Державний контроль за нотаріальною діяльністю в Україні

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ І ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЯК РІЗНОВИД ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ....................................................11
1.1. Поняття, сутність, призначення державного контролю та його співвідношення із суміжними правовими поняттями........................................................11
1.2. Становлення та розвиток державного контролю за нотаріальною діяльністю у правовій доктрині та законодавстві..........................................................23
1.3. Особливості та різновиди державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні..........................................................................................................32
Висновки до розділу..............................................................................................43
РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО
КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.........................................48
2.1. Об’єкт та предмет державного контролю за нотаріальною діяльністю...48
2.2. Принципи державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні…………………………………………………………………………………..61
2.3. Мета, завдання та функції державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні……...............................................................................................71
2.4. Суб’єкти контрольних повноважень щодо нотаріальної діяльності…….80
2.5.Методи та методика державного контролю за нотаріальною діяльністю.96
Висновки до розділу ...........................................................................................115
РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ................................................121
3.1.Зарубіжний досвід державного контролю за нотаріальною діяльністю: компаративний аналіз.........................................................................................121
3.2. Основні напрями удосконалення державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні............................................................................................132
Висновки до розділу............................................................................................151
ВИСНОВКИ.........................................................................................................156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................168
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що активне реформування національного законодавства в різних галузях суспільного життя, розбудова правової держави та розвиненого громадянського суспільства, одним із важливих складових якого є інститут нотаріату, роль і місце якого в правовій системі країни стає дедалі більш значимим в умовах подальшого розвитку приватної власності та ринкових відносин, з одного боку, та з іншого, оновлення адміністративного права та основних засад державного контролю в контексті взаємодії публічного та приватного, аналіз потреб юридичної практики, зумовлюють потребу вивчення проблематики державного контролю за нотаріальною діяльністю.
Отже, увага до зазначеного питання пов’язана із вирішенням ряду як теоретичних (науки адміністративного права), так і практичних (вдосконалення законодавчого врегулювання відповідних відносин, підвищення ефективності державного контролю за нотаріальною діяльністю, забезпечення населення якісними нотаріальними послугами тощо) завдань.
Питання державного контролю в галузі державного управління завжди цікавили вчених-адміністративістів. У зв’язку з цим доцільно відзначити роботи радянських дослідників В. Горшенева, І. Шахова та О. Шоріної, які, хоча і втра-тили свою актуальність в частині емпіричного матеріалу, але щодо теоретичних основ зберегли свою високу наукову цінність. Серед останніх фундаментальних досліджень державного контролю в Україні потрібно виділити праці О. Андрій-ко, В. Гаращука, О. Бандурки, Н. Нижник, О. Полінця, О. Тищенко; варто визна-ти і підвищення активності дослідження специфіки державного контролю в різ-них галузях суспільного житті, особливо господарській сфері. Щодо висвітлення аспектів державного контролю за нотаріальною діяльністю, то деякі аспекти розв’язання цієї проблеми започатковані в останніх наукових публікаціях уче-них-цивілістів С. Фурси, Є. Фурси, В. Черниша, В. Баранкової, В. Комарова то-що. Щодо адміністративної науки, необхідно виділити працю Г. Гулєвської, при-свячену організаційно-правовим аспектам державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні, в якій приділено і певну увагу державному контролю в за-значеній сфері; останнім часом посилилася увага до проблемних питань податко-вого контролю за нотаріальною діяльністю як з боку науковців (публікації М. Кучерявенка, О. Орлюк, О. Лукашева тощо), так, і, переважно, з боку практич-них працівників у сфері нотаріату (В. Марченко, І. Сидоров тощо). Звичайно, розглядаючи питання державної контрольної діяльності в сфері нотаріату, акцент було зроблено на вищезазначені роботи. Разом з тим, окремою темою наукового дослідження питання державного контролю за нотаріальною діяльністю донині не стали, і на сьогодні, в науці адміністративного права відсутні комплексні, ці-леспрямовані дослідження з даного питання.
У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема Російської Федерації, Республіки Молдова, Італії, Нідерландів, Греції, Німеччини, Туреччини тощо), перспективне законодавство (проекти Закону України “Про нотаріат”, внесені на розгляд Верховної Ради України у різний час), наукові праці з філософії права, теорії держави та права, теорії управління, адміністративного, господарського, цивільного, податкового права, юридична публіцистика. Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених-юристів: В. Авер’янова, О. Андрійко, О. Бандурки, В. Баранкової, Ю. Битяка, А. Васильєва, Л. Воронової, В. Гаращука, З. Гладуна, І. Голосніченка, С.Гончарука, Г. Забарного, Р. Калюжного, С. Ківалова, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, В. Комарова, А. Комзюка, О. Кузьменко, М. Кучерявенка, Н. Нижник, П. Пацурківського, В. Пєткова, О. Полінця, В. Полюховича, Л. Савченко, А. Селіванова, Л. Радзієвської, Г. Романовського, О. Романовської, М. Тищенка, С. Фурси, В. Шкарупи і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Під час написання роботи були проаналізовані та використані праці відо-мих юристів-практиків: Ю. Козьякова, О. Лавриновича, Л. Павлової, І. Сидорова, В. Марченко, В. Черниша та інших. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо контролю за нотаріальною діяльністю, акумульовані на республіканському рівні Міністерством юстиції України, а на місцевому – Полтавським обласним управлінням юстиції. Використано також особистий досвід роботи у галузі нотаріальної діяльності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках планів наукових досліджень Національного університету ДПС України та комплексного наукового проекту “Відповідальність за правопорушення” (номер державної реєстрації 0102U000477), а також відповідно до теми дослідження “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657). Крім того, робота виконана в контексті заходів з реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/ 98, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до законодавства України про нотаріат.
Мета дослідження: визначити організаційно-правові засади державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері і практики його застосування
Згідно з поставленою метою, основними завданнями дослідження є:
 аналіз стану сучасної правової доктрини щодо визначення, потенціалу державного контролю, співвідношення його із суміжними правовими поняттями, визначення особливостей державного контролю за нотаріальною діяльністю та класифікація його видів;
 аналіз історичного розвитку державного контролю за нотаріальною діяльністю у правовій науці та законодавстві;
 обґрунтування основних елементів організаційно-правового механіз-му державного контролю за нотаріальною діяльністю;
 узагальнення зарубіжного досвіду наукового дослідження й нормативно-правового регулювання державного контролю за нотаріальною діяльністю та шляхів його впровадження в законодавство по досліджуваних питаннях;
 визначення основних напрямів розвитку державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні та формулювання ключових проблем і пропозицій їх вирішення;
 розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері здійснення державного контролю за нотаріальною діяльністю.
Предмет дослідження – нормативно-правова база; теоретичні засади; практика застосування норм права при здійсненні державного контролю у галузі нотаріальної діяльності.
Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і при-йомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логіч-ний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порів-няльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбу-ваються в сфері державного контролю за нотаріальної діяльності, дозволяє роз-глянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірно-сті в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення державного конт-ролю за нотаріальною діяльністю у його розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділ 1.2), системно-структурний підхід застосовувався при ви-значенні суб’єктів відносин у сфері державного контролю за нотаріальною дія-льністю як певної організаційної структури (підрозділ 2.4), логіко-семантичний для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 3.2). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий ме-тод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду організації та реалізації державного контролю за нотаріальною діяльністю та реформування зазначеного інституту (підрозділ 3.1), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 2.5, 3.1, 3.2). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при роз-робці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер під час вивчення застосу-вання цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності тео-рії і практики (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 3.2), поєднання критично-го і раціонального (підрозділи 1.2, 1.3, 2.4, 2.5, 3.1, 3.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.1,1.2), єдності логічного та системного підходу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим здійсненню державного контролю за нотаріальною діяльністю. Її сутність полягає у таких результатах:
 визначено особливості державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні як різновиду державного контролю, який поєднує як ознаки загального характеру, так і специфічні властивості;
 обґрунтовано багатоаспектний, самостійний, поліструктурний характер державного контролю за нотаріальною діяльністю, що дозволяє розглядати його як окремий правовий інститут із суттєвим превалюванням адміністративно-правової складової;
 запропоновано визначення державного контролю за нотаріальною діяльністю як сукупності дій уповноважених державних органів із спостереження за нотаріальною діяльністю з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ у відповідній діяльності, надання допомоги суб’єктам нотаріальної діяльності, усунення прогалин, помилок у їхній діяльності, виявлення причин та умов, що сприяють порушенню ними вимог правових норм;
уперше:
 в результаті аналізу історичного розвитку державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні у вітчизняній правовій науці та законодавстві, запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації, що включає шість етапів та подано їхню розгорнуту характеристику із виділенням особливостей кожного періоду;
 запропоновано виділяти наступні принципи державного контролю за нотаріальною діяльністю: законність, об’єктивність, дотримання професійної етики, гласність, плановість, систематичність і регулярність, дієвість та оперативність, компетентність, методологічну спрямованість, результативність та ефективність;
 уточнено мету, завдання та функції державного контролю за нотаріальною діяльністю та досліджено методи та методику його здійснення;
 систематизовано та узагальнено зарубіжний досвід (Російської Федерації, Республіки Молдова, Німеччини, Туреччини, Польщі, Італії, Франції, Греції, Нідерландів тощо) державного контролю за нотаріальною діяльністю, визначено конкретні напрями його запозичення;
удосконалено:
 концепцію перспективного переходу до змішаного контролю за нотаріальною діяльністю, який поєднує елементи державного та корпоративного (професійного) контролю, який розглядається як різновид громадського контролю;
 визначення форм і методів державного контролю та їхне співвідношення у контексті уточнення термінологічного апарату із обґрунтуванням доцільності використання та закріплення на законодавчому рівні єдиного терміна „методи”;
 організаційно-правову структуру системи суб’єктів державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні та класифікацію контрольних повноважень державних органів щодо нотаріальної діяльності;
отримали подальший розвиток:
 теоретичні положення щодо визначення нотаріальної діяльності як об’єкта державного контролю, її публічно-правової сутності та теоретичні поло-ження щодо окремих елементів поняття державного контролю та його співвід-ношення із суміжними правовими поняттями;
 практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні.
Практичне значення одержаних результатів дослідження може вимірюватися за кількома параметрами: у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем державного контролю за нотаріальною діяльністю; у правотворчій та правозастозовній діяльності – для удосконалення чинного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності державних органів і корпоративних організацій нотаріусів у сфері реалізації контрольної функції за нотаріальною діяльністю; у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при викладанні дисципліни “Адміністративне право України”, “Нотаріат в Україні”.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Результати дослідження впроваджено у діяльність головного управління юстиції у Полтавській області (акт впровадження від 21.11.2005 р.). Основні по-ложення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на дев'яти науково-практичних та наукових конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці» (Національна академія ДПС України, м. Ірпінь, 13-14 травня 2004 ро-ку); Науково-практичній конференції «Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми» (Національна академія ДПС України, м. Ірпінь, 18-19 груд-ня 2003 року); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Актуальні про-блеми застосування чинного законодавства в нотаріальній діяльності» (м. Полта-ва, 29-30 липня 2004 року), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і сво-бод громадян та забезпечення правопорядку” (Одеський юридичний інститут НУВС, м. Одеса, 3-4 червня 2005 року), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (ЗНУ, м. Запоріжжя, 30 че-рвня-2 липня 2005 року), Міжнародній науково-практичній конференції присвя-ченій "295 річниці Конституції Пилипа Орлика" (ЗНУ, м. Запоріжжя, 28 вересня 2005 року), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (ЗНУ, м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 року), Форумі вчених-адміністративістів південно-східних регіонів України (ЗНУ, м. Запоріжжя, 19-20 жовтня 2006 року), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції „За-порізькі правові читання” (ЗНУ, м. Запоріжжя, 18-19 травня 2007 року).
Публікації. Основні висновки авторських досліджень відображено у семи опублікованих наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, 4 з яких надруковані у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних і нормативно-правових джерел, дисертаційне дослідження проблематики державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні, дозволило отримати відповідно до поставленої мети та завдань основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми, зокрема:
1. Державний контроль за нотаріальною діяльністю є різновидом державно-го контролю, який поєднує як ознаки загального характеру (оперативність, по-всякденність, спрощеність, здійснення державними органами або службовими особами, багатоаспектність спрямованості, яка включає профілактичну та кара-льну складові), так і специфічні властивості, а саме: 1) об’єкт – нотаріальну дія-льність, що характеризується особливою публічно-правовою природою та є ускладненим, змішаним, оскільки поєднує, як складові, діяльність державних но-таріальних контор, приватних нотаріусів, державних нотаріальних архівів, а та-кож квазінотаріальних органів (діяльність останніх поширюється на територію України і за її межами, що також свідчить про певну специфічність територіаль-ного розповсюдження державного контролю за нотаріальною діяльністю); 2) на-явність цілої системи суб’єктів державного контролю за нотаріальною діяльніс-тю (Міністерство юстиції України, органи державної податкової служби України, суди та ін.), які взаємодоповнюють контрольні повноваження один одного за ра-хунок внутрішніх горизонтальних, вертикальних і зовнішніх зв’язків, 3) специ-фічна методологічна спрямованість, яка передбачає: по-перше, надання допомо-ги нотаріусам у разі потреби, усунення прогалин, помилок у їхній роботі, у разі ж систематичних грубих порушень ними законодавства – притягнення до юридич-ної відповідальності, по-друге, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, щодо яких суб’єкти нотаріальної діяльності реалізують свої повноваження; 4) регламентація правових засад у численних нормативно-правових актах різної юридичної сили, переважно підзаконного характеру, по-ложення яких інколи мають дещо узагальнений, а інколи й суперечливий харак-тер, що істотно ускладнює практичну реалізацію відповідного різновиду держав-ного контролю.
2. Державний контроль за нотаріальною діяльністю має багатоаспектний, самостійний, поліструктурний характер, що дозволяє розглядати його як окре-мий правовий інститут із суттєвим превалюванням адміністративно-правової складової та визначити і закріпити на законодавчому рівні його поняття як „су-купність дій уповноважених державних органів (Міністерства юстиції України, органів державної податкової служби України, судів тощо) по спостереженню за нотаріальною діяльністю, що здійснюється державними нотаріальними контора-ми, державними нотаріальними архівами, приватними нотаріусами, “квазінотарі-альними” органами з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ у відповідній діяльності, надання допомоги суб’єктам нотаріаль-ної діяльності, усунення прогалин, помилок у їхній діяльності, виявлення причин та умов, що сприяють порушенню ними вимог правових норм, а у разі система-тичних порушень з їхнього боку – притягнення винних осіб до юридичної відпо-відальності, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, щодо яких здійснюється нотаріальна діяльність”.
3. З метою узагальненої характеристики генезису державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні, визначення повторюваності певних його процесів, а також рівня впливу на нього соціальних, економічних і політичних факторів, доцільно виділити шість етапів відповідного процесу його історичного розвитку, а саме: перший (“початковий” з сер. ХІV ст. до судової реформи ХІХ ст.) із номінальним державним контролем за нотаріальною діяльністю; другий (“реформаторський” з 1866 року до 1917 року), який характеризується форму-ванням змістовної правової бази державного контролю за нотаріальною діяльніс-тю, посиленням контролю з боку держави на початковій стадії нотаріальної дія-льності та формуванням системи суб’єктів відповідного контролю за рахунок су-дових та адміністративних органів; третій (“радянський” 1917 – 1941 р.р.) із стрибкоподібністю розвитку державного контролю за нотаріальною діяльністю – від його скасування у період “воєнного комунізму” й до поступового відновлен-ня за часів НЕПу, посиленням вимог щодо процедури вчинення нотаріальних дій, остаточним формуванням системи адміністративно-судових органів контро-лю, розподілом між ними відповідних повноважень, уніфікацією та нормативною регламентацією засад державного контролю за всіма суб’єктами нотаріальної ді-яльності; четвертий (“воєнний” 1941 – 1945 р.р.) із новим перерозподілом конт-рольних повноважень у системі державних органів із наданням пріоритетного становища судам; п’ятий (“стабільного розвитку” 60 – 90 р.р. ХХ ст.) із посилен-ням відомчого контролю в особі Міністерства юстиції, істотною зміною джере-льно-правової бази, а саме: переходом від підзаконного до законодавчого регу-лювання засад здійснення відповідної діяльності, остаточним визначенням еле-ментів організаційно-правового механізму державного контролю; шостий (“нові-тній”), який поділяється на два підетапи: перший (з 1993 року до початку ХХІ ст.) із поширенням державного контролю не тільки на діяльність державних но-таріальних контор, державних нотаріальних архівів, а також приватних нотаріу-сів, посиленням засад відомчого державного контролю з боку Міністерства юс-тиції України та його органів на місцях, активізацією державного контролю на різних етапах здійснення нотаріальної діяльності й другий (з початку ХХІ ст.) із активізацією роботи щодо розробки перспективного законодавства, акумулю-ванням засад учених-юристів у напрямі формування ґрунтовної наукової бази для нормотворчого процесу.
4. Для найповнішого з’ясування потенціалу державного контролю за нота-ріальною діяльністю доцільною є його класифікація з використанням розшире-ного переліку критеріїв й виділенням численних різновидів, а саме: залежно від: 1) суб’єкта, який здійснює державний контроль за нотаріальною діяльністю, − контроль з боку Міністерства юстиції та його органів на місцях, контроль з боку органів державної податкової служби України та усіх інших державних органів, наділених, тією чи іншою мірою, контрольними повноваженнями; 2) суб’єктів нотаріальної діяльності, щодо яких здійснюється державний контроль, − держав-ний контроль щодо державних нотаріальних контор, щодо державних нотаріаль-них архівів, приватних нотаріусів, а також “квазінотаріальних” органів, щодо осіб, які виявили бажання займатися нотаріальною діяльністю; 3) фактичних під-став державного контролю – контроль за нотаріальною діяльністю, що здійсню-ється планово, й державний контроль, що здійснюється за скаргою будь-якої особи; 4) стадії здійснення нотаріальної діяльності, на якій вчиняються контро-льні функції уповноважених державних органів, − попередній (початковий), по-точний, підсумковий; 5) спрямованості – методологічний, профілактичний, кара-льний; 6) часового критерію – разовий, постійний; 7) території здійснення – дер-жавний контроль за нотаріальною діяльністю на території України і такий, що здійснюється за її межами; 8) предметної сфери – державний контроль щодо до-пуску особи до професії нотаріуса, сертифікації робочого місця нотаріуса, закон-ності здійснення нотаріальних функцій; 9) методів здійснення – у вигляді переві-рок, ревізій, спостереження, обстеження, інспекції; 10) ступеня (глибини) втру-чання державного органу в оперативну діяльність суб’єкта нотаріальної діяльно-сті – прямий (безпосередній) та непрямий (опосередкований); 11) обсягу видів діяльності суб’єктів нотаріальної діяльності – вибірковий та повний; 12) органі-заційної форми роботи державного контролюючого органу – комісійний та одно-особовий.
5. Загальним об’єктом державного контролю за нотаріальною діяльністю потрібно вважати безпосередньо нотаріальну діяльність як публічно-правовий інститут, особливості якої як об’єкта державного контролю проявляються, в тому, що вона за своєю правовою природою є: а) публічно-правовою, оскільки виконує делеговану від держави функцію контролю в сфері цивільно-правових відносин та забезпечення ефективних умов для розвитку цивільного обігу; б) правозахисною та правоохоронною; в) процесуальною із чітко регламентованою процедурою, недотримання якої призводить до недійсності нотаріального акта; здійснюється в формі державної та приватної діяльності.
6. Безпосередньо ж об’єктом контролю будуть конкретні дії підконтрольних суб’єктів, пов’язані з їхньою нотаріальною діяльністю. Такими суб’єктами можна визнати: 1) державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, державні нотаріальні архіви та так звані квазінотаріальні органи (консульські установи України, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних і міських рад та інші посадові особи, які посвідчують дії, прирівняні до нотаріальних, лише в певних випадках виключного характеру та встановлених законом; 2) особи що мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю (яких можна розподілити на осіб, що мають намір пройти стажування; стажистів державних та приватних нотаріусів; осіб, що мають намір отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, осіб, що мають намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність тощо).
7. Предметом державного контролю за нотаріальною діяльністю будуть окремі прояви такої діяльності матеріального чи нематеріального характеру, що в цілому характеризують її ефективність. Отже, предмет контролю може мати як матеріальне втілення, зокрема документальне (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, нотаріально-процесуальні документи, спеціа-льні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції, коштори-си, декларації, квитанції, звіти тощо) та недокументальне (відповідність при-міщення вимогам до робочого місця нотаріуса, забезпечення оргтехнікою то-що), так і нематеріальне − рівень знань відповідного законодавства, рівень оволодіння практичними навичками, дотримання режиму роботи, культура об-слуговування відвідувачів нотаріальних контор, відповідність вимогам складе-ної присяги нотаріуса тощо.
8. Фундаментальним елементом організаційно-правового механізму державного контролю постають принципи його здійснення, серед яких: законність, об’єктивність, дотримання професійної етики, гласність, плановість, систематичність і регулярність, дієвість та оперативність, компетентність, методологічна спрямованість, результативність та ефективність.
9. Метою державного контролю за нотаріальної діяльністю можна визнати забезпечення дотримання всіма суб’єктами нотаріальної діяльності вимог чинного законодавства і встановленого порядку організації та здійснення такої діяльності, забезпечення найбільш ефективної реалізації основного призначення нотаріальної діяльності − захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів людини у сфері цивільного обігу, створення оптимальних умов для розпорядження власністю.
10. Завданнями державного контролю за нотаріальною діяльністю є: а) за-безпечення виконання вимог чинного законодавства в сфері нотаріату, дотри-мання податкової дисципліни; б) забезпечення формування висококваліфікова-ного кадрового складу державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів і працівників державного нотаріального архіву; в) забезпечення дотримання вста-новленого порядку організації нотаріальної діяльності, ефективного виконання нотаріусами своїх обов’язків, якісного рівня надання нотаріальних послуг насе-ленню; г) забезпечення дотримання законності вчинення нотаріальних дій та до-тримання встановленої відповідної процедури їх здійснення; д) забезпечення ви-явлення складнощів нотаріальної практики, узагальнення та вироблення рекоме-ндацій з правильного застосування законодавства в сфері нотаріату, надання практичної та методично-інформаційної допомоги особам, які вчиняють нотаріа-льні дії; е) забезпечення запобігання правопорушенням у зазначеній сфері діяль-ності, виявлення та усунення відповідних причин та умов їх вчинення; ж) забез-печення виявлення фактів правопорушень та притягнення винних до відповіда-льності, відшкодування завданих неправомірною діяльністю збитків.
11. Функціями державного контролю за нотаріальною діяльністю є інформаційна, аналітична, корекційна, методологічна, профілактична, правоохоронна, відновлююча, фіскальна (реалізується під час здійснення податкового контролю).
12. Центральним елементом механізму державного контролю в галузі но-таріату є система суб’єктів контрольних повноважень у сфері нотаріальної діяль-ності, до структури якої входить: Міністерство юстиції України та його спеці-алізований структурний підрозділ − Департамент нотаріату та реєстрації адво-катських об’єднань, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, Комісія з розгляду питань щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльніс-тю, що діють при Міністерстві юстиції, Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі (де створюються відповідні відділи нотаріа-ту) та кваліфікаційні комісії нотаріату. Одним із специфічних елементів форму-вання контролюючих суб’єктів у сфері нотаріату можна визнати залучення чле-нами кваліфікаційних комісій представників нотаріальної спільноти, існування елементу громадського контролю. Найбільш характерним контролюючим суб’єктом у сфері зовнішнього, міжвідомчого контролю за нотаріальною діяль-ністю виступають органи державної податкової служби, що здійснюють конт-роль за правильністю нарахування, повноти та своєчасності сплати податків, зборів та обов’язкових платежів нотаріусами. Важливим є також контроль орга-нів суду за нотаріальною діяльністю, який є суттєвою гарантією прав громадян, юридичних осіб і інтересів держави та стосується винятково нотаріальної проце-суальної діяльності, зокрема питання правильності вчинення нотаріальних дій, відмови у вчиненні нотаріальної дії.
13. Пропонуємо виділити такі групи контрольних повноважень державних органів щодо нотаріальної діяльності: 1) за критерієм ініціативи та методу реалі-зації − імперативно-контрольні повноваження та диспозитивно-контрольні; 2) за критерієм характеру підстав, що призводить до контрольного провадження − ординарно-контрольні та екстраординарно-контрольні; 3) за критерієм спрямо-ваності контролю: методично-контрольні, карально-контрольні, профілактично-контрольні; 4) субординаційні (іерархічні) контрольні повноваження та територі-ально-контрольні повноваження, які є відображенням відповідних зв’язків між учасниками сфери контролю та відповідних видів адміністративно-правових відносин, що складаються між ними.
14. Аналіз наукових і нормативних джерел виявляє термінологічну плутанину стосовно позначення та уніфікації способів, засобів та прийомів контролю, вважаємо правильним використання та закріплення на законодавчому рівні єдиного терміна „методи”, які потрібно визначати як сукупність способів, шляхів і засобів, якими користуються у своїй діяльності контролюючі суб’єкти заради досягнення мети та вирішення конкретних завдань державного контролю за нотаріальною діяльністю.
15. У практичній діяльності суб’єктів, наділених контрольними повнова-женнями в сфері нотаріату, застосовуються значна кількість різних методів конт-ролю (перевірки, ревізії, обстеження, експертиза, спостереження), але основним необхідно визнати перевірку та її відповідні різновиди (комплексна, цільова та поточна, планова та позапланова тощо), якій, враховуючи її значення, необхідно надати офіційного статусу на законодавчому рівні. Особливої актуальності набу-вають питання правової регламентації методики здійснення державної контроль-ної діяльності в сфері нотаріату, тобто послідовності вчинення відповідних дій, її процедура, пов’язана із такими стадіями, як підготовча, аналітична та підсумко-ва.
16. Потрібно констатувати, що на сьогодні, враховуючи потреби практики та реалії сьогодення, існуючий стан законодавчого врегулювання питань методів контролю за нотаріальною діяльністю не можна вважати прийнятним: по-перше, практично відсутній саме законодавчий рівень врегулювання зазначених питань, а більшість нормативно-правових актів, що регламентують здійснення державної контрольної діяльності в галузі нотаріату, є підзаконними актами Міністерства юстиції; по-друге, ступінь процедурної урегульованості методики здійснення за-значеної діяльності носить фрагментарний характер, є неповним і недостатнім, а отже, потребує вдосконалення.
17. Центральне місце в оновленні організаційно-правового механізму державного контролю за нотаріальною діяльністю повинно зайняти реформування системи суб’єктів, наділених контрольними повноваженнями, за напрямом поступового запровадження професійного самоврядування нотаріусів та підвищення ролі корпоративного контролю, який можна розглядати як діяльність органів професійного самоврядування щодо забезпечення ефективного та законного здійснення нотаріальної діяльності, що здійснюються на підставі делегованих від держави владних повноважень органами професійного самоврядування із закріпленням обов’язкового членства у таких організаціях (структурованих у єдину ієрархічно побудовану організаційно-правову систему) усіх представників нотаріальної професії.
18. Роздержавлення контрольних функцій у сфері нотаріальної діяльності та делегування їхньої частини повністю узгоджується із новітніми курсом розвитку публічного права взагалі, та такої її складової, як адміністративне право зокрема, є важливим етапом на шляху побудови розвиненого громадянського суспільства.
19. Пропонуємо розглядати контроль органів професійного самоврядуван-ня за нотаріальною діяльністю (корпоративний контроль) як особливий різновид громадського контролю, оскільки, по-перше, контрольна діяльність у цьому ви-падку здійснюється у сфері окремої професії, пов’язана із її безпосереднім здійс-ненням, по-друге, носить делегований від держави характер (за умови закріплен-ня відповідних положень у новому Законі „Про нотаріат”).
З метою удосконалення інституту державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні та підвищення його ефективності вбачається доцільним:
− детально регламентувати всі питання державного контролю за нотаріаль-ною діяльністю саме на законодавчому рівні шляхом прийняття нового Закону України „Про нотаріат”, поклавши в основу презумпцію необхідності повного переходу до єдиної позабюджетної форми організації нотаріальної діяльності та концепцію підвищення ролі громадського (корпоративного) контролю у даній сфері та паритет контрольних повноважень державних органів (Міністерства юс-тиції та органів юстиції на місцях) і делегованих повноважень у галузі контролю органам професійного самоврядування, із чітким визначенням та розмежуванням компетенції та функцій між останніми та вирішенням питання контролю за дія-льністю самих органів професійного самоврядування з метою уникнення можли-вих зловживань порушень прав підконтрольних суб’єктів у межах судового ко-нтролю за правилами адміністративного судочинства України як суб’єктів влад-них (контрольних) повноважень;
− у відповідному розділі законодавчого акта закріпити поняття державного контролю за нотаріальною діяльністю, мету, завдання та принципи державного контролю за нотаріальною діяльністю із максимальним забезпеченням їхнього дотримання у практичній діяльності контролюючих суб’єктів;
− з метою реалізації принципу компетентності державного контролю за нотаріальною діяльністю доцільним є підвищення та законодавче закріплення кваліфікаційних вимог до працівників відповідного департаменту Міністерства юстиції України та відділів нотаріату органів юстиції на місцях;
− потребує вдосконалення механізм державного контролю на стадії допуску до професії нотаріуса, що має на меті забезпечення належної фахової кваліфіка-ції осіб, що мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю, тому необхідно ви-знати доцільним трьохступеневу систему державного контролю на стадії допус-ку до професії нотаріуса, яка складається із професійного стажування або роботи помічником нотаріуса терміном до двох років, кваліфікаційного іспиту та конку-рсу на реєстрацію нотаріальної діяльності;
− саме на законодавчому рівні пропонуємо детально врегулювати всі процедурні питання організації та контролю за проходженням професійного стажування, складання кваліфікаційного іспиту та проведення конкурсу на реєстрацію нотаріальної діяльності;
− законодавчо закріпити поняття перевірки, причому обов’язково підкрес-лити її методологічний характер, види (комплексна та цільова, планова та поза-планова, види за предметом перевірки – перевірка відповідності вимогам робо-чого місця нотаріуса, перевірка процесуальної діяльності нотаріуса тощо), під-стави, строки та методику її здійснення, не уникаючи при цьому деталізації ме-тодики перевірки, на законодавчому рівні максимально конкретно та повно вре-гулювати зазначені питання, що буде сприяти максимальній захищеності прав та інтересів підконтрольних суб’єктів і підвищенню ефективності діяльності конт-ролюючих органів, водночас, структуруючи нормативний матеріал щодо мето-дики здійснення перевірок, доцільно диференціювати стадії її здійснення та ос-новні напрями проведення перевірки за предметами контролю;
− розширити потенціал превентивної, методологічної складової контролю за нотаріальною діяльністю у практичній діяльності контролюючих суб’єктів, а на законодавчому рівні закріпити вимоги та порядок регулярного проходження підвищення кваліфікації всіх нотаріусів;
− розширити сферу контролюючого впливу судового контролю на нотаріальну діяльність, законодавчо закріпити положення про те, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути застосоване лише за рішенням суду, за поданням відповідного органу юстиції та визначити окремою статтею поняття судового контролю за діяльністю нотаріусів та його видів із урахуванням чинного цивільно-процесуального законодавства;
− активізувати комплексні наукові дослідження таких проблемних питань реформування системи податкового контролю за нотаріальною діяльністю, як доцільність наділення нотаріусів статусом податкового агента, можливість переходу приватних нотаріусів на спрощену систему оподаткування, підстави та порядок проведення перевірок органами податкової служби дотримання податкового законодавства нотаріусами тощо;
− вдосконалити податковий контроль за діяльністю нотаріусів на законодав-чому рівні, що повинно бути невідкладним, але виваженим і продуманим, з ура-хуванням усіх економічних, соціальних і правових чинників, і повинно здійсню-ватися в межах спеціального податкового законодавства – як перший етап – вне-сення відповідних змін до законів України „Про державну податкову службу в Україні” та „Про оподаткування доходів фізичних осіб”, а на наступному етапі – закріплення найбільш удалих, апробованих на практиці норм у новітньому коди-фікованому акті – Податковому кодексі, необхідність прийняття якого не викли-кає сумнівів у контексті запровадження концепції „партнерських відносин” між податковими органами та платниками податків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України.−1996.− № 30.− Ст.141( із наступними змінами)
2. Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 р.// Голос України.−2005.−№158
3. Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004 р.// Голос України.−2004.−№89
4. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1993.− № 39.− Ст. 383 (з наступними змінами та доповненнями).
5. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України.−1992.− № 34.− Ст. 504.
6. Про оподаткування доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003.− № 45.− Ст. 246 (з наступними змінами та доповненнями).
7. Про Державну податкову службу України: Закон України від 04 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 6. – Ст. 37 (з наступними змінами та доповненнями).
8. Про державний нотаріат: Закон УРСР від 25 грудня 1974 року// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. − № 1. – Ст. 4.
9. Про суд: Декрет РНК УРСР від 19 лютого 1919 року// Узаконення та розпорядження Робітничо-Селянського Уряду України за 1919 рок. – Харків, 1925. – С. 147.
10. Положення про судоустрій УРСР від 23 жовтня 1925 року// Собрание Узаконений и распоряжений Робоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1925. − № 92, 93. – Ст. 522.
11. Положення про державний нотаріат від 20 квітня 1923 року//Збірник зако-нів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1923. − № 13. – Арт. 232. – С. 419−428.
12. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22 липня 1998р. // Офіційний вісник України.−1999.− №21.−Ст. 93
13. Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні: Указ Президента України від 23 серпня 1998 р. № 932 // Офіційний вісник України.−1998.− № 34.− Ст. 3
14. Про затвердження Консульського статуту України: Указ Президента України від 2 квітня 1994 р. // Укази Президента України.−Т. 1: 1991−1994. − К., 1997.− С.84
15. Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій: Указ Президента України під 10 липня 1998 р. № 762/98 // Офіційний вісник України.−1998.−№28.− Ст.2
16. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. №1577 // Офіційний вісник України.−2006.− №45.− Ст.97
17. Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1689 // Всесвітня мережа Інтернет www.rada.gov.ua
18. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7−93 // Відомості Верховної Ради України.− 1993.− № 13.−Ст.113.
19. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 р. № 1185 // Офіційний вісник України.−1998.− № 30.− Ст. 202.
20. Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Міністерс-тва юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м. м. Києві та Севастополі та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управлін-ня юстиції: Наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007 № 47/5 // Офіційний вісник України.−2007.− № 12.− Ст.111.
21. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 // Офіційний вісник України.− 2004.−№10.−Ст.315.
22. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України: Наказ Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5 // Єрух А.М. Круковес Н.В Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса. − Вип. 3:.Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001. – 448 с.
23. Про затвердження Порядку проходження стажування громадянами України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою, Порядку проведення кваліфікаційного іспиту особами, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2006р. № 89/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua (із наступними змінами та доповненнями)
24. Про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату : На-каз Міністерства юстиції України від 01.12.2006 р. № 87/5 // Офіційний вісник України.−2006.− № 49.− Ст.67
25. Порядок проведення кваліфікаційного іспиту особами, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2006 р. N 89/5 // Офіційний вісник України.−2006.− № 49.− Ст.71
26. Про затвердження Примірної програми стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приват-ною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2006 року № 103/5 // Офіційний вісник України.−2007.− № 52.− Ст.410
27. Про участь представників Міністерства юстиції України у проведенні іспиту осіб, які бажають пройти стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою та кваліфікаційного іспиту осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 20.01.2007 р. № 16/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua
28. Про затвердження Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю: Наказ Міністерства юстиції України від 20 січня 1994 р. № 3/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua (із наступними змінами та доповненнями)
29. Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 4 березня 1994р. № 10/5 //Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua (із наступними змінами та доповненнями)
30. Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням : Наказ Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5 // Офіційний вісник України.−1998.−№ 25.− Ст.156.
31. Про затвердження Методичних вказівок щодо проведення перевірок законності виконання приватними нотаріусами своїх службових обов'язків: Наказ міністра юстиції України від 4 січня 1998 р. № 2/5 // Єрух А.М. Круковес Н.В Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса.−Вип.3: Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001.− 448 с.
32. Про затвердження Правил здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків : Наказ Міністерства юстиції України від 14 вересня 2004 р. за №105/5// Всесвітня мережа Інтернет www.rada.gov.ua (із наступними змінами та доповненнями)
33. Про затвердження Положення про Комісію з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю : Наказ Міністерства юстиції України від 19.11.1998р. № 63/5 // Офіційний вісник України.−1998.− № 48.− Ст. 62 (із наступними змінами та доповненнями).
34. Про затвердження Положення про порядок заміщення приватного нотаріуса: Наказ Міністерства юстиції України від 22.08.2003 року № 98/5 // Юридичний вісник України.−2003.− № 42 (434).− С. 21
35. Про затвердження Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України : Наказ Міністерства юстиції України від 14 липня 2004 року №67/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua
36. Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів : Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5 // Єрух А.М. Круковес Н.В. Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса. Вип. 3.−Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001. – 448 с.
37. Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів: Наказ Міністерства юстиції України від 27 травня 1999 р. № 26/5 // Офіційний вісник України.− 1999. − № 24. − Ст.199.
38. Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України : Наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року №111/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua
39. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: Наказ Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 // Офіційний вісник України.− 1999.− № 24.− Ст. 203.
40. Про Cпадковий реєстр: Наказ Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 р. № 51/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua
41. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита: Наказ Головної державної податкової інспекції від 22 квітня 1993р № 15 // Єрух А.М. Круковес Н.В. Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса. Вип. 3: Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001.− 448 с.
42. Про затвердження Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані з вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру: Наказ Міністра юстиції України від 4 січня 1998р. № 3/5 // Офіційний вісник України.−1998.−№ 5.− Ст. 53.
43. Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства: Наказ міністерства юстиції України від 3 лютого 1994 р. № 6/5 // Єрух А.М. Круковес Н.В. Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса. − Вип. 3:Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001.− 448 с.
44. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 // Єрух А.М. Круковес Н.В. Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса.− Вип. 3. − Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001.− 448 с.
45. Авдеенко Н.И., Кабакова М.А. Нотариат в СССР: Учебное пособие. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1984. − 143 с.
46. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. − 2003. − № 5. − С.117 − 120
47. Авер'янов В.Б. Нова доктрина адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. − 2006.− № 5.−С.11−17.
48. Административное право и административный процесс: актуальные про-блемы / Отв. ред. Л.П.Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – 302с.
49. Административное право Украины. – 2−е изд., перераб. и доп.: Учебник для студентов высших учебных заведений юрид. спец. / Ю.П.Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н.Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
50. Административное право Украины: Учебник/ Под общ. ред. С.В. Кивалова. – Х.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
51. Административное право: Учебник/ Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 697 с.
52. Административное право: Учебник/ Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
53. Адміністративна реформа для людини: Науково−популярний нарис / За заг. ред. Коліушка І. − К.: Факт, 2001. – 72 с.
54. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори−упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. − К.: Факт, 2003.−536 с.
55. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: − Том 1. Загальна частина/ Ред. колегія В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Вид−во «Юридична думка», 2004. – 584с.
56. Адміністративне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю.Гулєвської. – К: Істина, 2007. – 216 с.
57. Адміністративне право України: Навчальний посібник/ За заг. ред. С.Т.Гончарука. – К.: НАВСУ, 2000. – 240 с.
58. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка.− К.: Юрінком Інтер, 2004.−544 с.
59. Алексеев С.С. Теория права. − М.: Издательство БЕК, 1994.−224 с.
60. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672с.
61. Андрійко О. Організайційно−правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : Автореф. дис…д-ра юрид.наук. – К., 1999.−38 с.
62. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади. Дис. … д.ю.н. – К., 1999. – 390 с.
63. Аргунов В.Н. Каким быть нотариату в России ? // Вестник МГУ.− Серия 11: Право.− 1994.− № 2.− С.20−27.
64. Ариванюк Т. Нотаріусам потрібен кодекс професійної етики // Нотар. – 2002 .− №10.− С. 37−39.
65. Асаулюк А. Оподаткування доходів фізичних осіб та нотаріальна діяльність (деякі думки з приводу Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року // Мала енциклопедія нотаріуса.− 2003.− № 5.− С. 56−60.
66. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд.2−е, дополн. – М.: Омега − Л, 2004. – 584 с.
67