ДІЯЛЬНІСТЬ КАФЕДРИ МУЗИКОЛОГІЇ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (1912–1939 рр.) У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ОСВІТИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
імені МИКОЛИ ЛИСЕНКА

На правах рукопису

ГРАБ Уляна Богданівна

УДК 378.4(477.83)+78.03

ДІЯЛЬНІСТЬ КАФЕДРИ МУЗИКОЛОГІЇ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (19121939 рр.) У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ОСВІТИ

Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
професор, доктор мистецтвознавства Ясіновський Юрій Павлович

Львів 2006

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................... 4
РОЗДІЛ І
МУЗИКОЛОГІЯ ЯК УНІВЕРСИТЕТСЬКА ДИСЦИПЛІНА: ІСТОРІЯ, РОЗВИТОК...................................................................................... 13
1.1. Історичні та культурно-освітні передумови утвердження музикології як академічної дисципліни....................................................................................... 14
1.2. Місце музикології у музично-освітній системі німецько-австрійського
музикознавства другої половини ХІХ початку ХХ cтоліття.................................................................................................... 27
1.3. Історичний розвиток музично-освітніх тенденцій на Україні..................................................................................................... 34
РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ МУЗИКОЛОГІЇ У ЛЬВІВСЬКОМУУНІВЕРСИТЕТІ(1912-1939 рр.)..49
2.1. Адміністративний уклад Львівського університету, його структура та педагогічнийсклад(1912-1939)...50
2.2. Організація навчального процесу на кафедрі музикології Львівського університету. 55
2.3. Організація наукової роботи на кафедрі музикології Львівського університету............................................................................................ 72
2.4. Навчально-організаційна діяльність А. Хибінського на кафедрі історії музики Львівської державної консерваторії (1940-1941 рр.)........................................................................................................... 81
2.5. Діяльність А. Хибінського у галицькому музичному шкільництві............................................................................................. 88
РОЗДІЛ 3
ЛЬВІВСЬКА МУЗИКОЛОГІЧНА ШКОЛА А. ХИБІНСЬКОГО ЯК ЦІЛІСНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ НАПРЯМ У ПОЛЬСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ МУЗИКОЗНАВСТВІ.............................................................................. 99
3.1 Медієвістика як основний напрям наукової діяльності професора Хибінського та його школи104
3.2. Інші напрями наукової діяльності львівської музикологічної школи: етнографія та проблеми музичної культури ХІХ століття, музична естетика і соціологія, теорія музики..114
3.3. Українські учні професора Адольфа Хибінського...126
ВИСНОВКИ.145
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...148
ДОДАТКИ170

ВСТУП

Становлення та розвиток музикології як академічної університетської дисципліни другої половини ХІХ століття у Західній Європі є важливою складовою цілісної системи європейської музичної освіти, її найвищий щабель, завдання якого планомірне виховання всесторонньо ерудованих спеціалістів для наукової діяльності у різних галузях музикознавства.
Ідея університетської освіти як „космосу наук” знайшла своє втілення у проекті Гумбольтівського університету, у якому була відпрацьована ефективна система навчання, основана на єдності навчально-дослідницького процесу і морально-етичних засад. Саме­ тому модель німецької університетської освіти була зразком для формування музикології як академічної дисципліни у країнах Східної та Північної Європи у другій половині ХІХ початку ХХ століття.
Європейські освітні тенденції мали вплив і на становлення професійного музикознавства в Україні, однак цей процес був неоднорідним з огляду на історично обумовлені соціальні та культурні особливості Східної та Західної України, що перебували у різних імперіях і зазнали впливу їх культурного розвитку. У Галичині, котра як частина мультинаціональної імперії мала тісні мистецькі та культурні контакти з Заходом, послідовніше була втілена європейська система вищої професійної музикологічної освіти, що передбачало впровадження науки про музику у сукупність університетських гуманітарних дисциплін.
Треба зазначити, що термін музикологія окреслює „строго наукову” частину музикознавства, „систематизовану і перевірену „правильними” розумовими формами і операціями, а також практикою” [159, с. 5], що становить „полюс об’єктивності” [137, с. 220] у системі музикознавства.
За музичною наукою або музикологією „залишається науково-дослідницька область музикознавчої діяльності, направлена на продукування нових знань про інтонаційно-художню культуру людства” [159, с.8], саме тому музикологія потребує „освітньої зрілості”, наявного пізнавального досвіду, насамперед культурознавчої ерудиції [154, с. 70].
У першій третині ХХ століття у Львівському університеті була створена й успішно функціонувала потужна музикологічна школа, котра, спираючись на європейські здобутки, готувала високопрофесійних науковців у цій галузі знань. Результатом її плідної діяльності, що тривала майже 30 років, стало виховання цілого сузір’я музикологів європейського масштабу. Засновником, організатором та незмінним керівником музикологічних студій у Львівському університеті був відомий вчений, професор Адольф Хибінський.
Проте на сьогоднішній день організація навчального процесу та наукова діяльність кафедри музикології Львівського університету у 1912-1939 роках, а також місце львівської музикологічної школи у становленні та розвитку професійного музикознавства, як України, так і Польщі, є мало дослідженим. Між тим університетська музикологія як форма музикознавчого вишколу була важливим доповнюючим чинником загальноосвітньої та середньої ланок музичного шкільництва, а у європейській музично-освітній системі існує по сьогоднішній день.
Ця тема є особливо важливою у зв’язку з відсутністю музикології як університетської дисципліни в Радянській Україні, де музикознавство функціонувало лише у консерваторіях. Як наслідок, музикологія була вилучена з „космосу наук”, осягнення якого через зв’язок кожної окремої науки з цілісністю наукового пізнання взагалі було одним з основних чинників визначення і обґрунтування самої ідеї новітнього університетського навчання. Була перервана тяглість європейської освітньої традиції, що формувала музикознавство як наукову дисципліну, оснащену науковими методами досліджень як суто музикологічними, так і притаманними цілому комплексу гуманітарних дисциплін.
Звернувшись до базово-практичних передумов наукового дослідження, виявляємо напрями вивчення музично-освітніх тенденцій в Україні. Один напрям складає історіографія українського музикознавства даного періоду в контексті суспільно-політичних реалій, коли сильні доцентрові тенденції в культурі епохи формували цілісну систему національної музичної культури європейського зразка (І. Ляшенко, Л. Кияновська, М.Ржевська, О. Немкович, Л. Гнатюк). В цих працях галицька музикознавча школа становить органічну частину науково-дослідної галузі українського музикознавства в цілому і її здобутки в царині історичної та теоретичної думки розглядаються в аспекті проблеми національного.
У працях Л. Кияновської, В. Сивохіпа розглядається розвиток професійного музикознавства з огляду регіональної специфіки, аналізується поетапне становлення галицької музично-теоретичної думки. Ряд досліджень монографічного характеру присвячено окремим персоналіям, які стояли біля витоків національної музикознавчої науки Станіславу Людкевичу (М. Антонович, С. Павлишин, З. Штундер, Л. Баб’юк), Борису Кудрику (Ю. Ясіновський, Н. Толошняк), Василю Витвицькому (Ю. Ясіновський, Л. Лехник), Зеновію Лиську (Роман Савицький молодший, В.Сивохіп), та ін.
Фундаментальне дослідження доби становлення національного типу музичної освіти належить О. Цалай-Якименко, особливості розвитку музичної освіти в Україні у першій половині ХІХ століття розкриває у своїй праці К. Шамаєва. Історії становлення музичної освіти на західноукраїнських землях ХVІ- ХVІІ століття присвячені праці Ю. Ясіновського. Окремі публікації стосуються організації та діяльності Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка та його філій (Л. Мазепа, Н. Кашкадамова, Я. Горак, Л.Шевчук-Назар).
Панорамне дослідження становлення галицької музичної освіти від доби міських музикантів до Консерваторії (ХV ст. до 1939 р.) належить Лєшекові Мазепі, який вивчав історію створення та діяльності багатьох освітніх закладів, а також польському досліднику Янові Проснаку (Jan Prosnak).
Проте діяльність кафедри музикології у Львівському університеті в українській історіографії є маловивченою ділянкою окрім окремих згадок про кафедру у різних узагальнюючих працях, до цієї теми звертався у своїй праці лише Л. Мазепа; немає спеціальних досліджень стосовно львівського періоду діяльності Адольфа Хибінського й у польській історіографії (треба зауважити, що діяльності кафедри музикології Яґеллонського університету під керівництвом Здіслава Яхімецького довоєнного періоду присвячено ряд праць, зокрема Ельжбєти Дзємбовської та Тадеуша Пшибильського). Окремі відомості щодо організації навчальної та наукової роботи кафедри є у спогадах та листах А. Хибінського, М. Антоновича, З. Лісси.
Проблему становлення музикології як академічної дисципліни неодноразово порушує у своїх публікаціях Адольф Хибінський, підкреслюючи саме наукове спрямування музикологічних студій, що вимагає передовсім джерелознавчої методологічної бази та тісного міждисциплінарного взаємозв’язку.
Цінним джерелом для розуміння мети та завдань, що ставила перед собою європейська академічна музикологія кінця ХІХ століття є насамперед праці німецьких музикологів Ґвідо Адлера, Германа Кречмара, Йогана Вольфа, Жака Гандшіна, дослідженню музичної освіти у німецьких університетах високого і пізнього середньовіччя до середини ХVІ століття присвячена праця Ґерхарда Пітцша, проблеми сучасної університетської музикології висвітлюють праці Гарро Шмідта та Андреаса Гаппе.
Тож актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю комплексної праці, в якій була б проаналізована навчально-педагогічна та наукова діяльність кафедри музикології Львівського університету та потребою посилення „університетської культури” [109, с. 40], музикознавства, що набирає щораз більшого значення з огляду на збільшення питомої ваги міждисциплінарних досліджень, які опираються на методологічні стратегії та наукові методи суміжних наук [153]. „Незаперечним є факт, що музикознавча освіта набуває подвійної структури поряд із традиційними академічними дисциплінами, що залишаються наріжним каменем знань про музику виростає корпус особливих дисциплін медіаторів, що виконують суміжні перехідні функції. Ці дисципліни виростають із міждисциплінарних зв’язків, але вони й надають цим зв’язкам систематичного характеру, „збільшують та зміцнюють їх” [154, с. 71].
Тому дослідження діяльності кафедри музикології Львівського університету (1912-1939) з точки зору реалізації цих завдань та осмислення досвіду організації навчально-наукового процесу музикознавства як академічної університетської дисципліни з позицій сучасних потреб музикознавства видається особливо актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі музичної україністики Львівської державної музичної академії імені М. В. Лисенка відповідно до плану науково-дослідної роботи ВНЗ тема № 4 „Методологічні аспекти українського історичного музикознавства: сучасний стан, ґенеза, перспективи”, а також у співпраці з музикознавчою комісією Наукового Товариства імені Т. Шевченка та кафедрами славістики і музикології університету ім. Юліуса Максиміліана м. Вюрцбурґ (Німеччина).
Мета дисертаційного дослідження проаналізувати діяльність кафедри музикології Львівського університету в руслі традиції європейської академічної освіти другої половини ХІХ початку ХХстоліття. Відповідно до того вибудовується ряд пошукових завдань:
- визначити історичні та культурно-освітні передумови музикології як академічної дисципліни європейської освітньої системи.
- виявити і опрацювати джерельні матеріали стосовно організації навчальної та наукової діяльності кафедри музикології Львівського університету (1912-1939 рр.).
- проаналізувати основні засади становлення професійної музикознавчої освіти в Україні і розкрити значення діяльності кафедри музикології Львівського університету в цьому контексті.
- з’ясувати характерні ознаки львівської музикологічної школи Адольфа Хибінського як цілісного науково-дослідного напряму, наукові напрями її діяльності та вплив на розвиток повоєнної музикології.
- виявити персоналії українських учнів А. Хибінського, з’ясувати значення музикологічної освіти європейського зразка для їх повоєнної наукової діяльності.
Об’єкт дослідження музикологія як академічна дисципліна, шляхи її становлення і розвитку в Україні.
Предмет дослідження навчально-педагогічна і наукова діяльність кафедри музикології Львівського університету та науково-педагогічна діяльність А. Хибінського у львівський період.
Джерельною базою дослідження є рукописні й опубліковані документи Львівського університету протоколи складання іспитів, звіти діяльності кафедри музикології, звіти та протоколи засідань Ради філософського факультету, особові справи та автобіографії професорів, докторантів та магістрантів, статути, офіційне листування, магістерські і докторські праці, справи про закінчення університету, статистичні формуляри та ін., що зберігаються у фондах Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Архіву Львівської музичної академії імені М. В. Лисенка, бібліотеці університету імені А. Міцкевича у Познані (Польща) в архіві Адольфа Хибінського. Більшість цих джерел вперше вводиться у науковий обіг.
Теоретичну базу дисертації склали праці з методології музикології як академічної дисципліни у німецько-австрійських університетах кінця ХІХ століття (Ґвідо Адлера [203], Германа Кречмара [212], Йогана Вольфа [232], Жака Гандшіна [204]). Естетико-філософський та методологічний аспект дослідження опирається на теоретичні праці Вільгельма Гумбольта [101], Карла Ясперса [101], Леоніда Зашкільняка [99], а також праці Олександри Цалай-Якименко [166], Кіри Шамаєвої [168], Лєшека Мазепи [131, 132].
Методи досліджень. Розв’язання сформульованих завдань визначає використання комплексного методу дослідження, до якого входять статистично-порівняльний метод, застосований при співставленні навчально-організаційних методів європейської, зокрема німецької, музикології та кафедри А. Хибінського, метод критичного осмислення літератури, використаний при опрацюванні історіографії у всіх розділах дослідження, системно-історичний методологічний принцип, яким передбачено вивчення проблематики музикології як академічної дисципліни в тісному зв’язку з суспільно-історичним контекстом та відтворення цілісної картини її розвитку.
Розкриття проблеми дисертації вимагало застосування ретроспективного методу у процесі виявлення й опрацювання великого масиву джерельних матеріалів, оскільки цей аспект у нашому дослідженні є пріоритетним.
Саме такий системний підхід забезпечує ґрунтовність осмислення широкого кола питань: історичних та культурно-освітніх передумов входження музикології у систему університетської освіти, суспільно-історичного контексту Галичини початку ХХ століття і пов’язаної з ним проблематики становлення музикології у Львівському університеті, науково-педагогічної діяльності А. Хибінського і її значення у створенні львівської музикологічної школи, роль львівської музикологічної школи для розвитку повоєнної музикології.
Наукова новизна дослідження. На великому джерельному матеріалі та опрацьованій історіографії вперше в українському музикознавстві:
1. Проаналізовано навчально-організаційну та наукову діяльність кафедри музикології Львівського університету в контексті європейської академічної освіти, сформованої на філософських та морально-етичних принципах Гумбольтівського університету.
2. З’ясовано роль А. Хибінського в організації кафедри історії музики Львівської консерваторії у довоєнні роки.
3. Розкрито значення науково-публіцистичної діяльності А. Хибінського для розвитку галицького музичного шкільництва.
4. Визначено львівську музикологічну школу як цілісний науково-дослідний напрям, що охоплює своєю діяльністю традиційну музикознавчу проблематику та розробляє методологію нових міждисциплінарних пошуків.
5. Виявлено персоналії українських учнів А. Хибінського, з’ясовано значення академічної музикологічної освіти для їх наукової діяльності, зокрема в області музичної україністики.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у створенні нового напряму вивчення музикології як науково-дослідної ділянки музикознавства в руслі академічної європейської традиції. Основні положення і висновки дисертації, зібрані й опрацьовані автором матеріали можуть бути використані для подальшого вивчення і наукового осмислення історії та методології історичного музикознавства, а також враховані при розробці курсів з основ наукових досліджень у вищих і середніх музичних та музично-педагогічних закладах. Результати дослідження можна застосувати при підготовці узагальнюючих праць з історії української музики, історії польської музики та українсько-польських взаємин.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри музичної україністики Львівської державної музичної академії імені М. В. Лисенка. Основні положення дисертаційного дослідження були винесені на Всеукраїнські та Міжнародні наукові конференції: „Міжнародний славістичний колоквіум” (Львів, 2001, 2002, 2003), Мистецтво молодих” (Львів, 2001, 2002), „Наукова конференція з нагоди 90-ліття кафедри музикології Львівського університету та 50-ліття з дня смерті Адольфа Хибінського” (Львів, 2002), „Музикологія у Вроцлаві” (Вроцлав, 2003), „Музична освіта вчора, сьогодні і завтра” (Львів, 2003), ХIV Наукова сесія Наукового Товариства імені Шевченка” (Львів, 2003), „Теорія і історія монодії” (Відень, 2004), „Старовинна музика: сучасний погляд” (Київ, 2004), „ХV Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка” (Львів, 2004).

Публікації. Основні ідеї і результати дисертації викладено у п’яти статтях, три з яких опубліковано у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження проведено комплекс джерелознавчих та історико-культурологічних спостережень, спрямованих на виявлення типологічних ознак європейської академічної освіти у науково-педагогічній діяльності кафедри музикології Львівського університету (19121939). У процесі розгляду ґенези ідеї науки про музику у західноєвропейській та українській освітніх системах, починаючи від її входження до середньовічної системи quadrivium аж до формування музикології у другій половині ХІХ століття як самостійної мистецтвознавчої дисципліни виявлено:
1. Розвиток ідеї розуміння музики як науки у європейській академічній системі освіти втілювався послідовно, починаючи з появи цього предмету у середньовічних університетах у складі septem artes liberalеs до входження музикології як самостійної мистецтвознавчої дисципліни в академічну освіту другої половини ХІХстоліття, що базувалася на принципі „науковості як форми освіти”.
2. Університетська музикологія другої половини ХІХстоліття у європейських університетах обумовила органічне входження музикознавчої науки у загальнонауковий контекст і становила важливий доповнюючий чинник для інших форм музично-освітньої системи.
3. Академічний статус музикознавчої дисципліни сформувався завдяки інтенсивному розвитку музикознавства у різних його галузях у період становлення національних музикознавчих шкіл у другій половині ХІХстоліття на ґрунті позитивістської методології. Не менш важливе значення мали науково-педагогічні та морально-етичні засади Гумбольтівської реформи ново­час­ного німецького університету початку ХІХстоліття.
4. В українських національних освітніх закладах, починаючи з кінця ХV та у ХVIстоліттях процес становлення ідеї науки про музику відбувався на принципово відмінних засадах: теоретична думка була цілком спрямована на практичні потреби, оскільки музика трактувалася насамперед як мистецтво, тісно пов’язане з практикою сакрального вокально-хорового виконавства.
5. У зв’язку із процесом секуляризації та складною політичною ситуацією ХІХ початку ХХстоліття, коли український етнос був розділений між різними імперіями, подальші шляхи розвитку музично-освітньої системи у цих регіонах формуються під культурним впливом метрополій. У Східній Україні музикознавчі дисципліни функціонували у рамках консерваторської освіти, у Галичині кафедра музикології Львівського університету розвивалася як європейська академічна дисципліна.
6. Навчальна робота на кафедрі музикології Львівського університету була організована за зразком одноосібних німецьких музикологічних інститутів як автономна науково-педагогічна інституція. Головною засадою наукової діяльності кафедри музикології, котру очолював А. Хибінський, була „науковість як форма освіти”, що передбачало взаємозв’язок музикології з іншими гуманітарними дисциплінами у єдиному „космосі” університетської освіти. Опора на класичну методологію гуманітарних наук та наукові методи дослідження, високий рівень організації навчального процесу, апробовані у європейській академічній освіті, сприяли формуванню львівської музикологічної школи як цілісного науково-дослідного напряму у польському та українському музикознавстві.
7. Львівську школу А. Хибінського об’єднувала спільність наукової традиції, що продовжила європейський напрям розвитку музикології кінця ХІХ початку ХХ століття, оперта на філософсько-етичні принципи ідеї новочасного університету. Якщо в довоєнний період діяльності школи основним напрямком наукових досліджень була медієвістика, то повоєнний період демонструє широкий спектр наукових інтересів львівських музикологів. Таким чином, європейська освітня система давала широкі можливості для застосування її методології та дослідницьких методів у різних галузях музичної науки.
8. Серед учнів А.Хибінського була значна кількість українських студентів, які згодом розвивали різні напрями музичної україністики, що опиралися на методологічні засади європейської музикологічної освіти. Спогади студентів-українців, їх листування з професором та інші джерела змальовують їх взаємини як дружні, сповнені прихильності, демонструють повагу до їх наукових зацікавлень, спрямованих у русло музичної україністики, мови та культури. Це переконливо засвідчує, що в культурно-мистецькій площині українсько-польські музичні відносини були вільні від антагонізму і зорієнтовані на взаєморозуміння та взаємозбагачення.
9. Загальним висновком дисертаційного дослідження є твердження, що науково-педагогічна діяльність кафедри музикології Львівського університету 19121939років продовжила традицію європейської академічної освіти, яка сформувалася на філософських та морально-етичних принципах Гумбольтівського університету. Науково-педагогічна діяльність Адольфа Хибінського у львівський період (19121941) була важливим чинником становлення та розвитку музикології як науково-дослідної галузі музикознавства у системі польської та української музичної освіти. Вона зумовила створення львівської музикологічної школи як цілісного науково-дослідного напряму, що охоплює своєю діяльністю всі традиційні наукові напрями та розробляє методологію нових міждисциплінарних пошуків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Рукописні джерела
Державний архів Львівської області, фонд Львівського університету
1. Біографія А. Хибінського // Університет ім. Яна Казимира у Львові. Філософський факультет. Автобіографії і біографії 23-х професорів філософського факультету. Ф. 26. Опис 7. Справа 809.
2. Біографія Й. Хомінського // Ф. 26. Опис 4. Справа 613.
3. Докторські дисертації // Ф.26. Опис 4. Спр. 508 (дисертація Рамерт), 613 (Хомінського), 174 (Вуйцік), 377 (Лобачевської), 351 (Ланьцуцкі), 345 (Кудрика), 371 (Лібгарта), 210 (Горнунґ), 245-246 (Дуніча), 194 (Гюсс-Шпігель) та Ф.26. Опис 7. Справа 2136 (дисертація Лісси).
4. Особова справа Антоновича Мирослава // Ф. 26 Оп.2. Справа 33.
5. Особова справа проф. Адольфа Хибінського. Т. І // Ф. 26. Опис 5. Справа 2014.
6. Особова справа проф. Адольфа Хибінського. Т. ІІ // Ф. 26. Опис 5. Справа 2015.
7. Протокол № 7 засідання Сенату Університету за 31 березня 1916 року // Ф. 26. Опис 13. Справа 747.
8. Протокол ХVI засідання Ради професорів філософського факультету 27 березня 1920 року // Ф. 26. Опис 7. Справа 775.
9. Справа про закінчення університету Возачинської Антоніни // Ф. 26. Опис 2. Справа 301.
10. Справа про закінчення університету Ґлодзинським Тадеушом // Ф. 26. Опис 2. Справа 440.
11. Справа про закінчення університету Дунич Яном Юзефом // Ф. 26. Опис. 2. Справа 630.
12. Справа про закінчення університету Козаруком Якубом. // Ф. 26. Опис 2. Справа 856.
13. Справа про закінчення університету Колішер Анни-Людвіки. // Ф.26. Опис 2. Справа 864.
14. Справа про закінчення університету Колодій Ярославою // Ф.26. Опис 2. Справа 867.
15. Справа про отримання вченої ступені Броніслави Вуйцік. // Ф. 26. Опис 7. Справа 1967.
16. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok 1938/39 // Ф. 26. Опис 7. Справа. 1616.
17. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok ak. 1922/23 // Ф.26. Опис 7. Справа 906.
18. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok ak. 1938/39 // Ф. 26. Опис 7. Справа 1616.
19. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok ak. 1925/26 // Ф.26. Опис 7. Справа 1039.
20. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok ak. 1936/1937 // Ф.26. Опис 7. Справа 1547.
21. Zakład muzykologiczny U. J. K. Sprawozdanie z czynności za rok ak. 1938/39 // Ф.26. Опис 7. Справа 1616.
Державний архів Львівської області, фонд Львівської державної консерваторії (1940-1941)
22. Звіт про роботу Львівської консерваторії за 1940/41 навчальний рік // Ф.Р -2056. Опис 1. Справа 2.
23. Плани науково-дослідної роботи консерваторії на 19401941 рр // Ф.Р -2056. Опис 1. Справа 1.
24. Протоколи засідання кафедри історії музики від 4 вересня 1940 року, 3 грудня 1940, 2 січня 1941, 19 лютого 1941, 22 лютого 1941, 18квітня 1941 року // Ф.Р-2056. Опис 1. Справа 3.
Архів Львівської музичної академії ім. М. В. Лисенка
25. Особові справи професорсько-викладацького складу (звільненого) // Архів ЛДМА. Опис 2 о/с. Справа 5.
25 а. Особові справи професорсько-викладацького складу (звільненого) // Архів ЛДМА. Опис 2 о/с. Справа 9.
Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, відділ рукописів
26. Chybiński A. Korespondencja do J. Kołodij // Фонд окремих надходжень (Ф. 9). В неопрацьованих матеріалах.
Biblioteka Uniwersytetu im. A. Mickiewicza w Poznaniu
27. Антонович Мирослав. Листи до Адольфа Хибінського // Archiwum Adolfa Chybińskiego. Korespondencji . AC.
27а. Барток Б. Лист до А. Хибінського // Archiwum Adolfa Chybińskiego. Korespondencji. AC.
28. Lissa Z. List do A. Chybińskiego // Archiwum Adolfa Chybińskiego. Korespondencji. K-L.
29. Pamiętnik z lat 1880 1944 i dziennik z lat 1944 1945 Adolfa Chybińskiego // Archiwum Adolfa Chybińskiego.
Приватні архіви
30. Леськів Я. Спогади про Ярославу Колодій. Рукопис. У приватному архіві Я. Леськів.
31. Маринович Л. Спогади про Ярослава Мартиновича. Запис спогадів У.Граб. Рукопис.
Опубліковані джерела
32. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1913/1914. Lwów, 1913. 25 s.
33. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 1913/1914. Lwów, 1914. 22 s.
34. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1914/1915. Lwów, 1914. 22 s.
35. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1915/1916. Lwów, 1915. 27 s.
36. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 1915/1916. Lwów, 1916. 22 s.
37. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1916/1917. Lwów, 1916. 28 s.
38. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 1916/1917. Lwów, 1917. 24 s.
39. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1917/1918. Lwów, 1917. 24 s.
40. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 917/1918. Lwów, 1918. 24 s.
41. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1918/1919. Lwów, 1918. 25 s.
42. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 1918/1919. Lwów, 1919. 24 s.
43. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykładów w półroczu zimowem 1919/1920. Lwów, 1919. 25 s.
44. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25. Sprawozdania kierownikćw Zakładćw naukowych. Lwćw: 1925. 126 s.
45.KronikaUniwersytetuJanaKazimierzaweLwowiezarokszkolny1925/1926,1926/1927.SprawozdaniakierownikćwZakładćwnaukowych. Lwćw: 1928. 165 s.
46. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1935/1936. Sprawozdania kierownikćw Zakładćw naukowych. Lwćw: 1937. 78 s.
47. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1936/1937,1937/1938. Sprawozdania kierownikćw Zakładćw naukowych. Lwćw: 1938. 78 s.
48. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1924/1925. Lwów, 1924. 52 s.
49. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1927/1928. Lwów, 1927. 52 s.
50. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1928/1929. Lwów, 1928. 52 s.
51. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1929/1930. Lwów, 1929. 52 s.
52. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1930/1931. Lwów, 1930. 59 s.
53. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów na rok akademicki 1931/1932. Skład uniwersytetu w latach akademickich 1930/1931 i 1931/1932. Lwów, 1931. 196 s.
54. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów oraz skład uniwersytetu w roku akad. 1932/1933. Lwów, 1932. 171 s.
55. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 1 i 2 trymestrze roku akademickiego 1920/1921. Lwów, 1920. 23 s.
56. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 1 i 2 trymestrze roku akademickiego 1921/1922. Lwów, 1921. 32 s.
57. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 1 i 2 trymestrze roku akademickiego 1922/1923. Lwów, 1922. 38 s.
58. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 1 i 2 trymestrze roku akademickiego 1923/1924. Lwów, 1923. 38 s.
59. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 3 trymestrze roku akademickiego 1921/1922. Lwów, 1922. 28 s.
60. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 3 trymestrze roku akademickiego 1922/1923. Lwów, 1923. 32 s.
61. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w 3 trymestrze roku akademickiego 1923/1924. Lwów, 1924. 35 s.
62. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów w półroczu letnim 1919/1920. Lwów, 1920. 32 s.
63. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów Wydziału Humanistycznego na rok akademicki 1925/1926. Lwów, 1925. 56 s.
64. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Program wykładów Wydziału Humanistycznego na rok akademicki 1926/1927. Lwów, 1926. 60 s.
65. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1933/1934. Lwów, 1933. 72 s.
66. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1934/1935. Lwów, 1934. 60 s.
67. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1935/1936. Lwów, 1935. 85 s.
68. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1936/1937. Lwów, 1936. 45 s.
69. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1937/1938. Lwów, 1937. 42 s.
70. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1938/1939. Lwów, 1938. 42 s.
71. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie. Spis wykładów na rok akademicki 1939/1940. Lwów, 1939. 45 s.
Бібліографія
72. Антонович М. Між двома війнами. Спогади. У двох частинах. Упорядкував і підготував до друку Олег Долгий. Київ: ДП Поліграфіст, 2003. Ч. І. 323 с.
73. Антонович М. Спогади про Адольфа Хибінського та Львівський університет // Musica humana: Збірник статей кафедри музичної україністики. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. Ч І. C. 58 66.
74. Антонович М. Станіслав Людкевич: композитор, музиколог. Львів: Спілка композиторів України, 1999. 60 с.
75. Антропова Н. Науково-теоретичні розробки Б.Яворського з питань реформування музичної освіти в Україні // Культурологічні проблеми української музики: Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Київ: Видавництво Кий, 2002. Вип. 16. С. 187-193.
76. Баб’юк Л. З історії музичного життя Коломиї // Musica Galiciana: Збірник статей. Львів: Сполом, 1999. Т.2. С. 149163.
77. Беднаржова Т. Федір Стешко український вчений-педагог, музиколог-теоретик. Тернопіль Прага: Горлиця, 2000. 254 с.
78. БольшаковА.М. Вспомогательные исторические дисциплины. Ленинград: Издательство П. Сойкина, 1924. 335 с.
79. БулкаЮ. Нестор Нижанківський Життя і творчість. Львів: Видавництво М. П. Коць, 1997. 59 с.
80. Бэлза И. История польской музыкальной культуры. Москва: ГМИ, 1954. Т. І. 334 с.
81. Бэлза И. История чешской музыкальной культуры в трех томах. Москва: Издательство Академии наук СССР, 1959. Т. I. 330 с.
82. Витвицький В. Життєвий шлях Бориса Кудрика // За океаном. Збірник статей. Львів: Львівська організація Спілки композиторів України, Музикознавча комісія НТШ, 1996. С. 9599.
83. Витвицький В. Жінки в українському музикознавстві // Музикознавчі праці. Публіцистика. Серія „Історія української музики”. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2003. Вип. 11: дослідження. С. 233.
84. ВитвицькийВ. Музика на Мюнхенських тижнях української культури // Музикознавчі праці. Публіцистика. Серія „Історія української музики”. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. Вип. 11: Дослідження. С. 321325.
85. Витвицький В. Музикознавець Андрій Ольховський // За океаном.: Зб. статей. Львів: Львівська організація Спілки композиторів України, Музикознавча комісія НТШ, 1996. С. 48-52
86. Витвицький В. Релігійні твори Олександра Кошиця // Музикознавчі праці. Публіцистика. Серія „Історія української музики”. Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип’якевича НАН України, 2003. Вип. 11: дослідження. С. 344‑346.
87. Витвицький В. Українська хорова культура // Музикознавчі праці. Публіцистика. Серія „Історія української музики”. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. С.120‑130.
88. Галенко І. Науково-методична робота кафедри слов’янської філології Львівського університету (1889-1918) // Проблеми слов’янознавства. Збірник наукових праць. Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2000. Вип. 51. С. 39‑45.
89. Герцман Е.В. Пифагорейское музыкознание. Санкт-Петербург: Гуманитарная Академия, 2003. 384 с.
90. Гнатюк Л. Концепція курсу історії української музики у підручнику Миколи Грінченка // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2002. Вип. 31. С.43‑55.
90 а. Гнатюк Л. Музична освіта в українській культурі 20-30-х років ХХ століття // Проблеми музичної освіти: Мистецтво молодих‑2001. Збірник наукових праць. Київ: Академія мистецтв України, 2003. С.205-214.
91. Гойові Детлеф. Українські корені світового авангарду // Науковий вісник, НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ: 2001. Вип.17. С.82‑110.
92. Граб У. Львівська школа музикології та Адольф Хибінський // Musika humana: Збірник статей кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М. Лисенка. Львів: ЛДМА ім. М. Лисенка, Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2003. Ч. 1. С.25‑46.
93. Граб У. Музиколог Мар’я Щепанська (1902-1962). // Musica humana: Збірник статей кафедри музичної україністики. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. Ч. 1. С.272‑273.
94. Граб У. Музикологія у Львівському університету у 1912-1939 роках та А. Хибінський // Молоде музикознавство: Збірник статей. Львів: Наукові збірки Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка, 2002. Вип. 7. С. 175‑182.
95. Граб У. Станіслав Людкевич та Адольф Хибінський у галицькому музичному шкільництві // Musika humana: Збірник статей кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М. Лисенка. Львів: ЛДМА ім. М. Лисенка, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. Ч. 2. С. 41‑52.
95 a. Грица С. Видатний дослідник фольклору Слов’янщини // Грица С. Й. Фольклор у просторі та часі. Збірник статей. Тернопіль: Астон, 2000. С. 179‑192.
96. Грицак Я. Наукове товариство ім. Т. Шевченка // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. С. 249─254.
97. Грінченко М. Історія української музики. Київ: Видавництво Спілка, 1922. 288 с.
98. Залеський О. та Лагодинська-Залеська Г. у контексті музичної культури Галичини першої половини ХХ століття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ: Плай, 2004. Вип. VI. С. 63‑72.
99. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів: Львівський державний університет ім. І. Франка, 1999. 224 с.
100. Зінкевич О. Музикознавство та державна ідеологія: досвід, втрати, проблеми // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. Київ: Видавництво Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, 1998. Вип 28. С.64‑73.
101. Ідея Університету. Антологія. Упоряд. Марія Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська; відп. ред. М. Зубрицька. Львів: Літопис, 2002. 304 с.
102. Історія Львівського університету // Наукова бібліотека Ль