ДИСПОЗИТИВНІСТЬ ТА ОФІЦІЙНІСТЬ ПРИ ВИРІШЕННІ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШЕВЦОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.565

ДИСПОЗИТИВНІСТЬ ТА ОФІЦІЙНІСТЬ ПРИ ВИРІШЕННІ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ
СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДА ТА ЗНАЧЕННЯ ПРИЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА ПРИ ВИРІШЕННІ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ 11
1.1. Конфліктність податкових відносин як підстава виникнення податкового спору 11
1.2. Поняття та ознаки податкового спору 34
1.3. Поняття принципів адміністративного судочинства та їх роль
у вирішенні податкових спорів 61
Висновки до розділу 1 101
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ ДИСПОЗИТИВНОСТІ ТА ОФІЦІЙНОГО З’ЯСУВАННЯ ВСІХ ОБСТАВИН У СПРАВІ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ 105
2.1. Види принципів адміністративного судочинства 105
2.2. Принципи диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин
у справі як загальнопроцесуальні принципи та їх співвідношення
з іншими принципами адміністративного судочинства 139
2.3. Принципи диспозитивності та офіційного з’ясування всіх
обставин у справі при розгляді податкових спорів 151
2.4. Шляхи вдосконалення практики застосування принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів 172
Висновки до розділу 2 182
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ВСТУП
З прийняттям Конституції України головним пріоритетом державної політики, найвищою соціальною цінністю визнано людину, а її права і свободи та їх гарантії стали визначальними для змістовної характеристики діяльності держави. Розвиток демократії в нашій країні створив необхідні умови для формування та функціонування адміністративних судів. При здійсненні адміністративного судочинства адміністративні суди вирішують спори, що виникають у публічно-правовій сфері. При цьому сьогодні левову частку серед останніх становлять податкові спори – спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадовими та службовими особами щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Той факт, що нині спостерігається зростання кількості податкових спорів, свідчить про наявність великих невикористаних резервів у сфері правового упорядкування функціонування податкової системи та адміністративного судочинства в нашій країні.
Так, з моменту прийняття у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України ще й досі не вироблено єдиного, чіткого розуміння сутності публічно-правового спору, визначення якого надане в ст. 3 КАС України. Нерозробленою та законодавчо не закріпленою залишається й категорія податкового спору. Від вирішення цих питань багато в чому залежить визначення предмета юрисдикційної діяльності адміністративних судів, тобто меж їх підвідомчості.
Для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства суд займає активну позицію. Він фактично зобов’язаний зробити все, навіть вийти за межі позовних вимог, щоб захистити права особи, яка звернулась до суду. Такий обов’язок на адміністративні суди покладено через закріплення принципу диспозитивності, який надає цим судам повноваження виходити за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод чи інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, адміністративні суди для досягнення завдань адміністративного судочинства при розгляді справ керуються принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого на адміністративний суд покладено обов’язок вжити передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд зобов’язаний запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або навіть з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Проблеми застосування принципів диспозитивності та офіційності в адміністративному судочинстві вже були предметом уваги науковців. Але в існуючих наукових працях визначено лише загальні поняття цих принципів, без дослідження їх змісту, сутності, форми та меж застосування в адміністративному судочинстві. Існують також наукові праці, присвячені визначенню правової природи, ознак та сутності податкового спору. Проте ще й дотепер на дисертаційному рівні не було проведено дослідження змісту та особливостей реалізації згаданих принципів адміністративного судочинства при розгляді публічно-правових, зокрема податкових, спорів. Отже, існує потреба наукового дослідження «активної» ролі адміністративного суду, яка має бути спрямована на захист прав, свобод та інтересів громадянина, а не суб’єкта владних повноважень.
Таким чином, необхідність підвищення ефективності здійснення адміністративного судочинства, а також розроблення теоретичної бази для підготовки відповідних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання в цій сфері обумовлюють актуальність дослідження проблем реалізації принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів в адміністративному судочинстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено на виконання Резолюції № 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інституцій в Україні», Постанови Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні», Постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан правосуддя в Україні» від 27 червня 2007 р. № 1245-V, Указу Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006, яким схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, та п. 2.1, 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення і систематизація наукових знань про реалізацію принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів в адміністративному судочинстві, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного адміністративного та податкового законодавства в цій сфері.
Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
– з’ясувати існуючі причини конфліктів у сфері оподаткування;
– визначити поняття податкового спору;
– охарактеризувати особливості податкового спору;
– з’ясувати поняття та юридичну природу принципів адміністративного судочинства;
– провести класифікацію принципів адміністративного судочинства;
– дати характеристику принципів адміністративного судочинства;
– розкрити сутність принципу диспозитивності та його значення в адміністративному судочинстві, зокрема при вирішенні податкових спорів;
– розкрити зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його значення в адміністративному судочинстві, зокрема при вирішенні податкових спорів;
– виробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про адміністративне судочинство та податкового законодавства України.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства в Україні.
Предметом дослідження є принципи диспозитивності та офіційності при вирішенні податкових спорів в адміністративному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичний метод, формально-догматичний (спеціально-юридичний) метод, метод системного аналізу і синтезу, порівняно-правовий метод. Основним при здійсненні дослідження став діалектичний метод, за допомогою якого визначається суть досліджуваних явищ у єдності їх матеріального змісту і юридичної форми. Зокрема, за допомогою діалектичного методу з’ясовано сутність податкового спору, принципів права та принципів адміністративного судочинства. Порівняно-правовий метод використано при аналізі українського законодавства та порівнянні його із зарубіжним (європейським) щодо здійснення адміністративного судочинства. За допомогою юридико-технічного методу розглянуто специфіку доказування в адміністративному судочинстві при вирішенні податкових спорів. Формально-юридичний метод застосовано при аналізі нормативно-правових джерел дослідження, що дозволило виявити недоліки чинного законодавства та сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення У роботі також застосовувалися методи інтегрального, порівняльного аналізу результатів досліджень, які були проведені вченими з окреслених вище проблем. Усі ці загальнонаукові і спеціальні методи комплексно використовувались для повного і всебічного дослідження реалізації принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів в адміністративному судочинстві.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, адміністративного права та процесу, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників, зокрема: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко,
С. С. Алексєєва, М. І. Байтіна, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, В. М. Бевзенка, Г. А. Борисова, В. М. Гаращука, М. В. Горшеньова, В. М. Заріпова, І. Б. Коліушка, А. М. Колодія, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, В. В. Копєйчикова, І. Є. Криницького, О. В. Кузьменко, P. O. Куйбіди, М. П. Кучерявенка, Д. М. Лук’янця, Д. Б. Орахелашвілі, О. І. Остапенка, Ю. С. Педька, В. Г. Перепелюка, А. О. Селіванова, М. Ф. Стахурського, В. С. Стефанюка, М. М. Тищенка, Н. Ю. Хаманьової, І. В. Цвєткова, М. В. Цвіка, В. І. Шишкіна та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, матеріальні і процесуальні норми яких регулюють відносини у сфері відправлення адміністративного судочинства та вирішення податкових спорів. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становить практика вирішення адміністративними судами податкових спорів, дані судової статистики, політико-правова публіцистика, енциклопедичні та довідкові видання. Використано також особистий багаторічний досвід роботи здобувача суддею адміністративного суду.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється як самою постановкою проблеми, так і тим, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень реалізації принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів в адміністративному судочинстві. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– удосконалено визначення поняття «законний інтерес у сфері оподаткування» як відбитого в об’єктивному податковому праві або такого, що випливає з його загального змісту і гарантованого державою юридичного дозволу, що виявляється у прагненні суб’єкта податкових правовідносин користуватися конкретним благом, а також у можливості звертатися за захистом до компетентних органів з метою його задоволення;
– уперше на основі характеристики конфліктності податкових відносин як підстави виникнення податкового спору обґрунтовано висновок, що податковий спір викликається як конфліктом прав, так і конфліктом інтересів, що виникає у зв’язку з порушенням закріплених у Податковому кодексі України прав платників неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю контролюючих органів;
– удосконалено визначення податкового спору, під яким розуміється переданий на вирішення адміністративного суду правовий конфлікт, що виникає між платниками податків та контролюючими органами щодо встановленого порядку погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів;
– набула подальшого розвитку характеристика таких елементів податкового спору як його публічно-правовий характер, учасники, підстави, сфера та момент виникнення правового спору;
– удосконалено розуміння відмінностей між податковим спором і податковими правопорушеннями;
– подальшого розвитку набуло положення щодо розуміння адміністративного процесу лише як сфери діяльності адміністративних судів щодо розгляду і вирішення публічно-правових спорів;
– запропоновано законодавчо закріпити критерій розмежування господарської та адміністративної юрисдикції щодо вирішення податкових спорів – суб’єктний склад учасників спору, адже визначення учасників податкового спору має стати головним орієнтиром для розгляду таких спорів у порядку адміністративного судочинства;
– набуло подальшого розвитку з’ясування правової природи принципів адміністративного судочинства;
– удосконалено характеристику принципів адміністративного судочинства крізь призму принципів процесуального та адміністративного права;
– подальшого розвитку набула класифікація принципів адміністративного судочинства на основі виділення нових її критеріїв: форми нормативно-правового вираження та сфери дії;
– удосконалено розуміння специфіки доказування в адміністративному судочинстві, яка пов’язана з тим, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову;
– вперше визначено поняття та особливості реалізації принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів;
– сформульовано і обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адміністративне судочинство та податкового законодавства України в частині закріплення принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у сфері науково-дослідної діяльності результати дослідження можуть бути використані для подальшого розроблення теорії адміністративного процесу, зокрема проблем реалізації принципів адміністративного судочинства при вирішені публічно-правових спорів;
– у правотворчій діяльності висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані з метою вдосконалення закріплення у законодавстві про адміністративне судочинство принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів;
– у правозастосуванні одержані результати можуть бути використані з метою вдосконалення діяльності адміністративних судів та учасників адміністративного процесу щодо вирішення податкових спорів;
– у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, під час проведення занять із дисциплін «Адміністративне судочинство», «Податкове право»;
– у правовиховній сфері положення дисертації можуть послугувати матеріалом для роботи з підвищення рівня правової культури суддів, платників податків та працівників контролюючих органів.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох науково-практичних конференціях: «Публічні фінанси і фінансове право в умовах фінансової кризи в країнах Центральної та Східної Європи» (Львів, 2009), «Системоутворюючі категорії у фінансовому праві: стан та перспективи трансформації» (Харків, 2010), «Правове забезпечення оперативно-службової діяльності Служби безпеки України: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (Харків, 2010), «Особливості розгляду податкових спорів в контексті прийняття Податкового кодексу України» (м. Харків, 2011).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у чотирьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення поняття та особливостей реалізації принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час вирішення податкових спорів в адміністративному судочинстві. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Наголошено, що ефективне функціонування держави, забезпечення реалізації всіх її завдань та функцій неможливе без такого джерела бюджетних надходжень як податки. Однак кожен громадян зацікавлений у тому, щоб податки не перешкоджали покращенню його добробуту, а їх кількість і розміри були якомога меншими. Така ситуація, зрозуміло, призводить до певної конфронтації владних та зобов’язаних суб’єктів податкових правовідносин, що обумовлює виникнення конфліктів і, як наслідок, – податкових спорів.
Зроблено висновок, що податкова суперечка викликається як конфліктом прав, так і конфліктом інтересів, що виникає у зв’язку з порушенням закріплених у Податковому кодексі України прав платників неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю контролюючих органів. Виходячи з положень ст. 2 КАС України, саме на захист прав та законних інтересів платників податків має бути спрямовано зусилля при вирішенні податкових спорів у адміністративному судочинстві.
Дотримуючись конфліктного підходу при розгляді податкової суперечки, моментом виникнення останньої визнається ініціювання певною особою спору з метою застосування механізму захисту її прав та законних інтересів як в адміністративному порядку, так і в судовому.
Під податковим спором розуміється переданий на вирішення адміністративного суду правовий конфлікт, що виникає між платниками податків та контролюючими органами щодо встановленого порядку погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів.
Пропонується закріпити на законодавчому рівні визначення поняття «податковий спір», оскільки відсутність нормативно-правового його визначення призводить на практиці до невизначеності питання щодо віднесення розгляду та вирішення податкових спорів у господарських чи адміністративних судах.
З метою розмежування юрисдикції судів щодо вирішення окремих категорій справ, зокрема податкових спорів, запропоновано також законодавчо закріпити такий його критерій як суб’єктний склад учасників спору. Саме така характеристика має стати визначальним орієнтиром для вирішення та розгляду податкового спору як справи адміністративної юрисдикції в адміністративному судочинстві, оскільки закон об’єктивно не може чітко прописувати всі випадки життя, він повинен давати орієнтири (критерії) для визначення виду тих чи інших справ. За пропонованим критерієм вид юрисдикції – адміністративна чи господарська – визначатиме суб’єкт, до якого спрямовані позовні вимоги, а характер суб’єктивного права, яке порушено, для адміністративної юрисдикції не буде мати жодного значення.
Визначено особливості принципів адміністративного судочинства, якими керуються адміністративні суди, вирішуючи публічно-правові спори. З цією метою з’ясовано співвідношення зазначених принципів із загальними принципами права. Наголошується, що незважаючи на те, що принципи адміністративного судочинства породжені існуванням загальних правових принципів, вони не є аналогом, копією останніх, оскільки в них втілені концептуальні засади та вимоги саме адміністративного судочинства, що характеризують його спрямування – захист від порушень прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Специфічними рисами принципів адміністративного судочинства визнається те, що вони, по-перше, відображають найбільш суттєві, головні закономірності такого судочинства; по-друге, характеризують стійкі відносини та взаємозв’язки, властиві адміністративному судочинству як цілісному соціальному явищу; по-третє, відображають специфіку адміністративного судочинства; по-четверте, виступають орієнтиром у нормотворчій діяльності при вдосконаленні механізму вирішення спорів адміністративними судами; по-п’яте, дозволяють юрисдикційним органам при вирішенні публічно-правових спорів правильно застосувати чинне законодавство і об’єктивно, відповідно до законодавчих актів вирішувати конкретні публічно-правові спори; по-шосте, створюють і забезпечують належні умови здійснення адміністративного судочинства.
Принципи адміністративного судочинства визначено як базові (вихідні, нормативно-керівні) засади, стандарти, аксіоми, основоположні, фундаментальні, універсальні юридичні положення, що відображають найважливіші підвалини і закономірності судового адміністративного процесу, визначають його сутність, призначення і, виходячи з положень ст. 2 КАС України, спрямовуються саме на охорону прав і свобод людини і громадянина та їх об’єднань, побудову правової демократичної держави та громадянського суспільства, забезпечення законності і правопорядку.
Наголошується, що принципи адміністративного судочинства дозволяють окреслити межі розсуду осіб, які беруть участь у судовому процесі, сприяють розвитку однаковості і неупередженості в процесах переходу об’єктивного права в суб’єктивне (і навпаки), а фактичних відносин – у правові, тобто звести до мінімуму значення особистості, що здійснює застосування права, як такої за рахунок її (особистості) спеціальної професійної підготовленості.
Висловлено думку про недоцільність закріплення загальноправових принципів абсолютно в кожному галузевому нормативно-правовому акті. Стосовно галузевих та інституційних принципів зазначається, що вони мають знаходити віддзеркалення в галузевих та інституційних законодавчих актах, не дублюючи один одного. Зважаючи на це в Кодексі адміністративного судочинства України пропонується закріпити лише принципи, властиві саме адміністративному судочинству, що дозволить підкреслити його особливості порівняно з іншими видами судочинства.
Зроблено висновок, що перелік принципів адміністративного судочинства, визначений ст. 7 КАС України, не можна вважати вичерпним, його можна доповнити низкою засад, які забезпечують порядок вирішення конкретних публічно-правових спорів, наприклад, податкових.
Зазначається, що окреслення, законодавче закріплення і систематизація принципів адміністративного судочинства об’єктивно необхідні. Але їх виділення потребує врахування кількох вимог, до яких віднесено те, що ці принципи мають: 1) відображати тільки найбільш суттєві, головні закономірності та взаємозв’язки такого судочинства; 2) характеризувати лише стійкі закономірності, відносини та взаємозв’язки; 3) охоплювати переважно такі закономірності, правила, які властиві адміністративному судочинству як цілісному соціальному явищу; 4) відображати специфіку адміністративного судочинства, його відмінність від інших видів судочинства. Тому не будь-яке теоретичне положення, яке дослідники називають «принципом адміністративного судочинства», фактично можна віднести власне до принципів, оскільки часто до них відносять положення, які лише відображають (констатують) усі фактичні риси, властиві відправленню правосуддя.
Звертається увага на одночасне закріплення у ст. 7 і 11 КАС України принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, що свідчить про фактичне поєднання законодавцем трьох самостійних принципів судочинства. Підтримано думку, що сама собою змагальність сторін без активної позиції суду не може слугувати гарантією вставлення істини, а значить, і правосуддя. Однак попри взаємодію названих принципів, вони мають власний зміст, що не дозволяє говорити про їх розгляд як одного принципу. З огляду на це пропонується внести зміни до згаданих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Підкреслюється, що саме застосування принципів диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі (офіційності) є дієвим інструментом реалізації адміністративними судами покладеного на них обов’язку щодо захисту прав та інтересів платників податків у сфері оподаткування від порушень з боку контролюючих органів, оскільки завдяки цьому адміністративний суд у процесі розгляду адміністративних справ займає активну позицію.
Визначено особливості реалізації принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві, відповідно до якого суд може, а в деяких випадках зобов’язаний, вийти за межі вимог адміністративного позову. У такий спосіб реалізація судом принципу диспозитивності можлива у разі, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів. Таким чином, адміністративний суд не зв’язаний підставою адміністративного позову. Якщо під час розгляду адміністративної справи щодо податкового спору судом будуть встановлені обставини, які доводять порушення контролюючим органом прав платника податків (позивача), за захистом яких він звернувся до суду, суд, застосувавши принцип диспозитивності, зобов’язаний надати такий захист, незалежно від правильності обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.
Особливим (галузевим) принципом, що властивий лише адміністративному судочинству, визнається також принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі (принцип офіційності). Зазначений принцип передбачає активну роль суду і за своїм змістом може проявлятися в адміністративному судочинстві як обмеження принципу класичної змагальності сторін та класичного підходу до диспозитивності. Наявність цього принципу в адміністративному судочинстві обумовлюється специфікою публічно-правових відносин, яка полягає в нерівних можливостях сторін адміністративного спору, та завданням адміністративного судочинства.
Специфічною ознакою адміністративного судочинства визнається те, що тягар доказування в спорі, у тому числі й податковому, покладається на відповідача – контролюючий орган. Саме орган влади, до якого громадянин подав позов, повинен надати суду всі матеріали, що свідчать про правомірність його дій. Виходячи із задекларованого Кодексом адміністративного судочинства України принципу презумпції вини відповідача – суб’єкта владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції, вимоги платника податків (позивача) вважаються правомірними, поки протилежна сторона не доведе інше. Іншими словами, фактично йдеться про презумпцію правомірності вимог платника податків у справах про порушення його прав і свобод у сфері оподаткування.
Розуміння судами змістовної наповненості принципів диспозитивності та офіційності в поєднанні із завданням адміністративного судочинства названо надійним інструментом у забезпеченні дієвого та своєчасного захисту прав громадян, утвердженні верховенства права та побудові правової держави, адже зазначені принципи є фундаментом для побудови адміністративного судочинства та основним інструментом реалізації його основного завдання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер’янов. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
2. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів / В. Б. Авер’янов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – 2003. – Вип. 19. – С. 6–12.
3. Адміністративна юстиція в Україні : навч. посіб. / Г. О. Пономаренко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. – К. : Прецедент, 2009. – 200 с.
4. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – 514 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : в 2 т. Т. 1. Загальна частина / редкол.: В. Б. Авер’янов (голова) [та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
6. Адміністративне судочинство (судова практика в адміністративних справах). – 2010. – № 3–4. – С. 11–13.
7. Адміністративне судочинство : підручник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 256 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 1 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 361 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 2 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1972. – 394 с.
11. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : учеб. для студ. вузов, обучающихся по спец. «Правоведение» / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – Ч. 1. Сущность и основные институты административного права. – М. : ТЕИС, 1994. – 279 с.
12. Аскин Я. Ф. Принципы в системе философского знания / Я. Ф. Аскин // Принципы развития / под ред. Я. Ф. Аскина. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 295 с.
13. Байтин М. И. О принципах и функциях права: новые моменты / М. И. Байтин // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 4–16.
14. Бандурка А. М. Административный процесс / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – К. : Літера, 2001. – 336 с.
15. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підручник / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера, 2002. – 288 с.
16. Бахрах Д. Н. Административное судопроизводство, административная юстиция и административный процесс / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 19–25.
17. Бахрах Д. Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 7–19.
18. Башняк О. С. Принципи оподаткування та їх реалізація у податковому законодавстві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Башняк Оксана Сергіївна. – Х., 2004. – 190 с.
19. Бевзенко В. М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми : монографія / В. М. Бевзенко. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
20. Бевзенко В. М. Публічно-правові відносини: сутність та ознаки / В. М. Бевзенко // Право і Безпека. – 2009. – № 1. – С. 6–12.
21. Белоусов А. В. Процедуры разрешения налоговых споров по законодательству США / А. В. Белоусов ; под ред. А. Н. Козырина. – М. : Юриспруденция, 2008. – 120 с.
22. Бельский К. С. О системе административного права / К. С. Бельский // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 8–13.
23. Бержель Ж. Л. Общая теория права : пер. с фр. / Ж. Л. Бержель / под общ. ред. В. И. Даниленко. – М. : НОТА ВЕNЕ, 2000. – 575 с.
24. Битяк Ю. П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві / Ю. П. Битяк // Вісн. Акад. правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 51–60.
25. Бобров Р. Л. Основные проблемы теории международного права / Р. Л. Бобров. – М. : Междунар. отношения, 1968. – 234 с.
26. Бойко В. Ф. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення / В. Ф. Бойко // Право України. – 2002. – № 3. – С. 3–10.
27. Борисов Г. А. Общие принципы социалистического строя и советского права : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Г. А. Борисов. – Х., 1977.
28. Борисов Г. А. Отправные нормативные установления советского законодательства : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Г. А. Борисов. – Х, 1991. – 45 с.
29. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / Бородін Іван Лук’янович. – Х., 2004. – 405 с.
30. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права : учеб. пособие / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1963. – 197 с.
31. Бребэн Г. Французское административное право : пер с фр. / Г. Бребэн ; под ред. и со вступ. статьей С. Боботова. – М. : Прогресс, 1988. – 440 с.
32. Бутнев В. В. Спор о праве – организационное охранительное правоотношение / В. В. Бутнев // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство : межвуз. тематич. сб. – Ярославль, 1981. – С. 48–49.
33. Гаджиев Г. А. Предприниматель – налогоплательщик – государство: правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации : учеб. пособие / Г. А. Гаджиев, С. Г. Пепеляев. – М. : ФБК-ПРЕСС, 1998. – 592 с.
34. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні : монографія / В. М. Гаращук. –Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
35. Георгієвський Ю. В. Адміністративна юстиція : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. В. Георгієвський. – Х., 2004. – 19 с.
36. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? / С. Головатий // Вісн. Акад. правових наук України. – 2003. – № 2–3. –
С. 96–113.
37. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / І. П. Голосніченко. – Ірпінь : ІФЕІ, 1998. – 108 с.
38. Гончарук С. Т. Адміністративне право України. Загальна та особлива частини : навч. посіб. / С. Т. Гончарук. – К. : НАВСУ, 2000. – 239 с.
39. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : станом на 15 січ. 2011 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
cgi?nreg=436-15.
40. Грось Л. А. Гражданское и арбитражное процессуальное право – взаимосвязь с материальным правом / Л. А. Грось. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. – 279 с.
41. Гурвич М. А. Принципы советского гражданского процессуального права / М. А. Гурвич // Тр. ВЮЗИ. Т. 3: Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права. – М., 1965. – С. 3–61.
42. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. Современное написание : в 4 т. Т. 3 / В. И. Даль. – М. : АСТ ; Астрель, 2003. – 921 с.
43. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / [В. Б. Авер’янов, В. А. Дерець, А. М. Школик та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.
44. Дмитрик О. А. Содержание и классификация финансовых правоотношений : монография / О. А. Дмитрик ; под ред. Н. П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2004. – 160 с.
45. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе / Е. В. Додин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 192 с.
46. Елисейкин П. Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе (его понятие, место и значение) : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : / П. Ф. Елисейкин. – Л., 1974. – 39 с.
47. Елисейкин П. Ф. Спор о праве как общественное отношение / П. Ф. Елисейкин // Вопросы эффективности судебной защиты субъективных прав. – Свердловск, 1978. – С. 110–120.
48. Елистратов А. И. Основные начала административного права / вступ. слово д-ра юрид. наук В. В. Коноплева / А. И. Елистратов. – Симферополь : Оригинал М, 2007. – 512 с. – (Сер. «Классика конституционного и административного права»).
49. Елистратов А. И. Основные начала административного права / А. И. Елистратов. – М. : Изд. Г. А. Лемана и С. И. Сахарова, 1917. – 297 с.
50. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
51. Загальна теорія держави і права : підручник / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова [та ін.] ; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
52. Загряцков М. Д. Административная юстиция и право жалобы. В теории и законодательстве / М. Д. Загряцков. – [изд. 2-е, перераб. и значит. доп.]. – М. : Право и жизнь, 1925. – 244 с.
53. Заєць А. П. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. П. Заєць // Вісн. Акад. правових наук України. – 1998. – № 1 (12). – С. 3–15.
54. Зайцев И. М. Сущность хозяйственных споров / И. М. Зайцев. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 157 с.
55. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу / Н. Б. Зейдер. – М. : Юрид. лит., 1966. – 316 с.
56. Зеленцов А. Б. Спор о праве: теоретико-правовое исследование / А. Б. Зеленцов. – Калининград : КГУ, 2005. – 273 с.
57. Землин А. И. Налоговое право : учебник / А. И. Землин. – М. : Форум ; ИНФРА-М, 2005. – 304 с.
58. Земченко Н. А. Деятельность суда первой инстанции по предупреждению гражданско-правовых споров : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / Н. А. Земченко. – Свердловск, 1970. – 21 с.
59. Иванов Р. Л. Принципы советского права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Иванов Роман Леонидович. – Л., 1988. – 218 с.
60. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 5 січ. 2006 р. № 01-8/12 «Про Інформаційний лист Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005» // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 124–126.
61. Казимирчук В. П. Современная социология права : учебник / В. П. Казимирчук, В. Н. Кудрявцев. – М. : Юристъ, 1995. – 297 с.
62. Кант И. Сочинения : в 6 т. Т. 2 : пер. с нем. / И. Кант. – М. : Мысль, 1964. – 510 с. – (Сер. «Философское наследие»).
63. Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1988. – 176 с.
64. Кіценко В. С. Податковий спір як вид правового спору / В. С. Кіценко // Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрямки їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : зб. наук. праць за матеріалами круглих столів та Міжнар. інтернет-конф. / НДІ фінансового права. – К. : Вік прінт, 2009. – С. 292–297.
65. Кіценко В. С. Поняття та структура податкового спору як виду правового спору [Електронний ресурс] / В. С. Кіценко // Форум права. – 2010. – № 4. – C. 458–461. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
e-journals/FP/2010-4/10kvcvhc.pdf.
66. Ковалев Д. А. Конституционный принцип: его понятие, реальность и фиктивность / Д. А. Ковалев // Журнал рос. права. – 1997. – № 9. – С. 70–76.
67. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : станом на 2 квіт. 2011 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.
68. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комет. / Центр політико-прав. реформ ; за заг. ред. Р. О. Куйбіди. – 3-є вид. – К. : Юстиніан, 2009. – 976 с.
69. Козлов Ю. М. Административное право : учебник / Ю. М. Козлов, Л. Л. Попов. – М. : Юристъ, 2000. – 728 с.
70. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і права людини / М. І. Козюбра // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини) : тези доп. та наук. повідомл. (10–11 груд. 1998 р). – X. : Нац. акад. ім. Я. Мудрого, 1998. – С. 47–49.
71. Коліушко І. Адміністративні суди: для захисту прав людини чи інтересів держави? / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Право України. – 2007. – № 3. – С. 3–8.
72. Колодій А. М. Принципи права: ґенеза, поняття, класифікація, місце і роль у правовій системі України / А. М. Колодій // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – X. : Право, 2008. – С. 689–704.
73. Колодій А. М. Принципи права України : монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 205 с.
74. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
75. Комарова Н. А. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным средством установления объективной истины в судебном разбирательстве / Н. А. Комарова, В. З. Лукашевич // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 156–162.
76. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
77. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
78. Константий О. В. Верховенство права як основа спеціалізованого адміністративного судочинства в Україні // Бюл. М-ва юстиції України. – 2006. – № 2 (52). – С. 61–67.
79. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
80. Конфліктологія : [підруч. для студ. ВНЗ. юрид. спец.] / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова [та ін.] ; за ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. – Х. : Право, 2002. – 256 с.
81. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 430 с.
82. Коркунов Н. М. Русское государственное право : в 2 т. Т. 2 / Н. М. Коркунов. – СПб. :Тип. М. М. Стасюлевича, 1909. – 739 с.
83. Корф С. А. Административная юстиция в России : в 2 т. Т. 2 / С. А. Корф. – СПб. : Тип. Тренке и Фюсно, 1910. – 507 с.
84. Криницький І. Є. Податково-процесуальне провадження: актуальні проблеми формування поняття / І. Є. Криницький // Фінансове право. – 2008. – № 1 (3). – С. 4–8.
85. Крохина Ю. А. Финансовое право России : учеб. для вузов / Ю. А. Крохина. – М. : НОРМА, 2004. – 749 с.
86. Круглов В. А. Административный (административно-деликтный) процесс в Республике Беларусь / В. А. Круглов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск : Амалфея, 2008. – 396 с.
87. Кудрявцев В. Н. Юридическая конфликтология / В. Н. Кудрявцев // Вест. РАН. Т. 67. – 1997. – № 2. – С. 126.
88. Куплеваский Н. О. Административная юстиция в Западной Европе. Административная юстиция во Франции. Ч. 1 / Н. О. Куплеваский. – Х. : Унив. тип., 1879. – 267 с.
89. Курбатов А. Я. Теоретические основы сочетания частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности [Электронный ресурс] / А. Я. Курбатов // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2001. – № 1. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/press/black/2001-1/03_01_kurbatoff.shtml.
90. Куций О. А. Адміністративно-правові засоби забезпечення прав фізичних осіб у податкових правовідносинах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Куций Олександр Артемович. – К., 2004. – 210 с.
91. Кучеров И. И. Налоговое право России : курс лекций / И. И. Кучеров. − М. : ЮрИнфоР, 2006. – 448 с.
92. Кучерявенко М. П. Ставлення до адміністративної юстиції як напрямок розвитку української державності / М. П. Кучерявенко // Юрид. вісн. України. – 2009. – № 44 (748). – С. 3–15.
93. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права : в 6 т. Т. 2. Введение в теорию налогового права / Н. П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2004. – 600 с.
94. Лагода О. С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лагода Олександр Сергійович. – Ірпінь, 2007. – 187 с.
95. Ларина Н. В. Налоговые споры: теоретические аспекты / Н. В. Ларина // Налоговые споры: теория и практика. – 2004. – № 7. – С. 12–15.
96. Лившиц Р. З. Теория права : учебник / Р. З. Лившиц. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
97. Лозина-Лозинский М. А. Административная юстиция и преобразование Правительствующего Сената / М. А. Лозина-Лозинский // Журнал М-ва юстиции. – 1907. – № 1. – С. 121–169.
98. Лукашева Е. А. Принципы социалистического права / Е. А. Лукашева // Сов. государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21–29.
99. Лупарев Е. Б. Административно-правовые споры : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Лупарев Евгений Борисович. – Воронеж, 2003. – 467с.
100. Лупарев Е. Б. Понятие и признаки административно-правового спора // Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С. 44–51.
101. Лупарев Е. Б. Современные проблемы внесудебного порядка разрешения административно-правовых споров. Административно-правовой статус человека и гражданина (Седьмые «Лазаревские чтения») / Е. Б. Лупарев // Государство и право. – 2003. – № 11. – С. 38–40.
102. Малько А. В. Законный интерес как правовая категория / А. В. Малько, В. В. Субочев. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 359 с.
103. Малько А. В. Субъективное право и законный интерес / А. В. Малько // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 30–48.
104. Маляренко В. Т. Кримінальний процес в Україні: стан та перспективи розвитку : навч. посіб. для студ. ВНЗ : вибрані наукові праці / В. Т. Маляренко. – К. : Ін Юре, 2004. – 600 с.
105. Махновська Г. П. Риси і функції принципів права / Г. П. Махновська // Державне будівництво і місцеве самоврядування. – 2008. – № 16. – С. 46–54.
106. Мельник О. П. Конфлікт інтересів: шлях до зловживань чи вимушена необхідність / О. П. Мельник // Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрямки їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : зб. наук. праць за матеріалами круглих столів та Міжнар. інтернет-конф. / НДІ фінансового права. – К. : Вік прінт, 2009. – C. 296.
107. Миронова С. М. Механизм разрешения налоговых споров в Российской Федерации (финансово-правовой аспект) : монография / С. М. Миронова. – М., 2007. – 200 с.
108. Муромцев С. А. Определение и основное разделение права / С. А. Муромцев. – СПб. : Изд-во юрид. фак. СПбГУ, 2004. – 219 с.
109. Налоговое право России : учеб. для вузов / отв. ред. проф. Ю. А. Крохина. – М. : НОРМА, 2003. – 656 c.
110. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України: у 2 т. Т. 1 / за заг ред. В. К. Матвійчука. – К. : КНТ, 2007. – 788 с.
111. Нечитайло О. М. Доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Нечитайло Олександр Миколайович. – Х., 2010.
112. Никифоров М. В. Административно-правовые споры в судах общей юрисдикции : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Никифоров Михаил Владимирович. – М., 2004. – 184 с.
113. Николаева Л. А. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежный опыт и российские традиции : сборник / Л. А. Николаева, А. К. Соловьева. – СПб. : Изд-во Р. Асланова ; Юрид. центр Пресс, 2004. – 332 с.
114. Новейший философский словарь / сост. и гл. науч. ред. А. А. Грицанов. – 3-е изд., испр. – Минск : Кн. дом, 2003. – 1280 с. – (Сер. «Мир энциклопедий»).
115. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. Т. 3. ОБЕ–РОБ / уклад. В. В. Яременко, О. М. Соліушко. – К. : Аконіт, 1998. – 927 с.
116. Новый энциклопедический словарь. – М. : Большая Российская энциклопедия ; РИПОЛ классик, 2004. – 1456 с.
117. Общая теория государства и права. Акад. курс : в 2 т. Т. 2. Теория права / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – 640 с.
118. Овсянников С. В. Налоговые споры в арбитражном суде (общая характеристика) / С. В. Овсянников // Правоведение. – 1996. – № 3 (214). – C. 144–149.
119. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка : 80 тыс. слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова ; РАН ; Рос. фонд культуры. – М. : АЗЪ, 1995. – 955 с.
120. Орахелашвили Д. Б. Понятие налоговых споров и отдельные направления их разрешения в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Д. Б. Орахелашвили. – М., 2004. – 19 с.
121. Орахелашвили Д. Б. Понятие налоговых споров и отдельные направления их разрешения в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Орахелашвили Дмитрий Багратович. – М., 2004. – 185 с.
122. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел / Ю. К. Осипов. – Свердловск, 1973. – 124 с.
123. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : навч. посіб. / [В. Б. Авер’янов, Н. В. Александрова, О. А. Бондарчук] ; за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
124. Остроумов А. А. Определение сторон в налоговых спорах / А. А. Остроумов // Lex Russica: науч. тр. МГЮА. – 2004. – № 1. – С. 287–297.
125. Парыгина В. А. Проблемы понятия и механизма нормативно-правового регулирования налоговых правоотношений в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Парыгина Вера Анатольевна. – М., 2004. – 234 с.
126. Парыгина В. А. Российское налоговое право. Проблемы теории и практики : учеб. пособие / В. А. Парыгина. – М. : Налог-Инфо ; Статус-Кво 97, 2005. – 331 с.
127. Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право / О. Пасенюк // Право України – 2005. – № 7. – С. 8–11.
128. Педько Ю. С. Принципи адміністративного судочинства / Ю. С. Педько // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 19. – С. 162–166.
129. Педько Ю. С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Педько Юрій Сергійович. – К., 2004. – 208 с.
130. Пепеляев С. Г. Проблемы разрешения налоговых споров в Российской Федерации / С. Г. Пепеляев, В. М. Зарипов // Налоговый вестник. – 2006. – № 3. – С. 7–10.
131. Перепелюк В. Г. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; інформаційне право» / В. Г. Перепелюк. – Х., 2000. – 18 с.
132. Петрова Г. В. Налоговые споры: практика рассмотрения / Г. В. Петрова. – М. : Юриспруденция, 2005. – 120 с.
133. Плешанов А. Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики / А. Г. Плешанов ; под общ. ред. В. В. Яркова. – М. : НОРМА, 2002. – 352 c.
134. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія / С. П. Погребняк. – X. : Право, 2008. – 240 c.
135. Податкове право України. Кредитно-модульний курс : навч. посіб. / [Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва] ; за ред. Л. К. Воронової, М. П. Кучерявенка. – К. : Правова єдність, 2009. – 485 с.
136. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : станом на 20 квіт. 2011 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.
137. Податкові спори: виникнення, природа, засоби врегулювання : навч. посіб. / [за заг. ред. С. В. Буряка]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 800 с.
138. По делу о проверке конституционности отдельных положений федеральных законов о федеральном бюджете на 2003 год, на 2004 год и на 2005 год и постановления правительства российской федерации «О порядке исполнения министерством финансов российской федерации судебных актов по искам к казне российской федерации на возмещение вреда, причиненного незаконными действиями (бездействием) органов государственной власти либо должностных лиц органов государственной власти» в связи с жалобами граждан Э. Д. Жуховицкого, И. Г. Пойма, А. В. Понятовского, А. Е. Чеславского и ОАО «Хабаровскэнерго» [Электронный ресурс] : постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 14 июля 2005 г. № 8-П. – Режим доступа: http://zakon.scli.ru/ru/legal_texts/act_national_
law/printable.php?do4=document&id4=f9d44979-ed73-4cfd-baf3-2e56ee35e4b1.
139. Попович С. Административное право. Общая часть : пер. с сербохорватского / С. Попович ; ред. Ц. А. Ямпольская. – М. : Прогресс, 1968. – 540 с.
140. Постанова Верховного Суду України [Електронний ресурс] : від 16 черв. 2009 р. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/
4308971.
141. Постанова Верховного Суду України [Електронний ресурс] : від 20 квіт. 2010 р. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/
9341137.
142. Постанова Верховного Суду України [Електронний ресурс] : від 23 лют. 2010 р. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/
8530212.
143. Постанова Верховного Суду України [Електронний ресурс] : від 23 лют. 2010 р. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/
8664403.
144. Постанова Верховного Суду України [Електронний ресурс] : від 9 лют. 2010 р. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/
8530206.
145. Постанова Ялтинського міського суду [Електронний ресурс] : від 14 серп. 2007 р. у справі № 3-11666. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1177835.
146. Потапенко С. В. Система принципів адміністративного процесу України та проблеми їх класифікації [Електронний ресурс] / С. В. Потапенко // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 403–408. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10pcvpik.pdf.
147. Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про війська внутрішньої та конвойної охорони» : закон України від 31 жовт. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 42. – Ст. 301.
148. Про порядок оскарження в суді неправомірних дій службових осіб, які обмежують права громадян : Закон СРСР від 30 черв. 1987 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1987. – № 26. – Ст. 388.
149. Про порядок оскарження до суду неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян : Закон СРСР // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. – 1989. – № 22. – Ст. 416.
150. Про ратифікацію Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : закон України від 17 лип. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
151. Про судоустрій і статус суддів : закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, 43, 44–45. – Ст. 529.
152. Прудон П. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права / П. Прудон. – М. : Изд. А. Черенина, 1864. − 304 с.
153. Пухтецька А. А. Актуальні питання тлумачення та застосування принципу верховенства права в адміністративному судочинстві / А. А. Пухтецька // Часопис Київського ун-ту права. – 2009. – № 1. –
С. 116–125.
154. Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду та Конституційного Суду України // Укр. право. – 2006. – Чис. 1 (19). – С. 210–220.
155. Рабінович П. М. Верховенство права / П. М. Рабінович // Юридична енциклопедія : у 6 т. Т. 1. А–Г / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана,1998. – С. 341–342.
156. Развадовський В. Й. Адміністративно-правове регулювання правовідносин у транспортній сфері України : монографія / В. Й. Развадовський. – Х. : НУВС, 2004. – 284 с.
157. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Боддаерт проти Бельгії» від 12 жовт. 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sim.law.uu.nl/SIM/CaseLaw/hof.nsf/bd85b31af932d14bc1256681002b47f0/8aa25117c8c9ea5cc1256640004c18a4?OpenDocument.
158. Рішення Конституційного Суду України у справі