ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА В ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

Краткое описание

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

БОРЗИХ ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 347.963 (477)

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА В ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ
КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Курочка Микола Йосипович
кандидат юридичних наук, доцент
завідувач кафедри
кримінального процесу та правосуддя
Луганського державного
університету внутрішніх справ
імені Е.О. Дідоренка

Луганськ – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 4

Вступ 5

Розділ 1. Участь прокурора в досудових стадіях
кримінального судочинства 14
1.1. Кримінально-процесуальний зміст обвинувачення 14
1.2. Повноваження прокурора в досудових стадіях
кримінального судочинства 38
Висновки до розділу 1 70

Розділ 2. Діяльність прокурора щодо забезпечення прав
обвинуваченого та потерпілого на стадіях досудового слідства 72
2.1. Прокурорський нагляд за законністю на стадії порушення
кримінальної справи 72
2.2. Прокурорський нагляд за законністю
притягнення особи як обвинуваченого 99
2.3. Прокурорський нагляд за додержанням прав
обвинуваченого при затриманні та взятті під варту 113
2.4. Діяльність прокурора щодо забезпечення прав
і законних інтересів потерпілого 136
2.5. Діяльність прокурора щодо додержання законів
на етапі закінчення досудового слідства 149
Висновки до розділу 2 159

Розділ 3. Прокурорський нагляд і судовий контроль
у досудових стадіях кримінального судочинства 161
3.1. Сутність і завдання судового контролю
на досудових стадіях 161
3.2. Співвідношення судового контролю та прокурорського нагляду
на стадії досудового слідства 172
Висновки до розділу 3 191

Висновки 193

Додатки 196

Список використаних джерел 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСУ - Верховний Суд України
Декларація - Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 40/34 від 29 листопада 1985 року
КК України - Кримінальний кодекс України
КПК України - Кримінально-процесуальний кодекс України
КПК РФ - Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
Конвенція - Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 року
Наказ № 4 гн - Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 4 гн "Про організацію про¬курорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство"
МКС - Міжнародний кримінальний суд
ООН - Організація Об’єднаних Націй
Постанова № 13 - Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"
Проект КПК
№ 1233 - Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13.12.2007 №1233
РЄ - Рада Європи
РФ - Російська Федерація
СНД - Співдружність Незалежних Держав
ЦК України - Цивільний кодекс України
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Завдання реформування кримінально-процесуального законодавства й оновлення законодавства про прокуратуру важливо пов’язати з діяльністю прокуратури щодо вирішення найважливіших проблемних питань забезпечення ґарантій прав і свобод людини й громадянина у сфері кримінального судочинства України. Одним із першочергових завдань слід вважати забезпечення прав і законних інтересів обвинуваченого та потерпілого в досудових стадіях кримінального судочинства. За своїм характером прокуратура в демократичній правовій державі повинна захищати та відновлювати права особи в будь-якій сфері, у якій вона задіяна. Таким чином, забезпечення прав і свобод людини й громадянина є важливою складовою в діяльності прокуратури України.
Концепція участі прокуратури в забезпеченні прав і свобод людини й громадянина відповідає найвищим міжнародним стандартам. На сьогодні законодавство України містить необхідні норми, згідно з якими на прокурора покладено обов’язок повною мірою забезпечувати права обвинуваченого та потерпілого, але цю діяльність детально не реґламентовано, її напрямки, форми й способи не конкретизовано, що, з одного боку, обмежує правомірні можливості захисту їх прав, а з іншого – стримує правозахисний потенціал прокуратури у сфері кримінального судочинства.
Аналогічні прогалини спостерігаються й на рівні теоретичного розроблення проблеми. Незважаючи на зростання наукового інтересу до вивчення цієї проблематики не лише в традиційній площині кримінального процесу, але й у кримінальному, конституційному праві та кримінології, дослідники проблем організації діяльності прокуратури України ще досить мало приділяють увагу питанню ролі прокурора в забезпеченні прав обвинуваченого й особливо потерпілого.
У зв’язку з цим постає необхідність комплексного теоретичного дослідження вищезазначених питань і розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правових та організаційних основ діяльності прокурора із забезпечення прав і свобод людини й громадянина в кримінальному процесі.
Ефективний і дієвий захист прав учасників кримінального судочинства, особливо обвинуваченого та потерпілого, забезпечується особами, котрі проводять досудове розслідування, дізнання, а також прокурорським наглядом, який на сьогодні є неефективним.
Усе це свідчить про актуальність теми дисертації, присвяченої дослідженню специфіки прокурорської діяльності в досудових стадіях кримінального судочинства.
Під час написання роботи брався до уваги ступінь дослідженості інституту участі прокурора в кримінальному судочинстві. При цьому враховувався вагомий внесок у розвиток його теоретичних основ таких учених, як Д.М. Бакаєв, В.І. Басков, С.Г. Березовська, О.Д. Берензон, Ю.М. Грошевий, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, Б.В. Коробейников, О.Ф. Козлов, В.Д. Ломовський, І.С. Марочкін, О.Р. Михайленко, Л.А. Нор, Ю.С. ІІолянський, В.М. Савицький, О.П. Сафонов, К.Ф. Скворцов, В.Я. Тацій та ін.
Функції прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють дізнання та досудове слідство, приділяють увагу такі науковці України: В.Г. Гончаренко, В.Т. Вернидубов, В.В. Долежан, М.В. Косюта, Г.К. Кожевников, М.Й Курочка, В.Т. Маляренко, І.С. Мичко, Д.П. Письменний, Г.П. Середа й інші.
У сучасних умовах теорія захисту прав обвинуваченого та потерпілого на стадії досудового слідства набула подальшого розвитку в працях таких вітчизняних учених, як Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, Г.К. Кожевніков, І.М. Козьяков, М.В. Косюта, М.І. Мичко, В.Т. Нор, М.В. Руденко та деякі інші.
Разом із тим, наукові дослідження більшості з зазначених правознавців проводилися на підставі раніше чинного законодавства, незважаючи на реалії сьогодення, тенденції реформування кримінального судочинства з урахуванням узятих на себе Україною обов’язків перед Радою Європи.
Водночас останніми роками в Україні не проводилися комплексні дослідження питань забезпечення прав юридичних і фізичних осіб на досудовому слідстві засобами прокурорського нагляду, не створений відповідний понятійний апарат, не розроблялося методичне супроводження прокурорської діяльності на досудовому слідстві.
Багато питань, пов’язаних із цією проблематикою, і сьогодні залишаються дискусійними, вирішуються як у теорії, так і практиці по-різному і, на думку дисертанта, не завжди правильно.
Не можна визнати цілком завершеним і нормативне вреґулювання цих питань у законодавстві України. Тому вважаємо за необхідне напрацювати відповідні рекомендації щодо ефективного використання існуючих правових норм, теоретичного розроблення й оновлення положень, пов’язаних із прокурорським наглядом за додержанням законів при проведенні досудового слідства.
Актуальність проблеми зумовлена також необхідністю проведення відповідних науково-теоретичних досліджень правового становища прокурора як суб’єкта кримінального процесу, який здійснює нагляд за додержанням законів у світлі виконання норм кримінального процесу.
А звідси виникає потреба в комплексному дослідженні й теоретичному узагальненні питань діяльності прокуратури в кримінальному судочинстві щодо забезпечення належних процесуальних ґарантій його суб’єктів, особливо обвинуваченого та потерпілого, а також розроблення перспективних напрямків дослідження, коли діяльність органів прокуратури має виходити на новий, більш якісний рівень, що відповідатиме потребам сьогодення.
Усі ці обставини й зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.
Емпіричну базу дисертаційної роботи складають: а) статистичні дані Генеральної прокуратури України, обласних прокуратур; б) результати узагальнення практики забезпечення прав особи на досудовому слідстві в Луганській, Харківській та Донецькій областях; в) результати анкетування 182 прокурорів і слідчих Харківської, Луганської та Донецької областей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального процесу та судочинства Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка в межах державної цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду та правоохоронних органів".
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень, спрямованих на вдосконалення правового статусу прокурорів на досудових стадіях процесу, а також на обґрунтування комплексу пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування.
Для досягнення цієї мети ставилися такі основні завдання:
- розкрити сутність функцій прокурора в кримінальному процесі при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства;
- визначити зміст повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, а також застосуванні актів прокурорського реаґування;
- висвітлити закономірності організації роботи прокурора щодо здійснення нагляду за законністю порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинуваченого та затримання і взяття її під варту;
- визначити роль прокурора в забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого на стадії досудового слідства;
- дослідити співвідношення прокурорського нагляду та судового контролю на досудових стадіях кримінального судочинства;
- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке реґламентує процесуальні повноваження прокурора в кримінальному процесі, зокрема на досудових стадіях.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають і розвиваються у зв’язку з реалізацією процесуальних повноважень прокурора на досудових стадіях кримінального судочинства.
Предметом дослідження є процесуальні повноваження прокурора в ході здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства.
Методи дослідження було обрано, виходячи з поставлених у роботі мети й завдань та з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. У дисертації використано діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ та їх зв'язку з практичною діяльністю прокуратури в галузі кримінального судочинства. У межах цього методу застосовувалися системно-структурний підхід, функціональний, порівняльно-правовий, історико-правовий, статистичний, логіко-юридичний, соціологічний та інші методи.
Одне з ключових місць посідає системно-структурний аналіз, який дозволяє показати побудову та зміст прокурорського нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування кримінальної справи, а також обґрунтувати його завдання, форми й методи реалізації. Метод функціонального аналізу сприяв формуванню уявлення про прокурорський нагляд за законністю досудового розслідування, а також дав змогу показати його значення й центральну роль у процесі правозастосування. Спеціально-юридичний аналіз норм чинного законодавства із зазначених питань допоміг виявити прогалини та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правових норм з урахуванням їх відповідності завдань, що виникають у зв'язку із забезпеченням прокуратурою правозахисної діяльності та законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства.
Соціологічний метод використовувався під час вивчення правозастосовної практики, зокрема наглядових проваджень, у ході опитування й анкетування працівників прокуратури стосовно здійснення ними нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, а також у процесі виявлення найбільш характерних недоліків у забезпеченні законності при здійсненні нього виду прокурорської діяльності. Усі методи дослідження застосовувалися у взаємозв’язку й взаємозалежності, що було спрямовано на всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, переконливість та істинність наукових результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень організаційних і правових аспектів прокурорського нагляду в досудових стадіях кримінального судочинства. Автор сформулював ряд важливих положень, що мають як теоретичне, так і практичне значення, а саме:
1) з’ясовано нормативний зміст терміна "кримінально-процесуальне обвинувачення" та зроблено висновок, що прокуратура в умовах сьогодення здійснює нагляд, не підміняючи органи досудового розслідування, а також процесуальне керівництво їх діяльністю;
2) обґрунтовано висновок про необхідність закріплення за прокуратурою функцій кримінального переслідування в кримінальному судочинстві разом з наглядовою функцією;
3) запропоновано комплексну, науково обґрунтовану й апробовану цілісну систему прокурорського нагляду та судового контролю за додержанням законності. Оптимальне співвідношення між цими видами діяльності має визначатися через взаємне структурне виокремлення, змістове доповнення та підсилення одне одного шляхом чіткого законодавчого вреґулювання повноважень органів, які їх виконують;
4) урахуванням сучасних підходів до співвідношення прокурорського нагляду та судового контролю оновлено систему методичного забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законності, запропоновано рекомендації щодо прокурорсько-наглядової діяльності на окремих етапах досудового слідства;
5) уперше арґументовано висновок про недостатність законодавчого супроводження повноважень прокурора з нагляду за додержанням законів органами досудового слідства. Крім процесуальних наглядових повноважень, передбачених КПК України, прокурорська практика застосовує організаційно-наглядові повноваження, які властиві іншим галузям прокурорської діяльності (зокрема, так звані "загальнонаглядові повноваження"). Запропоновано в Законі України "Про прокуратуру" визначити відповідні повноваження прокурора при нагляді за додержанням законності в досудових стадіях;
6) з урахуванням міжнародно-правових стандартів щодо статусу обвинуваченого наведено додаткові арґументи стосовно необхідності реаґування прокурора на порушення права особи на захист на більш ранньому етапі кримінального переслідування, а саме з моменту проведення дій, які зачіпають права конкретної особи (проведення дослідчої перевірки, невідкладних і першочергових слідчих дій, спрямованих на збирання доказів проти конкретної особи, тощо). У зв’язку з цим наголошено на необхідності законодавчої реґламентації відповідних ґарантій;
7) запропоновано прийняти спеціальний закон, який би реґламентував порядок розгляду заяв і повідомлень про злочини, що дозволило б усунути таке ганебне явище, як укриття від обліку злочинів та інших порушень, що завдають шкоди інтересам громадян та держави;
8) запропоновано в Конституції України та нормах КПК передбачити зменшення до 48 годин тримання затриманої особи до рішення суду. Крім того, слід чітко реґламентувати термін складання протоколу про затримання підозрюваного (обвинуваченого), а також конкретизувати термін повідомлення прокурору про затримання особи;
9) обґрунтовано необхідність реґламентувати в нормах КПК України порядок обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому визначити конкретні терміни звернення до суду, а також терміни розгляду таких матеріалів судом;
10) запропоновано в нормах КПК України передбачити те, що юридична особа наділяється повноваженнями потерпілого;
11) запропоновано в Конституції України передбачити положення про права потерпілого, конкретизувати аналогічні норми в КПК та Законі України "Про прокуратуру". Крім цього розробити й прийняти Закон України "Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів";
12) запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення прокурорського нагляду та судового контролю на стадії досудового розслідування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) з науково-дослідницькою метою при подальшому розробленні теорії прав обвинуваченого та потерпілого на досудовому слідстві та ґарантій їх забезпечення засобами прокурорського нагляду;
б) у правотворчій роботі – у процесі вдосконалення положень Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про прокуратуру" та інших законодавчих актів;
в) у правозастосовчій сфері – для забезпечення єдності прокурорської практики та підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого та потерпілого на досудовому слідстві;
г) у навчальному процесі – для вивчення курсів "Кримінальний процес", "Основи прокурорського нагляду" та інших, а також для підготування відповідних підручників і навчально-методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях, які проводилися прокуратурою Луганської області спільно з Луганським державним університетом внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Пропозиції щодо вдосконалення законодавства надіслано дисертантом до Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи.
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального процесу та судочинства Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та була рекомендована до захисту.
Основні результати дослідження використовувалися автором під час проведення семінарських занять з помічниками та заступниками прокурорів Луганської області, а також на семінарських заняттях зі студентами Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (259 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок, із яких основний текст – 194 сторінки, список використаних джерел – 22 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у внесенні змін до існуючого порядку розслідування кримінальних справ, здійснення прокурорського нагляду при розслідуванні. Проведений аналіз правової теорії, законодавства та практики його застосування дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції:
1. Ураховуючи практику розслідування кримінальних справ, а також практику країн Європейського Союзу та СНД, необхідно в новому КПК України передбачити функцію кримінального переслідування, яке здійснюється при досудовому розслідуванні злочинів і в судовому засіданні при підтриманні державного обвинувачення.
2. У нормах КПК України і Законі України "Про прокуратуру" чітко визначити, які заходи прокурор може застосовувати, щоб ефективно здійснювати нагляд за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства.
3. Передбачити в КПК України такі акти прокурорського реаґування, як подання й постанову про порушення дисциплінарного провадження.
4. З метою підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють дізнання та досудове слідство, визначити в нормах КПК України період, з якого прокурор починає здійснювати нагляд за діяльністю органів досудового розслідування.
5. У нормах КПК України чітко визначити час, з якого особа визнається затриманою. Поряд із цим указати, що затримання підозрюваного може відбуватися тільки за наявності порушеної кримінальної справи.
6. Ураховуючи, що органи дізнання та досудового слідства допускають найбільше порушень законодавчих норм при прийманні, розгляді й вирішенні заяв і повідомлень про злочини, доцільно прийняти закон, у якому детально реґламентувати всі питання, які пов’язані з розглядом повідомлень про злочин.
7. У новій редакції КПК України визначити юридичну особу потерпілим, якщо внаслідок злочину завдано шкоди діловій репутації або майнової шкоди.
8. У новій редакції КПК закріпити, що головним завданням кримінально-процесуального законодавства стосовно потерпілого є визнання його ролі повноправного учасника кримінального судочинства, позицію якого необхідно враховувати і яка впливає на захист його майнових інтересів, порушених унаслідок злочину.
9. У новому КПК України закріпити норми, які б чітко визначали сферу діяльності прокурорського нагляду й судового контролю.
10. У наказі Генерального прокурора України визначити категорії оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
11. У нормах КПК передбачити безкоштовну юридичну допомогу потерпілому, який заявив про своє бажання мати адвоката на стадії досудового слідства, але через матеріальний стан не спроможний його найняти.

12. Прийняти спеціальний закон, який би реґламентував порядок прийняття та розгляду заяв і повідомлень про злочини.
13. Передбачити в Конституції України положення про права потерпілого, аналогічні норми конкретизувати в КПК та Законі України "Про прокуратуру".
14. Прийняти Закон України "Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочину".
Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності та відомчих нормативних актах, а також у науковій роботі й навчальному процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – X.: Парус, 2005. – 55 с.
2. КПК України. – X.: Право, 2006. – 392 с.
3. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2-х т. – Т. 1. – М., 1968.
4. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе: Учебное по¬со¬бие. – X., 1974. – С. 38.
5. Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по со¬вет¬скому праву. – М.: Госкомиздат, 1961. – С. 277.
6. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Ленинград: ЛГУ, 1968. – С. 172.
7. Зеленецкий B.C. Функциональная структура прокурорской деятель¬нос¬ти. – X.: Юринститут, 1978. – С. 78.
8. Грошевой Ю.М. Прокуратура в системе "сдержек и противовесов" в раз¬граничении и взаимодействии властей // Проблеми розвитку прокуратури в Україні в умовах становлення демократичної правової держави: матеріали нау¬ко¬во-практичної конференції. Київ 26.ХІІ.1995. – К., 1996. – С. 34.
9. Европейский суд по правам человека. Избранные решения в 2-х томах. – М.: Норма, 2001. – Т. 1. – С. 856.
10. Корнуков В.М. Курс уголовного судопроизводства: Учебник: В 3-х т. / Под ред. В.А. Михайлова. – Т. 1. – Воронеж: Изд-во НПО "МОДЭК", 2006. – С. 824.
11. Баев О.Я. Прокурор как субъект уголовного преследования: Учебное по¬собие. – М.: Юрлитинформ, 2006. – С. 144.
12. Крюков В.Ф. Уголовное преследование и надзор за исполнением уго¬лов¬но-процессуального законодательства в условиях реформирования системы прокуратуры Российской Федерации. – Курск: МУП "Курская городская ти¬по¬гра¬фия", 2007. – С. 212.
13. Соловьев А.Б., Токарев М.Е., Буланова Н.В. Прокурор в досудебных стадиях уголовного процесса России. – М.: Юрлитинформ, 2006. – С. 176.
14. Полянский Н.Н. Очерк общей теории уголовного процесса. – М.: Право и жизнь, 1927. – 127 с.
15. Васильев Е.Г. Правовые и теоретические проблемы прекращения уго¬лов¬ного преследования и производства по уголовному делу. – М.: Юр¬лит¬информ, 2006 – 312 с.
16. Зеленецкий B.C. Возбуждение уголовного дела. – X., 1998. – 340 с.
17. Давидов П.М. Обвинение в советском уголовном процессе. – Сверд¬ловск: Уралкнига, 1974. – 135 с.
18. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
19. Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде. – М.: Наука, 1971. – 343 с.
20. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1984. – 415 с.
21. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998 – 2003. – 736 с.
22. Комментарии к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. – М.: ИКФ "ЭКМОС", 2002. – 780 с.
23. Проект КПК України № 1233 від 13.12.2007 // http://zakon1.rada.gov.ua
24. Гусев Л.H. Процессуальное положение следователя в советском уго¬лов¬ном процессе // Вопросы судопроизводства в новом законодательстве Союза ССР. – М., 1959. – С. 27 – 29.
25. Выдря М.М. Расследование уголовного дела – функция уголовного про¬цесса // Государство и право. – 1980. – № 9. – С. 78 – 89.
26. Шимановский В.В. К вопросу о процессуальной функции следователя в советском уголовном процессе // Правоведение. – 1965. – № 2. – С. 175.
27. Даев В.Г. К понятию обвинения в советском уголовном процессе // Пра¬воведение. – 1970. – № 1. – С. 76.
28. Даев В.Г. Процессуальные функции и принципы состязательности в уголовном судопроизводстве // Правоведение. – 1974. – № 1. – С. 64 – 73.
29. Баев О.Я. Цели уголовного судопроизводства и процессуальная функ¬ция следователя // Актуальные проблемы укрепления социалистической закон¬нос¬ти. – Куйбышев, 1982. – С. 24.
30. Баев О.Я. Прокурор как субъект уголовного преследования: Науч¬но-прак¬тическое пособие. – М., Юрлитинформ, 2006. – С. 144.
31. Михайлов А.И. Надзор за полнотой, всесторонностью и объектив¬нос¬тью расследования преступлений // Социалистическая законность. – 1989. – № 7. – С. 26.
32. Про прокуратуру: Закон України № 1789-XII від 05.11.1991 p. // Ві¬до¬мості Верховної Ради України. – 1991. – № 55. – Ст. 793.
33. Ривлин A.Л. Законность и обоснованность государственного обви¬не¬ния в советском уголовном процессе // Проблемы социалистической законности на современном этапе развития Советского государства. – X., 1968. – С. 221.
34. Звіт форми П за 2006 р. Розділ 4. "Підтримання державного обвинувачен¬ня та участь прокурорів у розгляді судами кримінальних справ" // http://www.gra.ua. Заголовок з екрану.
35. Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 23.
36. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу в Україні в кон¬текс¬ті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
37. СУ УССР. – № 31. – Ст. 419; № 54. – Ст. 779; 1922. – № 41. – Ст. 598; 1922. – № 54. – Ст. 779; 1933. – № 31. – Ст. 107.
38. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами і допов¬нен¬ня¬ми станом на 1 жовтня 2006 pоку). – X.: Право, 2006. – 390 с.
39. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: в 4-х т. Т. 1. – СПб.: Тип. т-ва "Общественная польза", 1912. – 586 с.
40. Строгович М.С. Уголовное преследование в советском уголовном про¬цессе. – М.: Изд-во НАН СССР, 1951. – 191 с.
41. Королев Г.Н. Прокурорское уголовное преследование в российском уголовном про¬цессе: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 360 с.
42. Давиденко Л.М., Куц В.М. Кримінальне переслідування як форма про¬ку¬рорської діяльності у сфері протидії злочинності // Вісник Академії про¬ку¬ра¬ту¬ри України. – 2007. – № 1. – С. 83 – 90.
43. Косюта М.В. Перспективи реформування законодавства про про¬ку¬ра¬ту¬ру // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 12 – 17.
44. Там само.
45. Борзих Д.В. Функція кримінального переслідування // Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – 2008. – №4. – С. 38 – 44.
46. Кожевніков Г.К. Державне обвинувачення як елемент переслідування // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 1. – С. 47.
47. Півненко В., Коновалов С. Презумпція невинуватості // Вісник про¬ку¬ра¬тури. – 2007. – № 7. – С. 67.
48. Александров А.С. Содержание, система и развитие уго¬лов¬но-про¬цес¬су¬альных гарантий // Вопросы криминологии уголовного права и уголовного про¬цесса. – Горький, 1974. – С. 18 – 24.
49. Маляренко В.Т. Прокурор у кримінальному судочинстві і деякі пробле¬ми та шляхи їх вирішення / В.Т. Маляренко, І.В. Вернидубов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
50. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в кон¬текс¬ті Європейських стандартів / В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
51. Щерба С.П. Прокуратура в странах СНГ: правовой статус, функции, полномочия / С.П. Щерба, Т.А. Решетникова, О.А. Зайцев. – М.: Экзамен, 2007. – 558 с.
52. Про приєднання України до статуту Ради Європи: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 38. – Ст. 287.
53. Корж В. Кримінальне переслідування особи, яка вчинила злочин // Віс¬ник прокуратури. – 2009. – № 8. – С. 85 – 90.
54. Малихін С. Один із факторів досягнення мети кримінального пере¬слі¬ду¬вання // Вісник прокуратури. – 2008. – № 10. – С. 37 – 42.
55. Фаткулин Ф.Н. Обвинение и судебный приговор. – Казань: Изд-во Ка¬зан¬ского ун-та, 1965. – 531 с.
56. Соловьев А.Б., Якубович Н.А. Предварительное расследование и про¬ку¬рорский надзор в свете судебной реформы // Законность. – 1995. – № 8. – С. 5.
57. Щерба С.П. Прокуратура в странах СНГ: правовой статус, функции, пол¬номочия / С.П. Щерба, Т.А. Решетникова, О.А. Зайцев. – М.: Экзамен, 2007. – 558 с.
58. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кри¬мінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук Украї¬ни. – 2003. – № 2 – 3. – 695 с.
59. Зозулинський О.Б. Участь прокурора в судовому розгляді кримі¬наль¬них справ // Прокурорський нагляд в Україні. – Донецьк: Донеччина, 1997. – 228 с.
60. Анкудинов О.Т., Резинкина А.Н. Прокурорский надзор. Российская про¬куратура в правовом демократическом государстве: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2008. – 404 с.
61. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Під¬руч¬ник. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 257 с.
62. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів ор¬га¬нами, які проводять дізнання та досудове слідство: Наказ Генерального про¬ку¬ро¬ра України від 19.09.2005 № 4гн // Прокурорська діяльність в Україні. – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2008. – 184 с.
63. Прокурорский надзор. Курс лекций и практикум // Под ред. Ю.Е. Ви¬но¬ку¬рова. – М.: Экзамен, 2003. – 133 с.
64. Ходонов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за рубежом. – М.: Норма, 2001. – 192 с.
65. Мичко H.I. Проблема функцій і організаційного устрою процесу Ук¬раї¬ни: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – X., 2002. – 38 с.
66. Ларин A.M. Расследование по уголовному делу: процессуальные функ¬ции. – М.: Юрид. литература, 1986. – 160 с.
67. Маршунов М.Н. Комментарий к Закону о прокуратуре Российской Фе¬дерации: Научно-практические рекомендации. – М. – СПб.: Изд-во торг. дом "Герда", 1998. – 116 с.
68. Правоохранительные органы: Сб. законодательных актов. – Алма-Аты: Юрист, 2002 – 166 с.
69. Смирнов А., Калиновский К. Комментарии к уголовно-процессу¬аль¬но¬му кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В. Смирнова. – СПб: Питер, 2003 – 1008 с.
70. Курило М.П., Півненко В.П. Участь прокурора в слідчих діях: Навчальний посібник. – Суми: Слобожанщина, 1998. – 124 с.
71. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса: Юридична література, 2002. – 376 с.
72. Путеводитель по Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод: Совет Европы. – 1994 – 2004. – С. 35.
73. Козлов А.В. Компетенция прокуратуры СССР // Компетенция про¬ку¬ра¬туры СССР: Межвузовский сборник научных трудов Свердловского юри¬ди¬чес¬кого ин-та. – 1985. – С. 24 – 29.
74. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком, 2005. – 296 с.
75. Закон України "Про прокуратуру": Науково-практичний коментар // Д.М. Бакаев, Ю.М. Грошевий та ін. – Х.: Рита, 1993. – 176 с.
76. Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. – X.: Лібра, 1998. – 107 с.
77. Асанов В. О содержании уголовного преследования // Уголовное пра¬во. – 2000. – № 4. – С. 4 – 6.
78. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. – М.: Юрид. литература, 1968. – 264 с.
79. Бакаев Д.М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел. – М.: Юрид. литература, 1979. – 54 с.
80. Прокурорский надзор в СССР // Под ред. С.П. Макарова. – М.: Юрид. литература, 1973. – 360 с.
81. Савицкий В.М. Прокурорский надзор за дознанием и предварительным следствием. – М., 1959. – 264 с.
82. Савицкий В.М. Стержневая функция прокуратуры – осуществлять уголовное преследование // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 14 – 28.
83. Шадрин B.C. Обеспечение прав человека и роль прокурора в советском уго¬ловном процессе // Права человека в России и правозащитная деятельность го¬сударства: Сборник материалов Всероссийской научно-практической кон¬фе¬рен¬ции 12 мая 2003 года / Под ред. В.И. Лопатина. – СПб: Юрид. Центр-пресс, 2003. – С. 220 – 228.
84. Зеленецкий B.C. Научная информация по вопросам борьбы с пре¬ступ¬ностью. – М.: ВНИИПП, 1989. – Вып. 117. – С. 56 – 62.
85. Шейфер С.О. О формах осуществления прокурорского надзора в уго¬лов¬ном судопроизводстве // Прокуратура в системе политических и правовых ин¬ститутов общества. – М.: ВНИИП, 1994. – С. 34 – 42.
86. Мичко М.И. Прокуратура Украины. Роль и место в системе го¬су¬дар¬ствен¬ной власти. – Донецк: Донеччина, 1999. – 256 с.
87. Евгашев Е. Проблемы правового статуса прокурора в досудебном про¬из¬водстве по уголовному делу // Уголовное право. – 2008. – № 4. – С. 88.
88. Трагнюк P.P. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що за¬без¬печують права обвинуваченого. – X.: Факт, 2004. – С. 198.
89. Бакаев Д.М., Цимбаличенко И.Ф. Сущность задач, формы и методы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и досудебного следствия: Учебное пособие. – X.: ИПК Генеральной прокуратуры Украины, 1997. – С. 43.
90. Алексеев Н.С., Лукашевич В.В., Элькинд П.С. Уголовный процесс. – М., 1972. – С. 218 – 219.
91. Божьев В.П. Уголовный процесс: Учебник. – 3-е изд. – М., 2002. – С. 289 – 291.
92. Лупинская П.А. Уголовно-процессуальное право Российской Фе¬де¬ра¬ции. – М., 2004. – 381 с.
93. Долежан В.В. Проблема компетенции прокуратуры: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1991. – С. 48.
94. Маляренко В.Т., Гончаренко В.Г. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К.: Форум, 2003. – С. 320.
95. Жиліна Л.С. Прокурорський нагляд за додержанням законів при про¬ве¬денні слідчих дій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – X., 1993. – С. 19.
96. Михайленко О.Р. Предмет та об’єкт прокурорського нагляду по¬тре¬бу¬ють законодавчої регламентації // Рад. право. – 1978. – № 11. – С. 44 – 47.
97. Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – Ст. 1366.
98. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением органами до¬зна¬ния и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и раз¬решении заявлений и сообщений о преступлениях. – X., 2004. – 264 с.
99. Коган В.М. Социальный механизм уголовно-процессуального воз¬дей¬ст¬вия. – М., 1983. – 210 с.
100. Буторин Л. Регистрация и учет преступлений // Законность. – 2001. – № 8. – С. 33.
101. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5 (105). – С. 19 – 34.
102. Зеленецкий B.C. Возбуждение уголовного дела. – X.: КримАрт, 1998. – 225 с.
103. Маляренко В.Т., Вернідубов І.В. Прокурор у кримінальному су¬до¬чин¬стві. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
104. Ястребов В.Б. Надзор за исполнением законов как основная функция про¬куратуры // Проблемы совершенствования прокурорского надзора. – М., 1992. – С. 12 – 18.
105. Маляренко В.Т., Вернидубов I.B. Прокурор у кримінальному су¬до¬чин¬стві. Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
106. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесу¬аль¬не право. – К., 1997. – 198 с.
107. Бажанов М.И. Об истинности процессуальных актов в советском су¬до¬производстве // Проблемы социалистической законности на современном этапе раз¬вития советского государства. Тезисы докладов. – X.: Изд-во ХГУ, 1968. – С. 206.
108. Курочка Н.И., Серткин М.И. Практические аспекты расследования в суде уголовных дел // Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – 2009. – № 1. – С. 116 – 123.
109. Борзих Д. Роль прокурора в кримінальному переслідуванні // Юри¬дич¬на Україна. – 2010. – № 5. – С. 104.
110. Ларин A.M. От следственной версии к истине. – М., 1976. – 143 с.
111. Строгович М.С. Обвинение и обвиняемый на предварительном следствии и на суде / Под ред. и с предисл. А.Я. Вышинского. – М.: Гос. изд-во "Советское законодательство", 1934. – С. 33.
112. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – № 3 (34). – С. 689 – 692.
113. Зеленецкий B.C. Объект уголовно-процессуального познания дей¬ст¬ви¬тель¬ности // Вопросы государства и права развитого социалистического об¬щест¬ва: Тезисы, респ. научной конференции. – X.: ХЮИ, 1975. – С. 216.
114. Постовой Д.А. Отношение приговора к обвинительному заключению // Вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. – Х., 1962. – Вып. 16. – С. 80.
115. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України від 27.10.1999 № 9 рп/99. – П. 1.
116. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: Інюре, 2001. – 448 с.
117. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар // За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
118. Мухин И.И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки су¬деб¬ных доказательств при осуществлении правосудия. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1971. – 184 с.
119. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. – М.: НИИРИО ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.
120. Сибилева Н.В. Допустимость доказательств в советском уголовном процессе. – К.: УМКВО, 1990. – 66 с.
121. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроиз¬вод¬стве. – М.: Юрист, 1995. – 128 с.
122. Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району: Ме¬то¬дич¬ний посібник. – X.: Право, 2008. – 352 с.
123. Режим доступу: http://ru.tsn.ua/ukraina/28.7.2010
124. Маршунов M.H. Согласие прокурора на привлечение в качестве обвиняемого // Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 88 – 91.
125. Конституция государств Европейского Союза. – М.: ИНФРА – М-Норма, 1997. – С. 816.
126. Там само. – С. 425.
127. Там само. – С. 527.
128. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголов¬но-про¬цессуальном праве. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – С. 144.
129. Михайленко О.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / Под ред. проф. А.Л. Циткина. – Саратов, 1975. – С. 98.
130. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уго¬лов¬ном процессе. – М., 1989. – 228 с.
131. Уголовно-процессуальный кодекс ФРГ станом на 01.10.2007 // http://www.iuscerim.mpg.de/legaltext/vstgblruss.pdf
132. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова станом на 01.10.2007 // www.agentura.ru
133. Case of Fox, Campbell and Hartleu v. the United Kingdom (Application no. 12244/86; 12245/86; 12383/86) Judgment Strasbourg 27 March 1991. The European Court of Human Rights // http://cmisk.echr.coc.int/tkp1971
134. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Фе¬де¬рации / Под ред. А.В. Смирнова. – СПб., 2003. – С. 261.
135. Маляренко В.Т., Гончаренко В.Г. Науково-практичний коментар Кри¬мі¬нально-процесуального кодексу України. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
136. Комментарии к уголовно-процессуальному кодексу РФ. – М.: НКВ "ЭКМОС", 2002. – 780 с.
137. Михайлов В.А. Мера пресечения в уголовном судопроизводстве: Диссертация в виде научного доклада на соискание ученой степени доктора юридических наук. – М., 1996. – 122 с.
138. Лившиц В., Прошкан Л. Процессуальный гуманизм и инквизиция // Социалистическая законность. – 1990. – № 1. – С. 12 – 13.
139. Питулько К.В. Судебный контроль за применением заключения под стражу и реализации права обвиняемого (подозреваемого) на защиту в уго¬лов¬ном процессе РФ. – СПб: Левша, 2000. – 216 с.
140. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5 (105). – С. 29.
141. Ивлев Г.П. Основания и цели применения мер процессуального принуждения // Государство и право. – 1995. – № 11. – С. 73 – 74.
142. Еникеев З.О. Проблемы мер пресечения в уголовном процессе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1991. – 38 с.
143. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5 (105). – С. 22.
144. Сыроед Т.Л. Защита жертв преступлений в международном праве: Дис. ... канд. юрид. наук. 1200.11. – Х., 2000.
145. Кухта К.И., Махов В.М. Правовой статус жертвы преступления (по¬терпевшего) в уголовном процессе США. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 216 с.
146. Федорчук Н.Б., Нор В.Т. Захист прав потерпілих від злочину в анг¬ло-американській правовій системі та кримінальному судочинстві України: Мо¬но¬графія. – К.: Правова єдність, 2009. – 192 с.
147. Капліна О.В. Міжнародно-правові стандарти захисту прав потерпілих в кримінальному процесі: інтерпретація і проблеми імплементації в національне законодавство України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управ¬лін¬ня та права. Науковий часопис. – 2004. – № 1-1 (9 – 10). – С. 224.
148. Ибрагимов И.М. Зарубежные концепции защиты прав потерпевшего как "жертвы преступления" // Российская юстиция. – 2008. – № 7. – С. 50 – 56.
149. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 263 с.
150. Рыжаков А.П. Уголовный процесс: Учебник для вузов. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Норма, 2004. – 704 с.
151. Нор В. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від зло¬чи¬ну та системи захисту його прав і законних інтересів // Вісник Львівського уні¬верситету. Серія юридична: Зб. наук. пр. – ЛДУ, 2001. – Вип. 36. – С. 524 – 532.
152. Бойков А.Д. Судебная реформа: обретения и просчеты // Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 18.
153. Гаврилов Б.Я. Реализация органами предварительного следствия норм о защите конституционных прав и свобод человека и гражданина: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 1200.9. – М., 2001. – 33 с. – С. 15.
154. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факуль¬та¬тив¬ний протокол до міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Українська Правнича Функція, 1995. – 12 с. – С. 5.
155. Сыроед Т.Л. Защита жертв преступлений в международном праве: Дис. ... канд. юрид. наук. 1200.11. – Х., 1999. – С. 17.
156. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступле¬ний и злоупотребления властью // Советская юстиция. – 1992. – № 9 – 10. – С. 39 – 40.
157. Сироїд Т.Л. Правове становище потерпілих у міжнародному кри¬мі¬наль¬ному суді // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Ка¬ра¬зі¬на № 841 Сер. право. – 2009. – Вип. 1 (5). – С. 58.
158. Сироїд Т.Л. Правові підстави та порядок відшкодування шкоди по¬тер¬пілим міжнародним кримінальним судом // Науковий вісник Дніпро¬пет¬ров¬сько¬го державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 1 (42). – С. 31.
159. Действующее международное право: В 3-х т. / Сост.: Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчиков. – Т. 3 – М.: МНИМП, 1997. – С. 108.
160. Омельченко Т.В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на судових стадіях кримінального процесу. Дис. канд.. юрид. наук. – Х., 2004. – 216 с.
161. Конституция Российской Федерации // http://www.konstitution.ru
162. Конституция Киргизской Республики (в ред. 1996 г.) // http://www.konstitution.ru
163. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кри¬мінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук Украї¬ни. – 2003. – № 2 – 3 (33 – 34): Зб. наук. праць. – Х.: Право, 2003. – С. 693.
164. Гриненко А.В. Система принципов и цель производства по уго¬лов¬но¬му делу // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 183.
165. Півненко В.П., Мірошниченко Є.О. Про презумпцію правоти і пріо¬ри¬тетності прав потерпілого // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 40.
166. Колдин С.В. Защита прав и законных интересов потерпевшего по уго¬ловно-процессуальному кодексу Российской Федерации: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 1200.09. – Саратов, 2004. – С. 10.
167. Булатов Н. Защита прав потерпевших от преступлений // Закон¬ность. – 2003. – № 4. – С. 25.
168. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Вер¬хов¬ної Ради України № 2296 від 28 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 496.
169. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження спра¬вед¬ливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Пре¬зи¬ден¬та України № 361/2005 від 10 травня 2006 року // http://zakon1.rada.gov.ua
170. Михайленко О.Р. Проблемы обеспечения законности на предвари¬тель¬ном следствии в советском уголовном процессе. Теория и практика: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1989. – С. 23.
171. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному про¬це¬сі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 22.
172. Шаповалова Л.І. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуальної ді¬яльності в досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – С. 5, 10.
173. Нор В.Т. Захист у кримінальному судочинстві майнових та особливих прав потерпілих від злочину за проектами КПК України: здобутки та прорахунки // Право України. – 2009. – № 2. – С. 43 – 51.
174. Лазарук О. Прокурорський нагляд за дотриманням вимог закону щодо від¬шкодування шкоди, заподіяної злочином // Вісник прокуратури. – 2011. – № 5. – С. 24.
175. Каркач П.М., Лапкін А.В. Кримінальне переслідування – перспек¬тив¬на функція прокуратури // Вісник академії прокуратури України. – 2011. – № 1 – С. 42.
176. Маляренко В.Г., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судо¬чин¬стві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 240.
177. Зеленецкий B.C. Возбуждение уголовного дела. – X.: КримАрт, 1998. – 225 с.
178. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предвари¬тель¬ного расследования. – К. МВД СССР КВШ, 1975. – 132 с.
179. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспе¬че¬ние прав граждан. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
180. Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора. – М.: Наука, 1975. – 382 с.
181. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе: Учебное по¬собие. – X.: Изд-во Юрид. ин-та, 1974. – 38 с.
182. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному про¬це¬сі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
183. Малютін І.М. Проблеми відшкодування шкоди потерпілим державою // Право України. – 2002. – № 10. – С. 62 – 67.
184. Фецич. Г. Хто захистить права потерпілого? // Право України. – 1996. – № 11. – С. 61 – 62.
185. Присяжнюк Т.Я. Завдання кримінального права: проблеми та перс¬пек¬ти¬ви // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 1. – С. 35 – 37.
186. Маляренко В.Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному су¬дочинстві України та їх значення // Право України. – 2004. – № 5. – С. 3 – 12.
187. Смирнов С.В. О компенсации ущерба в уголовном процессе // Вести Днепропетровского ун-та. Правоведение. – 1994. – № 2. – С. 70 – 71.
188. Панов Н.И. Способ совершения и уголовная ответственность. – X.: Вища школа, 1982. – 160 с.
189. Центров С.О. Криминалистическое учение о потерпевшем. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1988. – 160 с.
190. Сибилева Н.В. Допустимость доказательств в советском уголовном процессе. – К.: УМВД, 1990. – 66 с.
191. Баулін Ю.В., Борисов В.І. Потерпілий від злочину. – X.: Кроссроуд, 2008. – 364 с.
192. Руденко М.В. Про співвідношення державного контролю і про¬ку¬рор¬сько¬го нагляду // Право України. – 1997. – № 5. – С. 28 – 32.
193. Холоденко В.Д. Обеспечение прав жертвы преступления в уголовном преследовании // Актуальные вопросы обеспечения прав личности в уголовном судопроизводстве. – Саратов, 2005. – С. 39.
194. Присяжнюк Т. Про дискусії потерпілого у кримінальному праві // Право України. – 2005. – № 9. – С. 92 – 95.
195. Зеленин С. Потерпевший в состязательном процессе / Российская юстиция. – 2001. – № 3. – С. 48 – 49.
196. Шаповалова Л. Підстави визнання особи потерпілим // Право Украї¬ни. – 2000. – № 7. – С. 39 – 42.
197. Трофименко В.М. Проблеми правового регулювання участі потер¬пі¬ло¬го в доказуванні в судовому розгляді кримінальної справи // Проблеми пра¬во¬во¬го забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 24 – 25 травня 2005 року. – X., 2005. – С. 468 – 471.
198. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: Приор, 2002. – 318 с.
199. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан № 206-1 от 13 декабря 1997 года // http://www.tantal.md/law.html
200. Михайленко А.Р. Проблемы обеспечения законности на предвари¬тель¬ном следствии в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1989. – 50 с.
201. Зеленецький B.C., Лобойко Л.H. Поняття потерпілого від злочину у кримінальному праві // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 48 – 57.
202. Савицкий В.М. Потерпевший от преступления: расширение прав, усиление процессуальных гарантий // Сов. государство и право. – 1996. – № 5. – С. 74 – 81.
203. Чукулаев Д.П. Потерпевший в уголовном судопроизводстве: доступ к правосудию и компенсация причиненного ущерба: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2005. – 24 с.
204. Божьев В. Предпосылки обеспечения интересов потерпевшего в уго¬лов¬ном процессе // Законность. – 2005. – № 11. – С. 5 – 7.
205. Ковальова Я.О. Організаційно-правові основи відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді: Дис. ... канд. юрид. наук. – X., 2009. – 240 с.
206. Півненко В., Мірошниченко Є. Про презумпцію правоти і пріори¬тет¬ності прав потерпілого // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 39 – 41.
207. Декларация основных принципов правосудия для жертв поступлений и злоупотреблений властью: 40/34 Ген. Ассамблея ООН от 29 ноября 1985 года. СССР и международное сотрудничество в области права человека: документы и материалы. – М., 1989. – С. 534 – 541.
208. Головко Л.B. Альтернатива уголовному преследованию в современ¬ном праве. – СПб.: Юрид. Центр. Пресс, 2002. – 544 с.
209. Кабинет Министров – государствам-членам относительно положения потерпевшего в рамках уголовного права и уголовного процесса: Рекомендация № R (85) 11. Принята Кабинетом Министров 28.06.1985 г. // Российская юстиция. – 1997. – № 7. – С. 6 – 7.
210. Право Европейского Союза: Учебник / Под ред. С.Ю. Кошнина. – М.: Юрист, 2004. – 925 с.
211. Концепція забезпечення законних прав та інтересів осіб, що потерпіли від злочинів: затверджена Указом Президента України від 28.12.2004 № 1560/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Ч. 1. – Ст. 3435.
212. Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з пи¬тань правопорядку і заходів по посиленню боротьби зі злочинністю: Постанова Вер¬ховної Ради України від 26.01.1993 № 2931-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 87.
213. Право Европейского Союза. Учебник / Под ред. С.Ю. Кошнина. – М.: Юрист, 2004. – 925 с.
214. Кухта К.Н. Правовой статус жертвы преступления потерпевшего в уголовном процессе США / К.Н. Кухта, В.Н. Махов. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 216 с.
215. Кулачин Н.И. Организация работы следственного подразделения. ГОВД-РОВД: Учебное пособие. – Волгоград, 1980. – 237 с.
216. Озолин В.А. Основы научной организации управления органами внут¬ренних дел. – Волгоград, 1973. – 195 с.
217. Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району: Ме¬то¬дич¬ний посібник. – X.: Право, 2008. – 352 с.
218. Философский энциклопедический словарь / Кол. авт. – М., 2000. – С. 221.
219. Ожегов С.И. Словарь русского языка – Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык. – С. 797.
220. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. – М., 2002. – 488 с.
221. Винницкий Л.B., Русма Ч.С. Судебный контроль с избранием мер пре¬се¬чения в виде заключения под стражу, домашнего ареста. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 210 с.
222. Туманянц А.Р. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю про¬цесуальних рішень органів досудового слідства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2009. – С. 9.
223. Туманянц А.Р. Контрольна функція суду у сфері кримінального су¬до¬чинства. – X.: Основа, 2006. – С. 19 – 20.
224. Судебная власть / Под ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО ТК Велби, 2003. – 264 с.
225. Марочкін І.С. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник. – X.: Одіссей, 2005. – 240 с.
226. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. – М., 1974. – 218 с.
227. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. – М., 2002. – 442 с.
228. Большой юридический словарь. – М., 1997. – 385 с.
229. Судебные уставы с изложением рассуждений, на коих они основа¬ны. – СПб: Изд-во Государственной канцелярии, 1866.
230. Косюта М.В. Прокуратура України: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2008. – 271 с.
231. Софієв С. Наслідки запровадження нового порядку оскарження до су¬ду постанови про порушення кримінальної справи // Вісник Національної Ака¬демії прокуратури України. – 2008. – № 3. – С. 95.
232. Колоколов Н. Прокурорський нагляд і судовий контроль в стадіях по¬переднього розслідування // Законність. – 1997. – № 10. – С. 7 – 8.
233. Давыденко Л.М., Каркач П.М., Мычко Н.И., Руденко Н.В. Органы про¬куратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ за¬конодательства): Учебное пособие / Под ред. Л.М. Давыденко. – Х.: Медиа¬груп¬па, 1999.
234. Джига М.В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування: проблеми законності та доцільності: Монографія / Київ. ЮІ МВС України. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 168 с.
235. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судо¬чин¬стві: деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К., 2001. – 240 с.
236. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Під¬руч¬ник. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 257 с.
237. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
238. Зеленецкий B.C. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. – X.: Основа, 1994. – 155 с.
239. Долежан В.В. Проблеми компетенції прокуратури: Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 1200.10 / ВНИИПП. – М., 1991. – С. 24.
240. Бакаев Д.М., Цымбалистенко И.Ф. Сущность, задачи, формы и методы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и досудебного следствия: Учебное пособие. – X.: ИПК, 1997. – 43 с.
241. Офіційний вісник. – 1998. – № 1. – С. 169.
242. Офіційний вісник. – 2003. – № 6. – С. 245.
243. Судебные уставы с изложением рассуждений, на коих они основа¬ны. – СПб: Изд. государственной канцелярии, 1866.
244. Петрухин И.Л. Судебные гарантии прав личности (в уголовном про¬цес¬се) // Актуальные вопросы борьбы с преступностью в России и за рубежом. – М., 1992. – Вып. 8. – С. 68.
245. Маляренко В.Г., Пилипчук П.П. Про місце судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії розслідування кримінальної справи // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 2. – С. 38 – 42.
246. Соловьев А.Б., Якубович Н.А. Предварительное расследование и про¬курорский надзор в свете судебной реформы // Законность. – 1995. – № 8. – С. 5.
247. Соловьев А.Б., Токарева М.Е., Халиулин А.Г., Якубович Н.А. За¬кон¬ность в досудебных стадиях уголовного процесса России. – Москва – Кемерово, 1997. – 172 с.
248. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Терра, 1994. – Т. 2. – 401 с.
249. Колоколов Н.А. Методика проведения основных судебно-контроль¬ных действий в стадии предварительного следствия. – М., 2004. – 288 с.
250. Петрухин И.Л. Теоретические основы уголовного процесса в России. – М., 2004. – 183 с.
251. Захарчук Г. Діяльність правоохоронних органів спрямована на вико¬нан¬ня зобов’язань України, що впливають з її членства в Раді Європи // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 10.
252. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5 (105). – С. 21.
253. Кондратьєв О.В. Організаційно-правові проблеми судового контро¬лю: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – X.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 6.
254. Ершов В.В. Суд в системе государственной власти // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 31 – 37.
255. Токарева М.Е. Современные проблемы законности и прокурорский над¬зор в досудебных стадиях уголовного процесса: Дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1992. – 128 с.
256. Колоколов Н.А. Судебный контроль на стадии предварительного рас¬следования. – Курск: Щит, 2002. – 330 с.
257. Маляренко В.Т., Пилипчук П.П. Межі судового контролю за до¬дер¬жан¬ням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40 – 44.
258. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах побудови де¬мо¬кратичного суспільства. – Одеса: Юридична література, 2002. – 163 с.
259. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2002 – 2003. Кн. 4. / Ві