Фокіна Ірина Вікторівна. Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості

Краткое описание

Фокіна Ірина Вікторівна. Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості : Дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк, 2005. — 182арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 154-170

Фокіна І.В. Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 Економіка промисловості. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2006.
Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної наукової задачі забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості за допомогою формування механізму податково-субсидіарного регулювання. Установлено, що діюча політика державної підтримки не враховує виникнення зустрічних фінансових потоків при оподаткуванні, у зв’язку з чим обґрунтовано необхідність застосування методів непрямого субсидування. Визначено, що податкове навантаження на підприємства вугільної промисловості достатньо високе. Досліджено особливості гірничої ренти в механізмі податкового регулювання вугільної промисловості, на цій основі встановлено, що система традиційних податкових платежів у сфері природокористування несе в собі рентну складову. Розроблено механізм податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості. На основі диференційованого підходу при оподаткуванні розроблено рекомендації щодо вдосконалення податкової стратегії в системі господарювання підприємств вугільної промисловості. Запропоновано введення єдиного податку на видобуток вугілля, розроблено податкові ставки за групами шахт залежно від ефективності виробництва. Рекомендовано застосування системи податкових пільг залежно від відтворювальної стадії відпрацювання запасів вугілля і створення фонду розвитку виробництва.
Основні результати дослідження використано на державному та галузевому рівнях управління і на промислових підприємствах.

Основна концепція виконаного дослідження полягає в розробці підходів до розв’язання задачі забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості.
У дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової задачі із формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості із метою його оптимального впливу на базову галузь української економіки.
Результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:
1. Обґрунтовано, що податкова стратегія має відповідати критерію ефективності й не порушувати економічних стимулів до виробництва, ураховувати пріоритетність вугільної галузі й будуватися відповідно до її специфічних особливостей (складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький технічний рівень, специфічний характер відтворювальних процесів, високий рівень витрат трудових і матеріальних ресурсів).
2. На основі аналізу потенційних можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів для підприємств вугільної промисловості в умовах браку коштів державної підтримки встановлено, що разом із прямими формами державного регулювання важливого значення набувають заходи непрямого впливу на економічні процеси. Розроблено положення щодо застосування методів непрямого субсидування, які компенсують брак коштів державної підтримки та знижують зустрічні фінансові потоки в державному бюджеті.
3. Запропоновано послідовність податкового аналізу на підприємстві й визначено основні етапи його проведення. Виходячи з аналізу впливу діючої системи оподаткування на ефективність роботи вуглевидобувних підприємств визначено, що податкове навантаження для підприємств вугільної промисловості збільшується на величину рентно-ресурсних платежів, що пов'язано з рентоутворюючою особливістю цих підприємств. Виявлено найбільш важливі параметри, котрі впливають на базу оподаткування при обчисленні податку на прибуток, серед яких амортизаційна політика та політика надання держпідтримки.
4. Аргументовано необхідність зміни підходів до оподаткування підприємств вуглевидобувної промисловості за принципом вертикальної рівності, що дозволить максимально наблизитися до специфічних особливостей окремої шахти. Обґрунтовано, що головним критерієм при визначенні рівня оподаткування виступає відносно кращий економічний стан порівняно з іншими платниками податків. Розроблено класифікацію чинників, які визначають раціональний розподіл шахт на групи для подальшого оподаткування за вертикальним (диференційованим) принципом, серед них: рентабельність виробництва; собівартість (у разі збитковості); організація виробництва і планування собівартості; обсяг вуглевидобутку та державної підтримки. Розроблено коефіцієнти, що відображають указані критерії, а також умови їх застосування. На основі узагальнюючого коефіцієнта ефективності виробництва розроблено класифікацію шахт для їх подальшого оподаткування та застосування пільг.
5. Доведено, що за допомогою системи оподаткування вилучається абсолютна та диференціальна гірнича рента. Розроблено рекомендації щодо введення єдиного податку на видобуток вугілля із діапазоном ставок залежно від критеріїв ефективності виробництва, запропоновано алгоритм порядку його застосування й обчислення. Визначено, що податок на видобуток вугілля є альтернативою існуючим платежам у сфері природокористування, основним показником необхідності його введення виступає ослаблення податкового навантаження на кожне конкретне підприємство. Доведено, що плата державі за надра повинна обчислюватися виходячи із виручки, а не із чистого прибутку.
6. Ураховуючи специфічні риси вугільного виробництва і характер відтворювальних процесів, обґрунтовано необхідність формування параметрів пільгового регулювання залежно від виробничої стадії відпрацювання запасів вугілля. Доведено, що проведення гірничих виробок викликає значні витрати, а надання податкових пільг повинно проводитися на ранній, середній, пізній і затухаючій стадії відпрацювання запасів вугілля. На цій основі запропоновано створення фонду розвитку виробництва із метою фінансування поточних і перспективних витрат.
7. Розроблений механізм податково-субсидіарного регулювання підприємств вуглевидобувної промисловості має охоплювати такі напрями:
податкова політика диференційований підхід при оподаткуванні шахт;
рентна політика уведення єдиного податку на видобуток вугілля із застосуванням диференційованих ставок у розрізі чотирьох груп;
пільгово-податкова політика застосування нульової ставки; знижка за вичерпання надр;
амортизаційна політика амортизаційна премія; прискорена амортизація для шахтного устаткування; списання витрат, пов'язаних із розвідуванням і оснащенням місць видобутку, котрі виявилися безперспективними, а також витрат на НДДКР, які не дали позитивного результату;
політика банківського кредитування державне субсидування відсотків за видаваними банками кредитами.