Дзига Світлана Вікторівна. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування

Краткое описание

Дзига Світлана Вікторівна. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2002. - 227арк. - Бібліогр.: арк. 168-209.

Дзига С.В. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 01. 02. внутрішні хвороби. Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2002.
Дисертація присвячена вивченню ролі синдрому ендогенної інтоксикації у патогенезі хронічного пієлонефриту без порушення азотовидільної функції нирок та розробці ефективних методів його корекції на стаціонарному етапі лікування.
Встановлено, що у хворих із даною патологією відмічається наявність ендогенної інтоксикації, що супроводжується дисфункцією клітинної та гуморальної ланок імунітету, розвитком синдрому мембранодеструктивних змін. Виявлено кореляційну залежність між рівнем ендогенної інтоксикації, станом імунної реактивності, інтенсивністю мембранодеструктивних процесів, вивчено залежність зазначених параметрів від віку, статі пацієнтів, тривалості захворювання, механізму виникнення обструкції сечовивідних шляхів.
Запропоновано комплексний метод корекції метаболічних та імунних зрушень у хворих на хронічний пієлонефрит із використанням біологічно активного додатка з властивостями ентеросорбента Фібрабет” та настоянки ехінацеї пурпурової. Розроблено моделі для підбору оптимально ефективного лікувального комплексу на стаціонарному етапі лікування.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у вивченні ролі синдрому ендогенної інтоксикації у патогенезі хронічного пієлонефриту без порушення азотовидільної функції нирок, корекції вказаного синдрому шляхом застосування в лікувальному комплексі біологічно активного додатка з властивостями ентеросорбента Фібрабет” та рослинного імуномодулятора настоянки ехінацеї пурпурової.
1. Активна фаза хронічного пієлонефриту без порушення азотовидільної функції нирок супроводжується розвитком синдромів токсемії, ендотоксикозу, мембранодеструктивних змін. Метаболічні зрушення поєднуються з дисбалансом клітинної та гуморальної ланок імунітету, який проявляється зменшенням популяцій CD3+, CD4+ та величини імунорегуляторного індексу, збільшенням кількості В-лімфоцитів з одночасним зростанням сироваткового рівня циркулюючих імунних комплексів, концентрації імуноглобулінів класів A, M, G. Ступінь метаболічних та імунних зрушень у хворих вказаного профілю прямо залежить від віку пацієнтів і тривалості захворювання.
2. Існує прямий кореляційний зв’язок між рівнем середніх молекул в еритроцитах та концентрацією малонового діальдегіду в сироватці крові, зворотній зв’язок між кількістю середніх молекул в еритроцитах та загальною кількістю Т-лімфоцитів, теофілінрезистентних лімфоцитів в крові.
3. Стандартна терапія, позитивно впливаючи на клініко-лабораторні прояви хронічного пієлонефриту, не сприяє повній ліквідації синдромів ендогенної інтоксикації, мембранодеструктивних змін, нормалізації функціонального стану Т- і В- систем імунітету, чим створюються передумови для рецидиву патологічного процесу в нирках.
4. Включення в лікувальний комплекс Фібрабету” та настоянки ехінацеї пурпурової підвищує клінічну ефективність лікування за рахунок суттєвого зменшення ступеня ендогенної інтоксикації, позитивного впливу на стан імунної реактивності, відновлення рівноваги між процесами пероксидації ліпідів та активністю антиоксидантної системи захисту.
5. Ступінь вираження синдромів токсемії і ендотоксикозу, а також тривалість захворювання, стать і вік пацієнтів можуть бути використані як критерії для вибору оптимально ефективного лікувального комплексу у хворих вказаного профілю на етапі стаціонарного лікування.