Каталог / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Фольклористика
скачать файл:
- Название:
- “ФОЛЬКЛОР ЧУДЕС” У ПІДРАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920-х рр.
- Альтернативное название:
- "Фольклор ЧУДЕС" В подсоветской УКРАИНЕ 1920-х гг.
- ВУЗ:
- ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА
- Краткое описание:
- НАЦІОНАЛЬНААКАДЕМІЯНАУКУКРАЇНИ
ІНСТИТУТНАРОДОЗНАВСТВА
Направахрукопису
ДЯКІВВОЛОДИМИРМИХАЙЛОВИЧ
УДК398:231.73:291.37](477)1920-1929”
ФОЛЬКЛОРЧУДЕС”УПІДРАДЯНСЬКІЙУКРАЇНІ1920-хрр.
Спеціальність10.01.07фольклористика
Дисертація
наздобуттянауковогоступеня
кандидатафілологічнихнаук
Науковийкерівник
КИРЧІВРОМАНФЕДОРОВИЧ,
докторфілологічнихнаук,професор
ЛЬВІВ‑2006
ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ1.Темачудесвукраїнськомуфольклорііфольклористиці..............12
РОЗДІЛ2.ФольклорКалинівськогочуда”.................................................45
2.1.Суспільно-політичніумовиідуховнаатмосфера...................................45
2.2.ФольклорнапоезіяКалинівськогочуда”...............................................65
2.2.1.Текстипоетичногофольклору....................65
2.2.2.Ідейно-змістовійструктурно-художніособливостіпоетичного фольклору.....90
2.3.ФольклорнапрозаКалинівськогочуда”..............................................122
РОЗДІЛ3.ФольклорпроЙосафатовудолину”наПоділлітаінші
чуда..134
Висновки.............................................................................................................167
Списоквикористанихджерелталітератури...................................................173
ВСТУП
Наукова актуальність дослідження. Тема чудес належить до найдавніших в українському фольклорі. Вона є визначальною для сюжетів, пов’язаних з уявленнями про надприродні явища, незвичайні події, чуда. Ці сюжети виникали на основі світогляду давньої людини, її світорозуміння та релігійних вірувань і культів. Похідні від таких уявлень сюжети кристалізувалися, втілювалися в певні текстові структури (легенди, перекази, пісні...) і поширювалися здебільшого усним способом. Ці твори мали різне походження, сфери побутування, по-різному сприймалися в тому чи іншому середовищі.
Тема чудес в українському фольклорі простежується на матеріалі давніх верств обрядової народної поезії, казок, легенд, переказів Її відгомін міститься і в давніх писемних пам’ятках (літописи, Києво-Печерський патерик”, апокрифи...). Традиція цієї творчості продовжується і в пізніші часи аж до сьогодення включно. Поява і поширення творів про надзвичайні з’яви, дива, чуда особливо активізуються в час підвищеної духовної напруги в суспільстві, воєн, стихійних лих, пошестей, голодоморів, релігійних рухів тощо. І оскільки змістово ці твори стосуються здебільшого релігійної тематики, то найбільш типовим і сприятливим ґрунтом їх побутування є середовища віруючих, групи паломників тощо.
Українська усна і писемна творчість, пов’язана з народною релігійністю і на теми чудес, привертала увагу непоодиноких збирачів і дослідників фольклору XIX‑XXстоліть. Все ж залишилася недостатньо вивченою. Тому не випадково на це вказував наш визначний учений Михайло Грушевський. У другій книзі четвертого тому своєї Історії української літератури” він наголосив на потребі дослідження усної народної словесності і писемної творчості релігійного змісту, тобто творчості на теми релігійного походження або глибше закрашені релігійним елементом, в своєму складі або в уяві людини приведені в зв’язок з тими головними категоріями гадки, на котру спирався релігійний світогляд епохи”[50,с.5]. І, властиво, вся ця книга присвячена характеристиці української словесної творчості”, переважно фольклорної, пов’язаної з релігійним світоглядом”. Учений зазначив, що ця тема досі майже не студіювалась”, тому і його праця, яку він назвав начерком”, не може мати претензій до повноти і бажаної суцільності”[50,с.6]. Насправді ж ця книга за широтою охоплення матеріалу і за глибиною його осмислення й досі залишається неперевершеною, унікальною в українській науці.
Подальша наукова розробка цієї проблеми (творчості про християнсько-релігійні чуда) з охопленням матеріалу пізнішого часу й аналітичним осмисленням його різних аспектів стосовно досліджуваної теми чудес в українському фольклорі і фольклористиці є, без сумніву, справою потрібною і актуальною.
З цього погляду особливо важливий і цікавий пласт фактичного матеріалу теми складають фольклор та інші дані, пов’язані з релігійним рухом і різними чудами” в підрадянській Україні 1920‑хроків. Уже в той час цим рухом і його фольклорним відлунням зацікавилися українські дослідники-фольклористи, етнографи, історики, соціологи. Зібрано великий і різноманітний текстовий матеріал до цієї теми. У наукових і науково-популярних виданнях опубліковано низку статей і розвідок, присвячених новооб’явленим чудам”. Однак уже наприкінці20‑хрр. тема була наглухо закрита для наукових досліджень, а її матеріали потрапили в архіви під назвою Збірка матеріалів до питання організації на Україні контрреволюційним попівством та куркулями «оновлення ікон», «Калинівського чуда», «Сафатову долину» та інші «чудеса»”[140‑147].
Лише за часів незалежності відкрилася можливість повернутися до дослідження цієї теми. Отож, наукова актуальність запропонованої дисертаційної праці зумовлена як потребою продовжити студії над проблемою пов’язаності української фольклорної традиції з релігійним (власне, християнсько-релігійним) світоглядом народу, так і необхідністю докладно дослідити і ввести в науковий обіг сучасної фольклористики усну народну словесність, що постала в підрадянській Україні20-хрр. на хвилі народного релігійного руху й опору наступові більшовицького войовничого атеїзму.
Оскільки головною, центральною темою цієї словесності є категорія надзвичайного, чудесного, то приймаємо як узагальнюючу для неї (цієї словесності) назву фольклор чудес”.
Стан вивченості теми. У зв’язку з історичними обставинами народна творчість, що виникла в умовах радянської України20‑хроків на хвилі активізації релігійних настроїв і рухів, що мали характер масових богослужінь і паломницьких походів до місць різних чудесних об’явлень, була у свій час мало доступною для дослідження. Головно через те, що ця творчість як вираз суспільних, небажаних для панівного режиму настроїв була відразу офіційно затаврована як явище, вороже до більшовицької влади. І все ж зусиллями ряду збирачів у різних місцях України у20‑хрр. зафіксовано великий текстовий матеріал і цінні відомості про творення, поширення і функціонування фольклору чудес”. Частково цей матеріал було використано у низці публікацій, що тоді ж, у20‑хроках, з’явилася в наукових і науково-популярних виданнях. Зокрема, Олени Пчілки Українські народні легенди останнього часу”[153], Никанора Дмитрука Про чудеса на Україні року 1923-го”[57], Чудеса на Полтавщині р.1928”[58], Миколи Левченка Як утворилася легенда про нове чудо в Лаврі”[115,116], Василя Кравченка «Псальми», що в 1923-24рр. співали прочани під час подорожувань до різних чудес”[112], Осапатова долина”[111], Степана Шевченка Нові легенди на Зинов’євщині”[228], Павла Попова До текстів т.зв.«Калинівських пісень»”[169], Юхима Філя Народні пісні, що виникли під час пошести чудес на Поділлі”[208], Володимира Білого Небесна грамота”[12], Р.Данківської Легенда про старика”[54], С.Якимовича З есхатологічних настроїв”[234] та деякі інші.
Дослідницьке охоплення і осмислення цього матеріалу, зрозуміла річ, було обмежене можливостями часу і умовами. Названі автори могли охопити увагою далеко не все з фактичного матеріалу і належним чином заглибитися в його зміст та соціо-культурний контекст. Дехто з них розглядали цей матеріал з кон’юнктурних офіційних позицій. Але те, що було зроблено у20‑хрр. щодо вивчення цієї теми, передусім збору відповідного матеріалу, складає основний і винятково цінний доробок та фактологічний фонд для продовження її дослідження.
Після20‑хроків таке дослідження впродовж наступних десятиліть радянської дійсності стало неможливим і навіть згадка про фольклор чудес” зникла з фольклористичних праць того часу. Не вдалося знайти матеріалів до цієї теми і поза межами України.
У наш час у живій пам’яті народу, як показали наші польові обстеження, збереглося з того фольклору дуже небагато здебільшого його деякі тексти і їхні фраґменти.
Об’єктом дослідження є матеріали про суспільно-політичну і церковно-релігійну ситуацію в підрадянській Україні 20‑хроків, в атмосфері якої виник потужний народний релігійний рух і ґенетично пов’язана з ним усна народна творчість християнсько-релігійного змісту з домінуючою тематикою чудесного, надзвичайного; творчість, яка фактично була опозиційною до більшовицького режиму і виражала тривожні, напружені настрої тогочасного українського суспільства.
Предметом дослідження є поетичні (переважно пісенні) і прозові тексти цієї творчості з їх варіантами і версіями, відомості про пов’язаність їх виникнення і поширення з певними конкретними подіями й особами, психологічною напругою в головному середовищі їх побутування селянському; факти про переслідування цієї творчості і її носіїв більшовицькою владою.
Територіально і хронологічно дослідженням охоплено терени радянської України1920‑хроків, у різних місцевостях яких у той час зафіксовано відомості про чуда та поширення пов’язаних з ними фольклорних творів. А оскільки основний матеріал досліджуваної теми стосується Східного Поділля, зокрема Вінниччини з найбільш резонансними чудами Калинівським” і Йосафатової долини”, й ґенетично спорідненої з ними усної словесності, що набула особливого розвитку у1923‑1926роках, то саме на цих місцевостях і зазначеному відрізку часу зосереджена увага у дослідженні.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі докладного вивчення текстового матеріалу фольклору чудес” і дотичних до цього фольклору історичних відомостей з’ясувати його особливості (специфіку творення, функціонування, середовище, ідейно-змістові та художньо-стильові риси тощо) і, таким чином, об’єктивно і якомога повніше показати одну з істотних складових українського фольклорного процесу20‑хроків, з’ясувати її місце й особливості в історії української духовно-релігійної народної творчості. Для досягнення цієї мети у дослідженні поставлено завдання висвітлити низку історико-культурологічних, теоретико-методологічних та прикладних питань:
з’ясувати, наскільки процес виникнення, новотворення, функціонування та побутування фольклору чудес” у підрадянській Україні 20‑хроків представлений у публікаціях, архівних фондах, приватних збірках, дослідженнях, розвідках;
на основі цих матеріалів провести каталогізацію текстів фольклору чудес” з варіантами і докладними відомостями про місця їх фіксації та терени поширення;
окреслити географію виникнення і поширення фольклору чудес”, визначити основні осередки зародження та головні шляхи і засоби розповсюдження;
зібрати відомості про переслідування, репресування радянською владою цього фольклору, його виконавців і популяризаторів;
провести польові дослідження в місцевостях найбільшого поширення фольклору чудес”, зокрема в околицях Калинівки та т.зв.Йосафатової долини”, з метою з’ясування, наскільки цей фольклор зберігся і який слід залишив у пам’яті теперішніх поколінь місцевого населення;
докладно проаналізувати поетичні (пісенні) тексти фольклору чудес”, їх ґенезу, пов’язаність з попередньою народнопоетичною традицією цієї тематики, народною духовно-релігійною творчістю у сюжетах, мотивах, образах, поетико-стильових засобах; виявити традиційні і новаційні елементи у текстах фольклору чудес”;
простежити процес варіювання поетичних і прозових творів про чуда, що відбувався впродовж порівняно невеликого часу і є свідченням інтенсивного побутування цих творів в усній формі і за законами фольклорного поширення; відтак з’ясувати, наскільки вони (ці твори) мають право вважатися фольклорними;
визначити коло основних сюжетів прозового фольклору чудес” різних жанрів (легенд, переказів, оповідань, чуток тощо), звернути увагу на риси фольклорності цих текстів, їх варіювання і модифікації.
Ці та інші похідні від них питання є в полі уваги дисертанта, пошукового й аналітичного спрямування дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження «Фольклор чудес» у підрадянській Україні1920‑хрр.” проведено в контексті наукових робіт Інституту народознавства НАН України. Зокрема є дотичною і складовою частиною ширшої комплексної наукової програми цього Інституту Історико-етнологічне дослідження традиційної і сучасної культури українців”, а також теми відділу фольклористики Жанрова система українського фольклору XXстоліття” (шифр3.3.4.18). Коло досліджуваних у дисертації питань пов’язане з комплексною темою Актуальні проблеми теорії фольклору та історії української фольклористики”, що розробляється на кафедрі української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського національного університету імені ІванаФранка; узгоджене з науковими програмами та навчальними планами цієї кафедри.
Тема дисертації схвалена Вченою радою Інституту народознавстваНАНУкраїни та погоджена з Науково-координаційною радою НАН України в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського.
Джерельна база дисертації. Це головно опубліковані у 20‑хрр.ХХст. праці стосовно цієї теми (на них докладніше зупинимося в першому розділі і в зв’язку з розглядом конкретних питань); публікації текстів фольклорних творів згадуваних та деяких інших українських дослідників; матеріали відділу рукописних фондівІМФЕ(Збірка матеріалів до питання організації на Україні контрреволюційним попівством та куркулями «оновлення ікон», «Калинівського чуда», «Сафатову долину» та інші «чудеса»”[140‑147], а також дотичні до цієї теми матеріали у Державному архіві Вінницької області[52]; власні польові записи (зроблені у2002‑2004рр. у Вінниці та Браїлівському, Калинівському, Козятинському, Шаргородському та інших р-нах Вінницької обл., до яких були долучені записи, зроблені у2001‑2006рр. у Львові і на Львівщині, Києві тощо), вони (ці записи) віддзеркалюють стан збереженості традиції чудес загалом і фольклору чудес” 1920-хрр. зокрема в народній пам’яті[60], літературні матеріали, мемуаристика, епістолярій (С.Єфремов[78], Ю.Липа[119], Ю.Горліс-Горський[42], В.Барка[8;79], А.Любченко[230]...), тогочасні публікації преси, збірники фольклору для порівняльного зіставлення з досліджуваним матеріалом, праці з історії та теорії фольклору й інші дослідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є історично-культурологічний підхід до аналізу фольклорного процесу, народно-мистецьких явищ і суспільно-політичних подій, які вплинули на фольклор чудес” у підрадянській Україні1920‑хроків, вивчення специфіки духовного середовища і фольклорного відображення реалій дійсності. При аналізі конкретних текстів про чуда у зіставленні з аналогічними явищами у попередній традиції українського фольклору та у творчості інших народів (наскільки це можливо) застосовуємо порівняльно-типологічний метод. При розгляді структури текстів, їх змісту, функціональної семантики та ґенетичних зв’язків, просторової і часової динаміки досліджуваних фольклорних явищ використовуємо елементи структурно-типологічного та географічного методів фольклористики.
Наукова новизна:
праця є спробою узагальнюючого фольклористичного дослідження хвилі народної творчості релігійного змісту, яка піднялася у20‑хрр. в Україні у зв’язку з репресивними і войовничо-атеїстичними акціями більшовицького режиму; вивчення низки питань, що залишилися поза увагою попередніх дослідників;
на основі порівняльного аналізу різних варіантів досліджуваних творів простежуються характерні прояви динаміки фольклорного тексту;
введено в науковий обіг сучасної фольклористики значний архівний і новий польовий матеріал.
Теоретичне значення та практична цінність. Матеріали, положення та висновки роботи розширюють погляд на фольклорний процес у підрадянській Україні20‑хроків, зокрема на ту частину народної творчості, яка за своїм духом й ідейним змістом була опозиційною до більшовицького режиму і переслідувалася ним. Аналітичні дані й текстологічні спостереження проведеного вивчення фольклорної пісенності і прози теми чудес спрямовують увагу до поглибленого дослідження специфіки фольклоротворення у пов’язаності з конкретними суспільно-політичними, соціальними і культурними умовами та потребами свого часу. Результати дослідження можуть бути залучені для розробки спецкурсів з поетики фольклорних жанрів, а також з історії української фольклористики, для лекційних курсів і спецсемінарів у вузах. Положення, висновки, фактологічні дані дисертації можуть використовувати спеціалісти різних галузей гуманітарних знань (фольклористи, етнологи, історики, культурологи, лінгвісти, літературознавці).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації апробовано на засіданнях відділів фольклористики, етнології сучасності та Вченої ради Інституту народознавства НАН України. Основні положення дисертації виголошено на наукових сесіях Наукового товариства ім.Шевченка (Львів, березень2003;2005;2006) та наукових конференціях:
1.ХVIIІщорічній науковій франківській конференції (Львів, жовтень 2003);
2.ХІІІМіжнародній конференції Історія релігій в Україні” (Львів, травень 2003);
3.Міжнародній науково-теоритичній конференції Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів” (Київ, грудень 2004);
4.ХVМіжнародній конференції Історія релігій в Україні” (Львів, травень2005);
5.Міжнародній науковій конференції Традиція і культура” (Київ, грудень2005)
Публікації. Основні результати проведеного дослідження висвітлено у дев’яти публікаціях.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури та додатків (поетичні та прозові фольклорні твори, ноти, які розглядаються, цитуються і згадуються в тексті дослідження). Структура дисертації зумовлена метою системного охоплення комплексу головних предметних питань даної теми, яка вимагає характеристики фольклору чудес” (специфіки теми чудес, руху тексту і фольклорного відображення реалій дійсності) досліджуваного періоду у пов’язаності з попереднім досвідом розробки цієї теми та відомостями про духовно-психологічний стан українського народу (зокрема, селянства) у конкретних історичних умовах часу.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
Фольклор чудес” у підрадянській Україні1920‑хроків одна з ланок в історичному процесі виразу в слові духовно-релігійної активності народу, його віри в божественну сутність і силу чудес. Він виник і був задіяний у народному середовищі на хвилі потужного релігійного руху, що розгорнувся на всіх теренах окупованої більшовиками України і з особливою силою проявився в ряді місцевостей Східного Поділля. Прикметною рисою цього руху було виразне містичне забарвлення, оцей, за словами І.Франка, якийсь загальний наклін до віри в чудеса і до бачення чудес, якась загальна потреба чудесного на кождім кроці”[212,с.100].
Вже сучасники назвали цей рух епідемією чудес”. І хоча він, цей рух, мав загалом мирний характер, відбувався у формі богослужінь, багатолюдних паломницьких походів до місць чудесних об’явлень, різних позацерковних ритуальних дійств (зібрань, чувань, групових трапез) тощо, він викликав неабияку стурбованість, настороженість і рішучу репресивну реакцію більшовицької влади. В цих народних діях небезпідставно вбачалися продовження опору проти більшовицького поневолення України та активна протидія офіційному курсові на боротьбу з релігією й церквою. Релігійний народний рух того часу та боротьба більшовицького режиму з ним ще чекають докладного дослідження істориків і соціологів. В архівах і публікаціях преси 20‑хроків міститься великий і надзвичайно вдячний матеріал для таких досліджень.
Одним з важливих і цікавих джерел цієї теми є усна народна творчість, у змісті, сюжетах і образах якої особливе місце і роль належать надзвичайним подіям і явищам фольклор чудес”, що є предметом дослідження цієї дисертації. Це комплекс текстів, здебільшого зафіксованих і зібраних за гарячими слідами подій народного релігійного руху, своєрідний поетичний супровід, інформатор й інтерпретатор цього руху. Жанровий і видовий спектр цього фольклору складають вірші, пісні, оповідання, чутки, повідомлення, меморати, які своїм змістом, сюжетами ґенетично були пов’язані з конкретними місцями надзвичайних з’яв, чуд, прославляли їх і розповідали про них. Більшість із них, зокрема прозових текстів, була новотворами, що виникали на конкретному подійному ґрунті, підхоплювалися загалом і в подальшому обігу, побутуванні набирали фольклорного характеру. Водночас значну частину репертуару фольклору чудес”20‑хроків складали твори, передовсім пісні, давнішого походження, пристосовані до нової потреби.
Особливо великий вплив на фольклоротворення цієї тематики мали найбільш розголошені чуда початку20‑хроків, пов’язані з калинівським хрестом (біля містечка Калинівки Вінницькоїобл.) і т.зв.Йосафатовою долиною” (урочищем поблизу села Голинчинці Шаргородськогор‑ну Вінницькоїобл.). Народна уява і фантазія проявили тут виняткову активність та винахідливість у творенні сюжетів, їх варіюванні і поширенні шляхом здебільшого усної передачі.
В аналітичному осмисленні цього матеріалу великою мірою допомагають дослідницькі думки, спостереження і висновки вчених про попередню традицію духовно-релігійної тематики в українському фольклорі і письменстві, присутність та характер трактування в них категорії чудесного, поєднання в ньому давніх язичницьких і пізніших християнських елементів тощо (праці О.Потебні, О.Веселовського, І.Франка, М.Сумцова, В.Перетца, М.Возняка та ін.). У світлі їх студій та на основі порівняльного зіставлення матеріалу нашого дослідження з відповідними попередніми фактами маємо можливість простежити тяглість духовно-релігійної традиції в українському фольклорі, її типологічно спільні й однорідні моменти та специфічні особливості, зумовлені суспільно-політичними реаліями і потребами нової дійсності.
З цього методологічного погляду особливо цінною і повчальною для нас є друга книга четвертого тому Історії української літератури” М.Грушевського, озаглавлена Творчість на теми релігійно-моральні”. Сильно зазначений історичний погляд цієї праці і її культурно-історична методика розгляду фольклорних і літературних явищ допомагають краще побачити і зрозуміти історичний контекст і культурологічну сутність фольклору чудес” в Україні 1920-х років.
На основі проведеного дослідження головно під цим кутом зору доходимо таких основних висновків:
1.За своїм характером, змістом і формами фольклор чудес” зазначеного часу був продовженням попередньої традиції культивування духовного струменя усної народної творчості на релігійно-моральні теми, одним з яскраво виражених явищ в історичній тяглості цієї традиції. Це бачимо у використанні попередніх сюжетів, мотивів, образів, досвіду художнього виразу і самої категорії надзвичайного, чудесного як засобу впливу. Водночас тут простежується багато нового, оригінального, специфічного. Передусім, у спільній пов’язаності традиційного з актуальними обставинами, ситуаціями, його озвучення стосовно нових потреб. В атмосфері драматичних подій в Україні і особливо зрослої психологічної напруги і тривожних настроїв у суспільстві, зумовлених більшовицькою окупацією і злочинними діями її влади, по-новому зазвучали, зокрема, тема і образ чуда. Вони задіяні в народній творчості як головні засоби протидії злу, яке несла злочинна і безбожна влада людині.
2.Ідейно-змістовий пафос фольклору чудес”, сюжети, мотиви, образи його пісенних і прозових творів спрямовані великою мірою, як і в попередній традиції, на збереження й утвердження християнських морально-етичних засад життя і взаємин людини. Водночас стосовно до нових обставин головний наголос (і це нове) робиться на врятуванні душі людини від потоптання і знищення в зловісних умовах новітньої доби, конкретно більшовицького режиму. Такий акцент притаманний особливо фольклорній інтерпретації Калинівського чуда”. Тут винятково вражаючими є мотиви розстрілу Христа і проливу Його крові, тобто Його поновної смерті і кривавої жертви заради спасення людей.
3.У фольклорі про Йосафатову долину” ця дидактична настанова проводиться через трансформацію біблійного сюжету кінця світу і Страшного Господнього суду. Тут ідеться про близькість неминучої розплати людей за їх великі провини і потребу покаяння перед Богом. Фольклорна адаптація цієї теми до української дійсності здійснюється шляхом перенесення самого місця біблійної Йосафатової долини” біля Єрусалима на Східне Поділля поблизу села Голинчинці на Вінниччині і надання цьому урочищу також назви Йосафатова (Сафатова) долина”. Господнє об’явлення про це передає людям Божа Мати через пастуха Якова, який пас вівці на цій долині. Конкретно прив’язується ця есхатологічна тема і до свого часу, її проповідь у сюжетному виразі пісень та оповідань закликає не тільки до покаяльних думок, розважань, але й до активної покаяльної поведінки, дії. Маємо цікавий факт, що в атмосфері цих апокаліптичних настроїв Слово підняло потужний рух покаяльного масового несення хрестів на українську Йосафатову долину” в тому числі і з багатьох віддалених від неї місцевостей: Донщини, Кубані, Слобожанщини
4.Фольклор чудес” творився, поширювався і записувався збирачами в умовах суворої радянської дійсності. Тому він не міг прямим текстом висловити своє ставлення до цієї дійсності. Тим більше мусили зважати на цю обставину і ті, що цікавилися такою творчістю, збирали її. Одначе це ставлення досить недвозначно звучить у підтексті, а в непоодиноких випадках виходить і на поверхню, особливо в прозових творах. Саме представник більшовицької влади (солдат, невіра москаль”, чекіст) розстрілює Христа і проливає Його святу кров, а слуги цієї влади виступають новими мучителями Спасителя і переслідувачами Його вірних. Про пануючий режим мовиться як про царство сатани”. І несення хрестів на Йосафатову долину” потрібне також для того, щоб їх”, тобто більшовиків, не стало”. Отож, цей фольклор заслуговує на увагу також як один з тематичних пластів тієї ще досі мало дослідженої народної творчості, яка була спрямована проти більшовицького режиму.
5.Часовий проміжок творення і функціонування фольклору чудес” невеликий. Це 20‑іроки і, властиво, головно їх перша половина. Урядові репресії проти релігійного руху були спрямовані також і на викорінення пов’язаної з цим рухом народної творчості. Новоутворені тексти останньої не мали можливості пройти достатньої фольклоризації, обробки і шліфування в процесі тривалого їх обігу в народному середовищі. Тому записи зразків цієї творчості, зроблені у 20‑хроках (пізніше вже не було), в непоодиноких випадках грішать художньою недосконалістю, невиробленістю, структурною неповнотою, фраґментарністю. Водночас досить розгалужена варіантність низки пісенних і прозових текстів, простежені риси їх якісної еволюції, усність поширення переконливо засвідчують фольклорний характер цієї творчості. З цього погляду матеріал фольклору чудес” є цінним джерелом для дослідження специфіки новітнього фольклоротворення.
6.Матеріал фольклору чудес” дає можливість для простеження процесу нарощення певних нових змістових і формальних якостей у духовно-релігійній народній творчості, її контексту з актуальною суспільно-політичною подійністю, суспільними настроями і впливу на колективну свідомість. Дійовими особами цієї творчості, її героями і антигероями виступають звичайні люди свого часу. Наприклад, рисами епічного героя наділений пастух Яків реальна особа, місцевий селянин, що став свідком чудесного об’явлення Богоматері і речником Божої волі, замучений у чекістських тюремних застінках. Цікавий матеріал знайде у цій творчості дослідник народної релігійності, її особливостей і досить істотних вільностей” стосовно певних канонічних моментів християнського віровчення. На увагу етнографа заслуговує і низка інших зафіксованих відомостей, що пов’язані з побутуванням фольклору чудес”.
7.Наші польові дослідження в місцях найбільш активного творення і побутування фольклору чудес” у 20‑хроках засвідчують, що в пам’яті теперішніх поколінь цей фольклор майже не зберігся або зберігся лише фрагментарно. Очевидно, офіційні переслідування і заборони та наступні приголомшливі події насильна колективізація, справжній апокаліпсис спрямованого проти українського народу голодомору-ґеноциду, вакханалії кривавих сталінських репресій, Друга світова війна, що нищівним смерчем прокотилася по українській долі, зробили свою справу були тими головними чинниками, що відсунули цей фольклор у непам’ять. Тому маємо з особливо вдячністю відзначити справжнє подвижництво тих дослідників і збирачів (В.Кравченко, Олена Пчілка, Н.Дмитрук, В.Петров, С.Шевченко та ін.), які тоді, у 20‑іроки, побачили і зрозуміли культурно-історичну вагу фольклору чудес”, записали і зібрали його зразки та дотичні до нього відомості, зберігши таким чином цей унікальний і винятково цінний матеріал для нашої науки.
8.Врешті поглиблене вивчення фольклору чудес” у підрадянській Україні 20‑хроків важливе не тільки з погляду осмислення історико-культурологічної повноти його змісту і контексту з попередньою традицією, але й потрібне для дослідницьких пошуків і студій стосовно продовження української народної творчості на духовно-релігійні теми в наступні десятиліття і по сьогодення включно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. АзадовскийМ. Предисловие // Советский фольклор. Статьи и материалы. Выпуск первый. Ленинград: Издательство АНСССР, 1934. С.3‑8.
2. АндрієвськийВ. Про українські псальми та канти // Життя і Знання. [Б.м.], 1935. №7-8. С.107-108.
3. Апокріфи есхатольоґічні // Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив Іван Франко. Львів: Накладом Наукового товариства імени Шевченка, 1906. Том IV. 524с.
4. АрхієрейськийД. Денікінський терор // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Бажан, Т.Бикова таін. Відповід.ред.В.Смолій. К.: Наукова думка, 2002. С.161‑177.
5. БабійВ. Йде народ молитися, на Хрест Божий подивитися, або ще раз про Калинівське диво // Подолія. [Б.м.], 1997. 15липня. С.1-2.
6. БабійВ. Спомин про Калинівське чудо // Прапор перемоги (газета Калинівської районної ради народних депутатів та районної державної адміністрації Вінницької області). [Б.м.], 1995. 12липня. С.4.
7. БарабанЛ. Вічні медитації Анатолія Загрійчука // Народознавство. К., 2002. №63. С.1-5.
8. Барка В. Жовтий князь: Роман / Передм. М.Жулинського. К.: Дніпро, 1991. 266с.
9. БачинськийП. Передмова // Документи трагічної історії України(1917‑1927рр.) / Редактор-упорядник П.Бачинський. К., 1999. С.5‑18.
10. БелашА., БелашВ. Дороги Нестора Махно. Историческое повествование. К.: Проза, 1993. 592с.
11. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. [Б.м.]: Об’єднання біблійних товариств, 1990. Книги Старого Заповіту: 960с.; Книги Нового Заповіту: 296с.
12. БілийВ. Небесна грамота” (З етнографових нотаток) // Життя й революція. [Б.м.], 1926. № 4. С.66-69.
13. БланшК. Співробітник Інституту МФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України в Паризькому університеті Сорбонна // Народна творчість та етнографія. К.: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАНУкраїни,2004. №1-2(288-289). С.122.
14. Богогласник: Пісні благоговійния господьським, богородичным и нарочитых святых чрез весь год приключающимся, к сим же нікоторым чудотворным иконам служащия, таже различныя покаянныя та умилительныя содержащ / Собран, по силі исправлен, четырми частми опреділен, типом и чертами мусикийскими напечатася и изобразися. В Святой чудотворной Лавре Почаевской: Тщаніем иноков Чину с.Василія Великого, літа от Рождества Христова1790[1791]. [592]с.
15. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / Ред.кол.: Ю.Гошко (відп.ред.), З.Болтарович, А.Будзан, Р.Гарасимчук та ін. К.:Наукова думка,1983. 304с.
16. БойкоО.Перша українсько-російська війна // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Бажан, Т.Бикова таін. Відповід.ред.В.Смолій. К.: Наукова думка,2002. С.121-130.
17. Большая Советская Энциклопедия: В 30‑тит. / Главн. ред. А.Прохоров. 3‑е изд. М.: Советская энциклопедия,1972. Т.8: Дебитор-Евкалипт. 591с.
18. БуслаевФ.Русские духовные стихи // БуслаевФ. Народная поэзия. Исторические очерки. Санкт-Петербург,1887. С.434-501.
19. ВеселовскийА. Разыскания в области русских духовных стихов // Сборник отделения русского языка и словесности императорской Академии наук. Санкт-Петербург,1879. Т.20. 22с.; 1880. Т.21. 228с.; 1881. Т.28. 150с.;1883. Т.32. 461с.;1890. Т.46. 376с.+106с. (Приложения).
20. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.І: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Репринт. відтворення вид. 1920р. К.: Політвидав України, 1990. 348с.
21. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.ІI: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Репринт. відтворення вид. 1920р. К.: Політвидав України, 1990. 328с.
22. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.ІII: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Репринт. відтворення вид. 1920р. К.: Політвидав України, 1990. 535с.
23. Возняк М. Історія української літератури. ТомIII: Віки XVI-XVIII. Друга частина. Львів: Просвіта,1924. 564с.
24. ВознякМ. Матеріали до історії української пісні і вірші: У 3-х ч-нах // Архів українсько-руський. Львів,1913. Т.ІХ. Ч.1. 240с.
25. ВоронинП. Обслідування Калинівського” хреста // ВістиВУЦВК. Харків,1924. №39 (17лютого). С.3.
26. Вороні[и]нП. Калинівські чудотворці” перед пролетарським судом // ВістиВУЦВК. Харків,1924. №25,27,29. С.3.
27. Вояковський Николай (о.). Шляхами наших прочан: Проповіді про чудотворні ікони Божої Матері. 2‑ге вид. Львів: Місіонер,1998. 200с.
28. Г.А. Наслідки обслідування Поділля. Розмова з секретарем ВУЦВК т.Буценком // ВістиВУЦВК. Харків,1924. №70. С.2.
29. ГалайчукВ. Жанрова палітра та основні мотиви календарної поезії в експедиційних записах з Полісся 1996року // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження / За ред. С.Павлюка, Р.Омеляшка. Вип.3.У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. Львів: Інститут народознавстваНАНУкраїни, 2004. С.249-266.
30. Галицько-руські народні лєґенди / Зібрав Володимир Гнатюк. ТомII // Етнографічний збірник. Львів:Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка, 1902. Том XIII. 287с.
31. ГанжаО. Антиселянські дії більшовицького режиму // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Бажан, Т.Бикова таін. Відповід.ред.В.Смолій. К.:Наукова думка,2002. С.153-161.
32. Героїчний епос українського народу: Хрестоматія: Навч. посібник для студ. філолог. фак. вищ. навч. закладів / Упор.та прим.О.Таланчук, Ф.Кислого; передм.О.Таланчук. К.: Либідь,1993. 431с.
33. ГнатюкВ. До колядки про Св.Софію в Києві // ЗапискиНТШ. 1907. Т.79. С.155-159.
34. ГнатюкВ.Колядки і щедрівки // Етнографічний збірник. Львів,1914. Т.ХХХVІ. 270с.
35. ГнатюкВ.Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т.и. про лірників повіту Бучацького / Зібрав в вересні 1895року Володимир Гнатюк // Етнографічний збірник. Львів: В друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1896. Т.ІІ. 76с.
36. Гнатюк О.Українська духовна барокова пісня. Варшава-Київ,1994. 187с.
37. ГоликР.Уявлення про надприродне в українській культурі X-XVIIIст. / Автореферат дис.на здобуття ступ.канд.іст.наук. Львів,2005. 18с.
38. Голинчинські чудотворці” перед судом // Червоний край. 1925. №138-148. С. 2.
39. Головацкий Я. Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М.: В Университетской типографии (М.Котков), 1878. Ч. 1-2. 841с.
40. Голод 1921‑1923 і українська преса в Канаді / Матеріяли упорядкував і зредагував Роман Сербин. Торонто: Українсько-Канадсько-Дослідчо-Документаційний Центр, 1995. 700с.
41. Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. документів і матеріалів / АН України, Ін-т історії України та ін.; Упоряд.: О.Мовчан, А.Огінська, Л.Яковлєва; Відп.ред.С.Кульчицький. К.: Наукова думка, 1993. 240с.
42. Горліс-Горський Ю. Ave Dictator: Повісті. Львів, 1999. 288с.
43. Горліс-Горський Ю. Холодний Яр: Роман у двох частинах / Юрій Горліс-Горський. Львів: Червона калина, 1992. 342с.
44. ГриценкоА. Українсько-польське протистояння // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Бажан, Т.Бикова та ін. Відповід. ред. В.Смолій. К.: Наукова думка, 2002. С.177-191.
45. ГрінченкоБ. Словарь української мови / Зібр. ред. журн. Киевская Старина” / Упоряд. Б.Грінченко. Т. ІІІ: О-П. К.: Лексикон, 1996 [репринт. вид. 1909р.]. 508с.
46. ГрінченкоБ. Словарь української мови. Т. 3-4: О-Я. К., 1909. 1069с.
47. Грушевська К. До питання про історизм в українських народних думах // Родовід. 1997. Ч. 1 (15). С.12-22.
48. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том1 / Упоряд. В.Яременко; авт. передм. П.Кононенко; приміт. Л.Дунаєвської. К.: Либідь, 1993. 391с.
49. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том4: Усна творчість пізніх княжих і переходових віків XIII‑XVII. Кн.1 / Упоряд. О.Таланчук; приміт. С.Росовецького. К.: Либідь, 1994. 336с.
50. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том4: Усна творчість пізніх княжих і переходових віків XIII‑XVII. Кн.2 / Упоряд. Л.Копаниця; приміт. С.Росовецького. К.: Либідь, 1994. 320с.
51. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / АНУРСР, Ін‑т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Т.Рильського. Львівське відділення; П.Арсенич, М.Базак, З.Болтарович та ін.; відп.ред.Ю.Гошко. К.: Наукова думка, 1987. 471с.
52. ДАВО [Державний архів Вінницької області]. Ф.595. Од.зб.5. 118арк.
53. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Видання друге, доповнене й перероблене. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. 310с.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн