ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ У СТАРШІЙ ШКОЛІ

Краткое описание

Інститут педагогіки АПН України

На правах рукопису

ТКАЧЕНКО ОЛЕНА ЛЬВІВНА

УДК 37.02:378.14:373(043.3/.5)

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ У СТАРШІЙ ШКОЛІ

13.00.09 теорія навчання

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
КРУГЛИК Лідія Іванівна
кандидат педагогічних наук,
старший науковий
співробітник лабораторії
географічної освіти
Інституту педагогіки АПН України

Київ 2007

ЗМІСТ
стор.

ВСТУП ........3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО
ДІАЛОГУ В СТАРШІЙ ШКОЛІ ...........12
1.1. Навчальний діалог як дидактична проблема ................................12
1.2. Навчальний діалог у масовій педагогічній практиці....................................37
1.3. Концептуально-дидактичні засади організації навчального діалогу в старших класах ...........59
Висновки до першого розділу .........77

РОЗДІЛ 2. ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ .............................................80
2.1. Дидактичні умови організації навчального діалогу в старших класах ......80
2.2. Методика дослідно-експериментальної організації навчального
діалогу ......................................................................................................................96
2.3. Експериментальне забезпечення процесу організації навчального діалогу в старших класах при вивченні суспільно-гуманітарних предметів ..........114
2.4. Результати дослідно-експериментальної організації навчального
діалогу ................................................................................................................140
Висновки до другого розділу .........161

ВИСНОВКИ ...............163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..........166
ДОДАТКИ ..........184

ВСТУП
Актуальність дослідження. Спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку суспільства. Процес європейської інтеграції помітно впливає на всі сфери життя Української держави, у тому числі і на систему комунікації та освіти як вагомих чинників модернізації діалогу відповідно до умов Болонської конвенції (1999).
У сучасному суспільному просторі особливої значущості набуває забезпечення розвитку і соціалізації молоді, навчання особистості, здатної орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленої до діалогу в усіх сферах життя і праці. На розв’язання цих завдань спрямовані Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1993), Закони України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), Національна доктрина розвитку освіти (2002) тощо.
З цією метою в Україні створюються передумови для оновлення змісту і технологій навчання, яке розуміється як процес залучення особистості до гуманістичних цінностей, як сприяння становленню її сутнісних сил та творчої активності, всебічного розвитку на засадах людяності та демократії. Водночас соціальні умови навчання молоді залишаються недостатньо сприятливими, що викликано негативними тенденціями розвитку цивілізації, станом українського соціуму, прискоренням трансформації суспільства, кардинальними змінами в поглядах на життєві ідеали, пріоритети способу життя. Цим пояснюється виникнення у молоді відчуття нестабільності, невизначеності життєвих перспектив, невпевненості у собі.
Тому актуальною є необхідність створення такої моделі навчання молоді, яка б давала їй змогу формувати таку систему цінностей, яка б орієнтувала на оптимальне вирішення питання здорового способу життя, успішне виконання суспільних, професійних та особистісних завдань. Одним із важливих шляхів вирішення названої проблеми виступає підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників тієї соціальної категорії та вікової групи, у якої внаслідок її психологічних та соціальних особливостей найактивніше виявляється потреба самоактуалізації, самоствердження, самореалізації шляхом суб’єкт-суб’єктних відносин, їх глибинності та творчої трансформації.
Педагогічною, психологічною, філософською науками накопичено значний досвід із вивчення діалогу та його практичного застосування. Історія дослідження діалогу сягає античних і середньовічних часів. Філософії діалогу присвячені праці Аристотеля, Платона, Цицерона. Велику увагу сьогодні приділяють сократівському діалогу, який був покладений в основу мистецтва майєвтики. Вивчення проблем застосування діалогу як взаємодії різних смислових позицій пов’язане з філософськими та культурологічними ідеями М.М.Бахтіна, В.С.Біблера, М.Бубера, Х.-Г. Гадамера. Вченими досліджувалася і композиційна побудова мови у діалозі. Мовному характерові діалогу присвячені також праці К.О.Апеля, Л.С.Виготського, В.М.Волошинова, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейна, Ю.Хабермаса, Л.В.Якубинського та ін.
Проблеми визначення характерних особливостей, структури, змісту, видів діалогу висвітлювали Г.Я.Буш, Г.М.Кучинський, А.У.Хараш та ін. Змістовий теоретичний аналіз розуміння навчального діалогу здійснений В.С.Біблером, С.Ю.Кургановим, В.Ф.Литовським та ін. У сучасних дослідженнях також усебічно розглядаються сутність, характер та особливості навчального діалогу (В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, А.Г.Волинець, Г.С.Костюк, О.Ю.Комісарова, Ю.І.Машбіц та ін.).
Важлива роль в освітньому процесі відводиться проблемам педагогічного спілкування, які аналізувалися О.О.Бодалєвим, О.Б.Добровичем, Г.В.Дьяконовим, М.І.Єнікєєвим, В.А.Кан-Каліком, Г.О.Ковальовим, О.Л.Кочетковим, О.О.Леонтьєвим, І.І.Ридановою та ін. Протягом останніх років з’явилося чимало досліджень, присвячених педагогічній майстерності вчителів і, зокрема, особливостям ведення ними навчального діалогу (О.С.Березюк, І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, О.В.Киричук, І.Ф.Кривонос, М.О.Лазарєв, С.О.Мусатов, О.Г.Самещенко, В.А.Семиченко, Т.І.Сущенко, Н.М.Тарасевич, Н.Є.Щуркова та ін.); питанням особистісно-орієнтованого, гуманістичного підходу до учнів та їхньої пізнавальної активності (І.Д. Бех, Н.М.Бібік, С.П. Бондар, В.І.Лозова, О.І.Пометун, С.І. Подмазін, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська, О.Г.Ярошенко та ін.).
Змістовий аналіз сутності діалогу і його застосування в навчально-виховному процесі здійснений у вітчизняних наукових дослідженнях останніх років Н.А.Колотіловою, Л.В.Кондрашовою, А.В.Фурманом, Г.А. Цукерманом та ін. Навчальний діалог як дидактична категорія знайшов також суттєве відображення в роботах сучасних науковців, зокрема Л.Л.Балакіної, Л.І.Даниленко, В.К.Дьяченка, І.В.Душиної, М.О.Лазарєва, В.В.Морозова, І.І.Риданової, С.Л.Рябцевої, О.Я.Савченко, Г.К.Селевка, В.В.Сєрікова та ін. Проте проблема підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників, створення сприятливих для цього умов ще недостатньо досліджена у теоретичному аспекті.
Аналіз існуючих наукових підходів до навчального діалогу в практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів дозволив виявити ряд суттєвих суперечностей між: соціальним замовленням щодо формування особистості, зорієнтованої на сталий розвиток і самовдосконалення, і стихійним характером застосування навчального діалогу, організація якого якнайкраще сприяє цьому формуванню; потребою учнів у самоствердженні і самовираженні та низьким рівнем навчальної активності; усвідомленням учителями необхідності підвищення ефективності навчального діалогу і невизначеністю дидактичних умов його реалізації. Таким чином, важливого значення набуває розв’язання проблеми підвищення ефективності навчального діалогу, створення відповідних дидактичних умов для розкриття особистісного потенціалу учня і вчителя у навчальному діалозі.
Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість, необхідність вирішення виявлених протиріч та потреба шкільної практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Дидактичні умови організації навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка на 2000-2005 роки і є складовою комплексної теми Творча і духовна самореалізація особистості в умовах інноваційних освітніх технологій” (протокол №6 від 22.11.2000 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради СумДПУ імені А.С.Макаренка (протокол №10 від 25 квітня 2006 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 20 червня 2006 року).
Об’єкт дослідження організація навчального діалогу в старшій школі загальноосвітнього навчального закладу.
Предмет дослідження дидактичні умови ефективного застосування навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі.
Мета дослідження визначити та науково обґрунтувати дидактичні умови організації навчального діалогу в роботі зі старшокласниками при вивченні суспільно-гуманітарних предметів.
Гіпотеза дослідження. Навчальний діалог у процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів буде ефективним, якщо ґрунтуватиметься на концептуально-дидактичних засадах і реалізовуватиметься за дотримання таких дидактичних умов:
· створення загальної позитивної мотивації до організації діалогічного навчання;
· переосмислення та збагачення діалогічності змісту навчальних предметів;
· розробка і впровадження програми внутрішньошкільної теоретико-методичної підготовки вчителів до організації навчального діалогу;
· забезпечення взаємодії суб’єктів навчального процесу через застосування діалогічних форм та методів навчання.
Для реалізації поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:
· здійснити аналіз стану розробленості проблеми навчального діалогу в психологічних, лінгвістичних, дидактичних дослідженнях;
· перевірити наявний стан організації навчального діалогу в загальноосвітніх навчальних закладах;
· розробити концептуально-дидактичну модель організації навчального діалогу;
· обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови підвищення ефективності навчального діалогу;
· підготувати дидактичні матеріали та рекомендації для підвищення ефективності навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів.
Методологічною основою дослідження є вихідні положення Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національної доктрини розвитку освіти, державних нормативних документів; філософські, соціальні, психолого-педагогічні ідеї щодо суспільних тенденцій створення нової системи освіти в Україні; філософські, психологічні й педагогічні концепції про сутність діалогічного навчання; діалектичний взаємозв’язок теорії та практики.
Теоретичну основу дослідження становлять основні положення про діалог як зміст існування людини та реалізації її духовної сутності в атмосфері абсолютної рівноцінності Я” і Ти”, розроблену і обґрунтовану М.М.Бахтіним, В.С.Біблером, М.Бубером, Г.-Х.Гадамером, Платоном, Сократом та ін.; лінгвістичні дослідження діалогу, який має бути опосередкований мовою і мовленням характер (К.- О.Апель, М.М.Бахтін, Г.Я.Буш, Л.С.Виготський, В.М.Волошинов, Г.-Г.Гадамер, Ж.Піаже, С.Л.Рубiнштейн, Л.В.Якубiнський та ін.); теоретичне положення позитивної Я-концепції” про цінність кожної людини і важливість стосунків між людьми (Е.Берн, І.Д.Бех, Р.Бернс, О.О.Бодалєв, О.М. Леонтьєв, А.Маслоу та ін.); теоретичні дослідження проблемності як універсального способу вияву та існування змісту пізнавального процесу, дiалогiчності як потоку творчої активності iндивiда” (А.В.Фурман, Г.А.Цукерман); дослідження діалогічного типу стратегії педагогічної діяльності (Г.О.Балл, В.К.Дьяченко І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос, Л.В.Кондрашова, Ю.І.Машбіц та ін.); дослідження міжособистісного, суб’єкт-суб’єктного характеру діалогічного спілкування, що сприяє формуванню особистості через внесення змін у мотиваційно-стимулюючу сферу людини (О.О.Бодалєв, Г.В. Дьяконов, Б.Ф.Ломов, Л.А.Петровська, А.У.Хараш та інші); наукові класифікації та характеристики методів і форм навчання (В.І.Бондар, В.В.Краєвський, М.О.Лазарєв, І.Я.Лернер, Ю.І.Мальований); теоретичні засади особистісно зорієнтованої освіти (І.Д.Бех, С.У.Гончаренко, О.В.Киричук, В.Г.Кремень, О.М.Пєхота, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська та ін.).
Відповідно до визначених мети, гіпотези та завдань використано сучасні методи дослідження. Теоретичні: аналіз філософської, психологічної і педагогічної літератури, систематизація і класифікація з метою визначення теоретичних та методологічних підходів до досліджуваної проблеми; метод дидактичного моделювання для розробки концептуальної моделі підвищення ефективності навчального діалогу. Емпіричні: педагогічний експеримент, включене спостереження, вивчення і узагальнення психолого-педагогічного досвіду, психолого-педагогічна діагностика, бесіди, анкетування, тестування, інтерв’ювання, інтроспективний метод (осмислення власного досвіду роботи в якості вчителя). З метою оцінки результатів експерименту використані методи самоаналізу, самооцінки, аналіз результатів діяльності вчителів, учнів, аналіз навчально-методичної документації, психолого-педагогічна корекція, кваліметрія тощо.
Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1999 2007 років й охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому етапі (1999-2001 рр.) вивчено стан розробки проблеми в її теоретичному і прикладному значеннях; проаналізовано наукову літературу, документи за темою; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; сформульовано робочу гіпотезу; створена узагальнена схема навчального діалогу; обґрунтовано концептуально-дидактичні засади організації навчального діалогу в старших класах; проведено констатувальний експеримент; визначені дидактичні умови організації навчального діалогу; розроблено концептуально-дидактичну модель організації навчального діалогу в старшій школі.
На другому етапі (2001-2002 рр.) розроблялась методика і програма дослідження; оформлялась провідна гіпотеза; здійснювався підготовчий етап формувального експерименту, який став базою для подальшої експериментальної роботи.
На третьому етапі (2002-2007 рр.) здійснювалася перевірка ефективності методики дослідно-експериментальної організації навчального діалогу й визначених дидактичних умов; аналізувались, систематизувались та уточнювались основні теоретичні й науково-методичні положення та результати дослідно-експериментальної роботи; зроблені висновки; відбувалася апробація як шляхом публікацій та обговорення доповідей на науково-практичних конференціях, семінарах, так і впровадженням методики організації діалогу в навчальний процес старшокласників; створювався рукопис дисертаційної роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в загальноосвітніх та спеціалізованих школах міста Сум: Сумського ліцею СумДПУ імені А.С.Макаренка, №№ 1, 11, 27; Сумської області Путивльської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Путивльського НВО: спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів (гімназія) дошкільного навчального закладу Путивльської міської ради, Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5; Коломийської гімназії імені М.Грушевського Івано-Франківської області; Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської області.
У педагогічному експерименті брали участь 413 учнів і 56 учителів загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено та науково обґрунтовано дидактичні умови забезпечення ефективності навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі; виділено та охарактеризовано рівні якості застосування навчального діалогу (інформаційно-комунікативний, комунікативно-проблемний, продуктивно-творчий), їх компоненти (змістово-процесуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий, діагностико-оцінний) і показники. Удосконалено базові характеристики й особливості навчального діалогу та уточнено його види у процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів старшокласниками. Подальшого розвитку набула методика створення позитивної мотивації до організації діалогічного навчання в старших класах.
Практичне значення результатів дослідження полягає в експериментальній перевірці теоретично обґрунтованої методики організації навчального діалогу в старших класах загальноосвітньої школи та її впровадженні в навчально-виховний процес старшої школи; у розробці рекомендацій щодо внутрішньошкільної підготовки вчителів до ефективного застосування діалогу в навчальних цілях; у підготовці дидактичних матеріалів тренінгу навчального діалогу і тренінгів з суспільно-гуманітарних предметів; у розробці рекомендацій щодо інтерактивного навчання учнів діалогічній взаємодії.
Основні ідеї та результати дослідження, висновки та рекомендації щодо підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників впроваджувались у навчально-виховний процес Сумського ліцею СумДПУ імені А.С.Макаренка (довідка № 754 від 21.12.06), Сумської СОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Сум (довідка № 503/503 від 19.12.06), Сумської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 м. Сум (довідка № 200 від 21.12.06), Сумської ЗОШ №27 м. Сум (довідка № 265 від 25.12.06), Путивльської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 (довідка № 521 від 20.12.06), Путивльського навчально-виховного об’єднання: спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів (гімназія) дошкільного навчального закладу Путивльської міської ради Сумської області (довідка № 296 від 20.12.06), Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 Сумської області (довідка № 158 від 27.12.06), Коломийської гімназії імені М.Грушевського Івано-Франківської області (довідка № 297 від 29.12.06), Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської області (довідка № 171 від 28.12.2006).
Вірогідність результатів дослідження забезпечена обґрунтованістю вихідних положень щодо застосування навчального діалогу в старшій школі загальноосвітніх закладів; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів наукового пошуку, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; вивченням об’єкта дослідження з урахуванням усіх вимог щодо отримання інформації, її надійності, обґрунтованості, точності пізнавальних процедур; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу теоретичного й емпіричного матеріалу; застосуванням порівняльних методик.
Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості” (Полтава, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми використання інноваційних технологій в системі особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі Проблеми і перспективи культурологічної концепції особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: «Засоби реалізації сучасних технологій навчання» (Кіровоград, 2001 р.); «Сучасні проблеми методичної підготовки вчителів біології, хімії, географії» (Київ, 2002 р.); «Природничі науки на межі століть (до 70-річчя природничо-географічного факультету НДПУ)» (Ніжин, 2004 р.); «Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій» (Суми, 2004 р.); «Система оцінювання навчальних досягнень учнів з географії у 12-ти річній загальноосвітній школі» (Київ, 2004 р.); «Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика» (Суми, 2006 р.); а також на обласних конференціях та семінарах, засіданнях кафедр педагогічної творчості та загальної і регіональної географії, педагогічних радах та науково-методичних семінарах окремих шкіл, на засіданнях методичних об’єднань вчителів-предметників м. Суми.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 одноосібних праць: 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 у збірниках наукових праць, методичні вказівки.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації становить 165 сторінок, 238 найменувань використаних джерел охоплюють 18 сторінок, 11 додатків розміщені на 19 сторінках. Робота містить 16 таблиць та 5 рисунків. Повний обсяг дисертаційної роботи 202 сторінки.

Список литературы

ВСТУП
Актуальність дослідження. Спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку суспільства. Процес європейської інтеграції помітно впливає на всі сфери життя Української держави, у тому числі і на систему комунікації та освіти як вагомих чинників модернізації діалогу відповідно до умов Болонської конвенції (1999).
У сучасному суспільному просторі особливої значущості набуває забезпечення розвитку і соціалізації молоді, навчання особистості, здатної орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленої до діалогу в усіх сферах життя і праці. На розв’язання цих завдань спрямовані Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1993), Закони України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), Національна доктрина розвитку освіти (2002) тощо.
З цією метою в Україні створюються передумови для оновлення змісту і технологій навчання, яке розуміється як процес залучення особистості до гуманістичних цінностей, як сприяння становленню її сутнісних сил та творчої активності, всебічного розвитку на засадах людяності та демократії. Водночас соціальні умови навчання молоді залишаються недостатньо сприятливими, що викликано негативними тенденціями розвитку цивілізації, станом українського соціуму, прискоренням трансформації суспільства, кардинальними змінами в поглядах на життєві ідеали, пріоритети способу життя. Цим пояснюється виникнення у молоді відчуття нестабільності, невизначеності життєвих перспектив, невпевненості у собі.
Тому актуальною є необхідність створення такої моделі навчання молоді, яка б давала їй змогу формувати таку систему цінностей, яка б орієнтувала на оптимальне вирішення питання здорового способу життя, успішне виконання суспільних, професійних та особистісних завдань. Одним із важливих шляхів вирішення названої проблеми виступає підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників тієї соціальної категорії та вікової групи, у якої внаслідок її психологічних та соціальних особливостей найактивніше виявляється потреба самоактуалізації, самоствердження, самореалізації шляхом суб’єкт-суб’єктних відносин, їх глибинності та творчої трансформації.
Педагогічною, психологічною, філософською науками накопичено значний досвід із вивчення діалогу та його практичного застосування. Історія дослідження діалогу сягає античних і середньовічних часів. Філософії діалогу присвячені праці Аристотеля, Платона, Цицерона. Велику увагу сьогодні приділяють сократівському діалогу, який був покладений в основу мистецтва майєвтики. Вивчення проблем застосування діалогу як взаємодії різних смислових позицій пов’язане з філософськими та культурологічними ідеями М.М.Бахтіна, В.С.Біблера, М.Бубера, Х.-Г. Гадамера. Вченими досліджувалася і композиційна побудова мови у діалозі. Мовному характерові діалогу присвячені також праці К.О.Апеля, Л.С.Виготського, В.М.Волошинова, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейна, Ю.Хабермаса, Л.В.Якубинського та ін.
Проблеми визначення характерних особливостей, структури, змісту, видів діалогу висвітлювали Г.Я.Буш, Г.М.Кучинський, А.У.Хараш та ін. Змістовий теоретичний аналіз розуміння навчального діалогу здійснений В.С.Біблером, С.Ю.Кургановим, В.Ф.Литовським та ін. У сучасних дослідженнях також усебічно розглядаються сутність, характер та особливості навчального діалогу (В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, А.Г.Волинець, Г.С.Костюк, О.Ю.Комісарова, Ю.І.Машбіц та ін.).
Важлива роль в освітньому процесі відводиться проблемам педагогічного спілкування, які аналізувалися О.О.Бодалєвим, О.Б.Добровичем, Г.В.Дьяконовим, М.І.Єнікєєвим, В.А.Кан-Каліком, Г.О.Ковальовим, О.Л.Кочетковим, О.О.Леонтьєвим, І.І.Ридановою та ін. Протягом останніх років з’явилося чимало досліджень, присвячених педагогічній майстерності вчителів і, зокрема, особливостям ведення ними навчального діалогу (О.С.Березюк, І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, О.В.Киричук, І.Ф.Кривонос, М.О.Лазарєв, С.О.Мусатов, О.Г.Самещенко, В.А.Семиченко, Т.І.Сущенко, Н.М.Тарасевич, Н.Є.Щуркова та ін.); питанням особистісно-орієнтованого, гуманістичного підходу до учнів та їхньої пізнавальної активності (І.Д. Бех, Н.М.Бібік, С.П. Бондар, В.І.Лозова, О.І.Пометун, С.І. Подмазін, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська, О.Г.Ярошенко та ін.).
Змістовий аналіз сутності діалогу і його застосування в навчально-виховному процесі здійснений у вітчизняних наукових дослідженнях останніх років Н.А.Колотіловою, Л.В.Кондрашовою, А.В.Фурманом, Г.А. Цукерманом та ін. Навчальний діалог як дидактична категорія знайшов також суттєве відображення в роботах сучасних науковців, зокрема Л.Л.Балакіної, Л.І.Даниленко, В.К.Дьяченка, І.В.Душиної, М.О.Лазарєва, В.В.Морозова, І.І.Риданової, С.Л.Рябцевої, О.Я.Савченко, Г.К.Селевка, В.В.Сєрікова та ін. Проте проблема підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників, створення сприятливих для цього умов ще недостатньо досліджена у теоретичному аспекті.
Аналіз існуючих наукових підходів до навчального діалогу в практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів дозволив виявити ряд суттєвих суперечностей між: соціальним замовленням щодо формування особистості, зорієнтованої на сталий розвиток і самовдосконалення, і стихійним характером застосування навчального діалогу, організація якого якнайкраще сприяє цьому формуванню; потребою учнів у самоствердженні і самовираженні та низьким рівнем навчальної активності; усвідомленням учителями необхідності підвищення ефективності навчального діалогу і невизначеністю дидактичних умов його реалізації. Таким чином, важливого значення набуває розв’язання проблеми підвищення ефективності навчального діалогу, створення відповідних дидактичних умов для розкриття особистісного потенціалу учня і вчителя у навчальному діалозі.
Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість, необхідність вирішення виявлених протиріч та потреба шкільної практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Дидактичні умови організації навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка на 2000-2005 роки і є складовою комплексної теми Творча і духовна самореалізація особистості в умовах інноваційних освітніх технологій” (протокол №6 від 22.11.2000 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради СумДПУ імені А.С.Макаренка (протокол №10 від 25 квітня 2006 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 20 червня 2006 року).
Об’єкт дослідження організація навчального діалогу в старшій школі загальноосвітнього навчального закладу.
Предмет дослідження дидактичні умови ефективного застосування навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі.
Мета дослідження визначити та науково обґрунтувати дидактичні умови організації навчального діалогу в роботі зі старшокласниками при вивченні суспільно-гуманітарних предметів.
Гіпотеза дослідження. Навчальний діалог у процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів буде ефективним, якщо ґрунтуватиметься на концептуально-дидактичних засадах і реалізовуватиметься за дотримання таких дидактичних умов:
· створення загальної позитивної мотивації до організації діалогічного навчання;
· переосмислення та збагачення діалогічності змісту навчальних предметів;
· розробка і впровадження програми внутрішньошкільної теоретико-методичної підготовки вчителів до організації навчального діалогу;
· забезпечення взаємодії суб’єктів навчального процесу через застосування діалогічних форм та методів навчання.
Для реалізації поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:
· здійснити аналіз стану розробленості проблеми навчального діалогу в психологічних, лінгвістичних, дидактичних дослідженнях;
· перевірити наявний стан організації навчального діалогу в загальноосвітніх навчальних закладах;
· розробити концептуально-дидактичну модель організації навчального діалогу;
· обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови підвищення ефективності навчального діалогу;
· підготувати дидактичні матеріали та рекомендації для підвищення ефективності навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів.
Методологічною основою дослідження є вихідні положення Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національної доктрини розвитку освіти, державних нормативних документів; філософські, соціальні, психолого-педагогічні ідеї щодо суспільних тенденцій створення нової системи освіти в Україні; філософські, психологічні й педагогічні концепції про сутність діалогічного навчання; діалектичний взаємозв’язок теорії та практики.
Теоретичну основу дослідження становлять основні положення про діалог як зміст існування людини та реалізації її духовної сутності в атмосфері абсолютної рівноцінності Я” і Ти”, розроблену і обґрунтовану М.М.Бахтіним, В.С.Біблером, М.Бубером, Г.-Х.Гадамером, Платоном, Сократом та ін.; лінгвістичні дослідження діалогу, який має бути опосередкований мовою і мовленням характер (К.- О.Апель, М.М.Бахтін, Г.Я.Буш, Л.С.Виготський, В.М.Волошинов, Г.-Г.Гадамер, Ж.Піаже, С.Л.Рубiнштейн, Л.В.Якубiнський та ін.); теоретичне положення позитивної Я-концепції” про цінність кожної людини і важливість стосунків між людьми (Е.Берн, І.Д.Бех, Р.Бернс, О.О.Бодалєв, О.М. Леонтьєв, А.Маслоу та ін.); теоретичні дослідження проблемності як універсального способу вияву та існування змісту пізнавального процесу, дiалогiчності як потоку творчої активності iндивiда” (А.В.Фурман, Г.А.Цукерман); дослідження діалогічного типу стратегії педагогічної діяльності (Г.О.Балл, В.К.Дьяченко І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос, Л.В.Кондрашова, Ю.І.Машбіц та ін.); дослідження міжособистісного, суб’єкт-суб’єктного характеру діалогічного спілкування, що сприяє формуванню особистості через внесення змін у мотиваційно-стимулюючу сферу людини (О.О.Бодалєв, Г.В. Дьяконов, Б.Ф.Ломов, Л.А.Петровська, А.У.Хараш та інші); наукові класифікації та характеристики методів і форм навчання (В.І.Бондар, В.В.Краєвський, М.О.Лазарєв, І.Я.Лернер, Ю.І.Мальований); теоретичні засади особистісно зорієнтованої освіти (І.Д.Бех, С.У.Гончаренко, О.В.Киричук, В.Г.Кремень, О.М.Пєхота, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська та ін.).
Відповідно до визначених мети, гіпотези та завдань використано сучасні методи дослідження. Теоретичні: аналіз філософської, психологічної і педагогічної літератури, систематизація і класифікація з метою визначення теоретичних та методологічних підходів до досліджуваної проблеми; метод дидактичного моделювання для розробки концептуальної моделі підвищення ефективності навчального діалогу. Емпіричні: педагогічний експеримент, включене спостереження, вивчення і узагальнення психолого-педагогічного досвіду, психолого-педагогічна діагностика, бесіди, анкетування, тестування, інтерв’ювання, інтроспективний метод (осмислення власного досвіду роботи в якості вчителя). З метою оцінки результатів експерименту використані методи самоаналізу, самооцінки, аналіз результатів діяльності вчителів, учнів, аналіз навчально-методичної документації, психолого-педагогічна корекція, кваліметрія тощо.
Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1999 2007 років й охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому етапі (1999-2001 рр.) вивчено стан розробки проблеми в її теоретичному і прикладному значеннях; проаналізовано наукову літературу, документи за темою; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; сформульовано робочу гіпотезу; створена узагальнена схема навчального діалогу; обґрунтовано концептуально-дидактичні засади організації навчального діалогу в старших класах; проведено констатувальний експеримент; визначені дидактичні умови організації навчального діалогу; розроблено концептуально-дидактичну модель організації навчального діалогу в старшій школі.
На другому етапі (2001-2002 рр.) розроблялась методика і програма дослідження; оформлялась провідна гіпотеза; здійснювався підготовчий етап формувального експерименту, який став базою для подальшої експериментальної роботи.
На третьому етапі (2002-2007 рр.) здійснювалася перевірка ефективності методики дослідно-експериментальної організації навчального діалогу й визначених дидактичних умов; аналізувались, систематизувались та уточнювались основні теоретичні й науково-методичні положення та результати дослідно-експериментальної роботи; зроблені висновки; відбувалася апробація як шляхом публікацій та обговорення доповідей на науково-практичних конференціях, семінарах, так і впровадженням методики організації діалогу в навчальний процес старшокласників; створювався рукопис дисертаційної роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в загальноосвітніх та спеціалізованих школах міста Сум: Сумського ліцею СумДПУ імені А.С.Макаренка, №№ 1, 11, 27; Сумської області Путивльської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Путивльського НВО: спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів (гімназія) дошкільного навчального закладу Путивльської міської ради, Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5; Коломийської гімназії імені М.Грушевського Івано-Франківської області; Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської області.
У педагогічному експерименті брали участь 413 учнів і 56 учителів загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено та науково обґрунтовано дидактичні умови забезпечення ефективності навчального діалогу в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів у старшій школі; виділено та охарактеризовано рівні якості застосування навчального діалогу (інформаційно-комунікативний, комунікативно-проблемний, продуктивно-творчий), їх компоненти (змістово-процесуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий, діагностико-оцінний) і показники. Удосконалено базові характеристики й особливості навчального діалогу та уточнено його види у процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів старшокласниками. Подальшого розвитку набула методика створення позитивної мотивації до організації діалогічного навчання в старших класах.
Практичне значення результатів дослідження полягає в експериментальній перевірці теоретично обґрунтованої методики організації навчального діалогу в старших класах загальноосвітньої школи та її впровадженні в навчально-виховний процес старшої школи; у розробці рекомендацій щодо внутрішньошкільної підготовки вчителів до ефективного застосування діалогу в навчальних цілях; у підготовці дидактичних матеріалів тренінгу навчального діалогу і тренінгів з суспільно-гуманітарних предметів; у розробці рекомендацій щодо інтерактивного навчання учнів діалогічній взаємодії.
Основні ідеї та результати дослідження, висновки та рекомендації щодо підвищення ефективності навчального діалогу старшокласників впроваджувались у навчально-виховний процес Сумського ліцею СумДПУ імені А.С.Макаренка (довідка № 754 від 21.12.06), Сумської СОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Сум (довідка № 503/503 від 19.12.06), Сумської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 м. Сум (довідка № 200 від 21.12.06), Сумської ЗОШ №27 м. Сум (довідка № 265 від 25.12.06), Путивльської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 (довідка № 521 від 20.12.06), Путивльського навчально-виховного об’єднання: спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів (гімназія) дошкільного навчального закладу Путивльської міської ради Сумської області (довідка № 296 від 20.12.06), Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 Сумської області (довідка № 158 від 27.12.06), Коломийської гімназії імені М.Грушевського Івано-Франківської області (довідка № 297 від 29.12.06), Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської області (довідка № 171 від 28.12.2006).
Вірогідність результатів дослідження забезпечена обґрунтованістю вихідних положень щодо застосування навчального діалогу в старшій школі загальноосвітніх закладів; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів наукового пошуку, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; вивченням об’єкта дослідження з урахуванням усіх вимог щодо отримання інформації, її надійності, обґрунтованості, точності пізнавальних процедур; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу теоретичного й емпіричного матеріалу; застосуванням порівняльних методик.
Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості” (Полтава, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми використання інноваційних технологій в системі особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі Проблеми і перспективи культурологічної концепції особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: «Засоби реалізації сучасних технологій навчання» (Кіровоград, 2001 р.); «Сучасні проблеми методичної підготовки вчителів біології, хімії, географії» (Київ, 2002 р.); «Природничі науки на межі століть (до 70-річчя природничо-географічного факультету НДПУ)» (Ніжин, 2004 р.); «Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій» (Суми, 2004 р.); «Система оцінювання навчальних досягнень учнів з географії у 12-ти річній загальноосвітній школі» (Київ, 2004 р.); «Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика» (Суми, 2006 р.); а також на обласних конференціях та семінарах, засіданнях кафедр педагогічної творчості та загальної і регіональної географії, педагогічних радах та науково-методичних семінарах окремих шкіл, на засіданнях методичних об’єднань вчителів-предметників м. Суми.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 одноосібних праць: 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 у збірниках наукових праць, методичні вказівки.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації становить 165 сторінок, 238 найменувань використаних джерел охоплюють 18 сторінок, 11 додатків розміщені на 19 сторінках. Робота містить 16 таблиць та 5 рисунків. Повний обсяг дисертаційної роботи 202 сторінки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов. М.: Академический проект, 2001. 704 с.
2. Айсмонтас Б.Б. Педагогическая психология: Схемы и тесты. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. 208 с.
3. Активні методи групової роботи // Завуч. 2004. №36 (222). С. 5-6. (Інфосвіт; №3).
4. Актуальные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация / Под ред. А.А.Бодалева. М.: Педагогика, 1983. 125 с.
5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Підручник. К.: Либідь, 1998. 408 с.
6. Антонова Л.Г. Педагогический дневник и личность: Пособие для учителя. М.: Флинта: Наука, 1998. 88 с.
7. Апель К.О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка / Сокр. перевод реферат с нем. В.Н.Фурса // От Я к Другому: Сб. пер. по проблемам интерсубъективности, коммуникации, диалога. Мн.: Минск, 1997. С. 202-222.
8. Арвас Ф.С., Коваленко Є.І., Кириленко С.В., Щербань П.М. Культура спілкування: Навчально-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1997. 328 с.
9. Балакина Л.Л. Педагогические приемы организации диалога на уроке: Дисс канд. пед. наук. Томск, 2000. 267 с.
10. Балл Г.О., Волинець А.Г. Значущiсть дiалогiчного пiдходу для освiти // Психологiчнi аспекти гуманiзацiї освiти: Книга для вчителя. К. - Рiвне, 1996. С. 38-48.
11. Балл Г.О. Психолого-педагогiчнi засади гуманiзацiї освiти // Освiта i управлiння. 1997. Т.1, №2. С. 21-36.
12. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект.- М.: Педагогика, 1990. 184 с.
13. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
14. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. 4-е изд.- М.: Сов. Россия, 1979. 318 с.
15. Березюк О.С. Моделювання педагогічних ситуацій як засіб підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями: Монографія. Житомир: ЖДПУ, 2003. 174 с.
16. Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. / Под общей ред. М.С.Мацковского; Послесловие Л.Г.Ионина и М.С.Мацковского. СПб.: Лениздат, 1992. 400с.
17. Бех І.Д. Виховання особистості: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344 с.
18. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання. К.: Либідь, 2006. 272 с.
19. Библер В.С. Мышление как творчество. М.: Политиздат, 1975. 400 с.
20. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1990. 413 с.
21. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українська перспектива / Під заг. ред. О.В.Овчарук. К.: К.І.С., 2004. С. 47-52.
22. Бібік Н.М. Суспільствознавчий блок курсу «Я і Україна» / Навчання і виховання учнів 4 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. О.Я.Савченко. К.: Початков школа, 2005. С. 376-389.
23. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
24. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Активные методы обучения педагогическому общению. М.: Педагогика, 1983. 98 с.
25. Бодалев А.А. Психология воздействия. М.: АПН СССР, 1989. 153 с.
26. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 188с.
27. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1970. 136 с.
28. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. и доп. М.- СПб., 1998. 1456 с.: ил.
29. Бондар В.І. Дидактика. К.: Либідь, 2005. 264 с.
30. Бондар С.П. Гуманізація в структурі процесу навчання // Освіта і управління. 1998. Т.2, №3. С. 37-40.
31. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение. Минск: Университетское изд-во, 1990. 240 с.
32. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. - М.: Знание, 1983. 96 с. (Новое в жизни, науке, технике. Сер.: Педагогика и психология; № 6).
33. Бубер М. Два образа веры: Пер. с нем. / Под ред. П.С.Гуревича, С.Я.Левита, С.В.Лезова. М.: Республика, 1995. 464 с. (Мыслители XX века).
34. Бубер М. Я и ТЫ. М.: Высшая школа, 1993. 176 с.
35. Буш Г.Я. Диалогика и творчество. - Рига: Авотс, 1985. 317 с.
36. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори Дрогобич: Видавнича фірма Відродження”, 1997. 214 с.
37. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава: Ред. газ. «Полтавський вісник», 1994. 191с.
38. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. К.: Українська видавнича Спілка, 1997. 441 с.
39. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
40. Виговська О.І., Рудаківська С.В. Особистісно-орієнтоване навчання. Як його технологізувати? // Педагогіка толерантності. 2000. №4. С. 27-33.
41. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч.: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.2. С. 5-361.
42. Высоцкая Л.В. Дискуссия и диспут в молодежной аудитори: Методические рекомендации в помощь пропагандистам, преподавателям, руководителям дискуссионных политклубов. Сумы.: Облтипография, 1990. 30 с.
43. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр Академія”, 2001. 576 с.
44. Волошинов В.Н. Новейшие течения лингвистической мысли на западе // Волошинов В.Н. Философия и социология гуманитарных наук. СПб.: Аста-пресс ltd., 1995. С. 190-215.
45. Воспитание детей в школе: Новые подходы и новые технологи / Под ред. Н.Е.Щурковой. М.: Новая школа,1998. 208 с.
46. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Пер. с нем. М.А.Журинской, С.Н.Земляного, А.А.Рыбакова, И.Н. Буровой. М.: Прогресс, 1988. 704 с.
47. Гатальская Г.В., Крыленко А.В. В школу с радостью: Практическая психология для учителя. Мн.: Амалфея, 1998. 240 с.
48. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / Отв. ред. и сост. П.В.Алексеев. М.: Школа Пресс, 1995. 448 с.
49. Голубева Н.В., Иванюк М.И. Различия в коммуникативном поведении при решении групповых задач // Человек и общество. М.: Наука, 1966. Вып. 1. С. 98-102.
50. Гончаренко С. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. К.: АПН України, 1995. 45 с.
51. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997 376с.
52. Грехнев В.С. Культура педагогического общения: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1990. 144 с.
53. Гуманізація процесу навчання в школі / За ред. С.П. Бондар. К.: Стилос, 2001. 256 с.
54. Даниленко Л. Метод діалогового спілкування в управлінській діяльності // Завуч. 2001. №7(85), березень. С. 2.
55. Державна нацiональна програма «Освiта»: Україна XXI столiття. К.: Радуга, 1994. 64 с.
56. Державні стандарти базової і повної середньої освіти // Освіта України. 2003. №1/2, 14 січня. С. 2-14.
57. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Гроссмейстер общения: Иллюстрированный самоучитель психологического мастерства. Луганск: Глобус, 1998. 186 с.
58. Дiалогiчна взаємодiя у навчально-виховному процесi: Книга для вчителя / В.В.Андрiєвська, Г.О.Балл, А.Г.Волинець та iн. / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М.Шамелашвiлi. К.: IЗМН, 1997. 136 с.
59. Діденко В.Ф., Діденко Л.В., Кондрашова-Діденко В.І. Людина і світ: Словник. К.: ВІРА Р, 1998. 88 с.
60. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: Цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1996. 140 с.
61. Дмитриев А.Е., Дмитриев Ю.А. Тренинговые и контрольные задания по дидактике: Учебное пособие. М.: Флинта, 1998. 96 с.
62. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
63. Добрович А.Б. Общение : наука и искусство. М.: Знание, 1980. 160 с.
64. Душина И. Педагогические технологии обучения географии // Краєзнавство. Географія. Туризм. 2002. №25/28. С. 35-36.
65. Дьяконов Г.В. Социально-философские и педагогические аспекты проблемы педагогического общения // Психология педагогического общения: Сборник научных трудов. Кировоград, 1991. С. 3-22.
66. Дьяконов Г.В. Теоретические аспекты исследований психологии педагогического общения // Психология педагогического общения: Сборник научных трудов. Кировоград, 1991. С.14-2