Дорофєєва Ганна Андріївна. Управління державним сектором промисловості в Україні

Краткое описание

Дорофєєва Ганна Андріївна. Управління державним сектором промисловості в Україні : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк, 2005. — 205арк. — Бібліогр.: арк. 180-191

Дорофєєва Г.А. Управління державним сектором промисловості в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економіки. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2005.
У дисертаційній роботі удосконалено теоретичні основи функціонування державного сектора економіки й оцінки ефективності управління. Уточнено поняття державний сектор” і державна власність”. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід формування ефективної системи управління державним сектором, еволюцію складу державного сектора промисловості України. Подано аналіз засобів трансформації підприємств державної власності у період реформування економіки з точки зору їх роздержавлення. Проаналізовано результати діяльності державних промислових підприємств і обсяги державного сектора у промисловості України. Визначено відносні показники ефективності державного і недержавного секторів промисловості. Розглянуто механізм управління державним сектором промисловості. Розроблено методичне забезпечення ефективного управління промисловими підприємствами на основі функціональності (тобто одночасному поєднанні функцій управління (аналіз, планування, організація, регулювання, контроль) із функціями організації (виробничою, маркетингу, фінансовою, інвестиційною, управління персоналом). Здійснення тих або інших управлінських рішень залежить від того, чи перебуває підприємство в державній власності або держава є власником певного пакета акцій окремого підприємства. На прикладі державного підприємства за допомогою розробленого методичного забезпечення запропоновано ряд ефективних функціональних управлінських рішень. Розроблено низку напрямів щодо управлінського впливу на розвиток державного сектора промисловості.

На основі виконаних у дисертаційній роботі досліджень здійснено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуального питання перехідної економіки щодо вдосконалення управління державним сектором промисловості. Основні висновки й результати зводяться до такого:

Сучасні ринкові відносини не в змозі забезпечити ефективність регулювання економічних процесів, тому виникає потреба державного втручання. Вплив держави здійснюється двома засобами: як владною структурою, що встановлює "правила гри" на ринку, і як власником, що володіє певним майном і діє з іншими суб'єктами права власності. Другий варіант державного впливу здійснюється в рамках об'єктів державного сектора.
На підставі аналізу теоретичних основ щодо управління державним сектором запропоновано уточнені поняття основних категорій дослідження. Так, державна власність у роботі розглядається як відносини з приводу володіння, користування й розпорядження об'єктами власності, суб'єктом власності яких є держава, що має за мету реалізацію національних інтересів. Під державним сектором автор розуміє сукупність як державних підприємств, зайнятих у процесах виробництва, розподілу, обміну й споживання кінцевого продукту, так і інституційних структур держави, що формують правове поле функціонування цих підприємств, а також здійснюють управління і регулювання макроекономічними процесами.

Основну ланку державного сектора складають: державні унітарні підприємства (казенні підприємства, державні комерційні підприємства, державні акціонерні товариства, де державі належить 100% акцій); державні акціонерні товариства, у яких частка державної власності становить більше 50%; державні господарські об'єднання (корпорації та концерни); інші, що можуть формуватися або входити до складу холдингів, промислово-фінансових груп, консорціумів. Критерієм віднесення господарських структур до державного сектора є факт оперативного управління державою їх діяльністю.

За роки реформ державний сектор значно зменшився. Так, за станом на 2004 р. як кількість державних підприємств, так і кількість працівників, зайнятих у них, скоротилася майже на 55%. Незважаючи на різкий спад перерахованих вище показників, до 2004 р. державні промислові підприємства втримували вагомі позиції у видобутку енергетичних матеріалів (60,2% обсяг виробництва і 62,8% кількості підприємств); відносно невелика кількість (8,3%) державних підприємств виробляють більше 22% загального обсягу хімічної та нафтохімічної продукції. На частку державних підприємств припадає більше 43% виробництва й розподілу електроенергії, газу й води; 15 і 13,5% обсягу металургійної та машинобудівної галузей відповідно.
Аналіз галузевої структури промислових підприємств державного сектора свідчить про те, що його масштаби в галузях сильно коливаються, що ускладнює процес розрахунку економічних показників. Тому виникає необхідність у застосуванні інтегрального показника для аналізу масштабів державного сектора промисловості, як усередненої величини трьох "первинних" показників: частки в загальному обсязі випуску продукції, частки в загальній чисельності працівників, частки в повній балансовій вартості основних фондів. Відповідно до інтегральної оцінки галузі розділено на три групи: з високою часткою державного сектора видобувна галузь (65,3%), виробництво й розподіл електроенергії, газу, тепла, води (30,2%); з помірною (понад 10%) хімічна промисловість (17,8%); з низькою (менше 10%) інші галузі. Для розрахунку цього показника запропоновано регіональним статистичним управлінням здійснювати облік об'єктів державного сектора в розрізі галузей промисловості за такими економічними показниками, як обсяг випуску продукції, загальна чисельність робітників, повна вартість основних засобів. Відсутність такого обліку ускладнює відстеження ситуації щодо стану державного сектора промисловості та перспектив його розвитку.
З метою підвищення ефективності управління державним сектором промисловості в дисертаційній роботі запропоновано методичне забезпечення ефективного управління промисловими підприємствами державного сектора на підставі функціональності (тобто одночасному поєднанні функцій управління (аналіз, планування, організація, регулювання, контроль) із функціями організації (виробничою, маркетингу, фінансовою, інвестиційною, управління персоналом). Здійснення тих або інших управлінських рішень залежить від того, чи перебуває підприємство в державній власності або держава є власником певного пакета акцій окремого підприємства.
Для оцінки ефективності управління державною власністю і державним сектором промисловості рекомендовано використовувати два методичних підходи:

підхід, заснований на оцінці фінансових результатів (прибутку) від конкретних управлінських впливів на фінансові потоки підприємств;
підхід, заснований на визначені сукупного зростання вартості державної власності, яка міститься у портфелі даного суб’єкта.

На підставі аналізу трансформації державної власності України, виявлених факторів, що стримують розвиток промислових підприємств, визначено комплекс основних напрямів управлінського впливу на державний сектор промисловості, реалізація яких передбачається на макрорівні. До таких слід віднести: вибір способів реформування залежно від передбачуваної класифікації підприємств; оптимізація структури державного сектора; розвиток мережі державних спеціалізованих організацій, інфраструктури з метою сприяння інвестиційному процесу й інноваційному розвитку промисловості; підвищення якості управління технології прийняття управлінських рішень; розвиток ефективних форм управління і вторинного фондового ринку; удосконалення законодавчо-нормативної бази; більш широке використання ринкових принципів у діяльності державного сектора.
Установлено, що у сучасних умовах для підвищення економічного становища України провідне значення має подальший розвиток методичного забезпечення управління державним сектором промисловості. Застосування такого підходу до ефективного управління промисловими державними підприємствами (пакетами акцій) на підставі функціональності, реалізація запропонованих у дисертаційній роботі рекомендацій щодо управлінського впливу макрорівня на розвиток державного сектора промисловості можуть істотно підвищити ефективність управління такими підприємствами.