ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОЛОЩУК Катерина Богданівна

На правах рукопису

УДК:330.341.1 :330.322.1:65.012.265 : 631.11

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

науковий консультант
ЛУПЕНКО Юрій Олексійович,
доктор економічних наук,
професор, академік УНААН

Кам’янець-Подільський – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 18
1.1 Теоретичні основи класифікації інновацій та інвестицій 18
1.2 Сутність та складові інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств 38
1.3 Концептуальні основи інноваційно-інвестиційної соціо-екологічної моделі підприємств 64
1.4 Методологія оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств 83
Висновки до розділу 1 111
РОЗДІЛ 2 ТЕНДЕНЦІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНО ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН І БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ 114
2.1 Сучасний стан інноваційної активності та науково технологічної безпеки підприємств 114
2.2 Оцінка виробничо-інноваційних можливостей агропромислових підприємств 131
2.3 Аналіз ринкового потенціалу агропромислових підприємств 148
2.4 Інфраструктура інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств 165
Висновки до розділу 2 181
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ 184
3.1. Інтелектуальний і соціальний потенціал організацій 184
3.2 Технічне оновлення агропромислових підприємств 210
3.3 Трансфер підприємствами передових виробничих технологій 224
3.4. Екологічні аспекти реалізації агропромислових інновацій 249
Висновки до розділу 3 264
РОЗДІЛ 4 ІНВЕСТУВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВИХ ІННОВАЦІЙ 267
4.1 Пріоритети і джерела інвестування аграрного сектора економіки 267
4.2 Формування портфеля інноваційно-інвестиційних проектів 282
4.3 Використання міжнародної практики інвестиційної підтримки і оцінка реалізації агропромислових інновацій 296
4.4 Інвестиційні інструменти запровадження інноваційної моделі розвитку агропромислових підприємств 315
Висновки до розділу 4 334
РОЗДІЛ 5 МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ 338
5.1 Формування типів інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств 338
5.2. Обґрунтування інноваційно-інвестиційної стратегії підприємств та корпорацій 360
5.3 Інноваційно-інвестиційний провайдинг агробізнесу 378
5.4 Ефективність екологічно спрямованого інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств 393
Висновки до розділу 5 410
ВИСНОВКИ 415
ДОДАТКИ 422
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 471

ВСТУП

Сучасні умови господарювання вимагають від вітчизняних підприємств адекватних механізмів реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища, зростаючі вимоги споживачів та суворі виклики ринків. Обов’язковими умовами виживання суб’єктів агробізнесу є виробництво конкурентоспроможної продукції, забезпечення гнучкості та ефективності управління. Тенденції щодо подальшого відставання України в технологічному розвитку від розвинутих країн світу спостерігаються внаслідок непослідовності у проведенні та низької ефективності державної науково-технічної та інноваційної політики. Зменшується кількість інноваційно активних підприємств, знижується рівень їх конкурентоспроможності, стримується розвиток високотехнологічних галузей національної економіки.
Адаптаційну здатність, організаційну гнучкість та фінансову маневреність виробничих систем забезпечує підприємствам інноваційно-інвестиційний розвиток, який неможливий без формування та реалізації інноваційного потенціалу окремого суб’єкта господарювання. Водночас, такий підхід є взаємозалежним із тим, що у наукових дослідженнях західних вчених з приводу протікання аграрних економічних процесів акцент переноситься з цінового механізму конкуренції на інноваційні процеси, пов’язані з поліпшенням усього виробничо-господарського потенціалу підприємництва. З огляду на це, пріоритетний напрям розвитку інноваційної діяльності може розглядатися як взаємозв’язок між конкурентними позиціями окремого підприємства та його інноваційним потенціалом.
Увівши в науковий обіг термін «інновація», Й. Шумпетер у всесвітньо відомій праці «Теорія економічного розвитку» визначив інноваційний процес як можливість п’яти типів нових комбінацій змін, зокрема: виробництво нового товару, чи товару в новій якості; впровадження нового методу виробництва продукції; відкриття нового ринку збуту продукції; залучення нових джерел сировини; впровадження нових організаційних форм у галузях. Такий підхід до змісту цього поняття вченими вважається загально визнаним (П. Друкер, Д. Тідд, М. Портер, Ю. Морозов та ін.). Проте, значна частина економістів стоять на позиціях вузького підходу, ототожнюючи зміст інновації з новою технікою, технологією та промисловим виробництвом (Б. Санто, Б. Твісс, В. Хіппель та ін.). Залежно від об’єкта і предмета дослідження, інновації можна розглядати в трьох площинах, а саме: як зміни (Й. Шумпетер, Ю. Яковець); як процес (Д. Тідд, Д. Бессант, Д. Черваньов, К. Павітт, Б. Санто, Л. Нейкова); як результат (Х. Рігс, В. Хіппель, Р. Фатхутдінов). Наразі не існує єдиної загальної класифікації інновацій. Наведені у наукових джерелах класифікації не завжди обґрунтовані та досить суперечливі. Найбільш поширеними є класифікації, запропоновані П. Завліним, А. Васильєвим, А. Пригожиним, Ю. Бажалом, Г. Меншем, Р. Фатхутдіновим, О. Дарієм, П. Саблуком, Л. Федуловою та ін.
Розв’язання мети дослідження вбачається, насамперед, в уточненні відповідного понятійного апарату, а саме – визначенні поняття «інноваційний потенціал». Підтвердженням такої думки можна вважати дослідження А. Гриньова, Н. Красноступської, В. Калишенко, І. Рєпіна, В. Гавви, О. Федоніна, Л. Мартюшева, І. Должанського, О. Кохась, О. Олексюк, О. Ульянченка. Гострота проблеми інноваційного розвитку підприємств підтверджується значною кількістю досліджень як західних (П. Друкер, М. Хаммер, Дж. Чампі, К. Маркхем, Р. Каплан, Д. Нортон, І. Массакі та ін.), так й вітчизняних науковців (В. Геєць, М. Ільчук, С. Ілляшенко, В. Іванов, П. Музика, М. Йохна, Н. Чухрай та ін.).
На засадах інноваційно-технологічного забезпечення та соціально-трудових проблемах галузі зосередили увагу О. Бородіна, В. Бойко, М. Коденська, О. Крисальний, І. Лотоцький, А. Малієнко та ін. Проблеми аграрних підприємств, які досліджують В. Юрчишин, В. Гринчуцький, А. Діброва, В. Зіновчук, П. Канінський, С. Кваша, М. Малік, О. Могильний, Ю. Лопатинский, Г. Підлісецький, Є. Ходаківський та ін., значною мірою пов’язані з регулюванням та використанням потенційних можливостей господарств, ресурсів, конкурентоспроможністю сільськогосподарської продукції.
Розробці наукових засад інвестування в аграрну економіку присвячені праці вітчизняних вчених-економістів, зокрема: В. Андрійчука, В. Алексійчука, І. Вініченка, О. Гудзь, М. Дем’яненка, Т. Загородної, Т. Зінчук, Ю. Лупенка, А. Малиновського, Л. Масловської, Д. Полозенка, П. Саблука, М. Савлука, О. Скидана, М. Кісіля, А. Крисоватого, Ю. Цаль-Цалка, Л. Худолій та ін. Водночас, у вітчизняній економічній науці та практиці функціонування агропромислових підприємств ряд питань, пов’язаних з інноваційно-інвестиційною діяльністю, залишаються невирішеними. Зокрема, частина проблем зумовлена значною кількістю класифікаційних ознак інновацій та інвестицій, що ускладнює розуміння їх сутності та визначення сфер реалізації. Неповністю визначеним вбачається розмежування компетенцій держави та бізнесу, межі регуляторного поля держави й самоврядності суб’єктів господарювання.
Часто інноваційна діяльність підприємств сприймається як освоєння нових продуктів, впровадження нових технологій у виробництво, доставку та реалізацію продукції, тобто розглядаються продуктові та процесові технологічні інновації. При цьому, дослідники оминають увагою організаційні, маркетингові, управлінські інновації, проблеми реалізації та оцінки їх ефективності. Не отримали належного обґрунтування складові формування, використання та оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств. З огляду на це, актуалізується необхідність розробки нових підходів до ідентифікації місця та ролі інноваційно-інвестиційного потенціалу як вихідного пункту і рушійної сили стратегічного управління в умовах мінливого зовнішнього середовища.
Необхідність вирішення питань теоретичного та прикладного характеру щодо формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств зумовлює вибір теми та визначає актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження щодо формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств є частиною науково-дослідної теми Подільського державного аграрно-технічного університету «Розробка заходів з підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого та трудового потенціалу, фінансових, інвестиційних та інформаційних ресурсів, запровадження ефективного менеджменту, застосування передових досягнень в обліку та аудиті» (номер державної реєстрації 0110U005064), в межах якої автором обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ та розробка практичних рекомендацій щодо формування, визначення, оцінювання та ефективного використання інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств. Реалізація мети дисертаційного дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:
• удосконалити науково-теоретичні основи сутності, класифікації інновацій та інвестицій, особливості їх трансформації в нову економіку знань;
• узагальнити сучасні наукові підходи до трактування змісту, характерних ознак і складових інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств у контексті сприяння росту їх конкурентоспроможності та ефективності;
• обґрунтувати концептуальні основи інноваційно-інвестиційної моделі, орієнтованої на науково-техніко-технологічну, економіко-соціо-екологічну безпеку агропромислових підприємств;
• розробити методологічні підходи до інтегральної оцінки складових ефективності формування та використання інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств;
• розкрити тенденції інноваційно-трансформаційних змін, визначити ринкові та інноваційні можливості, альтернативи техніко-технологічного, інтелектуального, соціального, інфраструктурного забезпечення інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств;
• встановити наявні джерела та варіанти залучення інвестицій, порядок формування портфеля інноваційно-інвестиційних проектів на основі використання міжнародної практики фінансування програм, ініціатив, технологічних платформ підтримки для прискорення реалізації інновацій підприємств аграрного сектора економіки;
• сформувати на основі використання теорії рефреймінгу систему взаємозв’язків внутрішнього стану та зовнішнього середовища підприємства з урахуванням рівня капіталізації та посилення впливу конкуренції в умовах світової глобалізації;
• обґрунтувати типи інноваційно-інвестиційного потенціалу, матрицю вибору стратегії для прийняття управлінських рішень щодо успішного ведення агробізнесу;
• розробити пропозиції щодо інноваційного провайдингу науково-технічних досліджень, трансферу технологій в практику господарювання малих, середніх та великих підприємств і корпорацій;
• здійснити прогнозування інвестування агропромислових інновацій з визначенням факторів підвищення ефективності агропромислових підприємств, зокрема: валової продукції, прибутку, інвестицій в основний капітал та нематеріальні активи, заробітної плати і продуктивності праці.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних положень щодо формування та оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети базувалося на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Вони ґрунтувалися на теоретико-методологічних засадах системного підходу, який став методологічною основою вивчення проблемних аспектів з позицій цілісності та взаємодії господарюючих суб’єктів; комплексного опрацювання нормативно-правових актів і державних цільових програм, концепцій, рекомендацій, пропозицій та інших нормативних документів; праць вітчизняних та зарубіжних вчених з питань синергетики, теорії фірми, ефективності виробництва, управління, мотивації праці, інноваційної діяльності, екології, інституційного забезпечення формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств. На їх основі запропоновано і апробовано в теорії та практиці варіанти вирішення завдань дисертаційної роботи. Абстрактно-логічний метод дозволив узагальнити і визначити наукові підходи в теоретичному ракурсі та прикладному вирішенні. Обґрунтування завдань, узагальнень, ключових понять і висновків проведено також за допомогою цього методу. Для деталізації і структурування інноваційно-інвестиційного потенціалу використано методи аналізу і синтезу. Оцінювання складових інноваційно-інвестиційного потенціалу проведено рейтинговим, коефіцієнтним, витратним і результативним методами з урахуванням їх сукупності та окремих елементів. Вплив кількісних, якісних, абсолютних та відносних величин визначено за допомогою економіко-статистичних та аналітичних методів. Взаємозв’язки між факторними і результативними показниками встановлено кореляційно-регресійним методом. Інноваційно-трансформаційні тенденції виявлено на основі аналізу динамічних змін з використанням індикаторів та порогових значень економічної, науково-технічної, продовольчої та соціо-екологічної безпеки. Визначення розмірів і типів інноваційно-інвестиційного потенціалу здійснено на базі дохідного, інвестиційного, витратного та ринкового підходів. Інноваційні можливості підприємств та розміри їх капіталізації визначено розрахунково-конструктивним методом. Детальне вивчення досвіду формування інноваційно-інвестиційного потенціалу окремих підприємств проведено за допомогою монографічного та експериментального методів. Прогнозування розвитку подій здійснено з використанням економіко-математичних методів.
Інформаційну базу дослідження склали Закoни України, Укази Прeзидeнта України, Пoстанoви Кабінeту Міністрів України, дані Міністерства аграрної політики та продовольства України, нормативно-правові акти, довідники і статистичні збірники Державної служби статистики, Держінвестицій та розвитку України, матеріали Головних управлінь агропромислового розвитку окремих обласних та районних адміністрацій, наукові посібники, монографії, статті, тези доповідей, резолюції науково-практичних форумів, конференцій, семінарів, звіти наукових, інноваційних структур, баланси та форми спеціальної звітності агропромислових підприємств і корпорацій, дані соціологічних обстежень, електронні бази даних інформаційних систем країни і світу та інші джерела.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні проблем теоретико-методологічних основ і практики формування, оцінювання та ефективного використання інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств. У результаті дисертаційного дослідження отримано такі положення, що містять наукову новизну:
вперше:
• запропоновано теоретико-методологічний підхід до вирішення наукової проблеми формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств на основі теорії адитивної цінності та розгляду його як інтегральної сукупності ознак цілого та сформованості функціональних властивостей елементів окремих складових потенціалу, що дає змогу відображати поточні і майбутні можливості трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних його персоналу інтелектуальних та підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняти суспільні, корпоративні та індивідуальні інтереси і потреби споживачів;
• уніфіковано методику оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу, що передбачає врахування факторів активності та конкурентоспроможності підприємств, соціальної корисності, факторного і рейтингового аналізу привабливості та еколого-економічної ефективності агропромислових підприємств зі створенням ринкових інноваційних продуктів на основі нарощування обсягів виробництва за рахунок раціонального використання виробничого та ринкового потенціалу;
• визначено типи інноваційно-інвестиційного потенціалу малих, середніх і великих підприємств та схеми їх капіталізації, модернізації на основі технічного оновлення, трансферу технологій та раціонального використання інтелектуальних можливостей для досягнення місії і цілей організації, що виступає змістовною основою формування інноваційно-інвестиційної стратегії підприємств та корпорацій;
• виділено варіанти поточного стану підприємств та рівні сприятливості зовнішнього середовища за теорією рефреймінгу з погляду необхідності проведення стратегічних змін на основі використання інноваційно-інвестиційного провайдингу, інформаційних та комунікаційних технологій, електронного бізнесу, комп’ютеризації проектування і виробництва та ефективної комерціалізації нововведень;
• запропоновано оптимальні, порогові та граничні значення індикаторів науково-технологічної, соціо-екологічної, економічної безпеки для цілей ідентифікації, локалізації та нейтралізації реальних чи потенційних загроз формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств, що сприятиме підвищенню його орієнтованості, концентрації фінансових ресурсів на пріоритетах інноваційного розвитку підприємств;
удосконалено:
• класифікацію інновацій та їх потенціалу, яка, на відміну від існуючих, включає виділення форм та видів, ознак і складових, напрямів і наслідків впровадження у виробничу практику, що передбачає оновлення основних фондів і технологічних процесів шляхом вкладення капітальних інвестицій у нові, або значно удосконалені обладнання, устаткування, виробничі комплекси, а також придбання продуктів інтелектуальної власності (прогресивних технологій, патентів, ліцензій та ін.);
• визначення виробничо-інноваційних можливостей агропромислових підприємств на основі врахування фактичної амплітуди коливань, використання наукових здобутків, досягнень вітчизняних і світових конкурентів з метою формування інноваційного механізму трансформації структури агропромислового виробництва та збуту;
• методологічний підхід до формування портфеля інноваційно-інвестиційних проектів, вибору інституційних інвесторів, розвитку фондового ринку, лізингу; конкурсної, тендерної та контрактних систем розподілу виконання державних замовлень; системи інформаційного забезпечення; підготовки та перепідготовки кадрів; виробничо-технологічної підтримки; ефективного проектного менеджменту, спрямованих на створення, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів продукції на основі запровадження нано-, біо- та ресурсозберігаючих технології, прискорення соціального розвитку і збереження довкілля, нарощування експортного потенціалу;
• обґрунтування критеріїв відбору інноваційно-інвестиційних проектів на основі врахування міжнародного досвіду використання програм, ініціатив, технологічних платформ інвестування агропромислових інновацій за такими групами: ключові і базові; технології та інновації; ринки і конкурентоспроможність, що дасть змогу спростити порядок конкурсного відбору та зменшити складність аналізу проектів за допомогою встановлення граничних значень показників;
• механізм інтегрування агропромислових підприємств в інноваційно-інвестиційну інфраструктуру технопарків, кластерів, бізнес-інкубаторів для забезпечення синергетичного ефекту поєднання можливостей і зусиль освітніх, наукових, виробничих та ринкових структур як основних учасників процесу реалізації інновацій;
дістали подальшого розвитку:
• методологічний підхід і система показників визначення наявності та ефективності використання інтелектуальних, виробничих, ринкових, інфраструктурних, організаційно-економічних, соціо-екологічних складових потенціалу, врахування яких сприятиме підвищенню інноваційно-інвестиційної привабливості агропромислових підприємств;
• пропозиції щодо удосконалення інноваційно-інвестиційних бізнес-процесів, підвищення балансової вартості та рівня капіталізації малих, середніх і великих агропромислових підприємств, залучення доступних кредитів та інвестиції, захисту від недружніх поглинань, інтерфейсного позиціонування агробізнесу в економіці;
• обґрунтування можливостей диверсифікації джерел фінансування інновацій шляхом раціонального використання державного та приватного партнерства, ефективного залучення венчурного капіталу, коштів корпоративного сектора, інвестиційного розміщення цінних паперів на вітчизняних та міжнародних фондових ринках, банківського кредитування, заощаджень населення, іноземних джерел інвестування агропромислових інновацій;
• концептуальні положення управління стратегічними інноваційними змінами, досягнення і підтримки необхідного рівня конкуренто-спроможності та забезпечення стабільного зростання ринкової вартості підприємств, що знаходиться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими основними напрямами загальної еволюції економічної думки та переходом від традиційних принципів до нових, розвитком комп’ютерного та телекомунікаційного забезпечення;
• аналітико-діагностичний інструментарій обґрунтування перспектив формування інноваційно-інвестиційної моделі агропромислових підприємств, який доповнено використанням критерію мульти-колінеарності при обчисленні ймовірності досягнення обсягів виробництва інноваційної продукції та інтервальної оцінки для коефіцієнта кореляції факторного впливу на зміни ефективності фінансово-економічної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові положення дисертаційного дослідження розвивають теорію та методологічні підходи до вдосконалення механізмів формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств, створюють базу для його раціонального використання у підприємствах аграрного сектора економіки. Їх узагальнення, логічне доведення до практичних рекомендацій і спрямування в прикладну площину сприяє комплексному розв’язанню поточних завдань підвищення ефективності функціонування підприємств агропромислового виробництва. Значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення рекомендовані для впровадження у практику, а також у науковому обґрунтуванні формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агропромислових підприємств.
Основні пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, прийнято до впровадження. Зокрема, результати досліджень автора використовувались Головним управлінням агропромислового розвитку в Тернопільській області при розробці алгоритму визначення ефективності інноваційної діяльності підприємств аграрної сфери, регіональної інноваційної політики та подальшого розвитку і побудови моделі в сфері залучення інвестицій в розвиток ключових системоутворюючих галузей сільського господарства (довідка № 01-1024/47-01 від 29.06.2011 р.).
Пропозиції автора використовувались Головним управлінням агропромислового розвитку в Хмельницькій області при розробці програми активізації інноваційно-інвестиційного розвитку агропромислового комплексу в процесі розробки алгоритму визначення ефективності інноваційної діяльності підприємств аграрної сфери з метою удосконалення механізму формування інвестиційних ресурсів для освоєння проектів інноваційного характеру в агропромисловому виробництві підприємствами області (довідка № 02-01/1934 від 30.06.2011 р.).
Розробки та дослідження автора використовувались при реалізації регіональної інноваційної політики керівниками і спеціалістами управління агропромислового розвитку Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Хмельницької області (довідка № 966/01-09 від 14.11.2011 р.) та Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області при плануванні та прийнятті управлінських рішень з оцінки рівня інновативності економіки в межах державних програм та господарств (довідка № 02/4-450 від 21.07.2011 р.).
Результати дослідження, використані керівниками і спеціалістами підприємств при плануванні та прийнятті управлінських рішень, підтверджуються високим рівнем розвитку і конкурентоспроможністю СТОВ «Агрофірма імені Суворова» Новоселицького району Чернівецької області (довідка № 846 від 14.07.2011 р.), СГК «Летава» Чемеровецького району Хмельницької області (довідка № 184 від 25.08.2011 р.) та значними успіхами на міжнародному рівні агрохолдингу «Мрія» Гусятинського району Тернопільської області (довідка № 1032 від 10.12.2010 р.).
В практичній діяльності ТОВ ВКФ "Агро-Еко ХХІ" Кам’янець-Подільського району Хмельницької області знайшли своє застосування поради щодо формування портфеля, критеріїв оцінки реальних інноваційно-інвестиційних проектів і реалізації агропромислових інновацій та інвестицій, а також інвестиційні інструменти запровадження інноваційної моделі збалансованого розвитку підприємства (довідка № 17 від 09.09.2011 р.).
Теоретичні та методологічні положення використовуються у навчально-методичних розробках і програмах викладання нормативних та вибіркових дисциплін «Організація і планування діяльності сільськогосподарських підприємств», «Менеджмент», «Організація взаємовідносин структур агробізнесу», «Інтелектуальна власність» при проведенні лекцій та лабораторно-практичних занять, науково-дослідної роботи Подільського державного аграрно-технічного університету (довідка № 71-08-465 від 03.11.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового пошуку здобувача. Основні теоретичні положення, викладені методичні підходи і методики, висновки та практичні рекомендації розроблено автором особисто. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, які належать особисто дисертанту.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації доповідались і обговорювались на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та форумах, зокрема: «Актуальні проблеми теорії і практики бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту в Україні» (Кам’янець-Подільський, 2009 р.); «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 2009 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю від дня заснування університету (Кам’янець-Подільський, 2009 р.); «Актуальні питання інноваційного розвитку освіти, науки, виробництва» (Київ, 2010 р.); «Сучасні кризові явища в економіці та проблеми облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління підприємством» (Луцьк, 2010 р.); «Проблеми ринкової трансформації економіки регіону» (Вінниця, 2010 р.); «Проблеми економіки підприємств в сучасних умовах» (Київ, 2010 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (Хмельницький, 2010 р.); «Інноваційні та інвестиційні процеси підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах глобалізації економіки» (Луганськ, 2010 р.); «Фінансове забезпечення стратегічних напрямів регіонального розвитку підприємств АПК» (Острог, 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опублі-ковано у 54 наукових працях (з них – 39 підготовлено самостійно), з яких: 4 книги, у т. ч. 1 одноосібна та 3 колективні монографії, 35 статей у наукових фахових виданнях, 15 – в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих наукових праць, що належать особисто здобувачу, становить 31,2 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (324 найменування). Текстова частина містить 421 сторінку комп’ютерного тексту, 79 таблиць та 67 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Прискорення розвитку національної економіки необхідно проводити шляхом інтенсифікації інвестиційно-інноваційної діяльності, спрямованої на проведення модернізації виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників та зменшення вразливості економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках. Досягнення поставлених цілей слід здійснювати шляхом формування «точок економічного зростання», що сприятиме пожвавленню економіки в цілому. Для цього необхідно створити відповідні умови для підвищення зацікавленості підприємців у модернізації та створенні власного виробництва на основі новітніх технологій. Україна має подолати технологічне відставання і розрив у рівні розвитку з розвиненими країнами та створювати передумови для наближення пріоритетних галузей до «економіки знань» за допомогою нагромадження інтелектуального капіталу, протистояння змінам, що породжують невизначеність і знижують передбачуваність, а також адаптації до процесів економічної глобалізації.
2. Теоретично доведено, що основний зміст поняття «інноваційно-інвестиційний потенціал підприємства» слід розглядати як інтегральне відображення поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних його персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і таким чином максимально задовольняти суспільні, корпоративні та індивідуальні інтереси і потреби споживачів. З огляду на це, при визначенні інноваційного потенціалу підприємства слід оцінювати не лише можливості інноваційної сфери, а й аналізувати достатність ресурсів підприємства, зокрема інвестиційних, для запровадження інновацій.
3. Встановлено, що за десять останніх років кожне четверте підприємство припинило проведення досліджень і розробок, а впровадження нових видів техніки зросло тільки на 5 %. Тобто, модернізація відбувається фактично без суттєвого технічного оновлення. При цьому, має місце зменшення абсолютної кількості організаційних та маркетингових інновацій (відповідно на 21,5 та 25 %). Аналіз реалізації інноваційної продукції нової для ринку і для підприємства, проведений для окремих господарюючих суб’єктів, різних за чисельністю працівників, засвідчив, що більші підприємства продавали продукцію, нову для ринку (60,9 %), а менші – продукцію, нову для підприємства (83,6 %). Проведені дослідження дозволили віднести до чинників, які позитивно впливають на стан науково-технологічної безпеки України, зростання темпів створення зразків нової техніки та індекс зміни активності освоєння нових видів продукції. Основними чинниками негативного впливу слід вважати поступове зменшення питомої ваги видатків державного бюджету на науку, кількості працівників, які виконують науково-технічні роботи у загальній чисельності зайнятих в економіці, а також недостатню частку підприємств, що впроваджують інновації.
4. Виявлено, що за 2000-2010 рр. агропромислові підприємства дещо покращили свої позиції у сільськогосподарському виробництві. Результати досліджень вказують на збільшення обсягів виробництва і реалізації практично за всіма видами агропромислової продукції. Однак, зменшення її частки, реалізованої переробним підприємствам, справляє негативний вплив на ринок, оскільки за наявності потужного потенціалу переробки (зокрема зернових, молока, м’яса, овочів та ін.) така ситуація призводить до значного недовантаження переробних потужностей. Відтак подальший розвиток аграрного ринку повинен мати інноваційно-інвестиційний характер із найповнішим використанням досягнень науки і практики, а також кращого світового досвіду для виявлення та забезпечення якісно нового рівня задоволення існуючих чи майбутніх потреб споживачів. Для цього діяльність суб’єктів господарювання має відбуватися на основі нарощування обсягів виробництва за рахунок раціонального використання наявного виробничого та ринкового потенціалів, імплементації інноваційних стратегій та провайдингу.
5. Встановлено, що перспективною інноваційною структурою, що вже реально працює в Україні є технопарки. З урахуванням українських реалій найбільшого поширення набула модель «технопарку без стін», що не вимагає значних первинних капіталовкладень. Вітчизняні технопарки забезпечують повернення 1,9 грн на кожну гривню державної фінансової підтримки. Доведено, що практика діяльності технологічних парків протягом останніх десяти років підтверджує доцільність, необхідність та ефективність їх функціонування для впровадження наукових досліджень університетських, академічних та інших дослідницьких центрів, наукова продукція яких за допомогою інноваційних процедур доводиться до комерційних структур та сприяє наповненню національних ринків наукоємною високотехнологічною продукцією, стабільну присутність конкурентоспроможної продукції на світових ринках товарів та послуг.
6. Визначено, що чисельність працівників наукових установ щорічно зменшується через значну плинність кадрів, зокрема дослідників, техніків та іншого допоміжного персоналу. Основною причиною таких змін є безпідставне скорочення штатів, а також міграція за кордон, особливо осіб з науковими ступенями. В результаті цього питома вага обсягів виконаних наукових та науково-технічних робіт у виробленому валовому продукті зменшилась на третину, що вказує на погіршення результативності роботи. Низький рівень практики корпоративного управління і недостатня обґрунтованість відрахувань на соціальні потреби суб’єктами господарювання негативно впливає на формування соціально відповідальної поведінки, а також сприяє виникненню проблем системного характеру на національному, регіональному та локальному рівнях. Це доводить необхідність посилення корпоративної та персональної відповідальності керівників за соціальний розвиток підприємств.
7. Проведені дослідження вказують на те, що в даний час практикується диференціація технології для чотирьох рівнів ресурсного забезпечення агропідприємств: від варіанта мінімально необхідного переліку агротехнічних операцій та використання традиційних зразків вітчизняної техніки до варіанта залучення інноваційних технологій та високопродуктивної новітньої техніки як вітчизняного виробництва, так й зарубіжного виробництва. Оновлення матеріально-технічної бази можливе за рахунок активного використання механізмів пільгового довгострокового кредитування сільськогосподарських товаровиробників; залучення промислового капіталу у розвиток сільськогосподарського виробництва шляхом формування вертикально інтегрованих агропромислових структур; кооперування сільськогосподарських підприємств у спільному придбанні та використанні сільськогосподарської техніки; створення регіональних та місцевих об’єднань з надання техніки в оренду; розвитку лізингу у сільському господарстві через збільшення обсягів фінансування; врахування норми прибутку та визнання складових потенціалу, авансованих в основний капітал.
8. Встановлено, що частка інвестицій в аграрний сектор в загальному їх обсязі складає 7,1 %, що нижче середнього рівня від всіх секторів економіки. Це вказує на необхідність збільшення та визначення пріоритетів інвестування, включаючи інновації. Спостерігається тенденція до збільшення інвестиційних ресурсів у великих підприємствах та їх зменшення у середніх і малих, а також в економіці в цілому. За аналізований період інвестиції в розвиток великих компаній зросли в десять разів, тоді як середніх – лише на 10 %, а малих – на 28 %. Для диверсифікації джерел інвестування слід здійснювати раціональне використання залучених та власних коштів на пріоритетні напрями розвитку та ширше запроваджувати передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Стимулювати залучення інвестицій в агропромислові підприємства слід шляхом забезпечення прозорості та ефективності використання державної підтримки за допомогою оптимізації кількості та змісту державних цільових і бюджетних програм, розвиток консалтингу можливостей вкладення капіталу, виробничої, транспортної, комунікаційної, ринкової інфраструктури, активізації відновлення іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників; впровадження енерго-, біо- та ресурсозберігаючих технологій; здійснення заходів з охорони та підвищення родючості ґрунтів.
9. На основі кореляційно-регресійного аналізу та проведеної рейтингової оцінки ідентифіковано фактори впливу на інноваційно-інвестиційну привабливість агропромислових підприємств, до яких віднесено: продуктивність праці, середньомісячна заробітна плата, фінансування науково-технічного розвитку в розрахунку на 1 працівника; розмір залучених іноземних інвестицій і отриманого прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції на 100 га с.-г. угідь. Результати групування сільськогосподарських підприємств Кам’янець-Подільського району Хмельницької області за обсягами витрат на виробництво та реалізацію продукції на 1 га показують, що найвищу ефективність мають господарства середньої групи з рівнем витрат 2-3 тис грн на 1 га. Підприємствам третьої групи рекомендується оптимізувати витрати та удосконалювати програми розвитку, другої – підтримувати стабільний рівень розвитку, а для вирішення проблем першої групи вбачається за необхідне залучати додаткові кошти і запроваджувати нові методи роботи для підвищення ефективності виробництва.
10. Запропоновано спростити порядок конкурсного відбору та аналізу інвестиційних проектів шляхом встановлення граничних значень базових показників, зокрема: потреба в інвестиціях – до 100 тис грн, строк окупності – 1-3 роки, рівень рентабельності – не менше 25%. Доведено, що використання зазначених критеріїв сприятиме спрощенню процедури затвердження проектів на регіональному рівні. Всі інші проекти слід розглядати згідно встановленого порядку конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки на предмет їх державної фінансової підтримки. Крім того, слід використати міжнародний досвід попередньої оцінки проекту, де підрахунок загальних балів проводиться за групами критеріїв: ключовий критерій; базова оцінка; технологія та інновація; ринок і конкурентоспроможність.
11. Вивчення та узагальнення досвіду роботи малих, середніх і великих господарств аграрного сектора підтверджує доцільність використання різноманітних інвестиційних інструментів, а саме: первинного розміщення цінних паперів, євробондів, кредитів, реінвестування прибутків, залучення капітальних інвестицій для запровадження інновацій, а також підвищення ефективності та конкурентоспроможності агропромислових підприємств України в умовах глобалізації світової економіки. На даний момент великі і середні підприємства не мають належної фінансової стійкості і платоспроможності. Розрахований рівень капіталізації підприємств вказує на те, що середній розмір чистої балансової вартості великого підприємства дорівнює лише 58,67, середнього – 3,71, малого – 0,29 млн грн, що свідчить про обмежені можливості виходу підприємств на міжнародні фондові ринки.
12. Інтегральні характеристики зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємств, що враховують варіанти змін, а також їх взаємозв’язок у вигляді нечіткої сітки, лежать в основі формування сценаріїв інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. Нечіткі характеристики ін¬тегральних показників та їх співвідношення підтверджують доцільність використання для розробки зазначених сценаріїв теорії рефреймінгу. В процесі дослідження виділено 12 фреймів, що визначаються станом як зовнішнього, так й внутрішнього середовища підприємства. На основі системного підходу запропоновано перехід до ринково-орієнтованого інноваційно-інвестиційного провайдингу як сукупності різноманітних елементів, функціонально взаємозалежних, взаємодіючих та взаємопов’язаних між собою у процесі виробництва, розповсюдження, впровадження і використання нових технологій, продукції та послуг. Доведено доцільність формування моделі системи інноваційного провайдингу, яка повинна об’єднувати всі підсистеми і суб’єкти на мікро- та макрорівнях за допомогою створення в них відділів інноваційного провайдингу.
13. Згідно прогнозу, проведеного методом експоненціального згладжування, встановлено, що обсяг реалізації інноваційної продукції та наукових робіт, виконаних науково-дослідними установами, до 2015 р. може реально збільшитися майже вдвічі. Аналогічно зростатиме чисельність фахівців вищої кваліфікації та комп’ютерне забезпечення. Проте, скоротиться загальна чисельність працівників наукових установ та кандидатів наук. Актуальними при цьому залишаються питання інтеграції науки і виробництва, комерціалізації сфери інноваційного провайдингу, зростання кількості та обсягів прикладних наукових досліджень, виконаних на замовлення агропромислових підприємств.
14. Прогноз, проведений за методом екстраполяції, показав, що рівень рентабельності за різними формами трендів може змінюватись від 30 (песимістичний прогноз) до 55 % (найбільш ймовірний рівень) і навіть до 65 % (оптимістичний прогноз). Тобто, очікуваний ефект сприятиме посиленню соціального та екологічного спрямування інноваційного розвитку, адже приріст рівня рентабельності може сягнути 35 %. Точність прогнозу та рівень обґрунтування управлінських рішень визначає зміни витрат на реалізацію заходів інноваційно-інвестиційного розвитку, залежно від виду та фази впровадження інновацій, що забезпечить збалансований розвиток підприємств у коротко- та довгостроковій перспективі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна реформа в Україні / [П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко та ін.]; за ред. П. І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С. 331-334.
2. Алешин А. В. Институциональная инфраструктура взаимодействия малого и крупного бизнеса в системе региональной экономики: инновационная составляющая / А. В. Алешин // Экономический вестник Ростов. государственного университета-2006. – Т. 4, № 1. – С. 159-164.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник / В.Г. Андрійчук. - 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: КНЕУ, 2002. – С 486-489. – 622с.
4. Анісімова А. М. Особливості формування інноваційної інфраструктури [Електронний ресурс] / А.М. Анісімова, О.І Дідченко – Режим доступу: http:// www..gov.ua /рогІа1/8ос _^игп/ргу8/2008_2/0655.рсІ1'
5. Аніщенко В.О. Інноваційне управління соціо-еколого-економічними системами (теоретико-методологічні аспекти) / В.О. Аніщенко // Формування ринкових відносин. – 2010. – №9. – С. 104-108
6. Аніщенко В.О. Створення моделі стану соціо-еколого-економічної системи регіону: теоретичні та методологічні аспекти / В.О. Аніщенко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №9(75). – С 133-144.
7. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації : монографія / Л.Л. Антонюк, A.M. Поручник, B.C. Савчук. – К.: КНЕУ, 2004. – 394 с
8. Бажал Ю.М. Інвестиційні ресурси та пріоритетні напрями інноваційного розвитку / Ю.М. Бажал, І.В. Одотюк // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку: [за ред. акад. HAH України В.М. Гейця]. – К.: Інститут екон. прогнозування. – К.: Фенікс, 2003. – С 684-694
9. База даних стратегічно важливих для держави і привабливих для інвесторів інноваційних та інфраструктурних проектів [Електронний ресурс] / Державне агентство України з інвестицій та розвитку. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=570&id=2616
10. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: учеб. пособие / И.Т. Балабанов – СПб.: Питер, 2000. – 340с.
11. Бальцерович Л. Система економічного розвитку. [Електронний ресурс] / Л. Бальцерович. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/balcefowycz/balc-2.htm.
12. Бекетов Н. В. Инновационное развитие экономики республики Саха (Якутия): доклад [Электронный ресурс] / Н. В.Бекетов – Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru
13. Беззубко Л.В. Інноваційний потенціал / Л.В.Беззубко, С.Є.Захаров, Н.М.Свєшнікова. – Донецьк, 2008. – 202 с.
14. Бєлявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку / М.І. Бєлявцев, Л.В. Шестопалова. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с
15. Биконя С.Ф. Трансформація української економіки в аспекті нової інституціональної теорії [Електронний ресурс] / С.Ф. Биконя // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2005. – Вип. 89-2. – С 97-103. – Режим доступу: http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/
16. Білозор Л. В. Інноваційний аспект у підприємництві / Л. В. Білозор // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. – Одеса: Астроприни, 2003. – Вип. 22. – С 66-67.
17. Білозор Л. В. Особливості формування ринку інноваційної продукції в аграрній сфері / Л. В. Білозор // Економіка АПК. – 2005. – №2. – С. 107.
18. Білозор Л.В. Формування та розвиток інфраструктури ринку інноваційної продукції в аграрній сфері / Л. В. Білозор // Економіка АПК. – 2005. – №11. – С. 137-138.
19. Білоус О. Міжнародний маркетинг у сфері торгівлі інтелектуальним продуктом / О. Білоус, Н. Ярова, І. Гузенко // Вісник НАН України. – 2002. – №5. – С. 9-19.
20. Білоусько Я. К. Техніко-технологічне забезпечення аг¬рарного виробництва / Я. К. Білоусько, П. А. Денисенко. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 128 с
21. Білоцерківець В. В. Стратегічні інститути інноваційного розвитку та механізми їх фінансування [Електронний ресурс] / В. В. Білоцерківець, О. О. Завгородня, Є. Г. Самойленко, Н. І. Ткаченко // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2006. – Вип. 103-4. – С 33-38. – Режим доступу: http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/
22. Блауг М. Методология экономической науки или Как экономисты объясняют / Марк Блауг; пер. с англ. В. С. Автономова. – М.: Вопросы экономики, 2004. – 416 с.
23. Бодди Д. Основы менеджмента / Д. Бодди, Р. Пейтон. – СПб: Питер, 1999. – 816 с.
24. Бобылев С.Н., Ходжаев А.Ш. Экономика природопользования: [учебник] / С.Н. Бобылев – М.: ИНФРА-М, 2004. – 501с.
25. Бондаренко И. А. Экономические институты глобализа¬ции [Электронный ресурс] / И. А. Бондаренко, К. К. Чарахчян // Науч. тр. ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2005. – Вып. 89-2. -С. 135-141. – Режим доступа: http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека".
26. Бондаренко А. Ф. Маркетинг и менеджмент инноваций / А.Ф. Бондаренко. – С.: Инициатива, 1997. – С. 37.
27. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент / В.В. Бочаров. – СПб. : Питер, 2000. – 151с.
28. Буайе Р. К созданию институциональной политической экономии / Р. Буайе, Е. Бруссо, О. Фавро. // Экономическая со¬циология. – 2008. – Т.9. – №3. – С. 17-24.
29. Буднікевич І. М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні / І.М. Буднікевич, І.М. Школа. – Чернівці: «Зелена Буковина», 2002. – 200 с.
30. Бурдье П. Практический смысл [Электронный ресурс] / П. Бурдье – СПб.: [б.и.], 2008. – С. 54. – Режим доступа : http://www.ecsocman.edu.ra.
31. Букринський Б. Інноваційна стратегія у соціально-економічному розвитку регіону / Б. Букринський, Є. Лазарева. Наукове видання. –Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2007. – 140 с
32. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент: навч. посібник / В.О.Василенко, В. Г.Шматько [за ред. В. О. Василенка]. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с..
33. Виханский О.С. Менеджмент: [учеб]. / О.С. Виханский, А.И. Наумов. – [3-е изд.]. – М.: Гардарика, 1999. – 528 с.
34. Вініченко І.І. Інвестиційна діяльність аграрних підприємств: монографія / І.І. Вініченко. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 444 с.
35. Власова А.М. Инновационный менеджмент: учебное пособие / А.М. Власова, Н.В. Краснокутская. – К.: КНЕУ, 1997.– 92 с.
36. Волков О.І. Інноваційний розвиток промисловості України / [О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін. ]; за ред. проф. О.І. Волкова, проф М.П. Денисенка. – К.: КНТ, 2006.– 648 с.
37. Володін С. А. Інноваційний провайдинг на наукоємному аграрному ринку: теоретико-методологічні аспекти / С. А. Володін // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 9-20.
38. Верба В.А. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства / В.А.Верба // Проблеми науки. – 2008. – №3. – С. 22-31.
39. Волощук К.Б. Інвестиційні пріоритети сучасного розвитку аграрного підприємства / К.Б. Волощук // Економіка АПК. – К.:ІАЕ УААН, 2010. – №8. – С. 68-72.
40. Волощук К.Б. Системи продукування інновацій на ринковий попит / К.Б. Волощук // Збірник наукових праць ПДАТУ – Кам'янець-Подільський, 2010. – Вип. 18. – С. 179-183.
41. Волощук К.Б. Удосконалення управління на основі сценаріїв і прогнозів інноваційного розвитку / К.Б. Волощук //Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. – Луганськ: «Ельтон-2», 2010. – №15. – С. 110-116.
42. Волощук К.Б. Формування та системні характеристики типів інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств / К.Б. Волощук //Наукові праці національного університету харчових технологій. – К.:КНУХТ, 2010. – №34. – С. 9-12.
43. Воробьев А. В. Социальный капитал как основа эконо¬мики в условиях глобализации [Электронный ресурс] / А. В. Во¬робьев. – Режим доступа : http://www.economy.bsu.bu.
44. Ґава Ю. В. Інтелектуальний капітал та проблеми його виміру / Ю.В. Гава // Економічний вісник Донбасу. – 2007. – № 3(9). – С 49-54.
45. Ґава В.Н. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: навч. посіб. / В.Н. Ґава, Е.А Божко – К.: ЦНЛ, 2004. – 224с.
46. Гайдай Т. В. Інституція як інструмент інституційного економічного аналізу / Т. В. Гайдай // Економічна теорія. – 2006. – № 2. – С 53-64.
47. Гайдай Т. В. Теоретико-методологические основы иссле¬дования экономической ментальности: институциональный ас¬пект [Электронный ресурс] / Т. В. Гайдай. – Режим доступа : http://www.ecsocman.edu.ru.
48. Гамильтон У. X. Институциональный подход к экономи¬ческой теории [Электронный ресурс] / У. X. Гамильтон // Эконо¬мический вестник Ростов. госуд. ун-та. – 2007. – Т. 5. – № 2. – С. 110-117. – Режим доступа : http://www.ecsocman.edu.ru.
49. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань / В.Геєць // Економіка України. – 2004. – №4. – С 4-14.
50. Глобальні виклики, глобальні можливості: доповідь Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннана, 2002
51. Гнибіденко І. Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України / І. Ф. Гнибіденко. – К.: Соцінформ, 2002. – С. 54—55.
52. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=436-15
53. Головач Л.Г. Регулирование инновационных процессов в регионе / Л.Г. Головач, Г.А. Краюхин, Л.Ф. Шайбанов [под ред. Г.А. Краюхина]. – СПб.: ГИЭА СПб., 1997. – 289с.
54. Гриньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А. В. Гриньов. – X.: ВД "ІНЖЕК", 2003. –57с.
55. Гриценко Е. А. Менталитет как категория институцио¬нальной теории / Е. А. Гриценко // Економічна теорія. – 2005. – №1. – С.35-50.
56. Гуменна О.В. Формування інфраструктури ринку інноваційної продукції / О.В. Гуменна // Наукові записки. – Т.94. – Економічні науки. – С. 33-36.
57. Дафт Р. Менеджмент. / Р. Дафт. – СПб.: Питер, 2000. – 612 с.
58. Дацій О. І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.02.02 „Економіка та управління науково-технічним прогресом" / О.І. Дацій. – К., 2005. – 39 с
59. Дацій О. І. Розвиток інноваційної діяльності в агропро¬мисловому виробництві України / О. І. Дацій. - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с
60. Данько М. Інноваційний потенціалу промисловості України // Економіст. – 1999. – №10. – С. 26–32.
61. Деградація ґрунтів (вітрова, водна, механічна) / Науковий збірник "Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку", 2009 рік.
62. Дежина И. Г. Государство, наука и бизнес в инновацион¬ной системе России / И.. Г. Дежина, В. В. Кисилева. – М.: ИЭПП, 2008. – 227 с, ил.
63. Демиденко В. В. Інноваційний розвиток як основа економічного зростання / В. В. Демиденко // Економіка і регіон. – 2005. – №4(7). – С 36.
64. Денисюк В. Міжнародний трансфер технологій: сучас¬ний зміст, аналіз закордонної та національної статистики / В. Де¬нисюк // Економіст. – 2005. – №2. – С 42-47.
65. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. №158 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gvizdivtsi.org.ua/?p=265
66. Державна цільова науково-технічна програма “Нанотехнології та наноматеріали”: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2009 р. №1231 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1231-2009-%EF
67. Детальна інформація про Ярмарок інноваційних бізнес-проектів в агропромисловому комплексі України розміщена на сайті Української академії аграрних наук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uaan.gov.ua
68. Динаміка придбання с.-г. техніки за 2008р / УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, 2008 р.
69. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. / П. Дойль. – Спб.: Питер, 1999. – 560с.
70. Должацький І. З. Управління потенціалом підприємства: навч. посіб. / І. З. Должацький, Т. О. Загорна, О.О Удалих. – К.: ЦНЛ, 2006. – 362с.
71. Друкер П. Ф. Посткапиталистическое общество / П. Ф. Друкер // Новая постиндустриальная волна на Западе. – М.: Academia, 1999.
72. Друкер П. Ф. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / П. Ф. Друкер: пер. з англ. – К.: Україна, 1994. – 319 с.
73. Дудар Т. Г. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. / Т. Г.Дудар, В.В. Мельниченко. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 250 с.
74. Егоров А.И. Институционализм: инвестиционный потенциал: формирование и реализация / А.И. Егоров. – Х., 2007. – 188 с.
75. Економіка підприємства: навч. посіб. / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. – К.: Каравела, 2008. – 312 с.
76. Економіка підприємства: підруч./ [за заг. ред. С.Ф. Покропивного]. – Вид. 2-ге; перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
77. Економіка підприємства в умовах ринкових перетворень: монографія /[за заг. ред. О.Г. Янкового]. – Одеса: Атлант, 2010. – 390 с.
78. Економічна енциклопедія : у 3 т. / [редкол. С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Академія, 2002. – 952 с.
79. Жаворонкова Г. В. Інтелектуальний капітал: науково-теоретичні аспекти / Г.В.Жаворонкова, Д. М. Соковніна // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1, 2. – С.351-352.
80. Забарна Е.М. Інноваційно–інвестиційний фактор економічного розвитку України / Забарна Е.М. – О.: Ін-т проблем ринку та екон.-екол. досліджень НАН України, 2006. – 304 с.
81. Зайцев Н. Л. Краткий словарь экономиста. – 3-е изд. / Н. Л. Зайцев. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 160 с.
82. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. №40-ІV // Відомості ВР України. Офіційне видання. – К. – 2002. – №36. – С.882-892.
83. Закон України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14 вересня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
84. Законі України “Про прі¬оритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” вiд 08.09.2011 № 3715-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
85. Зростання цін на продукцію енергоємних галузей, що приймають участь у матеріально-технічному забезпеченні сільськогосподарського виробництва Організація по продовольству і сільському господарству ООН (FAO, 2008р.)
86. Захарченко В. Экономический механизм процесса нововведе¬ний / В. Захарченко [под ред. И. Продиуса]; Всеукраинская акаде¬мия экономической кибернетики. – Одесса: АОЗТ «ИРЭНТиТ». – 249 с.
87. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В.В. Зіновчук. – К.: Логос, 1999. – 256 с.
88. Зубенко О. А. Генезис системи інноваційного розвитку / О. А. Зубенко // Економіка промисловості. – 2007. – № 2. – С. 135-139.
89. Зубець М. В. Розвиток інноваційних процесів в агропроми¬словому виробництві / М.В. Зубець. – К.: Аграр. наука, 2004. – 192 с.
90. Зубець М. В. Науково-організаційна база інноваційного розвитку аграрної науки / М.В. Зубець, С А. Володін // Вісник аграрної науки. – 2009. – №6. – С.7-13.
91. Зубець, М. В. Підсумки діяльності української академії аграрних наук за 2009 рік та завдання на перспективу / М. В. Зубець // Вісник аграрної науки. – 2010. – № 5. – С. 6-12.
92. Иванов В.Б. Потенціал підприємства: наук.-метод. посіб. / В.Б. Иванов, О.М. Кохась, С.М.Хмелевський. – К.: Командор, 2009. – 300с.
93. Ильяшенко С.Н. Составляющие инновационного потенциала субъекта хозяйственной деятельности / С.Н. Ильяшенко, Ю.С. Шипулина // Вісник Сумського державного університету. Серія: економіка. – 2002. –№7(40). – С. 118-125.
94. Ілляшенко С. М. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління : монографія /С.М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко ; за ред. д-ра, проф. С. М. Ілляшенка. – С.: ВТД «Університетська книга», 2002. – 250с.
95. Інноваційна діяльність в аграрній сфері / [П. Т. Саблук, О. Г. Шпикуляк, Л. І. Курило, М. Й Малік та ін.] ; за ред. П. Т. Саблука. – К.: ННЦ ІАЕ, 2010. – 704с.
96. Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки. – Програма інноваційно-інвестиційної діяльності запропонована Урядом у 2011р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR101900.html
97. Інноваційно-інвестиційна діяльність як чинник стабілізації економіки держави та реґіонів: колективна монографія у 2 т. / [за ред. А. В. Череп]. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. – Т. 2. – 312 с.
98. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посібник / С.М. Ілляшенко. – Суми: ВІД «Університетська книга», 2003. – 478 с.
99. Ильин М.В. Кадровый потенциал государственного управления / М.В. Ильин, Н.С. Березина // Государственное управление: от философских оснований до созидания сильного и процветающего государства / Н.С. Березина [и др.]; под ред. С.Н. Князева. – Минск: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2007.– Гл.4. – С. 198–234.
100. Інвестування української економіки: монографія / [за ред. А.І. Сухорукова]. – К.: Національний інститут проблем міжнародної безпеки, 2005. – 440 с.
101. Инновационный менеджмент. Справочное пособие, изд. 2-е. – М.: Центр исследований и статистики науки, 1998. – 568 с.
102. Інститут інноваційного провайдингу УААН [Електронний ресурс]. – Режим дос¬тупу: http://www.koras.com.ua/ARK/esearch.php?start=1141
103. Історія економічних учень : підруч. / [Корнійчук Л. Я., Татаренко Н.О., Поручник А. М. та ін.] ; за ред. Л. Я. Корнійчука, Н. О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – 564 с
104. Йохна М. А. Про деякі підходи до визначення інституцій / М. А. Йохна // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2007. – Вип. 31-1. – С. 126-131.
105. Йохна М. А. Економіка і організація інноваційної діяльності : навч. посіб. / М. А. Йохна, В.В. Стадник. – К. : Академія, 2005. – С. 65.
106. Капітан І.Б. Формування структури інноваційного потенціалу підприємств і управління його розвитком / І.Б. Капітан // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 12 (66). – С. 130–137
107. Кардаш В Л. Товарна інноваційна політика : підручник / В. Я. Кардаш, І. А. Павленко, О. К. Шафалюк. – К.: КНЕУ, 2002. – С 120.
108. Карпінський Б.А. Створення та реалізація науково-технічного продукту в перехідний період: особливості, тенденції, перспективи / Б.А. Карпінський // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір. Вип. XVI. – Львів, 2000. – С. 238-248.
109. Кейнс Д. М. Экономические возможности наших вну¬ков / Д. М. Кейнс // Вопросы экономики, – 2009. – №6. – С. 60-69.
110. Кендюхов О. В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління : монографія / О. В. Кендюхов; НАН України. Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 307 с
111. Кісіль М. І. Інвестиції / М. І. Кісіль // Фінансовий словник-довідник / [М. Я. Дем'яненко, Ю. Я. Лузан, П. Т. Саблук та ін.]. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – С 194-214.
112. Клишова Е. В. Институциональная среда: в контексте теории экономической реальности [Электронный ресурс] / Е. В. Клишова // Науч. тр. ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2006. – Вып. 103-2. – С. 35-43. – Режим доступа: http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/.
113. Ковалев М. Развитие инновационного потенциала регионов Республики Бєларусь / М. Ковалев, А. Шашко // Вестник ассоциации белорусских банков. – 2007. – № 3. – С. 13–33.
114. Колядин А. П. Структурные элементы человеческого ка¬питала [Электронный ресурс] / А. П. Колядин // Экономический вестник Ростов. гос. ун-та. – 2006. – Т. 6. – №2. – С. 61-65. – Ре¬жим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
115. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий / Т. Коно. – М.: Прогресс, 1987. – 260 с
116. Коноваленко М. К. Управление продуктовыми иннова¬циями / М.К. Коноваленко. – X.: Бизнес Информ, 1998. – 224 с.
117. Концепція Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. №1900-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua /l_doc2.nsf/link1/KR101900.html
118. Концепція Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011 – 2015 роки схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. №1900-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php? lang=ua&get=55&law_id=382
119. Концепція Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. №1650-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.kiev.ua/page/?10490
120. Концепція державної цільової програми «Зерно України 2008-2015» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zeraolab.com.ua /ru/kontseptsiya_derzhavnoyi_tsilovoi_progra mu zerno ukrainu 2008 2015.htm
121. Концепція реформування управління аграрним сектором / [ за ред. П.Т. Саблука]. – 2-ге вид., доп. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С 29-32.
122. Концепція розвитку національної інноваційної системи: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 680-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ovu.com.ua/articles/1625-pro-shvalennya-kontseptsiyi-rozvitku-natsionalnoyi
123. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер: [ пер. с англ. / общ. ред. и вступ, ст. Е.М. Пеньковой]. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
124. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий [Електронний ресурс] / Дж. Коулман // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 121. – Режим доступу : http://www.ecsocman.edu.ru.
125. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
126. Крисальний О.В. Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності /О.В. Крисальний // Економіка АПК. – 2005. – №8. – С. 10-13.
127. Кропивко М. Ф. Організаційні форми впровадження інновації в агропромислове вироб¬ництво з використанням потенціалу аграрної науки / М.Ф. Кропивко, Т. С. Орлова // Економіка АПК. – 2007. – №7. – С. 11-18.
128. Крылатых Э. Н. Проблемы инновационного обновления агропродовольственного комплекса России / Э. Н. Крылатых // Стратегия иннова¬ционного обновления и повышения конкурентоспособности агропродовольственного комплекса России. – М.: Международ¬ный фонд Н.Д. Кондратьева, 2005. – 427 с.
129. Кузик Д. А. Политика качественного экономического роста и ее последствия / Д. А. Кузик // Вестник ОГУ. –2009, май – С. 47-49.
130. Куцай Н. Проблеми дослідження до трактування поняття «інно-ваційний потенціал регіону»/ Н. Куцай //Наук, праці Національного університе¬ту «Львівська політехніка».Серія: проблеми економіки та управління. – Львів, 2008 – Вип. 628. – С 192-197.
131. Ландик В. И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт их решения / В. И. Ландик. – К.: Наук. думка, 2003. – 363 с.
132. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: монографія. / О. Лапко. – К.: ІЕП НАН України, 1999. – 254 с.
133. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия : монографія / Е.В. Лапин – Сумы : ИТД «Университ. книга», 2002. – 310 с.
134. Лемещенко П. С. Теория институтов в контексте диалек¬тики парадигмы экономической науки [Электронный ресурс] / П. С. Лемещенко //Науч. тр. ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2007. – Вып. 31-1. – С. 37-46. – Режим доступа: http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/.
135. Липов В. В. Институциональная составляющая социаль¬но-экономических моделей [Электронный ресурс] /В. В. Липов // Науч. тр. ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2005. – Вып. 89-1. – С. 112-118. – Режим доступа : http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/.
136. Лисин Б. К. Инновационный потенциал как фактор развития / Б.К. Лисин, В. Н. Фридлянов // Инновации. – 2002. – № 7. – С. 17-34.
137. Логачев В. «Интеллектуальный капитал» с позиции тру¬довой теории стоимости / В. Логачев, Е. Жернов // Экономист. – 2006. – №9. – С. 36-41.
138. Лопатинський Ю. М. Інституціоналізація транзитивної економіки [Електронний ресурс] / Ю. М. Лопатинський // Наук. пр. ДонНТУ. Серія: економічна. – 2006. – Вип. 103-1. – С 229-232. – Режим доступу : http://www.donntu.edu.ua/"Библиотека"/.
139. Лупенко Ю.О. Акціонерний сектор вітчизняної економіки / Ю. О. Лупенко // Економіка України. – 2005. – № 1. – С. 42-46.
140. Лупенко Ю.О. Системні трансформації аграрного сектора економіки / Ю.О. Лупенко // Економіка АПК. – 2007. – №5. – С. 49-51.
141. Макаренко П. М. Організація і економічний механізм адаптації аграрного господарювання до ринково-підприємницького середовища: монографія / П. М. Макаренко. – К.: Наук, думка, 1999. – 621 с.
142. Малік М. Й. Кадровий потенціал аграрних підприємств: управлінський аспект / М. Й. Малік, О. Г. Шпикуляк – К.: ННЦ «ІАЕ», 2005. – 370 с.
143. Малік М.Й. Підприємництво у розвитку аграрного рин¬ку / М.Й. Малік, О. Г. Шпикуляк // Економіка АПК. – 2007. – № 11. – С. 138-149.
144. Макове