ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ТОПОНІМІЇ ГОЛОГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГРЯДИ ТА МАЛОГО ПОЛІССЯ.

Краткое описание

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Таранова Наталія Богданівна
УДК 911.2:373.21

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ТОПОНІМІЇ ГОЛОГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГРЯДИ ТА МАЛОГО ПОЛІССЯ.

11.00.01 фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Свинко Йосип Михайлович
кандидат геолого-мінералогічних наук,
професор

Тернопіль 2003

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ТОПОНІМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ........................................11
1.1. Географічні основи вивчення топонімів..................................................................11
1.2. Розвиток топоніміки як закономірно організованої системи...........................23
1.3. Методика топонімічних досліджень..........................................................................28
Висновки до розділу 1.............................................................................................................35
РОЗДІЛ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТОПОНІМІЇ ГОЛО-ГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГРЯДИ ТА МАЛОГО ПОЛІССЯ.....................................37
2.1. Топонімічні класифікації................................................................................................37
2.2. Стратиграфія топонімів..................................................................................................42
2.3. Топонімічні форманти.....................................................................................................47
2.4. Трансформація географічних назв..............................................................................60
2.5. Народна географічна термінологія у топонімії ГологороКременецької гряди та Малого Полісся...............................................................................................66
Висновки до розділу 2.............................................................................................................75
РОЗДІЛ 3. ГЕОГРАФОТОПОНІМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ГОЛО-ГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГРЯДИ ТА МАЛОГО ПОЛІССЯ.....................................77
3.1 Фізико-географічні умови як чинники формування топонімів.........................77
3.2. Топоніми, пов’язані з географічним середовищем:...........................................119
3.2.1. Топоніми, пов’язані з рельєфно-ландшафтними особливостями території.........................................................................................................................120
3.2.2. Топоніми, пов’язані зі структурою і властивостями ґрунтів......................127
3.2.3. Топоніми, пов’язані з гідрологічними властивостями території...............129
3.2.4. Топоніми, пов’язані з назвами рослинного світу............................................134
3.2.5. Топоніми, пов’язані з назвами тваринного світу.............................................141
3.2.6. Топоніми, пов’язані з типами поселень..............................................................144
3.3. Топоніми, пов’язані з розвитком матеріальної і духовної культури, суспільнополітичним ладом та соціальноекономічними відно-синами................................................................................................................................147
3.3.1 Топоніми, пов’язані з способом обробітку землі, сільськогос-подарськими угіддями і земельними мірами....................................................148
3.3.2. Топоніми, пов’язані з ремеслом і промисловістю...................................150
3.3.3. Топоніми, пов’язані з типами поселень..............................................................155
3.3.4. Топоніми, пов’язані зі шляхами сполучення....................................................157
3.3.5. Топоніми, пов’язані з іншими елементами географічного середо-вища.................................................................................................................................159
3.3.6. Патронімічні назви або антропоніми...................................................................161
3.3.7. Топоніми, пов’язані з етнічною структурою населення...............................162
3.3.8. Топоніми релігійно-культового знасення..........................................................164
Висновки до розділу 3...........................................................................................................168
ВИСНОВКИ......................................................................................................................................170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................................173
ДОДАТКИ..........................................................................................................................................182

Вступ

Наше дослідження присвячено вивченню топонімії Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся, де збережені унікальні архаїчні джерела для визначення часу і напрямків заселення цієї частини України, яка не тільки не була об’єктом монографічних топонімічних досліджень, але й не використовувалася як об’єкт спеціальних ґрунтовних розвідок. Дана досліджувана територія знаходиться у західній частині України. Як уже було вище сказано, що територія Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся включає в себе три адміністративні області України. Це, перш за все, Тернопільська область (входять три північні райони: Кременецький, Шумський і Зборівський), по-друге Рівненська область (Радзивилівський, Дубнівський, Острозький), і по-третє це Львівська область із такими районами: Буський, Пустомитівський, Кам’янка-Бузький, Жовківський, Сокальський, Золочівський, Бродовський і Радехівський. У даній роботі розглядають походження, семантичне значення та інформативність назв форм рельєфу, річок і поселень досліджуваної території. На чисельному фактичному матеріалі показано, яку важливу і різноманітну інформацію вони несуть і як вона може бути використана в науковій праці дослідника, навчально-виховній роботі викладача й учителя, краєзнавця і туриста.
Актуальність теми. У географічних назвах відбито реалії минулих епох, що дозволяє використовувати їх у якості „документів” під час географічних, історичних, лінгвістичних та інших досліджень. Однак отримання достовірної інформації забеспечується лише науково обгрунтованим поясненням кожної геогафічної назви. Формування географічних назв Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся відбулося під дією реально існуючих чинників, вивчення яких дозволяє з’ясувати важливі закономірності та регіональні особливості виникнення найменувань.
Особливу роль у назвотворенні відіграє природне середовище. Оскільки антропогенний вплив на природу став важливим чинником ландшафтогенезу, то актуальним завданням ландшафтознавства є дослідження еволюції ландшафтного комплексу від початкового його стану до сучасного. Топоніміка дає змогу зробити глибокий екскурс до первинного стану природних ландшафтів, які людина застала на зорі освоєння певної території.
Актуальним також є підвищення інтересу молоді до історичного минулого рідного краю, до збереження і вивчення пам’яток природи, матеріальної і духовної культури народу. В цьому аспекті значну роботу зі збереження історичних найменувань на географічних картах світу проводить Організація Об’єднаних націй, при якій створена група зі стандартизації географічних назв на національному та регіональному рівнях. Для забезпечення оптимальної роботи цієї групи потрібні регіональні топоніміко-географічні дослідження.
Дослідження топонімії України до недавнього часу проводилися в основному за певними територіями, найчастіше — за окремими адміністративними одиницями (областями). Найдосконаліше на цей час вивчена лише ойконімія Буковини, Рівенщини, Дніпро-Бузького межиріччя, північно-східної Одещини і Тернопільщини (праці А.Бевзенко, Я.Залеського, Ю.Карпенка, В.Лободи, Я.Пури). Спеціальні монографічні дослідження присвячені назвам населених пунктів трьох історико-етнографічних територій Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини (С.Грабець, Я.Рудницький, З.Штібер). Ойконімія інших регіонів України або не досліджувалася зовсім, або аналізувалася принагідно у статтях, доповідях на наукових конференціях та в дисертаційних роботах (К.Галас, Т.Поляруш, Є.Черняхівська, та ін.). Монографічно досліджувалися тільки українські ойконіми на -ичі, -івці, -инці, а також відантропонімні ойконіми Карпат і Прикарпаття (М.Демчук, О.Купчинський, М.Худаш та). Вивченню гідронімії Західного Поділля присвячена дисертаційна робота Я. Редькви. Тобто дослідження топоніміки велися в основному шляхом монографічного аналізу окремих назв. Щоб отримати поглиблену інформацію для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння територій, виявлення ареалів рослин і тварин, потрібно, перш за все, дослідити їх сукупність, сформовану під впливом конкретних географічних або історичних умов, тобто топонімічні ландшафти. З огляду на це, назви населених пунктів у нашій роботі розглядаються у тісному зв’язку з назвами навколишніх об’єктів та ландшафтів, у яких нерідко містяться відповіді на поставлені питання.
Географічні назви України, поряд з їх лінгвістичними дослідженнями, потребують значної уваги географічних та історичних дисциплін. Зважаючи на це, аналіз фізико-географічної зумовленості топонімів північного краю Поділля і Малого Полісся є актуальним завданням.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася як складова програми науково-дослідних робіт кафедри фізичної географії географічного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Використання топоніміки в науковій роботі географічного факультету ТДПУ є новим напрямком досліджень. З метою реалізації цієї програми до зборання місцевих географічних назв та народної географічної термінології і створення топонімічних каталогів залучалися студенти, а зібрані та опрацьовані матеріали використовувались у науковій і краєзнавчій роботі викладачів і студентів факультету. Це створює передумови для введення топоніміки до навчальних програм, спецкурсів і спецсемінарів, підвищення її суспільного і наукового іміджу.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз топонімії Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся від найдавніших часів до наших днів, виявлення особливостей розвитку української топонімічної системи, з’ясування фізико-географічних закономірностей формування топонімікону Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся, виділення географо-топонімічних районів та встановлення зв’язку географічних назв із різноманітними соціально-історичними, етнічними, природно-географічними та іншими явищами, процесами та об’єктами.
Для досягнення цієї мети в роботі поставлені і вирішені такі завдання:
1) удосконалення теоретичних і методичних засад географічного дослідження топонімії;
2) історико-географічний та етимологічний аналіз усіх топонімів Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся від часу їх перших фіксацій до наших днів та встановлення основних принципів, за якими здійснювалося найменування поселень досліджуваної території;
3) класифікація топонімічних назв, з’ясування частоти і географії основних топонімічних моделей на території Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся в різні історичні періоди давньоукраїнський (княжий), староукраїнський та новоукраїнський;
4) виявлення значення семантичних груп топонімії Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся і проведення лінгво-географічного аналізу формантних особливостей регіону;
5) окреслення ареалів поширення як архаїчних, так і найбільш продуктивних (відносно пізніх) топонімічних типів, оцінювання масштабів трансформації географічних назв;
6) встановлення (на базі кількісних параметрів) закономірностей розташування географо-топонімічних систем Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся.
Об’єктом дослідження виступають топонімічні ландшафти Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся.
Предметом дослідження є чинники виникнення, закономірності формування і розвитку в регіоні як окремих географічних назв, так і топонімічних систем. Топонімічною системою називаємо закономірно складений на даній території комплекс назв форм рельєфу, ботанічних, зоогеографічних, водних, геологічних і ландшафтних об’єктів та поселень різних типів, який відображає як її природні умови, так і риси етносу, його господарську діяльність, культуру, традиції.
Методи дослідження. В основу системного аналізу топонімічних ландшафтів Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся покладена методика комплексних досліджень ланшафтів і відображення їхніх властивостей у топонімах. Вона включала систему методів аналізу і синтезу топонімічних ландшафтів різних типів і топонімів:
1) етимологічний метод (реконструкція первинного значення кожного топоніма);
2) порівняльний історико-географічний метод (виявлення на основі архівних даних та писемних джерел зародження кожного топоніма, його розвитку і трансформації, соціального середовища, що зумовило появу назви, а також встановлення часу виникнення назви та умов заселення території);
3) формантний (словотвірний) та лексико-семантичний методи (дали можливість судити про однотипність геграфічних назв на основі повторення однакових елементів у них або ж і цілих лексем);
4) картографічний метод та метод експедиційних досліджень, які дозволили виявити і наочно відобразити поширення моделей топонімічних ландшафтів у регіоні (продуктивність словотвірних суфіксів, зв’язок топонімів із природними та соціально-економічними умовами);
5) важливим для виділення фізико-географічних особливостей території був метод географічного та історико-ландшафтного аналізу і синтезу.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є першим регіональним дослідженням, де об’єктом спеціального вивчення виступали топонімічні ландшафти Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся, в якому поглиблені теоретичні засади географічних досліджень топонімів і топонімічних ландшафтів. На основі дослідження назв поселень Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся простежено розвиток регіональної топонімічної системи. Врахувавши семантично-словотвірну структуру топонімів, у дисертації запропоновано власну класифікацію українських топонімів, відмінну від семантичної класифікації [164] і структурної [159]. Обгрунтовано методику комплексного аналізу топонімів, що базується на врахуванні критеріїв виникнення назв, їх діахронічному вивченні. Такий підхід дав можливість переглянути існуючий та запропонувати нові етимології цілого ряду назв найдавніших поселень Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся, обгрунтувати стратиграфію основних словотвірних типів цього регіону епохи давньоукраїнського, староукраїнського та новоукраїнського періодів. Здійснена оцінка продуктивності певних структурних моделей у різні століття, виявлені тенденції та причини її змін.
Практичне значення отриманих результатів. Наукова цінність отриманих результатів полягає у поповненні і збагаченні географічного краєзнавства і регіонального ландшафтознавства результатами дослідження топонімів і топонімічних ландшафтів на базі ландшафтознавчого підходу. Отримані дані можуть використовуватися для оптимізації використання людиною природних ресурсів, реконструкції ареалів поширення рослин і тварин у минулому, оцінки масштабів зміни річок та інших гідрологічних об’єктів, вивчення рослинного і тваринного світу, грунтів і ландшафтів, географії ремесел і промислів, змін етнічного складу населення і міграційних процесів, уточнення відносного віку поселень, оцінки ступеня антропогенної трансформації ландшафтів тощо.
Результати дослідження можуть бути використані для створення топонімічного словника, підготовки посібників і підручників з географічної топоніміки тощо.
Виявлення географічних закономірностей топонімії дозволяє уникнути помилкових етимологічних назв і тим самим вводить у фізичну географію важливі інформативні джерела щодо давніх природних умов, особливостей ландшафтів у минулому. Це може бути використано при розробці географічних прогнозів розвитку природньо-господарських систем території, реалізації програми геоекологічного моніторингу цього регіону.
Особистий внесок автора. При написанні дисертації автором особисто зібрано і проаналізовано різноманітний дані: архівні, статистичні, картографічні, літературні і польові, а на основі всебічного опрацювання і систематизації зібраної інформації створено серію оригінальних різномаштабних географо-топонімічних картосхем. За кількісним аналізом топонімічних назв виділено географо-топонімічні райони досліджуваної території; за кадастровими картами залучено назви невеликих геооб’єктів, якими є мікротопоніми. Мікротопоніми відображають явища та процеси, які в топонімах нівелюються або зовсім не фіксуються. Є декілька методик збирання та опрацювання мікротопонімів. Оптимальною вважаємо методику Б.Лящука (1993). Цікаву розширену методику або „квестіонар” подає М.Кордуба (1924). Його опрацювання ми використали для дослідження мікротопонімів досліджуваної території. Однією з властивостей мікротопонімів є зв’язок із народною географічною термінологією (НГТ), на що вказували М.Солнцев (1963, 1970), Б.Лящук (1993), І.Чеховський (1996) та інші. Цей зв’язок полягає в утворенні назв мікрооб’єктів у формі власних географічних назв на грунті НГТ.
Ми визначили основні відмінності між мікротопонімами, топонімами і макротопонімами: ступені стійкості та мінливості; розмір геооб’єкту, якому надається назва; кількісне співвідношення назв на одиницю площі. Їх подібність має дві головні риси: індивідуальність кожної назви того чи іншого геооб’єкта; семантична невідповідність більшості назв, що позначають особливості природних ландшафтів, їх якостями на сучасному етапі.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження й основні наукові положення роботи доповідалися на наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Географічна наука і освіта в Україні: погляд у ХХІ століття” (Тернопіль, 2002); Міжнародній науковій конференції „Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003); Міжнародній науково-теоретичній конференції „Антропогенна географія й ландшафтознавство у ХХ і ХХІ сторіччях” (Вінниця, 2003); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу географічного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1999 2003).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 статей у фахових виданнях (загальним обсягом 2,5 друкованих аркушів), затверджених ВАК України, одному збірнику наукових праць, одних тезах конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Сформовані в різні історичні епохи географічні найменування зберігають інформацію про добу свого виникнення, яка є цінною для реконструкції ландшафтів минулого, виявлення зниклих ареалів рослин і тварин, вивчення особливостей заселення та господарського використання території людиною, зміни ландшафтів. Результати топонімічних досліджень важливі для багатьох наук: географії, історії, археології, мовознавства та інших.
2. Найефективнішими методами дослідження топонімії є системний, етимологічний, порівняльно-історичний, формантний і картографічний, аналіз топонімічних ландшафтів.
3. Формування топонімікону будь-якої території відбувається під впливом певних географічних закономірностей. У топонімії Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся особливо помітним є зв’язок географічних назв із ландшафтно-географічними умовами місцевості. Вплив природного середовища був настільки значним, що спостерігається тісний зв’язок між розташуванням топонімічних та фізико-географічних районів, тобто, доцільно виділяти топонімічні ландшафти. Зокрема, топонімія Гологоро-Кременецької гряди, де в силу природних умов був неможливим розвиток землеробства, майже на 80% складається з найменувань, які пов’язані з іменами та прізвищами людей. А територія Малого Полісся відображає особливості рельєфу, водних об’єктів, рослинного і тваринного світу місцевості. Це зумовлено специфікою господарського використання території, придатної для збиральництва, мисливства, рибальства, скотарства. Природні об’єкти виконували роль орієнтирів та служили ресурсами сировини. Формування топонімії Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся відбувалося паралельно з перетворенням з природних ландшафтів на сільськогосподарські угіддя. Сприятливі грунтово-кліматичні умови регіону зумовили наявність тут районів суцільного землеробського освоєння. Це відбилось у топонімії, яка закріпила в назвах населених пунктів імена поселенців та власників полів. Відантропонімні назви складають тут 60% топонімікону. Пам’ять про природні об’єкти збереглась в основному в мікротопонімах типу Діброва, Грабина, Хвоїна, на місці яких сьогодні існують поля, сіножаті тощо.
4. Регіональне вивчення етимології топонімів у межах окремо взятої топонімічної системи показало перспективність та засвідчило високу ефективність аналізу ландшафтів і природних умов Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся для розуміння причин формування в цьому регіоні новочасних та архаїчних топоутворень слов’янського та неслов’янського походження.
5. Етимологічний аналіз свідчить про різночасовий та різномовний характер походження географічних назв при абсолютній перевазі автохтонного слов’янського мовного елемента, який формував топонімічну систему Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся ще із праслов’янського періоду (через посередництво прото- і староукраїнського періоду) і до сучасних назв.
6. Дослідження виявило присутність на цій території польського етнічного елемента та його відбиття в системі номінації топонімів у період XVIII початку XX ст., який, однак, не наклав суттєвих відбитків на топонімію даної території.
7. Дослідження топонімії Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся є одним з видів регіональних топонімічних досліджень, які на сучасному етапі ведуться у різних країнах. Незважаючи на значні труднощі, регіональні топонімічні дослідження дуже корисні й потрібні для розв’язання цілої низки актуальних проблем ландшафтознавства і топоніміки. Усього в роботі проаналізовано 3112 топонімів, з них 2302 назви міст, сіл, хуторів і 810 назви частин населених пунктів. В основу характеристики топонімів Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся покладено структурно-генетичний принцип, а при класифікації цих географічних назв взято до уваги зв’язок топонімів з явищами і фактами природного довкілля (ландшафтів та їх компонентів) і життя народу.
8. Топонімічні назви Гологоро-Кременецької гряди і Малого Полісся, які пов’язані з географічним середовищем, є продуктом ряду епох. Ця група назв існує, як свідчать історичні джерела, уже з XIVст. Їх ми поділили на два види: 1) топоніми, утворені від слів, що означають географічні реалії; 2) топоніми, утворені від антропонімів, пов’язаних з географічним середовищем. Загальна кількість цих топонімів становить 2302 назви, тобто 33,1 % від усієї кількості топонімів досліджуваної території. З них 28,6 % припадає на назви першого виду і лише 4,5 % на назви другого виду. У межах першого виду назв найчисельнішою виявилась група топонімів, утворених від назв рослинного світу; друге місце займають топоніми, пов’язані з рельєфно-ландшафтними особливостями; третє топоніми, пов’язані з гідрологічними властивостями; інші групи назв зустрічаються у меншій кількості. Переважна більшість поселень Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся має українську типологічну генезу. Кількість топонімів, утворених на базі слів, запозичених з мов інших народів (польської, німецької, угорської), є незначною.
Таким чином, топонімія не скупчення випадкових назв, а закономірний комплекс, топонімічний ландшафт, результат складного розвитку і взаємодії географічного ландшафту та суспільсьства, складність якого випливає з багатогранності історичного розвитку природно-антропогенного ландшафту. Різноаспектність, розмаїття топонімічного ландшафту можуть бути зрозумілими тільки при комплексному підході до топоніміки. Використання топоніміки в історико-географічних дослідженнях почались раніше, ніж були вивчені її основні закономірності, а це породило недовіру до неї як до джерела пізнання. Щоб зробити топоніміку більш надійним інформаційним джерелом про географічне середовище, потрібно з’ясувати її можливості і обгрунтувати схеми застосування отриманих даних у географії, основних її закономірностей. Результати цих досліджень викладено в даній роботі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акты, изданные Виленскою археографическою комиссией. Вильна, 1888. Т. ХIV. 624 с.
2. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комисcиею. Спб., 1846-1853. - Т.1-5.
3. Агеева Р.А. Происхождение имён рек и озёр /Отв. ред. Э.М.Мурзаев. Москва: Наука, 1985. 144 с.
4. Архив Юго-Западной Росии, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, подольском и волынском генерал-губернаторе. - К., 1859-1914.-ч.I-VII (перша цифра означає частину, друга том).
5. Адміністративно-територіальний поділ Волині Х ст.-1939.: Довідник ДАВО.-Луцьк, 1982. 236 с.
6. Бабишин С. Д. Топоніміка в позакласній роботі з географії. - К.: Рад. школа, 1968. 93 с.
7. Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. К.: Наук. думка, 1972. 242 с.
8. Берг Л.С. О русской географической терминологии / Землеведение: Кн. IV. Москва, 1915.
9. Берг Л.C. Критические заметки о топонимических взглядах В.А.Никонова // Географическая среда и географические названия / Сб. ст. ‑ Ленинград, 1974. С. 5-10.
10. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 2. Прозвіщы, утвораныя ад апелятыунай лексікі. Мінск: Навука і тэхніка, 1969. 508 с.
11. Богуцький А.Б., Свинко Й.М. Антропогенові денудаційні поверхні Малого Полісся //ДАН УРСР. Серія Б. Геологія, геофізика, хімія, біологія. 1982. ‑ № 6. С. 5-8.
12. Бодуэн-де-Куртенє. О древнепольском языке до ХIV ст, Лейпциг, 1870.
13. Бондарук Г.П. История формантного метода в топонимике //Развитие методов топонимических исследований /Отв. ред. Поспелов Е.М. Москва: Наука, 1970. С. 19-25.
14. Бучко Д.Г. Ойконіми Покуття: Автореф.дис.докт.філол.наук. Чернівці, 1992. с. 35.
15. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів: Світ, 1990. 144 с.
16. Василюк Л.Л. П.А.Тутковський дослідник народної географічної термінології //Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: Зб.наук.праць. Луцьк: Надстир’я, 1988. С. 28-29.
17. Василюк Л.Л. Роль топонімії в історико-ландшафтних дослідженнях Волині //Інформаційний вісник Академії наук вищої школи України: Зб. наук.праць. Додаток до випуску № 14 / Редкол.: В.Ф.Іванов (гол.ред.) та ін. Київ, 1997. С. 29-36.
18. Василюк Л.Л. Фізико-географічна зумовленість топонімії Волинської області: Автореф. дис.канд.географ.наук. Київ, 2000. 17 с.
19. Василюк Л.Л. Топонімічна спадщина П.А.Тутковського // Наукові записки аспірантів: Зб.наук.праць. Вип.2. Луцьк, 1997. С. 9-12.
20. Вербич С.О. Гідронімія басейну Верхнього Дністра. Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1998. 16 с.
21. Винокур І.С., Трубчанінов С.В. Давня і середньовічна історія України: Навч. посібник. К.: Глобус, 1996. 224 с.
22. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
23. Войшвилло Е.К. Понятия. Москва, 1967. С. 133.
24. Географический энциклопедический словарь: понятия и термины //Гл. ред. А.Ф.Трешников. Москва: Советская энциклопедия, 1988. 432 с.
25. Географическо-статистический словарь Российской империи //Сост. по поручению имперского русского географического об-ва дейст. член об-ва П.Семёнов при содействии членов В.Зверинского, Н.Филипова и Р.Маака. Спб., 1963. Т.2. 987 с.
26. Географічна енциклопедія України: В 3 т. К.: Укр. Рад. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989-1993.
27. Горбаневский М.В. В мире имен и названий. Москва: Знание, 1987. 192 с.
28. Горпинич В.О. Сучасні словотворчі тенденції в розвитку мікрогідронімії Сумщини // Питання гідроніміки. К., 1971. С.99-104.
29. Горская М.О. О географических названиях. Учебное пособие для студентов географ. ф-тов: Омск, 1970. 147 с.
30. Грінченко Б. Словарь української мови (Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко): В 4т.-К.: Наук. думка, 1996-1997.
31. Греко Б.Д. Киевская Русь. Москва, 1953.
32. Грушевський М.С. Історія України Руси: В 11 т.,12 кн. Т.1: До початку ХI віку. К.: Наук. думка, 1994. 649 с.
33. Грушко Е.А., Медведев Ю.М. Словарь славянской мифологии. Нижний Новгород: Русский купец, 1996. 480 с.
34. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХIV-ХVcт., 1958. 298 с.
35. Енциклопедія українознавства /За ред. В.Кубійовича. ТТ. 1-6. Львів, 1993-1996.
36. Етимологічний словник української мови: В 7 т. /За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1982-1988. Т. 1-3.
37. Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд /Под. ред. О.Н.Трубачева. Москва: Наука, 1974-1996. Вып. 1-23.
38. Жекулин В.С. Историческая география: Предмет и методы. Ленинград: Наука, 1982. 224 с.
39. Железняк І.М. Роль і місце ономастичних досліджень у студіях з східнослов’янського етногенезу //Ономастика України та етногенез східних слов’ян НАН України. Ін-т української мови. К., 1998. С. 3-17.
40. Железняк І.М. Гідроніми України як джерело відновлення деяких гідрогеографічних термінів //Мовознавство. 1979. №4. С.46-52.
41. Журба О.І. Київська археографічна комісія 1843-1921: Нарис історії і діяльності. К.: Наук. думка, 1993. 187 с.
42. Жучкевич В.А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Минск: Изд. БГУ, 1974. 448 с.
43. Жучкевич В.А. Общая топонимика. Минск: Высшая школа, 1980. 287 с.
44. Жучкевич В.А. Общие и региональные географичские закономерности топонимики: Автореф. дис. д-ра геогр. наук. Минск, 1970. 34 с.
45. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2 кн. Львів: Світ, 1994. 472 с.
46. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів: Світ, 1993. 176 с.
47. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні: Наук.-попул.ст., розвідки /Передм. В.Р.Коломийця. К.: Молодь, 1989. 304 с.
48. Єврорегіон Буг.: Волинська область /Редактори: Клімчук Б.П., Луцишин П.В., Лажнік В.Й. Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин.ун-ту, 1997. 448 с.
49. Исаченко А.Г., Ляпников А.А. Природа мира: Ландшафты. Москва: Мысль, 1989. 504 с.
50. Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. К.: Голов. редакція УРЕ АН УРСР, 1957-1979. 26 т.
51. Історія релігії в Україні: У 10 т. /Редкол.: А.Колодний (голова) та ін. Т.1.: Дохристиянські вірування, прийняття християнства. К.: Укр. Центр духовн. культури, 1996. 384 с.
52. Карпенко О.П. З історії гідронімії Полісся //Питання історичної ономастики. К.: Наук. думка, 1994.
53. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К.: Наук.думка, 1973.
54. Карпенко О.П. Лисі гори: генезис семантики //Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. К.: Наук. думка, 1992. С. 138-145.
55. Кисловский С. Топонимика в процессе обучения географии: Методическая разработка для учителей географии VII-IХ кл. Ленинград, Ленингр. пед.ин-тута. им. А.И.Герцена, 1968. 32 с.
56. Книга Большому Чертежу: памятник ХVIIст. /Подгот. к печати и ред. К.И.Сербиной. Москва-Ленинград: Изд.АН СССР, 1950. 230 с.
57. Козак Д. Дуліби: пошуки генези //Минуле і сучасне Волині: О.Цинкаловський і край. М-ли 1Х наук. історико-краєзн.конф. Луцьк, 1998. С. 151-154.
58. Козлова Р.М. Структура праславянского слова (праславянское слово в генетическом гнезде). Гомель, 1997. 412 с.
59. Кондаков Н.И. Логика. Москва, 1954. С. 145.
60. Кордуба М.М. Що кажуть нам назви осель? Львів, 1938.
61. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західно-волинських говірок //Українська діалектна лексика: Зб. наук. праць.К.: Наук. думка, 1987.С. 62-267.
62. Куйбіда Н.Б. Топоніми, пов’язані з характером рельєфу Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся //Наукові записки аспірантів: Зб. наук. праць.Вип.2. Тернопіль,2001.С.49-53.
63. Куйбіда-Таранова Н.Б. Топоніми Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся, які пов’язані з рослинним світом //Наукові записки аспірантів: Зб. наук. праць. Вип.1. Тернопіль,2002. С.38-43.
64. Культура і побут населення України //Навч. посібник В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. К.: Либідь, 1993. 288с.
65. Купчинський О.А. Найдавніші слав’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень: Географічні назви на ичі. К., 1981.
66. Лесів М. Українські говірки в Польщі. Варшава: Вид-во Український архів”, 1997. 496 с.
67. Лук’янчук Р. Прізвиська Волині (на матеріалі Волинської області) //Філологічні студії: Зб. наук. праць. ип.4. Луцьк, 1998. С.117-123.
68. Лобода В.В. Назви населених пунктів Правобужжя //Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власні назви і відтопонімні утворення Бузького межиріччя. К., 1975. С.76-137.
69. Лозко Г.С. Іменослов: імена слов’янські, історичні та міфологічні. К.: Свагор, 1998.176с.
70. Любимова .Л., Мурзаев Э.М. Топонимические свидетельства географических условий прошлого Русской равнины //В кн. Современные проблемы географии. Москва: Наука, 1964. С.303-309.
71. Лящук Б.Ф. Географічні назви Українських Карпат і прилеглих територій: Навч. посібник, ‑ К., 1993. 202с.
72. Маринич А.М. Геоморфология Южного Полесья. К.: Изд-во Киев.ун-та, 1963. 252 с.
73. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апелятивов: наименования рельефов. //Полесье. М., 1968. с. 206-255.
74. Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты. Москва: Мысль, 1978. 86 с.
75. Мольчак Я.О., Ільїй Л.В. Загальне землезнавство: Навч.посібник. Луцьк: Вежа, 1997. 232 с.
76. Сьогодні, Завтра. Вид. 2-е, переробл. і доп. Київ-Луцьк, 1998. 388с.
77. Мурзаев Э.М. Очерки топонимики. Москва: Мысль, 1974. 382с.
78. Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. Москва: Мысль, 1984. 653 с.
79. Мурзаев Э.М. Топонимика и ландшафты прошлого //Вопросы географии, Сб. 110. Москва, 1979. ‑ С.11-18.
80. Мурзаев Э.М. География в названиях. //Изд. 2-е, перераб., доп. Москва: Наука, 1982. 177 с.
81. Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К.: В-во Київ. ун-ту, 1955. 531 с.
82. Невская Л.Г. Балтийская географическая терминология (К семантической типологии). Москва: Наука, 197. 228 с.
83. Никонов В.А. Две волны в топонимии Полесья //Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. Москва: Наука, 1968. С.193-205.
84. Никонов В.А. Введение в топонимику. Москва: Наука, 1965. 180 с.
85. Никонов А. Послевоенные работы по топонимике в славянских странах. В кн.: Славянское языковедение. Москва, 1960. С. 99.
86. Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови: (Правобережне Полісся). К.: Наук. думка, 1979.
87. Ольховой Я.И. К происхождению топонима Дрогобыч: Докл. и сообщ. Львов. отд. Географ. о-ва УССР за 1964. Львов, с. 74-76.
88. Орлов А. Происхождение названий русских и некоторых западноевропейских рек, городов и местностей. Бельск, 1907.IV430 с.
89. Памятники, изданные Временною комисиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольськом и Волынском гинерал-губернаторе. К., 1846-1859. Т. 1-4.
90. Повість врем’яних літ: Літопис (за Іпатським списком) //Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В.Яременка. К.: Рад.письменник, 1990. 558 с.
91. Подольская Н.В. О развитии отечественной топонимической терминологии //Развитие методо-топонимических исследований. /Отв. ред. Е.М.Поспелов. Москва: Наука, 1970. С.46-55.
92. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука, 1978. 199 с.
93. Полесье. Материальная культура /В.К.Бондарчук, Р.Ф.Кирчив, Е.И.Матейко и др. /Редкол.: В.К.Бондарчик (отв.ред.) и др. К.: Наук. думка, 1988. 345 с.
94. Попов А.И. Названия народов СССР. Введение в этнонимику. Ленинград: Наука, Ленинград. отд-ение. 170 с
95. Попов А.И. Об историческом методе в топонимических исследованиях //Развитие методов топонимических исследований /Отв. ред. Е.М.Поспелов. Москва: Наука, 1970. С.25-38.
96. Посацька-Черняхівська Є.М. Спроби картографування топонімії Львівщини //Ономастика. К., 1966. С. 37-43.
97. Поспелов Е.М. Относительная достоверность названий на старинных картах //Развитие методов топонимических исследований /Отв. ред. Е.М.Поспелов. Москва: Наука, 1970. С.91-99.
98. Поспелов Е.М. Топонимика в школьной географии: Пособие для учителей. Москва: Просвещение, 1981. 143 с.
99. . Природа Рівненської області (За ред. К.І. Геренчука). Львів.: Видавниче об’єднання Вища школа”, 1976. 156 с.
100. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование /Маринич А.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г., /Отв. ред. Маринич А.М. К.: Наук. думка, 1985. 224 с.
101. Природа Украинской ССР. Растительный мир /Андриенко Т.Л., Блюм О.Б., Вассер С.П. и др.; /Отв. ред. Шеляг-Сосонко Ю.Р. К.: Наук.думка, 1985.
102. Пришляк В. Шляхи сполучення на Західному Поліссі ХVI-ХVIII cт. Полісся: етнікос, традиції, культура. Луцьк: Вежа, 1997. С.73-80.
103. Пура Я.О. Походження назв населених пунктів Ровенщини. Львів: Світ, 1990. 144 с.
104. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. Москва: Наука, 1987. 782 с.
105. Ричка В.М. За літописним рядком: Історичні оповіді про Київську Русь. К.: Рад. шк., 1991. 206 с.
106. Руководство для собирания топонимов, микротопонимов, местных географических терминов и построения топонимических карточек центральных областей европейской части СССР /Составители: Г.П.Бондарук, Н.В.Подольская, Е.М.Поспелов. Москва, 1970. 16 с.
107. Русско-украинский словарь. Москва, 1948. С.229.
108. Свинко Й.М. Основные черты новейшей техтонике северной части Подолии. Материалы по четверт. периоду Украины. К.: Наук. думка, 1974. С. 376-486 с.
109. Седов В. Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. Москва: Наука, 1970. 200с.
110. Скарлато Г. Захоплююча географія: Навч.посібник. К.: Альтерпрес, 1998. 414с.
111. Сергеев И.В. Тайна географических названий. Москва, 1963. 283с.
112. Скорлото Г. Захоплюючий геогр. навч. посыбник. К.: Альтеррес, 1998. 414с.
113. Словник гідронімів України. К.: Наук. думка, 1979. 780с.
114. Словник староукраїнської мови ХIV-ХVст. /Ред. Л.Л.Гумецька, І.М.Керницький. К.: Наук.думка, 1977-1978. Т.1-2.
115. Соціально-економічна географія України: Навч.посібник /За ред. проф. Шаблія О.І. Львів: Світ. 1994. 608 с.
116. Степанков В.С. Аграрна політика Богдана Хмельницького 1648-1657 //Феодалізм на Україні: Зб. наук. праць /АН УРСР, Інститут історії. Ред. кол. В.А.Смолій (відп.ред). та ін. К.: Наук. думка, 1990. С.52-65.
117. Стрижак О.С. Етнонімія Геродотової Скіфії. К.: Наук. думка, 1988.
118. Стрижак О.С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії: У пошуках Русі /АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1991. 223 с.
119. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология: Вопросы теории. Москва: Наука, 1989. 246 с.
120. Суперанская А.В. Что такое топонимика. Москва: Наука, 1985. 177с.
121. Суперанская А.В. Введение в топонимику. Москва, 1965. С.24.
122. Суперанская А.В. Против упрощенства в топонимике. Вопросы географии, 1962. № 58. С. 151-153.
123. Теодорович М. Волынь в описаниях городов, местечок и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и др. отношениях. Т.5: Ковельский уезд, Почаев, 1903. 560 с.
124. Теодорович Н.Н. Городь Владимір Волынской губерніи вь связи сь историей Волынской иерархии: в память девятисотлетнего юбилея Волынской Епархии. Почаев, 1893. 269 с.
125. Толочко П.П. Від Русі до України: Вибрані науково-популярні крит. та публіцистичні праці. К.: Абрис, 1997. 400 с.
126. Толстой Н.И. Славянская географическая терминология: семасиологические этюды. Москва: Наука, 1969.-216с.
127. Торгівля на Україні, ХIV середина ХVII ст.: Волинь і Наддніпрянщина /АН УРСР, Археографічна комісія та ін.; Упоряд. В.М.Кравченко, Н.М. Яковенко. К.: Наук.думка, 1990. 408 с.
128. Трубачов О.Н. Названия рек Правобережной Украины: Словообразование. Этимология. Этническая интерпретация. Москва: Наука, 1968. 289 с.
129. Тупиков .М. Словарь древнерусских личных собственных имен //Записки Отделения русской и славянской археологии Импер. русского археологического общества, Спб., 1903. Т.6. С.86-914.
130. Тутковский П.А. Зональность ландшафтов и почв Волынской губернии //Труды общества исследователей Волыни. Житомир, 1910. Т.11. ‑ С.143-165.
131. Тутковский П.А. Побережье реки Львы (географическое и геологическое описание) //Труды общества исследователей Волыни. ‑ К.; 1915. Т.13.Вып.1.С.13-77.
132. Тутковський П.А. Словник геологічної термінології (проект). К.: Держвидав УРСР, 1923. 201 с.
133. Тутковский П.А. Юго-Западный край: Естественно-исторические и географически очерки. Вып. 2. К.: Тип. Кульженко, 1895. 56 с.
134. Удалов В.Л., Зубович В.С. Цілісно-системний метод пізнання, дослідження і практичної діяльності. Кн. 1. Луцьк, 1996. 138 с.
135. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія /Упор., прим. та біогр. нариси А.П.Пономарьова, Т.В. Косміної, О.О.Боряк, вст. ст. А.П.Пономарьова, ‑ К.: Либідь. 1991. 640 с.
136. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка /Пер. с немецкого и доп. О.Н.Трубачева; под ред. В.А.Ларина. 2-е изд. стереотип. Москва: Прогресс, 1986-1987. Т.1-4.
137. Фізична географія Української РСР /Маринич О.М., Ланько А.І., Щербань М.І., Шищенко П.Г., Відп. рд. О.М. Маринич. К.: Вища школа, 1982. 232 с.
138. Франко І. Причинки до історії України-Русі. ч.1, Львів, 1912. С.191.
139. Худаш М.Л. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів. К.: Наукова думка, 1995·. 462 с.
140. Худаш М.Л. Ландшафтні назви в пам’ятках української актової мови ХIV- ХV ст. //Дослідження і матеріали з української мови. К., 1962. Т. 5. С.143-158.
141. Хрестоматія давньої української літератури. К., 1949.‑ С. 74.
142. Цілуйко К.К. Топоніміка Полтавщини як джерело історії краю //Полтавсько-київський діалект основа української національної мови. К., 1954. С. 141-165.
143. Цілуйко К.К. Топонімія Покровського району Дніпропетровської області /Мовознавство. Т.14. К.: АН УРСР, 1957.
144. Черепанова С.О. Топонімічна стратиграфія Східного Полісся України /Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С.121- 131.
145. Черняхівська Є.М. Словотворча структура топонімічних назв Львівщини //Питання українського мовознавства. Львів, 1960. Кн. 4. С. 144-149.
146. Чертков О. Етнонім Україна” індоєвропейський /Космос Древньої України. Трипілля Троянь: Мітологія. Філософія. Етногенез. /Упор., вступ, стаття, прим. В.Довгича. К., 1992. С.271-272.
147. Чучка П.П. Власні назви в історичному словнику загального типу //Наук.вісник Ужгородського ун-ту: Серія Філологія. Ономастичні студії”. 1996. ‑ №2. С.35-42.
148. Чучка П.П. Взаємозв’язки антропонімів та зоонімів Закарпаття з гідронімією Карпат //Питання гідроніміки. К., 1971. С. 81-86.
149. Шульгач В.П. Геліомний ландшафт західноукраїнського Полісся //Ономастика України та етногенез східних слов’ян. К., 1998. С.106-132.
150. Шульгач В.П. Гідронімія басейну Стиру. К.: Наук. думка 1993. 142 с.
151. Шульгач В.П. Декілька фрагментів з української лімнології //Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С.32-44.
152. Шульгач .П. Праслав’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). К., 1998. 368 с.
153. Яценко Б. Пам’ятка України-Русі V-IX ст. /У кн. Велесовакнига: Легенди. Міфи. Думи. Скрижалі буття українського народу 1 тис. до н.е. 1 тис. н.д. /Упорядк., ритм. переклад, підгот. автентичного тексту, довід. мат. Б.Яценка /Заг. ред. В.Довгича. К.:Індоєвропа, 7503 (1995). С.233-261.
154. Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. Lwow. 1868-1935. Т.1. 1-25.
155. Borek H. Zachodniostowianskie nazwy topograficzne z formanten -ьn. Wroclaw, 1968.
156. Bruckner A. Slownik etymologiczny jezyka polskiego. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1957. 807 s.
157. Hrabec S. Nazwy geograficzne Huculszyzny. Krakow: Pol. Akad. Umiejeth., 1950. XI + 261 s.
158. Mochek Etymolog