ФЕНОМЕН МОДИ В СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

Дихнич Людмила Петрівна

УДК 930.85+008

ФЕНОМЕН МОДИ В СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСАХ
ХХ СТОЛІТТЯ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 17.00.01 Теорія і історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Поплавський Михайло Михайлович,
доктор педагогічних наук,
професор

КИЇВ 2002

ЗМІСТ
ВСТУП 3-8
РОЗДІЛ 1 Мода як історико-культурне явище 9-81
1.1 Історіографія проблеми 9-33
1.2 Основні теоретичні підходи до осмислення феномену моди. 34-59
1.3 Соціокультурна динаміка та історичні форми буття моди. 60-79
РОЗДІЛ 2 Мода у контексті соціально-культурних процесів
ХХ століття 82-157
2.1 Вплив ідеологічних і політичних процесів ХХ століття на розвиток моди 82-97
2.2 Економічні і техніко-технологічні детемінанти розвитку
моди у ХХ столітті 98-117
2.3 Мода і художні практики ХХ століття 118-137
2.4 Стан і тенденції розвитку моди в соціокультурних умовах
сучасної України 138-155

ВИСНОВКИ 158-161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162-170

ВСТУП
Актуальність дослідження обумовлена тим, що феномен моди в нашій країні тривалий час не піддавався спеціальному теоретичному вивченню, оскільки його було прийнято відносити до другорядних, периферійних” явищ культури. Відсутні також спроби його систематичного дослідження в історичному аспекті з розглядом передумов становлення і розвитку, а також аналізу особливостей його суспільного функціонування. Це явище заслуговує на більш пильну увагу і всебічний аналіз, що дасть змогу глибше зрозуміти соціально-психологічну природу моди, суспільну обумовленість і характер її мінливості, виявити домінуючі тенденції в цій сфері, що важливо як для наукового прогнозування, так і для практичного застосування в індустріі моди, яка в Україні переживає період становлення.
Останнім часом у країнах постсоціалістичного простору спостерігається помітна активізація інтересу до тих аспектів культурного буття, які раніше ігнорувались або й відкрито заборонялись офіційною ідеологією. Мода стабільно належала до кола цих явищ і носила на собі тавро буржуазного пережитка”. В радянський період спостерігалось постійне зростання інтересу до цієї сфери з боку суспільства. Але за відсутності реальної можливості задоволення попиту природне бажання людини виглядати сучасно і привабливо часто змушувало її користуватись неофіційними, іноді навіть контрабандними, джерелами для придбання модних товарів. При цьому їх особливість як забороненого плоду” зумовлювала підвищений і часто спотворений інтерес до них. Сьогодні наслідки такого становища недвозначно заявляють про себе у сфері моди і модного бізнесу країн СНД.
Небачений масштаб політичних трансформацій у кінці ХХ ст., падіння залізної завіси” і закінчення холодної війни”, розпад Радянського Союзу і виникнення на пострадянському просторі цілого ряду суверенних держав супроводжувались кардинальними змінами в ідеологічній сфері, що в умовах тоталітарної держави традиційно регламентувала перебіг соціокультурних процесів. Цілі культурні пласти набувають статусу легальних, стають загальнодоступними, і в цьому контексті мода займає в суспільстві належне їй місце. Інтерес до цієї сфери ще більше зростає в період розвитку ринкових економічних відносин. Матеріальний і життєвий успіх дедалі більше пов'язується з іміджем, що значно піднімає соціальний престиж моди.
Радикальні зміни, яких зазнала мода в умовах руйнування однієї політико-економічної системи і переходу до іншої, диктують необхідність теоретичного осмислення і всебічного аналізу моди як історико-культурного явища в контексті її суспільного функціонування.
Вивчення моди набуває особливої актуальності у світлі новітніх культурних практик, які виникли і сформувались у ХХ столітті.
Не менш актуальною є необхідність осмислення вітчизняної високої” моди і особливостей становлення індустрії моди в контексті сучасної посткомуністичної культури.
Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами. Робота виконана в руслі державних комплексних програм Міністерства культури і мистецтв України (Концептуальні напрями діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури”, прийнятої постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.97 р. № 657, і Розвиток української культури на 1999 2005 рр.” 1998р.), а також у відповідності з планами наукових досліджень кафедри теорії та історії культури Культурні процеси в суверенній Україні”, Інтеграція України в світовий культурний простір” і комплексом навчальних дисциплін кафедри менеджменту модельного бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв (Історія костюма”, Історія моди ХХ ст.”, Організація та режисура показу мод”).
Мета дослідження полягає у з'ясуванні сутності моди як історико-культурного явища, виявленні її характерних рис і особливостей функціонування в контексті соціокультурних процесів ХХ ст.
Об'єкт дослідження мода як історико-культурне явище.
Предмет дослідження розвиток моди в контексті соціокультурних процесів ХХ ст.
Завдання дослідження:
- виявити і проаналізувати наукові джерела з означеної проблеми;
- узагальнити основні теоретичні підходи до осмислення феномена моди;
- охарактеризувати історичні форми буття моди;
- дослідити соціокультурні передумови становлення моди;
- виявити особливості функціонування моди, її роль і місце в контексті соціокультурних процесів ХХ ст.;
- проаналізувати феномен моди в руслі основних художніх практик та мистецьких течій ХХ ст. (від модерну до постмодерну);
- з'ясувати провідні тенденції розвитку індустрії моди в Україні.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з кінця ХІХ до початку ХХІ ст., що характеризується стрімким науково-технічним, індустріальним розвитком суспільства, глибокими перетвореннями в соціокультурній сфері і супроводжується кардинальною зміною стандартів людського буття, в тому числі й у сфері моди.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у вітчизняній науці вперше:
- мода досліджується як цілісне універсальне культурно-історичне явище;
- простежується динаміка розвитку моди в контексті соціокультурних процесів ХХ ст.;
- аналізуються основні теорії моди;
- виявляються тенденції розвитку моди в Україні з урахуванням національних культурних традицій та інокультурних впливів;
- виділяються рівні функціонування політики, ідеології і моди і встановлюється їх взаємозв'язок і взаємодія як структурних елементів соціокультурних процесів;
- розглядаються місце і значення моди в тоталітарних та ліберально-демократичних суспільствах;
- з’ясовуються характерні особливості моди на верхньому” і нижньому” рівнях художньої культури.
Джерельна база дослідження включає приватні колекції одягу і взуття, фонди краєзнавчих та історичних музеїв (одяг, меблі та інші речі побутового призначення), архівні матеріали і публікації з досліджуваної проблеми. Це праці вітчизняних і зарубіжних учених з історії моди і моделювання одягу, його художнього конструювання і дизайну. Значну частину джерел становлять матеріали періодичної преси, присвячені окремим історико-культурним, соціологічним, психологічним аспектам розвитку світової та української моди, що опубліковані в іншомовних та українських виданнях, а також статті в наукових збірниках.
Функціонування моди в контексті соціокультурних процесів ХХ ст. розглядається також на основі матеріалу, який містить історична, культурологічна, філософська, соціологічна, психологічна література.
Окрему групу джерел складають універсальні та спеціальні енциклопедії, словники і довідники з досліджуваної теми, а також відомих дизайнерів-модельєрів, мемуарна література.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Відповідно до завдань дисертаційної роботи автором використані загальнонаукові методи аналізу і синтезу з метою порівняння і узагальнення даних, отриманих у процесі вивчення культурологічної, історичної, філософської, соціологічної, мистецтвознавчої, економічної, політичної літератури. При розгляді особливостей соціокультурної динаміки моди, історичних форм її буття автор спирався на порівняльно-історичний метод у поєднанні з концепцією соціальної та культурної динаміки П. Сорокіна. Це дозволило виявити основні закономірності становлення моди у просторово-часових координатах певної культурно-історичної епохи. Системний і структурно-функціональний методи сприяли виявленню місця і значення моди в соціокультурних процесах ХХ століття, визначенню економічних і техніко-технологічних детермінант її розвитку. Використання соціологічних і соціально-психологічних, антропологічних, феноменологічних методів обумовлене необхідністю дослідження регулятивного аспекту моди як культурного феномена. Характеризуючи особливості художніх практик ХХ століття у сфері моди, автор спирався на феноменологічну концепцію естетичного, що належить О.Ф. Лосєву, а також дослідження в галузі семіотики культури Московської і Тартуської семіотичних шкіл (Ю.М.Лотман, Б.А.Успенський, А.М.П'ятигорський, В.Н.Топоров, Вяч.В.Іванов та ін.), культурологічну концепцію М.К.Петрова. Реконструкція художніх практик постмодерну здійснена на основі аналізу праць теоретиків постмодерну (Р.Барт, Ж.Дерріда, Ж.Бодріяр, М.Фуко).
Практичне значення одержаних у ході дослідження результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані істориками культури, культурологами, мистецтвознавцями при написанні монографій, підручників з історії культури, костюма і моди, а також з метою прогнозування розвитку індустрії моди в Україні.
Основні положення і висновки дисертації можуть бути включені в число матеріалів, необхідних для підготовки курсів лекцій, проведення практичних занять з історії культури України, історії костюма, історії моди ХХ ст., розробки окремих навчальних спецкурсів.
Основні положення, сформульовані як теоретичні і методичні висновки дослідження, можуть бути використані при розробці концепції державної політики в галузі художньої культури з урахуванням проблем формування в суспільстві художніх смаків, утвердження норм здорового способу життя. Все це сприятиме втіленню в життя Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, що орієнтує науково-педагогічний склад вищої школи на розробку нової парадигми соціально-гуманітарних дисциплін, адекватної глобальному культурно-освітньому простору ХХІ століття.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом опублікування його матеріалів, положень і висновків у наукових виданнях, доповідей і повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції Україна: національна ідея” (м.Київ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Молоде покоління і ядерна енергетика” (м. Рівне, 2002р.), науково-теоретичних конференціях у Київському національному університеті культури і мистецтв (м.Київ, 2000, 2001, 2002 рр.).
Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури імистецтв.
Матеріали дослідження використані при розробці, апробації і впровадженні в навчальну практику авторських курсів Історія костюма”, Історія моди ХХ ст” у Київському національному університеті культури і мистецтв (1999 2002 рр.).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження знайшли відображення у 4 одноосібних публікаціях.

Структура дисертації визначається логікою дослідження, його метою і завданнями і складається із вступу, двох розділів, висновків і списка використаних джерел. Загальний обсяг роботи 170 сторінок, у тому числі список використаних джерел (176 найменувань) 9 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати здійсненого дослідження дозволяють зробити такі висновки:
Перші спроби теоретичного осмислення моди слід віднести до періоду її виокремлення в самостійне суспільне і культурне явище в сучасному його розумінні. Подальшу теоретичну розробку це питання знаходить в естетиці класицизму Буало, воно аналізується мислителями доби Просвітництва (Монтеск’є, Вольтер, Руссо), стає предметом інтересу з боку представників німецької класичної філософії (Кант, Гегель) і здобуває розвиток у романтиків. У ХІХ ст. з’являються ґрунтовні роботи, присвячені проблемам моди, а у ХХ ст. вона стає предметом спеціального наукового аналізу.
Мода як цілісне універсальне явище виходить за межі будь-якого окремого виду людської діяльності і всебічне її дослідження забезпечується комплексним міждисциплінарним, полісистемним і поліфункціональним підходом, з використанням методів і теоретичних висновків цілого ряду суспільних та економічних наукових дисциплін.
На основі аналізу наявних теоретичних підходів до осмислення феномена моди виділені такі основні напрями його вивчення: культурно-історичний, соціологічний, соціально-психологічний, психоаналітичний, символічний, антропологічний, комунікативний, економічний.
Мода відображає суспільно-політичні особливості, рівень розвитку продуктивних сил, культурні і наукові досягнення суспільства, психологію сучасної людини, естетичний ідеал епохи, що вормувався під впливом економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших факторів і мав чітко виражений становий характер.
Мода з розвитком виробничих сил перестає бути феноменом чисто культурного порядку і набуває рис "універсального світового менеджера", глобального рекламного механізму, тобто феномена суто економічного, торговельно-бізнесового.
Становлення моди являє собою тривалий культурно-історичний процес і охоплює період від XIV XV ст. до кінця ХІХ ст. Саме на кінець ХІХ ст. визріли соціокультурні передумови, що забезпечили його завершення: промислова революція як результат розвитку науки і техніки, впровадження у виробництво технічних інновацій, підвищення продуктивності праці; буржуазні революції, що призвели до руйнування соціальних і міжнаціональних бар'єрів; розвиток урбаністичних процесів, масового виробництва, засобів зв'язку, транспорту, масової комунікації, зростання соціальної мобільності, масовізація соціально-економічного і культурного життя.
Мода є рухливим і короткочасним явищем у межах того чи іншого художнього стилю і поширюється на всі сфери людської діяльності
Історично першою формою побутування моди є одяг. Із розширенням суспільної практики людини і, відповідно, функціональної сфери одягу виникає така якісно нова його форма, як костюм.
Одяг з моменту свого виникнення виконував певні функції, пов’язані з життєдіяльністю людини. У процесі його розвитку одні з цих функцій відмирали, інші виникали у зв’язку з новими життєвими і суспільними реаліями. Сьогодні основними функціями одягу є оберегова, обрядова, естетична, етнічна, соціальна, статево-вікова.
У ХХ ст. мода не лише стає відчутним фактором впливу на характер перебігу соціокультурних процесів, а й великою мірою визначає їх спрямованість і стає одним із суспільних регуляторів поведінки широких мас населення індустріально розвинених країн, а до деякої міри й країн, що розвиваються.
За зміною форм одягу, принципів і способів його виробництва можна простежити соціокультурний поступ суспільства. Розвиток моди як результат суспільно-економічного прогресу відображає ті світоглядні перетворення, що відбувались у свідомості людини впродовж усього існування людської цивілізації.
Мода XX ст., як і мода попередніх століть, підлягає загальним законам історичного розвитку і відображає характерні особливості свого часу: найважливіші культурні досягнення, найпомітніші події суспільно-політичного і економічного життя. У формах, пропорціях, колористичному вирішенні одягу знайшли відображення основні напрями мистецтва XX ст., звичаї, психологія сучасної людини, а також боротьба за емансипацію.
Мода є специфічним різновидом наслідування і функціонує в цій своїй якості паралельно із звичаєм, хоча, на противагу останньому, являє собою наслідування сучасних зразків і має екстериторіальний характер. Соціально-психологічний аспект аналізу феномена моди дозволяє розмежувати внутрішній і зовнішній механізм наслідування, що визначають поведінку відповідно окремого індивіда і натовпу (маси). У цьому сенсі моду слід сприймати як нескінченний ланцюг повторень і наслідувань.
Художні практики в моді ХХ ст. значною мірою обумовлюються суспільно-політичними подіями, ідейними течіями, технічними і технологічними інноваціями, інформаційними технологіями.
Суперечність між високою” і низькою” сферами художньої культури стає визначальною в її розвитку. Обидві сфери функціонально взаємозалежні, між ними відбувається постійний обмін темами, ідеями, мистецькими прийомами.
Аналіз особливостей функціонування верхніх” і нижніх” рівнів художньої культури дає змогу зробити висновок по те, що на верхньому” рівні художній процес має чітко виражений авторський характер і реалізується через індивідуальні зусилля творчих особистостей. Це, зокрема, знаходить свій вияв у творчості дизайнерів високої” моди. На нижньому” рівні художня культура тяжіє до анонімності, її творці виступають лише як майстри, що розробляють уже наявні мотиви з використанням професійних прийомів. Акцент робиться на майстерності, вправності, а не на індивідуальності чи оригінальності художнього вираження (індустрія моди).
Мода є одним із регуляторів суспільної поведінки, реалізуючи цю свою функцію на основі внутрішніх (атрибутивних) через зовнішні (денотативні) цінності. Як історико-культурний феномен вона являє собою періодичну зміну зразків культури і масової поведінки. Мода також сприяє адаптації соціальної системи до змінюваних внутрішніх і зовнішніх умов її існування.
Мода являє собою дієвий засіб виховання суспільних смаків, що знаходить свій вияв в індивідуальності як форми самоідентифікації людини серед нескінченного ряду явищ природного і культурного світу.
Необхідність вивчення особливостей національного вбрання обумовлена не лише його важливістю як об’єкта історико-етнографічного дослідження, а й тим, що він є цінним художнім матеріалом для сучасного моделювання одягу.
Становлення і розвиток модельного бізнесу в Україні відбувається в контексті входження нашої держави у світовій цивілізаційний простір, що обумовлює необхідність всебічного дослідження проблеми цивілізаційної ідентичності. Ця остання визначається комплексом соціокультурних факторів, у число яких входить і мода, яка, в свою чергу, реалізує це завдання через трансформацію традиційних рис національного одягу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адорно Т. Избранные произведения в 2-х томах. СПб.: Университетская книга. - 1998.- Т. 2. Эстетические теории. 540 с.
2. Андреева И.А. Мода и культура одежды. М. 1987. 63 с.
3. Апанович О. Український козак. К.: Либідь, 2001. 292 с.
4. Балдано И.Ц. Мода ХХ века: Энциклопедия. М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. С.286.
5. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика: пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 1989. 616с.
6. Барт Р. Мифология. Пер. с фр., вступ. ст. и коммент. С.Н. Зенкина. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996. C. 304.
7. Басин Е.Я., Краснов В.М. «Гордиев узел» моды. // Мода: за и против. М.: Искусство, 1973. С. 49-59.
8. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація. // Матеріали по етнології й антропології. Львів, 1929. Т. 21-22. Ч 1. С. 127-148.
9. Білоцерківський етнографічний музей. Рук. від. ф. 29, оп. 25, л. 98 99.
10.Бобченко Т. Професия. Которой не было. L’Officiel. № 4. 2002. С. 82-91
11.Бобченко Т. Сердце Мепена. L’Officiel. № 4. 2002. С. 80-82
12.Богданов В. Из истории женского южно-великорусского костюма // Этногр. обозрение. 1914. № 1-2.
13.Бодрийяр Ж. Система вещей М.: Рудомино, 1995. 172 с.
14.Бойко В.М. Українські народні традиції в сучасному одязі: Альбом. К., 1970.
15.Боплан Г. Ле Вассер де. Опис Украини/В. Крсик (пер. з. фр.). Л.: Мета, 1998. 179 с.
16.Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV ХVІІІ ст.: У 3-х томах.- К.: Основи”, 1995. Т.І. Структури повсякденності: можливе і неможливе.- С. 263-290.
17.Брун В., Гильке М. История костюма от древности до Нового времени. М.: ЭКСМО, 1995. 462 с.: рис., цв. Фото.
18.Буало Н. Поэтическое искусство. М., 1957. 117 с.
19.Будур Н. История костюма. М., 2001. 479 с.
20.Бурдье П. Начала. М., 1994. С.25.
21.Бытовая малорусская обстановка в документах ХVII XVIII ст. // Кіевская старина. 1887. №10. С. 336-356.
22.Быховская И.М. Человеческая телесность в социокультурном изменении. М., 1993.
23.Вайнштейн О. Поэтика дендизма: литература и мода. // Ин. лит. 2000, № 3. С.296-308.
24.Варзар І., Ігнатов В. Етнічний центрум (етноцентризм) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Генеза; Довіра, 1996. С. 56.
25.Васильев А. Красота в изгнании. М.: Слово, 2000. 480с.
26.Веблен Т. Теория праздного класса / Пер. с англ., вступ. ст. С.Г. Сорокиной; Общ. ред. В.В.Мотылёва. М.: Прогресс, 1984. 367 с.
27.Велева М.Г., Лепавцова Е.Н. Български народни носии. София: Изд. на БАН, 1979. Т.3 Български народни носии.
28.Великий тлумачний словник сучасної української мови. К., 2001. С. 535.
29.Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. Петроград, 1916. Т. II. С. 551-552.
30.Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические труды. М.: АПН РСФСР, 1956. С. 79 86.
31.Гаркави А.Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. СПб, 1870.
32.Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика: В 4-х т. М.: Искусство, 1971. Т.ІІІ. С. 136-144.
33.Георги И.Г. Описание всех обитающих в Российском государстве народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий и прочих достопамятностей. СПб., 1799. Ч.4. С. 236-237.
34.Гидель А. Коко Шанель, или Маленькое черное платье. М: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 448 с., илл.
35.Головацький Я.Р. О народной одежде и убранстве русинов, или русских, в Галичине и северо-восточной Венгрии. СПб., 1877. 685 с.
36.Горбачева Н.П. К вопросу о происхождении одежды // Сов. этнография. 1950. № 3. С. 9-27.
37.Горленко В.Ф. Об этнониме черкасы в отечественной науке конца ХVIII первой половины XIX в. // Сов. этнография. 1982. - № 3. С. 96-107.
38.Горностаев И. История искусства и костюма у народов древнего мира. / Лекции И.Горностаева / - т.І. СПб., 1860. 27 л.; илл.
39.Гофман А.Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения. М.: Наука. 2000. С. 54.
40.Громов Г. Очерки русской культуры XVI в. М., 1979. 206с.
41.Даль В.И. Толковый словарь. В 4т. М., 1989. Т.3. С.337.
42.Де ля Флиз Д. П. Медико-топографические описания гос. имуществ Киевского округа. ЦНБ АН України. Від. рук. ф. VIII, № 187; ф. 150, № 17.
43.Дзеконська-Козловська А. Женская мода ХХ веков. М. 1977. 295 с.
44.Ерасов Б.С. Социальная культурология. М.: Аспект Пресс, 1996. С. 127-129.
45.Жилища и одежда кіевских крестьян // Кіевские губернские ведомости. 1855. №21. С. 142-143.
46.Зайцев В.М. Такая изменчивая мода. / Лит. запись А.Васильева, М.Кранса; Рис. В.Зайцева. - М.: Мол. гвардия, 1980. 206с.: ил.
47.Зеленин Д.К. Об исторической общности культуры русского и украинского народов (Некоторые этнографические параллели) // Сов. этнография. 1940. №3. С. 23-34.
48.Зелинг Ш. Мода. Век модельеров. 1900-1999. Кёльн: KÖNEMANN, 2000. C. 28.
49.Зомбарт В. Буржуа. Єтюды по истории духовного развития современного и духовного развития человека. М., 1994. С. 362-367.
50.Зомбарт В. Народное хозяйство и мода. СПб., 1994. С. 35.
51.Из работ Московского семиотического круга. М., 1997. С. 6.
52.Историко-культурний атлас по русской истории, составленный Н.Д.Полонским. К., 1914. Вып. 3.
53.История эстетической мысли. В 6 т./Под ред. Бычкова В.В. М.: Искусство”. Т. 2. С.250.
54.Кант И. Сочинения: В 6 т. [Под общ. ред. В.Ф. Асмуса и др.] .- М.: Мысль, 1966.- Т.6.- С.489.
55.Кассирер Э. Философия символических форм. В 3-х т., Т. 1, 560 с.
56.Киевский университет. Документы и материалы. 1834-1984. К., Издательство при КГУ. 1984. С. 20-21.
57.Килошенко М.И. Психология моды. СПб, 2000. 172 с.
58.Киреев Е.В. История костюма. М., 1970. С. 31.
59.Колос С. Г., Хургін Д.М. Декоративні тканини. / За загальн. ред. Н.Д.Манучарової. К.: Вид-во Акад. Архітектури УРСР, 1949. 108 с.
60.Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 83 с.
61.Кононова И, Самсонадзе Н. Женщина и её платье. М., Инкомбук 2000. С. 42-43.
62.Которн Найджел. История моды ХХ века. М., Тривиум, 1998. С. 8.
63.Кравець Г.М. Розвиток українського художнього ткацтва у дожовтневий період // Українське мистецтвознавство. Київ, 1979.
64.Кребер А. Стиль и цивилизации. //Антология исследований культуры. В 2т. Т.1. Интерпретации культуры. СПб., 1997. С.263-264.
65.Культура в современном мире: Опыт, проблемы, решения. Вып. 2., М. 2001. 90 с.
66.Кульчицька О.Л. Народний одяг західних областей УРСР. К., 1959.
67.Куфтин Б.А. Материальная культура русской Мещеры. М, 1926. Ч 1.
68.Лебон Г. Психология народов и масс. СПб.: Макет, 1995. 313 с.
69.Легенький Ю.Г., Ткаченко Л.П. Система моды: культурология, эстетика, дизайн. К.: ГАЛПУ, 1998. 223 с.
70.Лотман Ю.М. Культура и взрыв. М., 1992, С.126.
71.Лотман Ю.М. Об искусстве. СПб., 1998. С.71.
72.Лукач Д. Своеобразие эстетического. М., 1987. Т.4. С. 123-137.
73.Люшер М. Сигналы личности //Магия цвета: Харьков: АО Сфера”; Сварог, 1996. 432с. с. 146-306.
74.Макарова Н. Народные традиции в современной одежде. // Декоративное искусство СССР. 1957. №6. с. 63 - 64.
75.Мамардашвили М.К., Пятигорский А.М. Символ и сознание. Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке. М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. 224 с.
76.Манхейм К. Идеология и утопия. 1996. С. 56-60.
77.Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма. СПб.: Алтея, 2000. 347 с. .
78.Маркс К., Енгельс Ф. Святе сімейство. // МарксК., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т. 12. С. 717.
79.Маслова Г.С. Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях и обрядах ХІХ нач. ХХ вв. М.: Наука, 1984. 216 с., ил.
80.Маслова Г.С. Очерки народной материальной культури русских, украинцев и белорусов в ХІХ начале ХХ в. / Труды ин-та этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая. М.: Изд-во АН СССР, 1956. с. 541 757.
81.Матейко К. Одяг // Нариси з icтopiї українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1969. с. 8; 16 20; 51 59.
82.Матейко K.I., Сидорович С.Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання. // Нар. творчість та етнографія. 1963. № 2. с. 14 20.
83.Мерцалова М.Н. История костюма. М., 1972. С. 27.
84.Миронов В. Міський костюм на Україні: (Кінець ХІХ- початок ХХ ст.)// Нар. творчість та етнографія. 1971. №5. С. 20-29.
85.Мода // Большая Советская Энциклопедия: (В 30 томах) // Гл. ред. А.М.Прохоров. Изд. 3-е. М.: Советская энциклопедия, 1974. Т.16. С. 389.
86.Мода: за и против. М.: Искусство, 1973. 220 с.
87.Моллой Т.Дж. Одежда для успеха. // ЭКО. 1981. № 1. с. 216-222.
88.Морачевич И. Село Кобылья Волынской губернии Новоград-Волынского уезда // Этногр. сборник. СПб., 1853. Вып.1.
89.Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. [Відп. ред.: Я.П.Запаско. ред. колегія: П.М.Жолтовський та ін.]. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1969. 191 с.
90.Неретина С., Огурцов А. Время культуры. СПб., 2000. 344с. С.274.
91.Пармон Ф.М. Композиция костюма: Одежда, обувь, аксессуары. М.: Легпромбытиздат, 1997. 318 с.: ил.
92.Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.: Мысль, 1971. С. 285.
93.Петров Л.B. Мода как общественное явление: (Анализ в социально-комуникативном аспекте). Л.: Знание, 1974. - 32 с.
94.Петров М.К. Искусство и наука. Пираты Эгейского моря. М., 1995. С. 15-17; 162
95.Петров М.К. Язык, знак, культура. М., 1990. С. 28-29.
96.Познанский Б.С. Одежда малоруссов. // Труды XII Археологического съезда в Харькове. Москва, 1905. Т. III. с. 191.
97.Пономар Л.О. Народний одяг Західноукраїнського полісся кінця ХІХ поч. ХХ ст.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.05 (НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. К., 2000. 19 с.
98.Поршнев Б.Ф. Контрсуггестия и история (Элементарное социально-психологическое явление и его трансформация в развитии человечества // История и психология / Под. ред. Б.Ф.Поршнева и Л.И.Анцыферовой. М.: Изд-во Наука”, 1971. с. 7 35.
99.Прилипко Я. Український народний одяг як джерело вивчення етнічної icтоpiї. // Народна творчість та етнографія. 1971. № 5. С. 10 19.
100. Ригельман Ал. Летописное повествование о Малой России и её народе и козаках вообще, отколь из какого народа оные происхождения своё имеют. М., 1847. Ч.І.
101. Роуланд-Уорн Л. Костюм. / В. Иванов (пер. с англ.) Лондон; Нью-Йорк; Штутгарт; М.: Дорлинг Киндерсли, 1999. 64 с.: ил.
102. Руссо Ж.Ж. Эмиль, или о воспитании // Руссо Ж.Ж. Об искусстве. М.-Л., 1959. 360 с.
103. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. К., Основи, 1998. С. 562.
104. Савенкова Т.И. Промышленность и мода: маркетинг и его возможности. М., 1989. 63 с.
105. Сборник материалов для стор. топографи Киева и его окрестностей. Ф. 117, № 82 л. 3.
106. Смит А. Теория нравственных чувств. М.: Республика, 1997. С.124.
107. Современная энциклопедия. Мода и стиль / Под ред. В.А. Володина. М.: Аванта+, 2002. 480 с.: ил.
108. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии. М.: Аспект Пресс, 2001. 559с.
109. Сорокин П. Социальная и культурная динамика. С.-Петербург. 2000. 1053с.
110. Сорокин П.А. Главные тенденции нашего времени. - М.: Наука, 1997. - С. 124.
111. Спенсер Г. Начала социологии (обрядовые учреждения). К., 1980. 420с.
112. Спенсер Г. Синтетическая философия К., 1997. 560 с.
113. Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів: У 2-х частинах / Худож. Н.Н.Грох, Б.Л.Тулін. К.: Мистецтво, 1978. Ч І 243 с.: іл., Ч ІІ 173 с.:іл.
114. Тард Г. Законы подражания. СПб, 1892. С. 242-244.
115. Творческие проблемы психологии личности. М., 1974. С. 13-14.
116. Теофиль Г. Мода как искусство. // Ин. лит. 2000. №3. С.308-311.
117. Тканко З. Україна західна Європа: львівська школа моделювання костюма: Зб.: Діалог культур. Україна у світовому контексті: Вип. 2. Львів: Каменяр, 1996. С. 248-261
118. Ткаченко Л.П. Мода як естетичний феномен: Автореф. дис. канд. філос. наук / К, 1999. 17 с.
119. Українська Радянська енциклопедія. В 12 т. Т.7. К., 1982.
120. Українське народне мистецтво: Альбом /Ред. колегія: В.Г.Білозуб, В.Г.Заболотний, М.Т.Рильський та ін./. К.: Держ. вид. образотворч. мистецтва і муз. літ УРСР, 1960. [1] Тканини та вишивки [Упорядники Манучарова Н.Д., Сидорович С.Й., Красицька І.Ф., Авт. Тексту: Манчуровська Н.Д.]. 51 с.: іл.
121. Успенский Б.А. Семиотика искусства. М., 1995. 360 с.
122. Успенский Б.А. Избранные труды. М., 1996., Т.1. 608 с.; Т.2. 780 с.; Т.3. 800 с.
123. Фрейд З.Я. и ОНО. Л., 1924. 358 с.
124. Фуко М. Воля к истине. М.: Магистериум, 1996. 447 с.
125. Хейзинга Й. Homо ludens. В тени завтрашнего дня. М., 1992. 420 с.
126. Хогарт У. Анализ красоты. М., 1987. С.126
127. Человек и его символы. /Под ред. К.Г.Юнга. СПб.: Б.С.К., 1996. С. 449.
128. Чехович С. Сучасний одяг i народні традиції // Красу в побут трудящих: нариси. Львів, 1963. С. 31 36.
129. Чубинський П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край. СПб., 1877. Т. VII. Вып. 2.
130. Шафонський А. Черниговского наместничества топографическое описание. К, 1851.
131. Шишацкий-Иллич А. Містечко Олишевка. Чернишов, 1854. 130 с.
132. Шрейдер Ю.А. Логика знаковых систем (Элементы симеотики). М.: Знание, 1974. С. 61.
133. Щерковин Ю.А. Возможные сопутствующие эффекты массовых информационных процессов и их социально-психологическая значимость. // Прикладные проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1983. С. 140-142.
134. Эттерлей Е.Н., Кузнецова О.Д. Неизвестное в известном: (Рассказы о словах). Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1979. 150 с.
135. Юнг К., Нойман Э. Психоанализ и искусство. К.: Ваклер, 1996. С. 28.
136. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. / АН УССР Археогр. коміс., ін-т історії; Ред. кол. П.С.Сохань, та ін. К.: Наук. думка, 1990. Т.І. 592 с.
137. Яковлев Е.Г. Эстетика. М.: Гардарики, 1999. 463 с.
138. Badler E. Fashion Culture and National Character // Psycho-logy of Mode. Columbus, 1978. Р. 59 70.
139. Barber B., Label L. Fashion in women’s clothes and the American social system // Social Forces. 1952. Vol. 31. No. 2. P. 124 131.
140. Barthes R. Le systeme de la mode. P.: Nouvell rouge. 1963. 602 p.
141. Beranek J. Kultura a politica. Y Nova mysl., Pr., 1984. roc. 38. № 6. P. 107 118.
142. Böckhoff H., Winyer F. Weltgeschichte der abendländischen Kultur. Braunschweig, 1963.
143. Bogardus E.S. Fundamentals of social psychology. N.Y. L.; 1942. 602 p. 135a Caillois R. Les jeux et le hommes. P. Prince, 1976. 289 p.
144. Bruno W., Tilke M. Das Kostümwork. Berlin: Deitz Verl, 1941. 563 s.
145. Blumer H. Fashion: from class differentiation to collective selection // The Sociological Quarterey. 1969. Vol. 10. № 3. P. 280.
146. Boniface J. L’Hommexonsommateur. Victime on complice? P.: Le Touch, 1976. 404 p.
147. Boucher F. Historie du costume. P.: Premiere, 1965. 784 p.
148. Braun Ronsdorf M. The Wheel of Fashion. L., 1964. Cinema 601p.
149. Burt R. Fashion in England: An Interpretation for 80s. 3 rd Ed., L. 1980. 193p.
150. Colas R. Bibliographie Generale du Costume et de la Mode. Paris, 1933. 282 p.
151. Doremus C., Santray G, Consommateurs or consommes? P., Vyay. 1973. 189p.
152. Fashions Movement in Europe and the United States.L; Sidney, 1985. 413p.
153. Feuer L.S. The Character and Significance of Fashion Movements. N.Y.; L. Printon Press, 1969. 592p.
154. Gabbins K. Communication aspects of women’s clothes and thei relation to fashionability // The British gournal of social and clinical psychology. 1969. Vol 8, part 4. P. 298 314.
155. Goblot E. La Barriere et la niveau. Etude sociologique sur la bourgeoisie francaise moderne. Nov. ed. P., 1967. 408p.
156. Grand Dictionnare universel du XIX siecle. /Par Pierre Larousse. P., 1874. T. XI. 2081p.
157. Hitsch R.M. Processing fads and fashions: An organization - set analysis of cultural industry // American Journal of Sociology. 1972. Vol. 77. No 4. 649p.
158. Kent M. Fashion. The Human Factor: Proc. Of Colloquium. Held in UN.N.Y. / Ed by LASZLO E., Keyes D. Oxford, 1981. 513p.
159. König R. Schuppister P.W. Die Mode in der menschlichen Gesellschaft. Zürich, 1958. 459S.
160. König R. Sociologie de la mode. P.: Soc., 1969. 360 p.
161. La mode au XVIII-e side par Moreau le Jeune et au XX-e siecle par Drian. Edite par les Fourrures Max. Paris: S.a. 161. 10 pl.
162. Latour A. Les Magiciens de la Mode. P.: Verrisque, 1961. 488 p.
163. Laver J. Costume. P.: La Mode, 1963. 699 p.
164. Laver J., Blum A., Reynolds G., Read B., Thienen E.v. Das Kostüm. Eine Geschichte der Mode (Renässance und Frühbarock). München; Amsterdam; Koenigsten, 1951. 6018 р.
165. Molloy I.T. Dress for Success. N.Y.: McCrow-Hill, 1977. 569 p.
166. Moszunski K. Kultura ludova slovian. Warszawa, 1967. T. II. 388 s.
167. Packard V. The Hidden Persuaders. 22 nd print N.Y., 1974. 392 p.
168. Reynolds W.H. The wide C-Post and the fashion process // Journal of marketing. 1965. Vol. 29. №1. P. 55-63.
169. Richardson J., Kroeber A. Three centuries of women’s dress fashion: A Quantifative analysis // The Nature of culture. Chicago, 1952. p. 370-381.
170. Robinson D.E / The Styling and transmission of fashions historically considered // The Journal of Economic History 1960. Vol. XX, № 4. P.18-26.
171. Robinson D.E. Style changes: cyclical, inexorable and foresllable.// Harvard Business Review. 1975. Vol. 53. N 6. P.39-48.
172. Rulikowski E. Opis powiaru Wasulkowskiego. Warszawa: Clad, 1853. 988s.
173. Sa