Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів (на матеріалі української преси кінця XX – початку XXI століття)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України

Слов’янський державний педагогічний університет

На правах рукопису

КОЧУКОВА Наталія Іванівна

УДК 811.161.2: [81’38 : 81’373.7]

Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів
(на матеріалі української преси кінця XX
початку XXI століття)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна

Слов’янськ 2004

ЗМІСТ
Умовні скорочення........................................................................................4
Вступ ..............................................................................................................5

Розділ 1. Мова преси як об’єкт дослідження
1.1. Основні напрями й аспекти дослідження мови преси ......................13
1.2. Основні ознаки мови преси .................................................................19
1.3. Емоційно-експресивні засоби в різних жанрах мови преси..........29
1.4. Висновки..............................................................................................37

Розділ 2. Трансформація в системі способів оновлення мови преси
2.1. Поняття трансформації.........................................................................40
2.2. Трансформація та варіантність стійких сполучень слів....................45
2.3. Контамінація як один із прийомів трансформації стійких
сполучень слів...............................................................................................55
2.4. Висновки................................................................................................63

Розділ 3. Емоційно-експресивний потенціал трансформованих одиниць
3.1.Оновлення стійких сполучень слів як одна з визначальних
тенденцій у мові сучасної української преси ............................................65
3.1.1. Поширення стійких сполучень слів.................................................66
3.1.1.1. Ступені поширення стійких сполук слів...................................68
3.1.1.2. Позиційне використання поширювачів.....................................70
3.1.2.Заміна компонента або компонентів стійкого сполучення
слів..................................................................................................................83
3.1.3. Скорочення компонентного складу стійких сполучень слів.........93
3.1.4.Контаміновані стійкі сполучення слів як засоби посилення експресивності мови преси........................................................................102
3.1.5. Натяк як один із прийомів трансформації стійких
словосполук ................................................................................................105
3.1.6. Трансформовані стійкі сполуки слів як наслідок використання
різних прийомів перетворення ..............................................................109
3.2. Трансформовані стійкі словосполуки в ролі газетних
заголовків ........................................................................................115
3.3.Стилістичні функції трансформованих власне
фразеологізмів .....................................................................................125
3.4. Трансформовані прислів’я та приказки як засоби
експресивізації газетної мови ........133
3.5. Експресивні можливості трансформованих крилатих
висловів......................................................................................................140
3.6. Висновки ............147

Висновки...................................................................................................151

Список використаних джерел. .............................................................157
181 Умовні скорочення

ФСУМ Фразеологічний словник української мови / Уклад.:
В.М.Білоноженко та ін. К.: Наук. думка, 1993. 984 с. ВСТУП

Актуальність теми.
Фразеологія є одним із найрухоміших компонентів сучасних літературних мов, бо він зазнає постійних і досить швидких змін. Фразеологічний склад мови оновлюється на сторінках періодики, оперативно віддзеркалюючи нове сприйняття явищ, нову оцінку світу в сучасній політичній та побутовій культурі.
В українському мовознавстві спостерігаємо тенденцію до вивчення процесів оновлення мови засобів масової інформації (ЗМІ), зокрема періодичної преси, яка й досі залишається потужним джерелом поширення інформації та формування громадської думки. Підвищеною увагою характеризується функціонування оновлених експресивно забарвлених стійких сполучень слів, адже вони є містким та економним мовним засобом об’єктивації різноманітних проявів дійсності і станів людської свідомості сфери інтелектуальної та емоційної діяльності особи. Вони відіграють важливу роль у публіцистичних текстах, оскільки, займаючи релевантні позиції, привертають увагу до найсуттєвіших аспектів змісту. Окрім того, їхній образно-емоційний характер полегшує сприйняття складної політичної інформації, орієнтує на певну соціальну групу. Експресія стійких словосполук має унікальну рису стилістичну значущість впливу на читача.
У попередні десятиліття розвитку української мови трансформовані фразеологічні одиниці створювали і вживали переважно в красному письменстві та розмовному мовленні, рідше у публіцистиці. Це було зумовлено тим, що українська мова не використовувалася в широкому вжитку, тому й стійкі словосполуки не зазнавали трансформації. А в художній літературі для посилення емоційності та експресивності викладу, для виявлення індивідуального мовотворчого стилю письменники широко вживали перетворені фразеологічні одиниці.
Першою спробою комплексного вивчення способів трансформації фразеологічних одиниць на матеріалі української прози було дисертаційне дослідження І.С.Гнатюк [57]. Особливості функціонування трансформованих стійких сполучень слів у художніх текстах були предметом дослідження в наукових студіях Л.Г.Авксентьєва, Л.Б.Давиденко, В.Д.Ужченка, В.А.Чабаненка, О.В.Бойко, Т.В.Цимбалюк, Л.Ф.Щербачук, А.Ю.Пономаренко [5;68;3;232;239;30;234;256;177]. У зарубіжному мовознавстві цю проблему розглядали такі лінгвісти, як М.М.Шанський І.Я.Лепешев, О.В.Кунін, Л.М.Болдирєва, З.А.Павлова, М.О.Бакіна та ін. [245;140;133;32;166;19].
Значно менше праць присвячено вивченню видозмінених фразеологічних одиниць у мові української преси 70-80-х років XX ст. Серед них дослідження О.Д.Пономарева, А.І.Мамалиги, О.А.Сербенської, Л.І.Шевченко [179;145;203;251]. У колективній монографії Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні „Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови” [44] зроблено спробу комплексно дослідити стилістичне функціонування фразеологічних одиниць у публіцистичному стилі. Проблему трансформованих стійких сполучень слів у мові газетно-журнальної періодики аналізували й російські мовознавці В.М.Вакуров, Н.О.Мануйлова [40;147].
У 90-х роках XX століття спостерігаємо помітну тенденцію до трансформації усталених одиниць саме в мові засобів масової інформації, що зумовлено багатьма чинниками як позамовного, так і внутрішньомовного характеру. Демократизація суспільно-політичного життя, послаблення цензури, свобода вибору засобів вираження, відкриття багатьох раніше заборонених тем, зростання особистісного чинника сприяли розкріпаченню мови мас-медіа. Активне функціонування модифікованих стійких сполучень слів у мові української періодики останнім часом привертає увагу молодих дослідників, серед яких Т.П.Свердан, Н.О.Бойченко, І.І.Браги [199;31;36]. Проте ґрунтовного дослідження, яке б дало повне уявлення про параметри трансформації стійких словосполук у мові преси в українському мовознавстві немає. Саме на реалізацію цього завдання спрямоване насамперед пропоноване дослідження.
У мові газетно-журнальної періодики оказіональні стійкі сполучення слів є високоефективними виражальними засобами для реалізації основного завдання оцінного (емотивного чи інтелектуального) впливу на читача. Проте широта їх використання й вибір зумовлені жанровими особливостями газетного тексту і тими настановами, які в ньому реалізують.
Багатоплановість стійких сполучень слів, а також багатожанровість сфери їх функціонування в публіцистиці уможливлюють подальше дослідження цієї проблеми. Важливим є вивчення функцій перетворених фразеологічних одиниць у конкретних мовленнєвих умовах, що дає змогу виявити особливості самих одиниць і того середовища, у яке вони потрапляють. Актуальним є також дослідження найуживаніших прийомів структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів у мові преси, основних категорій стилістики оновлених усталених одиниць метафоричного (образного), емоційного, оцінного, експресивного та стильового (функціонально-стилістичного) значень. Обрані для аналізу інформаційно-аналітичні й художньо-публіцистичні газетно-журнальні жанри ще не були предметом спеціального вивчення як матеріал для спостережень над індивідуально-авторським використанням стійких сполук у контексті.
Увесь комплекс питань, пов’язаний з побутуванням трансформованих одиниць, потрібно розглядати не лише в структурно-лінгвістичному аспекті, а й щодо їх функціонування в публіцистичному мовленні як сфері об’єктивної реалізації функціональних одиниць. Такий підхід передбачає врахування як лінгвістичних, так і позалінгвістичних чинників, що мають значний вплив на функціонування системи стійких сполучень слів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету „Актуальні проблеми сучасної української філології та їх реалізація на заняттях з мови і літератури”.
Мета дисертаційної роботи з’ясувати експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів, установити найуживаніші прийоми оказіонального перетворення їх у мові української преси кінця XX початку XXI століття.
Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:
1. Визначити основні аспекти дослідження мови преси.
2. Проаналізувати експресивно-емоційні засоби, уживані в різних жанрах газетно-журнальної періодики.
3. З’ясувати суть трансформації.
4. Розмежувати поняття варіантності та трансформації як різних явищ у фразеології.
5. Обґрунтувати контамінацію як один із прийомів структурно-семантичної трансформації.
6. Комплексно проаналізувати основні прийоми структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів у мові української преси.
7. Дослідити специфіку використання трансформованих власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів у мові періодики, визначити стилістичний ефект такого вживання.
8. Виявити можливості трансформованих одиниць у створенні експресивності тексту й специфічної газетної образності.
9. Схарактеризувати трансформовані стійкі сполуки в ролі газетних заголовків.
Об’єктом дослідження в роботі є три основних типи стійких сполучень слів власне фразеологізми, прислів’я та приказки і крилаті вирази, які за широкого підходу до витлумачення об’єкта фразеології становлять зміст поняття „фразеологічна одиниця”, або „фразеологізм”. В українському мовознавстві, як відомо, переважає так звана розширена кваліфікація фразеологічної одиниці. Її використано в працях Ф.П.Медведєва, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченка та ін. [149;209;233].
Поняття стійкого сполучення слів, крім трьох згаданих, охоплює й інші типи. Так, зокрема О.О.Тараненко до стійких сполучень слів відносить усталені порівняння: голодний як вовк, ллє як з відра, номінативно-термінологічні ССС: глуха кропива, день відкритих дверей, відливати переляк, дієслівно-іменникові словосполучення з частково десемантизованими дієсловами: подавати допомогу, вести війну, фразові кліше-формули: немає питань, далі буде, різноманітні підсилювальні утворення: святий та божий, один одинцем, часто й густо та ін. [227:140]. У пропонованому дослідженні їх не залучаємо до аналізу, бо вони, по-перше, значно рідше зазнають трансформації, а по-друге, менш виразні як засоби оновлення та експресивізації мови публіцистики.
Стійкі сполучення слів, спираючись на дослідження відомих українських фразеологів, визначаємо як надслівні, семантично цілісні, відносно стійкі, відтворювані й переважно експресивні одиниці, які виконують характеризаційно-номінативну функцію й вступають у семантичні та граматичні зв’язки з іншими мовними одиницями.
Предметом дослідження є структурно-семантичні перетворення стійких сполучень слів, специфіка реалізації їхніх експресивних значень у публіцистичному мовленні.
Джерельною базою дослідження слугувала українська преса кінця XX початку XXI ст., зокрема газети „Україна молода”, „Молодь України”, „Вечірній Київ”, „Сільські вісті”, „Час”, „Слово Просвіти”, „Україна і світ сьогодні”, „Голос України”, „Президентський вісник”, „За вільну Україну”, „Народна газета”, „Українське слово”, „Східний часопис”, „Урядовий кур’єр”, „Рух”, „Донеччина”, „Самостійна Україна”, „Нація і держава” та журнали „Перець”, „Урок української”, „Слово і час”.

Матеріалом дослідження є близько 2000 стійких сполучень слів, вибраних із зазначених джерел.

Методи дослідження.
Специфіка предмета дослідження визначила його методи. Для аналізу стійких сполучень слів в умовах газетного тексту, їхньої взаємодії з іншими елементами застосовано контекстологічний метод. Крім нього використано методи лінгвістичного спостереження та опису і трансформаційний метод.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що:
- уперше комплексно проаналізовано функціонування трансформованих стійких сполучень слів на матеріалі різних жанрів газетно-журнальної періодики;
- запропоновано критерії розмежування таких лінгвістичних явищ, як варіантність і трансформація фразеологічних одиниць;
- доведено, що фразеологічна контамінація це один із прийомів структурно-семантичної трансформації, суть якого полягає в поєднанні двох чи кількох стійких сполучень слів на основі значеннєвої, граматичної та функціональної спільності або без будь-якої спільності, що спричиняє утворення індивідуально-авторського сполучення слів;
- досліджено особливості оказіональних модифікацій найуживаніших типів стійких сполучень слів;
- встановлено ступені поширення власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих виразів;
- виявлено експресивно-виражальні можливості різних типів трансформованих одиниць.

Теоретичне значення виконаного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно поглиблює відомості про функціональні, емоційно-експресивні властивості фразеологічних одиниць української мови, специфіку їх оновлення в мові преси. Отримані висновки та узагальнення сприятимуть глибшому проникненню в проблему функціонування стійких сполучень слів, удосконаленню структурно-семантичної класифікації їхніх оказіональних змін у публіцистичному мовленні, виявленню нових тенденцій у розвитку української фразеології. На основі багатоаспектного аналізу трансформованих одиниць одержано нові, теоретично важливі результати, що є значущими для подальшого опрацювання загальних та часткових проблем лінгвістики тексту, фразеології й стилістики.

Практичне значення дисертації полягає в можливості впровадження результатів дослідження в практику вищої школи під час вивчення фразеології й стилістики сучасної української літературної мови. Фактичний матеріал може бути використаний для створення спецкурсів з фразеології, журналістики та лексикології, у процесі написання курсових, дипломних і магістерських робіт. Результати дослідження прислужаться також для розв’язання методичних проблем, зокрема для випрацювання методичних рекомендацій щодо роботи з матеріалами українських газет.

Апробація роботи.
Основні положення й результати дисертаційного дослідження апробовано на Міжнародній науковій конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003), на 1-й загальноуніверситетській науковій конференції молодих учених, присвяченій 60-річчю звільнення м. Слов’янська від німецько-фашистських загарбників і 12-й річниці незалежності України (Слов’янськ, 2004). Розділи дисертації обговорено також на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету.

Публікації.
Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено в 4 публікаціях, які надруковані в збірниках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові видання.
Структура і обсяг роботи.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (264 позиції). Основний текст викладено на 157 сторінках, загальний обсяг дисертації 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Оновлення емоційно-експресивних засобів є визначальною тенденцією в мові української періодики кінця XX початку XXI століття. Мовна експресія в газетно-журнальних жанрах призначена насамперед для адресата, бо вона сповна реалізує функцію впливу. Інтенсифікація експресії відбувається внаслідок посилення ступеня оцінного або емоційного характеру оновлених експресивних одиниць й активного залучення різноманітних засобів виразності, способів, прийомів, які поєднують у собі елементи різних рівнів мови.
Одним із найпродуктивніших способів оновлення мови української періодики є трансформація. Використання трансформованих стійких сполучень слів власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів становить характерну ознаку мови сучасної української преси. Активне функціонування трансформів зумовлене насамперед позамовними чинниками, зокрема демократизацією суспільно-політичного життя, послабленням цензури, свободою вибору засобів вираження, відкриттям багатьох раніше заборонених тем.
Стійкі сполучення слів є одним із невичерпних джерел посилення емоційності та експресивності публіцистичного мовлення. Якщо раніше їх досліджували в структурно-семантичному плані, то тепер увагу лінгвістів активно привертають проблеми функціонування фразеологізмів та інших типів стійких словосполук у текстах різних стилів.
Знання про навколишній світ та його оцінки зафіксовані в численних відомих образах. Що більше в значенні вибраної фразеологічної одиниці міститься потрібної інформації, яка відповідає властивостям об’єкта, то більша ймовірність того, що читач залишить її у своїй свідомості. Використання стійких сполучень слів власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів як емоційно-експресивних, оцінних засобів посилює аргументацію, переконання публіцистичного мовлення. Мотиваційною основою активного вживання стійких сполучень слів є їхня набута в публіцистичному мовленні додаткова семантична насиченість та подвійна експресивність.
Для сфери фразеології характерна постійна динаміка в значенні й структурі фразеологічних одиниць, пов’язана з дифузністю, нестабільністю фразеологічного значення. Виявом її є видозміна форми й глибинні зрушення в семантичній структурі фразеологічної одиниці, тобто трансформація. До основних способів виявлення узуальної модифікації фразеологічних одиниць належить також варіантність. На відміну від трансформації вона не породжує зрушень у семантиці фразеологічних одиниць. Видозміни лексичного складу та граматичної форми цих одиниць, або лексичні та граматичні варіанти, формуються в межах тієї самої семантичної структури й закріплюються традицією.
Оказіонально трансформовані стійкі сполучення слів використовуються в мові преси як стилістичні експресивні одиниці. Потенційну оказіональну видозміну стійких сполучень слів уможливлює їхня відносна стійкість, семантична нерозкладність, нарізнооформленість та відтворюваність.
Прийоми конкретної реалізації стійких сполучень слів характеризуються змінами різного ступеня складності порівняно з їхніми кодифікованими моделями. До основних прийомів їхньої структурно-семантичної трансформації належить поширення стійких сполучень слів, заміна компонента або компонентів, скорочення компонентного складу стійких словосполук, натяк.
Оказіональні трансформації стійких одиниць у мові сучасної преси стилістично мотивовані. З одного боку, контекст впливає на них і робить можливими їхні оказіональні зміни, а з другого трансформовані одиниці впливають на контекст, посилюючи його експресивність, емоційність та інформативність.
Кардинальні зміни змісту чи форми стійких сполучень слів або того й іншого не знищують їх, а лише спричиняють зрушення в їхній семантиці, надають таким словосполукам більшого експресивного забарвлення, наповнюють авторськими конотаціями. Уміння розширити семантичні й поглибити експресивні можливості як усієї фразеологічної одиниці, так і окремих її компонентів свідчить про глибоке знання журналістом фразеологічного багатства рідної мови.
Поширення традиційних сполучень слів є одним із найуживаніших прийомів структурно-семантичної трансформації в мові сучасної української преси. За можливістю проникнення поширювачів до традиційної структури й формальним злиттям з нею виокремлено три ступені поширення таких усталених одиниць: низький (початковий), високий та проміжний. Поширення зазнають здебільшого власне фразеологізми. Для прислів’їв та приказок характерне додавання авторського коментарю, у якому традиційну мораль або заперечують, або тлумачать по-новому. Додаткові авторські компоненти конкретизують, уточнюють семантику виразу, збільшують інтенсивність вияву ознаки, сприяють створенню сатиричного, іронічного та гумористичного ефектів.
Лексичній субституції підлягають однаково компоненти власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів, проте кожен тип стійких сполучень слів має свої особливості. У фразеологізмах замінюється переважно один компонент. Між нормативними складниками і авторськими субститутами здебільшого не простежуються системні зв’язки, оскільки слово-замінник зумовлене контекстом. Цей прийом структурно-семантичної трансформації спричинює зрушення в семантиці виразу, посилює його емоційно-експресивне забарвлення, змінює якісну й кількісну структуру.
Редукція компонентів стійких сполучень слів викликана прагненням журналістів загострити, оживити читацьке сприйняття того, заради чого написаний газетний матеріал, допомагає чіткіше розмежувати позитивне-негативне ставлення до описуваних фактів, тобто сформувати суспільну думку. Найчастіше журналісти скорочують прислів’я та приказки в контексті, де ці одиниці не лише виконують традиційні функції творення змістової виразності й відповідного колориту, а й мають значно ширший діапазон прагматичної дії, зокрема привертають увагу читача та стимулюють його прочитати певну інформацію. Особливо ефективними є оказіональні редуковані одиниці в ролі текстових заголовків і назв рубрик.
Фразеологічна контамінація це самостійний прийом структурно-семантичної трансформації, унаслідок використання якого в мові преси створюються індивідуально-авторські експресивні вирази. Найчастіше контамінуються власне фразеологізми. Певна частина таких оказіональних фразеологічних одиниць згодом починає обслуговувати комунікативні потреби більшої кількості носіїв мови, стає загальновідомою і переходить до класу узуальних (нормативних) мовних одиниць, про що свідчать фіксації їх лексикографічними джерелами.
Прислів’я та приказки є основним джерелом створення натяку на сторінках української газетно-журнальної періодики, оскільки їхній зміст відомий широкому загалу носіїв мови. Така загальновідомість не потребує з’ясування прототексту. Фразеологічний натяк є важливим засобом експресивізації мови української преси, що сприяє уточненню й появі складніших образів, іноді виконує функції полемізації та інформації.
Комплексні оказіональні зміни мають величезні виражальні можливості. Для власне фразеологізмів характерне поєднання різних прийомів структурно-семантичної трансформації, найуживанішими з яких є заміна компонента (компонентів) стійкої словосполуки та її поширення, заміна компонента (компонентів) й поширення, контамінація й поширення компонентного складу нової одиниці. У модифікованих прислів’ях і приказках спостерігаємо одночасне використання таких прийомів: скорочення компонентів відомого виразу та заміна одного чи кількох його компонентів, поширення складу усталених народних виразів й заміна одного або кількох компонентів, заміна компонента (компонентів) прислів’я або приказки та поширення їхнього складу. У крилатих висловах скорочення компонентів часто комбінується з поширенням або із заміною їхніх компонентів. Високий стилістичний ефект таких комплексних перетворень є наслідком акумуляції стилістичних ефектів відповідних простих оказіональних змін. Творче використання ускладнених прийомів трансформації увиразнює висловлення, набагато збільшуючи його експресивність та емоційну насиченість.
Індивідуально-авторський вислів у ролі заголовка вбирає в себе найістотніші елементи наявної в тексті інформації. Найуживанішими є трансформації двох видів: стверджувальні та заперечні. До продуктивних засобів трансформації стійких словосполук, ужитих у ролі заголовків, належить також заміна інтонаційної структури вислову, переважно розповідної на питальну. Оновлені в такий спосіб стійкі одиниці функціонують у мові сучасної української преси або без зміни структури, або із структурно-семантичними перетвореннями. Перетворений заголовок має яскраво виражені функціонально-стилістичні особливості, бо виконує здебільшого образно-характеризаційну функцію.
Найважливіша функція трансформованих стійких сполучень слів створення емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. У процесі оновлення стійкі сполучення слів отримують незвичну форму, яка викликає підвищену реакцію читача, набувають оказіональних конотацій за предметом експресії: емоційних, оцінних позитивних і негативних. Трансформованим власне фразеологізмам властива здебільшого негативна оцінка. Вони характеризуються зниженою експресивністю, бо виражають несхвалення, зневагу, іронію, лайку, фамільярність. Крилаті вислови можуть набувати високих, урочистих, піднесених стилістичних відтінків, а також стилістично низьких. Прислів’я та приказки сприяють створенню іронічного та гумористичного ефектів. Експресія перетворених стійких сполук розрахована на добре мовне чуття особи, що їх сприймає. Особлива виразність, стилістична привабливість оказіональних утворень зумовлена їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне контрастністю щодо традиційних усталених виразів.
Можливості творчого оновлення стійких сполучень слів невичерпні. Трансформаційне новаторство журналістів не обмежується розглянутими прийомами використання власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів.

Список використаних джерел

1. Абрамец И.В. К вопросу об эллипсисе фразеологических единиц // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докл. лингв. конф. Новосибирск, 1969. Вып. II. Ч. 2. С. 105-107.
2. Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологизмов и отношении к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии. М.; Л.: Наука, 1964. С. 213-218.
3. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології // Українське мовознавство. 1979. № 18. С. 55-60.
4. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування // Мовознавство. 1987. № 1. С. 43-46.
5. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Харків: Вища школа, 1983. 137 с.
6. Актуальні проблеми функціонування мовних одиниць різних рівнів у тексті: Зб. наук. праць Суми: Слобожанщина, 1997. 110 с.
7. Александрова С.П. Фразеологізми в загальнонародній мові та в художньому тексті // Мовознавство. 1993. - № 6. С. 70-74.
8. Алексеев В.А. О некоторых особенностях публицистического функционального стиля // Проблемы журналистики. Л., 1973. С. 10-20.
9. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 133 с.
10. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1963. 207 с.
11. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: Учеб. пособие для студентов пед. институтов по специальности «Иностранный язык». М.: Просвещение, 1990. 300 с.
12. Артемова А.Ф. Коннотативный аспект семантики фразеологических единиц // Актуальные проблемы семасиологии: Межвуз. сб. науч. трудов. Л.: Ростовский гос. ун-т им. А.И.Герцена, 1991. С. 12-21.
13. Архангельська А. Фонові знання носіїв мови та фразеологічна неологіка пострадянської доби (на матеріалі української преси останнього десятиліття) // Słowo. Tekst. Chas VI: Nowa fraseologia w nowej Europe.- Szczecin; Greifswald, 2002. С. 217-225.
14. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 314 с.
15. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 606 с.
16. Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // Українська мова і література в школі. 1979. № 11. С. 17-22.
17. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навч. посібник: В 2-х ч. Чернівці, 1970-1971. 155 с.
18. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 262 с.
19. Бакина М.А. Общеязыковая фразеология как выразительное средство современной поэзии // Некрасова Е.А., Бакина М.А. Языковые процессы в современной русской поэзии. М.: Наука, 1982. С. 189-308.
20. Баласанова А.Л., Воронина А.З. К вопросу о стилистической отмеченности и оценочности фразеологических единиц // Вопросы фразеологической стилистики. Самарканд, 1983. С. 103-107.
21. Балли Ш. Французская стилистика.: Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
22. Баранник Д.Х. До питання про інформаційний стиль мови // Мовознавство. 1967. № 6. С. 3-10.
23. Баранник Д.Х. Особливості використання фразеології в усному монологічному мовленні // Баранник Д.Х. Усний монолог. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1969. С.87-107.
24. Безменова Н.Н., Лузина Л.Г. Роль языка в средствах массовой коммуникации. М.: ИНИОН, 1986. 258 с.
25. Белозерова Ф.М. Трансформация ФЕ как вид реализации газетной экспрессии // Фразеология. Челябинск, 1973. С. 132-135.
26. Беляевская Е.Г. О некоторых аспектах устойчивости «фразеологических сочетаний» // Сборник научн. Трудов Моск. гос. пед. ин-та иностр. языков им. М.Тореза. 1978. Вып. 131. С. 16-34.
27. Білодід І.К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови // Мовознавство. 1970. № 1. С. 18-23.
28. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 153 с.
29. Бойко Н.І. Критерії виділення експресивної лексики // Гуманітарний вісник: Зб. наук. праць. Черкаси: ЧІТІ, 2000. Число 4. С. 100-105.
30. Бойко О.В. Приемы реализации экспрессии устойчивых словесных комплексов в сатирико-юмористических жанрах (в сопоставлении с украинским языком): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. / Днепропетровский гос. ун-т. Днепропетровск, 1984. 24 с.
31. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 192 с.
32. Болдырева Л.М. Стилистические особенности функционирования фразеологизмов (на материале современной художественной немецкой литературы и прессы ГДР): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1967. 27 с.
33. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности. Ташкент: Фан, 1981. 115 с.
34. Бондаренко Д.В. Мовностилістичні особливості українських прислів’їв і приказок // Мовознавство. 1976. № 2. С. 53-58.
35. Брага І. Лапки як одиниця експресивної графіки // Культура слова. К., 2001. Вип. 59. С. 67-71.
36. Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х початок 2000-х років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. К., 2002. 18 с.
37. Бреза І. Особливості представлення лексики української мови в засобах масової інформації // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця, 2002. С. 147-149.
38. Бурячок А.А. Емоційно знижена лексика й фразеологія в побутовому мовленні // Усне побутове літературне мовлення. К.: Наук. думка, 1970. С. 58-63.
39. Важеніна О. До проблеми розмежування фразеологічних трансформацій, модифікацій та варіацій // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонДУ, 2000. Вип. 6. С. 310-313.
40. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц: (на материале современного фельетона). М.: МГУ. 1983. 175 с.
41. Ваняркін В.М. Експресія як фактор текстотворення (на матеріалі жанру фейлетону газетно-публіцистичного стилю сучасної російської літературної мови): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 1994. 20 с.
42. Васильев Л.М. К вопросу об экспрессивности и экспрессивных средствах // Славянский филологический сборник. Уфа: Башкирский гос. ун-т им. 40-летия Октября. 1962. С. 107-118.
43. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків: Вид-во Харків. ун-ту. 1958. Ч. 1. 228 с.
44. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови// Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В., Колесник Г.М., Григораш А.М., Пустовіт Л.О., Пономарів О.Д., Анніна І.О. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
45. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: наука, 1977. С. 118-139.
46. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 60-88.
47. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
48. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. - № 1. С. 47-51.
49. Вовчок Д.П. Типы и функции словосочетаний метафорического характера в современной газете: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.01.10/ МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1974. 18 с.
50. Выговская В.А., Дудникова Г.А. О некоторых лексических и синтаксических особенностях современного газетного заголовка // Язык и культура. Вторая международная конференция. К., 1993. Ч. 1. С. 98-99.
51. Гавриш М.М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінаційному фразеотворенні // Мовознавство. 1998. № 4. С. 45-50.
52. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сборник статей по языкознанию. Проф. Моск. ун-та акад. В.В.Виноградову (в день его 60-летия. Под общ. ред. проф. А.И.Ефимова). М.: Изд-во МГУ, 1958. С. 103-124.
53. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
54. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М.: Учпедгиз, 1995. 408 с.
55. Гнатюк А.Д. Средства создания экспрессии и ее интенсификация в газетно-журнальных жанрах: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05. / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. К., 1984. 25 с.
56. Гнатюк І.С. Деякі питання використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Українська мова і література в школі. 1981. № 9. С. 62-64.
57. Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной украинской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А.Потебни К., 1982. 24 с.
58. Гнатюк І.С. Явище подвійної актуалізації фразеологізму // Мовознавство. 1981. № 1. С. 75-78.
59. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Інститут української мови. К., 1997. 17 с.
60. Горлова В.В. Фразеологизмы как средство выразительности на страницах газеты // Русский язык в школе. 1992. № 5-6. С. 35-37.
61. Григораш А.М. Фразеологія і стиль. К.: Вища школа, 1991. 136 с.
62. Григораш А. Цитаты на страницах современной прессы: стилистический аспект // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. Херсон, 2002. Вип. XVI. C. 77-80.
63. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 344 с.
64. Григорьева Д.М. Идеологизация устойчивых словесных комплексов в газетно-публицистической речи // Вестник Львов. ун-та. Сер. Филологическая. Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те изд-го объединения «Вища школа», 1986. Вып. 17. С. 12-16.
65. Грицик Г.М. Паронімія як засіб звукосмислової організації тексту // Язык и культура: Материалы 4-ой международной конференции. К., 1996. Ч. 1. С. 181-188.
66. Грицина В.І. Інфраструктура речень публіцистичного стилю: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 2002. 20 с.
67. Гужанов С., Гужанова Т. Особенности употребления устойчивых фраз-латинизмов в художественной литературе и публицистике // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. Херсон, 2002. Вип. XVI. С. 83-86.
68. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. / Київськ. держ. пед. ін-т ім. М. Драгоманова. К., 1992. 23 с.
69. Демський М.Т. Особливості функціонування українських дієслівних фразеологічних одиниць // Мовознавство. 1972. № 3. С. 12-16.
70. Демський М.Т. Українська фраземіка (дериваційна база, семантико-граматичні особливості): Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. Ужгород, 1994. 46 с.
71. Дзюбишина Н.Я. Про еліпсис // Культура слова. К.: Наук. думка, 1983. Вип. 24. С. 25-30.
72. Диброва Е.И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1979. 192 с.
73. Дмитренко М. Крилата енциклопедія народу // Передмова до збірника „Прислів’я та приказки”. К.: Либідь, 2000. С. 3-9.
74. Добрыднева Е.А. Коммуникативно-прагматическая парадигма русской фразеологии. Волгоград: Перемена, 2000. 224 с.
75. Добрыднева Е.А. Оценочность в значении фразеологических новообразований // Семантика языковых единиц: Доклады V Международной конференции. М.: Физкультура, образование, наука, 1996. С. 131-132.
76. Донецких Л.И., Кара Н.В. Некоторые условия функционирования образных средств публицистики (на материале статей Д.И.Писарева) // Очерки по русскому языку и стилистике. Кишинев, 1974. С. 31-63.
77. Дубинский И.В. Приемы использования фразеологических единиц в речи. Дис. канд. филол. наук. Баку, 1964. С. 14.
78. Дудик П.С. Про характер словосполучень у мові преси // Про культуру мови: Зб. статей. К.: Наук. думка, 1964. С. 166-175.
79. Дудик П.С. Видозміни у структурі розмовних фразеологізмів // Українське мовознавство. К., 1973. Вип. 1. С. 63-71.
80. Дунаевская О.В. «Фразы, подброшенные в воздух», или несколько советов публицистам // Русская речь. 1997. № 1. С. 51-55.
81. Экспрессивность лексики и фразеологии: Межвуз. сб. науч. тр. Новосибирск, 1983. 160 с.
82. Євсєєва Г.П. Перифрази в мові сучасних газет (на матеріалі українських газет 80-90 років XX століття): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ. нац. ун-т Дніпропетровськ, 2002. 20 с.
83. Емельянцева Л.П. Языковые и стилистические средства информационных жанров газет, радио и телевидения: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1984. 24 с.
84. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
85. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 430 с.
86. Єрмоленко С. „Права” та „обов’язки” розмовного слова // Урок української. 1999. № 4-5. С. 18-20.
87. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX початок XX ст.). К.: Наук. думка, 1970. 304 с.
88. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
89. Жуков В.П. Об устойчивости и вариантности фразеологизмов на семантическом уровне // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула, 1972. С. 24-27.
90. Завгородня Л. Мовний стереотип і словесний штамп у мові газет // Культура слова. 2001. Вип. 57-58. С. 10-15.
91. Зимин В.И. Семантические и формально-структурные варианты фразеологических единиц // Исследования по русскому языкознанию. М., 1970. С. 76-103.
92. Зыкова Е. Новая жизнь старых выражений (о некоторых особенностях употребления русских фразеологизмов в публицистическом тексте) // Neue Phraseologie im neuen Europa: Thesen der gemeinsamen wissenschaftlichen Konferenz der Universität Szczecien und der Ernst-Moritz-Arndt-Universität Greifswald. Greifswald, 2001. С. 93-94.
93. Иванникова Е.А. Об основном признаке фразеологических единиц // Проблемы фразеологии. Исследования и материалы. М.-Л.: Наука. 1964. С. 70-83.
94. Іваненко В. „Швець і кравець на один комірець” // Культура слова. 1997. Вип. 50. С. 41-44.