ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ У ПРОЦЕСАХ ФОРМУВАННЯ БІЛОРУСЬКОГО НАРОДУ ТА НАЦІЇ

Краткое описание

Заклад освіти «БІП Університет права і соціально-інформаційних технологій Республіки Білорусь» Міністерство освіти Республіки Білорусь Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ОСТАПЕНКО АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ УДК 39(=161.3):159.922.4:323.1(043.3) ДИСЕРТАЦІЯ ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ У ПРОЦЕСАХ ФОРМУВАННЯ БІЛОРУСЬКОГО НАРОДУ ТА НАЦІЇ 07.00.05 етнологія Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело __________________________ А. В. Остапенко Науковий консультант: Капелюшний Валерій Петрович доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Київ 2021

ЗМІСТ ВСТУП. 25 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ32 1.1. Історіографія проблеми....32 1.2. Джерельна база дослідження........47 1.3. Теоретико-методологічні основи дослідження.68 РОЗДІЛ 2. ВИТОКИ, ЧАС І ТЕРИТОРІЯ ФОРМУВАННЯ БІЛОРУСЬКОГО НАРОДУ..116 2.1. Прабілоруси та виникнення білоруського етносу.116 2.2. Формування мови білорусів...128 2.3. Етнічні межі білорусів....137 РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ БІЛОРУСІВ . 149 3.1. Дохристиянські вірування і поява християнства в Білорусі....149 3.2. Білоруське православ’я.............159 3.3. Католицизм і протестантизм в Білорусі......175 3.4. Церковна унія і національна культура білорусів182 3.5. Християнський націоналізм в Білорусі198 РОЗДІЛ 4. БІЛОРУСЬСКИЙ ЕТНОС І ПРОЦЕСИ НАЦІОТВОРЕННЯ ТА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ.....205 4.1. Етнічні процеси в Київській Русі і Великому князівстві Литовському (ВКЛ) та формування білоруського етносу...205 4.2. Білоруське етнотворення у XV XVI ст..218 4.3. Особливості розвитку білорусів у ХVII ХVIII століттях.....223 4.4. Модерністський період у розвитку білоруського етносу-нації..247 РОЗДІЛ 5. БІЛОРУСЬКИЙ ЕТНОС-НАЦІЯ В ХХІ СТОЛІТТІ.314 5.1. Ідентифікація назви білорусів...314 5.2. Еволюція ментальності білорусів....318 5.3. Національна ідентичність білорусів.........338 5.4. Новітнє білоруське націєтворення та державотворення: реалії та перспективи..................................................353 ВИСНОВКИ ..366 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...374 ДОДАТКИ431

Список литературы

ВИСНОВКИ В результаті дослідження закономірностей формування і еволюції білоруського етносу-нації отримані наступні висновки: 1. Встановлено, що історіографія по темі дисертації охоплює період розвитку історичної науки в Білорусі від середини ХIХ ст. до теперішнього часу. Точкою відліку в грунтовному вивченні походження і особливостей білоруського етносу слід вважати роботи вчених середини ХІХ століття П. Н. Шпілевського, А.Г. Кіркора, П.В. Шейна, які вперше звернули увагу російської еліти та наукової громадськості на існування в Російській імперії білорусів народу, близького до російського, але відмінного від нього. Цей період отримав назву міфологічного, тому що центром уваги і основним об‘єктом вивчення вчених була духовна культура білорусів: пісні, танці, обряди, легенди, перекази і міфи. З 18801890-х років розвивається еволюційний напрямок у вивченні білоруського етносу, в основу якого разом з духовною культурою білорусів покладені соціальні аспекти, що розглядаються в розвитку від відомих племінних форм (кривичів, дреговичів і радимичів) до зрілого білоруського етносу. Великий внесок у вивчення цього процесу внесли М.В. ДовнарЗапольський, Н. Я. Нікіфоровський, Ю. Ф. Карський, Е. Р. Романов, А. К. Сержпутовский та ін. Проведений історіографічний аналіз по темі дисертації показав, що на сьогодні немає комплексного наукового дослідження, цілісної концепції походження білоруського народу, його історичного шляху та формування на його основі білоруської нації. Дана дисертація є спробою заповнити існуючий в білоруській науці пробіл у знаннях про генезис білоруського етносу, нації, а також національної ідеї і націоналізму. Довгі роки ці теми були небажаними для суспільних наук в країнах соціалізму СРСР, Східної Європи та інших. Якщо і розглядалися такі питання, то дуже тенденційно і односторонньо. Автор пропонованої дисертації спробував проаналізувати основні існуючі в світі теоретичні знання про ці явища і дати деякі узагальнення. У радянській етнологічній науці панувала концепція, згідно з якою росіяни, українці і 367 білоруси представляють собою три гілки давньоруської народності. Однак в науці немає жодного доказу концепції єдиного східнослов’янського народу ні в ті радянські часи, ні зараз. З’ясовано, що репрезентативність джерельної бази дослідження велика і представницька. В дисертації використані архівні документи, літописні джерела, рукописи, стародруки, археологічні дослідження, хроніки, етнографічні атласи, картографічні видання, збірники архівних документів, статистичні та інші матеріали, що разом з теоретичними надбаннями провідних зарубіжних вчених та науковим доробком наших попередників дозволяють, по можливості, побудувати авторську схему-теорію розвитку білоруського народу від древніх племен далеких предків білорусів, до сучасних подій, в яких Білорусь, білоруська нація суб‘єкт світової історії. У даній дисертації використані дієві (результативні) методи дослідження (загальна теорія систем, ситемний аналіз та ін.). Разом з тим, нами використані не тільки традиційні методи історичної науки: порівняльно-історичний метод, історико-генетичний, структурно-функціональний, соціологічний, аксіологічний методи. Вперше використана теорія ієрархічних багаторівневих систем (ІМС) і методи математичного моделювання, які застосовані нами для опису багаторівневої схеми нації-держави, а також побудови моделей еволюційного шляху націй (авторські розробки). 2. На підставі фактичного та аналітичного матеріалу з різних областей знань, таких як мовознавство, етнологія, етнографія, археологія, антропологія зроблено висновок про, щонайменше, тисячолітній вік білоруського етносу. В результаті симбіозу балтської і слов’янської культури утворюється білоруський праетнос. Вже з часів Київської Русі проявляються особливості жителів, які мешкали на території сучасної Білорусі. Це кривичі, дреговичі і радимичі. На основі самоорганізації згаданих племен були створені перші державні структури предків білорусів, які носили назви Полоцьке і Туровське князівства. Прийнято також вважати, що ці князівства входили до складу єдиної держави Київської Русі. Щодо ролі балтського етносу, то вона не враховувалася багатьма російськими і 368 радянськими вченими, які скоріше в політичних, ніж в наукових цілях, ввели концепцію «давньоруської народності». У науці немає жодного доказу концепції єдиного східнослов’янського народу. Першим дослідником, який поставив під сумнів теорію «давньоруської народності» був В. Сєдов. Аргументи, які навів В. Сєдов на користь балтського походження племен, що населяли територію сучасної Білорусі, базувалися на вивченні пам’яток матеріальної культури цього регіону. Крім цих аргументів аналізувалися фонетичні особливості мови білорусів, які характерні для балтського субстрату. Пізніше білоруський дослідник М.Єрмолович визначає межі поширення балтського субстрату (литви) на території Білорусі. Згодом, коли почалося утворення Великого князівства Литовського, литва змішалася з іншими слов’янськими племенами кривичами і дреговичами, утворивши сучасних білорусів. 3. З’ясовано, що білоруська мова бере своє коріння від праслов’янської мови, сформованої в VIIVIII ст. У період від VI до Х століть складається фонетична система, граматичний лад і основний словниковий фонд білоруської мови. Розвивається ряд специфічних рис, властивих білоруській мові: повноголосся, шиплячі «ж» і «ч» і ін. Початок формування білоруської мови відноситься до часів предків білорусів дреговичів, радимичів, смоленських і полоцьких кривичів і сіверян. Певну субстратну роль зіграли говірки балтів ятвягів, прусів і ін. Спочатку вона існувала як форма кривицько-дреговицько-лютицького наріччя, а за часів ВКЛ поширюється на всю територію князівства, діалектні особливості поступово стираються, утворюється одна державна мова. До XIV століття у Великому князівстві Литовському, Руському і Жамойтському сформувалася літературно-писемна мова, яка сьогодні називається старобілоруською мовою. Визначено етнічну територію проживання білорусів. Автором наголошується, що етнічні межі розселення білорусів мало змінювалися протягом століть. До етнічної території білорусів належать терени Вітебщини, Віленщини, Гродненщини, Полоччини, Пінщини, Смоленщини, частково Берестейщини, частково Підляського воєводства Польщі та деякі інші прилеглі до названих земель території. Наголошується, що етнічні межі проживання білорусів і сучасні державні кордони Білорусі не співпадають. 369 4. Наголошується, що в основі релігійних уявлень предків сучасних білорусів, як і інших сусідніх слов’янських народів, лежали дохристиянські вірування язичництво. Прийняття християнства в 988 р і його поширення на білоруських землях стало важливою віхою в розвитку громадської думки і змінило всю палітру політичного, соціального і духовно-культурного життя давніх князівств, а згодом і Великого князівства Литовського. У Полоцьку єпископська кафедра була заснована в 992 році, в Турові існувала православна єпископська кафедра вже на початку XI ст. Поширювався на білоруських землях і католицизм, зокрема зі Скандинавії, від варягіврусів, а також і з Німеччини, Польщі та з Риму. У 1596 році на Брестському Соборі проголошується унія, а уніатська церква стає домінуючою в церковному житті білорусів. З середини XIX до початку XX століття греко-католицизм (уніатство) був найбільш близькою до народу релігією. З початком XVI ст. на білоруських землях з'явилося і протестантське віросповідання. В першу чергу це кальвінізм і, в меншій мірі, соціанство. Протестанти першими з усіх християн ввели служіння на рідних мовах і розробили систему національної освіти. В даний час в Білорусі сходяться східний і західний імпульси християнства, вони мирно співіснують століттями. Білорусь може стати «конфесійною Швейцарією». Саме тут перетинаються протестантський Північ, католицький Захід і православний Схід. Менталітет, традиції, мова, культура та інші атрибути, притаманні, будь-якому народу і в кінцевому підсумку певної цивілізації, в Білорусі, на подив, дуже гомогенні, багато в чому близькі і монолітні. І факт присутності в Західній Білорусі більш високої чисельності католиків, ніж у Східній, майже не впливає на відмінність у їх способі життя, або на істотну відмінність в менталітетах західників і східняків. 5. Проаналізовано особливості етнічної історії білорусів через призму державотворчих процесів від Київської Русі до незалежності Республіки Білорусь. Першим кроком побудови нашої концепції етнічного походження білорусів стало визнання ролі балтського фактора в основі соціального, антропологічного, культурного, спадкового та інших складових древніх племен, що населяли територію Білорусі. Другим істотним компонентом в 370 подальшій історії формування білоруського етносу є плем’я литва, яке згадується трохи пізніше протобілоруських племен кривичів, дреговичів і радимичів, приблизно з XII ст. Пізніше, коли почалося утворення Великого князівства Литовського, литва змішалася з іншими слов’янськими племенами кривичами, радимичами і дреговичами, утворивши сучасних білорусів. За часів існування ВКЛ склалася білоруська народність. Цей якісний стрибок переходу від племінних відносин (кривичів, дреговичів, радимичів і литви) в державне утворення ВКЛ відбувається саме в згаданий період. З 1596 р. було втрачено дуже важливу складову білоруського етносу єдність релігійного простору. Білоруси, маючи православний менталітет, почали існувати в просторі католицького світу. Поступово реальністю ставало і ополячення білоруського населення в умовах співжиття в новій державі Речі Посполитій. Цей короткий огляд свідчить про зміни, характерні білоруському етносу, набуття ним поліконфесійних рис, що дасть, врешті-решт, (до початку ХIX століття) належний потенціал для процесу формування нації, який почався в Європі з кінця XVIII ст. З входженням білоруських земель до складу Російської імперії, а потім СРСР набирають великого розмаху процеси російщення білорусів, які продовжуються і в сучасних умовах. 6. Обгрунтовано авторську концепцію білоруського етногенезу та націогенезу, яка включає 4 періоди (фази): Перший період. Утворення білоруського етносу шляхом злиття слов’янських племен кривичів, радимичів і дреговичів, а також племені «литва» (Х ХІІІ ст.). У XIII ст. відбулося об'єднання слов'янських князівств на території сучасної Білорусі і утворилося Велике князівство Литовське. Населення центральної і західної частин ВКЛ ідентифікувалося під загальною назвою «литвини». Другий період еволюції білоруського етносу: XIVXVI ст. в державі Велике князівство Литовське утворилася білоруська народність. Третій період (XVIIXVIII ст., ВКЛ в складі Речі Посполитої). Подальший розвиток характерних рис білоруської народності. Четвертий, модерністський період формування білоруського етносу-нації від часу третього поділу Речі Посполитої і входження території Білорусі до складу 371 Російської імперії до сьогодні. Офіційне використання назви краю «Білорусь» і народу, який його населяє «білоруси». З 1991 р. Білорусь стає незалежною державою, а білоруська нація знаходить закінчену форму, зібравши всі необхідні атрибути повноцінної, європейської нації. 7. Осмислено формулювання і сутність білоруської національної ідеї. Національна ідея (НІ) це проект реалізації нації в нації-державі. Вона виникла одночасно з появою нації і представляє собою прагнення людини реалізувати себе у своїй нації і в своїй національній державі. Сформульовано головні атрибути білоруської національної ідеї: - Білоруська національна ідея (БНІ) прагнення громадянина Білорусі усвідомлювати себе в своїй нації і своїй національній державі; - БНІ є виразник певного типу культури, властивої білоруському етносу, і включає економіку, виробництво, освіту, релігію, мистецтво, літературу, інші складові всієї повсякденної і цільової діяльності громадян; - Білоруси мають свою історичну національну символіку і національний гімн; - БНІ повинна бути спрямована на консолідацію суспільства. Тільки національна ідея здатна поєднати різні, іноді і не дружні групи населення, які живуть разом, в одній державі; - Білоруська національна ідея повинна знаходити своє коріння в минулому; - БНІ це все наша велика історична спадщина, яка починається з пам’яток матеріальної культури, це літописи і хроніки, це народні традиції, перекази, фольклор. - Метою БНІ є утворення незалежної білоруської національної держави. - БНІ лежить в основі зовнішньої і внутрішньої політики Білорусі; - БНІ набуває певної закінченості, коли вона формулюється як ідеологічна платформа нації і неухильно веде до націоналізму програми дій для підтримки цієї ідеї і досягнення її цілей. Фактично, націоналізм є реалізацією національної ідеї в теоретичній площині, нація реалізація національної ідеї в практичній площині. 8. З’ясовано, що вперше «Біла Русь» згадується в середині XIII ст. як позначення території північно-західної частини сучасної Росії. Назва «Біла Русь» в повідомленні 372 1382 року польського хроніста Я. Черняховського вперше пов’язана з конкретним містом Полоцьком. У XIIIXVI ст. для ідентифікації населення Білорусі використовувалися різні етноніми. Аж до XVII ст. на території ВКЛ в межах нинішньої Білорусі та України використовувалися терміни «руські», «русини». У XIVXV ст. жителі західних земель Білорусі та східної Литви називали себе «литвинами». Серед інших термінів найменування білорусів «тутейшіе» і історично забута назва «кривичі». Перераховано ряд відомих якостей білорусів, сформованих протягом їх тисячолітньої історії. До кращих морально-духовних якостей можна віднести національну і релігійну терпимість, гостинність, лагідність, доброту, щедрість, мудрість, чесність, доброзичливість, мрійливість, працьовитість, мовчаливість, схильність до сімейного життя, схильність до згоди, пошук компромісів та інші. Початок XXI століття застав білорусів в момент формування оновленого менталітету, і, можливо, ми переживаємо найвдаліший момент для створення нашої ідентичності, яким ми не зуміли скокористатись протягом попередніх століть. Сучасне село давно не є носієм білоруської ідентичності, та й взагалі майже не має ніяких атрибутів національної культури мови, традицій і т.п. Однак примордіальна складова білоруської нації існує на іншому, більш високому рівні, на рівні національних еліт і є вагомою складовою нашої ідентичності