ФІГУРИ ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ В СУЧАСНІЙ ПУБЛІЦИСТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Краткое описание

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

ІВКОВА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 81’367

ФІГУРИ ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ

В СУЧАСНІЙ ПУБЛІЦИСТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Пац Л.І.

Горлівка 2007

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Статус конструкцій експресивного синтаксису в системі синтаксичних одиниць

10

1.1.

Поняття про експресивність як граматичну категорію

10

1.2.

Система засобів експресивізації в публіцистиці

17

1.3.

Публіцистичний стиль у системі функціональних стилів

26

1.4.

Традиційні фігури стилістичного синтаксису в публіцистичному тексті

35

1.5.

Еволюція лінгвістичних поглядів на конструкції експресивного синтаксису

45

1.6.

Висновки до Розділу 1

64

Розділ 2. Закономірності й особливості структурно-семантичного членування в публіцистичному тексті

66

2.1.

Сегментування як засіб розриву внутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків

66

2.2.

Парцеляція в системі засобів смислової актуалізації

75

2.2.1.

Співвідношення між парцеляцією й іншими фігурами експресивного синтаксису

75

2.2.2.

Специфіка реалізації структурно-семантичних різновидів парцельованих конструкцій у публіцистичних текстах

89

2.2.2.1

Парцеляція в межах простого речення

92

2.2.2.2.

Парцеляція на рівні складного речення

102

2.2.2.3.

Функціональне навантаження парцелятів у публіцистичному тексті

109

2.3.

Способи реалізації приєднувальних конструкцій у публіцистичних текстах

113

2.3.1.

Структура приєднувальних одиниць

113

2.3.2.

Функції приєднувань у публіцистиці

123

2.4.

Висновки до Розділу 2

125

Розділ 3. Засоби смислової і функціональної актуалізації номінативних, суб’єктивно-модальних й інтродуктивних компонентів

128

3.1.

Лексичний повтор як міжрівневий показник членування реченнєвої структури

128

3.2.

Реалізація текстового змісту через номінативний теми

148

3.3.

Модальні й інтродуктивні засоби експресивного синтаксису

159

3.3.1.

Функціонально-семантичне навантаження модальних синтаксем

159

3.3.2.

Інтродуктивні одиниці, їхня структура, семантика і прагматика

171

3.4.

Висновки до Розділу 3

181

Висновки

183

Список літератури

188

Список джерел

209

Додатки

211

ВСТУП

Проникнення фігур експресивного синтаксису до українського писемного мовлення зумовлене граматичним ладом української мови, основу якого становить розмовне мовлення, що характеризується внутрішньою членованістю цілісних смислових єдностей. Особливо чутливим до позамовних впливів є публіцистичний стиль, спрямований на висвітлення політичних, економічних, культурних, побутових проблем суспільного життя. Граматичні вподобання сучасного суспільства найповніше, найоб’єктивніше, найяскравіше віддзеркалює мова преси, яка на сьогодні зазнала істотних змін, спричинених формуванням нових суспільно-економічних умов життя народу й держави, і є осередком усіх мовних інновацій, а найбільше синтаксичних. Перебудова синтаксичного ладу писемного мовлення засобів масової інформації виявляє себе в процесах інтонаційно-смислового розчленування цілісного повідомлення й спрямована на зміни в синтагматичному типі оповіді. Членованість публіцистичного мовлення визначається функціонуванням традиційних і новітніх фігур експресивного синтаксису, з-поміж яких найпомітнішими явищами є парцеляція, приєднування та сегментація. Постання загальної проблеми експресивного синтаксису й членованих конструкцій пов’язане з працями Ш.Баллі, В.Виноградова, О.Єфремова, С.Крючкова, В.Матезіуса, О.Пєшковського, С.Смеречинського О.Шахматова, Л.Щерби; спеціальні дослідження названих структур знаходимо у працях В.Бєлошапкової, Н.Валгіної, Ю.Ванникова, А.Загнітка, О.Іванчикової, Л.Конюхової, А.Сковородникова, Н.Шведової та інших.
Аналіз засобів смислової актуалізації, спрямованих на видозміни реченнєвих синтаксичних зв’язків та експресивізацію публіцистичного мовлення, а саме: лексичного повтору, вставних і вставлених конструкцій, називного теми наявний у працях Н.Валгіної, В.Грицина, В.Мороз, З.Олійник, Л.Майорової, Л.Пришляк, О.Попова, Л.Пишної, І.Синиці та інших.
Актуальність наукового дослідження визначається необхідністю створення викінченого реєстру конструкцій експресивного синтаксису публіцистичного мовлення, визначення критеріїв структурно-семантичної й функціонально-смислової класифікації означених явищ та співмірності величин, що стоять поза формальною структурою базового речення, витворюючи з ним семантико-синтаксичну цілісність; поглибленого дослідження вимагає і проблема висвітлення специфіки функціонування фігур експресивного синтаксису в текстах газетно-інформаційних публікацій, що найбільше зазнають упливу розмовного мовлення й тому вважаються осередком будь-яких синтаксичних інновацій. Водночас експресивні синтаксичні конструкції не мають у мовознавстві єдиної інтерпретації, одновимірності тлумачень, окремі дефініції мають невмотивоване синонімічне використання.. Важливим видається опис усього комплексу синтаксичних структур, що визначають характер писемного мовлення сучасних засобів масової інформації в напрямі його експресивізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідницької теми кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Граматичні й лексичні одиниці української мови: структура, семантика, прагматика” (0104U000278). Тема дослідження затверджена на засіданні наукової координаційної ради Українська мова” Інституту української мови (протокол № 20 від 11.05.2004 року).
Мета дисертаційної роботи виявити особливості формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної організації конструкцій експресивного синтаксису із встановленням специфіки їхнього функціонування в межах газетно-інформаційного підстилю публіцистичного мовлення.
Досягнення мети видається можливим за умови розв’язання таких завдань: 1) простежити еволюцію лінгвістичних поглядів на категорію експресивності івстановити класифікаційні й кваліфікаційні ознаки категорії експресивності, простеживши її зв’язок із категоріями оцінності та емоційності; 2)визначити основні ознаки й тенденції динаміки писемного мовлення української публіцистики; 4)проаналізувати традиційні фігури стилістичного синтаксису як засоби реалізації експресивності в публіцистиці; 5)виявити статус конструкцій експресивного синтаксису в публіцистичному мовленні та простежити еволюцію лінгвістичних поглядів на такі конструкції,систематизувавши наукові відомості про досліджувані явища задля їхнього ґрунтовного аналізу; 6) простежити критерії розмежування й визначити функціонально-семантичну специфіку виокремлених компонентів, що є наслідком розчленування висловлення; 7) проаналізувати називний теми та лексичні повтори як засоби смислової актуалізації в публіцистичному тексті; 8)розкрити текстотвірний потенціал модальних та інтродуктивних синтаксичних засобів експресивного мовлення в публіцистиці.
Методика дослідження. Задля досягнення мети й розв’язання поставлених завдань були застосовані такі методи: як основний метод структурно-семантичного аналізу, з конкретних методів описовий, опозиційний, трансформаційний, окремі прийоми квантитативно-статистичного методу.
Об’єкт дослідження становлять сегментовані конструкції, що постають результатом інтонаційно-смислового розчленування цілісного повідомлення й мають на меті актуалізацію окремих його фрагментів.
Предметом аналізу є парцельовані, сегментовані та приєднувальні конструкції як результат розриву або видозміни реченнєвих синтаксичних зв’язків; лексичний повтор у функції міжрівневого засобу розгортання лінеарної реченнєвої структури в напрямі розмивання її меж; модальні й інтродуктивні одиниці експресивного синтаксису.
Джерельною базою дослідження слугувала українська преса кінця ХХ початку ХХІ ст., зокрема газети „Вечірній Київ”, „День”, „Літературна Україна”, „Україна молода”, „Київ сьогодні”, „Сільські Вісті”, „Час”, „Експрес” та ін. Загальна картотека нараховує 5500 синтаксичних одиниць, дібраних із зазначених видань.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно проаналізовано функціонування різних фігур експресивного синтаксису в публіцистичних текстах; зроблено спробу змоделювати викінчений реєстр членованих конструкцій та з’ясувати їх статус у мові; визначено функціонально-семантичну специфіку досліджуваних одиниць у текстах сучасної публіцистики; опрацьовано критерії розмежування парцельованих, сегментованих та приєднувальних структур, встановлено текстотвірний потенціал лексичного повтору, вставних і вставлених одиниць як засобів експресивізації в публіцистичних текстах із з’ясуванням їхньої співмірності з членованими конструкціями.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому узагальнено типологічні й функціонально-семантичні особливості фігур експресивного синтаксису в сучасній публіцистиці, зроблено спробу опису викінченого реєстру членованих структур, що є засобом експресивізації мовлення та актуалізації змістових компонентів; уперше встановлено вплив сегментування на зміни та розрив внутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків. Дослідження є конкретним внеском у розвиток української синтаксичної теорії, зокрема в опис конструкцій мовленнєво-ситуативного характеру. Запропоноване зіставне вивчення фігур експресивного синтаксису сучасної української мови, опис специфіки їхньої реалізації у газетно-інформаційних текстах сприятиме більш повному уявленню про статус, місце й специфіку членованих структур у системі інших одиниць синтаксичного мовного рівня, що вибудовують текстові величини.
Практичне значення роботи визначається безпосереднім зв’язком результатів дослідження з практикою викладання сучасної української мови у вищій школі. Теоретичні узагальнення і фактичний матеріал можуть бути використані при подальшому студіюванні проблем експресивного синтаксису задля встановлення вичерпної парадигми його засобів, при опрацюванні новітніх спецкурсів з теоретичної граматики та стилістики сучасної української мови, при підготовці спецкурсів для журналістів.
Особистий внесок здобувача. Автором проаналізовано категорію експресивності в синтаксичному ладі мови, зроблено системний опис фігур експресивного синтаксису в публіцистичних текстах, встановлено специфіку реалізації структурно-семантичних різновидів конструкцій експресивного синтаксису. Теоретичні і практичні результати авторка досягла одноосібно.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К.Кучеренка і Н.І.Тоцької (м. Київ, 2003р), на Міжнародній науковій конференції „Українська мова в часі і просторі” (м. Львів, 2004р.), на ІУ Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми металінгвістики” (м. Черкаси, 2005р.), на Міжнародній науковій конференції „Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (м. Горлівка, 2006р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми типології граматичних одиниць” (м. Рівне, 2005р.), на регіональній науково-методичній конференції молодих учених (м. Горлівка, 2003 р.), на ІІІ міжрегіональній науково-практичній конференції молодих учених та щорічній студентській науково-практичній конференції (м. Горлівка, 2005р.), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2003-2006рр.). Окремі розділи й дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в десяти публікаціях, із яких сім вийшли друком у фахових виданнях, що містяться в переліку ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (241), списку використаних періодичних видань і додатків. Загальний обсяг роботи 217 сторінок, основний текст 187 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз фігур експресивного синтаксису сучасної публіцистики з огляду їхньої формально-граматичної структури, семантики й прагматики; з’ясування специфіки функціонування конструкцій, що є наслідком інтонаційно-смислового розчленування передаваної вербальними засобами інформації; опис типології структур, що забезпечують експресивізацію публіцистичного мовлення, уможливили ряд висновків та узагальнень:
1. Тенденція писемного публіцистичного мовлення до аналітизму, в тому числі на синтаксичному рівні, визначається активізацією фігур експресивного синтаксису, що є наслідком сегментації й впливу усно-розмовної мовленнєвої стихії на писемні традиції. Засобами вияву зовнішньореченнєвого аналітизму постають сегментовані конструкції різної структурно-граматичної природи й семантики.
2. Мова газетно-інформаційних публікацій засвідчує розвиток лінеарної структури українського речення в напрямі послаблення доцентрових тенденцій, втрати чітких меж реченнєвої структури, що призводить до її розчленування на окремі фрагменти.
3. Інвентар експресивних синтаксичних конструкцій публіцистичного мовлення визначений спільністю їхньої прагматики, в основі якої лежить здатність експресивізації тексту, коли під експресивністю розуміється комплексна граматична категорія, що репрезентується субкатегоріями емоційності, оцінності, інтенсивності, образності й модальності, пов’язаних у свідомості мовця в один складний факт і здатних сприйматися як змістова цілісність.
4. Писемна мова засобів масової інформації характеризується наявністю різнорівневих мовно-виражальних одиниць, спрямованих на реалізацію основних функцій публіцистичного тексту інформаційну та впливову, що досягається поєднанням експресивності як порушення усталених синтаксичних норм загальноприйнятих мовних стандартів.
5. Реєстр фігур експресивного синтаксису є відкритою системою, що постійно зазнає змін, стає ємнішим, а в межах публіцистичного мовлення найактивніше представлений парцеляцією, приєднуванням, власне сегментацією, лексичними повторами, вставними й вставленими конструкціями, перебування яких у межах однієї парадигми зумовлене кількома чинниками:
- вони є засобом розриву, видозміни чи послаблення внутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків;
- беззаперечною постає закріплена за ними функція смислової актуалізації окремих компонентів загального змісту;
- кожна з фігур експресивізує публіцистичне мовлення з різним ступенем вияву експресивності.
6. Закріплені як норма й відстояні часом фігури традиційного, чи риторичного, синтаксису, використовуючись у публіцистичному стилі, на сьогодні поступаються конструкціям експресивного синтаксису, що постали наслідком інтонаційно-смислового членування. Відносно нові структури в граматичному ладі української мови є результатом масштабного впливу як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних чинників на писемний її різновид.
7. Продуктивність конструкцій експресивного синтаксису в публіцистичних текстах засвідчує, з одного боку, зближення усного й писемного різновидів українського літературного мовлення в аспекті фрагментованої подачі інформації, а з іншого, підтверджує розвиток реченнєвої структури в напрямі зближення її з надфразною єдністю, а відтак і текстом.
8. Закономірності структурно-семантичного членування цілісного повідомлення полягають в тому, що всі сегментовані (за широкого розуміння цього терміна) конструкції є засобом зміни, а іноді й розриву внутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків: при парцеляції такі зв’язки переходять у площину зовнішньореченнєвих; розвиток лінеарної будови речення відбувається без руйнації цілісності базової структури за умови наявності приєднувань; модальні й інтродуктивні синтаксеми, що вводяться в речення модифікаційними зв’язками, засвідчують тенденцію щодо зближення реченнєвотвірних і текстотвірних зв’язків.
9. Найвищу співмірність у публіцистичному тексті виявляють парцельовані й приєднувальні конструкції, наділені комплексом класифікаційно-диференційних ознак:
- вони є наслідком сегментації цілісної комунікативної одиниці, але парцелят виступає відривом сегмента від базового повідомлення, а приєднування це результат додавання інформаційного відрізка;
- маючи за норму постпозицію, парцельовані й приєднувальні синтагми відзначаються структурно-граматичною різноманітністю від слова до речення;
- прагматична близькість таких конструкцій виявляється в смисловій актуалізації, але парцелят підкреслює найвагоміше, а приєднування привносить додаткове.
10. Парцеляція виявляється в межах простого речення, коли виокремлюється один із головних чи другорядних членів речення або сурядні ряди у вигляді однорідних компонентів. У публіцистичних текстах парцеляція членів речення виявляється в такому співвідношенні: парцелятів-присудків 26%; детермінантних членів речення 23%; додатків і означень по 15%; обставин 11%; підметів 10% на одиниці проаналізованого матеріалу. На рівні складного речення парцелятами частіше стають підрядні частини (60,04%), аніж сурядні (39,96%), що зумовлено ширшою парадигмою смислових відношень у складнопідрядному реченні й чітко окресленою семантикою більшості підрядних сполучників, що увиразнює зміст парцелята.
11. Приєднувальні конструкції в публіцистиці функціонують у двох структурно-граматичних різновидах: приєднувальні члени речення і приєднувальні речення. Найактивнішими в такій ролі постають означення, оскільки вони є необов’язковими, валентно непрогнозованими компонентами й завдяки своїй характеризувальній семантиці дають можливість авторові публікації виділити найважливіше в описуваному, водночас формують ставлення до нього адресата, що є найсуттєвішим для ЗМІ. Приєднування, співвідносні з реченнями, відзначаються меншим ступенем залежності від базової частини й найвиразніше реалізують своє функціональне призначення з приєднувальними сполучними засобами в ініціальній позиції постпозитивної структури: і ще, принаймні, і тому, та й, також, і теж і подібними.
12. Активним засобом смислової актуалізації й експресивізації публіцистичного мовлення є лексичний повтор як міжрівневий показник членування реченнєвої структури. Найдійовішим з усіх повторів в аспекті витворення експресивізованого змісту є лексичний повтор із синтаксичним поширенням, що в текстах газетно-інформаційного характеру реалізується пасивно. Тотожний лексичний повтор є визначальним для обстежуваних текстів, саме він спричиняє умовне розчленування висловлення, розгортання якого в смислову цілісність відбувається на основі повторюваної одиниці.
13. Специфічними прагматичними настановами в газетно-публіцистичних текстах вирізняється номінативний теми, що постає структурно-змістовою ланкою інтонаційно-смислового членування як у межах речення, так і в межах надфразної єдності. Він репрезентативніший за називний уявлення, оскільки більше налаштований на виконання властивих для публіцистики функцій інтонаційно-смислової актуалізації та експресивного виділення.
14. Серед одиниць, що експресивно увиразнюють текст, друге місце за кількістю уживань посідають вставні конструкції, привнесення якими модальних та суб’єктивно-модальних відтінків значення зумовлене складністю й неодновимірністю сучасного публіцистичного стилю, в межах якого функціонально окреслюється як самостійний газетно-інформаційний. Модальні синтаксеми є засобом членування повідомлення в тому сенсі, що містять імпліковану змістову лінію. Редукція формально-синтаксичної структури вставних одиниць може зводитись до окремого слова, що дає можливість актуалізувати модально-смислові компоненти в режимі максимальної мовної економії.
15. Інтонаційно-смислове розчленування цілісного повідомлення в публіцистичних текстах без порушення формальних меж речення відбувається шляхом уведення інтродуктивних компонентів, що свідомо добираються з метою концентрації змісту й авторської інтерпретації повідомлюваного задля смислової актуалізації, полегшеного сприйняття інформації, що в базовому реченні й вставленні може виявлятися двома, іноді віддаленими, сюжетними лініями.
16. Частотність уживання в публіцистичних текстах вставних і вставлених одиниць засвідчує загальну тенденцію писемного мовлення до інтонаційно-смислового членування інформаційного потоку, що увиразнюється кількарівневим виявом модальних синтаксем і вставлень або їх комбінацією.
17. Мовно-стилістичний аналіз публіцистичних текстів інформаційного призначення засвідчує, що інноваційні процеси в мові сучасних періодичних видань охоплюють граматичні, синтаксичні й функціональні тенденції до аналітизму, що виявляються в розчленуванні структур, призначення яких максимально актуалізувати компоненти смислу й надати експресивного звучання окремим сегментам, а відтак і всьому висловленню.

Список літератури

1. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Л.: Наука, 1973. 366 с.
2. Акимова Г.Н. Наблюдения над сегментированными конструкциями в современном русском языке // Синтаксис и стилистика: Сб. науч. статей / Отв. ред. Г.А.Золотова. М.: Наука, 1970. С.237-247.
3. Акимова Г.Н. Синтаксис и стилистика. М.: Наука, 1976. 314 с.
4. Акимова Г.Н. Современное употребление скобок (в связи с новыми синтаксическими явлениями) // Русский язык в школе. 1980. № 3. С.14-16.
5. Акимова Г.Н. Развитие конструкций экспрессивного синтаксиса в русском языке // Вопросы языкознания. 1981. № 6. С.109-120.
6. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка: Учеб.пособие. М.: Высш.шк., 1990. 168 с.
7. Акимова Г.Н., Иванова Ю.Н. Вставные конструкции с экспрессивным значением в русском языке // Вестник Ленингр. ун-та. Сер.2.: История, языкознание, литературоведение. Вып.3. 1990. С.65-72.
8. Аксаков К.С. Ломоносов в истории русской литературы и русского языка // Полн. собр. соч. Т.2. Ч.1. М.: Сочинения филологические, 1857. 638 с.
9. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале англ. языка): учебное пособие. М.: Высш. шк., 1984. 211 с.
10. Аникин А.И. Основные грамматические и семантические свойства вводных слов и словосочетаний // Русский язык в школе. 1956. № 4. С.22-27.
11. Аникин А.И. Соотношение вводных и вставных конструкций в современном русском языке // Русский язык: Сборник трудов МГПИ им. В.И.Ленина. М.,1975. С.19-33.
12. Арешенков Ю.О. Класифікація стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі. // Українська мова і література в школі. 1993. № 2. С.43-44.
13. Арешенков Ю.О. Місце інформативного мовлення в системі функціональних стилів // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Збірник наукових праць, присвячених пам’яті професора Cамійленка С.П.: Ч.ІІ. Запоріжжя: ЗДУ, 1996. С.125-128.
14. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 608 с.
15. Бабайцева В.В. Односоставные предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1968. 159 с.
16. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Т.3: Синтаксис. Пунктуация. М.: Просвещение, 1981. 271 с.
17. Багацько В.В. Явища еліпсу в мові сучасної української публіцистики: Аторефер. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Національна академія наук України. К., 2005. 16 с.
18. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
19. Баранник Д.Х. До питання про інформаційний стиль мови” // Мовознавство. 1967. № 6. С.3-10.
20. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. 1983. № 6. С.13-17.
21. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. 2001. № 3. С.41-47.
22. Бекетова О.В. Фігури повтору та організаційні форми аргументації в текстах публічної мови // Мовознавство. 1997. № 4-5. С.32-38.
23. Бекетова О.В. Фігури повтору як лінгвостилістичні засоби аргументації // Вісник Київ. держ. лінгв. ун-ту. Серія Філологія”. Вип.3. К., 1997. С.3-8.
24. Бекетова О.В. Структурно-семантичні та функціональні особливості фігур повтору в аргументативних текстах // Вісник Київ. держ. лінгв. ун-ту. Серія Філологія”. Вип.5. К., 1997. С.3-13.
25. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском литературном языке. М.: Высш. шк., 1967. 160 с.
26. Белый А. Мастерство Гоголя. М.: Высш. шк., 1934. 245 с.
27. Береговская Э.М. Экспрессивный синтаксис. Смоленск: СГПИ, 1984. 92 с.
28. Близниченко М.В. Повтор в функциональном синтаксисе современного английского языка // Вісник Київ. ун-ту. Серія іноземної філології. Вип.10. К., 1976. С.39-40.
29. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. 2002. №2-3. С.10-22.
30. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика в словнику мови і мовлення: Навч. посібник для студ. філологіч спец. / Ніжинський держ. пед. ун-т ім.. М.Гоголя. Ніжин: НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. 217 с.
31. Буслаев Ф.М. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
32. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Высш. шк., 1978. 183 с.
33. Валгина Н.С. Присоединительные конструкции в современном русском языке. М.: Высш. шк, 1964. 328 с.
34. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высш. шк., 1978. 440 с.
35. Валгина Н.С. Активные процессы в современном русском языке. Учебное пособие для студентов, обуч. по филологичному направлению. М.: Логос, 2001. 302 с.
36. Валгина Н.С. Теория текста: Учебное пособие. М.: Логос, 2004. 280 с.
37. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
38. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. М.: Рус. язык, 1982. 200 с.
39. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові. Дніпропетровськ, 1968. 158 с.
40. Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестник Моск. ун-та. Серия 9: Филология. 1992. №1. С.21-30.
41. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В., Колесник Г.М., Григораш А.М., Пустовіт Л.О., Пономарів О.Д., Анніна І.О. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. Відп. ред М.М.Пилинський. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
42. Виноградов А.А. К вопросу о дифференциации явлений парцелляции и динамического присоединения // Вопросы языкознания. 1981. №3. С.34-37.
43. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.; Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
44. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики// Вопросы языкознания. 1955. № 1. С.72-76.
45. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
46. Виноградов В.В. Стиль „Пиковой дамы” // О языке художественной прозы. М., 1980. С.23-34.
47. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. Изд. 3-е, испр. М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
48. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
49. Востоков В.В. Об экспрессивном, эмоциональном и субъективно-модальном значениях в предложении // Проблемы лексикологии и семасиологии русского языка. Уч.зап. МОПИ им. Н.К.Крупской. Тр. каф. рус. яз. Вып. 9. 1977. С.120-125.
50. Гаврилов В.С. О явлении синтаксического повтора как проблеме для исследования // Романское и германское языкозн.: Респ. межвуз. сб. Вып 14. Минск: Изд-во Минск. гос.пед.ин-т, 1984. С.49-53.
51. Гаврылюк А.В. Структурно-семантические и коммуникативно-функциональне особенности односоставных предложений в современном англ. языке. Автореф. дис. канд. филол. наук 10.02.04 / Киев. гос. пед. ин-т иностр. яз. К., 1987. 24 с.
52. Галкина-Федорук Е.Н. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию, посв. профессору МГУ акад. В.В.Виноградову. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. С.103-124.
53. Галкина-Федорук Е.Н. Современный русский язык: В 2 т. Изд-во Московского университета, 1964. Т.2: Морфология. Синтаксис. 638с.
54. Галкина-Федорук Е.Н., Горшкова Н.В., Шанский Н.Н. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 324 с.
55. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
56. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 345 с.
57. Гиндин С.И. Советская лингвистика текста. Некоторые проблемы и результаты (1948 1975) // Изв. АН СССР.: Сер. лит. и яз. 1977. Т.36. № 4. С.320-375.
58. Гладкий М. Наша газетна мова. К.: Дервидав, 1928. 178 с. (Фотопередрук з післямовою О.Горбача) Мюнхен: Вид-во українського вільного університету, 1992. 178 с.
59. Горохов В.М. Закономерности публицистического творчества. М.: Мысль, 1975. 187 с.
60. Грекова О.К. Виды значений повторяемости и средства их выражения// Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9: Филология. 1979. №2. С.37-48.
61. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 265 с.
62. Гуйванюк Н. Експресивний синтаксис: досягнення і проблеми // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Міжнародної наукової конференції / Укл.: Н.Гуйванюк (наук.ред) та ін. Чернівці: Рута, 2006. С.267- 275.
63. Гуменюк О. Експресивність лексичних засобів у мові та мовленні // Україністика: нові імена в науці: Зб. наук. праць. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. С.77-80.
64. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь: Синтаксис и лексика. М.: Международн. отношения, 1979. 134 с.
65. Долинин К.А. Стилистика французского языка. 2-е изд., дораб. М.: Просвещение, 1987. 303 с.
66. Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. Перемишль, 1923 і 1924 / Фотопередрук зі ст. Є.Пшеничного та післясловом О.Горбача. Мюнхен, 1993. 250 с.
67. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (просте речення; еквіваленти речення). К.: Наук. думка, 1973. 284 с.
68. Дудик П.С. Явища номінації, сегментації і контамінації в структурі речення // Синтаксис словосполучення і простого речення. К.: Наук. думка, 1975. С.43-52.
69. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. 368 с.
70. Дудик П.С. Видільні речення в сучасній українській літературній мові // Українська мова і література в школі. 1955. № 6. С.10-15.
71. Эпштейн М.Н. Идеология и язык (построение модели и осмысление дискурса) // Вопросы языкознания. 1991. № 6. С.34-39.
72. Жайворонок В.В. Вставлені речення та розділові знаки при них // Українська мова і література в школі. 1980. № 6. С.16-19.
73. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до середини дев’яностих років ХІХ ст.). К.: Наук. думка, 1963. 415 с.
74. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 304 с.
75. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч.2.: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
76. Загнітко А.П. Закономірності і напрями внутрішньореченнєвої актуалізації // Семантика і прагматика граматичних структур. Донецьк: ДонНУ, УЗМН, 1998. С.6-14.
77. Загнітко А.П. Актуальні проблеми текстової лінгвістики: закономірності внутрішньотекстової організації // Лінгвістичні студії. Вип. 5. Донецьк: ДонНУ, 1999. С.95-111.
78. Загнітко А. Семантика і прагматика вставлених одиниць в українському реченні // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 28. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. С.301-308.
79. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
80. Загнітко А. Синтаксична синоніміка і синтаксична деривація: Навчальний посібник. Донецьк: ДонНУ, 2003. 146 с.
81. Загнітко А. Лінгвістика тексту: Навчальний посібник. Донецьк: ДонНУ, 2003. 158 с.
82. Загнітко А. Структурні і семантичні різновиди українських синтаксичних інновацій // Лінгвістичні студії: Зб.наук.праць. Випуск 11. У 2-х ч. / Укл. А.Загнітко (наук.ред.) та ін. Ч.І. Донецьк: ДонНу, 2003. С.135-147.
83. Загнітко А. Синтаксичні зв’язки у внутрішній структурі українського простого речення // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т.5. Донецьк: Східний видавничий дім,2004. С. 144-153.
84. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Частина 2. Горлівка: ГДПІІМ, 2004. 254 с.
85. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Частина 3. Горлівка: ГДПІІМ, 2004. 266 с.
86. Загнітко А. Типологія внутрішньореченнєвих суб’єктно-об’єктних відношень // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Міжнародної наукової конференції / Укл.: Н.Гуйванюк (наук.ред) та ін. Чернівці: Рута, 2006. С.8-13.
87. Загнітко А. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник. Донецьк: ДонНу, 2006. 289 с.
88. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Поняття газетна мова” в працях Миколи Гладкого // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць: Зб.наук. праць / Укл. А.П.Загнітко (наук.ред) та ін. К.: ІЗМН, 1997. С.121-131.
89. Звєрєва О.С. Функціонування парцельованих конструкцій в сучасному російському поетичному мовленні (у порівнянні з українським): Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1998. 180 с.
90. Золотова Г.А. О перспективах синтаксических исследований // Изв. АН СССР. Сер. яз. и лит. 1986. Т.45. № 6. С.123-134.
91. Івкова Н.М. Членовані конструкції як засіб вираження експресивності в тексті // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2003. С.208-210.
92. Івкова Н.М. Функціонально-семантичне навантаження парцелятів у публіцистичних текстах // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 12 / Укл.: А. Загнітко та ін. Донецьк: ДонНУ, 2004. С.296-299.
93. Івкова Н.М. Способи текстової актуалізації // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка Т.5. Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. С.568 573.
94. Івкова Н.М. Структурно-семантичні різновиди лексичного повтору у публіцистичному тексті // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 34. Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2004. С.284-291.
95. Івкова Н.М. Називний теми як спосіб розчленування висловлення у публіцистичному тексті // Українське мовознавство: Зб. наук. праць. Вип. 29-30. К.: Видавничий Дім Д.Бураго, 2004. С.179-182.
96. Івкова Н.М. Структура та функціонально-семантична специфіка приєднувальних конструкцій у текстах публіцистичного стилю // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: Зб. наук. праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 13. Рівне: РДГУ, 2005. С.53-56.
97. Івкова Н.М. Еволюція поглядів на парцельовані та приєднувальні конструкції // Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Вип.78. 2005. С.64-72.
98. Івкова Н.М. Співмірність між парцельованими і приєднувальними конструкціями // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Лінгвістика: Зб. наук. праць. Вип. ІІ. Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. С.249-253.
99. Івкова Н.М. Різнорівневий характер засобів експресивізації публіцистичного мовлення // Східнослов’янська філологія: Зб. наук. праць. Вип. 7.: Мовознавство. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. С.155-160.
100. Івкова Н.М. Семантика вставних одиниць у публіцистичному тексті // Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук: Матеріали ІІІ міжрегіональної конференції молодих учених. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2005. С.74-77.
101. Иванчикова Е.А. Синтаксические предметы разговорной речи в современной публицистике // Русский язык в национальной школе. 1965. № 4. С.14-15.
102. Иванчикова Е.А. Парцелляция, ее коммуникативно-экспрессивные и синтаксические функции // Морфология и синтаксис современного русского литературного языка. М.: Наука, 1968. С.48-61.
103. Иванчикова Е.А. Лексический повтор как экспрессивный прием синтаксического распространения // Мысли о современном русском языке. М., 1969. С.57-66.
104. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. К.: Вища шк., 1985. 128 с.
105. Кадомцева Л.О. Граматичні форми ускладнення структури простого речення // Українська мова і література в школі. 1988. № 2. С.29-32.
106. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. 183 с.
107. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: НМКВО, 1992. 399 с.
108. Карп’юк Я. Проблема газетного тексту у працях українських лінгвістів у 1920 і н