Федів Олександр Іванович. Зміни метаболічної, гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та патогенетичне обгрунтування диференційованого лікування

Краткое описание

Федів Олександр Іванович. Зміни метаболічної, гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та патогенетичне обгрунтування диференційованого лікування: Дис... д-ра мед. наук: 14.01.02 / Буковинська держ. медична академія. - Чернівці, 2002. - 588арк. - Бібліогр.: арк. 361-432.

Федів О.І. Зміни метаболічної, гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та патогенетичне обгрунтування диференційованого лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Харківський державний медичний університет, Харків, 2002.
У дисертаційній роботі наведено результати комплексного вивчення змін метаболічної та гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки залежно від віку хворих, наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту та шлунково-кишкової кровотечі. Встановлена чітка функціональна і біохімічна взаємообумовленість виявлених порушень, на основі чого сформульована удосконалена концепція патогенезу прогресування і рецидивування виразкової хвороби, виникнення шлунковокишкової кровотечі та розроблена методика адекватної диференційованої терапії. Обгрунтована доцільність застосування ербісолу спіруліни та вобензиму з метою лікування і профілактики рецидивів виразкової хвороби.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів комплексного вивчення змін метаболічної та гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та нове вирішення науково-практичної проблеми, що полягає в обгрунтуванні нових підходів до лікування виразкової хвороби у хворих різного віку на підставі вивчених механізмів рецидивування захворювання, виникнення шлунково-кишкової кровотечі, зокрема за наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту.

Суттєвим патогенетичним фактором рецидивування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки є неконтрольоване підвищення інтенсивності окиснювальної модифікації білків сироватки крові (без ініціації, з ініціацією аскорбат/O2/Fe3+, Fe2+/O2, Fe2+/H2O2): у хворих зрілого віку переважно за рахунок альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів основного характеру, а у пацієнтів похилого та старечого віку за рахунок альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів нейтрального характеру. У пацієнтів юнацького віку зміни рівня карбонільних похідних у сироватці крові при виразковій хворобі подібні незалежно від їх характеру. При цьому істотне підсилення вільнорадикального окиснення ліпідів на тлі порушення функціонування систем протирадикального захисту призводить до накопичення оксидативно модифікованих білків у крові та поглиблення ендогенної інтоксикації (збільшується вміст молекул середньої маси у сироватці крові), що є одним із механізмів прогресування захворювання, зокрема виникнення хронічного неспецифічного реактивного гепатиту, хронічного некаменевого холециститу та шлунково-кишкової кровотечі.
За наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту рецидив виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки характеризується істотнішими, ніж за відсутності супровідної патології, зменшенням вмісту фібронектину в плазмі крові, порушеннями обміну вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу (фукоглікопротеїнів, колагену, протеогліканів) і захисного слизового бар’єра (зменшення дебіту білковозв’язаної фукози та білковозв’язаних сіалових кислот на фоні підвищення дебіту не зв’язаної з білками фукози та вільних і олігозв’язаних сіалових кислот у натщесерцевій порції шлункового вмісту), структурно-функціональних властивостей еритроцитів (збільшення відосної в’язкості еритроцитарної суспензії, зменшення індексу деформабельності еритроцитів та пероксидної резистентності червонокрівців), особливо у хворих похилого та старечого віку та при ускладненні перебігу захворювання шлунково-кишковою кровотечею.
Загострення виразкової хвороби супроводжується появою активності катепсину D (у хворих всіх вікових підгруп) і підвищенням активності -галактозидази (у пацієнтів зрілого, похилого та старечого віку) в крові. Збільшення активності -глюкуронідази та N-ацетил--D-гексозамінідази в плазмі крові є ознакою виникнення супровідних хронічного неспецифічного реактивного гепатиту, хронічного некаменевого холециститу. Найістотніші зміни активності ліз осомальних гідролаз спостерігаються при ускладненні перебігу захворювання шлунково-кишковою кровотечею.
При загостренні виразкової хвороби спостерігаються виражені зміни протеїназо-інгібіторної системи крові. У хворих юнацького віку особливостями порушення рівноваги між протеолітичною активністю крові та вмістом інгібіторів протеолізу є значне збільшення лізису низько- та високомолекулярних білків, колагенолітичної активності крові, зменшення вмісту1-інгібітора протеїназ за підвищення рівня2-макроглобуліну. У пацієнтів зрілого віку одночасно із зростанням протеолітичної активності плазми крові зменшується концентрація2-макроглобуліну, а також1-інгібітора протеїназ (за наявності шлунково-кишкової кровотечі). У хворих похилого і старечого віку лізис азоальбуміну та азоказеїну зменшується. Зазначені зміни є найістотнішими у хворих на виразкову хворобу, поєднану із хронічним некаменевим холециститом, хронічним неспецифічним реактивним гепатитом, особливо за ускладнення перебігу захворювання шлунково-кишковою кровотечею.
При загостренні виразкової хвороби виявляється зменшення вмісту заліза, цинку, кобальту, магнію, а також зростання вмісту міді у крові. Ступінь дисбалансу мікро- та макроелементів залежить від віку хворих та наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту і шлунково-кишкової кровотечі: поглиблюється дефіцит життєво необхідних мікроелементів, підвищується рівень кальцію та марганцю у крові. Одним із факторів, що обтяжує перебіг виразкової хвороби, є підвищення вмісту нікелю, свинцю та кадмію у крові.
При загостренні виразкової хвороби у пацієнтів юнацького віку показники згортаючої та протизгортаючої систем крові істотно не змінюються. У хворих зрілого віку спостерігаються гіперкоагуляційні зміни з одночасною активацією ферментативного фібринолізу, збільшенням потенційної активності плазміногену, урокіназної активності сечі, активності швидкодіючих інгібіторів плазміну, зниженням активності антитромбіну ІІІ, ХІІІ фактора згортання крові, повільнодіючих інгібіторів плазміну. Водночас у пацієнтів похилого та старечого віку збільшується загальний коагуляційний потенціал крові за вираженого зменшення антитромбінової активності крові, ферментативного фібринолізу, потенційної активності плазміногену, урокіназної активності сечі, активності швидко- та повільнодіючих інгібіторів плазміну, виснаження Хагеман-залежного фібринолізу, зростання активності малоефективної неферментативної ланки фібринолізу. Поглиблення гемокоагуляційних розладів є одним із механізмів прогресування виразкової хвороби. При цьому ознаки хронічного ДВЗ-синдрому з тривалим збереженням гіперкоагуляції за відсутності супровідної патології спостерігаються в 25% хворих зрілого віку та 58,3% пацієнтів похилого та старечого віку, а за наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту частіше (в 46,3% та 66,7%).
Виникнення шлунково-кишкової кровотечі у хворих на виразкову хворобу з супутніми хронічним некаменевим холециститом, хронічним неспецифічним реактивним гепатитом, часто (у 73,3% пацієнтів зрілого віку та в 87,5% пацієнтів похилого та старечого віку) супроводжується розвитком гострого синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові з ознаками коагулопатії споживання та зменшенням адгезивно-агрегаційної здатності тромбоцитів. У пацієнтів юнацького віку при цьому спостерігається компенсаторна гіперкоагуляція крові: збільшення прокоагулянтної та пригнічення протикоагулянтної активності та фібринолізу.
За відсутності ознак ураження гепатобіліарної системи загострення виразкової хвороби супроводжується порушенням цитокінового профілю крові лише у хворих похилого та старечого віку. При цьому одним із механізмів декомпенсації є зменшення рівня TGF1, яке супроводжується істотним підвищенням вмісту IL-1, TNF, що призводить до обтяження перебігу захворювання з виникненням хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту та шлунковокишкової кровотечі у пацієнтів як зрілого, так і похилого та старечого віку.
Включення до лікувального комплексу ербісолу, спіруліни призводить до зменшення інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків; покращання функціонування захисних протирадикальних систем (зокрема, системи глутатіону), обміну вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу, зменшення активності лізосомальних ферментів, встановлення рівноваги між протеолітичною активністю крові та продукцією її інгібіторів, пригнічення продукції IL-1 та TNF, збільшення вмісту TGF1, усунення порушень гемокоагуляційної ланки гомеостазу та структурно-функціональних властивостей еритроцитів при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (особливо у хворих похилого і старечого віку та за наявності хронічного холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту і шлунково-кишкової кровотечі).
Призначення на тлі базисної диференційованої терапії вобензиму при виразковій хворобі із супровідними хронічним некаменевим холециститом, хронічним неспецифічним реактивним гепатитом, у хворих похилого і старечого віку сприяє підвищенню протеолітичної та фібринолітичної активності крові, зменшенню інтенсивності процесів ліпопероксидації та окиснювальної модифікації білків на фоні підсилення протиоксидантного захисту, збільшення продукції вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу, відновлення цілісності лізосомальних мембран (зменшується активність лізосомальних гідролаз), збільшення індексу деформабельності еритроцитів, зменшення коефіцієнта відносної в’язкості еритроцитарної суспензії, а також проявів гіперкоагуляції крові та покращання цитокінової регуляції. Зазначені позитивні зміни підсилюються за одночасного призначення вобензиму та ербісолу.
Застосування на фоні диференційованої базисної терапії ербісолу, спіруліни (у хворих зрілого, похилого та старечого віку) та вобензиму (у хворих похилого та старечого віку) при виразковій хворобі, у тому числі за наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту, значно зменшують запально-деструктивні процеси в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки, підвищують її резистентність, сприяючи активації репаративної регенерації, ерадикації Нelicobacter pylori (після проведення базисного диференційованого лікування із застосуванням потрійної” протихелікобактерної терапії ерадикація НР досягається тільки у 79,3% хворих зрілого віку та 75% пацієнтів похилого та старечого віку, за одночасного застосування ербісолу - у 91,7% і 88,8% хворих відповідно, спіруліни - у 90% та 85,7% пацієнтів; при включенні до лікувального комплексу вобензиму - у 87,5% хворих).
Тривала комплексна підтримуюча терапія з урахуванням віку хворого, особливостей змін окиснювальної модифікації білків, пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, протеїназо-інгібіторної системи крові, обміну вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу, захисного слизового бар’єра, активності лізосомальних гідролаз, структурно-функціональних властивостей еритроцитів, гемокоагуляційних порушень є ефективним методом лікування виразкової хвороби за наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту. При цьому застосування науково обгрунтованих і апробованих лікувально-профілактичних комплексів із включенням ербісолу, спіруліни (у хворих зрілого, похилого та старечого віку) та вобензиму (у хворих похилого і старечого віку) на різних етапах відновного лікування забезпечує поліпшення функціонування метаболічної та гемокоагуляційної ланок гомеостазу, попереджуючи виникнення рецидиву захворювання та шлунково-кишкової кровотечі.