ФОРМУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ (на прикладі Харківщини і Полтавщини)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

НОВОСЕЛЬЧУК
Наталія Євгенівна

УДК 72.012.8:725./727„18”„19”(043.3)

ФОРМУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ
КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ
(на прикладі Харківщини і Полтавщини)

18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник
МОЙСЕЄНКО Зоя Василівна,
доктор архітектури, професор

Київ-2006

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ І. Історіографія. Історичні передумови розвитку нових типів громадських будівель

11

1.1. Стан вивченості питання

11

1.2. Історичні передумови виникнення і розвитку нових типів громадських будівель

18

1.3. Вплив головних чинників на формування внутрішнього простору громадських будівель

34

Висновки

45

РОЗДІЛ ІІ. Планувально-просторова організація інтер’єру громадських будівель. Архітектурні стилі й напрями

47

2.1. Характерні прийоми організації внутрішнього простору громадських будівель

47

2.2. Основні планувальні елементи громадських будівель

67

2.3. Стильові напрями формування інтер’єру громадських будівель

96

Висновки

134

РОЗДІЛ ІІІ. Принципи художньо-композиційної організації та опорядження інтер’єру громадських будівель

136

3.1. Художньо-композиційна організація інтер’єру громадських будівель

136

3.2. Предметне наповнення інтер’єру

155

3.3. Оздоблювальні матеріали в інтер’єрі

172

Висновки

182

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

187

ДОДАТКИ:

203

Додаток А. Додаткові ілюстрації та світлини

204

Додаток Б. Сучасні фотографії інтер’єрів громадських будівель

224

Додаток В. Таблиці допоміжних даних

239

Додаток Г. Акти впровадження

252

вступ

Збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь справедливо вважається необхідною передумовою розвитку нації та її культури. Увага до об’єктів національної культури, які знаходяться в умовах недостатньої вивченості, є основним завданням для науковців. Усвідомлення безперечної цінності історико-архітектурної спадщини вимагає її збереження й відновлення. З цієї точки зору варті ретельного вивчення спеціалістами закономірностей формування інтер’єру громадських будівель, створених на межі ХІХХХ ст. в Україні взагалі та на Харківщині і Полтавщині зокрема.
Інтер’єри громадських будівель вказаного періоду займають значне місце в архітектурній скарбниці України, як зразки різних архітектурних стилів і стильових напрямів, і як реалізовані в них нові об’ємно-просторові, художньо-композиційні рішення, новітні технології й передові інженерні здобутки. Саме усвідомлення безперечної цінності даної історико-архітектурної спадщини вимагає її збереження й відновлення. Однак у проектній практиці завжди існує проблема взаємин старого і нового, історично сформованого середовища із потребами сучасного життя. Ця проблема ставить перед науковцями завдання забезпечення історичному середовищу життєздатності. Необхідність розглядати інтер’єр як комплекс, що невід’ємний від архітектури будівлі в цілому, продиктована ходом історичного процесу. Інтер’єр як органічний компонент всієї будівлі особливо виразно проявився при проектуванні громадських будівель, а художньо-естетична цінність інтер’єру доби історизму та модерну зумовлює актуальність даної роботи.
Дослідження дасть змогу узагальнити історико-архітектурні знання у галузі формування інтер’єру громадських будівель кінця ХІХ початку ХХ ст. на Харківщині й Полтавщині, визначити його історичне, культурологічне, художньо-декоративне значення у системі культурної спадщини України, стати науковою базою для відтворення втрачених і реконструкції збережених інтер’єрів, а також джерелом творчого використання архітектурної спадщини на сучасному етапі. Саме звернення до своєрідного національного колориту, мальовничих рішень модерну, історичних стилів тощо дасть можливість створити самобутнє, оригінальне „обличчя” сучасного інтер’єру та урізноманітнити його архітектурно-художнє рішення.
Дослідження інтер’єрів громадських будівель періоду межі століть, де наочно відобразилися різні стилі й стильові напрями, являє собою спеціальну задачу, яка на даний час вивчена фрагментарно. Незважаючи на те, що архітектурна спадщина Харківщини і Полтавщини цього періоду постійно привертала до себе увагу істориків та науковців, дослідженню значної частини інтер’єрів не було приділено достатньої уваги як у практичному, так і в науковому плані. На сьогодні відсутні узагальнені роботи дослідників, радянських та вітчизняних науковців щодо питання формування інтер’єру громадських будівель в Україні на межі XIXXX ст.
Теоретичною й інформаційною базою нашої роботи стали різноманітні літературні джерела, архівні першоджерела, архітектурно-проектна документація, а також збережені та частково збережені на сьогодні інтер’єри громадських будівель Харківщини і Полтавщини, які внаслідок руйнівних сил часу й впливу історичних подій були вимушені змінити свої функції та первісний вигляд шляхом перебудов, переобладнання, відновлення і неодноразових реконструкцій.
Вибір указаних регіонів обґрунтований тим, що на Харківщині й Полтавщині збереглися десятки пам’яток архітектури періоду кінця XIX початку XX ст., які являють велику історико-архітектурну і художню цінність. Серед них є справжні перлини архітектурної спадщини. Це будівлі, створені в стилі українського архітектурного модерну, перш за все будинок Полтавського губернського земства (19031908, арх. В.Г. Кричевський). Низку крупних громадських будівель було зведено за проектами провідних українських зодчих, зокрема академіка архітектури О.М. Бекетова. Інтер’єри цих споруд мало досліджені й потребують серйозного розгляду та аналізу. Також треба зауважити, що саме Полтавщина (з 1903 р.) і Харківщина (з 1909 р.), за [209], стали одними з найпотужніших регіональних осередків створення самобутнього національного стилю українського архітектурного модерну.
Актуальною проблемою в архітектурній практиці України XIX ст. був пошук свого національного стилю, який би відповідав сучасності. В зазначений період на зміну класицизму приходить історизм-еклектизм, який характеризується різноманітністю стильових напрямів та „принципом „свободи вибору” стилю залежно від призначення будинку” [220, с. 125], він стає перехідним етапом до народження нового стилю. На межі XIXXX століть стиль „модерн” відкриває нову епоху, приносить значні творчі, технічні та художні здобутки, сприяє індивідуалізації творчості. Він дістає розвиток у всіх галузях мистецтва: архітектурі, живопису, декоративно-ужитковому мистецтві, а також при виготовленні меблів, посуду, одягу тощо. Інші напрями, розвиваючись паралельно з модерном, відчували на собі його сильний вплив. Інтер’єр досліджуваного періоду повною мірою відобразив стильові зміни, що відбувалися в архітектурній практиці України, однак унаслідок своєї специфічності він більш складно і диференційовано реагував на зміну стилів та методів роботи архітекторів.
У вищезазначений період на Україні почалося зародження і розвиток художньої промисловості, вироби якої мали важливе значення в організації інтер’єру. Отже, при створенні цілісної картини формування інтер’єру громадських будівель важливим є дослідження прийомів їх предметного наповнення, оздоблення, засобів художньої виразності та ін. У фондах музеїв збереглися приклади предметного наповнення інтер’єрів даного періоду, які викликають великий науковий і практичний інтерес. Актуальною є проблема збереження й реставрації характерних зразків меблів та творів монументально-декоративного мистецтва досліджуваного періоду.
Таким чином, громадські будівлі кінця XIX початку XX ст. збереглися у великій кількості, але інтенсивні сучасні соціально-економічні та суспільні інтереси привели до значних типологічних, функціональних, планувальних, художньо-композиційних, стильових змін як самих будівель, так і їх інтер’єрів. У зв’язку з цим більшість із них змінили свій зовнішній вигляд чи були втрачені. На жаль, при сучасних реконструкціях більшість інтер’єрів громадських будівель знищуються і досі. Але саме вони можуть мати особливе значення у вивченні, відтворенні та збереженні архітектурної спадщини, будуть сприяти підвищенню загальної культури нашого народу, його духовності й національної самосвідомості.
Отже, актуальність дослідження визначається такими положеннями:
1. Небезпека знищення при сучасних реконструкціях інтер’єрів громадських будівель, що є характерними взірцями різних архітектурних стилів і напрямів відповідного періоду, потребує їх детального дослідження: доповнення, уточнення й узагальнення об’ємно-просторових, стильових, художньо-композиційних та опоряджувальних прийомів.
2. Особливо актуальною є проблема реконструкції даних інтер’єрів, максимального збереження їх первісного вигляду, а також органічного взаємозв’язку сучасного опорядження з історичним середовищем. Правильне збереження можливе на основі комплексного дослідження, яке може стати науковою базою для відтворення втрачених і реконструкції збережених інтер’єрів, а також визначає, доповнює низку інтер’єрів, котрі потребують охорони як пам’ятки, що мають історико-архітектурне, культурологічне чи художньо-декоративне значення у системі культурної спадщини України.
3. Поглиблення історико-архітектурних знань, створення цілісної картини закономірностей формування інтер’єру громадських будівель досліджуваного періоду дасть методичне обґрунтування для теоретичних і практичних пошуків національної своєрідності сучасної архітектури України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Про розуміння важливості проблеми вивчення і збереження національної культурної спадщини різних регіонів України свідчать: закон України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. за №1805; постанови Кабінету Міністрів України за 2001 рік за № 1760 від 27 грудня 2001 р. „Про затвердження порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам’яток України” за №1768 від 28 грудня 2001 р. „Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини”, а також загальнодержавна Програма збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки, затверджена Законом України від 20 квітня 2004 р. за № 1692 IV.
Теоретичні питання дослідження відповідають тематиці наукової роботи ка-
федри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (м. Київ). Практичні питання розроблялися згідно з регіональними програмами охорони пам’яток історичного середовища Полтавщини і Харківщини та науково-дослідницької роботи кафедри дизайну архітектурного середовища Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
Мета дослідження: визначити закономірності й принципи формування інтер’єру громадських будівель кінця XIX початку XX століть (на прикладі архітектурної спадщини Харківщини і Полтавщини).
Цієї мети можна досягти шляхом розв’язання таких завдань:
- виявити та систематизувати літературні джерела щодо вивченості питання формування інтер’єру громадських будівель на Україні в кін. XIX поч. XX ст.;
- установити основні соціально-економічні, культурно-політичні передумови і чинники, що спричинили виникнення нових типів громадських будівель;
- визначити особливості об’ємно-планувальної структури даних об’єктів й класифікувати інтер’єри за архітектурними стилями і напрямами;
- визначити принципи художньо-композиційної організації та прийоми опорядження інтер’єрів громадських будівель.
Об’єкт дослідження інтер’єри установ управління, фінансів, освіти, культури і медицини, які були зведені в кінці ХІХ початку ХХ ст. на Харківщині й Полтавщині та мають історичну, художню, наукову або іншу культурологічну цінність у системі культурної спадщини України.
У запропонованих для дослідження типах громадських будівель повністю відобразились стилі й стильові напрями кінця ХІХ початку ХХ ст., інтер’єри цих будівель збереглися (частково чи видозмінено) до нашого часу. В цілому автором досліджено більше п’ятдесяти інтер’єрів громадських будівель.
Предмет дослідження закономірності формування інтер’єру громадських будівель на Харківщині й Полтавщині в кінці XIX початку XX ст. Планувально-просторові прийоми організації внутрішнього простору, стильові риси, принципи художньо-композиційної організації інтер’єру та його опорядження.
Межі дослідження. хронологічні межі охоплюють період від кінця XIX до початку XX століття (до 1917 р.), географічні визначені територією Харківщини й Полтавщини у період з 1802 року по 1925 рік.
Методи дослідження. В роботі застосована комплексна методика дослідження, яка характеризується наступними методами:
- історико-теоретичним при вивченні й систематизації доступних історичних, архітектурних та літературних джерел, архівних першоджерел, наукових праць і архітектурно-проектних матеріалів;
- системним при комплексному вивченні об’єктів як єдиного комплексу з узгодженим функціонуванням усіх його складових частин;
- емпіричним, який ґрунтується на проведенні натурних обстежень і аналітичного огляду збережених інтер’єрів громадських будівель, їх фотофіксації;
- графоаналітичним при авторському теоретичному відтворенні втрачених та реконструкції збережених інтер’єрів громадських будівель та їх опорядження.
У роботі опрацьовані та використані фонди Центральної наукової бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ), Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В.Г. Заболотного (м. Київ), Державної наукової бібліотеки імені В.Г.Короленка (м. Харків), наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського (м. Полтава), наукової бібліотеки Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (м. Полтава), Центрального Державного науково-технічного архіву України (м. Харків), Державного архіву Харківської області, Державного архіву Полтавської області, Полтавського краєзнавчого музею, матеріалів довідково-інформаційного фонду Науково-дослідного інституту теорії, історії архітектури і містобудування (м. Київ), музейного комплексу Харківської державної академії міського господарства.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена відсутністю наукових праць, присвячених вивченню закономірностей формування інтер’єру громадських будівель в Україні в кінці ХІХ початку ХХ ст. Ця тема не стала предметом комплексних досліджень науковців, які тією чи іншою мірою вивчали питання формування інтер’єрів і внесли вагомий вклад у вивчення архітектурної спадщини України. Аналоги наукових дисертаційних робіт із метою розкриття закономірностей формування інтер’єру громадських будівель будь-якого історичного періоду в Україні не виявлені.
Таким чином, у роботі на підставі аналізу історіографічних матеріалів, архівних першоджерел, самостійних натурних обстежень здобувачем зібрано матеріал і на його основі відтворено цілісну картину формування інтер’єру громадських будівель кінця ХІХ початку ХХ ст. (на прикладі забудови Харківщини й Полтавщини). Отже, у роботі вперше:
- установлений комплекс історичних соціально-економічних та культурно-політичних факторів, що спричинили виникнення нових типів громадських будівель і зумовили специфіку їх розвитку;
- визначено ієрархію головних чинників, їх взаємозв’язок та вплив на формоутворення внутрішнього простору гро­мадських будівель;
- на основі аналізу архітектурно-просторових рішень розроблена класифікація характерних прийомів організації внутрішнього простору громадських будівель, визначені основні планувальні елементи та принципи художньо-композиційної організації інтер’єрного простору;
- виявлені загальні закономірності, стильові риси та закономірності щодо предметного наповнення інтер’єру громадських будівель.
Практичне значення одержаних результатів. Результати і висновки, представлені в дисертації, можуть бути використані в навчальному та реальному проектуванні за необхідності відтворення, реставрації й реконструкції інтер’єрів гро-мадських будівель. Результати роботи дають методологічне обґрунтування для проектування аналогічних об’єктів сьогодення.
У галузі архітектурної педагогіки викладений матеріал може бути використаний для розширення й уточнення лекційних курсів із „Історії архітектури України”, „Основ інтер’єру” для студентів архітектурних, будівельних, мистецтвознавчих і дизайнерських факультетів вищих навчальних закладів, а також при складанні методичних указівок, підготовці відповідних додатків, монографій та навчаль-
них посібників з визначеної теми.
Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне використання в навчально-методичній роботі кафедри дизайну архітектурного середовища Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка при розробленні курсових, дипломних проектів та методичних указівок для студентів архітектурних спеціальностей [143].
Аналітичні висновки до роботи можуть бути інформаційною базою для подальших наукових розроблень за спорідненими темами.
Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи отримані автором особисто. У роботах [135142] здобувачем простежено питання формування інтер’єру громадських будівель кінця ХІХ початку ХХ ст. (на прикладі забудови Харківщини і Полтавщини).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на 55-ій, 56-ій, 57-ій наукових конференціях професорів, викладачів, наукових працівників, аспірантів та студентів ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка (м. Полтава, 20032005), VI міжвузівській науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів, студентів „Проблеми творчого методу та роль особистості в теорії й практиці архітектури і мистецтва” (м. Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції „Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтеграція в європейський освітній простір” (м. Харків, ХДАДМ, 20.04.2005 р.), а також на засіданнях кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв НАОМА протягом 20022005 рр.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 8 статтях у збірниках, затверджених переліком ВАК України як фахові. За матеріалами роботи опубліковано методичні вказівки для студентів ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 255 с. Обсяг текстової частини становить 137 с.; ілюстративних рисунків, таблиць 49 с. Список використаних літературних джерел містить 221

найменувань на 16 с., додатки на 53 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. На основі визначених принципів композиційної організації дослідженням установлено основні структурні рівні: „загальний”, який визначає композиційні особливості формування інтер'єрного простору будинку в цілому; „індивідуальний”, що вирішує композиційну організацію окремого приміщення і підпорядкований загальному в створенні єдності образного рішення, в якому в свою чергу виділено ряд прийомів та структурних рівнів організації.
2. При формуванні інтер’єру громадських будівель на межі ХІХХХ ст. архітектори активно використовували різні засоби художньої виразності, основними з яких є колір, освітлення й синтез мистецтв. Велике значення надавалось стилістичній єдності застосовуваних художніх прийомів. Визначено, що якісно інший розвиток синтез мистецтв дістав в період розквіту стилю „модерн”.
Детальний аналіз засобів досягнення художньої виразності інтер’єру будинку Полтавського губернського земства дає можливість стверджувати, що інтер’єр даної споруди є унікальним прикладом єдності ідейно-художнього задуму на основі синтезу архітектури, монументального живопису і декоративно-прикладного мистецтва.
3. Вагоме значення для організації предметного середовища інтер’єру громадських будівель мала поява масового й дрібносерійного виробництва, що привела до стандартизації та уніфікації окремих конструктивних елементів, упровадження у масове виробництво нормалей на меблі, освітлювальну арматуру і як наслідок стандартизації предметного наповнення інтер’єрів. Унікальні предмети за спеціальними авторськими рисунками для конкретного інтер’єру створювались як виняток.
4. З'ясовано, що у меблевому мистецтві межі ХІХХХ століть яскраво та самобутньо проявився стиль „модерн”, тоді як у меблях історизму-еклектизму стильові риси позначилися стримано. Меблі, створені в стилі українського архітектурного модерну для будинку Полтавського губернського земства визнані як найважливіший здобуток українського народу на ниві національної творчості.
5. Визначені закономірності організації предметного середовища інтер’єру громадських будівель: 1) стильова єдність предметного наповнення із загальним рішенням інтер’єру; 2) різний рівень обладнання, в якому виділено „спеціальне”, що виконувалось за власними креслениками архітектора або підбиралось за каталогом для обладнання групи головних приміщень; „звичайне” просте устаткування масового, дрібносерійного виробництва, якими обладналася група службових, підсобних і допоміжних приміщень; 3) специфіка функціонального процесу; 4) переважно симетричне розташування предметного наповнення у групі головних приміщень й асиметричне у службових, допоміжних та підсобних приміщеннях.
6. Установлений широкий асортимент опоряджувальних матеріалів, який використовувався для опорядження інтер’єру громадських будівель. Для приміщень головного призначення архітектори застосовували оздоблення, яке підкреслювало їх значимість: для підлоги штучні мармурові й гранітні плити, керамічні та метлахські кахлі, паркет, мозаїчна підлога та інше; для стін керамічні, фаянсові глазуровані кахлі, шпалери, альфрейне пофарбування, декоративні штукатурки, дерев’яні панелі тощо; для стелі побілка, тинькування, клейова, мастична, олійна фарби й ін. Для службових, допоміжних і підсобних приміщень використовували економічні опоряджувальні матеріали, але не з меншою якістю виконання робіт.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки:
1. Аналіз історико-бібліографічних джерел у галузі формування інтер’єру громадських будівель в Україні кін. ХІХ поч. ХХ ст. засвідчує, що ця тема не була предметом комплексного вивчення у контексті історії архітектури України в цілому. В роботі вперше представлено цілісну картину формування інтер’єру громадських споруд зазначеного періоду, що може стати науковою базою для відтворення втрачених та реконструкції збережених інтер’єрів, а також джерелом творчого розвитку архітектурної спадщини на сучасному етапі.
2. Установлений комплекс основних соціально-економічних й культурно-політичних факторів, що спричинили виникнення й формування на межі ХІХХХ ст. в Україні загалом і в досліджуваних регіонах зокрема нових типів громадських будівель та зумовили специфіку їх розвитку.
3. Установлено ієрархію і взаємозв’язок головних чинників, які здійснювали вплив на формоутворення внутрішнього простору гро­мадських будівель. Це соціально-економічні умови, функціональні й конструктивні вимоги, містобудівельні особливості. Провідним чинником визнаний соціально-економічний, який є передумовою об’ємно-планувальних, стильових та опоряджувальних прийомів.
4. Визначені характерні прийоми організації внутріш­нього простору громадських будівель: класичний, компактний, центричний, фронтальний, глибинний, диференційований і концентричний. Вибір прийому обґрунтовувався типологічним призначенням споруди та складністю функціональних процесів.
5. Визначені основні планувальні елементи досліджуваних типів громадських будівель, що мали різне значення при формуванні архітектурно-художніх рис інтер’єру: вхідні групи, приміщення основного призначення, підсобні й допоміжні приміщення, горизонтальні та вертикальні комунікації. На основі зміни насиченості інтер’єру декоративними елементами зроблено їх ранжирування і виділено три групи: репрезентативні найбільша насиченість декоративними елементами; офіційні дещо менша насиченість декоративними елементами; ділові незначна насиченість декоративними елементами.
6. Установлені хронологічні періоди формування інтер’єрів, їх класифікація й характеристика за стильовими напрямами. З'ясовано: паралельний розвиток різних стилів і стильових напрямів, серед яких найбільше поширення в кінці ХІХ ст. дістав історизм-еклектизм; найбільше поширення на початку ХХ ст. стилю модерну та його істотний вплив на інші стильові напрями; становлення українського архітектурного стилю, який мав найважливіше значення для подальшого розвитку української архітектури; інтер’єри, створені в стилі українського архітектурного модерну визнані як найбільш самобутні твори, в котрих архітекторами творчо переосмислені традиції народного зодчества; розвиток на початку ХХ ст. раціоналістичних тенденцій.
7. Установлені закономірності формування інтер’єру громадських будівель: залежність стильового рішення від функціонального призначення будівлі, взаємозв’язок стильових рішень інтер’єру та екстер’єру, приділення головної уваги формуванню інтер’єру репрезентативних і офіційних приміщень. Виявлені основні складові, декоративні елементи й деталі, визначена роль синтезу мистецтв, за допомогою яких здійснювалось формування інтер’єру кожного з досліджуваних стильових напрямів.
8. Виявлені основні структурні рівні композиційної організації інтер’єру: „загальний” визначає композиційні особливості формування інтер'єрного простору будинку в цілому; „індивідуальний” вирішує композиційну організацію окремого приміщення і підпорядкований загальному в створенні єдності образного рішення, в якому в свою чергу, виділено низку прийомів композиційної організації. Визначені засоби художньої організації інтер’єру, основними з яких є: колір, освітлення та синтез мистецтв. Значна увага приділялась стилістичній єдності застосовуваних художніх прийомів.
9. Поява масового і дрібносерійного виробництва мала велике значення для організації предметного середовища громадських будівель. Це привело до стандартизації й уніфікації окремих конструктивних елементів, розроблення й упровадження у масове виробництво нормалей на меблі, освітлювальну арматуру і як наслідок стандартизації предметного наповнення інтер’єрів. Унікальні предмети за спеціальними авторськими кресленнями для конкретного інтер’єру створювались як виняток.
10. Визначені закономірності організації предметного середовища інтер’єру громадських будівель: стильова єдність предметного наповнення із загальним рішенням інтер’єру; специфіка функціонального процесу; застосування різного рівня обладнання, в якому виділено: „спеціальне” (виконувалось за власними креслениками архітектора або підбиралось за каталогом для обладнання групи головних приміщень) і „звичайне” (просте устаткування масового, дрібносерійного виробництва для обладнання групи службових, підсобних та допоміжних приміщень); переважно симетричне розташування предметного наповнення у групі головних приміщень й асиметричне у службових, допоміжних і підсобних приміщеннях.

Список використаних джерел

1. А.Л. Украинский архитектурный стиль // Укр. жизнь. 1912. № 9. С. 3243.
2. Азизян И.А. Взаимодействие архитектуры с другими видами искусства: Автореф. дис. ... дра искусствоведения: 18.00.01 М., 1987. 24 с.
3. Антонович Д.В. Характер дослідів над українським архітектурним стилем // Дзвін. 1913. № 12. С. 481 487.
4. Асєєв Ю.С. Архітектурні пам’ятники України. К.: Рад. школа, 1970. 87 с.
5. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К.: Будивельнык, 1989. 104 с.
6. Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры конца XIX начала XX вв. К.: Наукова думка, 1989. 197 с.
7. Атласдовідник „Полтавщина”. 2002. Част. 1 58 с.
8. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х.: Основа, 1990. 256 с.
9. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 годы): Ист. моногр. в 2 т. / Харьков. гор. обществ. упр., 1905. Т. 2: XIX и начало XX вв. 973 с.
10. Балышева Е., Балышев М. Храм и вера Алексея Бекетова // Слобода. 2003. № 28. С. 7.
11. Барановский Г.В. Архитектурная энциклопедия второй половины ХІХ в.: В 7 т. СПб., 19021908.
12. Барановський О. З історії українських меблів // АСС. 2000. № 5. С. 6667.
13. Бартенев И.А., Батажкова В.Н. Очерки истории архитектурных стилей: Учебное пособие для творческих факультетов высших худож. учеб. заведений. М.: Изобразительное искусство, 1983. 262 с.
14. Бартенев И.А., Батажкова В.Н. Русский интерьер XVIIIXIX вв. М.: Сварог и К, 2000. 128 с.
15. Бекетов А.Н. Харьковское Коммерческое училище императора Александра ІІІ. 1891. 7 с.
16. Бекетов А.Н. Александровское коммерческое училище // Зодчий. 1894. Л. 1, 2.
17. Бекетов А.Н. Харьковский Земельный банк // Зодчий. 1898. Л. 5860.
18. Бекетов А.Н. Харьковская общественная библиотека // Зодчий. 1902. № 13. С. 157159.
19. Бекетов А.Н. Новое здание судебной палаты и окружного суда (18991903 гг.) // Зодчий. 1902. № 50. С. 592.
20. Бекетов А.Н. Проект здания Пастеровского бактериологического института в Харькове // Зодчий. 1914. № 26. С. 284286.
21. Бекетов А.Н. Дом Харьковского Медицинского общества // Зодчий. 1914. № 2. С. 6566.
22. Бергергоф Г. Руководство для драпировщиков, обойщиков и декораторов. М.: Изд. ред. изд. „Ремесленной газеты К.А. Казначеева”, 1891. 148 с.
23. Бойко О.Д. Історія України. К.: Вид. центр „Академія”, 2001. 656 с.
24. Бондаренко Б.А. Каменная летопись: Архитектурные памятники Харьковщины. Харьков.: Прапор, 1972. 124 с.
25. Бондаренко Б.А. Каменная летопись: История градостроительства и архитектура Харькова. Харьков.: Прапор, 1978. 72 с.
26. Борисова Е.А. Русская архитектура второй половины ХІХ века. М.: Наука, 1979. 318 с.
27. Борисова Е.А., Каждан Т.П. Русская архитектура конца XIX начала XX века. М.: Наука, 1971. 239 с.
28. Бродель Ф. Меблярі перед марнолюбством покупців: (XVIXVIII ст.) // Історія України. 2002. черв. (№ 21/24). С. 6164.
29. Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. Полтава: Типолитография губернского правления, 1902. 449 с.
30. Вайнгорт Л.С., Ігнаткін І.О. Полтава: Історико-архітектурний нарис. К.: Будівельник, 1966. 103 с.
31. Велигоцкая Н.И. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины. К.: Будівельник, 1989. 100 с.
32. Весь Харьков. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1910. 437 с.
33. Весь Харьков. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1912. 623 с.
34. Весь Харьков. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1913. 634 с.
35. Весь Харьков: В 2 частях. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1914. Часть 1. 617 с.
36. Весь Харьков: В 2 частях. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1914. Часть 2. 645 с.
37. Весь Харьков. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1916. 598 с.
38. Весь Харьков. Харьков.: Изд. Е.С. Элькина, типография „Товарищество Печатного и Издательского Дела”, 1917. 579 с.
39. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. К.: Наукова думка, 1995. 688 с.
40. Вечерський В. Новий погляд на проблему втраченої архітектурної спадщини // Пам’ятники України. 2001. № 4. С. 29.
41. Вільшанська О. Меблі Амвросія Ждахи // Народне мистецтво. 2001. № 34. С. 5659; 2002. № 12. С. 6265.
42. Висич Е. Документы и материалы государственного архива Полтавской обл. о памятниках истории и культуры // Историко-культурное наследие Полтавщины. К., 1987. 235 с.
43. Вопросы интерьера (жилые и общественные здания). М.: Госстройиздат, 1989. Вып. 1. 75 с.
44. Воронец Л.А. Искусственное освещение в архитектуре интерьера. К., 1967. 143 с.
45. Всеобщая история архитектуры: В 12 т. М:. Стройиздат, 1972. Т. 10: Архитектура XIX нач. XX вв. / Глав. редколлегия: Н.В. Баранов. 590 с.
46. Гладиш К.В. Свідки давнини і сьогодення: Пам’ятники архітектури Полтавщини: Нарис-путівник. Харків.: Прапор, 1972. 106 с.
47. Гладиш К.В. Архітектурні пам’ятки Полтавщини. Харків.: Прапор, 1972. 107 с.
48. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. К.: Либідь, 1990. 398 с.
49. Грушевський М.С. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919. К.: Либідь, 1992. 46 с.
50. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. К.: Наук. думка, 1992. 544 с.
51. Гусев А.Н. Харьков, его прошлое и настоящее в рисунках и описаниях: Историко-справочный путеводитель. Харьков, 1902. 260 с.
52. ДАХО. Ф. 4. Оп. 45. Спр. 9311. 9 арк.
53. ДАХО. Ф. 4. Оп. 130. Спр. 49. 3 арк.
54. ДАХО. Ф. 4. Оп. 139. Спр. 713. 22 арк.
55. ДАХО. Ф. 4. Оп. 144. Спр. 58. 40 арк.
56. ДАХО. Ф. 4. Оп. 147. Спр. 772. 73 арк.
57. ДАХО. Ф. 4. Оп. 155. Спр. 87. 19 арк.
58. ДАХО. Ф. 4. Оп. 156. Спр. 1217. 34 арк.
59. ДАХО. Ф. 4. Оп. 159. Спр. 49. 12 арк.
60. ДАХО. Ф. 4. Оп. 159. Спр. 168. 8 арк.
61. ДАХО. Ф. 4. Оп. 159. Спр. 200. 4 арк.
62. ДАХО. Ф. 4. Оп. 159. Спр. 185. 94 арк.
63. ДАХО. Ф. 4. Оп. 159. Спр. 210. 9 арк.
64. ДАХО. Ф. 4. Оп. 168. Спр. 135. 118 арк.
65. ДАХО. Ф. 4. Оп. 168. Спр. 136. 97 арк.
66. ДАХО. Ф. 4. Оп. 168. Спр. 167. 24 арк.
67. ДАХО. Ф. 4. Оп. 171. Спр. 78. 12 арк.
68. ДАХО. Ф. 4. Оп. 171. Спр. 87. 5 арк.
69. ДАХО. Ф. 4. Оп. 174. Спр. 188. 29 арк.
70. ДАХО. Ф. 4. Оп. 174. Спр. 260. 19 арк.
71. ДАХО. Ф. 4. Оп. 174. Спр. 280. 65 арк.
72. Дмитриев А.И., Ракитин Д.С. Здание Управления Южных железных дорог в Харькове // Зодчий. 1912. Л. 4549. С. 399.
73. Дмитриев А.И. Здание государственного банка для отделения вкладов хранения и отдела зернохранилищ // Зодчий. 1915. Л. 24.
74. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. К.: Глобус, 1991. 576 с.
75. Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Харьков: Прапор, 1977. 271 с.
76. Енциклопедія українознавства: В 4 т. К.: Глобус, 1993. Т. 14.
77. Жоголь Л.В. Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий. К.: Будівельник, 1978. 103 с.
78. Жуков К.Н. Украинский модерн в архитектуре ХХ в. Х.; 1936.
79. Завада В. Проблеми комплексних типологічних досліджень архітектурної спадщини України // Теорія та історія архітектури і мистецтв. К.: 1998. Вип. 2, С. 7075.
80. Здание Симбирского отделения Государственного Крестьянского Поземельного и Дворянского Земельного банков // Зодчий. 1913. № 17. Л. 31.
81. Ігнаткін І.О. Олексій Миколайович Бекетов К.: Вид-во АН УРСР, 1949. 43 с.
82. Ігнаткін І.О. Архітектура // Історія українського мистецтва: В 6-ти т. К., 1970. Т. 4. Мистецтво другої половини XIXXX століття / Гол. редколегія: М.П. Бажан, Ю.С. Асєєв, В.А. Афанасьєв та ін. Кн. 2. С. 1745.
83. Иллюстрированный каталог Торгового дома братьев Линдеман. Приборы оконные, дверные, печные и разный скобяной товар. 19101911. 41 с.
84. Искусство ансамбля. Художественный предмет интерьер архитектура среда / Сост. и науч. ред. М.А. Некрасова. М.: Изобразительное искусство, 1988. 464 с.
85. Искусство мебели. М.: Госиздат, 1924. 82 с.
86. Искусство и художественная промышленность: ежемесячное иллюстрированное издание императорского общества поощрения художеств в С.-Петербурге. 1898. № 3. 142 с.
87. Иссель Г. Внутренняя отделка зданий. Устройство дверей и окон, обшивка и украшение стен, разделка потолков, устройство деревянных, каменных и железных лестниц: Пер. с нем. СПб гв. Гольстен, 1900. 533 с.
88. Історія української архітектури / За ред. В.І. Тимофієнка. К.: Техніка, 2003. 471 с.
89. Історія України: нове бачення: У 2 т. / О.І. Гуржій, Я.Д. Ісаєвич, М.Ф. Котляр та ін.; За ред. В.А. Смолія. К.: Україна, 1995. 350 с.
90. Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін. / За ред. В.А. Смолія. К.: Альтернативи, 1997. 416 с.
91. Каждан Т. Архитектура и архитектурная жизнь России конца ХІХ начала ХХ в.: 18951907. М.: Наука. 1969. Кн. 2. С. 259372.
92. Календар. Старі види Полтави. Полтава.: ПФ „Фолика”. 2002. 15 с.
93. Кальницкий М. Старокиевские мебельные фабриканты // АСС. 2000. № 5. С. 6266.
94. Кальницкий М. О киевских хижинах и дворах // А+С. 2004. С. 3640.
95. Каманин И. Архитектура харьковских городских построек // Труд и искусство. 1911. № 1. С. 1920.
96. Каракис И. Интерьеры общественных зданий Украины. К.: Будівельник, 1975. 154 с.
97. Каталог объединенных сведений о документах академика архитектуры А.Н. Бекетова в составе фондов государственных архивов, музеев, учреждений Украины, семейном архиве Бекетовых: 18851941 гг. / Центральный государственный научнотехнический архив Украины. Х.: ЦГНТА Украины: Терра, 2002. 168 с.
98. К вопросу о строительстве нового здания школы для слепых по Сумскому шоссе по плану городского инженера Шустера // Харьковские губернские ведомости. 1891. 17 августа.
99. Кепещук П. Використання народних традицій у виготовленні меблів // Народна творчість та етнографія. 1991. № 6. С. 8284.
100. Кес Д. Стили в мебели. Будапешт, 1979. 147 с.
101. Кириченко Е.И. Русская архитектура 18301910-х годов. М.: Искусство, 1978. 399 с.
102. Кириченко Е.И. К вопросу о художественных принципах организации пространственной среды на рубеже ХІХХХ веков (Интерьеры Ф.О. Шехтеля) // Искусство ансамбля. Художественный предмет интерьер архитектура среда. М.: Изобразительное искусство, 1988. 464 с.
103. Кириченко Е.И. Романтизм и историзм в русской архитектуре ХІХ века (К вопросу о двух фазах развития эклектики) // Архит. наследство. 1988. № 36. С. 130155.