ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ: ГАРАНТІЇ ЇХ СУДОВОГО ЗАХИСТУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Медведєв Костянтин Вікторович

УДК 349.6

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ: ГАРАНТІЇ ЇХ
СУДОВОГО ЗАХИСТУ

Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Балюк Г.І.,
професор, доктор юридичних наук,
член-кореспондент НАПрН України

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………........3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
1.1. Історичні етапи доктринально-законодавчого формування екологічних прав громадян …………………………………………….…...…13
1.2. Поняття та система екологічних прав громадян України ….……..47
1.3. Гарантії екологічних прав громадян України та їх види …….……76

РОЗДІЛ 2. ГАРАНТІЇ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
2.1. Поняття права на судовий захист екологічних прав громадян України та гарантій їх судового захисту …………………………………..….…96
2.2. Право на судовий захист екологічних прав громадян України за національним законодавством …………………...…………………………..…120
2.3. Судовий захист екологічних прав громадян України в Європейському суді з прав людини ……………………………...……….……153

ВИСНОВКИ ……………………………...……………………………....…174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………..…….…..186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі екологічні права громадян є найвищими соціальними цінностями. Їм відводиться центральне місце в сучасному екологічному праві. Як відомо, розвиток правового регулювання охорони навколишнього природного середовища тривав століттями. Проте розвиток правової думки про екологічні права громадян пов'язаний із розумінням міжнародним співтовариством необхідності не лише збереження та ефективного використання ресурсної бази навколишнього природного середовища, а і створенням умов, за яких людина може забезпечити своє існування, потреби дихати чистим повітрям, пити чисту воду, споживати екологічно безпечну їжу та задовольняти інші біологічні та духовні потреби. Не є виключенням і Україна, яка, закріпивши на конституційному рівні невід'ємне право на життя, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та право на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, визначила основи правового регулювання взаємодії людини та навколишнього природного середовища.
Велике значення для реалізації та дотримання екологічних прав мають інші права, закріплені в Конституції України, зокрема право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Сьогодення вимагає визначення місця та ролі екологічних прав громадян та можливість звернення до суду за захистом суб’єктивних екологічних прав в системі екологічних прав громадян та гарантій їх захисту.
На сьогоднішній день, в Україні обрана тема дисертаційного дослідження являється мало розробленою в рамках наукових праць, присвячених дослідженню системи екологічних прав громадян України. Це обумовлено тим, що на теоретико-правовому рівні донині досліджувались в основному питання щодо самої системи екологічних прав громадян України як такої, проблемних питань права екологічної безпеки, права громадян на екологічну інформацію, а гарантії захисту екологічних прав громадян зазнали дотичного науково-правового дослідження, що й зумовлює актуальність обраної теми та необхідність її комплексного дослідження.
Актуальність теми дослідження також пов’язана із відсутністю, як на законодавчому, так і на доктринальному рівнях, положень, які б визначали особливості гарантій захисту екологічних прав громадян, оскільки на сьогоднішній день такі гарантії розглядаються лише на загальнотеоретичному рівні та не були предметом окремого дослідження науки екологічного права.
Таким чином, науково-практична необхідність дослідження питання гарантій екологічних прав громадян полягає у виявленні специфіки таких гарантій відносно екологічних прав громадян та ефективного захисту таких прав.
Доцільність проведення такого дослідження обумовлена і практичними завданнями, визначеними в ст. 3 Конституції України [1], згідно якої найвищими соціальними цінностями людини є її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Зазначеною статтею задекларовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Вказані положення передбачають необхідність розробки розгалуженої системи гарантій, за допомогою яких таке завдання має бути реалізоване.
Законом України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" [2], передбачено створення до 2012 року і впровадження до 2015 року механізму забезпечення доступу громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
В розділі 34 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 05 березня 1998 року [3] в якості одного із головних завдань в сфері забезпечення екологічної безпеки визначено правове забезпечення природоохоронної діяльності на основі практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Правовий механізм має … сприяти … застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо дотримання ними вимог екологічного законодавства. У зв'язку з вказаним визначено, що правове заохочення громадян, а також екологічних та інших об'єднань громадян доцільно спрямовувати на захист екологічних прав населення, забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів та охорони довкілля.
Вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та необхідність дослідження гарантій судового захисту екологічного захисту прав громадян України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до державної бюджетної науково-дослідної роботи з теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер теми 11 БФ 042-01).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науково-правовий аналіз теоретичних і практичних проблем гарантій судового захисту екологічних прав громадян України, а також розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення гарантій судового захисту вказаних прав на рівні чинного законодавства України.
Відповідно, для досягнення поставленої мети ставилися наступні завдання: 1) дослідити етапи доктринально-законодавчого формування системи екологічних прав громадян та ґенезу правового регулювання екологічних прав громадян України; 2) визначити поняття та систему екологічних прав громадян України; 3) дослідити правове закріплення екологічних прав громадян в праві Європейського союзу; 4) проаналізувати систему гарантій екологічних прав громадян України; 5) розкрити поняття права на судовий захист екологічних прав громадян України та гарантій їх судового захисту; 6) дослідити право на судовий захист екологічних прав громадян України за національним законодавством; 7) розкрити особливості судового захисту екологічних прав громадян України в Європейському суді з прав людини; 8) внести пропозиції щодо удосконалення законодавчого визначення гарантій захисту екологічних прав громадян.
Об’єктом дослідження є національні та міжнародні нормативно-правові акти, інші правові документи, що закріплюють екологічні права громадян, гарантії екологічних прав громадян та регулюють їх захист, практика їх застосування, а також положення наукових досліджень загальної теорії права, екологічного права та інших галузей права, що стосуються гарантій захисту екологічних прав громадян.
Предметом дослідження виступають правовідносини, що складаються в сфері реалізації екологічних прав громадян України та їх судового захисту від порушень.
Методологічну основу дослідження складають система загально-наукових та спеціально-юридичних методів.
При дослідженні екологічних прав громадян України використано метод діалектичного пізнання, що зумовлено необхідністю виявлення закономірностей взаємодії досліджуваних явищ, залежності фактичного стану суспільних відносин від рівня їх правової врегульованості. Завдяки методам діалектики та історичного аналізу було досліджено становлення й розвиток екологічних прав громадян України та закономірності розвитку наукових вчень в цій сфері. Застосування системно-структурного методу дало можливість дослідити особливості побудови і функціонування системи екологічних прав громадян України, системи гарантій захисту екологічних прав громадян України, а також розглянути взаємозв’язки загально-правових гарантій із спеціально-правовими гарантіями екологічних прав громадян. За допомогою логіко-семантичного і формально-логічного методів проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат захисту екологічних прав, зокрема, застосування згаданих вище методів дозволило сформулювати поняття права на судовий захист екологічних прав та інтересів громадян. Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких зарубіжних країн та звернутися до зарубіжного досвіду регулювання та правозастосування. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували методологічною основою для формулювання пропозицій по вдосконаленню існуючого стану нормативно-правового регулювання у досліджуваній сфері. Порівняльно-правовий метод застосовувався при здійсненні порівняння законодавства Європейського Союзу та іншого зарубіжного законодавства із законодавством України з метою вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України. За допомогою методу перевірки, з використанням правозастосовчої практики автором здійснювалася перевірка відповідності окремих теоретичних положень дисертації об’єктивним закономірностям розвитку правових явищ.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці таких українських та російських вчених-правознавців у галузі екологічного права як: В. І. Андрейцев, Г. В. Анісімова, Г. І. Балюк, А. Г. Баннікова, С. О. Боголюбов, В. Л. Бредіхіна, М. М. Бринчук, М. І. Васильєва, О. Л. Дубовик, А. П. Гетьман, О. К. Голіченков, Б. В. Єрофеєв, О. І. Заєць, Н. Р. Кобецька, О. С. Колбасов, М. М. Косаренко, І. О. Костяшкін, М. І. Краснов, М. В. Краснова, Н. Р. Малишева, В. В. Носік, В. К. Попов, В. В. Петров, К. А. Рябець, Г. Н. Шеварднадзе, Ю. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга та інші.
У процесі дисертаційного дослідження були використані також роботи, вчених, які досліджують інші галузі юридичної науки, зокрема, міжнародне право (С. В. Шевчук, Л. Д. Тимченко, Л. А. Канаєва, Г. О. Третьякова), теорію держави та права (О. Ф. Скакун, М. І. Матузов, О. В. Малько, І. В. Гойман-Калінський, Г. І. Іванець, В. І. Червонюк, Л. С. Явич, С. С. Алексєєв, П. М. Рабінович, М. В. Вітрук, Т. І. Пашук) цивільне право (Г. Я. Стоякін, В. П. Грібанов, О. П. Вершинін, А. В. Власова), цивільне процесуальне право (П. П. Колесов, Е. М. Мурадьян, Г. О. Жилін, Є. О. Крашенінніков, М. А. Гурвич), конституційне право (Н. М. Колосова, О. В. Сінкевич, О. В. Пушкіна) кримінально-процесуальне право (А. Г. Мазалов, В. М. Тертишник) та інші.
При дослідженні також використовувались праці фахівців різноманітних галузей наук. Серед яких екологи (Ернст Геккель, Д. О. Кривошеін, Л. А. Муравей, Н. М. Роєва), соціологи (І. В. Покатович, О. Г. Стегній, А. Г. Здравомислов), філософи (П. Гольбах, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс) та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проведено дослідження наукових розробок, законодавства та правозастосовчої практики щодо механізму реалізації екологічних прав громадян України, зокрема, в частині судового захисту останніх та гарантій такого захисту, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та визначено шляхи вирішення проблем і способи вдосконалення судового захисту вказаних прав.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливіші з яких наступні.
Вперше:
1. Проведено класифікацію гарантій екологічних прав громадян за видовою ознакою на: а) гарантії – права фундаментального екологічного права – права на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище, до яких належать екологічні права громадян, закріплені в п.п. "б" – "и" ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; б) гарантії – обов'язки, які зафіксовані в ст. 10 зазначеного Закону.
2. Обґрунтовано, що право на судовий захист екологічних прав громадян не є структурним елементом інших суб'єктивних екологічних прав, а являється самостійним суб'єктивним екологічним правом та запропоновано його визначення як юридичної можливості громадян, яка реалізується в охоронному екологічному правовідношенні, та полягає у здатності носія такого права вимагати в юрисдикційному судовому порядку застосування до особи, яка порушила суб'єктивне екологічне право або охоронюваний законом екологічний інтерес управомоченої особи, заходів державного примусу.
3. Сформульовано визначення гарантій судового захисту екологічних прав громадян як сукупності закріплених в законодавстві засобів впливу суду на правопорушника, які спрямовані на припинення (присікання) екологічних правопорушень, відновлення порушеного суб’єктивного екологічного права, притягнення правопорушника до еколого-правової відповідальності та процесуально-процедурних форм захисту суб’єктивних екологічних прав та інтересів громадян.
4. Проведено класифікацію спорів щодо захисту екологічних прав громадян, вирішення яких віднесено до компетенції судів, за критерієм предмету спору на наступні групи: а) спори, пов'язані із оскарженням рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які порушують екологічні права або екологічні інтереси; б) спори, пов'язані із набуттям, реалізацією та обмеженням прав спеціального природокористування; в) спори, пов'язані з припиненням права природокористування; г) спори, пов'язані із поновленням права спеціального природокористування; д) спори про відшкодування збитків та компенсацію шкоди; е) спори, пов'язані з обмеженням еколого-небезпечної діяльності; є) спори, пов'язані із охороною та відтворенням природних ресурсів.
Удосконалено:
1. Періодизацію етапів формування екологічних прав громадян в Україні. Обґрунтовано, що історичні етапи доктринально-законодавчого формування екологічних прав громадян в Україні за критерієм якісної зміни в наукових уявленнях про екологічні права громадян та їх нормативного закріпленнія поділяються на наступні періоди: а) період становлення, який тривав з 1945 по 1972 роки; б) гуманістичний період, який тривав з 1972 по 1992 роки; в) період формування та розвитку концепції сталого розвитку, який триває з 1992 р. по сьогодні.
2. Удосконалено визначення екологічних прав громадян України, які, виходячи з позицій суб'єктивного та об'єктивного права, розглядаються як правові можливості громадян у сфері збереження, відтворення та раціонального використання навколишнього природного середовища та забезпечення екобезпеки, вид та обсяг можливої поведінки, яким кореспондує відповідна поведінка зобов'язаної особи, та, які закріплені розгалуженою системою формально-визначених, загальнообов'язкових правових норм.
3. Удосконалено класифікацію суб’єктивних екологічних прав громадян, та залежно від юридичної функції правовідносин, в межах яких реалізуються такі права, запропоновано виділяти: 1) екологічні права, які реалізуються в рамках регулятивних правовідносин (права, передбачені п.п. "а" – "ж" ст. 9 Закону) і за колом зобов’язаних осіб вони є абсолютними – екологічні права регулятивного спрямування; 2) екологічні права, які реалізуються в рамках охоронних правовідносин (права, передбачені п.п. "з", "и" ст. 9 Закону) і за видовою ознакою вони відносяться до тих екологічних прав, які реалізуються на міжгалузевому рівні - екологічні права охоронного спрямування.
Внесено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів:
1. З врахуванням практики Європейського суду з прав людини внесено пропозицію про доповнення ст. 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" положенням про те, що при оцінці доказів у спорах щодо захисту екологічних прав громадян необхідно керуватись принципом "поза розумних сумнівів", який полягає у тому, що доказ може випливати із співіснування достатньо потужних, зрозумілих і таких, що підтверджуються один одним умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту.
2. Обґрунтовано необхідність нормативного закріплення у статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» гарантій захисту прав громадян України у галузі довкілля через визначення обов'язку держави гарантувати захист екологічних прав громадян шляхом встановлення засобів попередження екологічних правопорушень, засобів припинення (присікання) екологічних правопорушень, засобів еколого-правової відповідальності та шляхом встановлення процесуальних форм захисту суб’єктивних екологічних прав громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих у роботі положень при вдосконаленні законодавства України, зокрема, шляхом внесення доповнень до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою удосконалення механізму реалізації екологічних прав громадян України в частині їх судового захисту та гарантій такого захисту.
Викладені у дисертаційному дослідженні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у навчальному процесі при підготовці підручників і навчальних посібників із курсів «Екологічне право України», «Актуальні проблеми екологічного права», «Земельне право України», при викладанні еколого-правових, земельно-правових та інших навчальних дисциплін, а дискусійні положення можуть стати основою для подальших наукових розробок.
Особистий внесок аспіранта. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України Балюк Галини Іванівни.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах з науковими повідомленнями та доповідями на: І Міжвузівській студентській науково-практичній конференції (м. Київ, Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Богуна, 25 березня 2009 р.), доповідь на тему: "Суб'єктивне екологічне право громадян на звернення до суду в системі суб’єктивних екологічних прав громадян"; Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів" (м. Харків, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, 9 - 10 жовтня 2009 р.), доповідь на тему: "Юридична природа захисту суб'єктивних екологічних прав громадян"; щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених" (м. Київ, юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 23 квітня 2010 р.), доповідь на тему: "Гарантії захисту суб'єктивних екологічних прав громадян України: юридична природа та шляхи вдосконалення правового регулювання"; круглому столі "Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України" (м. Київ, юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 18 березня 2011 р.), доповідь на тему: "Окремі аспекти правового регулювання судового захисту екологічних прав громадян України"; наукове повідомлення на тему: "Проблемні питання захисту екологічних прав громадян" (м. Київ, кафедра трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 18 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 7 наукових працях, зокрема у 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях, та у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 214 сторінок, з яких основного тексту дисертації – 185 сторінок. Список використаних джерел включає 255 найменувань і займає 29 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження можна дійти наступних висновків:
1. Аналіз історичних етапів доктринально-законодавчого формування екологічних прав громадян дозволяє за критерієм якісної зміни в наукових уявленнях про екологічні права громадян та їх нормативному закріпленні виокремити три історично значимі періоди в Україні:
а) період становлення, який тривав з 1945 по 1972 роки, і характеризувався значною активністю у міжнародному співробітництві із закладення основ та проголошення прав людини, зокрема, права людини на життя, яке і стало основою для розвитку права громадянина на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище.
б) гуманістичний період у розвитку екологічних прав громадян, який тривав з 1972 по 1992 роки, та почався з проголошення в принципі № 1 Стокгольмської декларації гуманістичних цінностей, що стало поворотним моментом в розвитку екологічних прав громадян та ознаменувало перехід від консервативної охорони природи до гуманістичних цінностей людства. В зазначений час вчені-правники на науковому рівні аргументовано обґрунтовували необхідність закріплення в правовому полі держави досягнень Стокгольмської конференції. І лише в кінці 80-х років на початку 90-х років ХХ століття, з часу проголошення Україною незалежності склались об'єктивні умови для переведення потреб громадян в галузі навколишнього середовища в категорію їх суб'єктивних прав. Що і відбулось, як під впливом міжнародних документів, так і кардинальних перетворень в правовій системі держави. Зокрема, 25 червня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", який сформулював основні базові положення щодо охорони довкілля, приділив особливу увагу забезпеченню екологічної безпеки та вперше серед держав, що утворилися на теренах Радянського Союзу закріпив екологічні права громадян.
в) період формування та розвитку концепції сталого розвитку, який триває з 1992 р по сьогодні, і пов'язаний із: 1) реалізацією рішень Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р.; 2) прийняттям Конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля у 1998 році; 3) документами, ухваленими на Всесвітній зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку, яка відбулася в Йоганнесбурзі у 2002 році; 4) реалізацією рішень Конференції ООН зі сталого розвитку 2012 року, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро; 5) прийняттям Конституції України 1996 року; 6) удосконаленням чинного законодавства у галузі охорони навколишнього природного середовища. У вказаних документах сформовано розуміння того, що якість навколишнього середовища є елементом сталого розвитку суспільства. Принцип сталого розвитку полягає в визнанні державою свого обов'язку по збереженню всіх екосистем і екологічних процесів, які є життєво необхідними для функціонування біосфери. Згадані документи закріпили низку екологічних прав людини та визначили гарантії їх реалізації та захисту. Сучасний період пов'язаний із формуванням та подальшим розвитком інституту екологічних прав громадян, якісно новими підходами до правового регулювання відносин у галузі навколишнього природного середовища. Вказаний період характеризується екологізацією всіх галузей права та пріоритетності державної екологічної політики загалом та у галузі гарантування та захисту екологічних прав громадян, зокрема.
2. Дисертант дійшов висновку, що екологічні права так чи інакше знаходять свій прояв у кожному з поколінь прав людини. Зокрема, до прав першого покоління належить право на життя, тому такі права третього покоління як право на безпечне навколишнє природне середовище та, відповідно, і інші права у галузі екології спрямовані на ефективну реалізацію права на життя. В екологічних правах проглядаються риси права другого покоління (частина економічних прав, соціальні, культурні права), оскільки вони через неподільність їх об'єкту є колективними правами осіб, які перебувають на території України, а отже проблеми навколишнього природного середовища набувають все більшої ваги у діяльності держави та формуванні її політики. При цьому варто наголосити, що хоч екологічні права витікають з права на життя, що належить до прав першого покоління, проте екологічні права належать саме до третього покоління прав та являють собою результат еволюції правової думки.
Тому дисертантом з науково-правової точки зору запропоноване авторське визначення екологічних прав - як солідарних (колективних) прав, що належать як всьому людству, так і окремій людині, яка належить до певної спільноти, які є досягненням компромісу між екологічними та економічними інтересами з метою збереження життя людства на Землі, та опосередковують гарантовану суспільством і державою правову можливість задоволення людиною власних біологічних, естетичних та виробничих потреб під час взаємодії людини з навколишнім природним середовищем.
3. Суб'єктивне екологічне право громадян включає два елементи: вид та обсяг можливої поведінки уповноваженої особи (право на власні дії), відповідна поведінка зобов'язаної особи (право на чужі дії). Тільки у невіддільному зв'язку зазначені елементи утворюють суб'єктивне право. Вид та обсяг можливої поведінки уповноваженої особи (право на власні дії) – це можливість активних дій особи, яка полягає у задоволенні своїх потреб, реалізації своїх повноважень у галузі навколишнього природного середовища. Відповідна поведінка зобов'язаної особи (право на чужі дії): носію суб'єктивного екологічного права протистоять інші особи, а відповідно носію належить правомочність на відповідну поведінку інших осіб, яка може виявлятися у позитивних або негативних діях.
Вищевикладене дає можливість надати наступне визначення суб'єктивного екологічного права - це надані особі з метою задоволення її екологічного інтересу вид та обсяг можливої поведінки, які спрямовані на задоволення її екологічних інтересів по збереженню, відтворенню і використанню навколишнього природного середовища, яким кореспондує відповідна поведінка зобов'язаної особи.
4. Суб’єктивні екологічні права громадян, на думку дисертанта, варто класифікувати залежно від юридичної функції правовідносин, в межах яких реалізуються такі права: 1) екологічні права, які реалізуються в рамках регулятивних правовідносин (права, передбачені п.п. "а" – "ж" ст. 9 Закону) і за колом зобов’язаних осіб вони є абсолютними – екологічні права регулятивного спрямування; 2) екологічні права, які реалізуються в рамках охоронних правовідносин (права, передбачені п.п. "з", "и" ст. 9 Закону) і за видовою ознакою відносяться до тих екологічних прав, які реалізуються на міжгалузевому рівні - екологічні права охоронного спрямування [136, c. 571].
5. Значне місце у формуванні підходів до прав людини загалом та до екологічних прав, зокрема, займає практика Європейського суду з прав людини. З аналізу судової практики слідує, що Суд вбачає прояв екологічних прав в окремих основних правах людини і громадянина, які закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, екологічні права можуть бути захищені Європейським судом з прав людини, наприклад, при порушенні таких прав:
- права на життя (Oneryildaz v. Turkey, L.C.B. v. the United Kingdom, Calvelli and Ciglio v. Italy);
- права на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту (Zender v. Sweden, Fredin v. Sweden (No. 2);
- права на повагу до свого приватного і сімейного життя (Guerra and others v. Italy, Lopez Ostra v. Spain);
- права на повагу до свого житла та на повагу до власності (Arrondelle v. the United Kingdom, Powell and Rayner v. United Kingdom, Fadeyeva v. Russia);
- права на свободу об'єднання з іншими особами для захисту своїх інтересів (Koretskyy and others v. Ukraine).
6. В Україні на законодавчому рівні необхідно закріпити положення про те, що при оцінці доказів у спорах щодо захисту екологічних прав громадян слід керуватись принципом "поза розумних сумнівів", використання якого практикується Європейським судом з прав людини. Вказаний принцип полягає у тому, що доказ може випливати із співіснування достатньо потужних, зрозумілих і таких, що підтверджуються один одним умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту. Застосування принципу "поза розумними сумнівами" відображає максимальний стандарт при встановленні факту порушення того чи іншого екологічного права. Жорстокість вказаного стандарту є виправданою, оскільки при порушенні екологічних прав ставиться під загрозу безпосередньо життя людини. Вказаний стандарт значно підвищить ефективність захисту екологічних прав громадян в Україні.
7. Дисертантом удосконалено визначення юридичних гарантій суб’єктивних екологічних прав громадян під якими запропоновано розуміти сукупність закріплених в законодавстві засобів, а також організаційно-правову діяльність по їх застосуванню, яка спрямована на безперешкодне здійснення особою суб'єктивних екологічних прав, усунення перешкод у їх здійсненні та захисту останніх від порушень.
8. Дисертантом запропоновано класифікацію гарантій екологічних прав громадян за видовою ознакою на: а) гарантії – права; б) гарантії – обов'язки.
До гарантій-прав фундаментального екологічного права – права на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище, належать екологічні права громадян, закріплені в п.п. "б" – "и" ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Гарантіями – обов'язками є обов'язки зафіксовані в ст. 10 зазначеного Закону. При цьому дисертантом наголошено, що екологічні права, які закріплені у п.п. "з", "и" ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а саме право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище та право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом, є не лише гарантіями фундаментального екологічного права, а також є гарантіями інших екологічних прав громадян. В цьому розумінні вказані права, як гарантії, є "гарантіями гарантій", що обумовлює їх значний вплив на можливість реалізації та захисту інших екологічних прав.
9. За територією дії гарантії екологічних прав класифікуються на внутрішньодержавні та міжнародно-правові гарантії.
Внутрішньодержавними гарантіями є гарантії, закріплені в нормах національного законодавства. До них належать наступні:
а) гарантії реалізації та охорони прав і свобод людини, проголошені у ст. 3 Конституції України, як обов'язок держави перед людиною по утвердженню і забезпеченню прав людини (такі гарантії закріплені, наприклад, в ст.ст. 13, 14, 16, 19 Конституції України, п. "а" – "г", "є" ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та в інших нормах);
б) судовий захист прав людини, який полягає у закріпленні гарантій на звернення до суду та гарантій забезпечення здійснення правосуддя (зазначені гарантії знайшли своє закріплення в ст.ст. 27, 55, 129 Конституції України, п. "д", "е" ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та в інших нормах);
в) право на самозахист, що передбачає наявність гарантій, які надають особі можливість здійснювати захист своїх екологічних прав від порушень та протиправних посягань власними силами будь-якими незабороненими законом способами (такі гарантії закріплені в ст. 55 Конституції України та в інших нормах).
Міжнародні гарантії, на нашу думку, варто класифікувати на:
а) охоронні, до яких належать гарантії, які закріплені в міжнародно-правових документах, таких як Загальна декларація прав людини [30] від 10 грудня 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права [31] від 16 грудня 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [32] від 16 грудня 1966 р. та в інших документах;
б) захисні, які реалізуються під час звернення осіб до міжнародних організацій за захистом своїх екологічних прав або з метою надання оцінки діям національного уряду по забезпеченню реалізації цих прав на національному урівні. Зазначені гарантії проявляються при зверненні особи до Комітету з прав людини, Європейського суду з прав людини, Комісії з прав жінок та низки інших.
Отримала удосконалення класифікація юридичних гарантій, запропонована Вітруком М.В., з урахуванням позиції про те, що захист та охорона є різноплощинними явищами. Тому юридичні гарантії суб’єктивних екологічних прав громадян доцільно класифікувати також за критерієм правовідносин, в яких вони проявляються, на наступні види:
1) гарантії реалізації та охорони (гарантії в рамках регулятивних правовідносин);
2) гарантії захисту (в рамках правоохоронних правовідносин).
До юридичних гарантій реалізації та охорони суб’єктивних екологічних прав громадян доцільно віднести наступні:
а) визначення меж суб’єктивних екологічних прав;
б) встановлення юридичних фактів, з якими пов’язується їх реалізація;
в) визначення процесуально-правових форм реалізації прав та обов’язків, законних інтересів;
г) засоби заохочення та пільги для стимулювання ефективної їх реалізації;
д) контрольна діяльність органів влади за дотриманням встановленого порядку реалізації екологічних прав.
До юридичних гарантій захисту екологічних прав громадян, з нашої точки зору, відносяться наступні засоби та способи:
а) засоби попередження екологічних правопорушень;
б) засоби припинення (присікання) екологічних правопорушень;
в) засоби відновлення порушеного суб’єктивного екологічного права та інтересу;
г) засоби еколого-правової відповідальності;
д) процесуально-процедурні форми захисту суб’єктивних екологічних прав та інтересів громадян.
Юридичні гарантії захисту залежно від суб'єкта захисту доцільно класифікувати на:
а) гарантії судового захисту;
б) гарантії захисту органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
в) гарантії самозахисту.
10. На думку дисертанта, право на судовий захист екологічних прав громадян не є структурним елементом інших суб'єктивних екологічних прав, а є самостійним суб'єктивним екологічним правом. Особливістю вказаного суб'єктивного екологічного права є те, що воно може бути реалізовано в примусовому порядку юрисдикційним органом поза волею зобов'язаної особи.
Автором запропоновано визначення права на судовий захист екологічних прав та інтересів громадян як юридичну можливість, яка реалізується в охоронному екологічному правовідношенні, та полягає у можливості носія такого права вимагати в юрисдикційному судовому порядку застосування до особи, яка порушила суб'єктивне екологічне право або охоронюваний законом екологічний інтерес управомоченої особи, заходів державного примусу.
11. Дисертантом сформульовано визначення гарантій судового захисту екологічних прав громадян як сукупності закріплених в законодавстві засобів впливу суду на правопорушника, які спрямовані на припинення (присікання) екологічних правопорушень, відновлення порушеного суб’єктивного екологічного права, притягнення правопорушника до еколого-правової відповідальності, та процесуально-процедурних форм захисту суб’єктивних екологічних прав та інтересів громадян.
12. Результати проведеного наукового дослідження, на нашу думку, обумовлюють необхідність нормативного закріплення гарантій захисту прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, пропонуємо внести зміни до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і передбачити, що держава гарантує захист екологічних прав громадян шляхом встановлення засобів попередження екологічних правопорушень, засобів припинення (присікання) екологічних правопорушень, засобів еколого-правової відповідальності та шляхом встановлення процесуальних форм захисту суб’єктивних екологічних прав громадян.
13. Автором запропоновано класифікацію спорів, предметом яких є захист екологічних прав громадян, вирішення яких віднесено до компетенції судів, за критерієм предмету спору на наступні групи:
а) спори, пов'язані із оскарженням рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
б) спори, пов'язані із набуттям, реалізацією та обмеженням прав спеціального природокористування;
в) спори, пов'язані з припиненням права природокористування;
г) спори, пов'язані із поновленням права спеціального природокористування;
д) спори про відшкодування збитків та компенсацією шкоди;
е) спори, пов'язані з обмеженням еколого-небезпечної діяльності;
є) спори, пов'язані із охороною та відтворенням природних ресурсів.
14. Безпосередній вплив на можливість судового захисту суб’єктивних екологічних прав має визначення судових органів, в яких особа може отримати захист своїх екологічних прав. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ч. 3 ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз чинного законодавства дозволяє констатувати, що Конституційний Суд України: 1) не має завдань із забезпечення захисту суб'єктивних екологічних прав громадян України; 2) форма звернення до суду не передбачає наявності обґрунтування ініціатора конституційного звернення наявності порушеного екологічного права та необхідності його захисту; 3) Конституційний суд не уповноважений на вжиття заходів державного примусу, які б могли захистити екологічні права громадян України. З вищевикладеного випливає, що екологічні права громадян України та їх охоронювані законом інтереси не можуть бути захищені в порядку конституційного судочинства.
Визначення предмету діяльності судів процесуальні закони здійснюють через визначення осіб, які мають право на звернення до суду або через визначення завдань судочинства. Так, виходячи зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, можливість захисту екологічних прав громадян України в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства закріплена у відповідних процесуальних законах і дискусій не викликає. Натомість, хоч норми кримінального процесуального закону не передбачають в якості завдання захист прав громадян загалом, і екологічних прав зокрема, а опосередковує саме охорону прав громадян, проте містить специфічний інститут "цивільного позову в кримінальній справі", який може бути використано як інструмент захисту саме екологічних прав громадян.
З вищевикладеного вбачається, що екологічні права громадян України можуть бути захищені в порядку цивільного, господарського, адміністративного або кримінального судочинства.
15. Сформульовано висновок про те, що екологічні права громадян України немайнового характеру виникають у людини з набуттям громадянства України за підставами, передбаченими Законом України "Про громадянство України" [215]. Крім того, за загальним правилом, такі ж права Україною визнаються за іноземцями та особами без громадянства (ст. 26 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" [216]). З викладеного випливає, що за іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні не на законних підставах, Україна екологічних прав не визнає. Відповідно, у випадку звернення до судових органів таких осіб на суд покладається обов'язок з'ясування наявності у відповідної особи суб'єктивного екологічного права, що обумовлює необхідність перевірки судом підстав перебування іноземця та особи без громадянства в Україні та надати таким підставам оцінку щодо їх законності.
Екологічні права громадян України немайнового характеру припиняються зі смертю громадянина України, смертю іноземця та особи без громадянства на території України, або з моменту залишення території України іноземцями або особами без громадянства.
Екологічні права громадян України майнового характеру (справо спеціального природокористування) виникають і припиняються на підставах встановлених відповідними законами, наприклад, Земельним, Лісовим, Водним кодексами України, Кодексом України Про надра тощо.
16. Встановлено, що суб'єктів, які можуть звертатися до суду за захистом суб’єктивних екологічних прав громадян слід поділити на дві групи: 1) суб’єкти, яким безпосередньо належать вказані права, та 2) суб’єкти, яким законом надано право звертатися до суду за захистом екологічних прав інших осіб. До перших належать громадяни України та інші особи, на яких поширюється національний режим, а до других - органи прокуратури, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та природоохоронні об’єднання громадян (за умови надання природоохоронним об’єднанням громадян такого права, що, на нашу думку, є доцільним).
17. Встановлено, що перелік способів захисту прав і законних інтересів характеризується двома особливостями: 1) перелік способів захисту, наведений в ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним, так як згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а це означає, що права і законні інтереси можуть захищатися також іншими способами, прямо не зазначеними у вказаній статті; 2) передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України способи захисту прав та інтересів носять субсидіарний характер відносно способів захисту суб’єктивних екологічних прав громадян та застосовуються для захисту останніх, якщо відповідних способів захисту не передбачено в нормативних актах еколого-правового характеру (ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України).
18. Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить, що вказаний суд вбачає прояв екологічних прав в окремих основних правах людини і громадянина, які закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема: права на життя; права на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту; право на повагу до свого приватного і сімейного життя; права на повагу до свого житла та на повагу до власності; права на свободу об'єднання з іншими особами для захисту своїх інтересів. Отже, екологічні права громадян України можуть бути захищені в Європейському суді з прав людини саме через інші права, які закріплені в нормах Конвенції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України [Електронний ресурс]: від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року [Електронний ресурс] : Закон України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI // Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2818-17
3. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [Електронний ресурс] : постанова від 05 березня 1998 р. № 188/98-ВР // Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/188/98-вр
4. Haeckel E. Generelle Morphologie der Organismen. Allgemeine Grundzüge der organischen Formen-Wissenschaft, mechanisch begründet durch die von Charles Darwin reformirte Descendenz-Theorie. – Berlin : Georg Reimer, 1866. – Bd 1 : Allgemeine Anatomie der Organismen. Kritische Grundzüge der mechanischen Wissenschaft von den entwickelten Formen der Organismen, begründet durch die Descendenz-Theorie. – xxxii, 574 S.
5. О земле [Текст]: Декрет Совета Народных Комиссаров от 28.10.1917 г. // Декреты Советской власти. - Москва: Госполитиздат, Т. 1., 1957. - 626 с.
6. Про охорону природи Української РСР [Текст]: Закон Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР, 1960 р., № 23, ст.175.
7. Булгаков М. Б. Российское природоохранное законодательство ХІ – нач. ХХ вв. [Текст] / М. Б. Булгаков, А. А. Ябулганов – М. : Издательство "ЛЕГАТ", 1997г. – 83 с.
8. Правда Русская. Т. 2. Комментарии. [Текст] / Б. В. Александров, В. Г. Гейман, Г. Е. Кочин, [та ін.]; под. ред. Б.Д. Грекова; М.-Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1947. - 860 с.
9. Соборное уложение 1649 года [Текст] / М. Н. Тихомиров, П. П. Епифанов., М., Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 431 с.
10. Указатель российских законов, временных учреждений, суда и расправы [Текст] / сост. Максимович Л. - Москва: В Привелигерованной Типографии Кряжева и Мея,1803. - Часть первая, Узаконения со времен Владимира Великого по 1650 год. - 384 с.
11. Рябець К. А. Екологічне право: історичні засади формування до періоду одержання Україною незалежності [Текст] / К. А. Рябець // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. –2009. ¬– №2. - С. 338 – 250.
12. Банников А. Г. Охрана природы [Текст] / А. Г. Банников, А. К. Рустамов, А. А. Вакулин; под ред. А. Г. Банникова. – М.: Агропромиздат, 1985. – 287 с.
13. Дулов А. В. Географическая среда и история России. Конец XV – середина XIX века [Текст] / А. В. Дулов . - М. : Наука, 1983. – 253 с.
14. Грозовський І. Охорона природи в Запорізькій Січі [Текст] / І. Грозовський // Право України. – 1997. - № 12. – С. 103-106.
15. Гетьман А. П. Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України [Текст] / Анатолій Павлович Гетьман, В. В. Костицький // Право України. – 2012. - №1-2. – С. 180-202.
16. Основной закон о социализации земли [Текст]: Всероссийский центральный исполнительный комитет от 9 февраля 1918 г. // Декреты Советской власти. Т. 1., М. : Гос.изд-во полит.литературы, 1957. – 626 с.
17. О лесах [Текст] : Декрет Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета от 27 мая 1918 г. // Систематический сборник важнейших декретов 1917 - 1920. – М., 1920. – 272 с.
18. Про охорону лісів [Електронний ресурс] : Декрет Ради народних комісарів України від 21 липня 1919 р. // http://www.liga.net.
19. Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна: Проблеми економоніторингу та збереження біорізноманіття [Текст]: щорічник - Асканія-Нова, 1998. - 145 с.
20. О сроках охоты и о праве на охотничье оружие [Текст]: Декрет Совета Народных Комисаров от 27 мая 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1919 г. – М., 1943. – 886 с.
21. Про охоту [Текст]: Декрет Совета Народных Комисаров от 20 июля 1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1920 г. – М., 1943. – 818 с.
22. Об охране зеленой площади (садов, парков, пригородных лесов и других зеленых насаждений). (Правила) [Текст] : Постановление Народных Комиссариатов Внутренних Дел и Здравоохранения от 29 апреля 1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1920 г. – М., 1943. – 818 с.
23. О борьбе с лесными пожарами [Текст] : Постановление Совета Труда и Обороны от 27 июля 1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1920 г. – М., 1943. – 818 с.
24. О недрах земли [Текст] : Декрет Совета Народных Комисаров от 30 квітня 1920 р. // Систематический сборник важнейших декретов 1917 - 1920. – М., 1920. – 272 с.
25. Об охране рыбных и звериных угодий в Северном Ледовитом океане и Белом море [Текст] : Декрет Совета Народных Комиссаров от 24 мая 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1921 г. – М., 1944. – 1207 с.
26. Об охране памятников природы, садов и парков [Текст] : Декрет Совета Народных Комиссаров от 16 сентября 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1921 г. – М., 1944. – 1207 с.
27. Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик [Текст] // Сборник законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР (1938 – июль 1956 гг.). – М.: Государственное издательство юридической литеатуры., 1956. – 500 с.
28. Колбасов О.С. Экология: политика – право [Текст] / Олег Степанович Колбасов. - М.: Наука, 1976. -230 c.
29. Устав Организации Объединённых Наций от 26 июня 1945 г. [Електронний ресурс] / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010
30. Всеобщая декларация прав человека, принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015
31. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс] / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
32. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грядня 1966 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
33. Неделимость и взаимозависимость экономических, социальных, культурных, гражданских и политических прав: Резолюция 41/117 Генеральной Ассамблеи ООН от 04 декабря 1986 г. [Електронний ресурс] / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_303.
34. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии [Текст] / Ю. С. Шемшученко – К.: Наук. думка, 1989. – 231 с.
35. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Текст] // Голос України вiд 10.01.2001 - № 3.
36. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції [Текст] / С. Шевчук – К.: Реферат, 2006. – 848 с.
37. Скакун О. Ф. Теория государства и права [Текст] : учебник / Ольга Федоровна Скакун – Харьков: Консум; Универтитет внутренних дел, 2000. – 704 с.
38. Гетьман А. П. Витоки науки екологічного права України [Текст] / Анатолій Павлович Гетьман // Проблеми законності : академічний збірник наукових праць / Мін.освіти і науки Укр. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2009. – Вип. 100. – С. 165-174.
39. Об охране природы в РСФСР [Текст]: Закон РСФСР // Ведомости Верховного Совета РСФСР. 1960. - № 40. - Ст. 586.
40. Гетьман А. П. Методологічні засади становлення правових основ охорони довкілля [Текст] / Анатолій Павлович Гетьман // Право України. - 2011. - N 2. - С. 11-19.
41. Краснов Н. И. Право окружающей природной среды в СССР [Текст] / Н. И. Краснов // Правоведение. -1990. - № 4. - С. 25 – 34.
42. Петров В. В. Экологическое право России [Текст]: учебник для вузов / В. В. Петров - М.; Издательство БЕК, 1995. - 557с.
43. Тимченко Л.Д. Международное право [Текст]: учебник / Л. Д. Тимченко – Харьков: Консум; Ун-т внутр.. дел, 1999. – 528 с.
44. Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини [Електронний ресурс]: Конвенція ЮНЕСКО від 16 листопада 1972 р. / ЮНЕСКО – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_089
45. Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини [Електронний ресурс]: Указ Президії Верховної Ради від 04 жовтня 1988 р. № 6673-XI / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/6673-11
46. Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення [Електронний ресурс] : Конвенція ООН від 03 березня 1973 р. / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_129
47. Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення [Електронний ресурс]: Закон України від 14 травня 1999 р. / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/662-14
48. О запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду [Електронний ресурс] : Конвенция ООН от 18 мая 1977 г. / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Організації Об'єднаних Націй. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/hostenv.shtml
49. Про збереження мігруючих видів диких тварин [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 23 червня 1979 р. / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_136
50. Про приєднання України до Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин [Електронний ресурс] : Закон України від 19.03.1999 № 535-XIV / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/535-14
51. О трансграничном загрязнении воздуха на большие расстояния [Електронний ресурс]: Конвенция ООН от 13 ноября 1979 г. / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Організації Об'єднаних Націй. – Режим доступу:http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/transboundary.shtml
52. Всемирная Хартия природы от 01 января 1982 г. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_453
53. Про заходи з подальшого поліпшення охорони природи і раціонального використання природних ресурсів [Електронний ресурс]: Постанова Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 р. / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
54. Правовая охрана природы в СССР [Текст] : учебное пособие / Балезин В.П., Гусев Р.К., Емельянова В.Г., Иванов Г.В. [и др.]; отв. ред.: Петров В.В. - М.: Юрид. лит., 1976. - 352 c.
55. Социализм и охрана окружающей среды. Право и управление в странах - членах СЭВ [Текст] / Бехер К., Колбасов О.С., Леонтьева А.В., Лустач Л. [и др.]; под ред.: Колбасов О.С. - М.: Юрид. лит., 1979. - 392 c.
56. Конституція (Основний Закон) Українcької Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html
57. Гетьман А. Розвиток законодавства про екологічні права людини в 70-80 роках ХХ століття [Текст] / Анатолій Павлович Гетьман // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1 (24). – С. 93-103.
58. Шеварднадзе Г. Н. Охрана права граждан СССР на здоровую окружающую среду [Текст] / Г. Н. Шеварднадзе // Вестник Московского университета. – Серия. – 11. – Право. – 1985. - № 6. – С. 21- 27.
59. Васильева М. И. Право граждан СССР на здоровую окружающую среду [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / М. И. Васильева - М., 1990. - 26 с.
60. Тарнавский А. Г. Право граждан на благоприятную окружающую среду [Текст] / А. Г. Тарнавский // Советское государство и право. - 1990. - № 9. - С. 103-110.
61. Тарнавский А.Г. Право граждан охранять природу [Текст] / А. Г. Тарнавский // Советская юстиция. - М.: Юрид. лит., 1988, № 20. - С. 20-21.
62. Боголюбов С. А. Конституционно-правовые проблемы охраны окружающей среды в СССР [Текст] : автореферат дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.06., 12.00.02. / С. А. Боголюбов. - Москва, 1990.- 43 c.
63. Боголюбов С. А. Закон об охране природы в СССР. Каким ему быть? Мнения и предложения учених [Текст] / С. А. Боголюбов, О. С. Колбасов – М.: Юрид. Лит., 1991. – 64 с.
64. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию от 14 июня 1992 г. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_455
65. Про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища [Електронний ресурс]: Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща від 24 січня 1994 р. / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616_073
66. Венская декларация и Программа действий от 25 июня 1993 г. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_504
67. Декларация о праве на развитие [Електронний ресурс]: Резолюция 41/128 Генеральной Ассамблеи ООН от 4 декабря 1986 г. / Організація Об'єднаних Націй – Офіційний сайт Організації Об'єднаних Націй. – Режим доступу : http://daccess-ods.un.org/TMP/5428059.html
68. Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 25.06.1998 р. / Верховна Рада України – Офіційний сайт Організації Об'єднаних Націй України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_015
69. Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля [Електронний ресурс]: Постанова Верховної Ради України від 04 листопада 2004 № 2169-IV / Верховна Рада України – Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2169-15
70. Про затвердження Положення про щоквартальне інформування населення через ЗМІ про об'єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 1 листопада 2005 р. № 1510/11790 / Мініс