ФОРМУВАННЯ КОЛОРИСТИЧНОГО ОБРАЗУ АРХІТЕКТУРИ ХАРКОВА (ВЕРСІЯ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

Каменський Владислав Іванович

УДК 72.01

ФОРМУВАННЯ КОЛОРИСТИЧНОГО ОБРАЗУ АРХІТЕКТУРИ ХАРКОВА
(ВЕРСІЯ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ)

18.00.01 «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури»

Дисертація
на здобуття вченого ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник,
доктор архітектури,
професор В. Й. Кравець

Харків 2002

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І 10
СТАН ДОСЛІДЖУВАНОСТІ КОЛОРИСТИКИ СЛОБОЖАНЩИНИ І ХАРКОВА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.. 10
1.1 Сучасний стан проблеми архітектурної колористики. 10
1.2. Фактори формування архітектурного колористичного середовища Слобожанщини. 26
1.3. Методика дослідження. 49
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.. 54
РОЗДІЛ II 59
КОЛОРИСТИКА АРХІТЕКТУРИ ХАРКОВА КУЛЬТУРНОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО ЦЕНТРУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 59
2.1. Поліхромія архітектури Харкова в період формування міста (XVIIXVIIІ ст.) 59
2.2. Поліхромія архітектури губернського Харкова (в першій половині XIX ст.) 72
2.3. Колористика Харкова в другій половині XIX століття. 87
2.4. Поліхромія архітектури губернського Харкова від початку ХХ ст. до 1917р. ХХ ст. 96
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ.. 103
РОЗДІЛ III 110
ПОЛІХРОМІЯ АРХІТЕКТУРИ ХАРКОВА В ХХ СТОЛІТТІ 110
3.1 Колірний образ першої столиці Радянської України (1917-1934 р.) 110
3.2.Колористика архітектури Харкова в другій половині 30-х - середині 50-х років XX століття. 116
3.3. Колористичний образ архітектури Харкова в епоху індустріалізації масового будівництва (1955-1980 р. р.) 121
3.4. Колористичний образ сучасного Харкова. 134
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ.. 141
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ.. 148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 153
ДОДАТКИ............................................................................................ 165

ВСТУП

Актуальність роботи

Негативний вплив масового уніфікованого індустріального будівництва на життєве середовище людини набув неконтрольованого характеру. Це поставило під сумнів гуманістичний зміст досягнень науково-технічної революції. Здавалося б, раціонально організована діяльність на благо усього людства виявилась ірраціональною та непередбачуваною за своїми наслідками, які ставили під сумнів подальше існування як окремої людини, так і усього людства у цілому. Величезні житлові та промислові масиви поглинали сформоване століттями житлове середовище історичних міст, сільськогосподарські угіддя та недоторкану природу. Натомість, створювалось архітектурне середовище байдуже до культурно-історичної спадщини та природного оточення.
Неможливість повнокровного розвитку культурних традицій у новоствореному життєвому середовищі поступово призвело до ерозії соціальних основ існування суспільства. Були порушені не тільки міжособові зв’язки в середині соціума, але й сформовані століттями взаємовідносини людини з оточуючим його природним і культурним середовищем, яке не витримувало навали непродуманої урбанізації.
Досвід експлуатації подібних міст яскраво засвідчує, що ці житлові утворення не відповідають психологічним і культурним потребам людини. Це стосується функціонування людини як індивідуума і як члена суспільства. Причини цього кореняться в ігноруванні природнокліматичних, етнічних та інших регіональних особливостей природного та культурного середовища. Універсалізація усіх багатьох проявів життя всього суспільства і окремої людини призвела до створення архітектурних комплексів, які залишають відчуття похмурої нудьги. Ідеал архітекторів білий універсальний геометричний об’єм”, відкритий сонцю та свіжому повітрю і оточений природною зеленню, перетворився на практиці у похмурий світ сірих коробок”. Епітет сірі” у повному обсязі відображає те психологічне враження, яке викликають сучасні міста. Безбарвність, сірість сучасної архітектури сприймаються споживачем як зовнішні прояви убозтва її внутрішнього змісту.
Таким чином, щоб повернути життєвому середовищу міст притаманні йому в минулому якості психологічного комфорту, необхідно відтворити традиції міських культур, які увібрали в себе багатовіковий досвід існування людської спільності в певних природних і культурних умовах. Однією з важливих складових міської культурної традиції є колористична культура суспільства, відтворення якої дозволить повернути предметно-просторовому середовищу міст багатобарвність і неповторність, підвищить емоційну виразність забудови.
Виходячи з викладеного вище, колористика архітектури Харкова становить у цьому аспекті цікавий матеріал, оскільки, з одного боку колористика міського середовища переживає глибоку кризу, а з іншого боку архітектура міста має величезний історико-культурний потенціал, який можливо виявити засобами колористики. Так, Харків це історична столиця Слобожанщини, великого за розмірами регіону на сході України, де сформувалась своєрідна колористична культура українсько-російської прикордонної зони. У спадок від недавніх часів залишились величезні житлові масиви поточної забудови, де панує повна ахроматика, а також деградована доіндустріальна забудова, яка також втратила будь-який хроматичний образ, а зараз нескоординована кольорова практика формує агресивну строкатість забудови. Водночас, перед суспільством постає питання інтенсифікації використання міської території, що без застосування кольору неможливо.
Дійсно, загальновідомо, що світло і колір єдині візуальні агенти та основні категорії візуального середовища, що надають йому емоційне тло, на якому ми сприймаємо всі його складові. Тому колористичний клімат будь-якого міста, в першу чергу, залежить від спектрального складу сонячного світла, прозорості повітря і кольору рослинності, які визначаються кліматичними умовами регіону, а потім вже колористикою забудови. Але сучасна будівельна практика, не беручи до уваги природні умови, породжує хаотичність у колористичному середовищі міста, порушуючи його зорову екологію.
Водночас, колір це могутній засіб архітектурної композиції і одна з категорій архітектурної форми. Розуміння цієї ролі кольору дозволяє керувати сприйняттям простору і корегувати небажані архітектурні диспропорції міського середовища. Питання дослідження кольору як однієї з категорій архітектурної форми та художньо - композиційного засобу в архітектурі, а також питання застосовування архітектурної поліхромії в масштабі житлових районів і міст висвітлюється в працях І.Араухо, Т.Бєлової, В.Борзот, Н.Велигоцької, Т.Гайдук, М. Гінзбург, О.Єфімова, В.Кравця, Г.Лашук, Б.Лассюсь, Л.Міронової, О.Пономарьової, О.Седака, Н.Трегуб та інш.
Колір це соціокультурне явище, і сприйняття його людиною обумовлено приналежністю останньої до певної суспільної та етнічної групи, в культурному середовищі якої були сформовані кольорові символи подій реального життя. Вивченню кольорової культури як частини художньої культури присвячені праці І.Азізян, В.Бичкова, О.Железняк, С.Лемешева, Л.Міронової, В.Тернер, А. Ярошенко та інш. Аналізу етно -регіональних культурних колористичних традицій, а також можливостей їхнього розвитку в умовах сучасного містобудування присвячені праці Т. Гайдук, В.Єлізарова, Н. Деміденко, Ф. і М. Клєє, Ж.Ланкло, Нгуен Ба Данг, Я.Ногата, Р.Сігета, М.Туяа та інш.
Панування ахроматики в новій масовій забудові примусило суспільство з більшою увагою поставитись до колористичного рішення історичної забудови міст, з їх різноманітною архітектурною стилістикою. Питання, пов’язані з кольоровою характеристикою образа та стиля в архітектурі розвивали в своїх працях С.Алексєєв, Ю. Асєєв, А. Бунін, О.Кириченко, А.Ярошенко та т. ін.
Питання історико-культурного аспекту розвитку колористики українського міста торкались в своїх працях Ю.Асєєв, Г.Логвин, П.Толочко, М. Цапенко, В.Ясиєвич та ін.
В працях дослідників О. Берченко, З. Петрової, В. Самойловича, С. Таранущенко, М. Щєпотьєвої, В. Щербаківського, Ю. Хохла, П. Юрченка, наводяться обширні відомості щодо колористичних традицій українського народного житла.
Водночас, аналіз праць в царині архітектурної колористики дозволив виявити певну недостатність у вирішенні стратегічних задач, особливо на теренах України. Так, поза увагою дослідників, за виключенням С.Лемешева та А.Ярошенко, залишився аналіз впливу на розвиток місцевих колористичних традицій культурологічного фактору. Внаслідок цього поза увагою залишився Харків великий історичний, науковий та промисловий центр України. В місті нараховується понад 500 пам’ятників архітектури з притаманними їм колористичними характеристиками. Цей поліхромний потенціал використовується безсистемно та не ефективно, що веде до великих втрат в художньо-естетичному образі міста.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами реалізується в тому, що дана робота розвиває дослідження функцій кольору у формуванні архітектурно художнього образу та колористичного формування предметно просторового середовища, які проводяться на архітектурному факультеті ХДТУБА під керівництвом професора, зав. кафедрою образотворчого та декоративного мистецтва (ОДМ) В.Кравця більше 30 років. Дана дисертація поширює та поглиблює проблематику досліджень, які порушують питання середотворення.
Таким чином, тема даної роботи знаходиться в руслі актуальної тематики наукових та методичних планів університету, архітектурного факультету. Дана наукова робота (0202V002334) виконана у рамках загальної теми (0102V001359).
Мета дослідження, згідно з засад праці, полягає в побудові часо-просторової моделі історичного розвитку архітектурної колористики Харкова від заснування міста до сучасного стану, а також визначення можливих напрямків розвитку даної моделі на шляху до підвищення естетичного рівня архітектурно художнього образу сучасного міста.
Для досягнення цієї мети дослідження вирішуються такі задачі:
1.Відтворити динаміку історичного розвитку колористичної палітри міста, встановити фактори, що впливають на її творення, ієрархічні, структурні зв’язки у системі поліхромії між оточуючим середовищем, місцевими традиціями колористики, архітектурною поліхромією об’єктів як елементів цього середовища, а також значними соціокультурними процесами, які відбуваються в ньому, тобто:
- встановити кореляцію архітектурної колористики Харкова та кольорів природного оточення, виявити механізм взаємодії природного ландшафту, та колористики архітектурного простору;
- проаналізувати роль, котру відіграє національна колористична культура регіону в формуванні колористики архітектури Харкова;
- проаналізувати регіональні особливості колористики архітектурних стилів як відображення соціокультурного процесу.
2. Виявити в запропонованій моделі системи архітектурної колористики Харкова головні системоутворюючі елементи, тобто її генетичні корені, первісно притаманні їй кольорові елементи. Встановити функції і цілі колористики в архітектурно-художньому образі міста, структуру зв’язків елементів і перспективні можливості розвитку традицій, закладених в основі системи колористики.
Об’єкт дослідження: архітектурна колористика Харкова в її історичному розвитку.
Предмет дослідження: часопросторова і якісна структура архітектурної колористики міста Харкова і колориметрична структура її палітри.
Межі дослідження. Вибір об’єкта дослідження обмежений власне територією міста. Хронологічно дослідження охоплює час від заснування міста до сучасного стану.
Методика дослідження основана на проведенні композиційного та колориметричного аналізу конкретних історичних об’єктів та дослідженні архівних та літературних джерел.
Наукова новизна роботи полягає у введенні в науковий обіг історико-культурного знання об архітектурній колористиці міста Харкова та у приоритетній побудові часопросторової моделі її розвитку, реалізованого у великому за об’ємом масиві конкретних колористичних даних. Вперше проаналізований у часі процес взаємодії інтернаціонального та національного в колористиці архітектурного середовища Харкова та описаний механізм їх взаємодії у формуванні архітектурного образу.
Практична цінність результатів дослідження полягає у можливості використання їх:
- у створенні методики колористичної реставрації, ревалорізації і реконструкції пам’ятників архітектури та містобудування;
- у створенні нормативів та методичного забезпечення проектування кольорового середовища Харкова у сучасних умовах;
- у розробці та впровадженні рекомендацій для колористичного рішення існуючих житлових комплексів;
- у розробці архітектурно реставраційних завдань реконструкції пам’ятників архітектури;
- у створенні нових та вдосконаленні існуючих учбових курсів по архітектурній колористиці, її теорії, історії та практичному втіленню.
Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації представлялись в доповідях і повідомленнях на науково-методичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури у 1998-2002 рр., конференції, присвяченій 200-річчю Харківської єпархії Української Православної церкви (Харків, 1999р.) та Шостих Сумцовських Читаннях (Харків, 2000р.), а також на Міжнародних конференціях:
- Четверті Слобожанські Читання (Харків, 2001 р.);
- Конференції, присвяченої 10-річчю Незалежності України ( Харків, 2001 р.).
Результати дослідження впроваджені у розробку проекту зовнішньої обробки Молитовного будинку ЕХБ по вул. Л.Чайкіної в м. Харкові, проекту кольорового рішення корпусів санаторію Роща” у Харківській області.
Публікації по темі. Результати дисертації опубліковані в 12 статтях: із них 11 у фахових виданнях.
Особистий внесок пошукувача. У статтях 1, 2 (дивись список на стор. 17) пошукувач до наукового обігу уперше впроваджує великий масив систематизованого фактичного матеріалу.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу ,трьох розділів, висновків загальним об’ємом 152 сторінки тексту, списку використаних джерел 148 найменувань та 45 таблиць ілюстрацій.

Список литературы

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

1. Основою колористичної палітри архітектурного середовища Харкова є палітра етнорегіональної колористичної культури Слобожанщини. Основу слобожанської культури склала колористична українська національна культура, народна і елітарна, яка зазнала адаптуючого впливу природного та культурного середовища регіону. Завдяки цій адаптації в міському середовищі Харкова з одного боку було досягнено стану етно-ландшафтної рівноваги в царині зорової екології, а з іншого склались умови для подальшого розвитку колористики архітектури, завдяки взаємодії регіональної та інтернаціональної колористичних культур.
Таким чином, основою архітектурної палітри міста стала колористична контрастна гармонічна гама з двох протилежних кольорів: синього і жовтого, а також гармонічної нюансної гами: жовто-зеленого та зеленого кольорів. Синій колір переважно містився у кольорах неба, жовто-зелений та жовтий в кольорах архітектури, а зелений в кольорах природної зелені. До того ж, колористичне рішення окремого житлового будинку Слобожанщини, як і усього лісостепу, було підпорядковано добовій динаміці зміни спектрального складу сонячного освітлення. Світлотіньові градації базувались на гармонічних контрастних гамах з двох пар протилежних кольорів: синьо-жовтого та помаранчево-червоного-синьо-зеленого.
2. Розвиток колористики архітектури Харкова, викликаний впливом світової колористичної культури. Так, початок кожного періоду розвитку архітектурної колористики Харкова починався з домінування архітектурній палітрі новобудов та у кольорах перефарбованих існуючих будинків червного кольору. Такі процеси відбувались в кінці ХУІІ ст., в кінці ХУІІІ ст., в першій та другій половині ХІХ ст., на початку, в 20-х, 50-х, 60-х та 90-х роках ХХ ст.
Таким чином, в поліхромному середовищі міста порушується стан етноландшафтної рівноваги, який відновлюється лише за рахунок збільшення частки зеленого кольору в забудові міста (в кольорах природної зелені та архітектури). Кольори природної зелені, завдяки сезонній динаміці змів від жовтого до червоного та зеленого і жовто-зеленого, складають гармонічні гами як з червоним, так і з червоно-помаранчевим кольором. Водночас, в результаті проведеного дослідження було виявлено, що жовто-синя колористична гама відновлюється в новобудовах міста на протязі всього періоду його існування, незалежно від впливу культурно-історичного процесу. Таким чином, з самого початку існування гармонічні колористичні сполучення кольорів архітектури і природного довкілля грали вирішальну роль у формуванні життєвого середовища міста, забезпечуючи реалізацію гармонічної і комфортної функцій кольору.
3. Аналіз кольорової палітри архітектури Харкова на протязі усього періоду існування міста показав, що домінуючі кольори стін будівель різного функціонального призначення відтворювали як кольори архітектури слобожанського народного житла, так і кольори, поява яких обумовлена взаємодією колористичного рішення архітектури цього житла і добовими змінами спектрального складу сонячного світла. Так, домінуючими кольорами стін будівель міста є жовтий, червоно-помаранчевий, блакитно-зелений, синій та ахроматичний білий. Водночас, ахроматично білий колір, відтворення якого в кольорах новобудов було обмежено інтеркультурними колористичними впливами на протязі всього існування міста, вкриває переважно фасади, звернуті на сонячні румби, як і в народному слобожанському житлі. Внаслідок цього, світлотіньові градації, які виникають на білих фасадах вдень, базуються на контрастній гармонічній гамі з двох протилежних кольорів: жовтого та синього.
Таким чином, колористичний образ архітектурного середовища Харкова являє собою розгорнутий у просторі та часі колористичний образ народного житла Слобожанщини.
4. Розвиток кольорової палітри архітектурного середовища Харкова на протязі всього періоду існування міста з ХVІІ ст. по наш час відбувалась у формі, обумовленій етнорегіональним культурним контекстом Слобожанщини. Так, основу кольорової палітри архітектури Харкова склала гармонічна колористична гама, символічне значення якої в контексті етнорегіональної колористичної культури ототожнюється з комфортним житловим середовищем. Безперервне відновлення цієї гами мало на меті збереження комфортності житлового середовища незалежно від зовнішніх впливів. Водночас, розвиток колористики архітектури Харкова, викликаний інтеркультурними колористичними впливами, в архітектурній палітрі міста під впливом етно-регіональної колористичної культури, набув вигляду взаємодії між червоним і зеленим кольорами. Символічне значення взаємодії цих кольорів в контексті слобожанської культури пов’язано з природними циклами відродження життя, важливими для сільськогосподарського суспільства.
Натомість, поява в архітектурному середовищі міста кольорів, символічна та образотворча функція яких не може бути реалізована в контексті слобожанської колористичної культури, є випадковою, і надалі ці кольори не відновлюються в архітектурній палітрі. Так відбулося з червоним кольором дахів і сірим кольором цоколів, які з’явилися у першій половині ХІХ ст., та брунатним кольором стін в кінці ХІХ ст., які символізували кольори природних будівельних матеріалів, що не зустрічаються в Слобожанщині.
5. Колористичне зонування міст відбувається під впливом слобожанської етно-регіональної колористичної культури, яка враховує вплив кольору на психофізіологічний стан людини. Так, поява нової містоутворюючої функції, чи нового, перспективного типу архітектурних споруд в життєвому середовищі Харкова співпадає з новим періодом розвитку колористики архітектури міста, тому в контексті слобожанської колористичної культури цей процес пов’язан з символікою червоного кольору, який символізує життєдайну енергію, без участі якої неможливо продовження життя. Водночас, червоний колір збуджуючи впливає на психофізіологічні процеси в організмі людини, створюючи навколо новобудов середовище, яке стимулює підвищену працездатність. Натомість, жовто-синьо-зелена колористична гама архітектурних споруд, в яких розміщені традиційні для міста функції, створює комфортне середовище завдяки збалансованому впливу на психофізіологічний стан людини. До того ж, нейтральний за своїм впливом на людину зелений колір в кінці кожного періоду розвитку архітектурної палітри вкриває архітектурні споруди в районі розміщення будівель з фасадами червоного кольору, пом’якшуючи вплив останнього на фізіологію людини, водночас, символічно завершуючи цикл змін в колористичному середовищі Харкова. Зростання ваги зеленого кольору в новобудовах міста символічно відображає завершення чергового сільськогосподарського циклу.
6. Колористичне рішення архітектурних споруд, характерне для певних архітектурних стилей, в життєвому середовищі Харкова відозмінюється під впливом етно-регіональної колористичної культури. Так, із кольорових гам, які слугують характеристиками архітектурного стилю в архітектурному середовищі Харкова, вкорінюються лише ті кольори, символічне чи асоціативне значення яких зафіксовано в етно-регіональній колористичній культурі і пов’язано з певною містоутворюючою функцією. Надалі ці кольори чи їх сполучення стають основою для формування гармонічних кольорових композицій з існуючими чи новими кольорами природного середовища. Ці кольори вкорінюються” у колористичне середовище Харкова і надовго переживають” архітектурні стилі, ознакою яких вони були.
7. Можна вважати доведеним, що колористика архітектури Харкова це саморозвиваюча система кольорових елементів. Метою цієї системи є створення комфортного середовища у Харкові через налагодження зв’язків між об’єктивно існуючою поліхромією архітектурного середовища і суб’єктивним архітектурно-художнім образом цього середовища. Консервативними елементами, які генетично притаманні цій системі, можливо визнати колористичну гаму з синього, жовтого та ахроматичного білого кольору. Відновлення цих елементів відбувається на протязі всього існування системи, незалежно від зовнішнього впливу. Активними елементами можливо визнати червоний та червоно-помаранчевий кольори, через які система налагоджує зв’язок із зовнішнім середовищем. Так, вплив світового історико-культурного процесу на систему поліхромії міста позначається, в першу чергу, на збільшенні частки елементів червоного та червоно-помаранчевого кольору. Тим самим порушуються зв’язки в середині самої системи, які відновлюються лише завдяки збільшенню частки елементів зеленого, жовто-зеленого та блакитно-зеленого кольорів, які можна вважати адаптуючими елементами кольорової системи.
Загалом, ці кольори реалізують образно-ідейну, кодової маркіровки”, виділення композиційних вузлів, орієнтації, гармонічну, комфортну, формотворну, тектонічну та пов’язану з функцією архітектурного об’єкту функції кольору.
8. В результаті проведеного дослідження автор пропонує гіпотетичну концепцію моделі розвитку міського архітектурного середовища, яка відображає таку закономірність: в перехідні історичні етапи гармонічна палітра міського житлового середовища руйнується агресивним вторгненням не гармонічних та надлишкових кольоровостей. В порівняно довготермінові та сталі періоди розвитку соціуму в колористичній палітрі спостерігається нарощування стабілізації та перехід до гармонічних гам палітри.
Цей процес відбувався як за рахунок природного процесу створення стану етноландшафтної рівноваги в життєвому середовищі (про наявність якого в розвинутих культурах наголошував Л.М.Гумильов), так і завдяки нормуючим втручанням висококваліфікованих адміністративних органів. На погляд автора, на сучасному етапі для створення комфортного житлового середовища необхідно регулювання процесом розвитку архітектурного колористичного середовища міста.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Говорят делегаты и гости Всесоюзного съезда художников /Декоративное искусство СССР.-1962.-№12.-с.43-47.
2. Ефимов А.В. Колористика города.-М.:Стройиздат,1990,-272 с.
3. Яралов Ю.С. Проблемы национального и интернационального в советской архитектуре: Автореферат дис. д-ра архитектуры/НИИ истории искусств Мин. культуры СССР.-М.,1966-50с.
4. Азизян И.А. Взаимодействие архитектуры с другими видами искусства: Автореферат дис. д-ра искусствоведения: 18.00.01/ ЦИИИ теории и истории архитектуры.-М.,1987.-40с.
5. Миронова Л.Н. Цветоведение: учебное пособие.-Минск:-Вышейшая школа,1984.-286 с.
6. Тернер У. К проблеме цветовых классификаций в примитивных культурах.
7. Железняк О.Е. Культурно-деятельностная интерпретация колористики городской среды : Автореф.дисс. ... канд.искусствоведения: 18.00.01/ НИИ теории архитектуры и градостроительства.-М.,1992.-25 с.
8. Лемешев С.К. Полихромия традиционной сельской жилой среды Украины: Автореф. дис. ... канд.архитектуры: 18.00.01/ ВНИИ теории архитектуры и градостроительства.-М.,1989.-17 с.
9. Прибега Л. В. Народное зодчество Украины: Охрана и реставрация. К.: Будівельник, 1987. 103 с.
10.Елизаров В.Ж. Влияние региональных особенностей на формирование колористики современного города: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01/ ВНИИ теории архитектуры и градостроительства.-М.,1992.-24 с.
11.Гайдук Т.Ф. Композиционные возможности полихромии в индустриальном домостроении УССР: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01/ Киевский инж.стр.ин-т.-К.,1989.-18 с.
12.Ярошенко А.В. Традиции колористики городской среды Украины XII-XVII вв.: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01/ Киевский гос.техн.ун-т стр-ва и арх.-К.,1995.-17с.
13.Демиденко Н.П. Архитектурно-художественные приемы в народном зодчестве Украины и их использование в современной архитектурной практике (на примерах центральной части Левобережья УССР): Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01/ Новосибирск. инж. стр. ин-т.-Новосибирск,1967.-21 с.
14.Майдарын Туяа. Цвет в монгольской исторической архитектуре: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02/ Моск.арх.ин-т.-М.,1981.-25 с.
15.Нгуен Ба Данг. Цветовое формирование современной городской застройки во Вьетнаме: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.04/ Ленингр.инж.-строит.ин-т.-Л., 1981. 21 с.
16.Сысоев Г. Фирменный стиль КамАЗА и проблемы нового города//Архитектура СССР. 1985. №1. с.26 32.
17.Велигоцкая Н. Троещина 1 архитектурная суперграфика//Декоративное искусство СССР. 1986. №10. с. 1.
18.Товстенко Т. Жилой район Троещина в Киеве//Архитектура СССР. 1987. №5. с.52.
19.Розенберг В. Три жилых квартала Киевского Подола//Архитектура СССР. 1987. №3. с.36 41.
20.Белова Т. Цвет в композиции жилой застройки//Эстетика массового индустриального жилища. М.: Стройиздат, 1984. с.125 142.
21.Надым опыт художественной реконструкции//Архитектура СССР. 1987. №3. с.42 43.
22.Кириченко Е. Русская архитектура 1830 1910 годов. М.: Искусство, 1982. 357 с.
23.Алексеев С. Очерки теории архитектурной композиции. М.: Гос.изд-во литер. по стр-ву, арх-ре. и стр. мат., 1960. 295 с.
24.Бунин А. В. История градостроительного искусства: В 2т./Изобразительное искусство. М., 1953. т.1: Рабовладельческий строй, феодализм, капитализм. 480 с.
25.Гинзбург М. Я. Цвет в архитектуре//Современная архитектура. 1929. №2.с.74.
26.Itten Johannes. Kunst der Farbe, 1987, Ravensburger Buchverlag [Otto Maier GmbH] 96 с.
27.Араухо И. Архитектурная композиция: Пер. с исп. М.: Высш. Школа, 1982. 208 с.
28.Ладовский Н. А. О роли пространства в архитектуре и о характере синтеза архитектуры, скульптуры и живописи//Мастера советской архитектуры об архитектуре: в 2 т. М.: Искусство, 1975. т.1: Советская архитектура. с.344 345.
29.Кравец В.И. Колористическое формообразование в архитектуре.-Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк.ун-те., 1987.-129 с.
30.Степанов Н. Н. Цвет в интерьере. К.: Вища школа, 1985. 93 с.
31.Жадова Л. А. Цветовая система М. Матюшина//Искусство, 1974. №8. с. 39 42.
32.Рагимзаде Ю.Р. Цвет в современной архитектуре (о методике изучения и расчета гармонических цветовых схем): Автореф. дис. канд. архитектуры: Баку,1966. 18с.
33.Трегуб Н. Є. Кольорова корекція у архітектурному формотворенні: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01/ Київський інж. буд. ін-т.-К.,1993. 17 с.
34.Седак А.И. Цветовая среда малого города//Строительство и архитектура.-1984.-№ 2.-с.8-11.
35.Ефимов А.В. Архитектурная колористика городской среды: Дис. в форме науч. док. д-ра архитектуры /ВНИИ теории архитектуры и градостроительства. М.,1992. 59 с.
36.Белова Т.Д. Формирование цветового решения массовой жилой застройки: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02/ Центр. н.-и. и проектный ин-т типового и эксперим. проектирования жилища.-М.,1982. 16 с.
37.Борзот В.П. О композиции цвета в архитектуре некоторых городов Сибири (Новосибирск, Барнаул, Ангарск): Автореф. дис. канд. архитектуры: / Новосибирск. инж.-стр. ин-т.-Новосибирск, 1962.-21 с.
38.Лашук Г.Н. Цвет в формировании среды жилой застройки: Автореф. дис. канд. архитектуры:
39.Русанов Г.Е. Взаимосвязь цвета и пластики формы в архитектуре магистрали города : Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02/ Ленингр. инж.-строит. ин-т.-Л., 1980.-25 с.
40.Пономарева Е.С. Цветовая среда: закономерности строения и функционирования// Материалы международного семинара Колористика города.-М.:Ротапринт ВНИИТАГ.-1990.,т.1-293 с.
41.Асєєв Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі.-К.: Мистецтво,1980.-214 с.
42.Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины.-К.: Будивэльник, 1989.-104 с.
43.Бабенчиков М.В. Народное декоративное искусство Украины и его мастера.-М.:Гос.арх.издательство,1945.-88 с.
44.Логвин Г.Н. Украинское искусство Х-ХVIII вв.-М.:Искусство,1963.-291 с.
45.Логвин Г.Н. Архітектура українського бароко// Українське бароко та європейський контекст.-К.:Наук.думка,1991.-256 с.
46.Толочко П.П. Древнерусский феодальный город.-К.:Наук.думка,1989.-256 с.
47.Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII веков.-М.:Стройиздат,1967.-235 с.
48.Ясиевич В.Е. Архитектура Украины конца XIX начала ХХ века (основные тенденции и особенности;): Автореф. дис. д-ра архитектуры: 18.00.01/ ЦНИИ теории и истории архитектуры.-М.,-1981.-43 с.
49.Берченко Є.В. Настінне малювання (Дніпропетровщина).-Харків, Київ: Державне видатництво України, 1930.-42 с.
50.Петрова З.А. Жилые дома колхозников в районе Карпат: Автореф. дис. канд. архитектуры: К.,-1966.-21 с.
51.Самойлович В.П. Народное архитектурное творчество Украины.-2-е изд., перераб. и доп.-К.: Будивэльник,1989.-334 с.
52.Таранущенко С.О. Старі хати Харкова.-Харків: Державне видавництво України,1922.-17 с.
53.Щепотьєва М.О. Розписи хат на Кам’янеччині.-К.:Київський Окрліт.-30 с.
54.Щербаківський В.М. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці/ упоряд., вст. ст. В.Ульяновського; додатки П.Герчанівської, В.Ульяновського.-Київ: Либідь,1995.-288 с.
55.Юрченко П. Г. Дерев’яне зодчество України (ХVIII ХІХ ст.)/За ред. С. Я. Грабовського. К.: Вид. акад. архітектури УРСР, 1948. 132 с.
56.Юрченко П.Г. Народное жилище Украины.-М.: Изд-во АА СССР,1941.-86 с.
57.Хохол Ю.Ф. Сельское жилище Украинской ССР: Автореф. дис. д-ра архитектуры/ Минск-1974.-31 с.
58.Заповедники СССР: Заповедники Украины и Молдавии/Отв. ред.: В. Е. Соколов, Е. Е. Сыроечковский/. М.: Мысль, 1987. 271 с.
59.Климат Украины/Под ред. Г. Ф. Прихотько. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 413 с.
60.Россия (геологическое строение) //Большая энциклопедия. С. Птб.: Книгоизд. т-во «Просвещение», 1904. Т.16. с.442 443.
61.Россия (растительность и леса) //Большая энциклопедия. С. Птб.: Книгоизд. т-во «Просвещение», 1904. Т.16. с.448 451.
62.Красовський І. Лемківське народне будівництво//Пам’ятки України. 1991. №4. с.30 33.
63.Харківський художній музей. Инв. №713.
64.История архитектуры Украинской ССР. Очерки: В 2 т./Акад. арх-ры УССР, Ин-т истор. и теор. арх-ры. К., 1952.т. 1:Архитектура Киевской Руси. 250 с.
65.Боровский Я. Е., Моця А. П. Концепция язычества и христианства в буржуазной историографии и данные археологии//Славяне и Русь (в зарубежной историографии: Сб. науч. тр./АН УССР. ин-т археологии) Киев: Наук. думка, 1990. 152 с.
66.Українські символи/М. Дмитренко, Л. Іваннікова, Г. Лозко та ін. К.: Ред. часопису „Народознавство”, 1994. 139 с.: іл. (б-ка часопису „Народознавство”).
67.Сирцова О. Міфологія язичницьких вогнепальних обрядів та образ геєни вогненної у давньослов’янських інтерпретаціях біблійних текстів//Збірка наук.праць. Mediaevalia ucrainica: Ментальність та історія ідей, т. IV. К., 1995, с. 38 51.
68.Кошовий О. П. Будівельна кераміка України/АН УРСР. Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського.К.: Наук. думка, 1989.136 с.
69.Климат Харькова/В. Н. Бабиченко, С. Ф. Рудышина, М. М. Айзенберг и др.; Под. ред. В. Н. Бабиченко. Л: Гидрометеоиздат, 1983. 216 с.
70.Описи харківського намісництва кінця XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/АН УРСР. Археограф. комісія та ін. Упоряд. В. О. Пірко, О. У. Гуржій; Редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1991. ... с.
71.Россия. Полное географическое описание нашего Отечества: в 12 т./Под ред. В. П. Семенова. СПб., 1903. т.7: Малороссия. 517 с.
72.Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во „Знання України”, 1993. 112 с.
73.Скуратівський В. І. Русалії. К.: Довіра, 1996. 734 с.
74.Онищук О. Символіка української писанки (Printed by: Harmony Printed Limited. 123 Eastside Drive) . Toronto, Ontario, 1985. 102 с.
75.Иконников А. В. Искусство, среда, время. (Эстетическая организация городской среды). М.: Советский художник, 1984. 336 с.
76.Линч К. Образ города. М.: Стройиздат, 1986. 118 с.
77.Ефимов А. В. Колористика старых районов города//Техническая эстетика. 1981. №4. с. 12 16.
78.Кирсанов Г. Вступ. статья / Мулуд Н. Современный структурализм. М.: Прогресс, 1973. 170 с.
79.Степовик Д. Історія української ікони Х ХХ століть. К.: Либідь, 1996. 440 с.
80.Макаров А. М. Світло українського бароко.К.: Мистецтво, 1994. 288 с.
81.Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 1905). Ист. монография. В 2т./Репринт. изд. Харьков, 1993. т.1: (XVII XVIII в.в.). 572с.
82.Каменский В. И. Полихромный образ Харькова на живописном полотне конца ХVIII столетия//Зб. наук. пр. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, вип.. 2 3. Х., 1999. с. 19.
83.Таранущенко С. Покровський собор у Харкові (обміри І. Тенне). Харків, 1923. 32 с.
84.Говденко М. Старовинний козацький храм Слобожанщини. Спасо-преображенський собор в Ізюмі//Зб. наук. пр. З історії української реставрації/за ред. Тимофієнка, упоряд В. Отченашко, А. Антонюк. К.: Українознавство, 1996. с. 258 261.
85.Бондаренко Б. А. Градостроительное развитие Харьковщины 1650 1917 г.: Дис. д-ра арх-ры: 18.00.04. Харьков, 1968. 382 с.
86.Кириченко Е. И. Архитектурные теории ХІХ века в России. М.: Искусство, 1986. 344 с.
87.История русского искусства: В 2т./Изобразительное искусство. М., 1978. т.1: Искусство Х первой половины ХІХ века. 319 с.
88.Корнєєва В. Успенський собор у Харкові//Зб. наук. пр. З історії української реставрації/за ред. Тимофієнка, упоряд. В. Отченашко, А. Антонюк. К.: Українознавство, 1996. с. 111113.
89.Аркин Д. Русский архитектурный трактат кодекс XVIII века//Архитектурный архив. М.: Изд-во Академии архитектуры СССР. 1946. №1. с. 52.
90.Научный каталог. Собрание Эрмитажа Архитектурная графика России (первая половина XVIII века)/А. Н. Воронихина, Н. В. Калязина, М. Ф. Коршунова, Т. А. Петрова/. Л.: Искусство, Ленингр. Отделение, 1981. 160 с.
91.Гутнов А. Возвращение к дому//Архитектура СССР. 1987. №3. с. 5059.
92.Белецкая Е. А. Архитектурные альбомы М. Ф. Казакова. Альбомы партикулярных строений. М.: Гос. изд-во лит-ры по стр-ву и архитектуре, 1954. 227 с.
93.Образцовые проекты в жилой застройке русских городов XVIIIXIX в.в./ Е. А. Белецкая, Н. Л. Крашенникова, Л. Е. Чернозубова, И. В. Ерн /. М.: Госстройиздат, 1961. 205 с.
94.Толковый словарь живого велико-русского языка Владимира Даля: в 4т./под ред. И. А. Бодуэна-де-Куртене. 3-е изд. СПбМ.: Т-во М. О. Вольф, 1909. т.1. 2045 с.
95. Толковый словарь живого велико-русского языка Владимира Даля: в 4т./под ред. И. А. Бодуэна-де-Куртене. 3-е изд. СПбМ.: Т-во М. О. Вольф, 1909. т.4. 2090 с.
96.Мейлах Б. С. Пушкин и его эпоха.М.: Гос. изд-во худож. литературы, 1958.698 с.
97.Ожегов С. С. Типовое и повторное строительство в России в XVIIIXIX веках.М.: Стройиздат, 1984, 168 с.
98.Karl Friedrich Schinkel / D. Boldnan, P. Coralchyk, H. Mehlan, H. Weiss /. BerlinInformation, 1983. 87 с.
99.Гордєєв П. П. Матеріали до художнього літопису міста Харкова//Зб. наук. пр. Записки історико-філологічного відділу, КН. 1314. Харків: Вид-во Укр. Акад. Наук. 1927. с. 386 398.
100. Нариси історії архітектури Української РСР/ Радянський період / . К.: Держ. вид-во літер. з буд-ва і арх-ри УРСР /. 1962. с. 199.
101. Державний архів Харківської області (надалі ДАХО). Фонд 160, опис 1, діло 94-а 34 с.
102. ДАХО. Фонд 160, опис 1, діло 141-б 24 с.
103. ДАХО. Фонд 160, опис 1, діло 37 3 с.
104. ДАХО. Фонд 160, опис 1, діло 158-а 10 с.
105. ДАХО. Фонд 40, опис 102, діло 306 3 с.
106. Шрамченко М. Устав строительный (Свод зак. Т. ХІІ, ч.1, изд. 1857 г.) Измененный и дополненный узаконениями, обнародованными по 1 ноября 1896 г.С.-Петербург: Изд-во Юридического книжного магазина И. К. Мартынова, 1897.798 с.
107. Гоголь Н. В. Об архитектуре нынешнего времени//Приложение к журналу «Нива». С.-Петербург: Издание А. Ф. Маркса. 1900. т. 9. с. 233 253.
108. Глазычев В. Приличен сущности дела//Архитектура.1983.№17 [553] с.8.
109. Комарова И. Архитектурные общества в России во второй половине ХІХ начале ХХ века//Архитектура СССР. 1985. №5. с. 108110.
110. Фомин Н. Об окраске старинных зданий//Мастера советской архитектуры об архитектуре. Избр. отрывки из писем, статей, выступлений и трактатов: В 2т./Под общ. ред. М. Бархина [и др.]. М.: Искусство, 1975. Т.1: Советская архитектура. с.110 112.
111. Историко-статистическое описание Харьковского кафедрального Успенского собора.Харьков: тип. Зильбербега. 1984.331 с.
112. Харківський Історичний Музей. Інв. №1 Л1115.
113. ДАХО. Фонд 4, опис 94, діло 33.
114. ДАХО. Фонд 4, опис 84, діло 51.
115. Сарабьянов Д. В. Стиль модерн.М.: Искусство, 1989. 294 с.
116. Чепелик В. В. О рационалистических тенденциях в архитектуре начала ХХ века//Строительство и архитектура. 1976. №7. с. 27 31.
117. Волковицкая Е., Тарханов А. Дом «Россия» (опыт архитектурной биографии)//Декоративное искусство СССР. 1986. №7. с. 3438.
118. Пузис Г. Планирование строительства населенных мест//Реконструкция городов СССР (1933-1937). М.: Изд-во стандартизация и рационализация, 1933. с.15 26.
119. Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури в Україні (1917 1990). К.: Вища шк., 1991. 274 с.
120. Гуревич А. Санитарно-оздоровительные задачи коммунального хозяйства во второй пятилетке.// Реконструкция городов СССР (1933-1937). М.: Изд-во стандартизация и рационализация, 1933. с.315 326.
121.