ДИНАМІКА АНТРОПОНІМІКОНУ м. ТЕРНОПОЛЯ ХІХ-ХХ ст.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Свистун Ніна Олександрівна

УДК 81’373.231

ДИНАМІКА АНТРОПОНІМІКОНУ
м. ТЕРНОПОЛЯ ХІХ-ХХ ст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Панцьо Стефанія Єлисеївна,
кандидат філологічних наук, доцент

Тернопіль, 2006

Зміст

ВСТУП...............................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади антропонімії як галузі мовознавства....12
1.1. Проблеми сучасної антропонімії..............................................................12
1.2. Категорія особового імені..........................................................................23
Висновки до розділу 1.......................................................................................34

РОЗДІЛ 2. Особові імена м. Тернополя у XIX столітті............................36
2.1. Загальна характеристика досліджуваного матеріалу..............................36
2.1.1. Етимологічні групи чоловічих та жіночих імен ХІХ століття............38
2.2. Чоловічий іменнúк......................................................................................45
2.2.1. Українські імена.......................................................................................45
2.2.2. Польські імена..........................................................................................50
2.3. Жіночий іменнúк.........................................................................................54
2.3.1. Українські імена......................................................................................54
2.3.2. Польські імена..........................................................................................59
2.4. Подвійні чоловічі та жіночі імена..............................................................63
Висновки до розділу 2........................................................................................72

РОЗДІЛ 3. Особові імена м. Тернополя у ХХ столітті...............................75
3.1. Загальна характеристика іменникá.............................................................75
3.1.1. Етимологічні групи чоловічих та жіночих імен ХХ століття...............75
3.2. Інваріантність і варіантність імен..............................................................84
3.3. Чоловічі імена...............................................................................................94
3.3.1. Найуживаніші імена..................................................................................97
3.3.2. Широковживані імена.............................................................................105
3.3.3. Маловживані імена...................................................................................113
3.3.4. Рідкісні імена...........................................................................................120
3.3.5. Чужомовні імена.......................................................................................123
3.4. Жіночі імена .............................................................................................125
3.4.1. Найуживаніші імена..............................................................................128
3.4.2. Широковживані імена............................................................................136
3.4.3. Маловживані імена................................................................................141
3.4.4. Рідкісні імена..........................................................................................151
3.4.5. Чужомовні імена......................................................................................155
Висновки до розділу 3.......................................................................................155

ВИСНОВКИ.......................................................................................................167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................181
ДОДАТОК А.......................................................................................................198
ДОДАТОК Б........................................................................................................204
ДОДАТОК В........................................................................................................209
ДОДАТОК Д........................................................................................................210
ДОДАТОК Е........................................................................................................211
ДОДАТОК Ж.......................................................................................................230

ВСТУП

Різні проблеми ономастики, антропонімії зокрема, здавна перебували в колі дослідницьких зацікавлень багатьох науковців. Власні особові імена займають чільне місце в лексичному складі сучасної української мови, адже вони, як зазначає А.П.Коваль, „часточка історії кожного народу. У них відображаються вірування, художня творчість народу, його історичні, господарські і культурні зв’язки” [64, с.6].
Власні найменування людей як типові номінативні одиниці є об’єктом вивчення різних наук: мовознавства, етнографії, історії, державного права, естетики, психології, філософії. Антропонімія як система власних особових назв заслуговує ґрунтовного вивчення як з теоретичного, так і з практичного погляду. Ця наука має важливе значення для адміністративно-юридичної практики, для упорядкування засобів ідентифікації населення, збагачення національного іменникá.
Значний внесок у розвиток досліджень з антропонімії мають праці українських учених Г.Є.Бучко [23;24], М.О.Демчук [33;34], І.М.Желєзняк [39;40], Р.Й.Керсти [58;59;60], Р.І.Осташа [97;98;99], С.Є.Панцьо [101;102], М.Л.Худаша [156;157;158], П.П.Чучки [165;166;167]; російських В.Д.Бондалетова [16;17], С.І.Зініна [46], В.А.Никонова [93;94], О.В.Суперанської [134;135;136]; білоруського вченого М.В.Бірили [10;11;12], молдавського М.Коснічану [68], болгарського С.Ілчева [47], польських В.Бланара [179], Е.Вольнич-Павловської [195;196], Т.Голембовської [180], М.Куцали [181], М.Малєц [183], Т.Мілевського [185;186], Н.Мілейковської [184], Я.Ріґера [187;188], В.Ташицького [193;194] В.Шульовської [190] та ін.
Актуальність теми. Процеси становлення й еволюції існування особи тісно пов’язані зі звичаями та особливостями духовної культури народу, його історією. У системі наших власних імен, що склалася протягом минулих століть, знайшли відображення різні сторони суспільної, культурної, в тому числі й мовної діяльності народу на різних історичних етапах.
До найактуальніших проблем українського мовознавства належить всебічне вивчення антропонімії, зокрема збір конкретного антропонімійного матеріалу. Для об’єктивності дослідження потрібен значний часовий проміжок. В.О.Никонов стверджує, що для представлення іменникá в цілому „необхідне суцільне дослідження масового матеріалу” [94, с.107].
В останні роки з’явилися колективні монографічні дослідження, збірники наукових праць з ономастики, матеріали міжнародних та всеукраїнських ономастичних симпозіумів, нарад і конференцій. Серед найважливіших публікацій останніх десятиліть наукову цінність становлять збірники „Питання історичної ономастики України” (1994), „Ономастика східних слов’ян” (1996), „Слов’янська ономастика” (1998), „Українська ономастика” (1998), у яких міститься чимало важливих досліджень про українські власні назви.
Іменнúк м. Тернополя як одного з історичних і культурних регіонів України ще не був предметом глибокого наукового дослідження. Відсутність всебічного вивчення іменникá цього регіону, яке б ґрунтувалося на аналізі відповідного історичного та сучасного матеріалу й виявляло динаміку розвитку системи іменування, зумовлює актуальність обраної теми.
Наша праця одна з перших спроб виявити склад особових імен ХІХ століття, простежити зміни в антропоніміконі м. Тернополя протягом ХХ століття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з темою „Актуальні проблеми лексикології, граматики і словотвору української мови”, що входить до плану наукових досліджень Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тема дисертації затверджена науковою координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 28 від 18.10.2005 р.), а також узгоджена з проблемними питаннями наукового семінару „Проблеми української ономастики” кафедри української мови ТНПУ імені Володимира Гнатюка.
Мета роботи полягає в тому, щоб виявити склад чоловічих та жіночих імен тернополян ХІХ-ХХ століть, систематизувати й проаналізувати їх динаміку протягом досліджуваного періоду.
Вказана мета передбачає виконання таких завдань:
1) з’ясувати склад і статистичну організацію українського та польського іменникíв ХІХ століття;
2) виявити загальні закономірності розвитку іменникá м. Тернополя у ХІХ столітті;
3) охарактеризувати склад українського іменникá ХХ століття (інваріанти і варіанти імен);
4) визначити статистичну організацію іменникá ХХ століття, здійснити його аналіз;
5) простежити динамічні зміни іменникá ХІХ-другої половини ХХ ст.
Джерельною базою нашого дослідження стали матеріали Парафіяльного управління та римо-католицького деканату м. Тернополя, метричні книги з державного обласного архіву, актові записи про народження та журнали видачі свідоцтв про народження з архіву міського відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції. Деякі метричні книги, які використовувалися для дослідження особових імен, датуються 1784-1873, 1784-1890 рр., проте з цих джерел ми виписували особові назви, починаючи тільки з ХІХ ст.
Власні особові імена, як відомо, утворюють стійкий пласт одиниць, відомих загалом всьому народу, і входять до найбільш активної лексики загальнонаціональної мови.
На нашу думку, цінним джерелом аналізу особових імен м. Тернополя є метричні книги про народження римо-католицького деканату та Парафіяльного управління, в яких представлені чоловічі і жіночі імена, починаючи від 1800 до 1900 рр., оскільки вони не лише констатують багатство іменникá, а й засвідчують міжнаціональні впливи, вплив часу, традицій, церкви тощо.
Незважаючи на всі труднощі, важливість метричних книг для історичної антропонімії безсумнівна. На метричні книги як цінне наукове джерело у свій час вказували дослідники історичної антропонімії Й. Ґмелін, К.Добровольський, С.Кутшеба. Питання про наукове значення старовинних українських метричних книг, але в плані вивчення історії права, порушив П.Сосенко у рецензії „Правно-історичний розвиток людських імен та назв і значення метрикальних книг для історії права”.
В обласному архіві м. Тернополя збереглися книги, які містять регулярні метричні внесення протягом сотні років, де зареєстровані хрестини новонароджених[1]. Записи в них заносилися поступово, протягом певного часу. Вони є, по суті, єдиним джерелом, яке дає найповніше уявлення про українські жіночі особові назви, оскільки так звані люстрації, описи замків, староств, міст, козацькі реєстри характерні тим, що тут здебільшого маємо тільки чоловічі особові назви, за незначною кількістю винятків, коли фіксувались імена жінок-вдів, які через відсутність у родині особи чоловічої статі були главами дому.
Джерелом дослідження особових імен м. Тернополя ХХ століття є метричні книги та журнали видачі свідоцтв про народження Тернопільського міського загсу, оскільки із 1950 року до сьогодні новонароджених реєструє саме він (тепер міський відділ реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції).
Досліджуючи іменнúк м. Тернополя ХХ століття, послуговуємося також лексикографічними матеріалами.
Об’єктом дослідження є чоловічі та жіночі імена новонароджених міста Тернополя ХІХ- ХХ століть.
Предмет дослідження. Якісний та кількісний склад антропонімікону м.Тернополя ХІХ-ХХ ст. Термін „антропонімікон” вживається на означення, по-перше, словника або списку антропонімів, який зазвичай складається окремо для особових імен (по батькові від них), для прізвищ, прізвиськ, застарілих неканонічних імен; по-друге, репертуару імен певного народу чи соціуму у визначений період. Те саме, що іменнúк. У нашій роботі ми керуємося другим визначенням.
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань застосовуємо такі основні методи, як описовий, статистичний (шляхом суцільної вибірки імен за кожним десятиліттям), використовуються також елементи зіставної методики. У дисертаційній роботі залучаємо методику хронологічних зрізів та кількісно-якісний метод, запроваджені ще В.Д.Бондалетовим. Методика хронологічних зрізів полягає в тому, що імена розділені на групи, так звані хронологічні зрізи за десятками років. До кількісно-якісного методу вдаємося для визначення широковживаних та маловживаних імен.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено аналіз складу чоловічого і жіночого іменникá м. Тернополя протягом значного часового проміжку ХІХ-ХХ століть, охарактеризовано його динаміку. Вивчення антропонімікону за даними актових записів та журналів видачі свідоцтв про народження дозволив уперше виявити організацію іменникá м. Тернополя, його статистичну структуру, темпи та причини оновлення, особливості функціонування імен. Запропоновано окремі рекомендації щодо застосування подібних досліджень.
Прикладом ґрунтовного дослідження іменникíв окремих регіонів України є праці П.П.Чучки „Антропонімія Закарпаття” [163], О.Ю.Карпенко „Особові імена російського населення Півдня України” [48;49;50], О.Ю.Касім „Особові імена Одещини” [55;56], Л.В.Кракалії „Антропонімія Буковини” [70;71], С.Є.Панцьо „Антропонімія Лемківщини” [101;102], Г.Д.Панчук „Антропонімія Опілля” [104], І.Д.Сухомлина „Антропонімія Нижнього Дніпра і деякі питання заселення степової України” [143], Л.В.Чувашової „Сучасний іменнúк Буковини” [162], С.В.Шеремети „Антропонімія Північної Тернопільщини” [173] та ін.
Теоретичне значення. Робота має важливе значення в науковому та дослідницькому плані. В ній уперше проаналізовано багатий фактичний матеріал 491 ім’я, почерпнуте із історичних джерел (матеріалів Парафіяльного управління і римо-католицького деканату м. Тернополя), та 277 сучасних імен (130 чоловічих, 147 жіночих), зафіксованих в актових записах про народження. У наших матеріалах трапилося більше 60 варіантів чоловічих і жіночих імен, записаних у метричних книгах римо-католицького деканату та Парафіяльного управління м. Тернополя, а особливо в актових записах про народження Тернопільського міського загсу 1950-1960 рр. Більшість аналізованих імен представляють офіційні варіанти, оскільки вони почерпнуті з офіційних списків, проте дуже часто варіативність імен спричинювала потрапляння у документи розмовно-побутових, скорочених (усічених) варіантів. Саме з цієї причини в іменникý міста Тернополя з’явилися гіпокористики та демінутиви (співвідношення офіційних і розмовних варіантів імен 60:10). Як відомо, в усному мовленні їх використовується набагато більше, ніж це фіксують офіційні списки.
Показано системний характер впливу соціальних чинників та їх специфіку на квантитативні та квалітативні параметри національного іменникá. Це дасть змогу краще зрозуміти структуру антропонімікону, повніше окреслити екстралінгвальні причини, що сприяють його еволюції.
Практичне використання. Одержані результати можна використати у подальших наукових дослідженнях та всебічному вивченні антропонімії. Фактичний матеріал та результати його дослідження можуть застосовуватися у літературі та історичній практиці для зображення колориту, дотримання звичаїв і традицій українського народу, у практиці викладання курсів „Етнографія України”, „Українознавство”, „Історія рідного краю” в загальноосвітніх закладах та в позакласній роботі з учнями; у вищих навчальних закладах у читанні спецкурсів з української антропонімії. Матеріали дисертації можуть використовуватися для укладання загальнослов’янських словників власних особових назв.
Особистий внесок автора полягає у зборі, систематизації та аналізі багатого фактичного матеріалу чоловічих та жіночих особових імен з доступних архівних матеріалів, актів про народження та журналів видачі свідоцтв про народження. Усі результати дослідження розроблено самостійно.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 8 статтях, серед них 6 в наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові, 2 у матеріалах наукових конференцій.
Матеріали за темою дисертації було апробовано на науковій конференції, присвяченій 130-річчю з дня народження Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2001); Всеукраїнській науковій конференції „Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан та перспективи розвитку” (Тернопіль, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Лінгводидактичні аспекти викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах” (Тернопіль, 2004 р.); щорічних звітних конференціях викладачів та аспірантів ТНПУ імені Володимира Гнатюка протягом 2001-2005 рр.
Окремі питання за темою дисертаційного дослідження виголошувалися на науковому семінарі „Проблеми української ономастики”, який діє на кафедрі української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

[1] У метричних книгах Парафіяльного управління і римо-католицького деканату м. Тернополя записи ведуться латинською мовою із незначними вкрапленнями польської. Зазначено ім’я дитини, прізвище, хто хрестив, рідні і хрещені батьки. Національність не вказується [МкнПУ і Р-кд, ф.73, 80, 84 та ін.]

Список литературы

ВИСНОВКИ

Імена людей це знаки, на основі яких індивідуалізується та ідентифікується особа. Вони займають чільне місце в лексичному складі сучасної української мови, адже це частка історії кожного народу, у них відображаються різні соціальні процеси, яким підпорядковуються різні групи людей.
Досліджуючи особові імена м. Тернополя ХІХ-ХХ ст., ми прийшли до таких висновків:
1. Теоретичний аналіз та опрацювання праць з антропонімії дозволив виділити ряд лінгвістичних проблем та різні підходи вчених у лінгвістичній науці, а саме: співвідношення між загальними назвами (апелятивами) та власними (пропріальними), словотвірна (дериваційна) структура антропонімів, питання про способи ідентифікації осіб, класифікація антропонімного матеріалу, офіційні і розмовні варіанти особових імен, трактування українських автохтонних власних особових назв, проблеми історичної антропонімії, статика і динаміка мови, а також методи синхронічного та діахронічного опису антропонімійного матеріалу.
2. У дисертаційному дослідженні проаналізовано чотириста дев’яносто одне ім’я, почерпнуте із історичних джерел (матеріалів Парафіяльного управління і римо-католицького деканату м. Тернополя), та двісті сімдесят сім сучасних імен (сто тридцять чоловічих, сто сорок сім жіночих), зафіксованих в актових записах про народження.
Підхід до способу подачі матеріалу (кожне десятиліття) дозволив простежити динаміку іменникá, зокрема зміни і його оновлення, збереження класичних і появу нових, які не функціонували раніше, форми імен, поступове проникнення в офіційні документи розмовно-побутових варіантів імен, частотність вживання тих чи інших імен впродовж десятків і більше років.
3. Мотиви найменування бувають різні. У ХІХ столітті в чоловічому іменникý переважає пласт календарних імен (Іван, Михайло). Давні слов’янські імена становлять мізерну частину (біля 2%): Владислав, Володимир, Казимир, Святослав. Основними мотивами найменування новонароджених у ХІХ столітті можна визначити такі:
1) релігійний фактор. Адже з кінця ХIV до ХІХ століття батьки обирали ті імена, які їм пропонував священик, бо церква юридично володіла правом реєстрації новонароджених. Деякі імена згадувались у Святцях по декілька разів;
2) родинні традиції. Цей принцип полягав у тому, що дитині давали ім’я одного з батьків чи близьких родичів.
У наш час вибір імені є юридично вільним і в усіх випадках залежить виключно від волі найменувачів, тобто батьків. Основні фактори, які посприяли популярності того чи іншого імені у ХХ столітті:
1) милозвучність імені. Батьки дають дитині приємне, милозвучне ім’я, яке подобається (суб’єктивний фактор);
2) релігійний фактор. При виборі імені користуються церковним календарем і називають дитину іменем того святого, на день якого дитина з’явилася на світ;
3) збереження сімейних традицій найменування новонародженого на честь батька, дідуся, близького родича (Василь, Іван, Микола, Михайло, Павло; Тетяна, Оксана, Любов, Людмила);
4) „фактор моди”, який „підносить” те чи інше ім’я в певний період (Арсен, Вадим, Денис, Максим, Ростислав; Анастасія, Вікторія, Діана).
4. Серед етимологічних груп ХІХ століття переважають чоловічі імена грецького походження (зафіксовано 22 імені): Alexander, Alexius, Andreas, Bartholomans, Blasius, Dymitr, Eugenius, Eustahius, Georgius, Gregorius, Hilarion, Leo, Myron, Nicolaus, Onophrios, Petrus, Philippus, Stephanus, Theodorus, Theophilius, Timothas, Vlasius, що становить 35,48% від усіх одиничних чоловічих імен цього періоду. Велику частку становлять також латинські імена: Adalbertus, Antonius, Clemens, Constantinus, Cornelius, Felix, Idanacus, Ignatius, Julianus, Justinus, Laudus, Laurentius, Lucas, Marianus, Martinus, Maximus, Paulus, Romanus, Severinus, Victor (всього 20 одиниць, або 32,25%). У цей період зафіксовано 9 імен давньоєврейського походження: Daniel, Elias, Emanuel, Jacobus, Joannes, Josephus, Mathias/Matheus, Michael, Simon, що становить 14,51% від усієї кількості чоловічих імен ХІХ століття. Невелику частину складають слов’янські оніми: Bohdanus, Jaroslaus, Ladislaus, Siatoslav, Stanislaus, Vladimirus (всього 6 одиниць, або 9,67%) та імена, запозичені з інших мов: Eduardus, Leonardus, Rudolphus (4,83%). Досліджуючи етимологічні групи чоловічих імен ХІХ століття, ми зафіксували два імені, які не тлумачаться у словниках власних імен людей: Isidorus, Vincentius.
За аналогією до чоловічих серед жіночих онімів переважають імена грецького походження: Agapha, Ahaphia, Anastasia, Angela, Apollonia, Catharina, Eudoxia, Eugenia, Euphrosina, Euphymia, Helena, Irena, Martha, Melania, Olexandra/Alexandra, Parascaeva, Pelagia, Sophia, Stephania, Thekla, Theodora, Theodosia, Theophilia, Xenia всього 24 одиниці, що становить 46,15% від усіх зафіксованих одиничних жіночих імен ХІХ століття. Жіночих імен латинського походження зафіксовано 16: Albina, Antonina, Clara, Claudia, Cornelia, Julia, Julianna, Justina, Marianna, Matrona, Paulina, Regina, Rosalia, Sabina, Valeria, Victoria, що становить 30,76% від наявних у матеріалах одиничних жіночих імен цього періоду. Серед імен давньоєврейського походження зафіксовано такі: Anna, Elizabetha, Joanna, Maria, Michalina всього 5 імен, або 9,61%. 6 одиниць (11,53%) складають імена, запозичені з інших мов: Сarolina, Eleonora, Emilia, Fhilomena, Isabella, Olga. Серед жіночих імен цього періоду зафіксовано лише один слов’янський онім Ladislava (1,92%).
Етимологічні групи чоловічих імен ХХ століття представлені так: найбільш чисельною є група імен грецького походження зафіксовано 39 онімів (Анатолій, Василь, Мирон, Онисим, Рафаїл, Тарас, Трифон), що становить 37,5% від усієї кількості зафіксованих одиничних офіційних чоловічих імен. Другу позицію займають антропоніми латинського походження (Адріан, Віктор, Корній, Мар’ян, Устим, Фелікс) всього 20 одиниць, що становить 19,23%. У ХХ столітті помітно зросла кількість імен слов’янського походження, їх зафіксовано 19 одиниць: Богдан, Богодар, Борис, Борислав, Вадим, Владислав, Володимир, Всеволод, В’ячеслав, Ждан, Казимир, Любомир, Мечислав, Мирослав, Ростислав, Святослав, Станіслав, Чеслав, Ярослав. Слов’янські оніми становлять 18,26%. У досліджуваному іменнику зафіксовано 15 імен давньоєврейського походження: Адам, Давид, Данило, Захар, Іван, Ілля, Йосип, Матвій, Михайло, Мойсей, Назарій, Семен, Симон Тадей, що становить 14,42% від усієї кількості наявних офіційних чоловічих імен. У ХХ столітті в іменник м. Тернополя проникають імена, запозичені з інших мов, їх трапилося 8 одиниць: Артур, Едуард, Ігор, Карл, Олег, Ричард, Руслан, Тимур, що становить 7,69%. У цей період зафіксований один новотвір Владлен, а також наявні два оніми, незафіксовані у словниках власних імен людей: Зореслав, Теодозій.
Серед етимологічних груп жіночих імен ХХ століття панівну позицію теж займають імена грецького походження (Алла, Варвара, Галина, Катерина, Майя, Пелагія, Роксана, Текля, Фаїна, Феофана, Христина) всього 40 одиниць, що становить 31,74% від усіх наявних офіційних жіночих імен ХХ століття. На другій позиції залишаються імена латинського походження, їх зафіксовано 27, або 21,42% (Альбіна, Андріана/Адріана, Валентина, Діана, Карина, Нонна, Тетяна, Юліана. Велику кількість порівняно з попереднім досліджуваним періодом становлять імена, запозичені з інших мов, їх зафіксовано 27 (21,42%): Аліна, Аліса, Анжела/Анжеліка, Божена, Віола, Віолетта, Евеліна, Елеонора, Еліна, Елла, Ельвіра, Емілія, Жанна, Ілона, Інеса, Ірма, Кароліна, Ліана, Ліліана, Мальвіна, Ольга, Поліна, Рита, Руслана, Сніжана, Яна, Яніна. Кількість жіночих слов’янських імен ХХ століття порівняно з ХІХ теж помітно зростає, зараз їх зафіксовано 19 (15,07%): Богдана, Богуслава, Віра, Владислава, Володимира, Злата, Зоряна, Казимира, Любов, Любомира, Людмила, Мирослава, Неля, Ростислава, Ружана, Світлана, Станіслава, Таміла, Ярослава. Давньоєврейські жіночі імена займають лише 7,14%, їх зафіксовано 9: Анна, Єлизавета, Іванна, Даниїла, Михайлина, Сусанна, Марія, Соломія, Тамара.
Отже, порівняльний аналіз іменникá м. Тернополя ХІХ і ХХ століть дозволив розподілити етимологічні групи за панівними позиціями. Чоловічий антропонімікон виглядає так: ХІХ століття грецькі, латинські, давньоєврейські, слов’янські, запозичені з інших мов, незафіксовані словниками; ХХ століття грецькі, латинські, слов’янські, давньоєврейські, запозичені з інших мов, новотвори, незафіксовані словниками. Жіночий антропонімікон представлений так: ХІХ століття грецькі, латинські, давньоєврейські, запозичені з інших мов, слов’янські; ХХ століття грецькі, латинські, запозичені з інших мов, слов’янські, давньоєврейські, новотвори, незафіксовані словниками.
5. В іменникý м. Тернополя ХІХ ст. функціонують імена різних етнічних груп, з яких найповніше представлені імена українців та поляків.
Склад наявних антропонімів українського іменникá характеризується стабільністю, загалом не виходячи за межі загальнонаціонального іменникá. Польські чоловічі імена в іменникý м. Тернополя ХІХ століття функціонують паралельно з українськими, проте на початку століття не вирізняються великою частотністю, лише в останні десятиліття (1870-1900 рр.) кількість їх збільшується, а чоловічі імена поляків трапляються майже в такій же кількості, що й українців.
У писемних пам’ятках досліджуваного періоду, в метричних книгах, які ідентифікують жінок незалежно від їх соціальної приналежності, переважають власні особові імена церковно-християнського походження.
Жіночий іменник цікавий тим, що протягом усього століття панівні позиції зберігають антропоніми Анна, Марія, Маріанна. Ім’я Катерина послабило свої позиції. Перебуваючи в лідерах майже півстоліття, згодом воно стає менш вживаним і в 1890 році мало лише одного носія.
Зіставивши кількісні показники чоловічих і жіночих українських та польських імен, можна засвідчити, що іменнúк розвивається неоднаково. Це простежується і в зростанні кількості новонароджених, і в наборі імен для їх найменування.
6. Основу чоловічого іменникá становлять такі імена: Антон, Василь, Григорій, Іван, Михайло, Петро. Непопулярними серед тернополян ХІХ століття були такі чоловічі імена, як Варфоломій, Владислав, Данило, Дмитро, Емануїл, Євстахій, Ієронім, Іларіон, Клавдій, Климентій, Костянтин, Онуфрій, Пилип, Теофіл, Устин.
7. Основу жіночого іменникá становлять антропоніми: Анна, Катерина, Марія, Маріанна, Текля. Найменш вживаними в Тернополі у ХІХ столітті були жіночі імена Агафія, Єфимія, Єфросинія, Корнелія, Ксенія, Марта, Матрона, Меланія, Пелагея, Теофілія.
8. У запроваджених обов’язкових метриках фіксуються в основному імена церковного календаря. Християнські імена прижилися в слов’янському середовищі. У результаті різних взаємин у найменування українців вкорінюються перейняті з чужомовних іменників імена, напр.: Альбіна, Ізабелла, Клара.
9. У досліджуваному регіоні виявлено значний відсоток подвійних імен, які вживаються паралельно (одночасно) для означення однієї й тієї ж особи. Розгляд кількісного та якісного складу іменникá м. Тернополя у ХІХ столітті засвідчує наявність двохсот сімдесяти дев’яти подвійних імен. Збереження в Україні традиції подвійного імені пояснюється насамперед стійкістю багатовікових традицій їх уживання. Можливо, у деяких випадках такими іменами називали з містичних мотивів, наприклад, щоб уберегти дитину від злих сил і чарів. Подвійні імена є також продовженням давніх традицій у Галичині. Вони нерідко даються за сімейною традицією (на честь батька/матері, дідуся/бабусі чи одне ім’я дається відповідно до імені у „Святцях”, друге за іменем матері/батька, бабусі/дідуся тощо). Як відомо, у кожного народу система імен укладалась протягом довгого часу і в нерозривному зв’язку з укладом життя, соціальними умовами, віруваннями, звичаями, традиціями, забобонами та ін.
Традиція називання дитини кількома іменами виникла, мабуть, з бажання віддати її в руки „небесних патронів”, знову ж таки для міцнішого захисту. Католицька церква, як відомо з історії, регламентувала кількість імен досить суворо.
Найбільш продуктивним можна назвати період 1870-1900 рр., коли кількість подвійних імен інколи навіть переважає одиничні, на противагу 1810-1840 рокам, коли подвійні імена взагалі відсутні. У парі подвійного імені зафіксоване збереження давньої традиції: одне ім’я християнське, друге слов’янське: Alexius-Casimirus, Dionysius-Bohdan, Bronislaus-Constantinus, Eugenius-Ladislaus, Josephus-Stanislaus, Marianus-Ladislaus, Roscislaus-Josephus.
У 1850 році зафіксовано 5-елементне ім’я Antonina-Marianna-Josephina-Vincentia-Julia для найменування дівчини української національності.
10. Іменнúк ХХ століття цікавий і багатогранний. Незважаючи на багатонаціональне населення міста, особливо у 1940-1960 рр., основу як чоловічого, так і жіночого іменникá становлять українські традиційні імена, які активно функціонують упродовж століття. Це дає нам право говорити про власне український іменнúк міста. Виняток становить хіба що 1940 рік, де представлені імена, взяті з церковних книг, і де наявні носії польських імен.
Якщо у ХІХ (1870-1900 рр.) та 1940-х рр. ХХ століття наявність подвійних імен в антропоніміконі міста була дуже поширеною, то в межах від 1950 до 2000 року кількість подвійних імен значно зменшилася. Причину вбачаємо в тому, що друге ім’я (за бажанням батьків) дається церквою при хрещенні дитини і не завжди фіксується в актах про народження міського відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.
11. Характерною особливістю власного особового імені є те, що воно часто змінює свою структуру, тобто виступає у різних варіантах. Більшість аналізованих антропонімних одиниць представляють офіційні імена, оскільки вони почерпнуті із офіційних списків, однак в іменникý м. Тернополя засвідчено різні варіанти: „явища малої взаємодії” (змішування мовних норм): Богданна, Інесса, Надия, Никола. Саме з цієї причини в іменникý міста з’явилися гіпокористики, утворені від українських імен (Віта, Дара, Мирося, Слава).
12. Проаналізувавши чоловічий іменнúк ХХ століття, засвідчуємо, що склад частотного десятка чоловічого іменникá постійно оновлювався, збагачуючись новими іменами. Виняток становить IV зріз (1980-ті рр.). Особливістю цього десятка, порівняно з попереднім, є те, що не з’явилося жодного „нового” імені. Проте переважну більшість становлять все ж традиційні імена, здавна відомі жителям міста і перевірені багаторічною практикою найменування осіб (Василь, Віктор, Віталій, Володимир, Олександр, Сергій). У різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найуживаніших імен перебувало 22 особових імені: Андрій, Анатолій, Богдан, Валерій, Василь, Віктор, Віталій, Владислав, Володимир, Дмитро, Ігор, Максим, Микола, Назарій/Назар, Олег, Олександр, Петро, Роман, Руслан, Сергій, Тарас, Юрій.
Широковживані імена здебільшого підвищували свій статус і входили до складу частотного десятка. Однак їх розвиток відбувався нерівномірно. Група широковживаних чоловічих імен нижче першого десятка нараховує 28 антропонімів: Анатолій, Андрій, Арсен, Богдан, Борис, Вадим, Василь, Віктор, Віталій, Денис, Дмитро, Іван, Ігор, Любомир, Максим, Микола, Михайло, Олег, Олексій, Павло, Петро, Роман, Ростислав, Руслан, Сергій, Степан/Стефан, Тарас, Ярослав. З них - 12 імен ніколи не піднімалися у групу частих: Арсен, Борис, Вадим, Денис, Іван, Любомир, Михайло, Олексій, Павло, Ростислав, Степан/Стефан, Ярослав.
Миттєвим зростанням популярності характеризуються імена Борис, Олексій, Павло, Степан/Стефан, перебуваючи в групі широковживаних протягом одного-двох зрізів. Із групи мало- або найменш уживаних до групи широковживаних піднялися антропоніми Арсен, Вадим, Денис, Любомир, Ростислав. Ймовірно, що на миттєве зростання популярності цих імен вплинув фактор „моди”, особливо під кінець століття. Серед широковживаних імен нижче першого десятка перебувають українські традиційні імена та імена-запозичення. Набір широковживаних імен кожного зрізу не є великим при значній кількості носіїв. Найвищий відсоток широковживаних імен спостерігається у VI зрізі 31,83%, а найменший у І (9,83%).
Дослідження маловживаних та найменш уживаних імен свідчить про те, що ця група імен досить чисельна. Ми поділили їх на власне-маловживані і найменш уживані. За досліджуваний період у групі власне-маловживаних перебувало 37 чоловічих антропонімів, з яких 21 перебував у центральній частині іменникá: Анатолій, Богдан, Борис, Вадим, Валерій, Віталій, Денис, Дмитро, Іван, Любомир, Максим, Михайло, Назарій/Назар, Олексій, Ростислав, Павло, Петро, Руслан, Степан, Тарас, Ярослав і 16 імен ніколи не підвищували свого статусу, тобто не піднімалися вище маловживаних: Антон, Артем, Артур, Валентин, В’ячеслав, Геннадій, Григорій, Данило/Даниїл, Едуард/Едвард, Євгеній/Євген, Ілля, Костянтин, Леонід, Орест, Святослав, Станіслав. Серед маловживаних можна виділити наскрізні імена, які майже постійно функціонували протягом досліджуваного періоду (Євгеній/Євген, Олексій). Другу групу маловживаних імен становлять найменш уживані, проте більшість з них на тому чи іншому етапі досліджуваного періоду піднімалися із групи найменш уживаних до групи власне маловживаних, кількість яких нижча середнього коефіцієнта однойменності, бували в статусі широковживаних і навіть найуживаніших.
Дослідження рідкісних імен засвідчує, що в іменникý функціонувало 39 антропонімних одиниць. Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у VI зрізі (2000 р.) 10, найменша у IV 3 одиниці. Одним із напрямів розвитку іменникá є відновлення і повернення раніше відомих імен: Богодар, Дем’ян, Ждан, Захар, Іриней, Корній, Матвій, Микита, Нестор, Омелян, Онисим, Платон, Трифон, Теодозій, а також запозичення антропонімів з інших мов: Ернест, Карл, Кристиан, Модест, Мойсей, Симон. Межі іменникá розширюються за рахунок подвійних імен, які функціонують паралельно з одиничними. Склад частотного десятка жіночого іменникá оновлювався не постійно, зокрема у ІІІ та IV зрізах (1970-ті, 1980-ті рр.) не додалося жодного „нового” імені. Продовжують функціонувати одні і ті ж імена, змінюючи лише місцезнаходження. Частотні ж десятки інших зрізів постійно оновлювалися. Додавалося по 2-3 „нових” особових імені, витісняючи з ужитку інші.
В антропоніміконі міста виявлені чужомовні імена, якими названо новонароджених не української національності, котрі населяють місто. Протягом 1950-2000 рр. зафіксовано 24 чужомовних імені: Азер, Візбор, Еміль (тадж.), Ашот, Ернест, Ренат (вірм.), Йоспер, Чеслав (носіями є чехи), Шенга (євр.), Ален, Збігнев, Марек, Томаш (пол.), Серго, Соболь (груз.), Гажга (абхазьке), Вільгельм (гр.), Єгор, Рафаил (рос.), Отто (угор.), Ахмед, Вархан (палест.), Емірах (йорд.), Рустам (сирієць).
Такі імена засвідчують наявність серед корінного українського населення м. Тернополя національних меншин.
13. Проаналізувавши жіночий іменнúк м. Тернополя, засвідчуємо, що в різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найбільш уживаних жіночих імен перебувало 22 особових імені: Аліна, Анастасія, Валентина, Вікторія, Галина, Діана, Ірина, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Марія, Мар’яна, Надія, Наталія, Оксана, Олена, Ольга, Світлана, Тетяна, Христина, Юлія. 40 років поспіль у складі найуживаніших перебували антропоніми Галина, Ірина, Наталія, Ольга, 50 років антропонім Тетяна. Особове ім’я Марія займало панівні позиції, починаючи із ХІХ століття. Протягом ХХ століття воно продовжувало функціонувати і не опускалося нижче рівня широковживаних.
Стабільну основу частотного десятка жіночого іменникá становлять традиційні імена Галина, Ірина, Людмила, Надія, Наталія, Ольга, Олена, Світлана, Тетяна.
Зіставлення найуживаніших імен середини та кінця ХХ століття засвідчує суттєві зміни, які полягають у втраті старих і появі та функціонуванні „модних” імен, запозичених із західноєвропейських мов.
Порівнюючи чоловічий і жіночий іменникú, виявляємо, що набір імен частотного десятка оновлювався неоднаково. Якщо чоловічий оновився на 60%, то жіночий на 80%. Жіночий іменнúк більш різноманітний і схильний до змін. Він починає свідомо розширюватися за допомогою імен західного типу. Чітко простежується фактор моди на імена Діана, Ілона, Ліана, Ліліана.
Більшість широковживаних жіночих імен підвищувала свій статус і входила до складу частотного десятка найуживаніших імен. Група широковживаних імен нижче першого десятка нараховує 32 антропоніми: Анна (Ганна), Анастасія, Алла, Валентина, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Катерина, Лариса, Лілія, Любов, Людмила, Марія, Мар’яна, Марта, Надія, Наталія, Оксана, Олександра, Олена, Ольга, Світлана, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Із поданих антропонімів 18 піднімалися у групу найбільш уживаних: Анастасія, Валентина, Вікторія, Ірина, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Марія, Мар’яна, Надія, Наталія, Оксана, Олена, Ольга, Світлана, Софія, Юлія. 15 імен ніколи не підвищували свій статус і не піднімалися до складу частотного десятка: Анна (Ганна), Алла, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Лілія, Марта, Олександра, Соломія, Стефанія, Тамара, Уляна, Яна. Наскрізним широковживаним іменем можна назвати антропоніми Анна/Ганна (перебувало у статусі широковживаних протягом всього досліджуваного періоду ХХ століття, крім ІІ зрізу (1960-ті рр.). Миттєвим зростанням популярності характеризувалися антропоніми Анастасія, Алла, Валентина, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Мар’яна, Марта, Надія, Наталія, Оксана, Олександра, Олена, Ольга, Світлана, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Вони перебували у групі широковживаних протягом одного-двох зрізів. Характерним є те, що одні імена потрапляли до широковживаних з частотних (погіршували свій статус): Людмила, Надія, Оксана, Ольга, з широковживаних у частотні Наталія, інші з маловживаних, найменш уживаних або й взагалі відсутності (поліпшуючи свій статус): Анастасія, Алла, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Катерина, Мар’яна, Марта, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна.
Найвищий відсоток жіночих широковживаних імен спостерігався у VI зрізі (2000 р.) 25,93%, найменший у І (1950 р.) 7,69%.
Дослідження маловживаних жіночих імен, як і чоловічих, свідчить про те, що ця група імен доволі чисельна. Серед них наявні власне маловживані і найменш уживані. За досліджуваний період у групі власне-маловживаних перебувало 55 антропонімів для найменування новонароджених жіночої статі. Із них 28 коли-небудь входили до складу центральної частини іменникá: Алла, Аліна, Валентина, Вікторія, Віра, Ганна/Анна, Галина, Дарина/Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Катерина, Лариса, Лілія, Любов, Людмила, Марта, Надія, Оксана, Олександра, Олена, Світлана, Соломія, Софія, Тамара, Уляна, Христина, Яна/Яніна, 27 ніколи не підвищували свого статусу і не піднімалися вище статусу маловживаних: Альбіна, Ангеліна, Анжела/Анжеліка, Антоніна, Богдана, Валерія, Василина, Вероніка, Віта, Євгенія, Зінаїда/Зеновія, Іванна, Карина/Каріна, Леся, Лідія, Любомира, Маргарита, Мирослава, Неоніла, Ніна, Раїса, Олеся, Роксолана, Руслана, Юліана/Юліанна, Ярина, Ярослава.
Другу групу маловживаних імен становлять найменш уживані жіночі імена, проте більшість з них, як і чоловічі, на тому чи іншому етапі досліджуваного періоду піднімалися до групи власне-маловживаних, бували також у статусі широковживаних і найуживаніших.
Склад найменш уживаних особових імен поповнився за рахунок антропонімів Аліса, Валерія, Вероніка, Віолета, Евеліна, Ельвіра, Сніжана.
Протягом півстоліття зафіксовано 39 рідкісних жіночих імен: Андрія, Богуслава, Божена, Ванесса, Варвара, Весна, Вілена, Віталіна, Гелена, Геновефа, Густа, Даниїла, Данута, Елеонора, Еліна, Елла, Євдокія, Злата, Зоя, Ірма, Казимира, Кароліна, Клавдія, Клара, Ляня (Ліана/Ліліана), Мальвіна, Марита, Ольвія, Орися, Пелагея, Поліна, Раїса, Роксана, Ружана, Станіслава/Станислава, Текла/Текля, Теодозія, Фаїна, Феофана.
Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у ІІ зрізі 12 (з варіантами 14), найменша у І та IV зрізах 3 антропонімних одиниці. Межі іменникá ХХ століття розширюються за рахунок подвійних імен, котрі функціонують паралельно з одиничними (Віра-Оксана, Єва-Марія, Любов-Надія).
Жіночий іменнúк більш схильний до перемін моди, яка диктує популярність того чи іншого імені, в той час як у чоловічому переважають традиційно вживані, класичні імена.
Протягом досліджуваного періоду виявлено 9 чужомовних жіночих імен: Клара (Цукерман), Маура (євр.), Санга (адигейське): Ельжбета, Здізіслава, Людвіга, Францішка (пол.), Маріне (вірм.) У VI зрізі (2000 р.) в актових записах про народження зафіксовано потрійне ім’я Джавала-Антоніна-Евеліна (батько адигеєць, мати українка).
Подібні імена вносять цікаве розмаїття в антропонімікон міста.
14. У жіночому іменникý зафіксовано імена, що є паралельними утвореннями до чоловічих і виникли: а) за допомогою флексії: Андрій-Андрія, Богдан-Богдана, Валерій-Валерія, Віктор-Вікторія, Вілен-Вілена, Віталій-Віталія, Володимир-Володимира/Влодимира, Даниїл-Даниїла, Зиновій-Зиновія, Казимир-Казимира, Любомир-Любомира, Олександр-Олександра, Роман-Романа, Руслан-Руслана, Феофан-Феофана, Юліан-Юліана, Ярослав-Ярослава; б) за допомогою суфікса і флексії: Андрій-Андріана/Адріана, Антон-Антоніна, Віталій-Віталіна, Василь-Василина, Іван-Іванна, Євген-Євгенія, Михайло-Михайлина, Павло-Павлина, Степан-Степанида.
Межі жіночого іменникá м. Тернополя розширилися за рахунок давніх слов’янських композитів, фіксації яких немає у ХІХ ст.: Богуслава, Мирослава, Ростислава, Станіслава.
15. Основу як чоловічого, так і жіночого іменникá складають українські традиційні антропоніми, які активно функціонують упродовж століття. Оскільки антропонімійна система динамічна, вона постійно змінюється і оновлюється. Іменнúк оновлюється двома способами: за рахунок неологізмів нових імен (Весна, Ольвія) та повернення старих, призабутих імен-архаїзмів (Архип, Ждан), якими характеризуються, зокрема, останні десятиріччя ХХ століття.
16. Зіставлення іменникìв ХІХ і ХХ ст. показало, що наскрізними іменами антропонімікону були такі імена: Андрій, Антон, Василь, Володимир, Іван, Михайло, Роман, Павло, Петро, Степан; Анна, Маріанна, Марія, Катерина; широковживаними, які активно використовувалися для найменування новонароджених, були імена Микола, Олексій, Ярослав; Олена, Ольга; не користувалися популярністю серед тернополян імена Георгій, Данило, Іларіон, Корній; Ангеліна, Валерія. Дослідження іменникá м. Тернополя на різних часових зрізах виявило імена, які вийшли з ужитку: Варфоломій, Гіацинт, Ієронім, Климентій, Лаврентій, Онуфрій, Теофіл; Агафія, Єфимія, Єфросинія, Корнелія, Матрона, Меланія, Пелагея, Теофілія.
Вивчення та аналіз антропонімікону м. Тернополя збагатили і розширили ономастичні та культурологічні дослідження, адже це наша мова, історія, культура, минуле, сьогодення і майбутнє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белей Л.О. До питання про християнізацію іменникá українців // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Вип.37. Кіровоград, 2001. С.5-8.
2. Белей Л.О. Офіційні і розмовні варіанти // Українська мова і література в школі. 1986. № 6. С.63-64.
3. Белей Л.О. Як „промовляють” імена літературних персонажів: про мовні засоби української літературно-художньої антропонімії // Мовознавство. 2002. № 1. С.23-24.
4. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). К.: Издательство Киевского университета, 1972. 208 с.
5. Белоусова А. Имена лиц и их синтаксические свойства // Слово и грамматические законы языка. М., 1989. С.131-206.
6. Бестужев-Лада И.В. Исторические тенденции развития атропонимов // Личные имена в прошлом, настоящем, будущем. М.: Наука, 1970. С.24-33.
7. Білорус А. Про особові назви Західної Волині XVI століття // Архіви України. 1970. - № 3. С.36-42.
8. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменникá (назви осіб чоловічого роду). К., 1993. 214с.
9. Бірчак Б.Б. Основні засоби і способи ідентифікації особи на Гуцульщині в XVI-XVIII ст. // Проблеми взаємодії української та російської філології. Тернопіль, 1990. С.3-12.
10. Бирилло Н.В. Современные мужские имена Белоруссии // Антропонимика. М.: Наука, 1970. С.57-61.
11. Бірыла М.В. Беларускія антрапанімічныя назвы ў їх адносінах да антрапанімічных назвах інших славянскіх моў (рускай, українскай, польскай). Мінск: Навука і тэхніка, 1963. 57с.
12. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. Ўласныя імены, імены-мянушкі, імены по бацьку, прозвішчы. Мінск: Навука і тэхніка, 1966. 328 с.
13. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку. Дисертація на здобуття наук. ст. к. філол. наук. Львів, 1997. 280с.
14. Близнюк Б.Б. Особливості іменування особи на Гуцульщині в писемних пам’ятках XVII століття // Наукові записки ТДПІ. Серія: Українська лінгводидактика. Вип.1. Тернопіль, 1997. С.79-82.
15. Бойцун Л.С. Тернопіль у плині літ. Історико-краєзнавчі замальовки. Тернопіль: Джура, 2003. 390 с.
16. Бондалетов В.Д. Динамика личных имён в ХХ веке // Личные имена в прошлом, настоящем, будущем. М., 1970. С. 91-105.
17. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М: Просвещение, 1983. 224 с.
18. Бражникова Н.Н. Имена собственные в письменности Южного Зауралья XVII-XVIII вв. // Личные имена в прошлом, настоящем, будущем. М.: Наука, 1970. С.315-324.
19.&nbs