63-68.
94. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. / О. Кілієвич – К. : Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2003. – 510 с.
95. Кліменко О.В. Інструменти екологізації інвестиційної діяльності на етапах її реалізації / О.В. Кліменко // Вісник Хмельницького національного університету. Т2. – 2010. - № 2. – С. 198-202
96. Кобзар О. Потенційно небезпечні виробництва: перспективи управління на прикладі Київської області / О. Кобзар // Регіональна економіка. – 2003. - №4. – С.213-219.
97. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики) : Монографія. / О.М. Ковалюк – Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені І. Франка, 2002. – 396 с.
98. Колмакова В.М. Розвиток позабюджетних джерел фінансового забезпечення екологічної діяльності / В.М. Колмакова // Економіка природокористування і охорони довкілля. — К. : РВПС України НАН України, 2008. — С. 63-69.
99. Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термінів : Навч. посібник. / В.Е. Коломойцев – К. : Видавництво „Молодь”, 2000. – 383 с.
100. Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком України : Монографія. / О.Б. Коротич – Харків : Видавництво ХарРІДУ НАДУ „Магістр”, 2006. – 220с.
101. Костецька К.О. Напрями стимулювання природоохоронної діяльності на транскордонному рівні / К.О. Костецька // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. Праць. – Одеса, 2010. – № 39. – С. 349-353.
102. Костюченко Н.М. На шляху до вдосконалення системи методів державного управління природоохоронною діяльністю / Н.М. Костюченко, І.С. Мареха // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2008. - №1. - С.82-88
103. Кравців В.С. Формування моделі функціонування ринкових механізмів у сфері природокористування в Україні / В.С. Кравців, П.В. Жук // Материалы конференции г. Алушта, 21-22 мая 2010г. Экономика и управление. – 2010. - № 2 – С. 43-48.
104. Кравців В.С. Регіональна екологічна політика в Україні (теорія формування, методи реалізації). / В.С. Кравців – НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2007. – 336 с.
105. Кривень О.В. Формування економічного механізму екологічно збалансованого природокористування у контексті екологічної конституції землі / О.В. Кривень // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.14, С. 203-210
106. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией : Учебник для вузов. / М.И. Круглов – М. : Русская деловая литература, 1998. – С. 111.
107. Кубай Д.І. Екологічні аспекти сучасного розвитку туризму / Д.І. Кубай // Вісник Львівського університету. Серія міжнародних відносин. Випуск 24. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – C. 142-146.
108. Кубай Д.І. Економічні механізми регулювання природокористування в Україні / Д.І. Кубай // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 20. Сучасна парадигма управління та Острозька Біблія. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – C. 452-458.
109. Кубай Д.І. Ефективність механізмів державного регулювання екологічних інвестицій / Д.І. Кубай // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2009. С. 301 – 308.
110. Кубай Д.І. Напрямки удосконалення державного регулювання екологічного інвестування / Д.І. Кубай, М.Г. Оробчук // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 28 – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2012. – С. 123 – 127.
111. Кубай Д.І. Формування і використання природоохоронних інвестицій в Україні / Д.І. Кубай // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 39. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – С. 251 – 257.
112. Кубай Д.І. Шляхи удосконалення діяльності державних органів у природоохоронній галузі / Д.І. Кубай // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 43. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 392-400.
113. Кундицький О.О. До питання про суть державного регулювання економіки / О.О. Кундицький // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. Вип. 16.2. – 2006. – С. 302-307
114. Купинец Л.Е. Мотивация и механизм стимулирования экологизации производства / Л.Е. Купинец // Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України // Матеріали міжнародної конференції, м.Одеса, 21-22 жовтня 2010 р. / ІПРЕЕД НАН України. – м.Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. – С. 394-398.
115. Куруленко С.С. Національна і регіональна екологічна політика України у 2006 році та головні завдання на 2007 рік / С.С. Куруленко // Продуктивні сили України. — 2007. — № 2 (003). — С. 27—28.
116. Леус М.М. Теоретико-методологічні основи класифікації інвестицій / М.М. Леус // Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 19.1. – 2009. – С. 130-137
117. Малиш Н.А. Екологічна політика: конфліктність, стратегія, тактика. / Електронний ресурс. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2009_2/doc_pdf/Malysh.pdf
118. Малиновський В.Я. Державне управління : Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. / В.Я. Малиновський – К. : Атака, 2003. – 576 с.
119. Мандзик В.М. Світовий досвід справляння платежів за користування водними ресурсами / В.М. Мандзик // Економіка природокористування і охорони довкілля. — К. : РВПС України НАН України, 2008. — С. 179-186
120. Мартиненко В.О. Удосконалення механізмів екологічного управління: фінансово-економічний аспект / В.О. Мартиненко // Проблеми і перспективи розвитку банківської с