ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СОЦІО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

На правах рукопису

ШЕВЧУК ЮЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 338.2:502.1](477)(043.3)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
СОЦІО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03. – економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Кириченко Олександр Анатолійович

Київ – 2012

З М І С Т

ВСТУП……….…………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СОЦІО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ………….…………………………..13
1.1. Соціо-природні системи як об’єкти державного регулювання…………………………………………………………………...13
1.2. Сутність та структура державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем ..................................................................32
1.3. Економіко-правові основи державного управління розвитком соціо-природних систем ……………………………….…………………….51
Висновки до Розділу 1 ...........................................................................66
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СОЦІО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ ……………………………………………………………………..69
2.1. Сучасний стан фінансово-економічного механізму забезпечення функціонування соціо-природних систем ......................................................69
2.2. Проблеми підвищення фінансової стійкості управління соціо-природними системами ....................................................................................85
2.3. Розширення альтернативних механізмів фінансування і розвитку соціо-природних систем ……………………………………………………101
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………….119
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СОЦІО ПРИРОДНИХ СИСТЕМ …….....................................................................121
3.1. Розширення засобів правового регулювання функціонування та розвитку соціо-природних систем ................................................................121
3.2. Посилення організаційно-управлінського механізму державного регулювання розвитку соціо-природних систем ………………………….136
3.3. Підвищення дієвості фінансово-економічного механізму державного регулювання розвитку соціо-природних систем …...……….148
Висновки до Розділу 3 ………………………………….……………162

ВИСНОВКИ …………………………………………………………165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………….……...172

В С Т У П

Актуальність теми. Інституційно інтегровані соціо-природні системи відіграють важливу роль в економічній, соціальній та екологічній сферах національного господарства. Однак у державній політиці процес їх формування розглядається суто з точки зору досягнення кількісних показників. На сьогодні в Україні майже 6 відсотків від загальної площі займають природоохоронні території, які є основою соціо-природних систем. Вважається, що потрібно досягти середньоєвропейського рівня у 10-12 відсотків. При цьому абсолютно не враховується, що такий однобокий підхід не тільки породжує значні економічні та соціальні проблеми, особливо для місцевого населення, а й дискредитує саму ідею. Природоохоронні території повинні регулюватися як соціо-природні системи, де усі складові мають однаково важливе значення.
Натомість, при існуючому досі підході від утворення об’єктів природно-заповідного фонду населення отримує лише одні обмеження, а бюджет – додаткове навантаження без цільових надходжень. У жодному офіційному документі щодо розвитку природоохоронних територій (закони, державні програми, укази, постанови) не міститься навіть згадки чи вказівки щодо розробки механізмів державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України. Одна з причин цього – пасивність економічної науки, яка досі не аргументувала важливість вирішення даної проблеми.
Окремі аспекти проблеми теорії і практики формування механізмів державного регулювання розвитку і функціонування природоохоронних територій досліджували такі відомі вчені і практики як В.І. Андрейцев, М.В. Багров, Г.О. Білявський, Ф.Д. Гамор, М.А. Голубець, Л.С. Гринів, Б.В. Буркинський, О.О. Веклич, В.С. Гончаренко, В.І. Данилов-Данильян, С.І. Дорогунцов, М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, О.А. Кириченко, М.М. Кисельов, А.Т. Ковальчук, Т.Т.Ковальчук, В.І. Кравців, В.Г. Кремень, В.П. Кухар, І.Д. Лоєва, Н.Р. Малишева, В.І. Мельник, Л.Г. Мельник, Я.І. Мовчан, М.М. Моісеєв, В.Д. Найда, В.В. Новосад, Я.Б. Олійник, В.М. Пащенко, В.Д. Радченко, О.М. Ральчук, М.Ф. Реймерс, Л.Г. Руденко, В.В. Сабадаш, Ю.М. Саталкін, К.М. Ситник, С.П. Сонько, О.Д. Солодкий, М.П. Стеценко, С.М. Стойко, В.І. Стойко, В.А. Толкачов, О.Г. Топчієв, Ю.Ю. Туниця, А.Д. Урсул, Н.С. Федюк, С.К. Харічков, М.А. Хвесик, Є.В. Хлобистов, В.К. Черняк, В.Я. Шевчук, Г.Г. Шматков, А.В. Яцик та ін.
Однак питання державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем у науковій літературі не знайшли адекватного відображення. Зростання площі природоохоронних територій і наростання разом з цим фінансових, економічних і соціальних проблем об’єктивно поставило у порядок денний необхідність розробки цілісного механізму державного регулювання, у тому числі його фінансово-економічної складової, який би дав можливість забезпечити сталий розвиток соціо-природних систем України. На часі розробка ринкової моделі такого механізму, яка змогла б доповнити бюджетну модель і відкрити нові можливості для розвитку соціо-природних систем. Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного вирішення окреслених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане як частина тем: «Фінансово-кредитні механізми в економіці України» (реєстраційний № 0106U002221) та «Економічне забезпечення виконання комплексних інноваційних та інвестиційних проектів» (реєстраційний № 0106U000101), що входять до державного тематичного плану фундаментальних наукових досліджень Університету економіки і права «КРОК», узгодженого з Міністерством освіти і науки України на 2006-2011 роки. До звітів за даними темами увійшли дослідження автора щодо бюджетних відносин та проблем їх реалізації, ролі фінансово-кредитних механізмів у сфері фінансового забезпечення розвитку соціо-природних систем та напрямків їх удосконалення; щодо формування інвестиційних механізмів відтворення та зміцнення потенціалу фінансово-економічної стійкості сталого розвитку природоохоронних територій України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо підвищення результативності державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України. Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено такі завдання:
- дослідити теоретико-методологічні засади, сутність та структуру державного регулювання економічного розвитку інституційно інтегрованих соціо-природних систем як макроекономічного явища;
- проаналізувати економіко-правові відносини та проблеми їх реалізації у сфері державного управління розвитком соціо-природних систем;
- вивчити стан та фінансово-економічні проблеми функціонування соціо-природних систем країни;
- здійснити аналіз ефективності джерел та резервів альтернативного фінансування розвитку соціо-природних систем України з урахуванням світового досвіду, зокрема, країн ЄС;
- сформулювати пріоритети політики розвитку та підвищення фінансової стійкості управління соціо-природними системами;
- визначити й науково обґрунтувати необхідні економіко-правові та організаційно-управлінські заходи для оптимізації державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем;
- розробити напрями вдосконалення фінансово-економічного механізму управління розвитком соціо-природних систем України.
Об’єктом даного дослідження є сукупність економічних відносин, які виникають в процесі державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України.
Предметом дослідження є форми і методи державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України.
Методи дослідження обрано з урахуванням адекватності процесу та оптимальності досягнення мети та завдань дисертаційної роботи. Дослідження проводились із застосуванням таких наукових методів: метод системності та комплексності – при аналізі інституційних та фінансово-економічних основ державної політики, стану та комплексних проблем розвитку і функціонування об’єктів природно-заповідного фонду країни; логіко-семантичний метод – для розробки наукових засад зміцнення системи управління та фінансової стійкості соціо-природних систем на основі концепції капіталізації природного потенціалу об’єктів природно-заповідного фонду; структурно-функціональний метод – при обґрунтуванні пріоритетів національної політики та основних напрямків сталого розвитку соціо-природних систем; метод прикладного системного аналізу і моделювання – при розробці наукових засад створення екологічних фондів розвитку у природно-заповідних установах з метою врахування соціально-економічної складової та обґрунтуванні необхідних заходів для впровадження правових, адміністративних та фінансово-економічних механізмів державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України.
Інформаційна та емпірична база дослідження. У дисертації використано вітчизняні, міжнародні та зарубіжні джерела з питань державного регулювання, управління та розвитку об’єктів природно-заповідного фонду, формування європейської та національної екологічних мереж. Використано первинну інформацію, зібрану й систематизовану автором безпосередньо при відрядженнях до міжнародних і національних природних парків та біосферних заповідників України. Вагому науково-пізнавальну базу залучено також завдяки участі автора у міжнародних та всеукраїнських симпозіумах і конференціях, через ознайомлення з першоджерелами зарубіжних видань, що прямо чи похідним чином стосуються проблематики, пов’язаної з дисертаційним дослідженням.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові науково-теоретичні та прикладні результати, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему – удосконалення державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких положеннях:
вперше:
визначено сутність та структуру державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем, що не досліджувалося досі економічною наукою, як цілеспрямованого впливу держави на розвиток важливих сегментів і складових (соціальну, економічну, природоохоронну), а також їх взаємну гармонізацію. Це сприяє впорядкуванню та підвищенню загальної ефективності, а також забезпеченню пріоритетів розвитку соціо-природних систем у національному і глобальному вимірах;
дано визначення інтегрального ресурсу соціо-природних систем, яке було відсутнє в існуючих наукових розробках, як сукупності біотичних, земельних, водних, лісових, кліматичних, рекреаційних, соціальних, економічних, наукових, культурних та інших ресурсів, цінностей, потенціалів, а також відтворюваних для прийдешніх поколінь ресурсів та природних умов життєдіяльності, що дозволяє підтримувати процеси їх відтворення та активізувати економічний розвиток соціо-природних систем;
удосконалено:
наукове обґрунтування категорії «соціо-природні системи» як макроекономічного явища та об’єкта державного регулювання, тобто взаємопов’язаного комплексу, який охоплює природоохоронні території, інституційно інтегровані з соціальними та економічними підсистемами, що, на відміну від існуючих підходів до вивчення взаємовідносин у системі «людина – природа», дає можливість забезпечити сталий розвиток на цих територіях з використанням відтворюваних ресурсів екосистем;
набір економіко-правових інструментів щодо збільшення доходів та диверсифікації джерел альтернативного фінансового забезпечення соціо-природних систем, які, на відміну від існуючого нині переважно бюджетного фінансування, стимулюють розвиток «зеленої» економіки, створення нових робочих місць та вирішення соціальних проблем місцевого населення;
принципи та механізми створення екологічних фондів розвитку установ природно-заповідного фонду України з урахуванням їх соціально-економічної складової, що, на відміну від фондів для покриття поточних видатків, сприяє нагромадженню інвестиційних ресурсів та розвитку нових видів і сфер діяльності «зеленої» економіки у соціо-природних системах;
дістали подальшого розвитку:
пріоритети політики розвитку та засоби їх досягнення, включаючи інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення, що, на відміну від існуючих суто природоохоронних пріоритетів, дає можливість посилити правове та організаційно-управлінське регулювання економічного розвитку соціо-природних систем;
основні напрямки розвитку системи бюджетного й позабюджетного фінансування, аналіз адекватного відображення та підготовка відповідних змін до законодавства України, що, на відміну від існуючих законодавчих норм, сприяє розширенню джерел та механізмів зміцнення фінансової стійкості соціо-природних систем;
обґрунтування комплексних заходів для розширення та підвищення дієвості методів фінансово-економічного регулювання, які, на відміну від існуючих, передбачають введення платного використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, цільові екологічні фонди розвитку, інвестування з інтегрованим екологічним ефектом, екологічне страхування, адаптацію до ринкового середовища та інших, що дає можливість забезпечити сталий економічний розвиток соціо-природних систем.
Практичне значення здобутих результатів. Основні теоретичні узагальнення, наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне значення для державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України.
Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в діяльності окремих установ, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження, зокрема: Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при підготовці висновків та рекомендацій до законопроектів, які виносилися на розгляд Верховної Ради України (довідка № 361 – 160/11 від 20.09.2011 р.); Програми розвитку ООН в Україні – при розробці Стратегічного документа «Національна екологічна політика України: оцінки і стратегічні рекомендації», «Національної стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України» (довідка № 164/1 від 26.08.2011 р.); Асоціації природоохоронних територій України – при утворенні та плануванні діяльності асоціації, фінансово-економічному і правовому обґрунтуванні створення та діяльності екологічних фондів в установах природно-заповідного фонду, а також при здійсненні моніторингу ефективності державного управління соціо-природними системами та прогнозування наслідків його застосування (довідка № 24 від 25.08.2011 р.); Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – при підготовці пропозицій щодо державного регулювання розвитку регіонів і місцевих громад, аналізі та виробленні стратегічних рекомендацій щодо проектів державних програм економічного і соціального розвитку країни та окремих регіонів (довідка № 7/26 – 13073 від 10.10.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, яка містить отримані особисто автором результати в галузі науки економіки та управління національним господарством, що в сукупності вирішує конкретне наукове завдання щодо вдосконалення системи державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем України.
Апробація результатів дослідження. Наукові результати, висновки та пропозиції, сформульовані в дисертаційній роботі, доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на 10 вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференціях, форумах, семінарах, круглих столах, основні з яких: «Актуальні проблеми і стратегія розвитку національної екологічної політики» (м. Київ, травень 2008 р.), «Причини фінансової кризи та шляхи її подолання в Україні» (м. Київ, вересень 2008 р.), «Управління природоохоронними територіями в Україні: проблеми та перспективи» (м. Київ, листопад 2008 р.), «Проблеми ціноутворення та законодавчі аспекти управління ціновою політикою» (м. Київ, грудень 2008 р.), «Проблеми і шляхи зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України» (м. Київ, жовтень 2009 р.), «Законодавчо-правове забезпечення сталого розвитку природоохоронних територій України» (м. Київ, квітень 2010 р.), «Новації та пріоритети Державного бюджету України на 2010 рік» (м. Київ, травень 2010 р.), «Державно-громадське партнерство в екологічній сфері» (смт. Шацьк Волинської області, жовтень 2011 р.) та ін.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 10 наукових працях, з яких 2 особисті монограції та 3 статті у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 19,7 друк. арк. особисто автора.
Структура та обсяг роботи. Структура дисертації зумовлена метою, основними завданнями та предметом дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які поділено на 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку комп’ютерного тексту, у тому числі 171 сторінку основного тексту, що містить 8 таблиць на 5 сторінках та 10 рисунків на 8 сторінках. Список використаних джерел складається із 194 найменувань на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено нову наукову проблему – сформовано механізм державного регулювання економічного розвитку та функціонування соціо-природних систем, які виконують надзвичайно важливі екологічні, економічні та соціальні функції, однак фінансуються, в основному, за рахунок державного бюджету і за залишковим принципом. Ринкові засади практично не торкнулися цієї сфери, до останнього часу не було створено адекватних інституційних, правових та фінансово-економічних передумов. Автором зроблено спробу заповнити цю прогалину. Основні наукові і прикладні розробки, висновки та рекомендації даного дисертаційного дослідження є такими:
1. Соціо-природні системи як макроекономічне явище та об’єкти державного регулювання – це системи, що охоплюють природоохоронні території, інституційно інтегровані з соціальними та економічними підсистемами, що забезпечують життєдіяльність населення на цих територіях з використанням відтворюваних ресурсів екосистем. Соціо-природні системи виконують одночасно природоохоронні, економічні та соціальні функції. Однак дослідження наукових засад державного регулювання економічного і соціального розвитку практично не торкнулися цієї сфери, не створено адекватних інституційних, правових та фінансово-економічних механізмів. Існує нагальна необхідність розробки цілісного механізму, який дав би адекватну відповідь на виклики сучасності і забезпечив сталий розвиток значних територій в системі національного господарства України.
2. Основою соціо-природних систем у першу чергу є території та об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) та деякі інші категорії природних територій та об’єктів. Це – найбільш цінні природні території, які створюється з метою формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу країни, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
3. Державне регулювання економічного розвитку соціо-природних систем – це цілеспрямований організуючий і регулюючий вплив держави на функціонування і розвиток важливих сегментів і складових (соціальну, економічну, природоохоронну), а також їх взаємну гармонізацію з метою впорядкування і підвищення загальної ефективності та забезпечення пріоритетів політики розвитку соціо-природних систем у національному і глобальному вимірах.
Методи державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем включають такі способи прямого і непрямого впливу держави, як правове регулювання, організаційно-управлінське регулювання, фінансово-економічне регулювання та пропагандистське регулювання. У свою чергу кожен із названих методів грунтується на застосуванні різних засобів, важелів та інструментів державного регулювання.
Проведений аналіз показав досить високий рівень застосування засобів правового регулювання, середній рівень – організаційно-управлінського регулювання, низький рівень – фінансово-економічного регулювання і обмежений рівень пропагандистського регулювання економічного розвитку і функціонування соціо-природних систем України. На цій основі обгрунтовано напрямки дальшого розвитку механізмів державного регулювання, пріоритетним з яких є розробка й запровадження комплексу інструментів фінансово-економічного регулювання з урахуванням кращого європейського і світового досвіду.
4. Розвиток природоохоронних територій є одним з пріоритетів довгострокової державної політики, особливо в контексті євроінтеграції. Однак серед державних пріоритетів відсутня розробка фінансово-економічних механізмів функціонування соціо-природних систем, що формуються на базі природно-заповідного фонду України. Попри зростання кількісних показників це призводить до занепаду самої природоохоронної діяльності, втрати довіри місцевого населення щодо внеску цих установ у сталий розвиток регіонів та місцевих громад.
5. Фінансування установ природно-заповідного фонду України становить 0,06 – 0,07% у загальному обсязі бюджетних видатків держави. Бюджет забезпечує фінансування установ ПЗФ на 40-50% (в останні роки – на 20-30%) від потреби. Усе це надзвичайно актуалізує необхідність розробки і запровадження нового фінансово-економічного механізму державного регулювання сталого розвитку соціо-природних систем із застосуванням ринкових механізмів. Для цього є значний нереалізований потенціал.
6. Фінансування соціо-природних систем, окрім коштів державного бюджету, може здійснюватися з місцевих бюджетів, благодійних фондів, коштів підприємств, установ, організацій, громадян та інших джерел. Установи природно-заповідного фонду надають платні послуги. За останні 5 років власні надходження установ природно-заповідного фонду зросли більше ніж у 2 рази. Усі зароблені кошти спрямовуються на покриття потреби у поточних видатках, які не забезпечені Державним бюджетом. Проте основну частку становлять надходження від реалізації деревини та виробів з неї. Це зумовлено тим, що в установах ПЗФ низький рівень матеріально-технічного забезпечення, немає відповідного обладнання, відсутня рекреаційна інфраструктура, недостатня кількість підготовлених працівників. Відсутня ринкова стратегія розвитку, інформаційна база, умови для розвитку рекреації на основі і за участі установ природно-заповідного фонду, система залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, механізми альтернативного фінансування.
7. Крім традиційних джерел фінансування потрібна система економічних інструментів з метою збільшення доходів, використання партнерських відносин між державою і приватним сектором для диверсифікації джерел і обсягів фінансування природно-заповідного фонду. Важливим є використання економічних, фінансових та екологічних механізмів зростання благополуччя місцевого населення, створення нових робочих місць. Це потребує удосконалення державного регулювання та підвищення фінансової стійкості соціо-природних систем в Україні.
8. Питання державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем має досить вагоме міжнародне значення. Немає іншої сфери, де настільки було б розвинуте міжнародно-правове регулювання, як у сфері розвитку та функціонування природоохоронних територій. Виконання міжнародних зобов’язань держави потребує відповідних фінансових ресурсів та безпосередньо впливає на міжнародний авторитет держави. Від цього напряму залежить результативність політики європейської інтеграції України. Приклад країн ЄС доводить можливість гармонійного розвитку соціо-природних систем з урахуванням економічних інтересів місцевого населення, шляхом організації зеленого туризму на відповідних територіях.
9. При розробці й удосконаленні механізмів державного регулювання слід враховувати, що діяльність ЄС базується на принципах сталого розвитку як одній з цілей Співтовариства, а високий рівень екологічного захисту визначений в якості абсолютних пріоритетів. Концепція капіталізації природного капіталу відкриває не лише можливості формування ринкової моделі зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій, а й гармонізації соціо-природних систем на унікальних територіях.
10. Обґрунтування науково-прикладних засад зміцнення системи державного регулювання економічного розвитку та фінансової стійкості соціо-природних систем має здійснюватися з урахуванням світового досвіду застосування альтернативних механізмів, у тому числі країн ЄС. Збереження та розвиток природно-заповідного фонду України, зокрема біотичного і ландшафтного різноманіття, формування національної екомережі та її інтеграція до Всеєвропейської екомережі – одне із завдань державної політики в контексті європейської інтеграції. Особливої ваги набувають ратифіковані конвенції, що мають тісний зв'язок з іншими національними законами та адміністративними актами.
11. Політика розвитку та удосконалення фінансово-економічного механізму управління соціо-природними системами України – це стратегічна технологія визначення ключових цілей, засобів їх досягнення та механізмів реформування, включаючи законодавче та нормативно-правове забезпечення.
Ключовими пріоритетами державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем є:
розробка і впровадження ефективного фінансово-економічного механізму охорони природи і підтримки еколого-економічного балансу;
стимулювання процесів створення, збереження й відновлення природоохоронних територій, а також залучення інвестицій для їх сталого розвитку;
виявлення додаткових джерел та забезпечення стабільного фінансування заходів щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду як складових національного природного капіталу;
створення фінансово-економічної бази для завершення формування та функціонування репрезентативної мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
поєднання питань охорони навколишнього природного середовища, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України із створенням умов для гармонізації і сталого розвитку соціо-природних систем.
12. Основними напрямками розвитку системи бюджетного й альтернативного фінансування, формування й реалізації політики розвитку є аналіз адекватного відображення та підготовка відповідних змін до чинного законодавства України, планів управління та бізнес-планів щодо розширення фінансово-правових механізмів забезпечення фінансової стійкості соціо-природних систем.
13. Підсилення фінансової стійкості та подальший розвиток системи управління соціо-природними системами мають здійснюватись шляхом розбудови державного управління заповідною справою, поетапного збільшення штатної чисельності відповідних підрозділів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, поліпшення управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду та державного контролю, зміцнення економічної та матеріально-технічної бази соціо-природних систем.
14. Для вирішення питання адаптації механізмів вітчизняного управління територій природно-заповідного фонду до світових стандартів і принципів організації системи управління необхідно впровадити методику оцінювання ефективності управління природно-заповідним фондом. Один із способів оцінки ефективності діяльності природоохоронних територій полягає в аналізі результатів природоохоронних програм за даними річних звітів та інших подібних документів.
15. Для запровадження моделі інтегрованого управління соціо-природними системами необхідно підпорядкувати об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Кабінету Міністрів України (крім установ Національної академії наук України, де переважають наукові дослідження). Об’єкти загальнодержавного значення повинні фінансуватися із державного бюджету України, а місцевого – з обласних бюджетів.
16. Необхідно зміцнити систему управління природоохоронними територіями шляхом утворення Державного агентства заповідної справи, діяльність якого спрямовуватиметься і координуватиметься Кабінетом Міністрів України. Державне агентство, поряд з питаннями охорони природи і збереження біорізноманіття, має опікуватись також економічними і соціальними питаннями розвитку природоохоронних територій як соціо-природних систем. При цьому також потрібно вирішити нагальні питання міжобласного управління територіями природно-заповідного фонду України. Для забезпечення широкої суспільної підтримки розвитку природно-заповідної справи в Україні слід більш активно залучати громадські організації та місцеве населення з урахуванням європейського та світового досвіду.
17. Центральним та місцевим органам влади потрібно розробити механізм здійснення статистичної звітності установ природно-заповідного фонду з залученням органів місцевого самоврядування, науковців та експертів, враховуючи вимоги ринкової економіки. Залучення геоінформаційних систем до управління природно-заповідним фондом дасть можливість отримувати комплексну характеристику антропогенного впливу на відповідні території.
18. Для досягнення ключових цілей розвитку соціо-природних систем необхідним є використання та удосконалення таких фінансово-економічних механізмів, як: а) введення механізму платного використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду; б) економічне стимулювання на основі нових методів фінансування; в) цільові екологічні фонди розвитку; г) інвестування з інтегрованим еколого-економічним ефектом; д) екологічне страхування; е) адаптація природно-заповідних територій до ринкового середовища.
19. Для удосконалення державного регулювання економічного розвитку соціо-природних систем необхідно прийняти низку законодавчих і нормативно-правових актів, які забезпечать впровадження наукових рекомендацій і кращого світового досвіду щодо правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного і пропагандистського механізмів регулювання розвитку соціо-природних систем. Усе це дасть значний екологічний, економічний і соціальний ефект для національного господарства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблов А.С. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика : [монографія] / [А.С. Аблов, О.С. Довгий, Л.П. Гальперіна, А.А. Грищенко] ; за заг. ред. В.Є. Новицького. – К. : Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 200 с.
2. Акти Європейського права / за ред. В.М. Литвина. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 256 с.
3. Амоша А. И. Основы конструирования экономических систем. Книга 1. / А. И. Амоша, Е. Т. Иванов. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2007. – 272 с.
4. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність / В.І. Андрейцев. – К. –1991. – 48 с.
5. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / В.І. Андрейцев. – К. – 2003.
6. Андриенко Т.Л., Плюта П.Г., Прядко Е.И., Каркуциев Г.Н. Социально-экономическая значимость природно-заповедных территорий Украины / АН УССР. Ин-т ботаники им. Н.Г Холодного. – Киев.: Наукова думка, 1991. – 160 с.
7. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 316 с.
8. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан / М. Антонович // Право України. – 2003. – № 12. – С. 29-36.
9. Апокин А. Проблема глобальных дисбалансов в мировой экономике / А. Апокин // Вопросы экономики. – 2008. – № 5. – С. 51-61.
10. Армстронг Майкл. Менеджмент: методы и приемы / Майкл Армстронг; пер. с англ. В.Л. Гордиенко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 516 с.
11. Астафьева О.Е., Вишняков Я.Д., Новосёлов А.Л., О возможностях повышения эффективности управления природоохранной деятельностью // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – № 6. – С. 80-87.
12. Аткинсон Э. Б. Лекции по экономической теории государственного сектора: пер. с англ. / Э. Б. Аткинсон, Дж. Э. Стиглиц. — М.: Аспект-Пресс, 1995. – 832 с.
13. Банківське право України / [за заг. ред. проф. А.О. Селіванова]. – К. : Видавничий дім, 2000. – 119 с.
14. Бачило И.Л. О методологии и юридической технике законотворчества / И.Л. Бачило // Государство и право. – 2006. – № 6. – С. 15-19.
15. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. – М. : Academia, 1999. – 788 с.
16. Бельский К.С. Государство и налоги / К.С. Бельский // Государство и право. – 2007. – № 11. – С. 56-63.
17. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография / К.С. Бельский. – М. : Юристъ, 1995. – 208 с.
18. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання / О.А. Беляневич. – К. : Наукова думка, 2002. – 279 с.
19. Берн Питер. Как выглядит будущее из Давоса? Пер. с англ. / Питер Берн. – М.: Финансы, 2009.- 174 с.
20. Бланк И.А. Инновационный менеджмент : [текст] / И.А. Бланк. – Киев : Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 448 с.
21. Большая юридическая энциклопедия / [под ред. В.В. Аванесян, С.В. Андреева]. – М. : ЭКСМО, 2008. – 686 с.
22. Буряк С. Фіскальна політика держави та фінансовий сектор / С. Буряк // Фінансовий ринок України. – 2008. – № 6. – С. 3-6.
23. Бушмин Е. Роль и место бюджетных процедур в системе государственных финансов / Е. Бушмин // Вопросы экономики. – 2003. – № 5. – С. 42-43.
24. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – С. 189.
25. Варналій З.С. Політико-правове регулювання підприємництва в Україні : монографія / З.С. Варналій. – К. : знання України, 2005. – 380 с.
26. Веклич О.О. Економічні основи природокористування : національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році / О.О. Веклич. – К., 2010. – С. 241-255.
27. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадский. – М. : Наука,1989. – 258 с.
28. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / В.И. Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 271 с.
29. Визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища України : методика, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 24 травня 1993 року // Рідна природа, 1993. – № 3. – С. 25-33.
30. Викулин А.Ю. Бюджетная политика в системе категорий финансового права / А.Ю. Викулин, Ю.А. Крохина // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 41-48.
31. Вінграновський A.M. Світовий досвід державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів і концептуальні засади регіональної політики України : [текст] / A.M. Вінграновський // Стратегічна панорама. – 2007. – № 3. – С. 172-181.
32. Водний Кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 24. – С. 189.
33. Воронова Л.К. Наука фінансового права та її сучасні завдання / Л.К. Воронова // Фінансове право. – 2007. – № 1. – С. 5-16.
34. Воронова Л.К. Фінансове право України : підручник / Л.К. Воронова. – К. : Прецедент, 2006. – 448 с.
35. Вступ до теорії правових систем / [за заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко]. – К. : Юридична думка, 2006. – 432 с.
36. Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи / А.С. Гальчинський. – К. : Либідь, 2006. – 309 с.
37. Гармонизация социально-экономического развития как магистральное направление повышения конкурентоспособности современного государства / С.Г. Емельянов, И.В. Минакова, В.В. Сабадаш, А.Н. Тур. – Орел : АПЛИТ, 2011. – С. 163-180.
38. Геец В. Экономические начала правового регулирования хозяйственных отношений / В. Геец, А. Гриценко // Экономика Украины. – 2008. – № 5. – С. 4-18.
39. Геєць В., Гриценко А. Економічні засади правового регулювання господарських відносин // Економіка України, 2008.- № 5 – С. 12-21.
40. Глазьев С. Мировой экономический кризис как процесс смены технологических укладов / С. Глазьев // Вопросы экономики. – 2009. – № 3. – С. 26-38.
41. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери / М.А. Голубець. – Л. : Поллі, 1997. – 254 с.
42. Голубець М.А. Екосистемологія / М.А. Голубець. – Л. : Поллі, 2000. – 316 с.
43. Гончаренко М.М. Екологічна криза як чинник трансформації соціоприродної системи (соціально-філософський аналіз) : дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005. – 200 с.
44. Гор А. Равновесие на Земле: экология и человеческие души / А. Гор ; перев. с англ. – М. : Прогресс, 1993. – 432 с.
45. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – С. 144.
46. Гусев А.А. Методы экономической оценки ущерба от загрязнения окружающей природной среды // Экономика природопользования. – 2001. – № 5. – С. 25-39.
47. Данилов-Данильян В.И. Экологический вызов и устойчивое развитие / В.И. Данилов-Данильян, К.С. Лосев. – М. : Прогресс-традиция, 2000. – 416 с.
48. Данилюк Ю. Поняття та особливості юридичних фактів у конституційному праві України / Ю. Данилюк // Право України. – 2008. – № 2. – С. 14-19.
49. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000 – 316 с.
50. Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду станом на 01.01.2011 р., К., 2011. – 210 с.
51. Друкер П. Управление в обществе будущего: пер. с агл./ П. Друкер.- М.: Изд. дом «Вильямс», 2007.- 398 с.
52. Дьяченко В.П. Общее учение о финансах / В.П. Дьяченко. – М. : Госфиниздат, 1946. – 356 с.
53. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. НАН України В.М.Гейця.- К.: Ін-т еконо. прогнозування; Фенікс, 2003.- 1008 с.
54. Енциклопедія банківської справи України / за ред. В.С. Стельмаха. – К. : Молодь, 2001. – 680 с.
55. Євграфова Є.П. Система національного законодавства в контексті права. Лібертарно-легістський підхід / Є.П. Євграфова. – К. : КНТ, 2007. – 215 с.
56. Єрмошенко М.М. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: [навч. посіб.] / М.М. Єрмошенко, І.О. Плужніков ; Нац. акад. упр. – К. : НАУ, 2006. – 156 с.
57. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) : [наукова монографія] / С.А. Єрохін. – К. : «Світ Знань», 2002. – 528 с.
58. Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави : [монографія] / Я.А. Жаліло. – К. : НІСД, 2009. – 336 с.
59. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки : Закон України від 21 вересня 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
60. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – [3-тє видання]. – Львів : ЛБІ НБУ, 2002. – С. 475.
61. Законодавче забезпечення модернізації банківської системи / Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи : експертно-аналітична доповідь // [кол. авторів під наук. ред. О.А. Кириченка]. – К. : Дорадо-друк. – 2009. – 64 с.
62. Згуровский М.З. Глобальное моделирование процессов устойчивого развития / М.З. Згуровский, А.Д. Гвишиани. – К. : НТУУ «КПИ», 2008. – 140 с.
63. Згуровський М.З. Системна методологія передбачення / М.З. Згуровский. – К. : Політехніка, 2001. – 50 с.
64. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
65. Знаменський Г. Державно-приватне партнерство: український варіант : [текст] / Г. Знаменський // Юридичний Вісник України. – 2009. – № 39 (743). – С. 7-10.
66. Іванов С.Є. Основні принципи та напрями вдосконалення податкової системи України / С.Є. Іванов, А.Т. Ковальчук // Банківська справа. – 2006. – № 4. – С. 46-54.
67. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс.-М.: Прогресс, 1978.- 310 с.
68. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу / Дж. М. Кейнс ; пер. з англ. О.П. Онищенко. – К. : АУБ, 1999. – 190 с.
69. Кисельов М.М. Феномен соціоприродних систем. Світоглядно-методологічні нариси. – К. : ПАРАПАН, 2009. – 284 с.
70. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір : монографія / А.Т. Ковальчук. – К. : Парламентське видавництво, 2004. – 259 с.
71. Ковальчук А.Т. Ефективність законодавчого забезпечення фінансової політики в Україні / А.Т. Ковальчук // Право України. – 2006. – № 4. – С. 44-48.
72. Ковальчук А.Т. Законодавчі проблеми бюджетного процесу в Україні / А.Т. Ковальчук // Право України. – 2005. – № 3. – С. 31-34.
73. Ковальчук А.Т. Майбутнє фінансового права / А.Т. Ковальчук // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 40-43.
74. Ковальчук А.Т. Податкова реформа: законодавчо-правовий вимір / А.Т. Ковальчук // Право України. – 2006. – № 2. – С. 86-90.
75. Ковальчук А.Т. Ринкові перспективи розвитку фінансового права / А.Т. Ковальчук // Право України. – 2007. – № 5. – С. 108-112.
76. Ковальчук А.Т. Роль і місце фінансового права за ринкових умов / А.Т. Ковальчук // Право України. – 2007. – № 2. – С. 45-48.
77. Ковальчук А.Т. Финансовое право в рыночных системах : монография / А.Т. Ковальчук. – К. : Парламентськое издательство, 2008. – 506 с.
78. Ковальчук А.Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку : монографія / А.Т. Ковальчук. – К. : Парламентське видавництво, 2007. – 488 с.
79. Ковальчук А.Т. Фінансовий словник / А.Т. Ковальчук. – [2-е видання]. – К. : Знання, 2006. – 288 с.
80. Ковальчук Т. Т. Сучасний стан, фінансові чинники та перспективи розвитку вітчизняної економіки./ Т. Т. Ковальчук // Фінансовий ринок України, 2011.- № 10.- С. 3-5.
81. Кодекс України про надра, затверджений Постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 36. – С. 340.
82. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
83. Костицький В.В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід / В.В. Костицький // Право України. – 2003. – № 9. – С. 27-29.
84. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг, кредит» / В.І. Кравченко. – Київ, 1997. – 40 с.
85. Лісовий Кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 17. – С. 99.
86. Лозанський В.Р. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порівнянні з Україною / В.Р. Лозанський. – Х., 2000. – 68 с.
87. Мамутов В.К. Хозяйственный кодекс в системе правового обеспечения экономики Украины / В.К. Мамутов // Государство и право. – 2008. – № 6. – С. 65-72.
88. Маркс Карл. Капитал / Карл Маркс ; пер. И.И. Скворцова-Степанова. – М. : Политиздат, 1973. – Т. І. – 907 с.
89. Маркс Карл. Капитал / Карл Маркс ; под ред. Фридриха Энгельса. – [отв. за вып. Л.В. Воронина]. – М. : Политиздат, 1985. – Т. ІІІ. – 786 с.
90. Маршалл А. Принципы экономической науки. Пер. с англ./ Альфред Маршалл.- М.: Прогресс, 1993.- 463 с.
91. Мельник Л.Г. Экономика устойчивого развития / Л.Г. Мельник. – Сумы: Университетская книга, 2001. – 537 с.
92. Милгром П. Экономика, организация и менеджмент. Пер. с англ. В 2-х томах. Т.1. /П. Милгром, Дж. Робертс – СПб - М: Экономическая школа, 2004.- С. 254.
93. Мировые финансы / [Максимо В.Э., Фрэнсис А.Л., Лоуренс Дж.М.] ; пер. с анл. О.М. Падалка. – М. : ДеКА, 1998. – 768 с.
94. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі : спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи». – К. – 2003. – 126 с.
95. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / [кол. авторів]. – К. : ПРООН Україна, 2008. – 184 c.
96. Національна стратегія розвитку «Україна-2015» : [текст] / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко, Б.М. Данилишин, Б.Є. Кваснюк. – К. : Український форум, 2008. – 74 с.
97. Наше общее будущее: доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию; перевод с англ. – М. : Прогресс, 1989. – 376 с.
98. Нова економіка: форми вияву, причини і наслідки : [монографія] / Х. Клодт [та ін.] ; пер. з нім. під кер. і наук. ред. В.В. Рокочої. – К. : Таксон, 2006. – 306 с.
99. Огляд результативності природоохоронної діяльності в Україні. – Нью-Йорк, Женева : Організація об’єднаних націй, 2000. – 69 с.
100. Орлюк О.П. Банківське право / О.П. Орлюк. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.
101. Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року. – К. – 1999. – С.27-28.
102. Пазюк К.Т. Методология моделирования процессов организации т развития социально-природных систем. – Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.01 – социальная философия. – Хабаровск, 2001. – 456 с.
103. Паливода К.В. Капітальні інвестиції (на прикладі житлового будівництва в Україні) / К.В. Паливода. – К. : Знання, 2009. – 711 с.
104. Пілюшенко В.Л. Управління інноваційно-інвестиційним розвитком території : [монографія] / В.Л. Пілюшенко, Б.І. Адамов, І.В. Шкрабак. – Д. : ВІК : ДонДУУ, 2007. – 317 с.
105. Погорілко В. Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2004. – № 2. – С. 5-9.
106. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с при¬родой / И. Пригожин И., И. Стенгерс ; пер. с англ. / общ. ред. В.И. Аршинова, Ю.Л. Климонтовича, Ю.В. Сачкова. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
107. Про зону надзвичайної екологічної ситуації : Закон України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 53. – С. 793.
108. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. № 2121 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – С. 30.
109. Про біологічне різноманіття : конвенція, прийнята 5 червня 1992 року в м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія ; ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 50. – С. 277.
110. Про відповідальність за порушення лісового законодавства : постанова Ради Міністрів УРСР від 25.05.1982 р. № 301 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 р. № 808). – додаток № 2 п. 4. [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
111. Про відходи : Закон України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 14. – С. 91.
112. Про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів : конвенція, прийнята 2 лютого 1971 року у м. Рамсар, Іран ; ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 34. – С. 296.
113. Про державний бюджет на 2009 рік : Закон України від 26.12.2008 р. № 835 // Голос України. – 2008. – 31 грудня. – С. 16.
114. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 45. – С. 502.
115. Про джерела фінансування органів державної влади : Закон України від 30.06 1999 р. № 783 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – С. 274.
116. Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля : конвенція, прийнята 18 березня 1998 року в м. Оргус, Данія ; ратифікована Законом України від 6 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 23. – С. 172.
117. Про екологічну експертизу : Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 41. – C. 546.
118. Про екологічну мережу України : Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – № 42. – С. 348.
119. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу : постанова Кабінету Міністрів України від 8 січня 1994 року № 41 // Екологія і Закон: Екологічне законодавство України. – у 2-х книгах ; відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – С. 183-187.
120. Про захист рослин : Закон України від 14 жовтня 1998 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
121. Про захист Чорного моря від забруднення : конвенція, прийнята 21 квітня 1992 року на Конференції причорноморських країн в м. Бухарест ; ратифікована Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
122. Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень : указ Президента України від 14.07.2000 р. № 891 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – С. 1205.
123. Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунок з бюджетами та державними цільовими фондами : указ Президента України від 04.03.1998 р. № 167 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17. – С. 36.
124. Про зміну клімату : рамкова Конвенція ООН, прийнята 11 червня 1992 року в м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія ; ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 50. – С. 278.
125. Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля : постанова Верховної Ради України від 4 листопада 2004 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 2. – С. 72.
126. Про курорти : Закон України від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 8. – С. 54.
127. Про ліцензування окремих видів господарської діяльності : Закон України від 01.06.2000 р. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – С. 299.
128. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. № 280 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170.
129. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 р. № 586 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – С. 190
130. Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 р. № 679 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 99. – С. 238.
131. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994 р. № 334 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – С. 28.
132. Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 27-28. – С. 180.
133. Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі : конвенція, прийнята 19 вересня 1979 року в м. Берн, Швейцарія ; ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 50. – С. 279.
134. Про охорону земель : Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 48. – С. 650.
135. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 22-23. – С. 198.
136. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України від 22.05.2003 р. № 889 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – С. 308.
137. Про податок на додану вартість : Закон України від 03.04.1997 р. № 168 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – С. 156.
138. Про Положення про Державний комітет лісового господарства України : указ Президента України від 14 серпня 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
139. Про Положення про Державний комітет по водному господарству : указ Президента України від 14 липня 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
140. Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах : указ Президента України від 14 серпня 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
141. Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України : указ Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842/2005 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
142. Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів : положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
143. Про порядок надання екологічної інформації : положення, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 18 грудня 2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
144. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – С. 44.
145. Про природно-заповідний фонд : Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 47. – С. 256.
146. Про рослинний світ : Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 34. – С. 502.
147. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 976 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 86. – С. 3173.
148. Про схвалення Стратегії модернізації системи управління державними фінансами : розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 888 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 79. – С. 2962.
149. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної законодавством про природно-заповідний фонд України : постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 239 // Екологія і Закон: Екологічне законодавство України. – у 2-х книгах ; відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – С. 350-360.
150. Про тваринний світ : Закон України від 13 грудня 2001 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
151. Про участь громадськості в прийнятті рішень у сфері охорони довкілля : положення, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 18 грудня 2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
152. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 р. № 2664 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – С. 1.
153. Романович А.Л. Разивтие и безопасность социоприродных систем: философско-методологический анализ. – Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.01 – социальная философия. – М., 2003. – 418 с.
154. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей для України : зб. наук. доповідей «Проблеми сталого розвитку України» Л.Г. Руденко. – К. : БМТ, 2001. – С. 104-119.
155. Самуэльсон П. Экономика. Пер с англ. / П. Самуэльсон, В. Нордхаус.- М.: Вильямс, 2001.- 688 с.
156. Сахаєв В.Г. Сталий розвиток і економіка природовідтворення / В.Г. Сахаєв, В.Я. Шевчук.