ФІНАНСОВІ САНКЦІЇ ЗА АДМІНСТРАТИВНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................3

Розділ 1. Теоретико-правова характеристика фінансових санкцій

1.1 Санкції у механізмі правового регулювання та їх співвідношення з юридичною відповідальністю......................................................................12
1.2 Правова природа фінансових санкцій.......................................................33
1.3 Функції фінансових санкцій........................................................................47
1.4 Основні ознаки та види фінансових санкцій..............................................69
Висновки до розділу 1........................................................................................84

Розділ 2. Правове регулювання застосування фінансових санкцій

2.1 Підстави застосування фінансових санкцій.............................................90
2.2 Порядок застосування фінансових санкцій............................................119
2.3 Правозастосовчий орган як фактор впливу на ефективність застосування фінансових санкцій.........................................................................................154
2.4 Проблеми систематизації законодавства, що передбачає застосування фінансових санкцій.........................................................................................166

Висновки до розділу 2.....................................................................................182

Висновки…………………………………………………………….………..186
Список використаних джерел.........................................................................193

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбулись протягом останніх п’ятнадцяти років в Україні, обумовили перехід від планової економіки, заснованої на всебічному і всеохоплюючому державному управлінні всіма її сферами, до ринкової економіки, де основний вплив держави на економічні процеси опосередковується через державне регулювання. Визначальне місце в механізмі державного регулювання належить імперативному правовому регулюванню і, відповідно, засобам забезпечення реалізації відповідних імперативних приписів.
У свою чергу, найбільш поширеним і достатньо дійовим засобом державного регулювання завдяки їх універсальності, стали різноманітні фінансові санкції. На сьогодні практично жодна сфера правового регулювання, а особливо сфера господарської діяльності, не обходиться без використання фінансових санкцій.
Умовою ефективності будь-якої діяльності є дотримання принципу науковості при створенні її концептуальної та нормативної основи. Проте правове регулювання саме фінансових санкцій здійснюється певною мірою безсистемно, без урахування досягнень сучасної правової науки, що врешті решт не дає можливості досягти належного регулюючого впливу. За таких умов фінансові санкції перетворюються переважно на фіскальний інструмент держави при застосуванні якого нарахування сягають сотень тисяч, а іноді й декількох мільйонів гривен. Матеріальні втрати таких розмірів негативно відбиваються на фінансовому становищі суб’єктів господарювання аж до припинення їх діяльності. Виходячи з цього, виникає потреба дослідження такого потужного інструменту владного впливу як фінансові санкції, які потребують чіткого законодавчого регулювання, що є передумовою захисту інтересів як держави, так і громадян та юридичних осіб.
В діючому законодавстві, як правило, під фінансовими санкціями розуміються грошові стягнення, що застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у спрощеному, позасудовому порядку через реалізацію юрисдикційних повноважень органами виконавчої влади. Виходячи з того що, нормативні конструкції юридичної відповідальності в межах яких застосовуються вказані санкції, передбачено у великій кількості нормативно-правових актів (близько 50 законів та 500 підзаконних нормативно-правових актів) і, при цьому, ці заходи відповідальності мають цілу низку суттєвих спільних рис, існує нагальна потреба в упорядкуванні вказаних норм. Але здійснювані спроби систематизації відповідного законодавства свідчать про відсутність у розробників кодифікованих актів єдиної позиції щодо регулювання деліктних відносин з використанням фінансових санкцій.
Крім того, результати теоретичних досліджень стосовно правової природи фінансових санкцій різняться залежно від того, в межах якої галузі права вони здійснюються. При цьому спостерігаються спроби закріпити інститут фінансових санкцій або виключно за фінансовим правом, надаючи йому статусу фінансової відповідальності, або за господарським, розглядаючи їх в контексті господарської відповідальності.
В той самий час поза увагою значної частини дослідників залишається той факт, що застосування фінансових санкцій відбувається через діяльність органів виконавчої влади і тому необхідним є використання здобутків науки адміністративного права, розгляд фінансових санкцій в контексті адміністративно-правового регулювання.
Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена по-перше практичним значенням фінансових санкцій, як одного із інструментів адміністративно-правового регулювання, а по-друге, відсутністю єдиних поглядів на зміст і правову природу фінансових санкцій, що заважає формуванню концептуального підґрунтя для правового регулювання відносин, пов’язаних з їх застосуванням.
Тема дослідження безпосередньо пов’язана з реформуванням адміністративного права та розглядається в контексті Концепції адміністративної реформи в Україні, основні положення якої схвалені Указом Президента України від 22 липня 1998 р. "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" і яка, поряд з іншими заходами, передбачає реформування адміністративного законодавства та його складової – інституту адміністративної відповідальності.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали праці В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В. Коваля, В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, А.Т. Комзюка, В.П. Нагребельного, В.Л. Наумова, Т.О. Коломоєць, Д.М. Лук’янця, В.Ф. Опришка, І.А. Тимченко, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка та інших; російських вчених, що досліджували проблематику адміністративних стягнень, зокрема таких, як О.В. Агєєва, О.П. Альохін, Д.М. Бахрах, Ю.М. Козлов, Б.М. Лазарєв, І.І. Вєрємєєнко, М.І. Єропкін, А.П. Шергін, В.А. Юсупов та деякі інші.
Важливе значення для дисертаційного дослідження складають здобутки загальної теорії держави та права, а саме праці С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, І.С. Самощенко, О.Е. Лейста, Ю.О. Тихомирова, М.Х. Фаркушина та інших. Також було використано праці вчених в галузі фінансового права, зокрема, таких, як Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, М.В. Карасьова, Н.Ю. Пришва, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківський, Н.І. Хімічева та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001602), “Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007588).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення теоретичних підходів до визначення правової природи фінансових санкцій, визначення підстав, принципів і механізму їх застосування та підготовка пропозицій щодо удосконалення відповідної правотворчої діяльності та практики правозастосування.
Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження вирішуються такі завдання:
- з’ясувати місце санкцій в механізмі правового регулювання;
- визначити співвідношення понять „фінансова санкція” та „юридична відповідальність”, встановити характер взаємозв’язків між ними;
- з’ясувати правову природу фінансових санкцій їх місце серед кола санкцій, передбачених чинним законодавством, а також виділити ознаки, що характеризують родову належність відповідних санкцій до заходів адміністративної відповідальності;
- визначити доцільність виділення такого виду юридичної відповідальності, як фінансово-правова;
- визначити та охарактеризувати функції фінансових санкцій;
- охарактеризувати підстави застосування фінансових санкцій та виявити їх особливості;
- охарактеризувати процедури застосування фінансових санкцій та виявити їх особливості;
- визначити фактори, що впливають на ефективність застосування фінансових санкцій;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства, що передбачає застосування фінансових санкцій.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система юридичної відповідальності як сфера суспільних відносин, урегульованих адміністративно-деліктними нормами, в межах якої функціонують фінансові санкції.
Предметом дисертаційного дослідження є сутність і зміст фінансових санкцій, норми актів адміністративного законодавства України, якими вони регулюються, а також практика реалізації відповідних норм.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали, крім діалектичного як загального методу пізнання, формально юридичний, метод системно-структурного аналізу, порівняльно-правовий.
Основним серед сукупності даних методів при написанні дисертації був формально-юридичний метод, за допомогою якого досліджувалась правова природа фінансових санкцій, аналізувались правові норми, що регулюють відносини стосовно їх застосування. Метод системно-структурного аналізу надав можливість розглядати фінансові санкції як складову елементів механізму правового регулювання, загалом, так і адміністративно-деліктних відносин, зокрема. Порівняльно-правовий метод дозволяє досліджувати досвід правового регулювання юридичної відповідальності (адміністративної, фінансової) в інших країнах для раціонального використання в законодавстві Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, присвяченим комплексному аналізу правової природи фінансових санкцій, особливостей правовідносин, що виникають при їх застосуванні, проблем реалізації законодавства у цій сфері, у процесі якого обґрунтовуються і розкриваються поняття і зміст фінансових санкцій, визначаються ознаки фінансових санкцій, їх види, функції, підстави і порядок застосування, уточнюється зміст окремих понять та термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення відповідного законодавства.
У межах здійсненого дослідження одержані наступні результати, які мають наукову новизну або містять елементи такої новизни:
- запропоновано авторське розуміння фінансових санкцій, як заходів адміністративної відповідальності, що реалізуються через процедуру правозастосування в позасудовому порядку і які виражаються у застосуванні до юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, штрафу та/або пені за вчинене правопорушення;
- обґрунтовано положення про те, що фінансові санкції виступають як захід адміністративно відповідальності в різних галузях права (в тому числі фінансовому праві), тому є некоректним конструювати на їх основі окремий вид юридичної відповідальності – фінансову відповідальність, а фінансову відповідальність пропонується розглядати в двох аспектах, а саме як різновид адміністративної відповідальності і як застосування заходів юридичної відповідальності за порушення фінансового законодавства;
- доведено, що крім загальновизнаних каральної, превентивної та компенсаційної функцій, фінансовим санкціям притаманні інформативна та фіскальна функції. Інформативна функція полягає у донесені до учасників правовідносин інформації не лише про можливість покарання, а й про наявність дискреційних повноважень органу, що застосовує санкцію (коли санкція відносно визначена), ступінь суспільної небезпеки правопорушення – в залежності від розміру фінансових санкцій тощо; фіскальна функція полягає в тому що фінансові санкції є видом доходів публічних фондів грошових коштів;
- запропоновано наукові класифікації фінансових санкцій: за ступенем визначеності – на абсолютно визначені та відносно визначені; за способом охорони правопорядку – на штрафні та правовідновлюючі; у межах функціональної класифікації – на основні та додаткові; за підставою застосування: фінансові санкції за порушення законів, фінансові санкції за порушення договорів; за об’єктом державного управління де застосовуються фінансові санкції; за розрахунковими ознаками;
- обґрунтовано положення про те, що законодавчо закріплені склади правопорушень, які є підставами застосування фінансових санкцій, є трьохелементними. На відміну від класичного складу правопорушення у зазначених правопорушеннях відсутня суб’єктивна сторона;
- запропоновано визначення поняття правопорушення у сфері оподаткування як однієї з підстав застосування фінансових санкцій під яким пропонується розуміти протиправні, винні діяння суб’єктів податкових відносин (суб’єкта оподаткування, органу, що здійснює податковий контроль, іншого органу та (або) їх службових осіб тощо), що полягають у невиконанні або неналежному виконанні правил, установлених нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері оподаткування;
- дістали подальшого розвитку загальні принципи адміністративного процесу в контексті застосування фінансових санкцій, зокрема, принципу non bis in idem (недопущення подвійного покарання) – фінансові санкцій у вигляді штрафу і пені за одне правопорушення не повинні одночасно виконувати каральну (штрафну) функцію;
- запропоновано ефективність застосування фінансових санкцій визначати в контексті діяльності правозастосовчого органу, результати діяльності якого є підставою для об’єктивного оцінювання всіх факторів, що впливають на ефективність застосування фінансових санкцій;
- дістали подальшого розвитку підходи до визначення факторів, що впливають на ефективність застосування фінансових санкцій. Зокрема запропоновано розглядати: фактор правової норми (досконалість норм, що визначають правосуб‘єктність правозастосовчого органу і норм, що містять адміністративну санкцію, обґрунтованість адміністративної деліктолізації тощо); фактор правозастосовчого органу (нормативна урегульованість задач і функцій, адекватність і мобільність змін змісту діяльності органу тощо); фактор правопорушника (організаційно-правова природа юридичної особи, форма власності тощо); фактор об‘єкту правової охорони (за ступенем потенційної конфліктності інтересів).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України у сфері правового регулювання застосування фінансових санкцій. Сформульовані конкретні пропозиції щодо деяких розділів і статей відповідних нормативно-правових актів та законопроектів.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у подальшій науковій роботі за напрямами вивчення правової природи фінансових санкцій, фінансової відповідальності, адміністративних стягнень, адміністративної відповідальності, проблем вдосконалення діяльності адміністративно-юрисдикційних органів, а також у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Податкове право”, а також спецкурсів з адміністративної відповідальності.
Окремі положення дисертаційного дослідження можуть слугувати базою для подальших наукових досліджень проблемних питань адміністративної та фінансової відповідальності.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні положення та висновки дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях. Зокрема: Науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні: шляхи до європейської інтеграції“ (м. Київ, 14–15 лютого 2003 р.; тези опубліковані), Науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (м. Одеса, 23–24 травня 2003 р.; тези опубліковані), Науково-теоретичній конференції “Запорізькі правові читання. Санкції в праві” (м. Запоріжжя, 30 червня – 1 липня 2003 р.; тези опубліковані), Науково-теоретичній конференції “Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства” (м. Чернівці, 22–23 вересня 2003 р.; тези опубліковані), Науково-практичній конференції “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (м. Київ, 6–7 лютого 2004 р.; тези опубліковані), IV Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування” (міста Сімферополь, Ялта, 20–22 травня 2005 р.; тези опубліковані), V міжнародна науково-теоретична конференція: “Публичное, корпоративное, личное: проблемы конфликтности и перспективы консенсуальности” (м. Санкт-Петербург, 2–3 грудня 2005 р.; тези опубліковані) та ін.
Пропозиції і висновки запропоновані в дисертації в частині застосування фінансових санкції за порушення податкового законодавства були викладені у підготовленій у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Науковій записці “Зауваження та пропозиції до розділу XVII Проекту податкового кодексу України “Відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування” (у співавторстві).
Окремі положення дисертації знайшли своє відображення в розробленій автором програмі навчального курсу “Муніципальне фінансове право” і використовуються під час викладання однойменного курсу в Академії муніципального управління (м. Київ), а також під час викладання навчальної дисципліни “Актуальні проблеми адміністративного права” в Київському університеті права НАН України.
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у десяти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань дослідження і складається із вступу, двох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, в тому числі список використаних джерел 22 сторінки (250 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правової природи, характерних ознак, підстав та принципів застосування фінансових санкцій, дозволяє автору зробити наступні висновки:

1. Правові категорії „санкція„ та „юридична відповідальність” є тісно пов’язаними. Зв’язує їх те, що елемент правової норми під назвою „санкція” часто містить вказівку на міру юридичної відповідальності, яка застосовується за порушення правила, викладеного у диспозиції цієї норми. Але, далеко не кожна санкція за змістом є мірою саме юридичної відповідальності, а міра юридичної відповідальності не завжди відображається у санкції правової норми. В адміністративному праві, в санкціях норм можуть міститись не міри адміністративної відповідальності, а інші заходи адміністративного примусу, наприклад заходи адміністративного припинення і, крім того, в окремих випадках одна санкція, що містить міру адміністративної відповідальності може забезпечувати велику кількість диспозицій.

2. В контексті сучасного українського законодавства фінансові санкції представляють собою виражені у грошовій формі заходи примусового впливу на порушників норм різних галузей права, які застосовуються переважно в адміністративному порядку, що дає підстави вважати застосування фінансових санкцій проявом адміністративної відповідальності. При цьому фінансові санкції як міра юридичної відповідальності не можуть ототожнюватись з фінансово-правовою відповідальністю, яка представляє собою прояви різних видів юридичної відповідальності у сфері фінансових відносин.

3. За своєю формою санкція є елементом правової норми, а за змістом – мірою державного примусу, що належить застосувати в результаті реалізації санкції. У свою чергу, термін „фінансова санкція” відображає змістовну характеристику елементу норми права і вказує на те, що захід державного примусу, що міститься у санкції норми, передбачає застосування стягнення виключно у грошовій формі.

4. Виходячи із аналізу чинного законодавства України, термін “фінансові санкції” завжди використовується як узагальнюючий для позначення примусових заходів впливу зміст яких полягає у позбавленні правопорушника певної суми грошей, а конкретні види фінансових санкцій визначаються в залежності від способу обчислення, а іноді від особливостей застосування або інших ознак.

5. Порівняння фінансових санкцій з іншими примусовими заходами, що полягають у стягненні з правопорушників певних грошових сум, дає можливість стверджувати, що фінансовими санкціями слід вважати заходи впливу примусового характеру, які реалізуються через процедуру правозастосування в позасудовому порядку і які виражаються у позбавленні особи, до якої вони застосовані, певної суми грошей, що є мірою юридичної відповідальності та наслідком вчинення цією особою передбаченого законом правопорушення.

6. Фінансовими санкціями як заходами адміністративної відповідальності, є штраф і пеня, що реалізуються через процедуру правозастосування в позасудовому (адміністративному) порядку і застосовуються до юридичних осіб (фізичних осіб-підприємців) за вчинене правопорушення.

7. За своєю правовою природою фінансові санкції є мірою адміністративної відповідальності. Тому, виділення на основі особливостей фінансових санкцій окремого виду юридичної відповідальності – фінансової є недоречним, оскільки ці особливості не відображають характерних рис такого виду відповідальності, які були б відмінними від ознак адміністративної відповідальності.

8. В широкому розумінні під фінансовими санкціями можна також розуміти міру різних видів юридичної відповідальності, що міститься у санкції, як елементі структури фінансово-правової норми, які містяться, зокрема у КпАП України, Кримінальному Кодексі України, Бюджетному Кодексі України тощо.

9. Фінансова санкція як елемент фінансово-правової норми є тим елементом, який зв’язує норми фінансового права з нормами інших галузей права, дає можливість використати можливості їх нормативних конструкцій та інститутів для досягнення цілей фінансово-правового регулювання. Основне місце серед цих інститутів належить інститутам різних видів юридичної відповідальності, об’єднаних в межах узагальненої категорії „фінансова відповідальність”.

10. Основними функціями фінансових санкцій є інформативна, каральна, превентивна, фіскальна, стимулююча. Інформативна функція фінансових санкцій полягає у донесені до учасників правовідносин інформації не лише про можливість покарання, а й про наявність дискреційних повноважень органу, що застосовує санкцію (коли санкція відносно визначена), ступінь суспільної небезпеки від вчинення правопорушення – в залежності від розміру фінансових санкцій та інше. Фіскальна функція полягає в тому, що фінансові санкції є видом доходу публічних фондів грошових коштів.

11. Основними ознаками фінансових санкцій, які відображають їх кількісні і якісні характеристики є: формальні, розрахункові та процесуальні ознаки. Формальні ознаки відображають спосіб накладення фінансових санкцій. За формальними ознаками фінансові санкції поділяються на санкції нарахування і санкції вилучення. Санкції нарахування, це фінансові санкції, розмір яких визначається по встановленому законодавцем алгоритму. Такими, зокрема можна вважати штраф і пеню. Для санкцій вилучення характерним є те, що певна грошова сума підлягає вилученню з огляду на її походження. Такою, зокрема можна вважати вилучення незаконно отриманого доходу.

12. Розрахункові ознаки фінансових санкцій вказують на певні базові параметри або розрахункові одиниці, відносно яких визначається розмір застосовуваних фінансових санкцій. Так, для визначення розміру фінансових санкцій у вигляді штрафу, що накладається на юридичних осіб, крім традиційного визначення розміру штрафу на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, використовуються різні методи, зміст яких залежить від параметрів господарської діяльності юридичної особи.

13. За ступенем визначеності фінансові санкції поділяють на:
- абсолютно-визначені, тобто такі, що не можуть бути зменшені чи збільшені органом, що їх застосовує;
- відносно-визначені, тобто такі, які мають вищу та нижчу межу розміру;
- фінансові санкції як складові кумулятивних санкцій (такі, що включають в себе заходи юридичної відповідальності різного роду).
14. Підставами застосування фінансових санкцій за законодавством України виступають переважно правопорушення юридичних осіб, об’єктивна сторона яких полягає в протиправних діях або бездіяльності, а також може проявлятись у вигляді протиправного стану або цивільно-правового делікту. Суб’єктивна сторона правопорушення юридичної особи у конструкціях відповідних складів, як правило відсутня і склад такого правопорушення є трьохелементним – об’єкт, об’єктивна сторона і суб’єкт. В той же час в окремих нормативних актах зустрічається згадування про вину, в тому числі, й юридичних осіб, але визначення поняття вини та способів її практичного встановлення, відсутні.

15. Розглядаючи податкові правопорушення як підставу застосування фінансових санкцій пропонується правопорушеннями у сфері оподаткування визнавати протиправні, винні діяння суб’єктів податкових відносин (суб’єкта оподаткування, органу, що здійснює податковий контроль, іншого органу та (або) їх службових осіб тощо), що полягають у невиконанні або неналежному виконанні правил, установлених нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері оподаткування. При цьому пропонується встановлення презумпції вини юридичної особи у вчиненні податкового правопорушення, тобто юридична особа вважається винною у вчиненні податкового правопорушення, якщо не наведе доказів того, що вчинення нею правопорушення у сфері оподаткування сталося внаслідок причин, що не залежали від волі і свідомості фізичних осіб, які входять до її складу або виконують відповідні обов’язки в її інтересах за договором.

16. Особливості порядку (процедури) застосування фінансових санкцій визначаються наступними факторами:
- особливості форм і методів контролю, в процесі якого виявляється правопорушення;
- особливостями правового статусу органів, уповноважених застосовувати фінансові санкції;
- наявністю окремих підзаконних нормативно-правових актів, які визначають процедури застосування фінансових санкцій.

17. Процесуальними підставами для розгляду справи про правопорушення і подальшого застосування фінансових санкцій найчастіше виступають, як правило акти складені уповноваженими органами за результатами різноманітних перевірок, а в деяких випадках протоколи про правопорушення. Порядок розгляду справ про правопорушення і застосування за них фінансових санкцій, як правило, суттєво не відрізняється від провадження у справах про адміністративні правопорушення.

18. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій може здійснюватись як в адміністративному, так і в судовому порядку з перевагою останнього, а виконання рішень про застосування фінансових санкцій може здійснюватись декількома способами, а саме:
- добровільне виконання;
- примусове виконання за рішенням суду;
- примусове виконання через безспірне списання коштів уповноваженими органами;
- примусове виконання за допомогою Державної виконавчої служби.

19. Привертає увагу в порядку застосування фінансових санкцій подальший розвиток загальних принципів адміністративного процесу, зокрема, принципу “non bis in idem” (недопущення подвійного покарання). В контексті реалізації цього принципу, фінансові санкцій у вигляді штрафу і пені за одне правопорушення не повинні виконувати каральну (штрафну) функцію. Принцип невідворотності застосування фінансових санкцій, що є гарантією належного захисту публічних інтересів, рівності, недискримінації суб’єктів господарювання, а також є дієвим превентивним чинником. Для реалізації цього принципу пропонується законодавчо закріпити обмеження диспозитивності у вирішенні питання щодо застосування фінансових санкцій з позитивним зобов’язуванням уповноваженого суб’єкта до належної реакції на факт вчинення правопорушення.

20. В контексті дослідження факторів ефективності фінансових санкцій пропонується доповнення їх переліку факторами з якісно новим змістом деяких з них, зокрема:
- фактор правової норми (досконалість норм, що визначають правосуб‘єктність правозастосовчого органу і норм, що містять адміністративну санкцію, обґрунтованість адміністративної деліктолізації тощо);
- фактор правозастосовчого органу (нормативна урегульованість задач і функцій, адекватність і мобільність змін змісту діяльності органу тощо);
- фактор правопорушника (організаційно-правова природа юридичної особи, форма власності тощо);
- фактор об‘єкту правової охорони.

21. В сучасних умовах розвитку законодавства, яким передбачається застосування фінансових санкцій відсутні єдина концепція застосування цього заходу впливу. Як діюче законодавство, так і проекти Податкового Кодексу України та Кодексу України про адміністративні проступки не узгоджені між собою, а іноді суперечать один одному, що однозначно буде викликати проблеми із практичною реалізацією відповідних норм.
Систематизація законодавства яким передбачається застосування фінансових санкцій має відбуватися в руслі загальної кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність. При цьому необхідним є створення Кодексу про адміністративну відповідальність, в якому будуть визначені, в контексті загальної нормативної конструкції адміністративної відповідальності, і основні засади застосування фінансових санкцій з урахуванням особливостей як фізичних, так і юридичних осіб. В той же час в галузевих кодексах, таких як Податковий або Митний Кодекс слід звернути увагу на тільки на особливості застосування фінансових санкцій за відповідні правопорушення та визначення складів відповідних правопорушень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С. 364.
. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С. 364-465.
. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – С. 269.
. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – С. 270.
. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – С. 270.
. Марченко М.Н. Теория государства и права. Учебно-методическое пособие. – М.: Зерцало-М, 2001. – С. 386-387.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 12.
. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юридическая литература, 1976. – С. 68.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 17.
. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. л-ра, 1961. – С. 157-160.
. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 82.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962. – С. 20 -22.
. Лук’янець Д.М. Підстави класифікації юридичної відповідальності // Право України. – 2005. – № 9. – С. 31.
. Мотовилокер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж, 1990. – С. 16.
. Мотовилокер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж, 1990. – С. 9.
. Мотовилокер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж, 1990. – С. 10.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 21.
. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 82.
. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 83-84, 87.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 12.
. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. л-ра., 1976. – С. 130.
. Тихомиров Ю.А. О правилах законодательной техники // Журнал российского права. – 1999. – № 11. – С. 112.
. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С. 107-108.
. Федоров С. Финансово-правовые санкции: проблемы применения // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 37.
. Федоров С. Цитована праця, С. 37-38.
. Федоров С. Цитована праця, С. 38.
. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963. – С. 178.
. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. – Х.: Легас, 2003. – С. 27.
. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. – Х.: Легас, 2003. – С. 25.
. Орлюк О.П. Фінансове право. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – С. 45.
. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Cт. 218.
. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51197-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481195-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000, № 1805-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 22. – Ст. 105.
. Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж, 1991. – C. 101.
. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – C. 689.
. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – C. 240.
. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. Т. 1. – Свердловск, 1972. – C. 371.
. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. л-ра., 1976. – C. 85.
. Теория государства и права. Учебник / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. – М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – C. 418.
. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник / За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – C. 204.
. Лук’янець Д. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 11.
. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 № 1805-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 22. – Ст. 105.
. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994, № 4004-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Cт. 218.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 9.07.2003 № 1058-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.
. Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21.02.1992 № 2146-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 23. – Ст. 333.
. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 28. – Ст. 205.
. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» від 17.01.2002 № 2953-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 17. – Ст. 121.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 9.07.2003 № 1058-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.
. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 39. – Ст. 510.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 28. – Ст. 205.
. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436- IV // Офіційний вісник України вiд 28.03. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України вiд 28.03. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.
. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР від 1984 (додаток до № 51). – Ст. 1122.
. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. Закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; за ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ–Харків: Юрінком-Інтер – Право, 2002. – С. 315-316; Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – С. 242.
. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И.Химичевой. – М.: БЕК, 1995. – С. 499.
. Хаменушко И.О. О правовой природе финансовых санкций // Юридический мир. – 1997. – № 1. – С. 49.
. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 85.
. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред Я.М.Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Ін-юре, 2003. – С. 83-109.
. Кримінальне право України: Загальна частина / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ–Харків: Юрінком-Інтер, 2002. – С. 27.
. Трудове право України: Академ. курс / А.Ю.Бабаскін, Ю.В.Баранюк, С.В.Дріжчана та ін.; За заг. ред. Хуторян Н.М. – К.: АСК, 2004. – С. 446-469.
. Трудове право України: Академ. курс / А.Ю.Бабаскін, Ю.В.Баранюк, С.В.Дріжчана та ін.; За заг. ред. Хуторян Н.М. – К.:АСК, 2004. – С. 410.
. Докладно див.: Рішення Конституційного Суду України № 1-22/2001 від 30.05.2001 «Справа про відповідальність юридичних осіб».
. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право / Наукова доповідь за заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К., 2001. – С. 44.
. Адмінстративне право України. Академічний курс / Підручник. У 2-х т. – Т. 1. Загальна частина / Редколегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – С. 466.
. Бахрак Д.Н. Административное право: Учебник. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1997. – С. 47.
. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 39. – Ст. 510.
. Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24.06.2004 № 1870-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 47. – Ст. 513.
. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 № 1805-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
. Указ Президента України від 12 червня 1995 № 434/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Cт. 218.
. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/519 // Офіційний вісник України вiд 04.01.2002. – № 51. – Ст. 2324.
. Положення про порядок встановлення розмірів та накладання штрафів на підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт, затверджене Постановою КМУ від 29.06.1996 № 708.
. Порядок застосування державними органами у справах захисту прав споживачів фінансових санкцій за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» затверджено наказом Держспоживзахисту від 24.09.1996 № 36.
. Зуб И. О правовой природе финансовых санкций // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 2. – С. 9.
. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Х.: Консум, 1997. – С. 204.
. Папаика А., Белинский Е., Коростей В. Ответственность юридических лиц – субъектов предпринимательской деятельности по новому налоговому законодательству // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 1. – С. 15; Щербанюк О. Громадяни як суб’єкти податкових правовідносин. – Чернівці: РУТА, 2000. – С. 169-171 та ін.
. Старилов Ю.Н. Нарушение налогового законодательства и юридическая ответственность. – Воронеж: ИПФ «Воронеж», 1995. – С. 16-17.
. Адмінстративне право України. Академічний курс / Підручник: У двох томах. Т. 1. Загальна частина / Редколегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – С. 414.
. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія / За заг. ред. В.К.Шкарупи. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – С. 256-257.
. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. л-ра., 1976. – С. 95.
. Братусь С.Н. Цитована праця, С. 117.
. Братусь С.Н. Цитована праця С. 102.
. Кечекьян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Изд. АН СССР, 1958. – С. 60.
. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 48.
. Адмінстративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. Т. 1. Загальна частина / Редколегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – С. 411-414.
. Лейст О. Санкции в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1962. – С. 28-29.
. Загородний Б. Правомерность применения к гражданам – предпринимателям административной ответственности и финансовых санкций за одно правонарушение // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). – 1999. – № 1-2. – С. 62; Лысенко В. Финансовые санкции и Конституция Украины // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). – 1999. – № 40. – С. 36-37; Попов Ю. Вина – обязательное условие применения финансовых санкций // Бизнес (Бухгалтерия, право, налоги, консультации). – 1999. – № 21. – С. 111.
. Кротюк В., Іоффе А., Лук’янець Д.Фінансові санкції та адміністративна відповідальність // Право України. – 2000. – № 5. – С. 31.
. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) // Право України. – 2000. – № 1. – С. 25.
. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. л-ра., 1976. – С. 145.
. Пишний А.Г. Поняття фінансово-правової санкції / Проблеми фінансового права. – Чернівці, 1996. – Вип. 2. – С. 81.
. Гетьманцев Д.О. Банківська таємниця: особливості її нормативно-правового регулювання в Україні та в законодавстві зарубіжних країн: Автореф ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – С. 15.
. Хаменушко И.В. О правовой природе финансовых санкций // Юридический мир. – 1997. – № 1. – С. 46-50.
. Винницкий Д.В. Предмет и система финансового права на современном этапе / Материалы научной конференции «Финансовое право на рубеже веков» // Правоведение. – 2002. – № 5. – С. 42.
. Філософський словник / За ред В.І.Шинкарука. – К., 1973. – С. 563-564.
. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М.Прохорова. – М., 1989. – С. 1453.
. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. л-ра., 1981.  С. 81-82.
. Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 10-11. – Ст. 86.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Фінансове право / За ред. Л.К.Воронової і Д.А.Бекерської. – К.: Вентурі, 1995. – С. 113.
. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
. Малеин Н.С. Об институте юридической ответственности // Ответственность как предмет исследования. – Тарту, 1982. – С. 3.
. Овсиенко В.В. Проблемы возмещения убытков хозяйственном праве: Автореф. ... дис. канд. юрид. наук. – Х., 1972. – С. 25.
. Нам К. Ответственность за нарушение обязательств: теория и законодательство // Хозяйство и право. – 1997. – № 4. – С. 133.
. Канзафарова И.С. Гражданско-правовая ответственность (основные положения). – Одесса: Астропринт, 1998. – С. 20.
. Новошицкий А.Н. Эффективность выполнения системой санкций компенсационной функции. – Донецк, 1975. – С. 4-6.
. Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. – М.: Юрид. л-ра., 1950. – С. 126.
. Мороз Є.С. Загальні засади відповідальності за вчинення податкових правопорушень у Проекті податкового кодексу України // Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення. Збірник наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф. 1-2 грудня 2000 р. – Ч. 2. – Ірпінь, 2001. – С. 204.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Общая теория государства и права / Под ред. М.Н.Марченко. Т. 2. – М., 1998. – С. 602.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 14. – Ст. 71.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 9.07.2003 № 1058-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.
. Имыкшенова Е. Пеня как способ обеспечения исполнения обязанности по уплате налогов (сборов) // Хозяйство и право. – 2004. – № 2. – С. 106.
. Старилов Ю.Н. Нарушение налогового законодательства и юридическая ответственность. – Воронеж, 1995. – С. 11.
. Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный, расширенный) / Под ред. А.В.Бризгалина. – М., 1998. – Ст. 340; Налоговое право: Учебное пособие / Под ред. С.Г.Пепеляева. – М.: ИД ФБК ПРЕСС, 2000. – С. 402.
. Соловьев В. Правовосстановительная ответственность частного субъекта в налоговом законодательстве // Хозяйство и право. – 2002. – № 4. – С. 93.
. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – С. 449.
. Юткина Т.Ф. Налоговедение от реформы к реформе. – М., 1999. – С. 81.
. Ткаченко Т.А., Каламбет С.В. Розвиток філософії оподаткування на основі визначення податкового потенціалу // Фінанси України. – 2001. – № 1. – С. 32.
. Харенко М.В. Правові основи виконання Державного бюджету України: Автореф. ... дис. канд. юрид. наук. – К., 2001. – С. 7.
. Карпенко Ігор. Плани народу // Бізнес. – 2003. – № 4(523). – С. 83.
. Євтеев В.С. Обоснование реального несения убытков // Гражданин и право. – 2001. – № 2(8). – С. 15.
. Сидорова Н.В. Теоретичні основи бюджетного права. – Х., 1998. – С. 39.
. Новошицкий А.Н. Эффективность выполнения системой санкций компенсационной функции. – Донецк, 1975. – С. 6.
. Стрельников В.В. Пеня – санкция нормы налогового права // Финансовое право. – 2001. – № 2. – С. 52.
. Демидов О.А. Напрямки підвищення відповідальності платників за своєчасність сплати податків // Збірник наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф. 1-2 грудня 2000 р. – Ч. 1. – Ірпінь, 2001. – С. 132-133.
. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. л-ра., 1968. – С. 124.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. – М.: Статут, 1999. – С. 194.
. Овсиенко В.В. Проблемы возмещения убытков в хозяйственном праве: Автореф. ... дис. канд. юрид. наук. – Х., 1972. – С. 25.
. Вопросы ответственности за налоговые правонарушения в зарубежной судебной практике конституционного контроля (на материалах Бюллетеня судебной практики конституционного контроля Венецианской комиссии Совета Европы), Решение от 24 февраля 1994 г. О штрафе за налоговые правонарушения («Банденун против Франции») // Право и политика. – 2001. – № 8. – С. 110.
. Лейст О.Є. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 33.
. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 № 1682 III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
. Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 № 2346 // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 29. – Ст. 137.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09. 1999 № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51197-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические аспекты). – М.: Юрид. л-ра., 1981. – С. 60.
. Федоров С. Финансово-правовые санкции: проблемы применения // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 37.
. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 № 509-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51197-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481195-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
. Закон України «Про ветеринарну медицину» від 15.11.2001 № 2775-III // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» від 17.01.2002 № 2953-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 17. – Ст. 121.
. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93// Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 22.12.1995 № 493/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
. Закон України «Про ветеринарну медицину» від 15.11.2001 № 2775-III // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
. Закон України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 № 74/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 30. – Ст. 283.
. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 2364-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
. Закон України «Про захист прав споживачів» від 15.12.1993 № 3682-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 28. – Ст. 205.
. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIIЗУ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М., 1997. – С. 525.
. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М., 1996. – С. 424.
. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
. Бюджетний кодекс України від 21.02.2006 № 2542-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитув