ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЖІНКИ В УКРАЇНІ (Х – ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІІ СТ.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАРТИНЮК ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.7 (477) «10-17»

ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЖІНКИ В УКРАЇНІ
(Х – ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІІ СТ.)

12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія
політичних та правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Шевченко Олександр Оксеньтійович
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ — 2010

ЗМІСТ
Вступ ____________________________________________ 3
Розділ 1. Історіографія та методологічні аспекти проблеми еволюції правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. ________________________________________

11
1.1. Історіографія проблеми ___________________________ 11
1.2. Методологія дослідження проблеми ________________ 34
Висновки до розділу 1 _______________________________ 41
Розділ 2. Розвиток цивільно-правового становища жінки в Україні (Х – перша половина ХVІІ ст.) _____________________
44
2.1. Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин ____ 45
2.2. Еволюція майнових та спадкових прав жінки _________ 77
Висновки до розділу 2 _______________________________ 114
Розділ 3. Генезис кримінально-правового становища жінки в Україні (Х – перша половина ХVІІ ст.) _____________________
118
3.1. Жінка як суб’єкт злочину _________________________ 118
3.2. Права жінки як об’єкти злочинних посягань _________ 153
Висновки до розділу 3 _______________________________ 189
Висновки __________________________________________ 192
Додатки ___________________________________________ 200
Список використаних джерел _________________________ 202

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах становлення та розвитку суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави в Україні важливим та актуальним уявляється звернення до історико-правової спадщини українського народу. Останні два десятиріччя відзначені бурхливим процесом наукового пізнання історії вітчизняного права на новій методологічній основі без ідеологічних упереджень та приписів. Відтворення на історико-теоретичному рівні об’єктивної картини еволюції правового становища жінки в Україні у Х – пер¬шій половині ХVІІ ст. є актуальним виходячи з таких аспек¬тів:
– у вітчизняній історико-правовій науці досі відсутні комплексні монографічні дослідження, які б висвітлювали найголовніші аспекти еволюції ци¬вільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст.;
– зазначене дослідження дає можливість долучитися до визначення рівня правосвідомості та правової культури українського народу, його етнопсихології, особливостей менталітету, моралі та духовної культури у зазначену добу. Особ¬ливе місце жінки у системі суспільних відносин дозволяє збагатити вітчизняну й європейську правову традицію демократичними і гуманістичними надбан¬нями;
– демократичні перетворення в сучасній Україні передбачають реалізацію принципів ґендерної рівності. Україна проводить державну політику, спрямовану на усунення причин нерівноправності статі, сприяє формуванню нових ґендерних стандартів масової правосвідомості. Кабінетом Міністрів України прийнятий Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності в суспільстві на 2001–2005 рр. А Верховна Рада України схвалила Закон України від 8 вересня 2005 р. за № 2866-ІV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Уявляється, що проблеми сьогодення потребують спеціального наукового аналізу, в тому числі з використанням історико-правового досвіду минулих поко¬лінь.
Отже, викладене вище свідчить про те, що наукове дослідження та всебіч¬не висвітлення проблеми еволюції правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. має як науково-теоретичне, так і практично-правове значення.
Теоретичну основу дисертації становлять праці вітчизняних вчених-правознавців: В. Гончаренка, А. Зайця, М. Козюбри, А. Колодія,
В. Копєйчикова, О. Копиленка, В. Котюка, О. Кузьминця, В. Кульчицького,
П. Музиченка, Є. Назаренко, П. Рабіновича, А. Рогожина, В. Рум’янцева,
О. Святоцького, О. Скакун, М. Страхова, В. Тація, Б. Тищика, І. Усенка,
М. Цвіка, В. Чеховича, А. Шевченка, О. Шевченка, О. Ярмиша та ін.
Зв’язок наукового дослідження з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі історії держави і права Київського на-ціонального університету внутрішніх справ. Обраний напрям дослідження ґрун¬тується на основних положеннях Указу Президента України від 25 квітня 2001 р. за № 283/2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні», Пос¬танови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. за №479 «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впрова¬дженню ґендерної рівності у суспiльствi на 2001-2005 рр.», Закону України від 8 вересня 2005 р. за № 2866-ІV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а також відповідає завданням Цільової комплексної програ¬ми НАН України № 0186.0.070872 «Актуальні проблеми історії українського національного державотворення».
Напрям дослідження пов’язаний з викладанням у вищих навчальних закладах таких дисциплін, як «Історія держави і права України», «Історія українського права».
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є визначення основних аспектів еволюції цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні протягом Х – першої половини ХVІІ ст.
Для досягнення цієї мети були визначені такі наукові завдання:
- проаналізувати і систематизувати історіографію проблеми еволюції правового становища жінки в Україні протя¬гом Х – першої половини ХVІІ ст.
- визначити обсяг правоздатності та дієздатності жінки;
- з’ясувати особисте становище жінки впродовж Х – першої половини ХVІІ ст.;
- дослідити еволюцію майнових прав жінки в Україні протягом Х – першої половини ХVІІ ст.;
- визначити обсяг спадкових прав жінки в Україні у періоди Х – першої половини ХІV ст. і другої половини ХІV – першої половини ХVІІ ст.;
- з’ясувати обсяг кримінальної відповідальності жінки як суб’єкта злочину;
- визначити мету та принципи призначення покарання для жінки, що вчинила злочин;
- визначити ступінь захищеності особистих та майнових прав жінок різних суспільних верств кримінальним правом Х – першої половини ХVІІ ст.;
- визначити чинники, які впливали на еволюцію цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникали в Україні протягом Х – першої половини ХVІІ ст. у процесі еволюції правового становища жінки.
Предметом дослідження є еволюція правового становища жінки в Украї¬ні у Х – першій половині ХVІІ ст., зокрема її цивільно-правового та кримі¬нально-правового становища.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принципи філософської діалектики, загальнонаукові методи системного й структурно-функціонального аналізу, узагальнення, а також конкретно наукові юридичні й історичні методи. Метод загальної філософської діалектики дозволяє розглянути основні аспекти цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. у постійному роз¬витку, дослідити історико-правові явища у їх взаємозв’язку та взаємозалежності відповідно до рівня розвитку суспільних відносин в Україні впродовж зазначе¬ної доби.
Серед загальнонаукових методів відзначимо метод системного аналізу, який дає змогу дисертанту на основі розгляду норм цивільного та криміналь¬ного права з’ясувати основні аспекти цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки у Х – першій половині ХVІІ ст. ( підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Застосування іншого методу – узагальнення – дозволило встановити характерні риси ци¬вільно-правового та кримінально-правового становища жін¬ки у добу Київської Русі, а також у другій половині ХІV – першій половині ХVІІ ст. (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Використання зазначених методів дозволило вийти на узагальнення більш високого порядку, довести, зокрема, факт рів¬ноправності чоловіка і жінки у період, що досліджується. Структурно-функціональний метод сприяв визначенню ступеня впливу різних факторів (наприклад, правосвідомості) через структурні елементи правової системи на еволюцію цивільно-право¬вого та кримінально-правового становища жінки (роз¬діли 2, 3). Інституціональний метод дозволяє розглянути ево¬люцію правового становища жінки в Україні за допомогою дослідження інсти¬тутів тогочасного цивільного та кримінального права (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).
Застосування принципу єдності історичного й логічного дозволило дослі¬дити еволюцію правового становища жінки в Україні протягом відносно трива¬лого історичного проміжку часу – з Х до початку другої половини ХVІІ ст. з позицій історико-соціальної обумовленості, відтворити процес еволюції ци¬вільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. Використання історико-правового методу дало можливість дослідити поставлену проблему з теоретико-методологічних позицій історичної та правової науки, простежити процес еволюції цивільно-пра¬вового та кримінально-правового становища жінки в Україні протягом Х – пер¬шої половини ХVІІ ст. у конкретно-історичних умовах історичного роз¬витку нашої держави. Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти, з одного боку, цивільно-правове та кримінально-правове становище жінок різних сус¬пільних станів, а з іншого, – правове становище жінок і чоловіків в Україні про¬тягом Х – першої половини ХVІІ ст. Застосування спеціально-юридичного ме¬тоду дозволило визначити юридичні поняття і терміни, що містяться у джерелах права досліджуваного періоду, дати їм об’єктивне тлу¬мачення і, таким чином, проаналізувати зміст тогочасного законодавства, дослідити практику його застосування (розділи 2, 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним науковим дослідженням, у якому висвітлюються найголовніші аспекти еволюції цивільно-правового та кримінально-правового становища жін¬ки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст.
Наукова новизна конкретизується у таких наукових положеннях та висновках:
уперше:
- проаналізовано та систематизовано історіографію проблеми еволюції правового становища жінки в Україні протягом Х – першої половини ХVІІ ст. у хронологічній послідовності з врахуванням специфіки епох, протягом яких вивчалися та висвітлювалися окремі аспекти досліджуваної проблеми (дореволюційна, радянська та сучасна історіографія);
- на основі аналізу звичаєвих та законодавчих норм, а також розгляду актових джерел досліджуваного періоду визначено обсяг правоздатності та дієздатності жінки і встановлено, що вона була самостійним суб’єктом цивільно-правових відносин, правоздатною і дієздатною особою. Повна дієздатність жінки наставала, здебільшого, з моменту одруження;
- встановлено обсяг кримінальної відповідальності жінки як суб’єкта злочину, мету та принципи призначення покарання для жінки, що вчинила злочин. Дисертант доводить, що протягом Х – першої половини ХVІІ ст. жінка не була спеціальним суб’єктом злочину, а покарання за вчинений злочин не залежали від статі злочинця. Якщо у період Київської Русі метою покарання були відшкодування шкоди потерпілій особі, захист її прав, попередження злочинів, поповнення державної скарбниці, спокутування гріха, завдання злочинниці адекватного по¬карання залежно від тяжкості злочину, то, починаючи з ХVІ ст., фор¬мується та набуває розвитку така мета покарання, як виправлення засу¬дженої та залякування. Встановлено, що основними принципами призначення покарання для жінки, що вчинила злочин у Х – першій половині ХІV ст. були законність, гуманізм та демократизм, а, починаючи з другої половини ХІV ст. такими стали принципи індивідуальності покарання, законності, справедливос¬ті, гуманізму та демократизму;
- з’ясовано ступінь захищеності особистих та майнових прав жінок різ-них суспільних верств населення кримінальним правом Х – першої половини ХVІІ ст. Встановлено, що у добу Київської Русі покарання за вбивство та нане¬сення тілесних ушкоджень жінці не залежали від соціального статусу суб’єкту злочину, а диференціювалися у залежності від суспільного становища потерпілої. Кримінальне право періоду, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої визнавало за жінкою пріоритет у захисті її особи від злочинних посягань. Закон захищав жінку, якщо об’єктом злочинного посягання стало не лише її здоров’я, честь та гідність, а також і суспільна мораль;
- введено у науковий обіг низку невідомих та маловідомих широкому юридичному загалу історико-правових джерел, у яких відображено процес еволюції цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст.;

дістали подальшого розвитку:
- положення, що рецепція норм іноземного права, інтеграція традицій язич¬ництва та християнства, а також високий духовний рівень українського народу позитивно впливали на еволюцію цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні протягом Х – першої половини ХVІІ ст.;
- теза про те, що у Х – першій половині ХVІІ ст. на державному рівні була закріплена майнова самостійність жінки;
удосконалено:
- знання щодо визначення спадкових прав жінки як у добу Київської Русі, так і у період, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої. Встановлено, що у досліджуваний період жінки могли бути як спадкодавцями, так і спадкоємцями, вони не усувалися від спадщини батьківського та материнського майна, а у деяких випадках мали навіть більше спадкових прав, ніж чоловіки.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертації вперше узагальнено та систематизовано матеріал щодо еволюції правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. Положення і висновки дисертаційного дослідження дають змогу заповнити прогалини в історико-правовій науці стосовно цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у зазначену добу, сформувати більш повне і чітке уявлення про пра¬вову спадщину, правосвідомість, правовий менталітет та духовний рівень українського народу того періоду.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності при подальшому реформуванні законодавства України щодо сприяння впровадження ґендерної рівності та реального забезпечення рівноправ’я жінок і чоловіків;
- у подальших історико-правових розробках, зокрема дослідженні подальшої еволюції правового становища жінки в Україні;
- у навчальному процесі для викладання курсів «Історія держави і права України», «Історія українського права», написанні навчальних підручників та по¬сібників з історії держави і права України.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на кафедрі історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Основні ідеї викладені в доповідях на науково-практичних конференціях:
– І Міжнародна науково-практична конференція «Науковий потенціал світу’2004» (листопад 2004 р., м. Дніпропетровськ, тези опубліковані);
– VІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Наука і освіта’2005» (лютий 2005 р., м. Дніпропетровськ, тези опубліковані);
– ІV Міжнародна науково-практична конференція «Динаміка наукових досліджень’2005» (червень 2005 р., м. Дніпропетровськ, тези опубліковані);
– V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (травень 2008 р., м. Луцьк, тези опубліковані);
– Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Проблеми правотворчості очима науковців» (лютий 2010 р., м. Тернопіль, тези опубліковані).
Результати дослідження використовувалися дисертантом при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, читанні лекцій та проведенні занять з навчальної дисципліни «Історія держави і права України» у Вінницькому фінансово-економічному університеті (акт впровадження у навчальний процес № 198 від 28 листопада 2008 р., акт впровадження у навчально-методичний процес № 199 від 28 листопада 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано десять наукових статей, з них п’ять у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Список литературы

ИСНОВКИ
Аналіз процесу еволюції цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні впродовж Х – першої половини ХVІІ ст. дозволяє зробити такі висновки.
1. Накопичення фактичного матеріалу стосовно правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. у вітчизняній історіографії розпочалося ще у першій половині ХІХ ст. одночасно із дослідженням норм російського та польського права. Історія українського права у працях дореволюційних дослідників (у значній мірі і радянських також) розглядалася як невід’ємна та органічна частина права російського. Особливості історії українського права загалом, і еволюції правового становища жінки в Україні зокрема, у дослідженнях вчених зазначеної доби відповідали існуючій на той час схемі російської історії (за винятком праць представників історичної школи права). У радянську добу історія українського права і надалі продовжувала розглядатися переважною більшістю дослідників як невід’ємна частина російського права. Перед радянськими істориками права ставилися зовсім інші завдання, тому у зазначену добу спостерігалося певне падіння інтересу до проблеми правового становища жінки в українському суспільстві. Відзначимо загальні праці українських вчених, у яких більшою чи меншою мірою розглядалися окремі аспекти правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. Вітчизняні вчені досить чітко розрізняли українське право та право інших народів, і наголошували на самостійному дослідженні історії українського права, не ототожнюючи вітчизняне право з іноземним. Разом з цим, ними не було проведено дослідження, яке б охоплювало усі проблемні питання еволюції цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки в Україні у зазначену добу.
Огляд та аналіз історіографії проблеми еволюції правового становища жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. проведений у хронологічній послідовності з врахуванням специфіки епох, протягом яких вивчалися та висвітлювалися окремі аспекти досліджуваної проблеми (дореволюційна, радянська та сучасна історіографія). Такий підхід дозволив повніше визначити ступінь дослідженості проблеми, що розглядалася.
2. Законодавчі норми як доби Київської Русі, так і періоду, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави і Речі Посполитої закріплювали правосуб’єктний статус жінки. Вона була самостійним суб’єктом цивільно-правових відносин, правоздатною і дієздатною особою. Повна дієздатність жінки наставала, здебільшого, з моменту одруження.
3. У Х – першій половині ХVІІ ст. у шлюбно-сімейних відносинах юридично було закріплено волевияв жінки. Звичай і закон вимагали згоди нареченої на одруження. Незалежно від соціального статусу, жінки в Україні у Х – першій половині ХVІІ ст. могли бути ініціатором розлучення. Вітчизняне звичаєве право оберігало сім’ю від внутрішніх конфліктів, прагнуло примирити подружжя і підтримувало лише ті розлучення, які мотивувалися відсутністю дітей або хворобою одного з подружжя. Разом з цим, неузгоджене життя подружжя визнавалося достатньою підставою для розірвання шлюбу.
У Х – першій половині ХVІІ ст. особисті взаємовідносини між подружжям ґрунтувалися на принципах духовності, моральності, гуманізму та справедливості. Завдяки міцній правовій національній основі особисте становище жінки протягом досліджуваного періоду відзначалося демократизмом. У добу Київської Русі жінка не перебувала під опікою чоловіка. Опіка жінки, що стала відомою вітчизняному праву із виданням Литовського Статуту, у повсякденному житті носила формальний характер і не обмежувала дієздатність жінки.
4. Як у Х – першій половині ХІV ст., так і у другій половині ХІV – першій половині ХVІІ ст. майнові права жінок не зазнавали обмежень порівняно з чоловіками, а у деяких випадках їх обсяг був більшим. Протягом досліджуваного періоду жінка отримувала майно у власність під час одруження у формі посагу та за інститутом віна, через успадкування, шляхом укладання різноманітних правочинів (угод) – купівлі-продажу, позики, застави, дарування і т.д. Ґенезис економічних відносин сприяв розширенню майнових прав як жінок, так і чоловіків протягом Х – першої половини ХVІІ ст.
У досліджуваний період посаг, будучи одночасно інститутом сімейного та спадкового права, ставав власністю подружжя, а віно – виключно власністю дружини. У добу Київської Русі розмір віна чітко не регламентувався, його розмір встановлювався виключно у «змовних листах». Починаючи з ХVІ ст., розмір віна підлягав чіткій регламентації і визначався нормами Литовського Статуту. Збереження внесеного дружиною у дім чоловіка майна гарантувалося записом його подвійної вартості («совито») на третині нерухомого майна чоловіка («віновим записом»). У період, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої маєтки чоловіка, на яких було записано дружині віно, не підлягали продажу та заставі без згоди жінки, а також не могли бути конфіскованими за державну зраду чоловіка. На відміну від чоловіка, дружина мала право віддавати в заставу маєтки, записані їй у віно, без формальної згоди чоловіка.
5. У Х – першій половині ХVІІ ст. жінки могли бути як спадкодавцями, так і спадкоємцями, вони не усувалися від спадщини батьківського та материнського майна, а у деяких випадках мали навіть більше спадкових прав, ніж чоловіки.
У добу Київської Русі донька за законом мала право на обов’язкову частку у спадщині батька, а дружина – у спадщині чоловіка. На початкових етапах розвитку Київської Русі свобода заповіту стосовно батьківського майна була дещо обмежена кровнородинними зв’язками: він повинен був передати своє майно найближчим родичам – дружині та дітям. Разом з цим, заповіт надавав батькові право ділити своє майно не лише поміж синами, а й поміж дочками. На відміну від осіб чоловічої статі, суб’єктивна воля жінки-заповідача стосовно свого власного майна була необмежена. Чоловік не успадковував майна дружини, а був лише його користувачем.
Законодавчі акти періоду другої половини ХІV – першої половини ХVІІ ст. закріплювали за дівчиною величину спадку після батька у розмірі четвертої частини всього його майна. Ця частина ділилася пропорційно до числа дочок у родині. Частина успадкованого батьківського майна ототожнювалася з посагом, так як передача дівчині її частини спадку («виправи») пов’язувалася переважно не з досягненням нею повноліття, а з моментом одруження. Материнське майно («материзну») доньки успадковували без жодних обмежень. Закон і звичай вкладали різний юридичний зміст у поняття «материзни». Так, під «материзною» Литовський Статут розумів власність жінки, яка після її смерті могла переходити до будь-кого – чи синів, чи доньок, чи, навіть, сторонніх осіб. І, навпаки, у середовищі українського народу побутувала думка, що материнське майно повинно переходити у спадщину виключно по жіночій лінії.
6. У Х – ХV ст. особа жіночої статі, незалежно від соціального та сімейного статусу підлягала кримінальній відповідальності з семирічного (восьмирічного) віку, а у ХVІ– першій половині ХVІІ ст. – з тринадцятирічного. Протягом Х – першої половини ХVІІ ст. жінка не була спеціальним суб’єктом злочину, а покарання за вчинений злочин не залежали від статі злочинця. У добу Київської Русі обсяг кримінальної відповідальності вільних жінок усіх суспільних верств був однаковим, а у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. на ступінь покарання злочинниці впливав її соціальний стан: за вчинення аналогічних злочинів суворіші санкції застосовувалися до представниць нижчих суспільних станів, аніж шляхтянок. Залежні жінки («рабині») у часи існування Київської Русі не несли кримінальної відповідальності. Починаючи з ХVІ ст., винні у вчинені протиправного діяння, що належали до залежних осіб, не звільнялися від покарання.
7. Впродовж Х – першої половини ХVІІ ст. набувала розвитку мета покарання для жінки, що вчинила злочин. Якщо у період Київської Русі метою покарання були відшкодування шкоди потерпілій особі, захист її прав, попередження злочинів, поповнення державної (князівської, а пізніше «господарської») скарбниці, спокутування гріха, завдання злочинниці адекватного покарання залежно від тяжкості злочину, то, починаючи з ХVІ ст., починає формуватися та набувати розвитку така мета покарання, як виправлення засудженої та залякування.
У досліджуваний період відбувався постійний розвиток принципів призначення покарання для жінки, що вчинила злочин. Якщо у Х – першій половині ХІV ст. такими принципами були законність, гуманізм та демократизм, то, починаючи з другої половини ХІV ст. – до початку другої половини ХVІІ ст., такими стали принципи індивідуальності покарання, законності, справедливості, гуманізму та демократизму.
8. Особисті та майнові права жінок усіх суспільних верств захищав як закон, так і звичай. У Х – першій половині ХІV ст. за вбивство вільної жінки сплачувався такий самий штраф, як і за вбивство чоловіка. Життя дружин («женъ») представників вищої князівської адміністрації та бояр охоронялося подвійною вірою. Життя залежних жінок («рабинь») цінувалося дорожче, аніж життя чоловіків цієї ж суспільної верстви. Покарання за нанесення тілесних ушкоджень жінці не залежали від соціального статусу суб’єкту злочину, а диференціювалися у залежності від суспільного становища потерпілої. Протягом другої половини ХІV – першої половини ХVІІ ст. за жінкою визнавався пріоритет у захисті її особи від злочинних посягань. Згідно законодавчих норм за її вбивство, нанесення тілесних ушкоджень чи образу з винного стягувалася винагорода вдвічі більша («совито»), ніж за аналогічні діяння чоловіку. На розмір грошового стягнення на користь жінки впливав соціальний, релігійний, а у деяких випадках і сімейний статус потерпілої. У цей період особисті та майнові права шляхтянок захищалися суворішими санкціями порівняно з аналогічними правами жінок простого стану. У Х – першій половині ХІV ст. майнові права жінок і чоловіків захищалися однаковими санкціями незалежно від суспільного стану. Починаючи з другої половини ХІV ст. і до першої половини ХVІІ ст., з еволюцією правової та станової систем, майнові права осіб вищих суспільних прошарків порівняно з простолюдинами захищалися суворішими санкціями.
9. На еволюцію цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки протягом Х – першої половини ХVІІ ст. впливали такі чинники, як:
– постійний розвиток державотворчих процесів, а також політичних, економічних, соціальних та культурних відносин;
– рецепція норм іноземного права. У добу Київської Русі обсяг рецепції був незначним, так як основою вітчизняного права став стародавній звичай. З другої третини ХVІ ст. законодавець дедалі частіше запозичує норми з німецького та польського права. Разом з цим, рециповані норми права не справили суттєвого негативного впливу на еволюцію цивільно-правового та кримінально-правового становища жінки у зазначену добу, так як вони суперечили правосвідомості основної маси українського населення;
– інтеграція традицій язичництва та християнства, що позитивно вплинуло на еволюцію правового становища жінки в Україні протягом досліджуваного періоду. Починаючи з Х ст., християнство, запозичене у Візантії, стало не візантійським, а українським: на суто грецькі обряди поступово накладалися ті обряди українців, які існували у середовищі народу за язичницької доби;
– високий духовний рівень українського народу. Так, у його середовищі протягом Х – першої половини ХVІІ ст. утверджувалося поважне ставлення до дівчини, дружини, жінки-матері, матері-вдови. Поняття гуманності, добра і справедливості, демократизму, гідності та чесності знайшли відображення в українському звичаєвому праві, яке традиційно ґрунтувалося на принципі рівності для кожного члена суспільства. Постійне застосування норм звичаєвого права позитивно впливало на еволюцію правового становища жінки у період, що досліджується.
Підсумовуючи результати дослідження, зазначимо, що у період Х – першої половини ХVІІ ст. жінки виступали суб’єктом права; їх особисті та майнові права не зазнавали обмежень порівняно з чоловіками. Таким чином, вітчизняному цивільному та кримінальному праву була притаманна тенденція до рівноправності жінок і чоловіків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Древнейшее русское право въ историческомъ его раскрытіи. Сочиненіе
І. Ф.-Г. Эверса. Перевелъ съ Немецкаго Иванъ Платоновъ / І. Ф.-Г. Эверс. – СПб.: Типографія Штаба Отдельнаго Корпуса Внутренней Стражи, 1835. – 422 с.
2. О состояніи женщинъ въ Россіи до Петра Великаго. Историческое изследованіе Виталія Шульгина / Виталий Шульгин. – Кіевъ: Въ типографіи І. Вальнера, 1850. – 106 с.
3. Хлебниковъ Н. Общество и государство въ домонгольскiй перiодъ русской исторiи / Н. Хлебников. – Спб.: Типографiя А. М. Котомина, 1872. – 517 с.
4. Ефименко Т. Обычное право украинского народа / Т. Ефименко // Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ / Подъ редакціей Ф. К. Волкова, М. С. Грушевскаго, М. М. Ковалевскаго, Ф. Е. Корша, А. Е. Крымскаго, М. И. Туганъ-Барановскаго и А. А. Шахматова. – Петроградъ: Типографія т-ва «Общественная польза», 1914. – Томъ II. – 1916. – 707 с.
5. Старченко Н. П. Становище жінки-шляхтянки на Волині другої половини ХVІ – початку ХVІІ ст.: майновий та правовий аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» /
Н. П. Старченко. – Львів, 2002. – 19 с.
6. Мірза-Авакянц Н. Українська жінка в ХVІ – ХVІІ ст. / Н. Мірза-Авакянц. – Полтава: Друкарня «Печатне діло», 1920. – 93 с.
7. Пушкарева Н. Л. Женщины Древней Руси / Наталья Львовна Пушкарева. – М.: Мысль, 1989. – 286 с.
8. Музиченко П. О. Правове становище жінки в українських землях в ХІV-ХVІст. / П. О. Музиченко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць. – 1997. – Випуск 1-2. – С. 176-179.
9. Загоскинъ Н. П. Методъ и средства сравнительнаго изученія древнейшаго обычнаго права славянъ вообще и русскихъ въ особенности / Н. П. Загоскин. – Казань: Въ типографіи университета, 1877. – 52 с.
10. Кудін С. В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х – першій половині ХVІІ ст. : дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Кудін Сергій Володимирович. — К., 2001. — 226 с.
11. Кудін С. В. Основні напрямки та методологія дослідження кримінального права України Х – першої половини ХVІІ ст. / С. В. Кудін // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – №1. – С. 61-65.
12. Дамірлі М. Деякі штрихи до портрета дослідника в історико-правовій науці за умов трансформації її методології / Дамірлі Мехман Алішах огли // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4. – С. 61-71.
13. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / Володимир Олександрович Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.
14. Завальнюк В. Принцип історизму в право- і державознавстві / В. Завальнюк // Право України. – 1998. - № 2. – С. 21-23.
15. Ковальова С. Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / С. Г. Ковальова. – Одеса, 2004. –
21 с.
16. Кушинська Л. А. Про джерело права русько-візантійських угод Х століття / Л.А. Кушинська // Український історичний журнал. – 1999. – № 6. – С. 89-94.
17. Історія українського права. Навчальний посібник: Матеріали до курсу лекцій з історії української державності / За ред. О. О. Шевченка. – К.: Олан, 2001. – 214 с.
18. Жовтобрюх М. М. Звичаєве право: сутність, ґенеза, чинність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / М. М. Жовтобрюх. – К., 2002. – 19 с.
19. Толкачова Н. Є. Деякі аспекти співвідношення звичаю, традиції та права /
Н. Є. Толкачова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45. – С. 23-30.
20. Цвєткова Ю. В. Єфремівська Кормча – джерело права Київської Русі (кінець ХІ – початок ХІІ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ю. В. Цвєткова. – К., 2003. – 20 с.
21. Історія держави і права України: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / За ред. проф. В. Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
22. Коломінський Н. Л., Льовочкіна А. М. Етнопсихологія українців /
Н. Л. Коломінський, А. М. Льовочкіна // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи: [Кол. моногр.] /
Г. В. Щокін, М. В. Попович, М. С. Кармазіна та інші; За заг. ред.
Г. В. Щокіна, М. Ф. Головатого – К.: МАУП, 2000. – С.59-76.
23. О значеніи Кормчей въ системе древняго русскаго права. Сочиненіе
Н. Калачова / Н. Калачов. – М.: Въ Университетской Типографіи, 1850. –
208 с.
24. Щапов Я. Н. Византийское и южнославянское правовое наследие на Руси в ХІ-ХІІІ вв. / Я. Н. Щапов. – М.: Наука, 1978. – 291 с.
25. Закон Судный Людем. Списки краткой редакции и воспроизведение списков / Подг. М. Н. Тихомиров, Л. В. Милов. Под ред. М. Н. Тихомирова. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – 178 с.
26. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.:
П. С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1992. – Т. 3: До року 1340. – 1993. – 592 с.
27. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України / А. П. Ткач. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1968. – 166 с.
28. Історія церкви та релігійної думки в Україні : Навч. посібник : У 3 кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 1: Середина ХV – кінець ХVІ ст. / Укладач В. І. Ульяновський. – 1994. – 256 с.
29. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. – К.: Радянський письменник, 1990. – 558 с.
30. Пономарьов А. П. Шлюбно-весільні звичаї / А. П. Пономарьов // Українознавство: Посібник / Уклад.: В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. – К.: Зодіак-ЕКО, 1994. – С. 223–239.
31. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе. – Кіевъ, 1859-1914. – Часть восьмая, томъ ІІІ. Акты о брачномъ праве и семейномъ быте въ Юго-западной Руси в ХVІ – ХVІІ вв.: Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра Акционерного Общества Н. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1909. – 708 с.
32. Івановська О. П. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект. Навчальний посібник / Олена Петрівна Івановська. – К.: ТОВ «УВПК «Екс об», 2002. – 264 с.
33. Момотов В. В. Формирование русского средневекового права в ІХ – ХІV вв.: Монография / В. В. Момотов. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2003. – 416 с.
34. Левицкій О. Черты семейнаго быта въ Юго-западной Руси въ ХVІ – ХVІІ вв. Предисловіе къ актамъ / Орест Левицкий // Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе. – Кіевъ, 1859-1914. – Часть восьмая, томъ ІІІ. Акты о брачномъ праве и семейномъ быте въ Юго-западной Руси в ХVІ – ХVІІ вв.: Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра Акционерного Общества Н. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1909. – С. 1-120.
35. Антоній І. Украинскія женщины: (Переводъ съ польскаго) / Антоний І // Кіевская старина. – 1883. – № 6. – С. 268-309.
36. Кривоший О.П. Жінка в суспільному житті України (друга половина XVI – перша половина XVII століття): дис. ... кандидата іст. наук: 07.00.01. / Кривоший Олександр Петрович. – Запоріжжя, 1996. – 246 с.
37. Владимірский-Буданов М. Ф. Обзор исторіи русскаго права. Изданіе шестое / М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб.-Кіевъ : Типографія Товарищества
И. Н. Кушнеревъ и Ко, 1909. – 699 с.
38. Щапов Я. Н. Брак и семья в Древней Руси / Я. Н. Щапов // Вопросы истории. – 1970. – № 10. – С. 216–220.
39. Акты, относящіеся къ истории Западной Россіи, собранные и изданные археографическою комиссіею. – СПб., 1846-1853. – Томъ третій. 1544-1587.: Въ Типографіи Эдуарда Праца, 1848. – 330 с.
40. Осадчій Т. Брачные договоры у малороссовъ / Т. Осадчий // Этнографическое обозреніе. – /б. г./. – №18 (Т. ХVІІІ). – С. 121-130.
41. Сумцовъ Н. Къ історіи южно-русскихъ свадебныхъ обычаевъ / Н. Сумцов // Кіевская Старина. – 1883. – № 7 (ноябрь). – С. 510-514.
42. Акты, относящіеся къ истории Западной Россіи, собранные и изданные археографическою комиссіею. – СПб., 1846-1853. – Томъ второй. 1506-1544.: Въ Типографіи Второго отделенія Собственной Е. И. В. Канцеляріи, 1848. – 419 с.
43. Лащенко Р. З історії українського права / Ростислав Лащенко // Хроніка 2000. – 1998. – Вип. 27-28. – С. 27-46.
44. Данилевский И. Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (ІХ – ХІІ вв.): Курс лекций: Учебное пособие для студентов вузов / И. Н. Данилевский. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 399 с.
45. Проценко Ю. Л. Древнерусское государство и право: Лекция / Ю. Л. Проценко. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 2000. – 60 с.
46. Попович М. В. Слов’яни: походження і становлення / М. В. Попович // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи: [Кол. моногр.] / Г. В. Щокін, М. В. Попович, М. С. Кармазіна та інші; За заг. ред. Г. В. Щокіна, М. Ф. Головатого – К.: МАУП, 2000. –
С. 35-47.
47. Кармазіна М. С. Етногенез українського народу / М. С. Кармазіна // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи: [Кол. моногр.] / Г. В. Щокін, М. В. Попович, М. С. Кармазіна та інші; За заг. ред. Г. В. Щокіна, М. Ф. Головатого – К.: МАУП, 2000. –
С. 47-59.
48. Вівчарик М. М., Капелюшний В. П. Українська нація: витоки, становлення і сьогодення. Навч. посібник / М. М. Вівчарик, В. П. Капелюшний. – К.: Олан, 2003. – 280 с.
49. Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. – проф., д-р істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. – Харків: Легас, 2002. – 922 с.
50. Максимейко Н. Русская Правда и литовско-русское право / Н. Максимейко. – К., 1904. – 14 с.
51. Андрюлис В. И. Правовое регулирование семейных отношений по Литовскому Статуту 1588 года : автореф. дис. на соискание науч. степеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права» / Андрюлис Витаутас Ионо. – Вильнюс, 1975. – 34 с.
52. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. / Наталія Полонська-Василенко. – К.: Либідь, 1992. – Т. 1. До середини ХVІІ століття. – 1992. – 640 с.
53. Новий Заповіт і книга псалмів. Ювілейне видання. – К., 1988. – 464 с.
54. Захарченко П. П. Історія держави і права України: Підручник / Петро Павлович Захарченко. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.
55. Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси Х – ХІІІ вв. / Я. Н. Щапов. – М.: Наука, 1989. – 232 с.
56. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ – ХVІІ ст. / Наталя Яковенко. – К.: Критика, 2002. – 416 с.
57. Ковальова С. Г. Третейські суди на українських землях Великого князівства Литовського / С. Г. Ковальова // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 13. – С. 68-72.
58. Бачур Б. С. Інститут земельних відносин у цивільному звичаєвому праві України в Х – середині ХІХ ст. (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Б. С. Бачур. – Х., 2004. – 20 с.
59. Лащенко Р. М. Право власності в Руській Правді / Р. М. Лащенко // Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова) та ін. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда. – 2002. – С. 444-448.
60. Валиконите И. Первый Литовский Статут – один из важнейших источников истории положения женщин в Великом княжестве Литовском /
И. Валиконите // Первый Литовский Статут 1529 года : материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого Статута (Вильнюс, 27-28 ноября 1979 г.). – Вильнюс: Минвуз Литовской ССР, 1982. – С. 38-46.
61. Яковлів А. Впливи старочеського права на право українське литовської доби ХV-ХVІ в. / Андрій Яковлів. – Прага: Державна Друкарня в Празі, 1929. – 82 с.
62. Лащенко Р. Пам’ятки звичаєвого права / Ростислав Лащенко // Український світ. – 1996. – № 1-3. – С. 34-36.
63. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства / С. В. Юшков. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 543 с.
64. Козаченко А. И. К истории великорусского свадебного обряда / А. И. Козаченко // Советская этнография. – 1957. – № 1. – С. 57-71.
65. Статут Великого княжества Литовского 1529 года / Под ред. К. И. Яблонскиса. – Минск: Издательство Академии наук БССР, 1960. – 264 с.
66. Литовская метрика (1566-1574). Книга записей 51. Lietuvos Metrika. Knyga Nr.51 (1566-1574). Uzkasymu knyga 51/ Lietuvos istorijos institutos. – Вильнюс, 2000. – 485 с.
67. Христоматія по исторіи русскаго права. Составилъ М. Владимирскій-Будановъ. Выпускъ первый. Изданіе шестое. – СПб.-Кіевъ: Изданіе книгопродавца Н. Я. Оглоблина, 1908. – 226 с.
68. Сергеевичъ В. Лекціи и изследования по древней исторіи русскаго права / В. Сергеевич. – СПб.: Типографія М. М. Стасюлевича, 1899. – 480 с.
69. Рубаник В. Є. Врегулювання відносин власності у Київській Русі в період до Руської Правди – у договорах з Візантією / В. Є. Рубаник // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 110-120.
70. Шахрайчук І. А. Спадкове право України (Ретроспективний аналіз): Навч. посібник / І. А. Шахрайчук. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2000. – 224 с.
71. Максимейко М. О. Інтерполяції в текстові поширеної Руської Правди / М. О. Максимейко // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. – 1929. – Випуск шостий. – С. 1-34.
72. Кульчицький В. С., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Навчальний посібник / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. – К.: Атіка, 2001. – 320 с.
73. Череватюк В. Б. Особливості прояву універсальності римського права у правовій системі Київської Русі / В. Б. Череватюк // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип. 23. – С. 90–94.
74. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер. / Петро Павлович Музиченко. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 429 с.
75. Хачатуров Р. Л. Некоторые методологические и теоретические вопросы становления древнерусского права / Р. Л. Хачатуров. – Иркутск: Иркутский государственный университет имени А. А. Жданова, 1974. – 186 с.
76. Малий В. Ю. Інститут іпотеки землі в історичній ретроспективі / В. Ю. Малий // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип. 23. – С. 402-408.
77. Исторія русскаго права по лекціямъ Ординарнаго профессора Московскаго университета П. Н. Мрочекъ-Дроздовскаго / П. Н. Мрочек-Дроздовский. – М.: Типографія В. А. Гатцукъ, 1892. – 314 с.
78. Історія держави і права України: Підручник. У 2 х т. / За ред. В. Я. Тація,
А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка / Кол. авторів: В. Д. Гончаренко,
А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1. 2003. – 656 с.
79. Глиняний В. П. Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу : дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01 / Глиняний Володимир Павлович. – Одеса, 2002. – 428 с.
80. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія : Навч. посібник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. В. Д. Гончаренка / Кол. упорядників: В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький, М. М. Страхов,
С. І. Пирогова. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002. – 716 с.
81. Мартинюк О. В. Спадкові права жінки в Україні (Х – середина ХІV ст.) /
О. В. Мартинюк // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 28. – С. 170-176.
82. Лабур О. В. Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (ХVІ-ХVІІІ ст.). : дис. ... кандидата істор. наук: 07.00.01 / Лабур Ольга Володимирівна. — К., 1998. – 179 с.
83. Уставныя земскія грамоты Литовско-Русскаго государства. Изследованіе кандидата правъ Михаила Ясинскаго / М. Ясинский. – Кіевъ: Въ университетской типографіи (В. І. Завадзкаго), 1889. – 207 с.
84. Добров О. Право необхідного спадкування за Литовським Статутом / Олександр Добров // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. – 1925. – Випуск перший. – С. 82-89.
85. Владимірскій-Будановъ М. Ф. Очерки изъ исторіи Литовско-Русскаго права. Церковныя имущества въ Юго-Западной Руси ХVІ в. / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Кіевъ: Тип. С. В. Кульженко, 1907. – 224 с.
86. Нелін О. І. До питання спадкового права за Статутом Великого князівства Литовського / О. І. Нелін // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип.13. – С. 48-52.
87. Бершадскій С. О наследованіи въ выморочныхъ имуществахъ по Литовскому праву / С. Бершадский // Журналъ Министерства Народнаго Просвещенія. – 1892. – № 11. – С. 1–44.
88. Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты / Ф. Леонтович // Журналъ Министерства Народнаго Просвещенія. – 1908. – №5. – С. 136-167.
89. Сурилов А. В. Общественно-политический строй и право Великого княжества Литовского. Лекция для студентов юридического факультета КГУ / А. В. Сурилов. – Кишинев, 1961. – 22 с.
90. Новицький І. Начерк історії селянської верстви в правобічній Україні ХV – ХVІІІ вв. / Іван Новицький // Розвідки про селянство на Україні-Руси в ХV – ХVІІІ в. / Руська історична бібліотека. Видає наукове товариство імени Шевченка. Том ХХІ. – Львів: з друкарні Наукового товариства імени Шевченка, 1901. – Ч. 1. – 1901. – 173 с.
91. Кривоший О. П. Материзна. Жінка в правовій культурі українського народу ІХ – перша половина ХVІІ ст. / Олександр Петрович Кривоший. – Запоріжжя: Поліграф, 2001.– 96 с.
92. Лабур О. В. Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (XVI-XVIIIст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 «Історія України» / О. В. Лабур. — Одеса, 2005. — 16 с.
93. Кристер А. Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині / А. Е. Кристер // Праці Комісії для виучування звичаєвого права України / За редакцією проф. А. Е. Кристера. – Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1925. – С. 13-17.
94. Черкаський І. Спадщина в українському праві звичайовому / Іринарх Черкаський // Часопис правнича. – 1899. – № ІХ. – 66 с.
95. Брицин М. Я. Юридичні терміни зобов’язального права у східних слов’ян до ХVІ століття / М. Я. Брицин // Київська старовина. – 2002. – № 6. – С. 3-17.
96. ЦДІАК України (Центральний державний історичний архів України, м. Київ), ф. 25, оп. 1, спр. 4, арк. 110.
97. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе. – Кіевъ, 1859-1914. – Часть восьмая, томъ ІV. Акты о землевладении въ Юго-Западной Россіи ХV–ХVІІ вв.: Типографія С. В. Кульженко, 1907. – 772 с.
98. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе. – Кіевъ, 1859-1914. – Часть восьмая, томъ VІ. Акты о землевладении въ Юго-Западной Россіи ХV–ХVІІ вв.: Типографія С. В. Кульженко, 1911. – 435 с.
99. Торгівля на Україні ХІV – середини ХVІІ ст.: Волинь і Наддніпрянщина / АН УРСР. Археограф. комісія; Ін-т історії та ін.; Редкол.: М. Ф. Котляр (відп. ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1990. – 408 с.
100. Кудін С. В. Форми існування кримінального права України у Х – першій половині ХVІІ ст. / С. В. Кудін // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 4. – С. 70-75.
101. Яковлів А. Українське право / Андрій Яковлів // Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська. – К.: Либідь, 1993. – С. 222-236.
102. Федоренко Т. М. Вплив християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця Х по 40-ві роки ХІІІ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Т. М. Федоренко. – К., 2001. – 18 с.
103. Щапов Я. Н. Устав князя Ярослава и вопрос об отношении к византийскому наследию на Руси в середине ХІ века / Я. Н. Щапов // Византийский временник. – 1971. – Т. 31. – С. 71-78.
104. Шаломєєв Є. В. Мета покарання у кримінальному праві України ХІ –ХVІІІ ст.: історично-порівняльний аналіз / Є. В. Шаломєєв // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 4. – С. 132-137.
105. Свердлов М. Б. Семья и община в Древней Руси / М. Б. Свердлов // История СССР. – 1981. - № 3. – С. 97-108.
106. Історія держави і права України. Підручник для юрид. вищих навч. закладів і фак. / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін. / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. – Х.: Основа, 1993. – Частина І. – 1993. – 432 с.
107. Романова Е. Д. Свободный общинник в Русской Правде / Е. Д. Романова // История СССР. – 1961. – № 4. – С. 76-90.
108. История отечественного государства и права. Учебник / Под ред. О. И. Чистякова. – М.: Издательство БЕК, 1996. – Часть первая. – 1996. – 368 с.
109. Кудін С. В. Особа як суб’єкт злочину та форми вини в карному праві Київської Русі / С. В. Кудін // Закон і бізнес. – 1999. – 3 квітня. – С. 15.
110. Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Меркулова. – К., 2003. – 31 с.
111. Христоматія по исторіи русскаго права. Составилъ М. Ф. Владимирскій-Будановъ. Выпускъ второй. Изданіе третье дополненное. – СПб.-Кіевъ: Изданіе книгопродавца Н. Я. Оглоблина, 1887. – 236 с.
112. Федунов В. В. Правовий статус жінки Давньоруської держави у дослідженнях російських та українських істориків ХVІІІ-ХХ століть / В. В. Федунов // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2002. – Вип. 21. – С. 131-137.
113. Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: Монографія / В. О. Меркулова. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2004.– 281 с .
114. Греков Б. Д. Київська Русь / Б. Д. Греков. - К.: Радянська школа, 1951. – 500 с.
115. Никольский В. О началахъ наследованія въ древнейшемъ русскомъ праве / В. Никольский. – М.: Въ Университетской типографіи, 1859. – 377 с.
116. Изследованія по русскому праву семейному и наследственному И. Г. Оршанскаго / И. Г. Оршанский. – СПб: Въ Типографіи В. Безобразова и комп., 1877. – 499 с.
117. Шелкопляс Н. А. Смертная казнь в России: история становления и развития (ІХ – середина ХІХ вв.) / Н. А. Шелкопляс. – Минск: Амалфея, 2000. – 112 с.
118. Кудін С. Поняття «поток і пограбування» у кримінальному праві України XI – першої половини XVII ст.: історично-правовий аналіз / С. В. Кудін // Право України. – 2003. – № 6. – С. 132–135.
119. Єрмолаєв В. М. Деякі проблеми злочину та покарання в Київській Русі / В. М. Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 5. – С. 135-143.
120. Левашова М. Уголовное право Русской Правды сравнительно съ Салической / М. Левашова // Труды слушательницъ Одесскихъ Высшихъ Женскихъ Курсовъ. – 1911. – Т.1, вып. 2. – С. 1-32.
121. Лащенко Р. М. Лекції по історії українського права / Р. М. Лащенко. – К.: Україна, 1998. – 254 с.
122. Борисенок С. Звичаєве право Литовсько-руської держави на початку XVI ст. / С. Борисенок // Праці комісії для виучування звичаєвого права України. – 1928. – Вип.3. – С. 61–98.
123. Музиченко П. П., Ковальова С. Г. Елементи звичаєвого права в судовому процесі ХІV–ХVІ століть на українських землях / П. П. Музиченко, С. Г. Ковальова // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць Одеської державної юридичної академії / Відп. ред. С. В. Ківалов. – Одеса: Астропринт, 1998. – С. 77-84.
124. Чарнецкій Ф. Исторія Литовскаго Статута, съ объяснениемъ особенностей трехъ его редакцій съ предварительнымъ обозрениемъ законодательныхъ памятниковъ, действовавшихъ въ западной Россіи, до изданія Статута / Ф. Чарнецкий //Университетскіе известія. – 1866. – № 9. – С. 1-46.
125. Скуратович І. М. Система привілеїв у Польсько-Литовській державі: формування права-привілею [Електронний ресурс] / І. М. Скуратович // Форум права. – 2007. – № 3. – С. 245-250. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07simfpp.pdf.
126. Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст.: (Волинь і Центральна Україна) / Н. М. Яковенко. – К.: Наукова думка, 1993. – 416 с.
127. Гошко Ю. Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV-ХІХ ст. / Ю. Г. Гошко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – 336 с.
128. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши / Ю. Бардах, Б. Леснодорский, М. Пиетрчак ; Пер. с польского И. Б. Грековой и др. ; Отв. ред. и авт. предисл. З. М. Черниловский. – М.: Юридическая литература, 1980. – 559 с.
129. Леонтович Ф. И. Русская Правда и Литовский Статут, в видах настоятельной необходимости включить литовское законодательство в круг истории русскаго права / Ф. И. Леонтович // Антологія української юридичної думки. В 6т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда. – 2002. – С. 155-223.
130. Максимейко Н. А. Источники уголовных законов Литовского Статута /
Н. А. Максимейко. - К: Типографія Императорскаго Университета Св. Владимира, 1894. – 184 с.
131. Судебник князя Казимира (29 лютого 1468 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. Навч. посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Р