ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

ЛИМАР ВАЛЕРІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 338.24:001.92:339.9 (477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник -
Кацура Сергій Миколайович
кандидат економічних наук,
провіднй науковий співробітник

Донецьк – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ 10
1.1. Наукові підходи до визначення поняття «економіка знань» 10
1.2. Трансфер знань як чинник прискорення переходу України до інноваційної економіки 25
1.3. Проблеми державного регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України 46
Висновки до розділу 1. 56
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЗНАНЬ 61
2.1. Узагальнення досвіду розвинених країн у регулюванні міжнародного трансферу знань 61
2.2. Оцінка рівня розвитку в Україні економіки знань 77
2.3. Аналіз експорту та імпорту знаннєємних товарів та послуг України 93
Висновки до розділу 2. 110
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ СПРИЯННЯ МІЖНАРОДНОМУ ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ 114
3.1. Пропозиції щодо сприяння надходженню іноземних інвестицій в знаннєємні галузі України 114
3.2. Розвиток інноваційної інфраструктури на прикладі створення наукового парку «Донецька політехніка» 131
3.3. Рекомендації щодо створення системи державного регулювання міжнародного трансферу знань 142
Висновки до розділу 3. 152
ВИСНОВКИ 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164
ДОДАТКИ 183

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На тлі структурної перебудови світової економіки, що розгортається на основі нових знань і технологій, у технологічній структурі української економіки звужується потенціал сучасного і нового технологічного укладу і держава продовжує здійснювати пасивну економічну політику, не використовуючи загальноприйнятих у світі інструментів стимулювання інноваційної діяльності та трансферу знань.
На початку XXI ст. практично всі розвинуті країни оголосили курс на перехід до економіки знань, концепція якої полягає у вирішальній ролі інновацій та знань як чинників сталого зростання економіки, а також у визначенні конкурентоспроможності країни в глобальному просторі.
Необхідність становлення та розвитку економіки знань визнано багатьма країнами світу. Європейською комісією розроблено стратегію «Європа 2020. Стратегія інтелектуального, стабільного та продуктивного зростання», в якій розвиток економіки, що базується на знаннях та інноваціях, визначено найголовнішим пріоритетом.
У сучасних умовах глобалізованого світу міжнародний трансфер знань набуває все більшої актуальності. Знання, матеріалізуючись у технології, товари та послуги, перетинають національні кордони. Уряди країн, які усвідомили значущість знань для становлення та розвитку інноваційної економіки, здійснюють політику стимулювання трансферу знань. Державна політика регулювання міжнародного трансферу знань розвинутих країн світу спрямована на створення сприятливих умов для генерації, використання та розповсюдження знань по всіх сферах економіки.
Проблемі державного регулювання міжнародного трансферу знань присвячено роботи багатьох українських та зарубіжних учених, а саме: Ю. Адлера, О. Амоші, Д. Белла, Є. Веліхова, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Глазьєва, Р. Грінберга, К. Далмана, М. Кастельса, С. Кацури, В. Келлера, В. Кондрашової, Л. Ладонько, О. Лук’янчука, Д. Львова, Ю. Макогона, А. Максюти, Ф. Махлупа, Е. Менсфілда, В. Россохи, А. Субботіна, Ф. Хайєка, С. Хамініч, Л. Федулової, М. Хірооки.
Незважаючи на досягнення економічної науки в питаннях державного регулювання міжнародного трансферу знань, існують проблеми, які потребують подальших досліджень. У сучасній науковій літературі відсутнє визначення державної політики регулювання міжнародного трансферу знань, а також не розроблено напрямів сприяння міжнародному трансферу знань в економіку України. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розробка напрямів і моделей трансформації інноваційної діяльності в промисловості у контексті міжнародної інтеграції» (номер держреєстрації 0106U008450, 2006-2009 рр.), у рамках якої досліджено тенденції міжнародного трансферу знань і надано пропозиції до проекту концепції інноваційного розвитку України та її регіонів в умовах глобального ринку технологій; «Міжнародний трансфер знань в інноваційному розвитку промисловості» (номер держреєстрації 0109U00962, 2009-2012 рр.), у межах якої теми проаналізовано міжнародний трансфер знань в економіці України, виявлено тенденції розвитку міжнародного трансферу технологій, іноземних інвестицій, міграції науковців, експортно-імпортних відносин, надано пропозиції щодо вдосконалення державної політики регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та надання практичних рекомендацій щодо державного регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України.
Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:
узагальнено наукові підходи до визначення поняття «економіка знань»;
запропоновано класифікацію теорій трансферу знань за принципом визначення сутнісної природи знань;
досліджено проблеми державного регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України;
узагальнено досвід розвинутих країн у регулюванні міжнародного трансферу знань;
оцінено рівень розвитку в Україні економіки знань;
проаналізовано експорт та імпорт знаннєємних товарів та послуг України;
запропоновано напрями сприяння міжнародному трансферу знань в економіку України;
надано пропозиції щодо створення наукового парку «Донецька політехніка»;
запропоновано рекомендації щодо створення системи державного регулювання міжнародного трансферу знань.
Об’єктом дослідження є процеси міжнародного трансферу знань в економіку України.
Предмет дослідження – організаційно-економічні засади державного регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України в контексті глобалізації міжнародного ринку знань.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є роботи українських та зарубіжних учених з проблем регулювання міжнародного трансферу знань. У дослідженні використано загальні та спеціальні наукові методи: діалектичний – при узагальненні наукових підходів до визначення поняття «державна політика регулювання міжнародного трансферу знань»; порівняння – при узагальненні світового досвіду розвинутих країн у регулюванні міжнародного трансферу знань; відображення загального в особливому – при дослідженні економічного змісту трансферу знань; формальної логіки – при визначенні інститутів – генераторів знань; історичний і логічний – при встановленні ролі держави у фінансуванні процесу генерації та трансферу знань; моделювання – при розробці системи державного регулювання міжнародного трансферу знань.
Інформаційну основу дисертаційної роботи становлять закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних організацій («International Trade Statistics», «World Intellectual Property Indicators», «The Global Competitiveness Report»), інструктивні матеріали Державного агентства інвестицій та розвитку, Національного космічного агентства, Державної служби статистики України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної ради.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних положень і формуванні напрямів сприяння міжнародному трансферу знань в економіку України. Конкретні наукові результати, які характеризують наукову новизну дослідження, полягають у такому:
уперше:
запропоновано класифікацію теорій трансферу знань за принципом визначення сутнісної природи знань (трансфер експліцитних (явних) та імпліцитних (прихованих) знань), що дозволить розробляти державні інструменти стимулювання генерації знань вітчизняними суб’єктами інноваційної діяльності та їх трансферу із глобального економічного простору, а також матиме позитивний вплив на конкурентоспроможність України;
удосконалено:
визначення сутності державної політики регулювання міжнародного трансферу знань на основі виділення таких її складових: системної, структурної, інституціональної, функціональної. Доведено, що державна політика регулювання міжнародного трансферу знань є комплексом заходів організаційно-економічного та інституціонального характеру, спрямованих на стимулювання процесу генерації, розповсюдження та використання знань в усіх сферах економічної системи і забезпечення підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому та світовому ринках;
визначення категорії «економіка знань», яку слід розуміти як економіку, в якій знання є основним фактором виробництва у структурі факторів виробництва, а також базисом для продукування товарів та послуг із високою доданою вартістю, експорт яких на світовий ринок підвищує загальний рівень конкурентоспроможності країни;
трактування міжнародного трансферу знань як процесу руху експліцитних (явних) та імпліцитних (прихованих) знань у глобальному просторі у вигляді технологій, високотехнологічних товарів, послуг, міграції науковців та висококваліфікованих фахівців, у результаті якого країни – реципієнти знань одержують певні вигоди;
дістали подальшого розвитку:
інституціональне забезпечення процесу трансферу знань, яке полягає у формуванні інститутів – генераторів знань, центрів та мереж трансферу знань;
державне регулювання щодо фінансування процесу генерації та трансферу знань, спрямоване на забезпечення стимулювання надходжень іноземних інвестицій у науково-дослідний сектор для розвитку більш ефективної економіки;
пропозиції щодо аналізу ефективності трансферу знань в економіці України на основі створення системи державного регулювання міжнародного трансферу знань, у якій виділено підсистеми «Управління», «Підтримка та розвиток», «Результати».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані напрями сприяння міжнародному трансферу знань в економіку України стимулюватимуть процеси генерації та трансферу знань для збільшення обсягів виробництва та експорту вітчизняних знаннєємних товарів і послуг.
Одержані наукові результати дослідження знайшли практичне застосування в діяльності Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (довідка № 21/ 206 від 14.03.2012 р.); Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (довідка № 293/ 441 від 05.05.2011 р.); Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних зв’язків Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 1-063 від 30.01.2012 р.); Донецького регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців (довідка № 0-003 від 23.01.2012 р.); Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідки № 1-83 від 13.04.2010 р., № 1-020 від 26.01.2012 р.); Донецького наукового центру НАН і МОНМС України (довідки № 201/ 193 від 27.12.2007 р., № 201/ 7 від 30.01.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною працею, результати якої відображено в опублікованих роботах. Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці напрямів сприяння міжнародному трансферу знань в економіку України. Внесок автора в колективні опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.); I Міжнародній конференції для студентів, магістрів, аспірантів, учених «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» (м. Донецьк, 2008 р.); V Науково-практичній конференції «Veda a technologie: krok do buduocnosti» (м. Прага, 2009 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України» (м. Сімферополь, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Капіталізація підприємств та фінансових організацій: теорія і практика» (м. Донецьк, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт (7 статей у наукових фахових виданнях, 7 публікацій за матеріалами конференцій). Загальний обсяг публікацій становить 3,94 д.а., з них 3,83 д.а. належить особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливе наукове завдання щодо вдосконалення державного регулювання міжнародного трансферу знань в економіці України. У результаті дослідження одержано висновки.
1. В сучасній науковій літературі існує безліч підходів до визначення поняття «економіка знань». Дані підходи об’єднує ідея щодо провідної ролі знань у формуванні конкурентоспроможності сучасної економіки.
Проте знання набувають вартості в економіці в результаті їх уречевлення в товари, послуги та технології. Знання, які не йдуть далі науково-дослідних інститутів, не є економічним ресурсом та фактором зростання.
В межах дослідження економіку знань визначено як економіку, в якій знання є основним фактором виробництва у структурі факторів виробництва, а також базисом для продукування товарів та послуг з високою доданою вартістю, експорт яких на світовий ринок підвищує загальний рівень конкурентоспроможності країни.
Визначено такі основні положення економіки знань: перетворення знань на основний фактор виробництва; генерація, розповсюдження та використання знань в усіх сферах економіки; превалювання в економіці сфери послуг над сферою виробництва; зростання ролі людського капіталу та інтелектуальної праці; збільшення кількості науковців, як основних генераторів знань; спрямування інвестицій у знаннєємні галузі; перетворення знань на основний фактор конкурентоспроможності підприємств, регіонів та країни в цілому на світовому ринку.
2. В межах даного дослідження міжнародний трансфер знань визначено як процес руху експліцитних (явних) та імпліцитних (прихованих) знань у глобальному просторі у вигляді технологій, високотехнологічних товарів, послуг, міграції науковців та висококваліфікованих фахівців, в результаті якого країни – реципієнти знань отримують певні вигоди.
3. Запропоновано визначення сутності державної політики регулювання міжнародного трансферу знань шляхом виділення таких її складових: системної, структурної, інституціональної, функціональної.
Державну політику регулювання міжнародного трансферу знань визначено як комплекс заходів організаційно-економічного та інституціонального характеру, спрямованих на стимулювання процесу генерації, розповсюдження та використання знань в усіх сферах економічної системи та забезпечення підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому та світовому ринках.
4. Визначено такі типи процесів генерації та трансферу знань: активний та пасивний. Активні процеси грунтуються на принципі використання вітчизняного науково-технічного потенціалу та надання переваги вітчизняним дослідженням та розробкам (США, країни ЄС). Пасивні процеси характерні для країн східноазиатського регіону та України, які використовують імпортовані розробки та технології. Заходи щодо активізації та прискорення процесу генерації й трансферу знань, розроблені розвиненими країнами, безумовно мають позитивні результати. Проте Україна не може повністю копіювати ту чи іншу політику державного регулювання міжнародного трансферу знань. Мають бути обрані ті заходи, які в найбільшій мірі відповідають внутрішнім умовам, які склалися в економіці та безпосередньо в інноваційному процесі. З проаналізованих моделей доцільно виділити саме ті заходи, які стануть реально діючим каталізатором процесу генерації та трансферу знань в економіці.
5. Рівень розвитку інноваційної економіки в Україні оцінено за такими показниками:
кадрове забезпечення наукової сфери;
результативність діяльності наукової сфери;
інноваційна активність підприємств.
Стососвно першого показнику, визначено тенденцію зменшення кількості працівників, які займаються науковою та науково-технічною діяльністю та кандидатів наук. Більшість науковців зосереджена у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах в той час, коли в розвинених країнах світу велика кількість вчених задіяна в дослідних лабораторіях промислових підприємств, що спрощує трансфер знань з науки у виробництво.
Щодо міграції науковців, з 2008 року спостергігається збільшення кількості від’їжджаючих. Найбільша кількість вчених емігрує до США, Росії та Німеччини.
Позитивним є факт «омолодження» наукових кадрів. Найбільшу кількість складають кандидати наук у віці 40 років.
Щодо результатів діяльності наукової сфери, спостерігається зменшення кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт, більшість яких фінансується за рахунок держбюджету. Так, необхідно збільшити частку місцевих бюджетів та фондів спеціального призначення у фінансуванні наукових та науково-технічних робіт.
Що стосується інноваційної діяльності українських підприємств, то найбільша частка набувають знання з-зовні у вигляді машин, обладнання й програмного забезпечення. Десять відсотків підприємств проводять внутрішні дослідення і лише 2% українських підприємств співпрацюють з науковими організаціями й університетами, що свідчить про те, що трансфер знань з науки у виробництво практично відсутній.
Така ситуація обумовлює необхідність розробки механізму взаємодії промислових підприємств з науковими організаціями та університетами, які визнано найактивнішими генераторами знань у всьому світі.
Щодо фінансування, найбільша частина підприємств займаються інноваційної діяльністю за рахунок власних коштів, іноземні та вітчизняні інвестори не зацікавлені у фінансування інноваційної діяльності.
До 2009 року показники, що характеризують рівень розвитку інноваційної економіки в Україні, демонстрували тенденцію зростання. Проте світова криза негативно вплинула на економіку України в цілому, про що свідчить зниження її рейтингу за оцінками ВЕФ у 2010–2011 рр. на 2 позиції у порівнянні з 2009–2010 рр. (з 87 до 89 місця).
В структурі українського експорту превалюють товари 3 та 4 технологічних укладів, які складають майже 80% експорту. Товари 5 технологічного укладу (аеронавігаційні або космічні апарати) складають приблизно 0,2% загального обсягу експорту України.
6. Стосовно структури експорту та імпорту знаннєємних послуг, то 65% експорту складають транспортні послуги, що обумовлено географічним розташуванням країни. Найбільша частка знань потрапляє в Україну, уречевлюючись в різні ділові, професійні та технічні послуги (імпортери - Росія, Німеччина) та фінансові послуги (імпортери - США, Сполучене Королівство).
Наведені результати аналізу експорту та імпорту знаннєємних товарів та послуг свідчать про слабкий рівень реалізаці інтелектуального потенціалу України. Генеровані наукою знання не знаходять втілення в товарах та послугах, що пояснює велику частку в структурі експорту України товарів та послуг 3-ого та 4-ого технологічних укладів. Така ситуація ще раз підтверджує необхідність налагодження зв’язків між науковою й виробничою сферами.
Для підвищення рівню конкурентоспроможності української економіки та інноваційної активності вітчизняних підприємств необхідна розробка державної політики міжнародного трансферу знань, яка б реально впливала на процеси генерації й трансферу знань по всіх сферах економіки.
7. За допомогою множинного регресійного аналізу розраховано оцінку впливу таких факторів на обсяг експорту товарів групи 88 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (аеронавігаційні або космічні апарати): загальна сума витрат українських підприємств на придбання інновацій; обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт; фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств; фінансування інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету, млн. грн.; фінансування інноваційної діяльності за рахунок коштів іноземних інвесторів; фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок держбюджету; фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок місцевих бюджетів; фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок коштів іноземних держав; фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок власних коштів; фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок підприємств та організацій України.
Визначено, що найголовнішим факторами впливу на обсяг експорту товарів групи 88 на світовий ринок є: фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств; загальна сума витрат українських підприємств на придбання інновацій; обсяг виконаних наукових та науково- технічних робіт.
8. Доведено, що іноземні інвестиції є фактором підвищення ефективності трансферу знань. Додатково до Положення «Про Державне агентство України з інвестицій та розвитку» запропоновано додати такі функції: вибір виконавців державного замовлення на виробництво продукції знаннєємного машинобудування на конкурсній основі, а також укладання з ними державних контрактів; моніторинг діяльності суб’єктів інноваційної інфраструктури для визначення проблем та надання пропозицій щодо підвищення ефективності іхньої діяльності; ведення обліку підприємств – виробників продукції знаннєємного машинобудування, а також залучення до виконання державних замовлень поза конкурсом тих, які є лідерами у впровадженні знань у виробництво за звітний період; формування бази даних національних інноваційних проектів та міжнародних інноваційних програм, в яких беруть участь українські підприємства; створення «банків знань», які міститимуть інформацію про новітні винаходи та технології, на базі регіональних центрів з інвестицій та розвитку.
9. Запропоновано внести зміни до таких Законів України:
«Про інвестиційну діяльність» (Стаття 1 «Визначення термінів»; Стаття 11 «Цілі державного регулювання інвестиційної діяльності»);
«Про режим іноземного інвестування» (Стаття 18 «Обкладення митом», Стаття 20 «Оподаткування»);
«Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» (Стаття 5 «Проекти технологічних парків»).
10. Відповідно до Закону України «Про наукові парки» № 1561–VI від 25 червня 2009 року та проекту Угоди між Донецькою обласною радою та КМУ передбачено створити науковий парк «Донецька політехніка» на базі ДНВЗ «Донецький національний технічний університет».
Визначено такі функції, які має виконувати науковий парк:
створення знаннєємних продуктів в галузях електронної, обчислювальної техніки, комп’ютерних та інформаційних технологій, робото-, приладо- та верстатобудуванні;
проведення виставок і семінарів та надання консультацій представникам малого та середнього підприємництва Донецької області;
залучення студентів, аспірантів, вчених Донецького національного технічного університету до розробки та виконання проектів наукового парку;
запровадження курсів підвищення кваліфікації фахівців, задіяних в розробленні інноваційних проектів наукового парку;
залучення венчурного капіталу для розроблення та реалізаціїї інноваційних проектів;
налагодження зв’язків з вітчизняними та іноземними університетами та науковими установами.
11. Надано пропозиції щодо аналізу ефективності трансферу знань в економіці України на основі створення системи державного регулювання міжнародного трансферу знань, у якій виділено підсистеми «Управління», «Підтримка та розвиток», «Результати». Підсистема «Управління» включає державні органи влади (національний та регіональний рівні), які мають управляти процесами генерації та трансферу знань шляхом застосування організаційно-економічних та інституціональних інструментів (підсистема «Підтримка та розвиток»). Підсистема «Результати» включає аналіз трансферу знань в економіці та аналіз рівня конкурентоспроможності країни. Така система дозволить оцінити державні інструменти стимулювання генерації знань вітчизняними суб’єктами інноваційної діяльності та їх трансферу із глобального економічного простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи: Методологічні аспекти / А.С. Гальчинський / Ін-т стратегічних оцінок. – К.: Либідь, 2006. – 310 с.
2. Геєць В.М. Характер перехідних процесів до економіки знань / В.М. Геєць // Економіка України. – 2004. – № 5. – С. 4–14.
3. Далман К. Знаниеемкая экономика: концепции, тенденции, стратегии / К. Далман [Электронный ресурс] // Информационное общество. – 2002. – №1. – С. 27–33. – Режим доступа: http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/254F43576DED2392C3256D5700419D20
4. Макаров В.Л. Экономика знаний: уроки для России / В.Л. Макаров // Вестник Российской академии наук. – 2003. – 73, № 5. – С. 450–462.
5. Гапоненко А.Л. Экономика, основанная на знаниях [Электронный ресурс] / А.Л. Гапоненко // Вестник Российской академии государственной службы при Президенте Российской Федерации. – Режим доступа: http://oad.rags.ru/vestnikrags/issues/issue0506/090501.htm
6. Корнєєва Т.М. Державна політика у сферу економіки знань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук.: за спец. 08.00.03 – «Економіка та управління нац.господарством» / Т.М. Корнєєва; Ін-т екон. та прогноз. НАН України. – К., 2009. – 19 с.
7. Bell D. The coming of post–industrial society / D. Bell //
N. Y.: Basic Books 1973. – 616 p.
8. Иноземцев В.Л. Модели постиндустриализма: сходство и различия / В.Л. Иноземцев // Общество и экономика. – 2003. – № 4-5. – С. 51–69.
9. Коваленко Ю.О. Передумови розвитку інформаційного суспільства / Ю.О. Коваленко // Прометей: регіон. Зб. наук. Тпраць з економіки. – Донецьк: ІЕПД НАН України, ДЕГІ, 2009. – № 2 (29). – С. 176–179.
10. Вершинская О.Н. Существующие модели информационного общества [Электронный ресурс]. – О.Н. Вершинская // Информационное общество / Режим доступа: http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/1f41ce7df933b2dfc32568c50027cde3
11. Волокитин О.Н. Роль государства в развитии информационного общества [Электронный ресурс]. – О.Н. Волокитин, И.Н. Курносов // Информационное общество / Режим доступа: http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/256b89dc9f81bbb0c32569ab003a9036
12. Апатова Н. Методологічні основи дослідження інформаційної економіки / Н. Апатова // Економіка України. – 2005. –№ 7. – С. 58–64.
13. Алексеев А.В. Информационные технологии и формирование «новой экономики» [Электронный ресурс] / А.В. Алексеев, Н.Н. Кузнецова. – Режим доступа: http://www.worldneweconomy.ru/ru/docs/alekseev_inf.pdf
14. Лимар В.В. Участь України в міжнародному трансфері знань / В.В. Лимар // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. – С. 304–312.
15. Чубукова О.Ю. Інформаційна економіка / О.Ю. Чубукова // Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 11-12. – С. 14–16.
16. Кондрашова В.І. Інтелектономіка / В.І. Кондрашова, Л.В. Діденко // Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 21–24.
17. Арыстанбекова А. Экономика, основанная на знаниях / А. Арыстанбекова // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. –№ 6. – С. 30–33.
18. Measuring knowledge in the world’s economies. Knowledge for development programm [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/KFDLP/Resources/4611971199907090464/k4d_bookletjune2008.pdf
19. Knowledge Economy Index (KEI) 2008 Rankings [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/INTUNIKAM/Resources/KEI2008Highlights_final12052008.pdf
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
21. Словарь русского языка. Т. 1. А – Й [Изд. 3-е, стереотипное]. – М.: Русский язык, 1985. - 696 с.
22. Кондаков Н.И. Логический словарь / Н.И. Кондаков. – М.: Наука, 1971. – 719 с.
23. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс пер. с англ.; под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.
24. Адлер Ю.П. Знания и информация – это не одно и тоже/ Ю.П. Адлер, Е.А. Черных // Информационное общество. – 2001. – № 6. – С. 8–15.
25. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.
26. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4.07.2002 р. № 40 – IV / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – N 36. – Ст. 266.
27. Кузнєцова І.С. Аналіз моделей інноваційних систем / І.С. Кузнєцова // Наука та інновації. – 2006. – Т. 2, № 3. – С. 118–126.
28. Новицкий В. Императивы инновационного развития / В. Новицкий // Экономика Украины. – 2007. – № 2. – С. 45–52.
29. Инновационный менеджмент / под ред. П. Н. Завлина,
А. К. Казанцева, Л. И. Миндели. - М.: ЦИСН, 1998. – 386 с.
30. Меркулов Н.Н. Совершенствование инструментов оценки эффективности инноваций / Н.Н. Меркулов // Економіка промисловості. – 2007. – № 1 (36). – С. 82–96
31. Гринберг Р. Государство в экономике знаний / Р. Гринберг // Экономика Украины. – 2008. – № 10. – С. 28–39
32. Клейнер Г. Кризис науки и образования в РФ / Г. Клейнер // Финансовый контроль. – 2005. – № 9. – С. 46–58
33. Субботин А.К. Современная стадия и перспективы создания общества знаний в Европе/ А.К. Субботин // Актуальные проблемы Европы = Urgent problems of Europe: сб. науч. тр. / РАН ИНИОН. Центр научно – информационных исследований глобальных и региональных проблем. Отд. Западной Европы и Америки. – М., 2007. – № 2: Европа: переход к обществу знаний. – 196 с.
34. Лимарь В.В. Инновационная экономика: подходы к измерению знаний / В.В. Лимарь // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повід. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 4-5 листоп. 2008 р.): в 2 т. / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2008. – Т. 1. - С. 208–211.
35. Мокій О.А. Міжнародний трансфер технологій в умовах євроінтеграції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук.: за спец. 08.00.02 – «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / О.А. Мокій; Ін-т екон. та прогноз. НАН України. – К., 2008. – 20 с.
36. Россоха В.В. Методика оцінювання потенціалу інновацій / В.В. Россоха // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 5. – С. 68–75.
37. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі – ключові напрями в інноваційному розвитку / В. Денисюк // Економіст. – 2004. – № 5. – С. 76–81.
38. Burgess P. Macmillan Essential Dictionary for Learners of English / P. Burgess. – Oxford, UK: Selwood Systems, 2003. – 861 p.
39. Степанова Т.Е. Категории экономики, основанной на знаниях /Т.Е. Степанова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---0lomon--00-0-0-0prompt-10---4------0-1l--1-ru-50---20-help---00031-001-1-0windowsZz-1251-10&a=d&c=lomon&cl=CL1&d=HASH56d6416d31ea77d4c10cce.29
40. Нонака И. Компания – создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах / И. Нонака, Х. Такеучи; пер. с англ. – М.: Олимп–Бизнес, 2003. – 258 c.
41. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США / Ф. Махлуп; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966. – 462 с.
42. Сидорук В. Знання як товар: точка зору практика / В. Сидорук // Інтелектуальна власність. – 2008. – № 2. – С. 56 – 61.
43. Степаненко Д.М. Классификаця инноваций и ее стандартизация / Д.М. Степаненко // Инновации. – 2004. – № 7 (74). – С. 77–79.
44. Хайек Ф. Индивидуализм и общественный порядок [Электронный ресурс] / Ф. Хайек. – Режим доступа: http://www.libertarium.ru/9935
45. Нестеренко Е.П. Теоретико–методологические основы неолиберального учения Ф.А. фон Хайека / Е.П. Нестеренко // Экономическая теория. – 2004. – № 1. – С. 84–92.
46. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: у 3 т. / Ф.А. Хайєк; пер. з англ. – К., 1999. – Т. 1: Правила та порядок. – 196 с.
47. Чухно А. Й. Шумпетер – основатель эволюционной экономической теории / А. Чухно // Экономика Украины. – 2007. – № 7. – С. 65–73.
48. Нанотехнологии как ключевой фактор нового технологического уклада в экономике / под ред. С.Ю. Глазьева и В.В. Харитонова. – М.: Тровант, 2009. – 304 с.
49. Глазьев С.Ю. Развитие российской экономики в условиях глобальных технологических сдвигов [Электронный ресурс] / С.Ю. Глазьев. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/GlazyevSUr.htm
50. Львов Д.С. Теоретические и прикладные аспекты управления НТП / Д.С. Львов, С.Ю. Глазьев // Экономика и математические методы. – 1986. – № 5. – С. 5–14
51. Яковец Ю.В. Методические рекомендации по проведению ситуационного анализа и прогноза «Факторы экономической динамики России на период до 2030 года» / Ю.В. Яковец, Б.Н. Кузык. – М., 2010. – 15 с.
52. Румянцева С.Ю. Длинные волны в экономике: многофакторный анализ / С. Ю. Румянцева. – Спб.: Изд-во С-Петерб. ун-та, 2003. – 232 с.
53. Мэнсфилд Э. Экономика научно – технического прогресса / Э. Менсфилд; пер. с англ. – М: Прогресс, 1970. – 300 с.
54. Акаев А.А. Мониторинг глобальных и региональных рисков 2008/2009 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://cliodynamics.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=167&Itemid=1#_ftn1
55. Hirooka Masaaki. Innovation dynamism and economic growth: a nonlinear perspective / Masaaki Hirooka. – Cheltenham, UK: Edward Elgar, 2006. – 426 p.
56. Чернолес Г.В. Закономерности развития знаний при формировании наукоемкой экономики / Г.В. Чернолес // Труды второго Санкт – Петербугского конгресса „Профессиональное образование, наука, инновации в XXI веке» (14 – 15 нояб. 2008 г.). – СПб., 2008. – 228 с. – [Электронный ресурс] / Режим доступа: spbcongress.ifmo.ru/file/stat/12/trudyii.pdf
57. Юсупов Р.М. Наука и национальная безопасность / Р.М. Юсупов. – СПб.: Наука, 2006. – 290 с.
58. Андрощук Г.О. Комерційна реалізація ноу–хау: зарубіжний досвід та вітчизняна практика [Електронний ресурс] / Г.О. Андрощук // II Международный форум «Трансфер технологий и инноваций», 20 – 21 нояб. 2008 г.). – Режим доступу: http://innov.dn.ua/text/left/work/20081119/report/20081203-1710.htm
59. Стандарт Российского общества оценщиков (СТО РОО 26-02-98). Оценка объектов интеллектуальной собственности Основные положения [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dpo-group.ru/legislation/roo2602.asp
60. Черкашин В.Організаційно–правове регулювання ноу–хау в комерцийних таємницях підприємтсва / В. Черкашин, Я. Ступінський // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 5. – С. 26–34.
61. Keller W. Geographic localization of international technology diffusion / W. Keller // The American Economic Review. – 2002. – № 1. – С. 120–142.
62. Лимар В.В. Міжнародний трансфер знань. Місце України на міжнародному ринку знаніємістких товарів / В.В. Лимар // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр.: в 6 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – Вип. 249, т. VI. - С. 1558–1563.
63. Соловьев В.П. Проблемы формирования и оптимизации организационного механизма трансфера технологий / В.П. Соловьев // Наука та наукознавство. – 2001. – №1. – С. 36-50
64. Лимарь В.В. Систематизация понятий об уровнях международной экономической интеграции / В.В. Лимарь // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 18 – 19 жовтня 2007 р.) / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. - С. 108–110.
65. Лукьянчук О.В. Актуальні питання оптимізації макровзаємодії у сфері передачі технологій для економіки України /
О.В. Лукьянчук // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 6 (35). – С. 58–66
66. Федулова Л.І. Державна політика розбудови економіки знань: особливості реалізації антикризової стратегії / Л.І. Федулова, Т.М. Корнєєва // Фінанси України. – 2009. – № 10. – С. 3–18
67. Голобуцкий А.П. Формирование информационного общества в Украине: состояние и текущие задачи / А.П. Голобуцкий // Информационное общество. – 2003. – № 2. – С. 55–56
68. Чумаченко Б., Лавров К. Некоторые аспекты рыночной инфраструктуры трансфера технологий / Б. Чумаченко, К. Лавров // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – № 3. – С. 81–86
69. Трансграничное украино-российское сотрудничество: формы, методы перспективы: [монография] / под общ. ред. В.И. Дубницкого, В.И. Ляшенко. – Донецк: Юго- Восток, 2010. – 419 с.
70. Закон України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 року № 1861 - IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 45. – Ст. 499.
71. Цветков В. Россия и Украина: перспективы сотрудничества / В. Цветков // Общество и экономика. – 2009. – № 3. – С. 73–81.
72. Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2009 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2009/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt1209_u.htm
73. Семенов А.С. Венчурное финансирование инновационной деятельности / А.С. Семенов, А.И. Каширин // Инновации. – 2006. –
№ 1 (88). – С. 29–37.
74. Лимар В.В. Принципи державного регулювання міжнародного трансферу знань / С.М. Кацура, В.В. Лимар // Економічний вісник Донбасу. - 2010. - № 1 (19). – С. 43–46.
75. Концепція розвитку національної інноваційної системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=169&id=904
76. Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій" від 09.04.2004 р. № 1676 – IV // Офіційний вісник України. – 2004. – №18. –
Cт. 9.
77. Каракай Ю. Роль государства в стимулировании инновационной деятельности / Ю. Каракай // Экономика Украины. – 2007. – № 3. – С. 14–21.
78. Стратегія залучення міжнародної технічної допомоги на 2005 – 2007 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2005 р. № 829 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2005-п
79. Лимар В.В. Напрямки науково-технічної інтеграції України / В.В. Лимар // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос- культурних взаємодій: матер. I міжнар. конф. для студентів, магістрів, аспірантів, вчених: у 6 ч. (20 – 21 лют., 2008 р.) – Суми: Б. в. - 2008. – ч. 2. – С. 63–66.
80. Шелюбская Н.В. Новая инновационная политика ЕС / Н.В. Шелюбская // Информационное общество. – 2005. – № 5. – С. 17–18.
81. Лимарь В.В. Интеллектуальная рента в современной мировой экономике / В.В. Лимарь // Современный научный вестник. Серия: экономика. - 2010. № 3 (85). - С. 89–93.
82. Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік / В. Будкін // Економіка України. – 2010. – № 6. – С. 67–78
83. Андрощук Г. Государственное регулирование передачи технологий в США / Г. Андрощук, В. Денисюк // Бизнес – информ. – 1997. – № 22 – 23. – C. 14–20
84. International Trade Statistics 2010 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2010_e/its10_toc_e.htm
85. Емельянов С.В. США: государственная политика стабилизирования инновационной конкурентоспособности американских производителей [Электронный ресурс] / С.В. Емельянов // Инновационная стратегия правительства США в ХХI веке. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/press/management/2002-3/08.shtml
86. Ермолаев Ю.С. Научно-техническая политика как механизм устойчивого развтия экономики (зарубежный опыт) [Электронный ресурс] / Ю. С. Ермолаев // Новости науки и технологий. – 2005. – № 1 (2)/Режим доступа: // http://belisa.org.by/ru/izd/stnewsmag/1_2005/ce8f1e11e9f390dd.html
87. World intellectual property indicators 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://beepdf.com/doc/85015/world_intellectual_property_indicators.html
88. Игнатьева А.В. Исследование систем управления / [учеб. пособие] / А.В. Игнатьев, С.М. Максимцов. – М.: Юнити-Дана, 2000 - 157 с.
89. Лимар В.В. Досвід країн Європейського Союзу у регулюванні трансферу знань / В.В. Лимар // Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріорітети: тези доповідей і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 17 груд. 2010 р.) / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2010. – С. 109–111.
90. Шелюбская Н. Новые направления инновационной политики ЕС / Н. Шелюбская // Проблемы теории и практики управления. — 2003. — № 4. — С. 63–68.
91. Европейские сети трансфера [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: // http://krcir.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=6&Itemid=9
92. Investing in research: an action plan for Europe. Communication from the Commission. Commission of the European Comminities. Brussels, 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cloegaqui.free.fr/cloeg_Dowloads/EU.pdf
93. Europe 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. Communication from the Commission. Commission of the European Comminities. Brussels, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eunec.vlor.be/detail_bestanden/doc014%20Europe%202020.pdf
94. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобальних викликів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=47920&cat_id=46017&showHidden=1
95. Марголина Н.В. Управление формированием организационной системы трансфера технологий: автореф. дис. на соискание ученой степени канд.экон.наук: по спец. 08.00.05 – «Экономика и упр. народным хозяйством (теория управления экономическими системами» / Н.В. Марголина; гос. ун-т управления, М., – 2007. – 31 с.
96. The Global Competitiveness Report 2010–2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2010-11.pdf
97. Отчет о конкурентоспособности Украины–2010 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.feg.org.ua/ru/cms/projects/studying_Ukraine_competitiveness
98. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2010 рік]: Статистичний збірник. – К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр України», 2011. – 282 с.
99. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції / авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
100. Семенова Е. Возможности инновационного типа развития / Е. Семенова // Экономист. – 2006. - № 3. – С. 14–26.
101. Оніщенко В.П. Україна на світових ринках високотехнологічної продукції / В.П. Оніщенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1 (30). – С. 5–16.
102. Майбутнє України: стратегія поступу: [монографія]. – Донецьк: ТОВ „Юго – Восток, Лтд”, 2008. – 304 с.
103. Закон України „Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій” від 14.09.2006 р. № 143 – V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 45. – Ст. 434.
104. Клименко С.Ю. Основні домінанти та стратегія розвитку наукоємних виробництв в Україні / С.Ю. Клименко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 2 (31). – С. 32–36.
105. Малащук Д.В. Методологічні підходи щодо визначення рівня міжнародної конкурентоспроможності машинобудівної галузі України / Д. В. Малащук // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. – К.: НДЕІ, 2006. – № 3 (58). – С. 60–67.
106. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua
107. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 р. № 916 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. –
Ст. 336.
108. Концепція державної промислової політики: Указ Президента України від 12 лютого 2003 р. № 102/ 2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – Ст. 278.
109. Лимар В.В. Трансфер технологій між Україною, країнами СНД та ЄС / В.В. Лимар // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти; Донецк, 2008. – Вып. 1 – С. 339–348.
110. Костина К.В. Система регулювання торгівлі послугами на глобальному рівні / К.В. Костина // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1 (30). – С. 41–48
111. Савельєв Є.В. Міжнародні послуги: сценарій розвитку для України XXI століття / Є.В. Савельєв // Вісник економічної науки України. – 2005. – № 2. – С. 149–159
112. Гамаюнов В.Г. Менеджмент в непроизводственной сфере / В.Г. Гамаюнов, В.В.Дорофиенко, С.Ф.Поважный. – Х.: Основа, 1997. – 444 с.
113. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Державний комітет статистики України. – К: Консультант, 2004. – 625 с.
114. Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2005 році: в 3 т. / Державний комітет статистики. – К., 2006. – Т. 2. – 320 c.
115. Зовнішня торгівля послугами за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2005/zd/tsztt/tsztt_u/tstt1205.html
116. Зовнішня торгівля послугами за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2006/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt1206_u.htm
117. Зовнішня торгівля послугами за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2007/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt1207_u.htm
118. Зовнішня торгівля послугами за 2008 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2008/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt1208_u.htm
119. Зовнішня торгівля послугами за 2010 рік [Електронний ресурс] . – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
120. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
121. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
122. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
123. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2008 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
124. Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2009 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua
125. Лимар В.В. Місце України на міжнародному ринку знаніємістких послуг / В.В. Лимар // Materialy V mezinarodni vedecko-praktika konference “Veda a technologie: krok do budoucnosti – 2009). Dil 1. Ekonomicke vedy. – Praha: Education and Science, 2009. – S. 42-46
126. International trade statistics 2011 [Электронный ресурс] . –
Режим доступа: http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2010_e/its10_toc_e.htm
127. Лимар В.В. Аналіз інноваційного середовища України / В.В. Лимар // Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України: матер. міжвузівської наук.-практ. конф. (15 квіт. 2009 р.). – Сімферополь: ЦРОНІ, 2009. – Т. III. - С. 131–133.
128. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пріорітетні напрямки розвитку науки і техніки» від 09.09.2010 р. № 2519 – VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T102519.html
129. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» від 28.10.2008 р. № 3323 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dubovoy.com.ua/deputatska-diyalnist/bill/6-proekt-zakonu provnesennya-zmin-do-zakoniv-ukrajini
130. Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2010 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=211
131. Річний звіт Національного космічного агентства України за 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nkau.gov.ua/pdf/NSAU_report_2010.pdf
132. Інноваційна активність [за 2000–2010 рр.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua
133. Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт [за 2000 –2010 рр.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua
134. Джерела фінансування інноваційної діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua
135. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2000 рік]: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2001. – 316 с.
136. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2002 рік]: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2003. – 162 с.
137. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2004 рік]: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2005. – 360 с.
138. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2006 рік]: Статистичний збірник. – К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр України», 2007. – 350 с.
139. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [за 2008 рік]: Статистичний збірник. – К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр України», 2009. – 365 с.
140. Соціально-економічний розвиток України за 2011 рік [Електронний ресурс] / Державна служба статистики. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua
141. Положення про Державне агентство України з інвестицій та інновацій [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 749. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=55&law_id=38#1
142. Положення про Державне агентство України з інвестицій та розвитку [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2010 р. № 356. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=55&law_id=357#1
143. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/ 96 – ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z960093.html
144. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій і кредитування» від 27.04.2010 року № 1533-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2155-17
145. Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р. № 991 - XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 40. – Ст. 363.
146. Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009–2013 роки» [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 447. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ru&get=55&law_id=180#1
147. Про укладення Угоди щодо регіонального розвитку Донецької області між Кабінетом Міністрів України та Донецькою обласною радою на 2012–2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.sovet.donbass.com/?lang=ru&sec=02.01&iface=27&cmd=showdoc&args=id:2141
148. Тройная спираль профессора Генри Ицковица [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.jewish.ru/style/press/2011/01/news994292779.php
149. Закон України «Про наукові парки» від 25.09.2009 р. № 1563 – VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009 р. – № 51. –
Ст. 757.
150. Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» від 08.09.2011 р. № 3715 – VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jurisconsult.in.ua/zakoni-ukrajini/13-pro-prioritetni-napryami-innovatsijnoji-diyalnosti-v-ukrajini
151. Закон України «Про пріорітетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. № 2623 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 253.
152. Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979. – Режим доступу: http://www.difku.gov.ua/?q=node/8
153. Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України від 31 травня 2011 р. № 634 / 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634/2011
154. Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 8 квітня 2011 року № 410 / 2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13414.html
155. Положення про Державну митну службу України [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 12 травня 2011 р. № 582 / 2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13570.html
156. Положення про Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 8 квітня 2011 рку № 446. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=290714&cat_id=28093
157. П