Фенцик Оксана Миколаївна. Методичні концепти вивчення змісту і форми епічного твору в старших класах загальноосвітньої школи

Краткое описание

Фенцик Оксана Миколаївна. Методичні концепти вивчення змісту і форми епічного твору в старших класах загальноосвітньої школи. : Дис... канд. наук: 13.00.02 2007
Фенцик О.М. Методичні концепти вивчення змісту і форми епічного твору в старших класах загальноосвітньої школи. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія і методика навчання ( українська література). Інститут педагогіки АПН України, Київ 2007.
У дисертації представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методику формування у старшокласників умінь і навичок аналізу епічного твору в єдності змістових і формотворчих категорій.
В основу дослідження покладено твердження про те, що художній твір це сформована митцем цілісна словесно-образна система, в якій усі складові змісту і форми спрямовані на висвітлення ідейних намірів автора і виконують місію не лише катарсису, а й естетичного впливу на реципієнта. Осмислення художнього явища крізь призму діалектичної єдності змісту і форми передбачає не тільки виокремлення всіх структурних елементів твору, а й розуміння і коментування їх. Процес аналізу має завершуватися синтезом компонентів змісту і форми, з’ясуванням загальних закономірностей художньо-образної структури, специфіки втілення ідейного змісту.
У дисертації запропоновано й експериментально перевірено ефективні методи і прийоми вироблення в учнів понять про зміст і форму епічного твору.
Встановлено, що пропонована методика аналізу епічного твору в єдності змісту і форми сприяє розвитку художньої творчої уяви старшокласників, підвищує їхню естетичну культуру.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні процеси гуманізації, деформалізації в незалежній Українській державі на порозі нового тисячоліття значною мірою актуалізують проблеми збагачення освітнього простору, розширення можливостей для професійного становлення та інтелектуа льно-культурного розвитку особистості. Особливе місце в системі національної освіти по праву відводиться українській літературі. “Для більшості дітей це рідна література. Вона є могутнім джерелом української духовності, своєрідним генетичним кодом, пам’яттю народу. Це не лише явище мистецтва слова, а явище багатьох культурних епох, позначене національною специфікою” [101, с. 60].
Відповідно до гуманістичних принципів, зазначених в освітніх документ- тах (Закон України „Про освіту”, „Національна доктрина розвитку освіти”) спо-стерігається зрушення у світогляді, ідеології, науці й культурі, тому виникла потреба у формуванні та впровадженні нової концепції гуманітарної освіти, яка має стати підґрунтям формування активної сучасної особистості. Державний стандарт базової і повної середньої освіти з-поміж завдань освітньої галузі в основній і старшій школі передбачає створення ґрунтовної основи для творчої самореалізації та інтелектуально-культурного розвитку підростаючого покоління. Особливу роль у цьому процесі відіграє шкільний курс української літератури - чільний компонент національної освіти в цілому і літературної зокрема.
Обґрунтовуючи Концепцію літературної освіти, Державний стандарт з української літератури, автори виходили з того, що зміст літературної освіти, методи, форми, засоби навчання і виховання в школі мають будуватися на засадах сформованої національної самосвідомості учнів. На життєву самореалізацію старшокласників значною мірою впливає художня література, адже письменники шляхом вираження певного конфлікту дають відповідь на одвічні питання про сенс людського життя, що передусім впливає на формування світогляду учнів- читачів. Пізнавально-виховні можливості шкільного курсу української літератури надзвичайно високі, а особливо, коли художній твір, зокрема епічний, запропонований для текстуального вивчення, опановується не на суто інформативному рівні, а відповідно до основних параметрів літературного розвитку школярів.
Процес засвоєння учнями теоретико- та історико-літературних відомостей курсу української літератури, вивчення ними поетики художнього тексту актуалізує в сучасній методичній науці та шкільній практиці проблему формування першорядних аналітичних умінь: осмислення змісту і форми як визначальної основи естетичної цілісності літературного твору; усвідомлення місця і ролі найважливіших складників тексту; розуміння порушених митцем проблем крізь призму його суспільно-етичних уподобань; обмірковування функцій художнього образу як естетичної категорії; визначення рівня майстерності письменника і под.
Помітним недоліком аналізу літературного твору в сучасній школі є те, що вчителі-словесники (інколи з пізнавальною метою) намагаються відділити одне від одного зміст і форму - засадничі літературознавчі категорії, які акумулюють у собі уявлення про внутрішню суть і зовнішній бік твору, дають змогу всебічно пізнати художнє явище. Відокремлення у процесі аналізу змісту і форми приводить до формалізму у вивченні літератури. “Буває так: учитель спочатку ста вить завдання, що стосуються тільки змісту твору, не розглядаючи способів його втілення. Лише в кінці аналізу дається кілька запитань про те, які художні засоби “вживає письменник”. Учні шукають у тексті художні засоби, не замислюючись над тим, яка функціональна роль і смислове навантаження цих засобів у тексті. Отже, аналіз твору проводиться не з погляду діалектичної єдності, а скоріше дуалізму його змісту і форми. Має місце в практиці шкільної літературної освіти й аналіз без орієнтації на жанрову специфіку, своєрідність твору” [157, с. 141 - 142].
Учні, зокрема старшокласники, часто сприймають лише той зміст, що легко помітний у творі, особливо епічному. Однак залишаються поза увагою чільні художні інгредієнти. Наслідком стає збіднене, невиразне, а то й спотворене розуміння літературного твору.
Слід зауважити, що концептуальні для запропонованого дослідження проблеми вже порушувалися як у психолого-педагогічній, так і літературознавчій науці. Серед авторитетних учених, які збагатили методичну науку ґрунтовними спостереженнями щодо аналізу епічного твору в єдності змісту і форми в загальноосвітній школі - О.Бандура, О.Богданова, Т.Бугайко, Ф.Бугайко, Н. Волошина, А.Градовський, М.Кудряшов, О.Мазуркевич, В.Марко В.Неділько, Є. Пасічник, С.Пультер, О.Сафонова, А.Ситченко, І.Семенчук, О.Слоньовська, Б. Степанишин, Г.Токмань, К.Фролова, М.Храпченко, З.Шевченко та ін.
Проблеми вивчення епічного твору в школі частково висвітлено в методичних працях Л.Бризгалової та Л.Стрельцової (“літературна задача”), Т. Грачової (формування поняття про майстерність письменника), А.Лукаш ( пізнавальні задачі), у дисертаційних дослідженнях А.Ситченка (теоретико- методичні засади аналізу художнього твору в шкільному курсі), Л.Панчук ( структурування навчальних завдань), О.Слижук (організація читацької діяльності старшокласників), Т. Івахненко (методичні концепти вивчення літературних творів з урахуванням жанрової специфіки) та ін.
Важливими є викладені дослідниками положення щодо особливостей сприйняття художнього твору учнями (О.Никифорова, Т.Полозова); рівня образного узагальнення (Н.Молдавська); формування морально-етичних, гуманістичних і національних ідеалів засобами літератури (Г.Бійчук, Л.Драчук, О. Забарний, Л.Козубенко, О.Слоньовська, А.Фасоля, В.Ходанич).
Для теоретичного осмислення порушеної проблеми важливе значення мають праці літературознавців (О.Галич, А.Ткаченко, О.Потебня, Л.Грицик, Р. Гром’як, А.Гуляк, С.Єфремов, М.Жулинський, М.Ільницький, Ф.Кейда, Ю. Ковалів, В.Марко, М.Наєнко, Г.Семенюк), філософів (Г.-В.-Ф.Гегель, І.Кант, Д. Юм, П.Юркевич), психологів (І.Бех, Л.Вигоцький, І.Кон, Г.Костюк, О.Леонтьєв, Н . Чепелєва) та ін.
Водночас слід зазначити, що спеціальних синтетичних досліджень з проблем технології аналізу змісту і форми епічного твору в школі немає.
Сьогочасність дослідження зумовлюється насамперед такими чинниками: теоретичною і практичною значущістю наукової розробки змісту літературної освіти та оптимальних форм і технології навчання української літератури в зага льноосвітній школі; потребою підвищення духовно-естетичного рівня сучасного випускника школи; недостатнім опрацюванням окресленої проблеми методичною наукою.
Недостатня теоретична та методична розробленість проблем, соціальна зумовленість методологічної перебудови освіти, відсутність спеціальних досліджень методики вивчення змісту і форми епічного твору в старших класах загальноосвітньої школи, необхідність пошуків ефективної методики вирішення цього питання, нагальні потреби педагогічної практики зумовили вибір теми дисертаційної роботи - „Методичні концепти вивчення змісту і форми епічного твору в старших класах загальноосвітньої школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційної роботи враховує основні положення Концепції літературної освіти в дванадцятирічній загальноосвітній школі; вона входить до теми науково-дослідної роботи кафедри української філології Маріупольського державного гуманітарного університету „Актуальні проблеми української мови і літератури та методика їх викладання”. Тему дисертації затверджено на засіданні кафедри української філології Маріупольського державного гуманітарного університету (протокол № 7 від 02.12. 2001 р.), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні ( протокол №8 від 28.10.2003 р.).
Мета роботи полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально апробованої методики вивчення епічного твору в єдності змісту і форми, що забезпечує вироблення в старшокласників відповідних умінь глибокого усвідомлення школярами ґенези і сутності літературного твору в цылому.
Гіпотеза. В основу дослідження покладено припущення про те, що результативність літературної підготовки учнів старших класів загальноосвітньої школи значно підвищиться за умов:
- удосконалення і поглиблення змісту шкільного курсу літератури з урахуванням сучасних досягнень літературознавчої науки;
- опори на теоретико-літературні поняття (зокрема, про зміст і форму художнього твору) як інструментарій системно-цілісного аналізу мистецького явища;
- різноаспектності аналізу і поєднання його з синтезом - сполученням умовно виокремлених складових змісту і форми в єдине ціле;
- урізноманітнення практичних спостережень учнів за змістом і формою у процесі аналітичного осмислення епічного твору.
Відповідно до мети і гіпотези було поставлено такі завдання:
- на основі аналізу психолого-педагогічної, науково-методичної, літературознавчої, навчальної літератури охарактеризувати стан вивчення досліджуваної проблеми в методичній науці та шкільній практиці;
- узагальнити досвід учителів-словесників щодо її вирішення в практиці навчальної діяльності загальноосвітньої школи;
- розробити концепцію методичних засад аналізу епічного твору з акцентуванням уваги на категоріях його змісту і форми;
- на матеріалі результатів аналізу констатувальних зрізів виявити рівень умінь і навичок старшокласників сприймати й обмірковувати художній твір з погляду єдності змісту і форми;
- виявити загальні недоліки й причини недостатнього рівня літературознавчої освіченості старшокласників та запропонувати конкретні шляхи її підвищення на практиці;
- теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність рекомендованої системи на практиці викладання української літератури у 9 - 11 класах загальноосвітньої школи.
Об’єкт дослідження - навчально-виховний процес на уроках української літератури в 9 - 11 класах загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження - методика формування у старшокласників літературознавчих понять про зміст і форму епічного твору, умінь і навичок його аналізу в єдності змістових і формотворчих категорій.
Методологічною основою дослідження є:
- діалектичне положення про розвиток і формування особистості; про системний підхід як методологічний засіб наукового пізнання педагогічних явищ;
- філософські твердження про взаємозв’язок змісту і форми (Г.-В.-Ф.Гегель, І.Кант, Д.Юм, П.Юркевич);
- визначальні положення праць вітчизняних і зарубіжних літературознавців, учених-методистів (О.Білецький, Т.Бугайко, Н.Волошина, А.Градовський, А. Гуляк, О.Ісаєва, Ф.Кейда, Г.Клочек, Ю.Ковалів, В.Марко, А.Лісовський, Л. Мірошниченко, Є.Пасічник, О.Пультер, А.Ситченко, Б.Степанишин, П.Хропко, М .Храпченко, В.Цимбалюк) з проблем поетики художнього твору та її вивчення;
- здобутки в царині психології мистецтва; психолого-педагогічна теорія ступеневого формування розумових понять, пріоритетність загальнолюдської цінності художньої літератури та її впливу на духовне становлення особистості.
Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження:
теоретичні: осмислення проблеми на основі опрацьованої літературознавчої, філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури; аналіз стану навчання української літератури в старшій школі для виокремлення актуальних проблем наукового дослідження, його завдань і засобів; вивчення і теоретичне узагальнення педагогічного досвіду; статистична обробка й порівняльна характеристика результатів традиційного і дослідного навчання;
емпіричні: спостереження й аналіз уроків української літератури в школі; констатувальний зріз (бесіда, інтерв’ю, анкетування, вивчення документації, аналіз письмових робіт старшокласників); формувальний експеримент; зіставлення та класифікація; контрольні зрізи. Використовувався також метод спостереження за роботою вчителів і учнів на уроках вивчення епічних творів, що супроводжувалося аналізом результатів навчальної діяльності школярів - письмових творчих робіт, усних відповідей.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у старших класах ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, № 20 ( м. Мукачево), ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Середнє Ужгородського району, ЗОШ № 1 ім. В.Гренджі-Донського (м. Тячів), ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Міжгір’я, ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Воловець Закарпатської області, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 м.Вінниці, Вороновицька ЗОШ І- ІІІ № 1 Вінницької обл., ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, №34, м.Маріуполя Донецької обл
В експерименті взяло участь 620 учнів 9 -11 класів.
Дослідження проводилося у три етапи протягом 2001 - 2006 років.
Перший етап (2001 - 2002 рр.) передбачав опрацювання наукової літератури з теми дослідження (літературознавчих, психолого-педагогічних, методичних), узагальнення педагогічного досвіду вчителів-словесників, формування вихідних позицій дисертаційної роботи, складання програми експерименту.
На другому етапі (2002 - 2003 рр.) проводилися констатувальні зрізи, узагальнювалися їх результати. У ході проведення зрізів вивчався стан висвіт лення окремих тем курсу української літератури, аналізувалися шляхи ознайомлення старшокласників з категоріями змісту і форми художнього твору, системність пропонованих навчальних завдань, ситуацій, глибина засвоєння учнями матеріалу. Констатувальні зрізи допомогли з’ясувати позитивні сторони й труднощі в процесі вивчення учнями 9 - 11 класів епічного твору крізь виміри його змісту і форми.
Третій етап (2003 - 2006 рр.) передбачав проведення педагогічного експерименту за спеціально розробленою методикою з метою з’ясування рівня ефективності осмислення й атестації старшокласниками епічних творів; проводилися якісний аналіз результатів дослідного навчання, перевірка окремих наукових висновків та узагальнень.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- вперше розроблено й обґрунтовано теоретичні засади вивчення специфіки змісту і форми епічних творів у старших класах загальноосвітньої школи;
- створено й експериментально перевірено методичну систему аналізу епічного твору в єдності змісту і форми;
- визначено показники й рівні сформованості вмінь старшокласників виявляти специфіку змісту і форми в процесі аналізу епічного твору;
- подальшого розвитку набула методика вивчення художнього твору в єдності змісту й форми та з урахуванням його жанрової специфіки.
Практичне значення проведеного дослідження визначається широким спектром використання його результатів, що мають прямий вихід у практику роботи вчителів загальноосвітніх шкіл; упровадженням у шкільний аналіз епічного твору науково обґрунтованої методики, яка дає змогу старшокласникам заглибитися в художній світ митця, забезпечує оволодіння необхідними вміннями й навичками осмислення літературного явища, що загалом сприяє підвищенню в учнів інтересу до процесу читання, їхньої естетичної культури загалом.
Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних концепцій; застосуванням науково апробованої методики дослідження; кількісним і якісним аналізом результатів дослідно-експериментальної роботи; опорою на засадничі положення літературознавчої, методичної, психолого-педагогічної концепцій сприйняття літературного твору; експериментальною перевіркою запропонованої методики за безпосередньою участю в ній автора дослідження.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у процесі експериментальної роботи і викладацької діяльності автора, а також шляхом опублікування статей, методичних посібників, виголошення доповідей на конференціях, семінарах. Основні положення дисертації повідомлялись на засіданнях кафедри української філології Маріупольського державного гуманітарного університету ( 2002-2006рр). Наукові результати оприлюднювались у доповідях і виступах на всеукраїнських науково-практичних конференціях „Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (м. Чернівці, 2003р.), “Теоретико-методоло-гічні і методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника” (м.Глухів, 2005р.); на міжвузівській науково-практичній конференції „Мовна освіта і мовленнєвий розвиток школярів в умовах поліетнічного середовища” (м.Мукачево, 2006); на курсах підвищення кваліфікації вчителів-словесників (Закарпатський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2004 - 2006 рр., м.Ужгород); у виступах на засіданнях методичних об’єднань учителів української мови і літератури (м. Берегово, 2004 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено в 7 публікаціях, із них - 2 методичні посібники та 5 одноосібних статей, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів ( перший розділ містить два параграфи, другий - три), висновків, списку використаних джерел, що налічує 214 найменувань.
Загальний обсяг роботи - 188 сторінок, основного тексту - 172 сторінки

Список литературы

ВИСНОВКИ
Унаслідок проведеного теоретико-експериментального дослідження повністю досягнуто його мету й виконано завдання:
а) охарактеризовано стан вивчення досліджуваної проблеми в методичній науці та шкільній практиці; б) узагальнено досвід учителів-словесників щодо вирішення проблеми в практичній діяльності загальноосвітньої школи; в) розроблено концепцію аналізу епічного твору з акцентуванням уваги на категоріях його змісту і форми; г) на матеріалі констатувальних зрізів виявлено рівень умінь старшокласників сприймати й обмірковувати художній твір з погляду єдності його змісту і форми; д) з’ясовано основні недоліки й причини недостатнього рівня літературознавчої освіченості старшокласників; е) теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність рекомендованої системи навчання української літератури в старшій школі.
На основі аналізу результатів проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. Критичний огляд науково-методичної літератури щодо аналізу епічного твору в загальноосвітній школі засвідчив відсутність у методиці української літератури спеціальних синтетичних досліджень з проблеми вивчення епічного твору в органічній єдності змісту і форми. Зміст і форма - категорії історичні. їх осмислення має здійснюватися з урахуванням індивідуального стильового почерку кожного письменника.
2. Розроблена методика формування вмінь і навичок аналізувати епічний твір у єдності змісту і форми забезпечувалася дотриманням низки психолого- педагогічних умов: системним підходом до організації навчальної діяльності уч нів, збагаченням їх теоретичними знаннями і практичними навичками аналізу епічного твору, логічним поєднанням відтворювальних і пошукових видів
навчальної діяльності, розрахованих на індивідуальне і групове виконання проблемних творчих завдань із поступовим їх ускладненням; урахуванням вікових особливостей учнів, їхнього естетичного досвіду.
3. Експериментальне навчання підтвердило, що концепт єдності змісту і форми епічного твору є визначальним для виявлення в ньому взаємозв’язків між ідейно-тематичним змістом і сюжетно-композиційною, родово-жанровою, образ ною, словесною формами. Розведення компонентів змісту і форми в процесі аналізу твору може здійснюватися тільки умовно.
4. Педагогічне дослідження засвідчило, що у процесі осмислення учнями епічного твору виокремлюються найпоказовіші складові як його змісту, так і форми. Увага учнів зосереджується на: особливостях життєвого матеріалу, покладеного в основу твору, колі подій і героїв, часово-просторових вимірах; характеристиці порушених автором проблем; визначенні ідейного змісту. Окрім того, з’ясовується специфіка композиційної і сюжетної організації твору; визнача ється місце і роль позасюжетних елементів, вставних епізодів тощо; оцінюються образи-персонажі, типи, характери; розкриваються особливості оповіді чи розповіді, монологів, діалогів, внутрішнього мовлення автора та героїв твору; досліджується тропіка тощо. Залежно від конкретного твору та особливостей класу не всі зазначені компоненти форми аналізуються з однаковою повнотою.
5. Реалізація технології аналізу епічного твору переслідувала конкретну дидактичну мету: сформувати в учнів наукове поняття про його зміст і форму. Одним із основних завдань аналізу було не просто вироблення у старшокласників літературних знань і вмінь, а формування розвиненої компетентної особистості, яка здатна творчо застосовувати здобуті знання у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях.
6. Результати дослідного навчання підтвердили ефективність запропонованої методики, яка забезпечується рівнем сформованості в старшокласників умінь аналізувати епічний твір у єдності змісту і форми. Достовірність цих результатів зумовлена розробленими критеріями оцінювання, яке проводилося за відповідними рівневими параметрами.
7. Аналіз здобутих результатів дає підстави констатувати, що розроблена експериментальна методика позитивно впливає на підвищення рівня сформованості аналітичних умінь старшокласників у процесі аналізу програмових і позапрограмових епічних творів. Проведена експериментально- дослідна робота дає підстави констатувати підвищення рівня самосвідомості старшокласників, їхнє прагнення до самореалізації шляхом подолання стереотипів сприйняття мистецтва слова.
8. Перспективним напрямом подальшої дослідницької роботи може стати створення методичних систем вивчення у єдності змісту і форми творів інших родів і жанрів.