Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова (XIX-XX ст.)

Краткое описание

Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського
На правах рукопису
Карпяк Андрій Ярославович
УДК 788.5:78.03 (477)
Флейтове мистецтво в музичній
культурі Львова (XIX-XX ст.)
Спеціальність 17.00.03. Музичне мистецтво
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства, професор
Апатський Володимир Миколайович
Київ 2002

2
ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................5
ПЕРЕДМОВА......................................................................................................9
РОЗДІЛ 1.
РОЗКВІТ ФЛЕЙТОВОГО ВИКОНАВСТВА У ЛЬВОВІ
В КІНЦІ XVIII ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ..................................................11
1.1.Політична та культурна ситуація кінця XVIII I пол. XIX ст.
Флейта в театрі, концертному житті та побуті.
Знаменитий львівський флейтист М. Яцковський..........................12
1.2.Гастрольні виступи у Львові флейтистів та
виконавців на духових інструментах..............................................36
1.3.Огляд флейтового репертуару. Фантазія
на теми з опер Ернані” та Ріголетто” Д. Верді
для флейти та фортепіано Й. Рукгабера..........................................46
1.4.Вихідці зі Львова Франц та Карл Доплери
видатні європейські музиканти......................................................52
1.4.1.Дитинство та юність Франца і Карла Доплерів....................53
1.4.2. Творча діяльність Доплерів у Будапешті.
Гастрольні поїздки...............................................................61
1.4.3. Брати Доплери та видатні діячі світової культури...............69
1.4.4. А. Ф. Доплер. Пасторальна угорська фантазія оп. 26...........72
1.4.5. Польські національні мотиви в творчості Ф. Доплера.........78
1.4.6. Німецький період творчості братів Доплерів........................81
3
РОЗДІЛ 2.
ЛЬВІВСЬКІ ФЛЕЙТИСТИ (ВИКОНАВЦІ ТА ВИКЛАДАЧІ)
У ПЕРІОД 1854 - 1939 РР............................................................................86
2.1.Флейта у консерваторії Галицького
Музичного Товариства та в інших
вищих музичних закладах Львова..................................................87
2.2.Виконавці на духових інструментах
першого львівського філармонічного оркестру..............................101
2.3.Флейтові твори львівських композиторів.
Духові оркестри в місті, виготовлення
духових інструментів. Технічні
можливості нових флейт та їх різновидності...............................104
РОЗДІЛ 3.
СУЧАСНА ЛЬВІВСЬКА ФЛЕЙТОВА ШКОЛА
ТА ЇЇ НАЙЯСКРАВІШІ ПРЕДСТАВНИКИ.................................................112
3.1.Федір Семенович Прохачов (1905-1950) перший
викладач флейти Львівської державної консерваторії..................115
3.2.Основоположник сучасної львівської школи
флейтової гри Д. М. Біда (1919-1979).............................................121
3.3.Відомий львівський флейтист доцент кафедри
духових та ударних інструментів Львівського Вищого
державного музичного інституту ім. М. Лисенка
Ю. І. Смірнов (1928-1995)............................................................134
4
3.4.Сучасні львівські педагоги-флейтисти
І. А. Левкович та В. С. Жолубак......................................................145
3.5.Деякі технічні особливості львівської
школи флейтового виконавства....................................................157
3.6.Твори для флейти сучасних
львівських композиторів.............................................................166
3.7.Флейтове виконавство
та педагогіка у Львові сьогодні....................................................176
ВИСНОВКИ...................................................................................................185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................189
5

ВСТУП
Актуальність теми. Історія флейтового виконавства є однією зі складових
частин історії музичного мистецтва. Флейтове виконавство у Львові має
багаті традиції, досягнення, значення яких переростають локальні рамки.
Порівняльний аналіз характерних рис музичного виховання та життя
музикантів-флейтистів у різних історичних та соціально-економічних умовах,
проведення паралелей з сучасним життям музикантів, намагання піднести
престиж флейтового виконавства, а через нього інструментальної музики та
музичного мистецтва в цілому визначають актуальність даної роботи.
В порівнянні з іншими, вивченими галузями музичного мистецтва
України, духове виконавство залишається найбільш недослідженою ділянкою.
Значні досягнення та багата історія флейтового виконавства у Львові
вимагають саме тепер серйозного вивчення та висвітлення; в іншому випадку,
через лише фрагментарну та розрізнену інформацію вони можуть бути просто
втрачені. Сьогодні та в майбутньому завдяки таким дослідженням музиканти-
духовики нашої країни зможуть спиратися не лише на окремі дослідження у
сфері методики виконавства, що можуть дати лише сухі конкретні навчальні
поради, але й отримають можливість подивитися на досягнення виконавської
майстерності з історичного погляду, що створить передумови більш
ґрунтовного, творчого проникнення у свою професію.
Дослідження історії флейтового виконавства вносить вклад у вивчення
історії музичної культури Львова.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана
тема дисертації розроблена згідно з планами кафедри духових та ударних
інструментів НМАУ ім. П. І. Чайковського, планом науково-дослідної
діяльності ЛДМА ім. М. В. Лисенка. Кафедра духових та ударних інструментів
НМАУ поставила перед молодими вченими, які працюють над дисертаціями,
завдання розробити наукові основи курсу Історія духового виконавства
6
України”. Одним з вкладів у виконання цієї наукової програми виступає дане
дослідження. Уже сьогодні частини роботи введені у програму курсу Історія
виконавства на духових інструментах” у ЛДМА ім. М. В. Лисенка.
Наукова новизна. Історія духового мистецтва у Львові зовсім не досліджена
галузь розвитку музичного мистецтва України. В книгах та підручниках
присвячених вивченню музичного життя Львова, відомості про музикантів-
духовиків зустрічаються надзвичайно рідко. Вони не можуть претендувати не
лише на вичерпний аналіз духової музичної практики в нашому місті, але є
настільки обмеженими, що не дають змоги навіть на будь-яке віддалене уявлення
про концертне життя, методику навчання музикантів-духовиків.
Окремі теми роботи, особливо ті, які пов’язані з новітньою історією та
сучасним станом виконавства на флейті у Львові, висвітлено вперше.
Документальною основою дисертації стали матеріали державних архівів та
архіву ЛДМА ім. М. Лисенка, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН
України, більшість з яких вводиться у наукову сферу вперше. Були вивчені
публікації та дослідження, близькі досліджуваній проблематиці. Використані
матеріали української, радянської, австрійської та польської преси, яка, разом з
архівними та іншими матеріалами, стала джерелом цінних відомостей, на яких
побудована робота.
Дисертація не лише вперше ознайомлює з невивченою до цих пір галуззю
музичного мистецтва Львова, але й обгрунтовує твердження про існування в місті
школи гри на флейті, багатих виконавських традицій, певного методу
викладання, спадковості в галузі флейтового виконавства.
Мета дослідження відтворення історії флейтової школи Львова. Дисертація
мала за ціль розкрити традиції флейтового мистецтва і високий сучасний рівень
підготовки флейтистів у Львові.
Проблематика дисертації зумовила такі завдання: розкрити джерела
львівської флейтової школи, її зв’язки з іншими регіональними та національними
флейтовими школами; показати розвиток флейтового виконавства Львова у
всіх формах його вияву (оркестровому, ансамблевому, сольно-концертному);
7
відобразити зв’язок львівської флейтової школи з творчістю композиторів
(зробити теоретичний та виконавський аналіз творів, розглянути концертний
репертуар флейтистів); визначити характерні риси львівської флейтової школи
(як з виконавської точки зору, так і з точки зору методики навчання); висвітлити
виконавську та педагогічну діяльність найвидатніших флейтистів Львова;
зобразити історію львівської флейтової школи на фоні широкої палітри
музичного життя міста протягом XIX-XX століть.
Об’єкт дослідження мистецтво гри на флейті у Львові: концертна діяльність,
педагогіка, композиторська творчість.
Предмет дослідження особливості флейтової школи Львова і їх
конкретизація в діяльності кращих представників.
Методи дослідження:
історичний метод. Застосований у дотриманні хронологічної послідовності
при опису досліджуваних явищ, окресленні етапів розвитку флейтової школи,
спостереженні спадкоємності її визначальних рис.
індуктивний метод. Дозволив з окремих розрізнених, чпсто не пов’язаних
між собою фактів скласти цілісну картину.
аналітичний метод. Використаний у теоретичному та виконавському аналізі
музичних творів, розглянутих у роботі.
типологічний метод. Пов’язаний з класифікацією та узагальненням
індивідуальних характеристик різних педагогів-флейтистів для відстеження
спільних рис, притаманних флейтовій школі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
розширюють і конкретизують пізнання істричного шляху розвитку музичної
культури Львова, одного з найстаріших культурних центрів України.
Навчальними програмами музичних ВУЗів нашої країни передбачено курс
Історія виконавства на духових інструментах”. Важливим розділом курсу є
історія духового виконавства України. Для повноцінного ведення предмету
необхідно створити підручник Історія духового виконавства в Україні”. Цілий
розділ цього підручника може бути написаний на матеріалі даної дисертації.
8
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася та
рекомендована до захисту кафедрою духових та ударних інструментів
Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, кафедрою духових
та ударних інструментів Львівської державної музичної академії ім. М. В.
Лисенка. Матеріали дисертації були оприлюднені на Міжнародній україно-
польській науковій конференції Musica Galiciana” (Ряшів, Польща, 1999), та
увійшли у V том публікацій матеріалів конференції; на конференції викладачів-
духовиків мистецьких навчальних закладів Львівської області (Львів, 2000); на
Міжнародній науковій конференції Музичне виконавство на рубежі століть”
(Київ, 2000).
Матеріали дисертації отримали висвітлення в наступних публікаціях:
1. Карпяк А. Брати Доплери//Дзвін. Львів, 2000. № 8. С. 102 - 105.
2. Карпяк А. Видатний син українського народу//Науковий вісник НМАУ ім.
П. Чайковського. Музичне виконавство. Вип. 2. Київ, 1999. С. 157 - 165.
3. Карпяк А. Деякі технічні особливості львівської школи флейтового
виконавства//Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Музичне
виконавство. Вип. 8. Книга 5. Київ, 2000. С. 184 188.
4. Карпяк А. Становлення та розвиток сучасної львівської школи гри на
флейті//Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Музичне виконавство.
Вип. 5. Книга 4. Київ, 2000. С. 157 -167.
5. Карпяк А. Флейта в консерваторії Галицького Музичного Товариства та в
інших вищих музичних закладах Львова у період 1854 - 1939 рр.//Наукові
записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гна-тюка.
Серія: мистецтвознавство. Тернопіль, 2000. № 1 (4). С. 95 - 100.
6. Karpiak A. Die Lemberger Flötisten Franz und Karl Doppler, zwei herausragende europäische
Musiker//Musikgeschichte in Mittel - und Osteuropa. Mitteilungen der internationalen
Arbeitsgemeinschaft an der Technischen Universität Chemnitz. Heft 6. Chemnitz 2000. S. 64
71.
7. Karpiak A. Sławny lwowski flecista pierwszej połowy XIX stulecia//Musica Galiciana.
Rzeszów: Wydawnictwo wyźszej szkoły pedagogicznej, 2000. T. V. S. 211 217.
9
ПЕРЕДМОВА
Духове виконавське мистецтво і, зокрема, флейтове виконавство у Львові
мають свою давню історію, багаті традиції. Перші флейтисти-професіонали
з’явилися тут багато століть тому і своєю творчістю заклали основи
професійного виконавства на флейті у нашому місті. Ще на початку XVI ст., а
за деякими відомостями вже в XV cт. в місті існували інструментальні капели.
Власне з тим періодом пов’язане ім’я одного з найдавніших відомих нам
флейтистів, які працювали у Львові це фістулятор (тобто виконавець на
флейті) Яків, згадка про якого відноситься до 1414 р.
У величезній мірі розвитку інструментальної музики у Львові сприяло
утворення цехових об’єднань та організація братств.
Львівські музиканти різних спеціальностей звернулися до магістрату з
проханням про заснування братства і затвердження його статутів. Статут
львівського Музичного братства був затверджений 9 березня 1580 р./53/1) В
архівних джерелах збереглася велика кількість імен музикантів, які жили у
Львові в XVI та першій половині XVII ст. Серед виконавців на духових
інструментах це флейтист Каспар (бл. 1568-1569), трубачі Яків Боярин (пом.
1579) та Іштван (1578-1579), тромбоністи Юрій Іжик (1566-1567) та Андрій
(пом. 1588), штортисти1 Войцех (бл. 1588) та Себастіан (бл. 1611). Можна
припустити, що значна частина цих музикантів були членами братства. За
жорсткими, навіть жорстокими законами братства вже тоді крився чіткий
поділ музикантів за рівнем професійної кваліфікації. В XVII ст. львівський цех
об’єднував музикантів двох типів сербської та італійської музики. Сербська
капела” складалася з музикантів нижчої категорії, які обслуговували різні
/53/1) Мазепа Л. Документальні пам’ятки про музичне братство у Львові XVI-XVII ст.//
Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. Львів, 1993. С. 200-203.
Примітка.
Шторт інша назва дульціана, попередника фагота. (примітка Мазепи Л.)
10
побутові свята. Музиканти Італійської капели” мали вищу фахову освіту, їхня
гра відповідала більш високим мистецьким вимогам1.
В той час існувала і налагоджена музична освіта. Цех був своєрідною
школою професійної майстерності, де учні вдосконалювали своє вміння під
керівництвом досвідчених музикантів. Члени цеху (майстри) мали право
тримати в себе учнів, яких навчали протягом кількох років і зобов’язані були
вивчити їх в підмайстри./83/1)
На кінець 1585 р. українські міщани центральної частини Львова
розробили статут своєї організації Львівського Успенського братства, яке
незабаром прибрало назву Ставропігійського. З другої половини 80-х років
XVI ст. провідним культурним осередком стає Львівська братська школа. В
школі великої ваги надавали навчанню музики. Братство впроваджувало не
лише хорову, а й інструментальну музику: на свята гра капели лунала у вежі
Корнякта. Звичай грати на трубах з ратуші під час різдвяних свят існував у
середньовіччі в інших країнах, зокрема в Чехії. Його запозичили музиканти
Ставропігійського братства у Львові./28/2)
Як бачимо, основи професійного духового виконавства, підготовки і
навчання музикантів-духовиків були закладені у Львові 400-500 років тому.
Автор даної праці поставив собі мету розкрити та дослідити історію і традиції,
закономірності розвитку мистецтва гри на флейті, життя та діяльність
видатних музикантів-флейтистів у найбагатший, найцікавіший період
становлення Львова як значного культурного центру Європи, у XIX-XX
століттях.
/83/1) Фільц Б. Музикантські цехи//Історія Української музики. Т. 1. Київ, 1989. С. 320-
323.
/28/2) Ісаєвич Я. Братства і українська музична культура XVI-XVIII ст.//Українське
музикознавство. Вип. VI. Київ, 1971. С. 48-52.
Примітка.
Сербська капела” назва її, можливо, походить від поширеного в той час музичного
інструменту сербської скрипки, що звалась також сербою, сербиною, сербськими гуслями.
Італійська капела” виконувала музику на італійський лад”. (примітка Мазепи Л.).
11

Список литературы

ВИСНОВКИ
Тепер, коли завершена розповідь про частину музичного життя Львова,
пов’язану з флейтовим виконавством, необхідно порівняти та проаналізувати
можливо цілком різні періоди в історії міста та місце у них музичної культури
і, зокрема, популярності флейти.
Завдання, яке стояло перед нашою працею необхідність впорядкування
та підсумовування значних творчих здобутків, багатих традицій виконавства
на флейті, які склалися у Львові у контексті розвитку музичного життя нашого
міста. Вони мають розширити світогляд музикантів-духовиків, дати багато
корисного флейтистам у їхній професійній діяльності, заставити серйозніше
ставитися до своїх обов’язків, пройнятися гордістю і повагою до славного
минулого та до власної справи.
Дана праця це намагання підняти престиж флейтового виконавства, а
через нього інструментальної музики та музичного мистецтва в цілому.
Хотілося б, щоби вона розширила число прихильників духової музики, у яких
би через знання історії виконавства на флейті у Львові виріс інтерес і
зацікавлення інструментом флейтою.
Середній розділ твору не зміг до дрібниць розкрити картину розвитку
освіти та концертного життя флейтистів, хоча в цілому дає найнеобхіднішу
інформацію по даному періоду. Причин такої ситуації можна назвати кілька.
Одна з них, це раптові соціально-політичні зміни, які сталися у Львові після
1939 р., вони обірвали звичний уклад життя, культурний процес в місті,
знищили матеріали та поставили свої суворі вимоги. Ще значніші переміни
сталися під час II Світової війни та в період репресій. Якщо перед Вітчизняною
війною місто нараховувало більш ніж 400 тис. жителів, то після війни воно
зменшилося втричі: єврейське населення Львова (120 тис. чоловік) було
знищене, ще більша частина населення змушена була покинути Львів. Те, чого
не довершили нацисти, продовжила Радянська влада.
187
До 1939 року ми можемо вибудувати концепцію про існування у Львові
єдиної флейтової школи, яка зв’язує між собою 140 років, говорити про певну
спадкоємність. Хоча і не зовсім впевнено, але небезпідставно вважаємо
Франца та Карла Доплерів учнями Міхала Яцковського. Антон Шпатт,
флейтист, який працював у Львові з 1894 по 1919 роки, навчався у Віденській
консерваторії і цілком можливо, що був учнем Франца Доплера. Відомий
польський флейтист Євгеніуш Товарніцкі, що вчився і працював у Львові
безпосередньо перед початком II Світової війни, був учнем Антона Шпатта у
консерваторії Галицького Музичного Товариства. З 1940-х років змушені
говорити про зародження нової школи флейтової гри у Львові. Що стосується
еволюції флейтового репертуару у Львові протягом XIX-XX століть (автор
намагався розглянути найбільш яскраві і одночасно характерні для того чи
іншого періоду твори), то стають очевидними кілька закономірних явищ, які
були, напевно, притаманними не лише флейтовому мистецтву. Це поступовий
шлях протягом двох століть від попурі та фантазій на оперні теми, через
класичний репертуар музикантів до розгалуження у XX столітті на два
напрямки: фольклорно спрямований і технічно експериментальний.
Зваживши всі деталі, золотим часом” розвитку флейтового мистецтва у
Львові необхідно назвати першу половину XIX століття. Це час, коли Львів
столиця найбільшої провінції Австрійської імперії, стає красивим та багатим
містом, коли заможні жителі прагнуть культурного збагачення, коли театр та
концертні зали опиняються в центрі уваги львів’ян. Велику роль в значній
популярності музичних інструментів, в тому числі флейти, відіграли
об’єктивні причини: відсутність електронної музики, звичайного досконалого
запису музичного твору заставляло городян з цікавістю та захопленням
сприймати кожний музичний захід, який пізніше викликав широкий
резонанс у пресі та культурному середовищі, ще більш незвичним фактом для
сьогоднішньої людини була відсутність, величезний дефіцит звичайного
фортепіано. У 1838 році, коли було засноване Галицьке Музичне Товариство і
188
пізніше музична школа при ньому, ніхто і не міг подумати викладати у ній
фортепіано, там виховували музикантів, які в майбутньому могли би зайняти
місце в театральному оркестрі. У величезній мірі жвавому розвитку музичної
культури міста сприяла його відкритість на Захід і Схід. До Львова з
задоволенням приїжджали видатні європейські музиканти, нехай, навіть,
часом транзитом” з Відня у Київ, чи з Парижу у С.-Петербург.
Саме звідси та маса оголошень, які збереглися у пресі того часу про виступи
у Львові гастролюючих флейтистів з різних країн, захоплені рецензії, відгуки
на їх цікаві концерти. Звідси та кількість талановитих львівських музикантів,
які виступали не лише в нашому місті, але й у Відні, Будапешті, Лейпцігу,
Варшаві та багатьох інших містах.
Важко порівнювати два таких різних міста, сьогоднішнє 850 тисячне та
давнє 40 тисячне. Сьогоднішні музиканти мають змогу отримати грунтовну
професійну музичну освіту, сьогодні у Львові функціонує не один, а відразу
кілька театрів, працює філармонічний та інші оркестри. Але навряд чи
концерт флейтиста спричинить такий ажіотаж, як то було 150 чи 200 років
тому. Жива музика втрачає своє первинне значення, тоді, коли вона була
необхідністю, коли без музикантів важко було собі уявити звичайне свято,
весілля чи навіть похорон. Класична музика стала занадто складною для
сучасної культурної” людини, яка за ціле життя може ні разу не побувати в
театрі, чи на концерті симфонічної музики. Особливо погіршилося становище
музикантів в сьогоднішній період економічної кризи в Україні.
Наскільки різні періоди з музичного життя Львова охоплені в даній праці,
але всіх їх об’єднує одна тенденція. Тільки львівські педагоги, музичне
середовище нашого міста виховували по-справжньому талановитого, навіть
геніального музиканта-флейтиста, як він, розправивши крила”, залишав
Львів заради кращих можливостей, більших, значніших культурних центрів,
ставав окрасою не свого рідного міста, залишаючи йому злиденну можливість
лише гордитися ним, щораз нагадуючи Львову про його провінційне значення.
189
Ця тенденція почалася ще за Франца та Карла Доплерів. А в останній період Львів
покинули чудові флейтисти Дмитро Біда, Юрій Зацерковний, Гейза Галанта, Юрій
Шутко. Здавалося б найкращі сили залишили наше місто, але ні, Львів завжди
знаходив можливості регенерувати та знову підняти на відповідний рівень свою
флейтову школу. Для прикладу наведемо ім’я лише однієї молодшої її
представниці Марії Семотюк цій дівчинці сьогодні всього лише шістнадцять
років, а вона вже лауреат трьох Міжнародних конкурсів, у 1995 році здобула
диплом Українського фонду культури за високий мистецький хист, виявлений у
творчому змаганні за програмою Нові імена України” (м. Київ). За останні три
роки вона чотири рази виступала з симфонічним оркестром Львівської обласної
філармонії, виконувала Концерт G dur Д. Б. Перголезі для флейти та камерного
оркестру, Концерти G dur та D dur В. А. Моцарта для флейти з оркестром та Сюїту
Весною” С. Василенка для флейти з оркестром./36/1)
Факти, наведені в роботі, свідчать про значний творчий потенціал львівської
флейтової школи, кожного викладача-флейтиста зокрема. Сьогодні живе
активним творчим та концертним життям нова генерація львівських
флейтистів Марія Семотюк, Юрій Гуран, Євген Білецький , Андрій Карпяк та
інші, збагачуючи достойні традиції, творячи історію професійного флейтового
виконавства у Львові.
Які перспективи розвитку чекають флейтову школу у Львові в
майбутньому? Які перед нею стоять проблеми та завдання сьогодні ? Ці
питання можна об’єднати між собою, тому що вони несуть у собі стремління і
ціль педагогів-флейтистів нашого міста. Сьогодні львівська флейтова школа
потребує універсальних музикантів. Музикантів, які в одній особі могли б
поєднати і чудового соліста, і надійного оркестрового та ансамблевого
виконавця, талановитого педагога-методиста, науковця. Музикантів, які би
володіли широким мистецьким світоглядом, знанням іноземних мов. Такі
/36/1) Карпяк А. Молодь відкриває для себе Моцарта//За вільну Україну. 31.03.1998. С. 2.
190
якості змогли б дати митцям можливість постійно вчитися та збагачуватися
творчо завдяки багатій та різносторонній діяльності. Саме у цей напрямок
спрямовані зусилля сучасних львівських педагогів-флейтистів. Але потрібно
сказати більше Львову необхідні не лише перспективні учні чи студенти-
флейтисти. Потрібні не просто талановиті діти, а флейтисти-професіонали,
дорослі музиканти, сили яких напрямлені на самовдосконалення, на
постійний рух, пошук без права зупинки на досягненому. Це вимога нашого
часу давно зрозуміла львівським викладачам.191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Апатский В. Исполнительский аппарат музыканта-духовика,
его специфика и методы формирования//Дослідження, досвід, спогади.
Збірник науково-методичних праць професорсько-викладацького
колективу КССМШ ім. М. Лисенка та НМАУ ім. П. Чайковського. Вип. 1.
Київ: Книга Пам’яті України, 1999. С. 130 139.
2. Апатский В. Теория и практика духового исполнительства Украины
(итоги и перспективы)//Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського.
Музичне виконавство. Вип. 8. Книга 5. Київ, 2000. С. 16 24.
3. Архів Вищого державного музичного інституту ім. М. Лисенка. Особові
справи професорсько-викладацького складу.
Оп. № 2 о/с. Особова справа Смірнова Ю. І. Док. № 1, 5, 10-15.
4. Архів ВДМІ. Оп. № 2 о/с. Спр. № 6. Арк. 140-162.
5. Архів ВДМІ. Оп. № 2 о/с. Спр. № 15. Арк. 60-71.
6. Архів ВДМІ. Оп. № 2 о/с. Спр. № 29. Т. 2. Арк. 99-102.
7. Архів ВДМІ. Оп. № 2 о/с. Спр. № 39. Т. 3. Арк. 1-21.
8. Архімович А., Каришева Т., Шеффер Т., Шреєр-Ткаченко Л. Нариси з
історії української музики. Київ: Мистецтво, 1964. Ч. 1. 307 с.
9. Асафьев Б. Избранные труды. Т. 4. М.: АН СССР, 1955. С. 361-364.
10. Березин В. Некоторые проблемы исполнительства в классическом
духовом квинтете//Вопросы музыкальной педагогики. Вып. 10. М.: Му-
зыка, 1991. С. 146-167.
11. Болотин С. Биографический словарь музыкантов-исполнителей на
духовых инструментах. Л.: Музыка, 1969. 200 с.
12. Булка Ю. Музична культура Західної України//Історія української
музики. Київ: Наукова думка, 1992. Т. 4. С. 358 388.
13. Бэлза И. История польской музыкальной культуры. М.: Го-
сударственное музыкальное издательство, 1954. Т. 1. 334 с.
192
14. Бэлза И. О Славянской музыке. М.: Советский композитор, 1963. 467 с.
15. Бэлза И. УчительШопена//Советская музыка. 1954. №4. С. 160.
16. Волинський Й. В перші роки Радянської влади//Українська музика.
Збірник статей. Київ: Музична Україна, 1972. С. 3-15.
17. Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х років XIX ст.//Живі
сторінки української музики. Київ: Наукова думка, 1965. С. 55-121.
18. Гелитович К. Львів: музична панорама//Музика. 1979. № 4.
С.4-5.
19. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. Київ: Му-
зична Україна, 1969. 426 с.
20. Григорьев В. Кароль Липиньский. М.: Музыка, 1977. 159 с.
21. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ: Наукова думка,
1992. 524 с.
22. Должиков Ю. Артикуляция и штрихи при игре на флейте//Вопросы
музыкальной педагогики. Вып. 10. М.: Музыка, 1991. С. 30 32.
23. Должиков Ю. Техника дыхания флейтиста//Вопросы музыкальной
педагогики. Вып. 4. М.: Музыка, 1983. С. 12 16.
24. Дорошенко Д. Нарис історії України. Варшава: Дніпрова хвиля,
1932. Т. 2. 349 с.
25. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини XIX
ст. Київ: Видавництво АН УРСР, 1960. 190 с.
26. Закопець М., Левченко Ж. К. Ліпінський і Україна//Музика. 1976.
№ 6. С. 26-27.
27. Знаменательный пленум//Советская музыка. 1940. № 7. С. 3-5.
28. Ісаєвич Я. Братства і українська музична культура XVI-XVIII ст.//
Українське музикознавство № 6. Київ: Музична Україна, 1971. С. 48-57.
29. Історія Львова в документах і матеріалах. Київ: Наукова думка, 1986.
421 с.
30. Історія України. Від найдавніших часів до кінця XIX ст.//Курс лекцій
у двох книгах. Київ: Либідь, 1991. Т. 1. 576 с.
193
31. Історія української музики. Київ: Наукова думка, 1990. Т. 3. 424 с.
32. Карпяк А. Брати Доплери//Дзвін. Львів, 2000. № 8. С. 102 - 105.
33. Карпяк А. Видатний син українського народу//Науковий вісник
НМАУ ім. П. Чайковського. Музичне виконавство. Вип. 2. Київ, 1999.
С. 157 - 165.
34. Карпяк А. Вишукане соло першої флейти Ізраїлю//Поступ.
20.05.2000. № 88 (532). С. 7.
35. Карпяк А. Деякі технічні особливості львівської школи флейтового
виконавства//Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Музичне
виконавство. Вип. 8. Книга 5. Київ, 2000. С. 184 188.
36. Карпяк А. Молодь відкриває для себе Моцарта//За вільну Україну.
31.03.1998. С. 2.
37. Карпяк А. Становлення та розвиток сучасної львівської школи гри
на флейті//Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Музичне
виконавство. Вип. 5. Книга 4. Київ, 2000. С. 157 -167.
38. Карпяк А. Флейта в консерваторії Галицького Музичного Товариства
та в інших вищих музичних закладах Львова у період 1854 - 1939 рр.//
Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.
В. Гнатюка. Серія: мистецтвознавство. Тернопіль, 2000. № 1 (4). С. 95 -
100.
39. Карпяк А. Традиції львівської флейтової школи//Поступ.
23.02.2000. № 34 (478). С. 8.
40. Карпяк А. Швейцарські виконавці та дириґент//Поступ. 12.10.1999.
С. 8.
41. Контрасти. Другий Міжнародний Фестиваль Сучасної Музики.
Львів, 1996. 128 с.
42. Контрасти. Четвертий Міжнародний Фестиваль Сучасної Музики.
Львів, 1998. 224 с.
43. Лапенко М., Мазепа Л. Консерваторія ім. М. Лисенка. Львів:
Каменяр, 1978. 48 с. з ілюстр.
194
44. Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры.
Л.: Музыка, 1973. 260 с.
45. Левкович І. Дмитро Біда//Перший Міжнародний конкурс виконавців
на дерев’яних духових інструментах ім. Д. Біди. Львів, 1996. 88с.
46. Ленинградская государственная ордена трудового красного знамени
филармония. Статьи, воспоминания, материалы. Л.: Музыка, 1972. 374 с.
47. Лиско В. Без зерна неправди. Львів: Каменяр, 1999. 156 с.
48. Лисса С. Музыка в советском Львове//Советская музыка. 1940.
№9. С. 91 - 94.
49. Львівський обласний державний архів. Ф. № Р-2056. Оп.№1.
Спр. № 49. Арк. 1-3, 9-12, 31, 43.
50. ЛОДА. Ф. № Р-2056. Оп. № 1. Спр. № 97. Арк. 44.
51. ЛОДА. Ф. № Р-2056. Оп. № 1. Спр. № 190. Арк. 33.
52. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії. Київ: Музична Україна,
1973. 519 с.
53. Мазепа Л. Документальні пам’ятки про Музичне братство у Львові
XVI-XVII ст.//Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. Т. ССXXVI.
Львів: Видавництво Наукового товариства ім. Т. Шевченка, 1993. С. 199-223.
54. Мазепа Л. Інститут ім. М. Лисенка у Львові//Музика. 1984. № 6.
С.27.
55. Мазепа Л. Львівський оперний//Музика, 1985. № 5. С. 22.
56. Мазепа Л. Львов музыкальный вчера и сегодня//Советская музыка.
1980. № 2. С. 89.
57. Мазепа Л. На оновленій землі//Музика. 1979. № 4. С. 3-4.
58. Мазепа Л. Перше музичне товариство у Львові//Музика. 1977.
№5. С. 27.
59.Мазепа Л. Развитие музыкального образования во Львове ( XV-XX ст.).
Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения.
М., 1985. Т. 1. С. 58.
195
60. Музыкальная энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1976.
Т. 3. С. 276-277.
61. Музыкальный энциклопедический словарь. М.: Советская
энциклопедия, 1991. С. 653.
62. Мюльберг К., Дагилайская Э. Из истории исполнительства на
духовых инструментах в Одессе (XIX начало XX вв.)//Теория и практика
игры на духовых инструментах. Сборник статей. Киев: Музычна Украйина,
1989. С. 122 135.
63 Надор Т. Если бы Лист вёл дневник... Дебрецен, 1988. 263 с.
64. НАН України. Львівська наукова бібліотека ім.В. Стефаника. Відділ
рукописів. Ф. 101. № Рук. 2.
65. НАН України. Львівська наукова бібліотека ім.В. Стефаника. Відділ
рукописів. Ф. Ossolenium. № 7284-II.
66. НАН України. Львівська наукова бібліотека ім.В. Стефаника. Відділ
рукописів. Ф. 43. № Двер. 9. П. 2.
67. Новини Закарпаття. 1993.
68. Платонов Н. Вопросы методики обучения игре на духовых
инструментах//Методика обучения игре на духовых инструментах. М.:
Музыка, 1964. 231 с.
69. Платонов Н. Методика обучения игре на флейте//Методика обучения
игре на духовых инструментах. Вып. 2. М.: Музыка, 1966. С. 11-12.
70. Полонська-Василенко Н. Історія України. Київ: Либідь, 1992. Т. 2.
608 с.
71. Портреты советских исполнителей на духовых инструментах.
Сборник статей. М.: Советский композитор, 1989. 344 с.
72. Риман Г. Музыкальный словарь. М.: Юргенсон, 1901. С. 488.
73. Старух Т. Музичне мистецтво Львова. Львів: ВДМІ ім. М. Лисенка,
1997. 168 с.
74. Степаненко М., Фільц Б. Інструментальна музика//Історія
196
Української музики. Київ: Наукова думка, 1989. Т. 1. С. 283-316.
75. Степанів О. Сучасний Львів. Путівник. Львів: Фенікс, 1992. 141 с.
76. Степанченко Г. Перший міжнародний//Музика. 1996. № 4. С.18.
77. Терещенко А. Роман Сімович. Київ: Музична Україна, 1973. 36 с.
78. Токарчук В. Забуте ім’я//Музика. 1996. № 2. С. 25.
79. Тризно Б. Флейта. М.: Музыка, 1964. 50 с.
80. Українська радянська музика. Збірка статей. Вип. 2. Київ:
Советский композитор, 1962. 176 с.
81. Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых
инструментах. М.: Музыка, 1978. 182 с.
82. Усов Ю. История отечественного исполнительства на духовых
инструментах. М.: Музыка, 1975. 199 с.
83. Фільц Б. Музикантські цехи//Історія Української музики. Київ:
Наукова думка, 1989. Т. 1. 448 с.
84. Холмський І. Історія України. Нью-Йорк-Мюнхен, 1949. 530 с.
85. Цайтц В. Як допомогти юним духовикам//Музика. 1977. № 1.
С. 23-24.
86. Центральний державний історичний архів Львова. Ф. 146 Галицьке
намісництво. Оп. 6. Спр. 135. А. 2474-2474 зв.
87. ЦДІАЛ. Ф. 165. Оп. № 5. Од. зб. № 12. Арк. 50-57.
88. ЦДІАЛ. Ф. 165. Оп. № 5. Од. зб. № 11. Арк. 22.
89. ЦДІАЛ. Ф. 165. Оп. № 5. Од. зб. № 14. Арк. 14.
90. ЦДІАЛ. Ф. 165. Оп. № 5. Од. зб. № 15. Арк. 81-83.
91. ЦДІАЛ. Ф. 818. Оп. № 1. Од. зб. № 16/2. Афіша від 26.11.1902.
92. Черепанин М. Музична культура Галичини. Київ, 1997. 242 с.
93. Черных А. Советское духовое инструментальное искусство. М.: Советский
композитор, 1989. 319 с.
94. Щаслимим містом керували філософи//Тиждень. 1997. № 22 (40).
С. 19.
197
95. Ягудин Ю. О развитии выразительности звука//Методика обучения
игре на духовых инструментах. Вып. 3. М.: Музыка, 1971. С. 191 198.
96. Adorjan A. Foreword. Stockholm 1970//Franz Doppler. Andante and Rondo
op. 25 for Two Flutes and Piano. London, 1971.
97. Boehm T. The Flute and flute playing in Acoustical, Technical and Artistic Aspects.
New York, 1964. 136 p.
98. Dziennik Literacki. Lwów, 1857 1858.
99. ECHO Muzyczne, Teatralne i Artystyczne. Warszawa, 1898. ‹ 52 (795).
S. 628.
100. Flet od A do Z. Kraków, 1977. 200 s.
101. Gazeta Muzyczna. Lwów, 1919.
102. Galicyiskie Towarzystwo muzyczne 1858-1884. Lwów, 1884. 56 s.
103. Gyula Csetényi. A Doppler-testvérek//Fuvolaszó, 1996. № 4. O. 4.
104. Karpiak A. Die Lemberger Flötisten Franz und Karl Doppler, zwei herausragende
europäische Musiker//Musikgeschichte in Mittel - und Osteuropa. Mitteilungen der
internationalen Arbeitsgemeinschaft an der Technischen Universität Chemnitz. Heft
6. Chemnitz, 2000. S. 64 71.
105. Karpiak A. Sławny lwowski flecista pierwszej połowy XIX stulecia//Musica
Galiciana. Rzeszów; Wydawnictwo wyźszej szkoły pedagogicznej, 2000. T. V.
S. 211 217.
106. Koffler J. Instrumentacja//Orkiestra. Lwów, 1930. Listopad. S. 26.
107. Mazepa L. Szkolnictwo muzyczne Lwowa w okresie austriackim (1772-1918)/
/Musica Galiciana. Rzeszów; Wydawnictwo wyźszej szkoły pedagogicznej, 1997.
T. 1. S. 81 103.
108. Melnyk L. Źycie muzyczne Lwowa w latach 1828 1840 na łamach czasopisma
Mnemosyne”//Musica Galiciana. Rzeszów; Wydawnictwo wyźszej szkoły
pedagogicznej, 1999. T. 3. S. 59 75.
109. Mnemosyne. 1824-1840.
198
110. Musik in Geschichte und Gegenwart. Kassel, 1973. S. 1828-1830.
111. Orkiestra. 1930 1931.
112. Polski Słownik Biograficzny. Kraków, 1939. T. XXVII/2.
113. Rozmaitości. 1858.
114. Słownik musyków polskich. Warszawa: Polskie wydawnictwo muzyczne,
1962. T. 2. S. 271.
115. Sprawozdanie Wydziału Galicyiskiego Towarzystwa Muzycznego.
1881/1882. S. 6.
116. SWGTM. 1885/1886. S. 19.
117. SWGTM. 1891/1892. S. 22.
118. SWGTM. 1894/1895. S. 19.
119. SWGTM. 1899/1900. S. 11.
120. SWGTM. 1902/1903. S. 21-22.
121. SWGTM. 1903/1904. S. 18.
122. SWGTM. 1911/1912. S. 55.
123. Stepper G. Die Gebrüder Franz und Karl Doppler”. Zulassungsarbeit für die
Teilprüfung im Fach Meth. päd. Seminar für Flötisten an der Staatlichen Hochschule für
Musik und Darstellende Kunst. Stuttgart, Sommersemester 1979. 66 s.
124. Szabolcsi B. Aladár T. Zenei Lexikon. Budapest, 1965. O. 502.
125. Teatr polski we Lwowie (1780-1881). Lwów, 1892. 42 s.
126. Theodore Presser Company. Music publishers since 1783. Catalog 1997-1998.
USA. 116 p.
127. The New Grove: Dictionary of Music and Musicians. London, 1980.
P. 573.
128. Tygodnik muzyczny i teatralny. Lwów, 1902. 1 Listopada. S. 4.
129. Wspomnienie pośmiertne//Dziennik Mód Paryskich. Lwów. 18.III.1848.
Nr. 12.
130. Zenei Lexikon, I Kötet A-F, Zenemükiadó. Budapest, 1983. O. 457.