Долинна Ольга Віталіївна. Стан дофамінового обміну та його корекція у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням

Краткое описание

Долинна Ольга Віталіївна. Стан дофамінового обміну та його корекція у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням: дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2004

Долинна О.В. Стан дофамінової системи та його корекція у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено вивченню стану дофамінової системи та її впливу на нейро-гуморальні фактори розвитку артеріальної гіпертензії у хворих з ожирінням. Показано, що у хворих з артеріальною гіпертензію та ожирінням на відміну від хворих без ожиріння спостерігається зменшення активності дофамінергічної системи у вигляді зменшення добової екскреції дофаміну, збільшення добової екскреції норадреналіну з сечею, збільшення концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові. Визначено негативний корелятивний зв’язок між добовою екскрецією дофаміну з сечею, індексом маси тіла, концентрацією пролактину, альдостерону, лептину. Встановлено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи на протязі доби.
За даними добового моніторингу артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням виявлені більші показники навантаження тиском”, варіабельність АТ на протязі доби, порушення добового ритму АТ (визначення типу non-dipper” у 52,6% хворих), ніж у хворих без ожиріння.
Патогенетично обґрунтована доцільність і доведена ефективність призначення агоністу дофамінових рецепторів бромокриптину: зменшення артеріального тиску, маси тіла, добової екскреції норадреналіну, зменшення концентрації пролактину, альдостерону в плазмі крові, збільшення загальної потужності коливань варіабельності серцевого ритму.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в покращенні результатів лікування хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням, на підставі впровадження нової схеми лікування з урахуванням стану дофамінового обміну при цій поєднаній патології.

На підставі визначення добової екскреції дофаміну, концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові, добового моніторингу артеріального тиску, визначення варіабельності ритму серця та показників внутрішньосерцевої гемодинаміки встановлений взаємозв’язок між рівнем артеріального тиску, масою тіла та функціональним станом дофамінової системи у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням, проведений порівняльний аналіз гіпотензивного ефекту агоністу дофамінових рецепторів бромокриптину і виявлено його позитивний вплив на перебіг цієї поєднаної патології.
Встановлено, що у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім аліментарно-конституційним ожирінням спостерігається зниження активності дофамінергічної системи, що проявляється меншою добовою екскрецією дофаміну з сечею (в 1,6 рази) у порівнянні з хворими без ожиріння та здоровими особами (в 1,9 рази); та визначена обернено пропорційна залежність між екскрецією дофаміну та індексом маси тіла (r=-0,6, p<0,001).
У хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням виявлено, що на фоні зменшення добової екскреції дофаміну спостерігається більша концентрація пролактину (в 2,3 рази), альдостерону (в 1,5 рази), лептину (в 3,4 рази) в плазмі крові, більша добова екскреція норадреналіну з сечею (в 1,3 рази), ніж у хворих без ожиріння, з перевищенням нормальних значень, відповідно в 2,3, в 2,1, в 5 та в 1,6 разів.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням визначено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи протягом доби, що є несприятливим фактором розвитку та прогресування серцевої недостатності.
За даними добового моніторингу артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням виявлено більшу частоту важкої артеріальної гіпертензії (23,1%), більший індекс часу, варіабельність АТ, більш часте порушення добового ритму АТ (визначення типу non-dipper” у 52,6% хворих), ніж у хворих без ожиріння.
У хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім ожирінням терапія агоністом дофамінових рецепторів бромокриптином приводила до зменшення артеріального тиску, збільшення варіабельності серцевого ритму, зниження пролактину, альдостерону, зменшення індексу маси тіла на 6,8%. Встановлено прямо пропорційну залежність між зменшенням дофамінергічної активності та ефективністю лікування при рівні дофаміну менше 300 нмоль/добу нормалізації артеріального тиску досягнуто у 87,5% хворих.
У хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням, призначення комбінації бромокриптину та еналаприлу приводило до більшого відсотку нормалізації артеріального тиску (71,8%), кращої динаміки гуморальних показників, вегетативного забезпечення серцево-судинної діяльності, індексу маси тіла (зменшився на 7,1%).
Призначення комбінації ніфедипіну ретарду та гідрохлоротіазиду вело до досягнення цільового рівню АТ тільки у 42% пацієнтів в яких добова екскреція дофаміну складала більше 600нмоль/добу.