Дябел Лариса Іванівна. Соціалізація студентів-першокурсників в умовах педагогічного університету

Краткое описание

Дябел Лариса Іванівна. Соціалізація студентів-першокурсників в умовах педагогічного університету : Дис... канд. наук: 13.00.05 2008

Дябел Л.І. Соціалізація студентів-першокурсників в умовах педагогічного університету. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 соціальна педагогіка. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2008.
Дисертацію присвячено проблемі соціалізації студентів-першокурсників педагогічного університету в умовах позанавчальної діяльності. Уточнено низку понять: ,,соціалізація студента-першокурсника”, ,,соціально-педагогічна адаптація”, ,,соціалізуюча діяльність”.
Розкрито педагогічні чинники впливу на процес соціалізації студентів. Визначено критерії та рівні соціалізованості студентів-першокурсників, їх змістове наповнення.
Обґрунтовано й експериментально апробовано комплекс соціально-педагогічних умов, які забезпечують підвищення ефективності педагогічних впливів на процес соціалізації студентів-першокурсників.
Розроблено методичні рекомендації щодо проведення соціально-виховних заходів у позанавчальній діяльності кураторами академічних груп першого року навчання.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної проблеми соціалізації студентів-першокурсників педагогічного університету, що виявляється в обґрунтуванні соціально-педагогічних умов їхньої соціалізації у позанавчальній діяльності, за яких цей процес буде ефективним.
Результати наукового пошуку підтвердили основні положення гіпотези дослідження та дали підстави для таких висновків:
1. Теоретико-методологічний аналіз стану дослідженості соціалізації у філософській, педагогічній, соціологічній та психологічній науках показав, що означена проблема перебуває у центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників і набуває вираженого міждисциплінарного характеру. У роботі уточнено сутність основних понять досліджуваної проблеми:соціалізація студента-першокурсника це процес входження студента-першокурсника в нове соціальне середовище (колективи університету, академічної групи), засвоєння та відтворення соціальних норм та цінностей, притаманних цьому середовищу, оволодіння відповідними ролями та функціями;соціально-педагогічна адаптація процес активного пристосування студента-першокурсника до нових умов соціуму, результатом якого є гармонійне задоволення його потреб у здоровій життєдіяльності, позитивне ставлення до нового статусу та повноцінне включення в нову систему міжособистісних стосунків в студентському та загальноуніверситетському колективах;соціалізуюча діяльність свідомо спрямована діяльність на засвоєння студентом-першокурсником соціальних цінностей, норм, досвіду, притаманних в т.ч. певному вищому навчальному закладу, студентській групі, та налагодження ним міцних соціальних зв'язків і адекватне виконання соціальних ролей.
2. Визначено і охарактеризовано особливості соціально-педагогічної адаптації студентів першого року навчання педагогічного університету як важливої стадії їхньої соціалізації, що обумовлюються віковими соціально-психологічними особливостями першокурсників, специфікою навчально-виховного процесу педагогічного університету та впливом низки соціально-педагогічних чинників (партнерства, ідеалу, власної активності та ін.). З’ясовано, що соціально-педагогічна адаптація відбувається на трьох рівнях: педагогічному (навчання та виховання); психологічному (індивідуальні особливості перебігу психічних процесів); соціальному (нові умови життя, колектив, спілкування тощо). Тому процес соціалізації студента-першокурсника охоплює різні сфери його діяльності: навчальну, дозвіллєву (виховну), спілкування та самосвідомість особистості.
Виявлено певні проблеми адаптаційного процесу: пристосування до соціально неоднорідного колективу; невміння здійснювати саморегуляцію діяльності, оптимізувати в нових умовах режим праці і відпочинку; проблеми налагодження побуту і самообслуговування в умовах гуртожитку; невміння змістовно організовувати власне дозвілля, встановлювати дружні стосунки з особами протилежної статі та ін.
3. Обґрунтовано, що соціалізованість студентів-першокурсників має розглядатися у єдності інформаційного, мотиваційно-активізаційного та діяльнісного критеріїв. На основі зазначеного розроблено відповідні показникисоціалізованості: наявність системи знань щодо нових умов життєдіяльності, соціалізуючого процесу у педагогічному університеті; стійка позитивна мотивація, бажання брати активну участь у позанавчальній діяльності, допитливість, прагнення активної адаптації, до налагодження міжособистісних взаємин, уявлення про себе як суб’єкта соціалізуючої діяльності; вміння ставити та самостійно реалізовувати конкретні цілі, планувати і змістовно організовувати вільний час, активна участь у розробці та проведенні різних форм соціально-виховної роботи. Визначено, що інтенсивність виявів відповідних показників обумовлює високий, середній та низький рівні соціалізованості студентів-першокурсників.
4. Розроблено та апробовано модель соціально-педагогічної роботи щодо соціалізації студента-першокурсника, ключовою складовою якої визначено відповідні соціально-педагогічні умови: наявність сприятливого педагогічного середовища (адміністративні структури, органи студентського самоврядування та студентський колектив); реалізація різних напрямів соціально-виховної роботи (організаційний, соціально-адаптаційний, навчально-методичний, соціально-культурний, індивідуальний); впровадження організаційно-педагогічних умов (удосконалення роботи кураторів академічних груп, організація їхнього навчання та обміну досвідом; співпраця з батьками першокурсників; впровадження соціально-педагогічної програми для студентів-першокурсників; взаємодія студентів-першокурсників із студентською соціальною службою університету; включення студентів-першокурсників в органи студентського самоврядування).
Об’єднуючою експериментальною методикою стала спеціалізована програма з соціалізації студентів-першокурсників.
Впровадження експериментальної моделі забезпечило зростання соціалізуючих впливів та сприяла позитивним змінам соціалізованості студентів-першокурсників. Зафіксовано динаміку збільшення кількості студентів-першокурсників експериментальних груп з високим рівнем соціалізованості з 2,1% до 33,2%, з середнім з 39,2% до 48,0% та заниження чисельності студентів-першокурсників з низьким рівнем соціалізованості відповідно з 58,7% до 18,8%. У контрольних групах відбулись незначні кількісні та якісні зміни.
6. Підготовлено та впроваджено в практику роботи вищих навчальних закладів методичні рекомендації щодо соціалізації студентів-першокурсників. Зміст рекомендацій становлять напрями, форми та методи соціально-виховної роботи куратора із студентами-першокурсниками та їхніми батьками з метою сприяння позитивній успішній соціалізації студентів першого року навчання.
Поставлені та розв'язані в процесі дослідження завдання не вирішують усіх проблем соціалізації студентів-першокурсників в умовах педагогічного університету. Надалі слід детально вивчити вплив студентського самоврядування на процес соціалізації першокурсників, значення молодіжної субкультури у цьому процесі, вдосконалити діагностику рівнів соціалізованості, створити систему засобів соціально-виховного процесу, спрямованих на активізацію участі студентів-першокурсників у позанавчальній діяльності тощо.