ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ СУДДІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ДАНИЛОВА МАЛЬВІНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 349.22

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ СУДДІВ УКРАЇНИ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Шамшина І.І.

ЛУГАНСЬК – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...3
ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ СУДДІВ УКРАЇНИ…………………………………………….………………11
1.1. Правова природа трудової діяльності суддів………………………..….11
1.2. Принцип єдності та диференціації правового регулювання праці суддів…………………………………………………………………………..30
Висновки до розділу 1……………………………………………………….54

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУДДІВ ЯК СУБ’ЄКТІВ ТРУДОВОГО ПРАВА………………………………………….58
2.1. Трудова правосуб’єктність кандидата на посаду судді………………..58
2.2. Індивідуальні трудові права судді…………………………………..…..88
2.3. Колективні трудові права судді………………………………………..…110
2.4. Юридичні гарантії реальності й фактичної здійсненності трудових прав суддями…………………………………………………………………….…125
2.5. Притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності………..…..140
Висновки до розділу 2……………………………………………………...155

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...168

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
МОП – Міжнародна організація праці;
Проект ТК – проект Трудового кодексу України;
КПК України − Кримінально-процесуальний кодекс України;
РФ − Російська Федерація;
ЄС − Європейський Союз.

ВСТУП
Актуальність теми. З проголошенням незалежності України було започатковано новий етап у розбудові української державності, включаючи перебудову всього державного апарату. Формування механізму незалежної держави на відмінних від визначених у законодавстві СРСР принципах державного управління вимагало перегляду отриманих в якості спадку нормативно-правових актів, які втратили актуальність через переорієнтацію всіх сфер державотворення на інші цінності, з яких основними були визначені права та свободи людини та громадянина, їх забезпечення, гарантія реальності та фактичної здійсненності.
Однією з серйозних проблем перехідного періоду постало правове регулювання праці осіб, які здійснюють функції держави в якості трудової функції, коли роботодавцем є держава (в особі її органів). Зокрема, на сьогодні здійснення такої специфічної трудової функції працівником є підставою особливого регулювання його праці, що включає існування обмежень і заборон щодо комплексу трудових прав, додаткових підстав притягнення до відповідальності, специфіки виникнення й припинення службово-трудових правовідносин як наслідок подвійного регулювання правового статусу службовця нормами адміністративного й трудового права.
При цьому лінія розмежування сфери впливу трудового й адміністративного права є розмитою. Зокрема, не тільки чітко не визначено, які питання правового регулювання праці повинні бути здійснені виключно відповідно загальним правилам, установленим законодавством про працю, і для яких слід встановити певний особливий порядок, а й існування вже встановлених відмінностей, включаючи неможливість страйкування, об’єднання для захисту професійних інтересів, обмеження щодо заохочень тощо на сьогодні є предметом активних дискусій. В умовах же розробки Трудового кодексу України, відокремлення процесуального трудового права означені питання потребують вирішення.
Виходячи з розбіжного призначення адміністративного й трудового права в аспекті регулювання правового положення службовців (трудове право спрямоване на балансування інтересів трудових правовідносин, в той час як адміністративне право призначене для регулювання сфери державного управління й концентрується на інтересах держави), включення суддів до кола суб’єктів трудового права й визначення особливостей правового регулювання їх трудової діяльності є доцільним з точки зору досягнення стану їх соціальної захищеності. На сьогодні сфера державної служби переважно визначається комплексним інститутом, що передбачає регулювання відповідної діяльності за допомогою норм як трудового, так і адміністративного права без чіткості уявлень про правовий статус особи в такому разі. Таким чином, плюралізм статусів викликає ряд питань стосовно комплексу прав їх носія, вирішення яких в умовах реформування трудового права й активного впровадження змін у сфері державної служби є актуальним і необхідним.
Проблеми диференціації правового регулювання праці досліджувалися багатьма вченими юристами, серед яких: Ю.П. Битяк, Н.Б. Болотіна, В.Я. Буряк, В.С. Венедиктов, В.В. Єрьоменко, С.О. Іванов, М.І. Іншин, З.Я. Козак, І.Я. Кисельов, І.В. Кудрявцев, О.В. Лавриненко, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, Р З. Лівшиць, М.І. Матузов, Н.М. Неумивайченко, Л.В. Могілевський, Ю.П. Орловський, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко, О.Г. Середа, Ю.М. Старілов, І.І.Шамшина, В.І.Щербина, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Однак питання, порушувані цими вченими, не вичерпують усіх теоретичних і практичних аспектів правового регулювання праці суддів України. Саме це й обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей правового регулювання праці суддів України як працівників з особливим правовим статусом в умовах ринкових перетворень та вироблення пропозицій по вдосконаленню відповідного законодавства в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети дослідження вважається за необхідне вирішити такі задачі:
 визначити правову природу діяльності суддів;
 встановити суть принципу єдності й диференціації в правовому регулюванні праці суддів;
 визначити поняття й специфіку трудової правосуб’єктності кандидата на посаду судді України;
 сформулювати поняття й особливості індивідуальних трудових прав судді;
 охарактеризувати зміст процесу гарантування реальності й фактичної здійсненності трудових прав суддями;
 визначити особливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час реалізації службово-трудових відносин суддів України як суб’єктів трудового права.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що визначають диференціацію правового регулювання праці суддів України.
Методи дослідження. Під час написання дисертації використовувались загально- та спеціально-наукові методи пізнання. Зокрема: діалектичний метод та системний підхід було використано під час дослідження проблем в єдності їх соціального змісту й юридичної форми, здійснення комплексного аналізу службово-трудових правовідносин суддів України (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1). Логіко-семантичний метод слугував ключем для розширення понятійного апарату досліджуваної проблематики, зокрема, через введення таких понять як «трудова правосуб’єктність судді» (підрозділ 2.1), «трудові права судді» (підрозділи 2.2, 2.3), «процес гарантування трудових прав суддів» (підрозділ 2.4), «дисциплінарна відповідальність судді» (підрозділ 2.5) та ін. Засоби формальної логіки із застосуванням системно-структурного методу було використано задля визначення аргументів щодо наявності приватноправової складової правовідносин, виникаючих у зв’язку з реалізацією правосуб’єктності кандидата на посаду судді України (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод було застосовано для визначення трудових прав суддів, які на сьогодні мають додаткове (диференційоване) правове регулювання порівняно з установленим законодавством про працю України (підрозділи 2.1, 2.2). Для встановлення існуючих концептуальних позицій поняття й складових правового статусу особи щодо доцільності встановлених диференційованих правил правового регулювання індивідуальних і колективних трудових прав суддів України та їх обґрунтованості (підрозділи 2.2, 2.3 ) було використано метод системного аналізу. Задля визначення вад правового регулювання положення судді України як суб’єкту трудового права та розробки рекомендацій щодо його вдосконалення було здійснено документальний аналіз норм національного й міжнародного законодавства з питань сфери дії законодавства про державну службу й законодавства про працю України (підрозділ 1.1), статусу суддів (підрозділ 1.2), трудової правосуб’єктності (підрозділ 2.1), комплексу трудових прав судді (підрозділи 2.2, 2.3) та їх гарантій (підрозділ 2.4), дисциплінарної відповідальності суддів (підрозділ 2.5).
Нормативним фундаментом дисертації послужили Конституція й закони України, Кодекс законів про працю, а також міжнародні правові документи, що визначають роль державних службовців, зокрема суддів у регулюванні трудових і пов’язаних з ними відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній науці трудового права комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем диференційованого регулювання праці суддів як специфічних суб’єктів трудового права, у якому обґрунтовано нові теоретичні й практичні положення правового статусу цієї категорії працівників.
Наукова новизна знайшла вираження у таких результатах дисертаційної роботи.
Уперше:
− запропоновано змінити вікові цензи, якими визначаються не тільки момент виникнення правосуб’єктності кандидата на посаду судді України як трудової правосуб’єктності особливого виду (через підвищену вікову вимогу до кандидатів на посаду судді  25 років), а й момент припинення правосуб’єктності (досягнення особою 65-річного віку), на 35 і 60 років відповідно;
− запропоновано доповнити перелік обставин, які є перешкодою для призначення особи на посаду судді, визначених у ч. 2 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 4 наступного змісту: «4) які раніше притягувалися до відповідальності за корупційні діяння»;
− доведено, що вдосконалення правового регулювання підстав і порядку притягнення суддів до спеціальної дисциплінарної відповідальності повинно включати: по-перше, врегулювання питань етики суддів законом України, а не корпоративним актом, по-друге, за умови врегулювання питань етики суддів у рамках закону достатнім буде встановлення лише 2-х обов’язків судді: (а) «дотримуватися правил суддівської етики» та (б) «подавати щорічно декларацію про майновий стан…», по-третє, за умови закріплення вказаних обов’язків судді підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності слід буде визначити порушення обов'язків судді як працівника суду.
Удосконалено:
− визначення поняття «трудова правосуб’єктність кандидата на посаду судді» та визначено її як спеціальну, що включає додаткові вимоги порівняно з загальними щодо властивостей суб’єктів певної галузі права;
− визначення трудових прав суддів України як основних і інших прав працівників, передбачених КЗпП України, включаючи специфіку реалізації окремих з них, визначену нормами адміністративного права.
Дістали подальшого розвитку:
− обґрунтування необхідності визначення вимог щодо загальнокультурних та особистісних якостей громадян, які претендують на призначення на посаду судді України в рамках Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки Кодекс професійної етики суддів не може бути віднесено до тих актів, якими встановлюються додаткові вимоги щодо моральних якостей кандидатів на посади суддів України;
− концепція розмежування охорони й захисту трудових прав як різних за змістом правових явищ, згідно з якою охорона здійснюється до порушення, оспорювання чи невизнання конкретного трудового права, а захист - після порушення, оспорювання чи невизнання трудового права.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у правотворчості – в процесі підготовки проекту Трудового кодексу України, вдосконаленні нормативно-правових актів у сфері державної служби, включаючи Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу» та ін.;
– у правозастосуванні результати дослідження можуть слугувати теоретичною базою для вирішення проблем застосування диференційованих правил правового регулювання службово-трудових правовідносин суддів України;
– у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень суб’єктів трудового права, їх правового статусу й особливостей правового регулювання;
– у навчальному процесі – при підготовці лекцій, відповідних глав підручників і навчальних посібників з трудового права, викладанні навчальної дисципліни «Трудове право України».
Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації авторки оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 2012 р.), «Роль права та закону у громадянському суспільстві»
(м. Одеса, 2012 р.).
Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення дисертаційної роботи знайшли своє відбиття у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у 2 тезах доповідей і повідомлень, оприлюднених на вказаних науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 2-х розділів, що об’єднують 7 підрозділів, з висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку. Список використаних джерел складається із 241 найменування і займає 23 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У рамках дисертаційного дослідження здійснено узагальнення й нове комплексне вирішення такої наукової цілі як установлення обґрунтованості й доцільності диференційованого правового регулювання праці суддів України як суб’єктів трудового й адміністративного права одночасно з формулюванням ряду науково-практичних рекомендацій та пропозицій, які доцільно взяти за основу задля науково обґрунтованого здійснення адміністративної реформи в Україні, частиною якої є реформування механізму держави взагалі, й судової системи, зокрема.
1. Акцентовано увагу на неможливості обмеження відносин, виникаючих у зв’язку з призначенням особи на посаду судді України, виключно владовідносинами, оскільки ряд аргументів свідчить про наявність приватноправової складової таких відносин:
− у частинах 2 і 3 ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкретизується право рівного доступу на державну службу при закріпленні права кожного, хто відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді;
− особа за власним бажаним обирає судові органи як своє перспективне місце роботи, котре може бути реалізоване з оголошенням про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;
− особа, приймаючи участь у доборі кандидатів на посаду судді, діє від свого імені;
− набуття статусу судді супроводжується набуттям особою трудових прав і обов’язків як сукупності органічно взаємопов'язаних моральних і правових обов'язків судді перед роботодавцем;
− діяльність судді здійснюється на відплатній основі;
− суддя має можливість піти у відставку чи звільнитися за власним бажанням (ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження (дисциплінарній відповідальності суддів присвячено Розділ VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− нормативна, директивна та дисциплінарна влада голови суду, як особливого суб’єкту трудового права - керівника певного рівня суду, не є різновидом державної, не має адміністративно-правової природи.
2. Обґрунтована необхідність не тільки залишити за суддями статус державних службовців, тим самим визнавши необхідність розповсюдження на них норм законодавства про працю, а й прямо закріпити статус працівника за суддею, при цьому не ототожнюючи його зміст зі статусом інших працівників судової системи. Зауважено, що правило розповсюдження на суддів зокрема, і державних службовців взагалі, законодавства про працю України, повинно супроводжуватися правилом пріоритету спеціальних правових норм. Водночас, акцентовано увагу, що вирішення питання більшої диференціації в правовому регулюванні праці суддів повинне враховувати єдність і неприпустимість обмежень і заборон стосовно основних прав і свобод людини та громадянина, які є частиною конституційного статусу особи, серед яких наявні трудові права.
3. Правосуб’єктність кандидата на посаду судді визначена спеціальною, оскільки законодавством України, перш за все, Законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачені додаткові порівняно з загальновстановленими Кодексом законів про працю України вимоги для набуття особою статусу кандидата на посаду судді України, що мовою трудового права означає набуття статусу суб’єкта трудових (в даному випадку - службово-трудових) правовідносин.
4. Доведено, що здійснення діяльності на посаді судді України повинно бути віднесене до випадків, коли притягнення особи до відповідальності за вчинення корупційного діяння повинно бути загальним правилом неможливості рекомендації такої особи на посаду судді, оскільки притягнення до відповідальності за вчинення корупційного діяння завжди «впливатиме на довіру до судді, тобто на повагу, яку суддя повинен викликати у сторін по справі».
5. Трудовими правами судді запропоновано вважати основні й інші права працівників, передбачені КЗпП України, включаючи специфіку реалізації окремих з низ, визначену нормами адміністративного права.
6. До числа індивідуальних трудових прав суддів, закріплених Кодексом законів про працю України в якості основних та інших прав працівника, диференційовані правила регулювання стосовно яких визначено нормами адміністративного права, віднесено наступні:
− право на зміну умов трудового договору виключно за згодою працівника (ст. 32 КЗпП) - право на зміну міста роботи судді виключно за згодою такого (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− право на свободу праці (ст. 2 КЗпП), на роботу за сумісництвом (ст. 1021 КЗпП) - неможливість поєднання діяльності на посаді судді зі статусом публічного службовця (державного чи муніципального), державного політичного діяча, підприємця, адвоката чи будь-якого іншого найманого працівника, входження до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, виключаючи право суміщення професійної діяльності на посаді судді України з науковою, творчою та викладацькою діяльністю як у вільний, так і в робочий час (частини 1 і 2 ст. 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− право на зміну умов трудового договору виключно за згодою працівника (ст. 32 КЗпП) - право на відрядження судді за його заявою для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України зі збереженням заробітку за основним місцем роботи (ч. 4. ст. 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− право на підвищення трудової кваліфікації (ст. 2 КЗпП) - право суддів удосконалювати свій професійний рівень (ч. 3 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та обов’язок проходити підготовку щорічну двотижневу або двотижневу не менше, ніж раз на три роки в Національній школі суддів України (ч. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
− право на заохочення (статті 91, 48, 140, 143−146 КЗпП) - неможливість застосовування до суддів заохочень з приводу здійснення правосуддя (ч. 7 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
− право на свободу праці (ст. 2 КЗпП) - судді Конституційного Суду України, професійні судді не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам (ст. 6. Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»).
7. Встановлено, що підстав вважати елементом права на свободу об’єднання право на страйки в законодавстві України немає, тому окреме регулювання їх як прав суддів у рамках ч. 3 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначене обґрунтованим. Зазначено, що в рамках ч. 3. ст. 53 указаного Закону прямо передбачено заборону реалізації одного колективного трудового права (на страйк), встановлено диференційоване правило стосовно реалізації суддями права на об’єднання як неможливість судді належати до професійної спілки, виявляти прихильність до таких організацій; опосередковано обмежено реалізацію як частин цілого (складного за структурою права на об’єднання) право на ведення колективних переговорів з метою укладення колективних угод рівня держави. Водночас, обмежень щодо колективного трудового права на ведення колективних переговорів з метою укладення колективних договорів (локальний рівень), колективних угод рівня галузі та регіону, в рамках ч. 3. ст. 53 прямо не передбачено. Опосередковано дане право через неможливість судді належати до професійної спілки також не обмежується, оскільки відповідно нормам чинного законодавства України право на ведення колективних переговорів з метою укладення колективних договорів і угод рівня регіону й галузі не є складовою права на об’єднання.
8. Запропоновано закріпити за суддями України право на об’єднання у профспілки, право на страйк, що відповідатиме сучасним світовим тенденціям розвитку правового регулювання цих прав як стосовно суддів, так і стосовно державних службовців в цілому, для чого внести відповідні зміни стосовно колективних трудових прав суддів до ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
9. Юридичне гарантування реальності й фактичної здійсненності трудових прав суддями в загальному вигляді визначене як процес закріплення прав суб’єктів трудового права у спеціальних, формально загальнообов'язкових правилах поведінки, що включає: (а) закріплення трудових прав у Конституції України, включаючи конституційні гарантії реальності й фактичної здійсненності трудових прав суддями; (б) конкретизацію й деталізацію конституційних трудових прав у поточному законодавстві з установленням певного юридичного механізму їх реалізації у вигляді юридичних процедур, процесів; (в) закріплення диференційованих правил реалізації трудових прав суддями як наслідок специфіки реалізації представниками цієї гілки державної влади діяльності по здійсненню правосуддя в рамках спеціальних нормативно-правових актів з питань організації й функціонування судової системи України; (в) охорону трудових прав суддів України; (г) захист трудових прав суддів за рахунок не тільки закріплення статутних трудових прав у нормах трудового права, а й за рахунок норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального кодексу України, що є підставами визначення певних діянь суб’єктів трудових правовідносин правопорушеннями.
10. Суддів України визначено суб’єктами спеціальної дисциплінарної відповідальності, підстави притягнення до якої, а також порядок й оскарження рішень про притягнення визначаються, як це передбачено ст. 222 КЗпП України, окремим законом, зокрема, нормами Розділу VI «Дисциплінарна відповідальність судді» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України вiд 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. − 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебн. / О.Ф. Скакун. – Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
3. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон вiд 06.07.2005 р., № 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України, 2005. − № 35-36, № 37. − Ст. 446.
4. Янюк Н. Актуальні проблеми формування публічної служби в Україні / Н. Янюк // Вісн. Львів. ун-ту.  Сер. «Юридична».  2010.  Вип. 51.  С. 162 − 167.
5. Курс общего административного права [в 3 т.] / под ред. Ю.Н. Старилова. – М. : Изд-во НОРМА (Изд. гр. НОРМА–ИНФРА М), 2002. − Т. I: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты – 728 с.
6. Авер’янов В.Б. Адміністративна реформа і правова наука / В.Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20 − 27.
7. Административное право: учебн. пособ. [изд. 3-е, перераб. и доп.] / под. ред. Д.М. Овсянко. − М. : Юристъ, 2000. – 468 с.
8. Административное право [2-е изд., перераб. и доп.] / под ред. Л.Л. Попова.  М. : Юристъ, 2005.  703 с.
9. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Вид. Дім "Ін-Юре", 2002. – 668 с.
10. Об основах государственной службы Российской Федерации: Федеральный закон от 31 июля 1995 г., № 119-ФЗ // [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: //http://www.garweb.ru/conf/president/20030313/doc_fz119.htm.
11. Бахрах Д.Н. Административное право России / Д.Н. Бахрах, С.Д. Хазанов, А.В. Демин: учебн. – М. : Норма–Инфра-М, 2002. – 623 с.
12. Овсянко Д.М. Административное право в схемах и определениях: учебн. пособ. / Д.М. Овсянко. – М. : Юристъ, 2001. – 77 с.
13. Новиков С.А. Административное право: конспект лекций / С.А. Новиков. – М. : Приор-издат, 2003. – 128 с.
14. Адушкин Ю.С. О введении административной и дисциплинарной ответственности судей / Ю.С. Адушкин // Право и политика. – 2001. – № 12. – С. 40 – 46.
15. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручн. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко.  К. : Юрінком Інтер, 2003.  544 с.
16. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: підручн. / [Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка.  Х. : Право, 2000.  520 с.
17. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р., № 4050-VI // Відом. Верхов. Ради України. − 2012. − № 26. − Ст. 273.
18. Висновок Головного науково-експертного управління від 04.04.2011 р. на проект Закону України «Про державну службу» (реєстр. № 8306 від 25.03.2011 р.) // [Електрон. ресурс]  Режим доступу // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39999.
19. Авер’янов В. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Юрид. журнал.  № 8(38). – 2005. – С. 53 – 55.
20. Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: дис. … канд. юрид. наук / И.А. Картузова. – Одесса, 1999. – 195 с.
21. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова.– Одеса: Юридична література, 2003.– 896 с.
22. Коркунов Н.М. Русское государственное право [2-е изд.] / Н.М. Коркунов.  СПб. : Тип. М.М. Стасюлевича, 1893.  Т. 1 : Введение и общ. ч.  414 с.
23. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні. Проблеми становлення, розвитку та функціонування: дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / Ю.П. Битяк. – Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, Харків, 2006.  420 с.
24. Про державну службу: проект Закону від 25.03.2011 р., № 8306 // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу. //http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39999.
25. Кудрявцев І.В. Державні службовці як суб’єкти трудового права та їх членство у профспілках / І.В. Кудрявцев // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 472 – 477 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11kivcup.pdf.
26. Хохлов Е.Б. Об основаниях трудовых правоотношений / Е.Б. Хохлов. – Правоведение. – 1994. − №4. – С. 31.
27. Лазор І.В .Дисциплінарна влада роботодавця: поняття та значення в умовах ринкових відносин / І.В. Лазор // Держава і право.  2011.  № 52.  С. 315 − 321.
28. Елистратов А.И. Административное право РСФСР / А.И. Елистаров.  Л., 1925. – 224 с.
29. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе / А.Е. Пашерстник // Вопр. сов. админ. права: сб.  М. : Изд. АН СССР.  1949. С. 118 − 131.
30. Студеникин С.С. Социалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права / С.С. Студеникин // Вопр. сов. админ. права: сб.  М. : Изд. АН СССР.  1949.  С. 5 − 61.
31. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации / В.М. Манохин // Гос-во и право. – 1997.  №9. – С. 5 − 11.
32. Баскакова Ю.В. Юридична природа трудового договору з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Наукові записки ХЕПУ.  2008 (листопад).  № 1 (7).  С. 13 − 20.
33. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: Норма и патология / В.Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
34. Радянське адміністративне право. Загальна частина / за ред. I.M. Пахомова.  Львів : Вид-во Львів. ун-ту.  1962.  295 с.
35. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы / С.А.Иванов // Гос-во и право. – 1994. − №4. – С. 53 − 61.
36. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Юрид. лит, 1978. – 125 с.
37. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 725 с.
38. Бегичев Б.К. Особенности правового положения служащих как субъектов трудового права / Б.К. Бегичев // Сб. ученых трудов Свердловского юрид. ин-та. − Сер. юрид. наук. − Вып.4. − Свердловск, 1965.  С. 155 – 227.
39. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев – М. : Юрид. лит, 1972. – 246 c.
40. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / О.В. Лавриненко. – Харьков, 1998. – 36 с.
41. Трудовое право Украины: конспект лекц. / под ред. В.С. Венедиктова. – Харьков : Консум, 1998. – 73 с.
42. Про державну службу: Закону України від 16.12.1993 р., № 3723-XII // Відом. Верхов. Ради України. − 1993. − № 52. − Ст. 490.
43. Трудове право України: Академічний курс: підручн. [3-тє вид., перероб. і доп.] / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; за ред. П.Д. Пилипенка. – К. : Вид. дім «Ін Юре», 2007 . – 536 с.
44. Козлов Ю.М. Административное право: учебн. / Ю.М. Козлов. – М. : Юристъ, 1999. – 320 с.
45. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р, № 2453-VI // Відом. Верхов. Ради України. − 2010. − № 41-42, № 43, № 44-45. − Ст. 529.
46. Горшеньов В.М. Юридична деонтологія: навч. посібн. / за ред. В.М. Горшеньова, В.В. Комарова. – Х. : Основа, 1993. – 189 с.
47. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю.М. Грошевой – Харьков : Вищ. шк., 1975. – 144 с.
48. Середа О.Г. Роботодавець як суб'єкт трудового права: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / О.Г. Середа.  Націон. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004.  210 с.
49. Пашков А.С. Советское трудовое право / под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – М. : Юрид. лит., 1982. – 504 с.
50. Андреев В.С. Проблемы общей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С.Пашков, О.В. Смирнов, В.И. Смолярчук // Правоведение. – 1980.  №2. – С. 64 − 71.
51. Неумивайченко Н.М. До питання про трудові відносини державних службовців / Н. М. Неумивайченко // Проблеми законності. Вип. 51. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 56 − 63.
52. Уткин А.А. Организационно-управленческие правоотношения в сфере труда / А.А. Уткин // Правоведение. – 1988.  № 2. – С. 54.
53. Киселев И.Я. Современный капитализм и трудовое законодательство / И.Я. Киселев.  М. : Юрид. лит., 1971.  295 c.
54. Поляков С. Возмещение вреда, причиненного при исполнении обязанностей государственной службы / С. Поляков // Рос. юстиция. –1999. – № 5. – С. 28.
55. Елистратов А.И. Очерк административного права. / А.И. Елистратов. – М. : Госиздат., 1922. – 236 с.
56. Чиканова Л.А. Государственные служащие: правовое регулирование труда и социального обеспечения: комментарии, разъяснения, рекомендации / под ред. Б.А. Шеломова. – М. : Юристъ, 1998.  112 с.
57. Советское административное право: учебн. / под ред. В.М. Манохина. – М. : Юрид. лит., 1977. – 544 с.
58. Государственная служба: учебн. / под ред. Б.М. Лазарева.  М. : Знание, 1993. – 216 с.
59. Антонюк В.Б. Державна служба: проблеми функціонування в Україні та досвід зарубіжних країн (порівняльний аналіз) / В.Б. Антонюк // Юриспруденція. Теорія і практика.  № 11 (37). – 2007. – С. 7 − 14.
60. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право: навч. посібн. / М.Д. Бойко.  К. : Атіка, 2007.  384 с.
61. Ноздрачев А.Ф. Кодекс государственной службы Российской Федерации / Административное право и административный процесс: Старые и новые проблемы (по материалам Лазаревских чтений) / А.Ф. Ноздрачев // Гос-во и право.  1998.  № 8.  С. 22 − 24.
62. Олуйко В. Зарубіжний досвід організації державної служби / В. Олуйко, В. Саєнко // Вісн. держ. служби України.  2004.  № 3.  С. 34 – 39.
63. Василенко И. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: учеб. пособ. [изд. 2-е, перераб. и доп.] / И. Василенко. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
64. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон УРСР від 20.03.1991 р., № 871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. − 1991. − № 23. − Ст. 267.
65. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: дис. ... канд. юрид. наук спец. 12.00.05 / В.В. Єрьоменко. – Х., 1998. – 195 с.
66. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее / Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1989. – 192 с.
67. Трудовое право: учебн. [Н.А. Бриллиантова, И.Я.Киселев, В.Г Малов., И.О. Снигирева, Б.А.Шеломов] / под ред. О.В. Смирнова. – М. : Проспект, 2001. – 178 с.
68. Кодекс законів про працю України: затв. Законом УРСР від 10.12.1971 р., № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради України. − 1971. − № 50 (Додаток). − Ст. 375.
69. Пилипенко П.Д. Способи укладення трудового договору / П.Д. Пилипенко // Право України. − 2001.  № 4.  С. 56 − 59.
70. Венедіктова І.В. Сучасний словник цивільно-правових термінів / І.В. Венедіктова.  Сер. «Юрид. радник».  Х. : «Страйд», 2005.  224 с.
71. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права / Ю.М. Козлов. – М. : Юрид. лит, 1967. – 53 с.
72. Процевський В. Правове регулювання трудових відносин державних службовців: деякі проблеми / В. Процевський // Право України. – 2004. – № 12,  С. 96 − 101.
73. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців / В. Воловик // Право України. – 1997.  №1. – С. 61 − 65.
74. Радянське адміністративне право. Загальна частина / за ред. I.M. Пахомова.  Львів : Вид-во Львів. ун-ту.  1962.  295 с.
75. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве / Б.К. Бегичев // Сб. ученых трудов Свердл. юрид. ин-та. – Вып. II. – Свердловск, 1964. – 246 с.
76. Советское трудовое право: учебн. / под ред. А.Д. Зайкина. – М. : Юрид. лит., 1979. – 534 с.
77. Могілевський Л.В. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Л.В. Могілевський; Харк. НУВС. – Х., 2008. – 21 с.
78. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку/ А.М. Куренной. – М. : «Дело Лтд», 1993. – 304 с.
79. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М.И. Бару // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 10. – С. 47 – 54.
80. Поляков С. Регулирование служебных и трудовых правоотношений / С. Поляков // Рос. юстиция. – 1998. – № 12. – С. 23 – 25.
81. Ярошенко О.М. Щодо основних трудових прав та обов’язків працівників // Проблеми законності: Респ. Міжвідомчий наук. зб. / відп. за ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. академія України. – 1999. − Вип. 39. − С. 83 − 88.
82. Прилипко С.М. Трудове право України: підручн. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : Вид. ФО–П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
83. Іншин М.І. Поняття та елементи статусу державного службовця органів внутрішніх справ / М.І. Іншин // Форум права. 2006.  № 1. – С. 45 − 50 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу //http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-1/06imiovc.pdf.
84. Порощук С.Д. Загальні основи теорії соціально-правового захисту співробітників міліції: моногр. / С.Д. Порощук. – Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України, 2001 – 134 с.
85. Чанишева Г. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України (до постановки питання) / Г.Чанишева, Н. Болотіна // Право України. – 1999. – № 9. – С. 13 – 19.
86. Загальна теорія держави і права: підручн. / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін., за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
87. Бахрах Д.Н. Система субъектов административного права / Д.Н. Бахрах // Сов. гос-во и право. – 1986. – № 2. – С. 41 − 48.
88. Сергиенко Л.А. О правовом статусе служащих органов государственного управления / Л.А. Сергиенко // Пробл. управления и гражд. права / отв. ред. А. Е. Лунев. 1970.  № 7.  С. 33 − 37.
89. Манохин В.М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование / В.М. Манохин. – М., Юристь, 1997. – 296 с.
90. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: учебн. / А.Ф. Ноздрачев. – М. : Статут, 1999. – 591 с.
91. Старилов Ю.Н. Служебное право: учебн. / Ю.Н. Старилов. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 693 с.
92. Оболенський О.Ю. Державна служба: навч. посібн. / О.Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
93. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 р, № 3206-V // Відом. Верхов. Ради України. − 2011. − № 40. − Ст. 404.
94. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995р., № 356/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. − 1995. − № 34. − Ст. 266.
95. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 11.06.2009 р., № 1506-VI // Відом. Верхов. Ради України. − 2009. − № 45. − Ст. 691.
96. Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р., № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. − 1993. − № 8. − Ст. 56.
97. Коваленко В. Яким бути новому Закону України “Про державну службу”: деякі питання теорії та практики законотворення / В. Коваленко // Право України. − 2000. − № 6. − С. 85 – 90.
98. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде / З.К. Симорот. – К. : Наук. думка, 1988. – 273 с.
99. Орловский Ю.П. Труд молодежи в СССР: правовое исследование / Ю.П. Орловский. – М. : Наука, 1974. – 256 с.
100. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. − М. : Юристъ, 2000. − 771 с.
101. Дмитренко Ю. П. Трудове право України: навч. посіб. / Ю.П. Дмитренко. – К. : Школа, 2004. – 288 с.
102. Общая теория прав человека / отв. ред. Е.А. Лукашева.  М. : Изд-во НОРМА, 1996.  520 с.
103. Мицкевич А. В. Субъекты советского права /А.В. Мицкевич. − М. : Госюриздат, 1962. – 211 с.
104. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. – Ленинград : Изд-во Ленинг. ун-та, 1959. – 88 с.
105. Йоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций: учебн. пособ. / О.С. Йоффе; ЛГУ. − Л. : Изд-во ЛГУ, 1958. − Ч. 1. Общ. ч. Право собственности. Общее учение об обязательствах  511 с.
106. Йоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении / О.С. Иоффе // Очерки по гражд. праву: сб. статей / ЛГУ; отв. ред. О.С. Иоффе.  Л. : Изд-во ЛГУ, 1957.  С. 21 − 64.
107. Йоффе О.С. Гражданское право (разд. IV) / О.С. Иоффе // Сорок лет советского права, 1917 − 1957. Т. I. Период строительства социализма / ЛГУ; отв. ред. О.С. Иоффе. − Л. : Изд-во ЛГУ, 1957. − С. 179 − 275.
108. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Нац. юрид. акад. – Х.,1999. – 18 с.
109. Кряжков В.А. Конституционное правосудие в субъектах Российской Федерации (правовые основы и практика) / В.А. Кряжков. − М. : Формула права, 1999. − 768 с.
110. Теорія держави і права: Академічний курс: підруч. / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. − К. : Юрінком Інтер, 2006. − 688 с.
111. Конституционный статус личности в СССР / редкол.: Витрук Н.В., Масленников В.А., Топорнин Б.Н.  М. : Юрид. лит., 1980.  256 c.
112. Карпенко Д.О. Основи трудового права: навч. посіб. / Д.О. Карпенко. – К. : Вид-во А.С.К., 2003. – 656 с.
113. Кучинский В.А. Личность, свобода, право / В.А. Кучинский. – М. : Юрид. лит., 1978. - 205 с.
114. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебн. / А.Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 2000. – 432 с.
115. Розенфельд В.Г. К вопросу о понятии и правовом статусе должностного лица / В.Г. Розенфельд, Ю.Н. Старилов // Правов. наука и реформа юрид. образования: сб. научн. трудов. − Воронеж : Изд-во ВГУ, 1995. – Вып. 1. – С. 67 − 91.
116. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статус/ А.Н. Костюков // Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 20 – 26.
117. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібн. [вид. 5-те, зі змін.] / П.М. Рабінович. – К. : Атіка. – 2001. – 176 с.
118. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: учебн. пособ. / Н.В. Витрук. − М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. − 383 с.
119. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 г. / В.М. Горшеньов // Правопорядок и правовой статус личности.  Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1980.  С. 51 − 58
120. Костюк В. Поняття та ознаки трудової правосуб’єктності в умовах кодифікації трудового законодавства: проблеми та напрями вирішення / В. Костюк // Право України.  2009.  № 3.  С. 48 − 53.
121. Сергиенко Л.А. Правовая регламентация управленческого труда / Л.А. Сергиенко. – М. : Наука, 1984. – 141 с.
122. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – М. : Юрид. лит., 1974.  345 с.
123. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. / В.Н. Протасов. − М. : Новый Юрист, 1999. − 240 с.
124. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручн. [вид. 2-ге, стерео.] / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 2000. – 480 с.
125. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений / А.В. Венедиктов// Сов. гос-во и право. – 1955. – № 6. – С. 17 − 29.
126. Общая теория права и государства: учебн. [3-е изд., перераб. и доп.] / под ред. В.В. Лазарева. − М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
127. Бахрах Д.Н. Административное право: учебн. / Д.Н. Бахрах. – М. : Изд-во ВЕК, 1999 – 368 с.
128. Коновалова В.О. Юридична психологія: підручн. [2-ге вид., перероб. і доп.] / В.О.Коновалова, В.Ю. Шепітько. − X. : Право, 2008. − 240 с.
129. Варій М.Й. Загальна психологія: навч. посібн. [2-ге видан., випр. і доп.] / М.Й. Варій. − К. : «Центр учб. літер.», 2007. – 968 c.
130. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Ж. Зіллер; пер. з фр. В. Ховхун. – К. : Основи, 1996. – 420 с.
131. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р., № 3773-VI // Офіц. вісник України. − 2011. − № 83. − Ст. 7.
132. Генеральна Асамблея ООН, Основні принципи незалежності судових органів, Резолюції 40/32, 40/146 від 29 листопада та 13 грудня 1985 р.  Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ : Укр.-Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С. 28 − 31.
133. Bromley D.В. The Psychology of Human Ageing / D.B. Bromley. − England : Penguin Books, 1966.  448 р.
134. Birren J.E. The psychology of aging / J.E. Birren.  Englewood Cliffs, New Jersy : Prentice-Hall, 1964. 393 р.
135. Психологія: навч. посібн. / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л. Зливков, А.Ш. Апішева, О.С. Васильєва та ін.; за наук. ред. О.В. Винославської. – К. : Фірма «ІНКОС», 2005. – 352 с.
136. Суддя – це закон, що говорить: Інтерв’ю з актуальних проблем, які стоять наразі перед вітчизняним судочинством, з першим Міністром юстиції незалежної України, колишнім головою Верховного Суду країни і чинним членом Вищої ради юстиції  В. Бойко // Юрид. газета.  №10 (70).  2006 (травень).  С. 1.
137. Молчанов Р.Ю. Мы хотим вас нанять… но это секрет / Р.Ю. Молчанов // Юрид. практика. – 2000. − № 43 (149). – С. 1, 6.
138. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 р., № 1001-05 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
139. Справа про застосування української мови: Рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 р. № 10-рп/99 // Офіц. вісн. України. – 2000. − № 4. – Ст. 125.
140. Про мови в Українській РСР: Закон УРСР від 28.10.1989 р., № 8312-XI // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1989. – Додаток до № 45. – Ст. 631.
141. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М. : Права человека, 1996. – 432 с.
142. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від 10.12.1948 р. // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
143. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 р. // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
144. Бандурка А.М. Юридическая психология: учебн. / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 596 с.
145. Набір та навчання суддів в сучасному суспільстві: Висновки першої експерт. комісії Міжнар. Асоціації Суддів, що були зроблені в Амстердамі 22-26 верес. 1996 р. / Міжнар. стандарти незалежності суддів: зб. докум.  К. : Поліграф-Експрес, 2008.  С. 63 − 65.
146. Рекомендація R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1997. – № 4. – С. 10 − 11.
147. Міжнародний науково-практичний семінар (24 лютого 2012 р., м. Львів). / Вища кваліфікаційна комісія суддів України // [Електрон. ресурс].  Режим доступу: //http://vkksu.gov.ua/ua/news/24-lutogo-u-lvovi-zavershiv-robotu-mijnarodniy-naukovo-praktichniy-seminar/
148. Штаатс Й.Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи / Й.Ф. Штаатс. – М. : Рос. акад. правосудия, 2002. – С. 131 − 165.
149. Эррера Р. Дисциплинарный режим магистратов и ответственность государства за государственную службу правосудия во Франции // Этика судьи / Р.Эррера. – М. : Рос. акад. правосудия, 2002. – С. 117 − 130.
150. Іншин М.І. Обмеження як елемент правового статусу державних службовців органів внутрішніх справ / М.І. Іншин // Право і безпека, 2004. № 3’1. − С. 86 − 88.
151. Призначення та соціальний статус суддів: Висновки Першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів (1988 р.) / Міжнар. стандарти незалежності суддів: зб. докум.  К. : Поліграф-Експрес, 2008.  С. 50 − 52.
152. Про судоустрій: Закон України від 07.02.2002 р., № 3018-III // Відом. Верхов. Ради. − 2002. − № 27-28. − Ст. 180.
153. Власов И.С. Законодательство зарубежных стран: Судьи в зарубежных странах. Обзорная информация [вып. 2] / И.С. Власов; ов. ред. Решетников Ф.М. − М. : Изд-во ВНИИ сов. гос. строит. и закон-ва, 1991. − 50 c.
154. Проект Трудового кодексу України (реєстр. №1108, текст законопроекту до 2-го чит. від 02.04.2012 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
155. Костюк В. Правовий статус працівника: порівняльно-правовий аналіз КЗпП України і проекту Трудового кодексу України / В. Костюк // Довідник кадровика. − № 11 (77). − 2008. − С. 3 − 8.
156. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права / О.В. Смирнов. – М. : Юрид. лит., 1977. – 216 с.
157. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України / В.Жернаков // Право України.  1999.  № 3.  С. 34 − 55.
158. Юшко А.М. Гарантії при переведеннях працівників за погодженням між керівниками підприємств, установ та організацій / А.М. Юшко // Проблеми законності. − Вип. 51. – X. : Нац. юрид. акад. України, 2001.– С. 83 − 90 .
159. Маврин С.П. Проблемы, концепции и разработки нового Трудового кодекса РФ: матер. конф. / С.П. Маврина // Гос-во и право. − 2000.  № 10.  С. 60 − 61.
160. Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2 − 4; № 8. – С. 2 − 4; № 9. – С. 5, 6.
161. Москвич Л.М. Організаційні проблеми забезпечення незалежності судової системи / Л.М. Москвич // Проблеми законності: акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2010. – Вип. 107. – С. 175 − 183.
162. Незалежність судді в його власному суді: висновки у. зб. Міжнародні стандарти незалежності суддів: зб. докум.  К. : Поліграф-Експрес, 2008.  С. 69 − 71.
163. Висновок № 1 (2001) Консультативної Ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів / у. зб. Міжнародні стандарти незалежності суддів: зб. докум. – К.: Поліграф-Експрес, 2008. – С. 105 − 125.
164. Загальна (Універсальна) хартія судді, ухвалена 17 листопада 1999 року Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань) / у зб. Міжнародні стандарти незалежності суддів: Збірка документів.  К.: Поліграф-Експрес, 2008.  184 c.  С. 35-38
165. Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. / у зб. Міжнародні стандарти незалежності суддів: зб. докум. − К. : Поліграф-Експрес, 2008. − С. 26 − 34.
166. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду України / М. Савенко // Вісн. Констит. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 77 − 78.
167. По делу по конституционному представлению Верховного Суда Украины относительно соответствия Конституции Украины (конституционности) положений законов Украины «О принципах предупреждения и противодействия коррупции», «Об ответственности юридических лиц за совершение коррупционных правонарушений», «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно ответственности за коррупционные правонарушения» (дело о коррупционных правонарушениях и введении в действие антикоррупционных законов): Решение от 06.10.2010 г., № 21-рп/2010. // [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: //http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_10_06/an/95/KS10099.html#95.
168. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон: наказ Мінфіна від 17.3.2011 р., № 362. // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: //http://www.dtkt.com.ua/show/2cid08618.html.
169. Ганич Д.І. Російсько-український і україно-російський словник [вид. випр. згідно з новими правилами 1993 р.] / Д.І. Ганич, І.С. Олійник.  Х. : Прапор, 1996.  558 с.
170. Богданюк Я. Концептуальні підходи до визначення поняття «переведення» / Я. Богданюк // Підпр-во, госп-во і право. – 2009 – № 4.– С. 113 − 116.
171. Гетьманцева Н. Новація умов трудового договору / Н. Гетьманцева // Юрид. Україна. − 2007. − № 3. − С. 64 − 70.
172. Сергеев А.В. Понятие и значение института перевода на другую работу / А.В. Сергеев // Юрист. – 2001. – № 1. – С. 53 − 65.
173. Щербина В.І. Трудове право України: підручн. / В.І. Щербина; за ред. В.С. Венедіктова. – К. : Істина, 2008. – 384 с.
174. Данилюк О. Зміна умов трудового договору: порівняльний аналіз законодавства України та Російської Федерації / О. Данилюк // Право України. – 2004. – №9. – С. 120 − 123.
175. Парпан Т.В. Правові аспекти переведення працівників на роботу в іншу місцевість // Запорізькі правові читання: тези доп. щоріч. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 18-19 трав. 2006 р.) / Т.В. Парпан. – Запоріжжя : ЗНУ, 2006. – С. 441 − 442.
176. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко [та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К. : Юрінком Інтер, 2010. - 384 с.
177. Середа О.Г. Правове регулювання переведення: історичний погляд / О.Г. Середа // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: тези наук. доп. та повідом. учасн. наук. конф. мол. учених (м. Харків, 20-21 груд. 2001 р.).  X. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 87 − 90.
178. Чанишева Г. Право на об’єднання як колективне трудове право / Г.І. Чанишева // Юрид. вестник.  2000.  № 3.  С. 89 − 95.
179. Брэдли Э. Европейское право в области прав человека. Практика и комментарии [пер. с анг.] / Э. Брэдли, М. Дженис, Р. Кэй. − М. : Права человека, 1997. − 640 c.
180. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., № 3356-XI // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
181. Коваленко О. Коллективный договор: реалии и перспективы/ О. Коваленко // Персонал. − № 6. − 2000. – С. 96 − 99.
182. Цепин А.И. Трудовое право и трудовой коллектив / А.И. Цепин, А.В. Пятаков; отв. ред. Р.З. Лившиц; АН СССР, Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1986. – 199 с.
183. Гак Г.М. Диалектика коллективности и индивидуальности / Г.М. Гак. – М. : Мысль, 1967. – 167 с.
184. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества / А.Р. Мацюк. – К. : Наук думка, 1984. – 280 с.
185. Киселёв И.Я. Трудовое право России и зарубежных с