Еволюція композиційних прийомів формування внутрішнього простору православних храмів Слобожанщини XVII-поч.XXІ ст.

Краткое описание

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ
На правах рукопису

Дерев’янко Ірина Сергіївна
УДК 72.012.8:726.1

Еволюція композиційних прийомів формування внутрішнього простору православних храмів Слобожанщини XVII-поч.XXІ ст.

Спеціальність 18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Марченко Тетяна Львівна
кандидат архітектури, доцент

Харків 2007

ЗМІСТ
Вступ ст.3
Розділ I. Історіографія, методика та джерельна база дослідження. ст.9
1.1 Історіографія та джерельна база дослідження. ст.9
1.2 Напрямки, методика та основні методи дослідження храмових інтер’єрів Слобожанщини. ст.14
1.3 Дослідження історичної ретроспективи храмової архітектури Слобожанщини ХVII поч.XX ст.. ст.19
Висновки до розділу І. ст.29
Розділ II. Аналіз архітектурно-конструктивної побудови внутрішнього простору храмів Слобожанщини. ст.32
2.1 Типологічні особливості розвитку храмових інтер’єрів Слобожанщини ст.32
2.2 Конструктивно-просторова структура храму ст.45
2.3 Морфологічна побудова внутрішнього простору ст.79
2.3.1 Виявлення характеру розвитку внутрішньої форми ст.79
2.3.2 Пропорційні особливості інтер’єрів церков ст.84
2.3.3 Значення кольору в просторі інтер’єру ст.92
2.3.4 Освітлення внутрішнього середовища ст.95
Висновки до розділу ІІ. ст.101
Розділ III. Аналіз декоративно-художнього формування інтер’єрів православних храмів Слобожанщини. ст.104
3.1Символічні аспекти формування інтер’єрного простору церков Слобожанщини ст.104
3.2 Організація предметного середовища ст.108
3.3 Синтез образотворчого мистецтва в інтер’єрах храмових споруд 125
Висновки до розділу ІІІ. ст.140
Загальні висновки. ст.142
Список використаних джерел ст.149
Додаток А. ст.165
Додаток Б. ст.281

ВСТУП

Актуальність теми дослідження
Під час оновлення нашого суспільства з’явилась потреба у звертанні до своїх духовних витоків і саме через це постала необхідність в реконструкції старих та будівництві нових храмів. Продовж існування в Україні радянської влади саме через їх призму офіційні ідеологи більшовизму та, власне, і держава підходила до визначення пріоритетів духовного розвитку суспільства, його складових, ролі і частки культурних набутків минулих поколінь у формуванні поколінь прийдешніх. В результаті такого дозованого доступу широкого загалу до історико-культурної спадщини відбувалося духовне зубожіння народу, менталітет якого складався на ґрунті багатовікових традицій філософського і культурного пізнання дійсності, предметно втілених у пам’ятках, а вони самі гинули від байдужості, а то й свідомого геростратизму славних пращурів великих правнуків поганих” [ 91, с.198].
Найбільше потерпіли від цього пам’ятки історії і культури культового призначення. Творців атеїстичного суспільства мало обходило те, що в них закарбувалась історія українського народу, його духовні помисли й ідеали, втілився могутній творчий та інтелектуальний потенціал від часів Київської Русі. Отож, прагнучи щонайшвидше досягти поставленої мети, вони підходили до оцінки культурних набутків в лоні релігії і церкви через призму завдань боротися з ними, що домінували над іншими, в тому числі, й пам’яткоохоронними (див. додаток А. рис. А.1.1).
Так, за даними Спілки войовничих безвірників України, яка до цього доклала чимало зусиль, лише протягом 1930 р. було зачинено 533 культові споруди. З 12380 церковних будівель, яких налічувалося в 1917 р. в Україні, до 1936 р. було закрито 7341, за підрахунками історика і архітектора М.А. Міллера, понад 65% пам’яток архітектури культового призначення на території України в тридцяті роки зруйнували і перебудували для інших цілей”. [3, с.15]
Зараз, під час оновлення нашого суспільства, громадам повернуті спаплюжені часом та невдалими реставраціями стародавні пам’ятки церковного будівництва. В них можна побачити відсирілі та напівзруйновані стіни, де колись були фрески, які зараз вкриті шаром пізнішого тинькування. Видається необхідним виявити і примінити у сьогоденному храмовому будівництві прихований у стародавньому сакральному мистецтві елемент творчої енергії та набуті століттями навики й досвід. Відбудова храмів гостро ставить на порядок денний питання реставрації, підготовки висококваліфікованих спеціалістів з архітектури та монументального церковного малярства. Українська школа сакрального монументального малярства має давні традиції, які сприяли її виживанню навіть у лещатах соціалістичного реалізму.
В дійсності, архітектура, з причин своєї прикріпленості до місця створення, більш достовірна ніж інші мистецтва, допомагає стилістичному визначенню пам’ятки і більш чіткому висвітленню епохи, яка її створила. Але, якщо вивчати храмову архітектуру лише за зовнішніми ознаками, ми отримаємо неповну уяву про її розвиток, тому дуже важливо розглянути це явище з середини. Поєднаний аналіз внутрішнього та зовнішнього формування допоможе скласти більш цілісну картину розвитку церков даного регіону. Отже, вивчення церков дає нам цікавий матеріал, який потребує кваліфікованого дослідження, з метою подальшого їх відтворення.
Храмова архітектура Слобожанщини становить цікавий матеріал, з питань внутрішньої побудови церковних споруд. На жаль, до цього часу, не приділялося цьому належної уваги. Але слід дуже ретельно переглянути всі етапи формування храмових інтер’єрів, щоб не втратити жодного коштовного досягнення, яке могло б слугувати подальшим поколінням. Слобожанський регіон з’єднав у собі традиції храмобудування Російської держави та держав Заходу, і побудував свої культурні традиції створення образу православного храму. Саме тому і постала необхідність вивчення внутрішнього середовища храмів, починаючи з XVII сторіччя та до нашого часу на території Слобожанщини. Досі не проводилися дослідження у галузі формування внутрішнього простору церковних будівель, не піддавалося всебічному аналізу їх об’ємно-просторове рішення та типологія, не впроваджена методика їх дослідження. Зберігаючи та відновлюючи архітектурну спадщину, ми маємо змогу передавати традиції та багатовіковий досвід вітчизняної будівельної культури. Саме цей шлях дає можливість створення нової храмової архітектури, яка була б емоційно виразною, органічно пов’язаною з ландшафтом, пропорційною до людини, яка здатна організувати високохудожнє середовище. Поглиблене вивчення церковної споруди та усіх пов’язаних з її історією матеріалів дозволяє збагачувати й уточнювати наші знання з історії архітектури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до постанови Кабінету міністрів України 466 від 12.08.1992. «про вдосконалення положень про Державний реєстр національної культурної спадщини» та державної тематики Харківської державної академії дизайну і мистецтв «Дослідження розвитку культури, мистецтва, архітектури, будівництва в Слобідській Україні (номер держреєстрації 01974017698).
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу даних текстових та архівних графічних матеріалів, виявити головні архітектурно композиційні та конструктивні засоби формування внутрішнього простору храмових споруд, а також побудувати систему декоративно-художнього облаштування церковних інтер’єрів Слобожанщини кін. XVII- поч.XXI.ст. Для досягнення мети визначені такі задачі:
1. Виявити стан дослідження проблеми організації внутрішнього середовища православних храмових споруд Слобожанщини.
2. Визначити історико-культурні умови формування церков і фактори, які впливали на утворення їх композиційної побудови.
3. Класифікувати відомі та нововідкриті храми, визначити історико-архітектурну та мистецьку своєрідність формування їх внутрішнього середовища.
4. Визначити основні засоби морфологічної побудови внутрішнього архітектурного простору церков Слобожанщини.
5. Сформулювати принципи й засоби архітектурно просторової організації внутрішнього середовища храмових споруд під час панування різних архітектурних стилів, виявити специфіку формоутворення їх внутрішнього простору.
6. Встановити рівень відповідності символічного змісту архітектурного образу храмових інтер’єрів Слобожанщини, загально прийнятим канонам.
7. Виявити найбільш змістовні акценти в загальній системі розвитку предметного наповнення храму, прослідкувати шляхи їх утворення.
8. Систематизувати засоби художньої виразності внутрішнього простору церков.
Об’єктом дослідження є інтер’єри - внутрішній простір православних храмів.
Предметом дослідження є еволюція композиційних прийомів формоутворення внутрішнього простору православних храмів (на прикладі храмів Слобожанщини кін. XVII- поч.XXI.ст.).
Методи дослідження у роботі використана комплексна методика, що узагальнює існуючий досвід досліджень і ґрунтується на натурних та архівно-бібліографічних матеріалах.
Наукова новизна полягає у тому, що в роботі вперше на основі репрезентативного аналізу документальних даних та натурних обстежень представлена еволюція композиційного формування внутрішнього простору православних культових споруд Слобожанщини.
Вірогідність наукових результатів і висновків дисертації забезпечена: методологією вихідних позицій, відповідністю методів дослідження його меті й задачам, якісним аналізом теоретичного й емпіричного матеріалу.
Наукове значення роботи. Матеріали дисертаційної роботи містять цілісну картину розвитку внутрішнього простору слобідських церков, а також виявляють особливості місцевого будівництва та облаштування храмів на терені загального розвитку церковної архітектури Росії та України.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати дослідження можуть бути використані при проведенні реставраційних робіт, а також проектуванні та будівництві нових церков.
- результати наукового дослідження впроваджені в Харківській обласній держадміністрації, управління містобудування та архітектури при розробці заходів, щодо реставрації пам’яток сакральної архітектури Харківщини;
- матеріали дисертаційного дослідження передані Харківській філії інституту „УкрНДІпроектреставрація” для використання в проектно-реставраційній практиці;
- низка висновків дисертації впроваджена при розробці рекомендацій щодо проведення реставраційних робіт храмової архітектури м. Охтирка, Сумської області.
Особистий внесок здобувача
1. Введені у науковий обіг результати натурних обстежень та дані архівних пошуків, що стосувалися сакрального будівництва Слобідської України, поповнили історію архітектури краю невідомими раніше фактами і матеріалами винайденими проектами низки неіснуючих тепер церков, креслення яких вважалися втраченими.
2. Вперше системно досліджені інтер’єри Слобідських храмів, виявлені композиційні засоби їх побудови, характерні для даного регіону.
3. В роботі визначено регіональну специфіку формоутворення внутрішніх просторів храмів в залежності від типології, стилістики та семантики споруди.
4. Автором вперше запропоновано вживання методу математичної статистики для розрахунку пропорційних відносин між частками православних Слобожанських храмів. Завдяки отриманим результатам можна стверджувати, що цей метод має бути застосований для дослідження церков інших регіонів, а також для архітектурних будівель іншого призначення.
5. Автором самостійно досліджено понад п’ятдесят церков, зроблена їх фотофіксація, станом на 2003 рік. До роботи залучені папери понад двохсот архівних справ, щодо церковного будівництва даного регіону. Автором досліджені композиційні особливості церков Слобожанщини, західної та центральної України загальним обсягом понад ста споруд. Проведено їх ретельний аналіз на основі чого зроблені вагомі висновки про наявність характерних особливостей, притаманних кожному регіону будівництва православних церков.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації представлялися в доповідях на науково-методичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Харківської державної академії дизайну і мистецтв: на Всеукраїнській науково-методичній конференції Дизайн освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи”, м. Харків, 24-28 березня 2003 р.; на ІІІ електронній науковій конференції професорсько-викладацького складу ХДАДМ Теорія і практика матеріально-художньої культури”, м. Харків, 23-24 квітня 2003 р.; на ІІІ електронній конференції Молода мистецька наука України”, м. Харків, 20 грудня 2003р.; на VI науковій конференції молодих науковців Молода мистецька наука України”, м. Харків 22-23 квітня 2004 р.; на Всеукраїнській науковій конференції Дизайн-освіта 2004: теорія, практика та перспективи розвитку”, м. Харків 22-23 квітня 2004 р.
Публікації по темі дисертації. Основні наукові положення дисертації опубліковані у семи авторських статтях розташованих в наукових збірках, затверджених ВАКом України для опублікування основного змісту кандидатських та докторських дисертацій за фахом „архітектура”.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом на 145 сторінок, списку використаних джерел 197 найменувань, і додатків на 100 сторінках. У склад додатків входять ілюстрації до тексту, фотоматеріали, копії архівних креслень, математичні розрахунки й графіки, перелік досліджуваних храмів.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проведений аналіз широкого кола літературних джерел показав, що до питання будівництва й розвитку Слобідських церков зверталася значна кількість науковців, мистецтвознавців, істориків, релігійних діячів. Ними були розглянуті питання історичного розвитку релігійного будівництва на цій місцевості, питання національно-культового зодчества, архітектурно-типологічних особливостей, проте проблемі формування внутрішнього простору православних церковних споруд приділялося недостатньо уваги, досвід вивчення храмових інтер’єрів Слобожанщини переважно розпорошено в окремих публікаціях. Інтер’єр церкви ще не одержав в наукових працях належної оцінки як формотворчий і знаково символічний чинник організації внутрішнього середовища храму. Не вивчені прояви і функції, які входять у сферу кодифікації і герменевтичної інтерпретації того, що визначено за традиції Східної церкви і перенесено в архітектуру храму через систему символів та канонів.
2. Проведено історико-культурний аналіз пам’яток мурованої храмової архітектури Слобожанщини. В результаті дослідження історичних, соціально-економічних та політичних умов спорудження православних храмів сходу України, встановлені багаторівневі культурні нашарування, які сформували своєрідне мистецьке середовище цього краю. Історичні шляхи розвитку внутрішнього простору храмів, а також джерела, з яких брала свої витоки слобожанська архітектура, свідчать про численні течії натхнення місцевих архітекторів, які черпали свої знання з народних традицій, і використовували архітектурні досягнення зодчих сусідніх країн. Виявлення цих культурних прошарків дає змогу побудувати уявлення про слобідські церковні інтер’єри, що розвивались в трьох загальних напрямках: під впливом російської церковної архітектури, архітектури Наддніпрянщини та місцевого дерев’яного будівництва. Вплив Росії проявився у: 1) двоповерховості споруди; 2) наявності критих сходів з рундуками та баштою; 3) карнизах стін та восьмериків з поребриком”; 4) фризах з кесонів.
Вплив Наддніпрянщини виразився у: 1)українська центричність храму; 2) ярусність купольних завершень; 3) гранчасті форми апсид та барабанів; 4) подовжені пропорції віконних отворів; 5) рослинний за своїм характером декор.
Риси дерев’яних церков відобразилися в: 1) пірамідальності загальної композиції; 2) рівноцінності усіх фасадів; 3) симетрії побудови простору; 4) відповідності внутрішнього простору зовнішньому об’єму ; 5) динамічності об’ємно - планувального рішення.
3. Дослідження об’ємно просторових та планувальних вирішень храмових споруд Слобожанщини дало змогу констатувати, що як у дерев’яному, так і в мурованому будівництві композиційна побудова храмів має глибоке історичне коріння, базується на місцевих традиціях культового зодчества, що й відрізняє їх з поміж низки церков інших регіонів України:
- Найвизначнішим фактором є те, що храмова архітектура Слобожанщини мала можливість розвиватися самостійно, без надмірного впливу країн Західної Європи та Візантії. Це позначилося в характері планувального рішення, яке за своїм типом тяжіло до споруд народної архітектури.
- Ряд типів церков, що мали широке застосування в Європі та Заході України, такі як базиліка, ротондальні храми, храми хатнього типу, широкого розповсюдження на Слобожанщині не отримали, та були притаманні лише певним архітектурним стилям.
- Автором було проведено класифікацію типів церков на основі попередніх досліджень та самостійних пошуків. Було виявлено наявність своєрідного типу церков, що мали грановану центральну частину та вівтар, а притвор отримав прямокутну форму. Також до загального типологічного розвитку внесені церкви Харкова з квадратним планом та чотирма опорними стовпами, які являють собою окрему типологічну групу.
- Розглянута типологічна структура сучасних церков Слобожанщини. Вони не належать до жодного з описаних до того типологічних видів і можуть бути відокремлені в окремий тип церковних споруд.
4. Розглянувши морфологічні аспекти розвитку внутрішнього простору церков Слобожанщини були виділені чотири з них, на які була спрямована найбільша увага дослідження. Так при розгляді характеру розвитку внутрішнього простору було з’ясовано:
- Наявність двох шляхів розвитку внутрішнього простору: динамічного та статичного. Кожен архітектурний стиль мав власну притаманну саме йому траєкторію розвитку внутрішнього простору. Відмічена періодичність змін у характері побудови внутрішнього простору церков Слобожанщини.
- Найбільш статичними виявилися центричні споруди стиля класицизму, що мали ротондальну форму плану та півциркульне склепіння. Найбільш динамічними є споруди стиля українського бароко.
- Зміна характеру розвитку внутрішнього простору призводить до зміни сприйняття інтер’єру, до відчуття тиску або свободи внутрішнього простору.
При дослідженні питань пропорційної побудови храмів Слобожанщини автором було запропоновано застосувати метод математичної статистики (Maple5) який до того не застосовувався для дослідження архітектурних об’єктів. Цей метод дав можливість виявити низку особливостей притаманних саме церквам Слобожанщини. Після проведення ряду досліджень, до яких було залучено понад 100 церков Слобожанщини, Росії та Візантії було виявлено що:
- Мурованим церквам Слобожанщини притаманний особистий принцип розвитку, що базується на традиціях закладених місцевими майстрами ще у дерев’яному будівництві. Порівняння графіків розвитку мурованих та дерев’яних церков Слобожанщини призвело до висновку про їх безпосередню близькість та майже 100% відповідність. Це дало можливість стверджувати про своєрідність церков побудованих в даній місцевості.
- Дослідження православних церков Росії, Слобожанщини та Візантії призвело до визначення особливостей пропорційної побудови храмів кожного окремо взятого регіону розповсюдження православної канонічної церкви. Таким чином це вплинуло на урізноманітнення будівельних принципів в межах встановленого й затвердженого канонами образу православного церковного інтер’єру.
Розгляд колірного оздоблення церков Слобожанщини призвів до виявлення:
- В церквах Слобожанщини застосовувалася як холодна так і тепла кольорові гами. Виявлені різні шляхи застосування кольору в храмових спорудах: відповідність і невідповідність зовнішнього колірного рішення внутрішньому; використання нейтральної кольорової гами.
- З’ясовано, що для підкреслення внутрішнього архітектурного простору застосовують відкриті кольори, розташовані на арках та стовпах, тоді як для нівелювання простору застосовують нюансні кольори розташування яких є більш вільним й площинним, що призводить до пом’якшення конструкцій.
Дослідження системи освітл6ння внутрішнього простору храмів Слобожанщини призвело до виявлення низки особливостей:
- За формою віконних отворів: прямокутні, арочні, круглі, квадратні, з гранованою верхньою частиною. На території Слобожанщини найбільш розповсюдженими виявилися: арочні - 80%, прямокутні -12%.
- За місцем розташування в інтер’єрі церкви: в підкупольному просторі світлові барабани; в просторі церкви на значній відстані від рівня підлоги, на незначній відстан, на рівні з людиною.
- За композицією утворення: розташовані в один, два, три яруси; по одному, два три вікна в одній площині, що формує особливе сприйняття та розвиток внутрішнього простору. На Слобожанщині найбільш вживаною виявилася композиція утворення віконних отворів з розташуванням в один ярус, по два вікна - 35%, в один ярус по три вікна 30%, розташування в два яруси по три вікна - 23 %, з розташуванням в два яруси по два вікна 10%.
- За характером розповсюдження світлових потоків: розподіл світлових потоків є не рівномірним, зростає знизу в гору, від рівня підлоги до рівня склепіння.
5. Встановлено, що внутрішнє середовище слобідських церков різних типів на окремих етапах розвитку церковної архітектури в Україні виявляється як результат перенесення образної інваріантної моделі внутрішнього середовища у різні контексти культури і історії. У кожному конкретному випадку інтер’єр церкви є результатом взаємної синхронізації прообразної моделі - внутрішнього середовища і цілісного образу храму, який формується в межах традицій, за принципами та засобами даного періоду розвитку. Формування поверхонь огорожі відбувається завдяки наявності завчасно сформованих і канонічно обумовлених архітектурних форм, що сприяють формуванню особливих відчуттів у віруючих людей та специфічної уяви про вимоги до будівництва церков. Розпочавши формування поверхні огорожі з елементів, які відповідали дерев’яному зодчеству, й були своєрідними серед загального розвитку мурованої архітектури, місцеві архітектори прийшли до поширеного використання півсферичного склепіння, парусів, масивних прямокутних пілонів. Використання цих елементів з часом набуває національних рис й стає самим уживаним серед низки інших. Характерним виявилося використання автотехтонного типу плану із застосуванням привнесених елементів форми оболонки.
6. Розглянувши питання символічної побудови внутрішнього простору церков Слобожанщини та порівнявши їх з загальним символічним аспектом формування православної церкви, слід зауважити:
- Православним церквам притаманне стійке використання церковних канонів та традицій будівництва, передусім це стасується хрестової форми плану, та об’ємно просторового рішення, що асоціюється з образом розп’яття Христа.
- Систематизуючи свідчення про поділення інтер’єру на три частини: бабинець, храм вірних і вівтар, що є канонічно обумовленими і несуть у собі символічний підтекст, автору вдалося виявити що: при побудові сучасних церков, в деяких випадках, відмічається відсутність однієї з складових частин, а саме притвору. Це вже свідчить про загальну зміну підходу до побудови символічних змістовних частин інтер’єру церкви.
- Дослідження питань символічного розташування фрескового розпису в середині церкви призвело до виявлення певних особливостей: при відбудові церков з західної стіни зникають зображення страшного суду. 90% - церков Харкова та області не мають зображення страшного суду.
- Дослідивши символічне розташування фрескового розпису в інтер’єрі церкви та порівнявши його з розташуванням станкового живопису у іконостасі, автором зроблено наступні висновки: 1) простежується майже 100% ідентичність у системі розташування ярусів іконостасу та розпису в інтер’єрі церкви; 2) іконостас являє собою загальну, зменшену картину символічної побудови інтер’єру церкви в площинному варіанті.
7. Дослідження внутрішнього наповнення церков Слобожанщини призвело до створення загальної системи уявлення про формування церковного інтер’єру, яке повністю відповідає канонічним вимогам православної церкви. Найвиразнішим засобом мистецького оздоблення інтер’єру церкви є іконостас. Іконостас набуває певних ознак, що характеризують його як архітектурний елемент простору. Виходячи з цього автором запропонована типологія розвитку іконостасів Слобожанщини, як складової частини загальної побудови внутрішнього простору церкви. Запропоновано поділити іконостаси Слобожанщини за архітектурним стилем побудови на наступні групи: іконостаси що наслідують принципи побудови стиля українського бароко та бароко / велика кількість різьблених прикрас, складна форма ікон; іконостаси що відтворюють особливості будівництва стиля класицизму / спрощення форми, зменшення кількості прикрас, прямокутні форми ікон; перехідний етап між цими двома типами. За типологічними відмінностями можна відокремити наступні форми іконостасів: прямолінійні, круглі, вигнуті в бік церкви, увігнуті в бік вівтаря. Змін набувало не лише його оздоблення (різьба, вітраж, чеканка), а й матеріал з якого він був виконаний (дерево, скло, метал, мармур), місце в інтер’єрі (один престол, два, три), сумірність з людиною та простором (одноярусні, багатоярусні).
8. Проведений аналіз архітектурно-мистецьких засобів виразності сприяв створенню загальної системи побудови внутрішнього простору за допомогою різних видів мистецтв. Простеживши розвиток місцевих традицій у скульптурній пластиці, монументальному живописі, вітражі та різьбленні були виявлені наступні закономірності розвитку:
- Широкого розповсюдження з часів стилю українського бароко набуло декоративне різьблення, яке за своїм характером є наскрізним із складною системою формування. Проте з кін. ХІХ поч. ХХ ст. відмічається значний спад в цій галузі мистецтва, а на поч. ХХІ ст. його трансформація через вживання новітніх технологій та матеріалів.
- Розповсюдження монументального живопису в інтер’єрах храмових споруд Слобожанщини повністю відповідає канонічним вимогам православ’я та не несе у собі своєрідного інтерпретованого характеру уживання.
- Застосування скульптурної пластики в інтер’єрі вносить значне різноманіття як в характер побудови внутрішнього простору так і в акцентування його архітектурно-конструктивного рішення. Скульптурна пластика в цій місцевості є значно простішою, за скульптурну пластику інших регіонів України, вона більше тяжіє до геометричних форм, та симетрії. Вживання рослинних елементів, предметів тваринного світу є не типовим та поодиноким явищем для цього виду мистецтва в даній місцевості.
- З кін. ХХ поч..ХХІ ст.. значно поширилося вживання вітражу в церквах. І хоча цей вид мистецтва є не типовим для православної церкви його розповсюдження стає характерною рисою для сучасних церков, а також для церковних споруд поч. ХХ ст.
Наявність такої великої кількості мистецтв в інтер’єрі храмової споруди з одного боку призвело до візуального збільшення внутрішнього простору, з іншого боку воно затьмарює архітектурну конструкцію, ускладнює сприйняття архітектурного рішення внутрішнього простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьев В.Л. Архитектурная пропорция. К.: Будивельник, 1986. 96с.
2. Акуленко В.І. Злочин проти пам’яті: Про нищення культурних цінностей на Україні 1927-1941р. К.: Знання, 1991. 47с.
3. Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні 1917-1990р. К.: Вища школа,1991. 277с.
4. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие: Сокр. пер. с англ. Самохина В.Н. М.: Прогресс, 1974. 392с.
5. Архітектурна спадщина: [Щорічник НДІ теорії та історії архітектури і містобудування]. Редкол: Дьомін М. К.: Українознавство, 1996. 272с.
6. Асєєв Ю.С. Розповідь про архітектурні скарби. К.: Рад.шк., 1976. 184с.
7. Афанасій, архімандрит О пользе монастырей вообще и в частности о епархиально-филантропических учреждениях при монастырях Харьковской епархии. Х.: Епарх. Тип, 1913. 235с.
8. Бабай Р. Праздник Свято-Духовского храма г. Южный// ХЕВ. 2002. - № 12. С.11.
9. Багалій Д.І. Духовенство, церкви та монастирі. Х.: Епарх. Тип, 1918. 345с.
10.Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. М.: Унив. тип, 1887. 614с.
11.Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харкова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 год): Историческая монография в 2-х. т. - Т.1 XVII-XVIII века. Репринт. изд. Х., 1993. 572с.
12.Багалей Д.И., Миллер Д.П. Альбом старинных планов г. Харькова, снимков его видов и портретов его деятелей: Приложение ко 2-му тому Истории города Харькова. Х.: Изд. Харьков. Гор. Обществ. Управления, 19061912. Репринт. изд. Х., 1993. 33с.
13.Безрукова Т. Чудотворна ікона з Озерян // ХЕВ. 2002. - № 8. С.12.
14.Біланюк, Петро Б.Т. Українська церква її сучасне й майбутнє. К.: Б.і..1966.
15.Білецький П.О. Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII ст.. К.: Мистецтво, 1981. 159с. (Нариси з історії українського мистецтва).
16.Бондаренко В.Д. Церкви і релігійні організації України у 2001році. Довідкове видання. К.:VIP, 2002. 186с.
17.Бондаренко І.В. Передумови і тенденції стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (друга пол. ХІХ початок ХХ ст..): Автореф. кандидатської дис.: 18.00.01. Х., 1999. 19с.
18.Борисова Т.М. Історичні та пам’ятні місця Харківщини. Х.: Прапор, 1966. 366с.
19.Брунов Н.И. Архитектура Византии // Всеобщая история архитектуры в 12Т. Т.3.Архитектура восточной Европы. Средние века. - М., 1966. С.16-158.
20.Велигоцкая Н. И. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины: ВНИИ теории архитектуры и градостроительства К.: Будівельник, 1989. 101с.
21.Вечерский В.В. Путивль: Фотопутиводитель. К.: Мистецтво, 1992. 192с.
22.Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. К.: НДІТІАМ, 2002. 594с.
23.Виппер Б.Р. Архитектура // Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства. 2-е изд., испр. и доп. М.: Изобр. искусство, 1985.- С.215-283.
24. Габричевський А.Г. К вопросу о строении художественного образа в архитектуре. М.: Искусство, 1927. 243с.
25.Глазычев В.Л. Эволюция творчества в архитектуре. М.: Стройиздат, 1986. 496с.
26.Головко С.В. Денисов Р.М. Наука про службу Божу. К.:б.и, 1993. 234с.
27.Головінов В.П., Гомон П.Л. Духовні джерела Слобожанщини. Х.: Прапор, 1998. 167с.
28.Грабарь И.Э. История русского искусства. М.: 1953-1969.
29.Грушевський М.С. Духовна Україна. З історії релігійної думки на Україні. К.: Освіта, 1992. 190с.
30.Гунський П.В. Сторінки історії. Старий Мерчик. Х.: Кліо, 1995. 697с.
31.Гусев А.Н. Харьков, его прошлое и настоящее в рисунках и описаниях: Исторический справочник путеводитель. Х.: Б.и. Тип. Дарре, 1902. 260с. (Посвящается ХІІ му археологическому съезду в Харькове).
32. Дворниченко Агриппина, игуменья На месте разрушенной святыни Благословенная обитель: [Свято-Архангело Михайловский женский монастырь с. Светловщина Лозовской р-н] // ХЕВ. 2004. - № 1. С.11.
33.Дедов В.Н. Святые горы: От забвения к возрождению. К.: РПО Политграфкнига, 1995. 352с.; 87фот. - (Научно- популярное и художественное издание).
34.Дейнеко А.Н. Памятники архитектуры Сумщины. Х.: Прапор 1989. 195с.
35.Денькович Иосиф, протоирей Еще один православный храм украсил Слобожанщину: [Свято Архангело Михайловский храм в с. Червоный Донец Балаклейского р-ну]// ХЕВ. 2002. - № 3. С.2.
36.Дерев’яні храми України: Шедеври архітектури. /Куратор вист. Тит Геврик. Нью-Йорк: Укр. Музей. 1987. 112с.
37.Дерев’янко І.С. Орнамент в інтер’єрі православних культових споруд // Традиції та новації у вищій школі архітектурно-художньої освіти, 2001, №2-3, 2002, №1;
38.Дерев’янко І.С. Сучасна храмова архітектура та тенденції її розвитку // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, 2003, №2;
39.Дерев’янко І.С. Розвиток стилю в культовій архітектурі Слобожанщини // Традиції та новації у вищій школі архітектурно-художньої освіти, 2003, №1-2;
40.Дерев’янко І.С. Синтез образотворчого мистецтва в храмових інтер’єрах Слобожанщини // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, 2003, №3;
41.Дерев’янко І.С. Особливості формування внутрішнього простору православних храмів Слобожанщини, побудованих в стилі українського бароко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, 2003, №4.
42.Дерев’янко І.С. Основні етапи еволюційного розвитку іконостасів Слобожанщини // Традиції та новації у вищій школі архітектурно-художньої освіти, 2003, №3-4, 2004, №1-2.
43.Драненко А. Свято-Покровский храм с. Карасовка Золочевского р-ну // ХЕВ. 2003. - № 1. С.11.
44.Диба Ю.Р. Архітектура українських храмів-ротонд другої половини Х першої пол. XIV ст.: 18.00.01. Львів, 2000. 20с.
45.Єрошкіна О.О. Формування і розвиток традицій православного культового зодчества Слобідської України (кінець XVII поч.. ХХст.): 18.00.01. Харків, 2001. 20с.
46.Евсеев С.Е. Села Лизогубовского сельского совета. Х.: Центр образотворчих инициатив, 2001. 120с.
47.Жариков Н.Л. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР Т.3 К.: Стройиздат, 1983-85.
48.Жиздринская А. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины. К.: Просвита, 1989. - 101с.
49.Журавлев А.М., Рабинович В.И. Книга об архитектуре. М.: Знание, 1973. 160 с.
50.Забельшанский Г.Б., Минервин Г.Б. Архитектура и эмоциональный мир человека. М.: Стройиздат, 1985. 208с.
51.Изард Керрол Эллис Психология эмоций / [Пер. с анг. Татлыбаевой А.]. СПб.: Питер, 2000. 460с.
52.«И пока будут стоять на Земле Святые храмы, не оскудеет в сердцах людей вера православная»: [О новых храмах Харьковской епархии]// ХЕВ. 2004. - № 5. С.11.
53.Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.К.: Наук. думка,1995.- 252с.
54. Кара Васильєва Т. В. Літургійне шитво України XVII-XVIII ст. Іконографія, типологія, стилістика. Львів: Свічадо, 1996. 230с.
55.Караваева Е.М., Плериников В.И. Искусство камня: [О особенностях строительства Российских церквей] // Реставратор (Москва). 2001. -№1. С.37.
56.Карпович В. Малоросійське церковне зодчество // Будівельник. 1905. - № 10. с.15
57.Кеворкян К. Первая столица. Х.: Б.и., 1996. 159с.
58.Кедринский А.А. Основы реставрации памятников архитектуры. М.: Изобразительное искусство, 1999. 184с.
59.Кириченко Е.И. Русская архітектура 1830-1910х годов. М.: Искусство, 1982. 365с. Проекти церквей, сочиненные Е.И.В. профессором архитектуры имп. Академии художествКонстантином Тоном. СП б., 1838 с.1
60.Кит М. настоятель храма, протоирей Дорога к храму: [О строящемся в Харькове новом Свято - Александровском храме] // Харьковские епархиальные ведомости. 2001. №12. С.9.
61.Кобзева Т.В. Новая Водолага. Збірник архівних документів і матеріалів до 325 років. Х.: , 2000. 45с.
62.Кодин В.А., Ерошкина Е.А. Храмы Слобажанщины. Формирование архитектурно-художественных и градостроительных традиций. Х.: РИП «Оригинал», 1998. 181с.
63.Колесникова Л.И. Православное церковное зодчество Белгородской области: Каталог. Белгород: Старый Оскол, 1997. 147с.
64.Коробкин Іоанн Из пастырской деятельности Харьковской Троицкой Единоверческой церкви. Х.: В унив. тип, 1876. 22с.
65.Крамська Н. Свято-Володимирівський храм на Сілтівці // ХЕВ. 2003. - № 8. С.9.
66.Крамська Н. Храми душі нашої: [Ново побудований храм на честь Казанської ікони Божої Матері в с. Ліговка Сахновщинського р-ну Харківської обл.] // ХЕВ. 2003. - № 7. С.5.
67.Крамская Н. Архипастырские поездки Преосвященного Епископа Онуфрия по приходам Харьковской Епархии// ХЕВ. 2001. - № 7. С.8.
68.Крамська Н. Храм Всіх Святих в землі нашій просіявши” відкрито і освячено:[Новозбудований храм Всіх Святих в с. Чорному Великобурлуцького р-ну] // ХЕВ. 2001. - № 2. С.6.
69.Крамська Н. Новоосвячений Свято-Преображенський храм в смт Печенегі // ХЕВ. 2001. - № 9. С.11.
70.Лавренов Л.Н. Вельми подходящий по лепию и благости Русский православный храм //Реставратор (Москва). 2000. -№2. С.83.
71.Лейбфрейд А.Ю. Полякова Ю.Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. - Изд.2-е. - Х.: Фолио, 1998. 335с.
72.Лесик О.О. Історико-мистецькі особливості храмової архітектури Волині XVII-XVIIIст.: Авт. реф. дис. канд. арх.: 18.00.01 / Академія образотворчого мистецтва і архітектури. К. 2000. 19с.
73.Лизан И., настоятель протоиерей Новгородов В.Е., Лейбфрейд А.Ю., Денисенко О.И. Трехсвятительская церковь в Харькове. Сведенья, мысли, информация по истории и архитектуре. Х.: Дизайн Имидж Компания, 1999. 88с.:116ил.
74.Логвин Г.Н. Архитектура XIV первой половины XVIвв. //Всеобщая история архитектуры в 12 т. Т.6. Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV первая половина ХІХ вв. М., 1968. С. 339-362.
75.Логвин Г.Н. Украина и Молдавия: Справочник - путеводитель. Изд.2-е., испр. доп. М.: Искусство, 1982.- 496с.
76.Логвиненко Л. Дорога що закінчується та починається храмом: [О вновь построенном храме в честь 2000-летия Рождества Христова] // ХЕВ. 2001. - № 11. С.1-2.
77.Лукомский Г.К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. Изд.2-е испр. доп. Х.: Райдер, 2001. 240с.; 350ил. (Библиотека исторической мысли).
78.Лукомский Г.К. Киев. Церковная архитектура ХІ ХІХ века: Репринт. Изд. 1923г. К.: Техника, 1999. 123с.
79.Любарский Н. Харьковская Крестовоздвиженская церковь. Х.: Тип. «Юж. края», 1898. 91с.
80.Мардера А.П. Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури та містобудування України. К.: Техніка, 2000. 327с.
81.Мартинович П. та Горленко В. Церкви стародавньої побудови в Полтавській Єпархії //Полтавські єпархіальні відомості. 1888. - №№ 16, 17. С. 39 42.
82.Мень А. Мировая духовная культура. Христианство. Церковь. М. Нижегородская ярмарка:, 1993. 671с.
83.Михайлов Б.П. Архитектура гражданских и промышленных зданий. Т.4. Общественные здания. М.; Изд. Высшая школа,1968. С.69-84.
84.Михасенко А.О. Харківський район: збірка архівних документів і матеріалів. Х.: Фоліо, 1994. 93с.
85.Михасенко А.О. Мерефа: Зб. архів. док. і матеріалів. Х.: Фоліо, 1995. 95с.
86.Мокрий В. Церква в житті Українців. Львів: Просвіта, 1993. 106с.
87.Момот Л.М. Ізюм: Збірка архівних документів і матеріалів. Х.: Фоліо, 1994. 102с.
88.Мусієнко П.Н. Подих давнини глибокої: іст. -арх. нарис. К.: Будівельник, 1972. 79с.
89.Наумова Л. Божий храм рядом с храмом науки: [В Сумах при Национальном аграрном университете возвели церковь] // Комсомольская правда в Украине. 2003. 3 октября. С.15.
90.Нестуся О. Доля церковної старовини в Україні 1917-1920.Ч.1 К.:1995. 280с.
91.Нестуся О. Доля церковної старовини в Україні 1920-1941.Ч.2 К.:1995. 216с.
92.Никитченко А., священник Престольный праздник Храма юбиляра: [Свято-Васильевский храм в Песочине. К 180-летию со дня построения]// ХЕВ. 2004. - № 2. С.9.
93.Новгородов В.Е. Золотой венец старого Харькова: Успенский собор. Памятник архитектуры Харькова XVIII ст. Х.: Прапор, 1990. 48с.
94.Огієнко І.І. Національні окремішності Української церкви // Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви в 2-х т. Т.1.-К.: Україна, 1993.-С.75-82.
95. Павлуцкий Т. Труды XIV археологического съезда. Т.2 М., 1911. с.
96.Падевський Є.С. єпископ, Одинадцята заповідь. Изд.3-е, доп. Львів: Добра книжка, 2002. 120с.- (Релігійне видання).
97.Патріарх Димитрій ( в миру Володимир Ярема), Церковне будівництво Західної України. Львів: Львівська політехнік