ФОРМУВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ КОНСТРУКТИВНИХ УМІНЬ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

Краткое описание

ПEРЕЯСЛАВ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

На правах рукопису

НОСАЧЕНКО ТЕТЯНА БОРИСІВНА

УДК 372.874

ФОРМУВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
КОНСТРУКТИВНИХ УМІНЬ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

13.00.02 теорія та методика трудового навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Тименко Володимир Петрович
кандидат педагогічних наук, доцент

Переяслав-Хмельницький
2006

ЗМІСТ

ВСТУП......... 3
РОЗДІЛ І
Теорія і практика формування конструктивних умінь учнів у навчально-виховному процесі початкової школи.
1.1. Теорія формування конструктивних умінь молодших школярів........................................................................ 13
1.2. Сутність поняття конструктивні уміння” молодших школярів.........46
1.3. Емпіричний досвід формування в учнів початкової школи конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці...........69
РОЗДІЛ ІІ
Процес формування в учнів 1 - 4 класів конструктивних умінь на заняттях з пластичних мистецтв.
2.1. Методика проведення констатуючого експерименту з досліджуваної проблеми..........................90
2.2. Експериментальна модель формування у молодших школярів конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці.....................119
2.3. Результативність експериментальної методики формування в учнів початкових класів конструктивних умінь на заняттях з пластичних мистецтв..........................................146
ВИСНОВКИ.. 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.190
ДОДАТКИ. 209

ВСТУП

В умовах ринкових суспільних відносин усвідомлюється нагальна потреба використання нових форм діяльності, зумовлених тенденціями розвитку полікультурної моделі суспільства, яка характеризується особливою увагою до проблем проектування соціального моделювання, деконструктивного системного аналізу, некласичних методів творчості. Зміна соціальних відносин в Україні вимагає створення конкурентно спроможного матеріального середовища. З огляду на це, в процесі оновлення національної системи освіти особливо актуальним стає розвиток творчості підростаючого покоління в проектно-художній діяльності (дизайні). Для цього учням необхідно володіти конструктивними уміннями, педагогічні умови формування яких ще не були предметом наукового дослідження в умовах функціонування школи першого ступеня.
Одним із шляхів формування конструктивних умінь особистості у початковій школі може бути комплексний, системний вплив на учнів різних видів архітектонічних мистецтв (архітектури, дизайну, декоративно-вжиткового) і образотворчого мистецтва (живопису, графіки, скульптури). Основою для розвитку зазначених предметно-пластичних видів творчості є образотворче мистецтво і художня праця, які в синтезі повноцінно забезпечують розвиток конструктивних умінь особистості.
Проблеми взаємодії різних видів мистецтв у навчально-виховному процесі висвітлені в дослідженнях А.В. Аніщенко, Н.М. Голоти, Б.І. Івасіва, Т.Г. Казакової, А.П. Ларькова, О.В. Миронова, О.Б. Щербо [5; 44; 65; 74; 94; 122; 236].
В історичній ретроспективі позитивну роль художньої творчості в навчально-виховному процесі відзначали відомі зарубіжні педагоги гуманісти: Я. Коменський [85], М. Монтессорі [128], Ж. Руссо [176], С. Френе [221], Р. Штайнер [233]. На можливість формування конструктивних умінь учнів у процесі художньої творчості вказували Д. Дьюі, В. Кільпатрик, Ж. Піаже [55; 56; 79; 151].
У сучасних культурологічних підходах до шляхів розвитку освіти в країнах Західної Європи мистецтво стає новою методологічною основою. Культурологічну спрямованість навчально-виховного процесу забезпечує педагогіка мистецтва” навчання, виховання і розвиток особистості на основі взаємодоповнення наукового і художнього пізнання (О. С. Гольберг [45, 49]).
Проблема повноцінного використання в освіті архітектонічних видів мистецтв і дизайну відображена в зарубіжному досвіді роботи шкіл Японії, Великої Британії, Франції. Художня педагогіка”, розвиток, навчання і виховання засобами мистецтва є одним із шляхів удосконалення особистісно-орієнтованої системи освіти. Образотворчим мистецтвом для молодших школярів є не тільки живопис чи графіка, а й образотворча праця”, художня праця, виготовлення художніх виробів з різних пластичних матеріалів.
В Україні ефективність педагогіки мистецтва” досліджує М.П. Лещенко [100 - 102]. Ідея пізнавально-активного естетичного потенціалу” втілюється у авторській школі Чарівний світ”.
Основи початкової дизайн-освіти, яка ґрунтується на ігровому проектуванні, впроваджуються в Бориспільському ліцеї Дизайн-освіта” на Київщині.
Взаємодії художньої і трудової діяльності в шкільній системі приділяли увагу вітчизняні і зарубіжні класики педагогічної науки: А.В. Бакушинський, Г.Г. Ващенко, Г. Кершенштейнер, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, О.Т. Шумілін [11; 26; 76; 107; 197; 215; 229; 230; 234]. Відзначаючи значення художньої творчості дитини, вчені вказують на значення сенсорного виховання молодших школярів, емоційності змісту навчання, ігрових форм організації занять, підвищення ролі предметно-розвиваючого середовища.
Про використання дизайну як ефективного засобу зближення школи з естетичною культурою, необхідність поширення дизайнерської освіти на різних виховних та освітніх рівнях зазначали В.К. Сидоренко [187], В.Шпільчак [232], П.М. Татіївський [202]. Проблему взаємозв’язку дизайнерського мистецтва і трудового навчання в початковій школі досліджували Н.М. Конишева [86], К.В. Павлик [140]. Питаннями впровадження проектно-художньої діяльності в практику роботи початкової школи займались Л.Г. Вержиківська [28], В.М. Вільчинський [32], Л.П. Маліновська [112], Б.М. Неменський [131], С.П. Свид [184], В.М. Сирота [188], В.П. Тименко [207], М.Н. Фішер [162]. Дослідники виділяють три типи завдань, необхідних для дизайнерського розвитку учнів: раціонально-логічні, емоційно-художні і практично-технологічні. Але інтеграція таких завдань з метою формування конструктивних умінь ще не розглядалася науковцями у спеціальних дослідженнях.
У зв’язку з актуальністю проблеми впровадження дизайну в педагогічну освіту, поняття конструктивні уміння” набуває специфічного семантичного відтінку уміння конструктивно-художні”. Становлення і розвиток такого поняття має глибинні передумови у вітчизняній і зарубіжній науці.
У сучасних наукових дослідженнях з’явилися нові терміни, які відображають специфіку конструктивності у творчому процесі. Як синонім творчого мислення розглядається дефініція конструктивне мислення” (Р.С. Немов, В.В. Докучаєва). Спільність категорій творчий” і конструктивний” відмічена у ряді найуживаніших понять: конструктивний задум” (В.О. Моляко), конструктивний метод” (Філософський словник”), конструктивна задача” (Н.В. Кузьміна), конструктивні дії” (З.М. Мірошник). Виділяється поняття конструктивно-технічне завдання” (П.С. Перепелиця), конструктивно-художнє уміння” (Н.М. Голота), конструктивні уміння” (Л.В. Комаровська).
У дослідженнях Г.О. Кирія [77], Є.О. Мілеряна [121], П.С. Перепелиці [145], Р.А. Пономарьової [156], О.В. Проскури [164], Е.О. Фарапонової [216-218] конструктивні уміння розглядаються не як спеціальні проектувальні уміння, а як один з основних видів загальнотрудових умінь або умінь конструктивно-технічних.
Проте, у зазначених дослідженнях не приділено належної уваги дефініції конструктивні уміння” і це питання залишається не з’ясованим до цього часу.
Конструктивно-художнє це цілісне сприймання, сутність якого полягає у відображенні об’єктів в сукупності їх властивостей при безпосередньому впливі на органи чуттів” [42, 139]. Завдяки конструктивно-художньому сприйманню, основною педагогічною умовою якого є інтегрований вплив різних видів мистецтв, учні досягають образного узагальнення, вчаться творити цілісні синтетичні художні образи, що сприяє формуванню у них конструктивних умінь.
Основою формування конструктивних умінь особистості є взаємодоповнюваність уяви і мислення в процесі виконання графічних і предметно-пластичних дій.
О.Я. Савченко зазначає: У фантазуванні дитини тісно переплітаються пам’ять, мислення, мовлення, емоції, практичні уміння, отже, у цьому процесі бере участь вся особистість. Суттєво, що дитина, яка яскраво фантазує в одному виді діяльності, легко переносить цю якість на інші” [179, 207]. Автор виділяє поняття практичне конструювання”, яке ґрунтується на конструюванні з готових деталей одиничного об’єкта за зразком і використовується на уроках праці, образотворчого мистецтва [179, 219].
Психолого-педагогічні аспекти проблеми формування навчальних умінь у школярів є предметом теоретичних і експериментальних досліджень Б.О. Ашмаріна [9], І.Д. Беха [14], А.А. Боброва [214], Е.М. Кабанової-Меллер [71], Н.А. Менчинської [119], А.В. Скрипченка [190], А.В. Усової [214], Д.Є. Хамбліна [222], І.С. Якиманської [242]. Але, виділяючи основні типи сприймання особистості (конкретний, візуальний і аудіальний), дослідники лишають поза увагою їх вплив на вибір дитиною засобів художньої виразності (кольорово-графічних чи предметно-пластичних) для втілення своїх творчих задумів. У вищезгаданих роботах не прослідковується значення взаємодії мислення і уяви в процесі проектно-художньої діяльності.
Художнє проектування на уроках образотворчого мистецтва і художньої праці створюють реальну можливість для саморозвитку, самоактуалізації особистості у відповідності до нової доктрини української освіти. Але до цього часу проблеми формування учнів 1 4 класів конструктивних умінь та вивчення їх особливостей в процесі проектно-художньої діяльності засобами образотворчого мистецтва і художньої праці залишаються недостатньо вивченими.
Аналіз змісту навчальних предметів освітніх галузей Технологія” і Мистецтво”, діючих навчальних планів різних типів шкіл, вивчення практики роботи початкової школи підтверджує суперечність між соціальним замовленням на творчу особистість з розвинутими спеціальними здібностями і недостатнім рівнем забезпечення учнів педагогічними умовами для реалізації особистісно-ціннісних потреб у проектно-художній творчості.
Враховуючи актуальність і важливість порушеної проблеми для шкільної практики і недостатнє її науково-теоретичне обґрунтування, ми обрали для експериментального дослідження тему: Формування в молодших школярів конструктивних умінь у процесі навчання образотворчого мистецтва і художньої праці”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди з напряму Перспективність і наступність у навчанні і вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку” (державний реєстраційний номер 0101U003199). Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (протокол № 4 від 6.12.1999 р.) і узгоджено з бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 29.01.2002 р.).
Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес з образотворчого мистецтва і художньої праці в початковій школі.
Предмет дослідження: педагогічні умови формування в учнів 1-4 класів конструктивних умінь засобами образотворчого мистецтва і художньої праці.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування в учнів 1-4 класів конструктивних умінь на заняттях з образотворчого мистецтва і художньої праці.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування в молодших школярів конструктивних умінь засобами образотворчого мистецтва і художньої праці буде ефективним за таких педагогічних умов: інтеграції змісту предметів образотворчого мистецтва і художньої праці, організації взаємодії вчителя і учнів на основі діалогічної форми спілкування та суб’єкт-суб’єктного” підходу, ігрового методу художнього проектування, динамічних предметно-розвиваючих середовищ типу людина-людина”, людина-природа”, людина-техніка”, людина-знакові системи”, людина-художні образи”.
Реалізація поставленої мети та доведення гіпотези передбачали вирішення таких завдань дослідження:
1) вивчити стан проблеми формування в учнів 1-4 класів конструктивних умінь у педагогічній теорії і практиці та проаналізувати різні підходи щодо її розв’язання;
2) уточнити сутність понять конструктивні уміння”, пластичні мистецтва”;
3) виявити, науково обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови, які є ефективними для формування конструктивних умінь учнів 1-4 класів засобами образотворчого мистецтва і художньої праці;
4) розробити зміст інтегрованого курсу Образотворче мистецтво і художня праця” для учнів початкової школи.
Теоретико-методологічною основою дослідження є філософські, психологічні та педагогічні положення гуманістичного спрямування; інтегративний підхід до формування конструктивних умінь у контексті особистісно орієнтованого навчання; проектно-творча парадигма освіти, пов’язана з психологією творчості, макетуванням, моделюванням, конструюванням (М.П. Лещенко, В.О. Моляко, В.А. Семиченко, Г.С. Тарасенко); системний підхід до формування міжпредметних умінь (Н.М. Бібік, І.Я. Лернер, Н.А. Лошкарьова, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко); теорії розвитку особистості: особистісних конструктів”, конструктивного інтелекту”; системний підхід до аналізу предмета дослідження як цілісної динамічної структури, яка є складовою інших системно-структурних утворень; концептуальні положення державних нормативних документів України: Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Закони України Про загальну середню освіту”, Державні стандарти початкової загальної освіти, типові навчальні плани для різних типів початкових шкіл, програми з образотворчого мистецтва, трудового навчання і художньої праці різних періодів розвитку української освіти, накази і рекомендації Міністерства освіти і науки України, пов’язані з управлінням навчального процесу з образотворчого мистецтва і трудового навчання.
Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувалися такі методи: теоретичні - вивчення та аналіз загальнонаукових положень з філософських, психолого-педагогічних, мистецтвознавчих, культурологічних літературних джерел; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду викладання образотворчого мистецтва і трудового навчання в загальноосвітніх школах; системно-структурні методи розробки теоретичної моделі формування конструктивних умінь молодших школярів; емпіричні - спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ювання, тестування, аналіз шкільних програм, підручників, календарних і тематичних планів, учнівських робіт, з метою визначення рівнів сформованості конструктивних умінь учнів; педагогічного експерименту (констатуючого і формуючого); методи статичної та математичної обробки результатів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в загальноосвітніх школах м. Переяслава-Хмельницького, м. Борисполя Київської області, м. Житомира, Староушицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Хмельницької області. Всього експериментом було охоплено 8 загальноосвітніх шкіл, 26 вчителів, 536 учнів початкової школи.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи.
На першому етапі (1998-2000 рр.) аналізувався стан проблеми в теорії і практиці роботи школи, визначалися теоретичні і методологічні основи дослідження, його мета, завдання, гіпотеза, розроблялася програма експериментальної роботи.
На другому етапі (2000-2003 рр.) за допомогою діагностуючих завдань констатуючого експерименту визначалися рівні сформованості у молодших школярів досліджуваної якості, розроблялися і науково обґрунтовувалися ефективні педагогічні умови та експериментальна методика формування конструктивних умінь засобами образотворчого мистецтва і художньої праці, здійснювався формуючий експеримент.
На третьому етапі (2003-2005 рр.) продовжувалася апробація педагогічних умов формуючого експерименту, підводилися підсумки експериментальної роботи, розроблялися методичні рекомендації, уточнювалися теоретичні положення, здійснювалося оформлення дисертації.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в уточненні сутності понять конструктивні уміння”, пластичні мистецтва” з урахуванням стану і перспектив подальшого впровадження проектно-художньої діяльності в початковій школі; вперше сукупність пластичних мистецтв покладено в основу змісту проектно-художньої діяльності на уроках образотворчого мистецтва і художньої праці, запропоновано інтегрований підхід до його вивчення; визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективне застосування проектно-художньої діяльності з метою формування в учнів 1 4 класів конструктивних умінь.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено науково-методичну модель формування в учнів початкової школи конструктивних умінь засобами образотворчого мистецтва і художньої праці, в якій виокремлено національний компонент змісту пластичних мистецтв, особливості української архітектонічної творчості, розкрито їх значення для початкової дизайн-освіти. Вона може використовуватися для професійної підготовки майбутніх вчителів у педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації, кафедрами початкового навчання інститутів післядипломної освіти педагогічних кадрів, вчителями початкової школи, образотворчого мистецтва, трудового навчання.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій; використанням комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження; аналізом значної кількості наукових, психолого-педагогічних та навчально-методичних джерел з проблем формування конструктивних умінь особистості; тривалою дослідно-експериментальною перевіркою теоретичних ідей; кількісним і якісним аналізом статистично достовірних емпіричних даних; об’єктивністю оцінювання та якісним аналізом результатів експерименту; позитивними результатами впровадження експериментальної методики навчання образотворчого мистецтва і художньої праці в практику початкової школи.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Педагогічні ідеї А.С.Макаренка й сучасність: проблеми та перспективи” (м. Переяслав-Хмельницький, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Наступність і перспективність у навчанні і вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” (м. Переяслав-Хмельницький, 2000 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях Проблеми гуманізму і освіти” (м. Вінниця, 2002 р.), Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку молодших школярів” (м. Переяслав-Хмельницький, 2003 р.).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і методики початкового навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості Інституту педагогіки АПН України, педагогічних радах шкіл, січневих та серпневих нарадах учителів м. Переяслава-Хмельницького та Борисполя Київської області (2002-2004 рр.).
Результати дослідження впроваджено в загальноосвітніх школах № 2, № 3 м. Переяслава-Хмельницького; Жовтневій ЗОШ І-ІІІ ступенів Переяслав-Хмельницького району; ЗОШ №3, №6 та ліцеї Дизайн-освіта” м. Борисполя Київської області; ЗОШ №6 міста Житомира, Староушицькій ЗОШ І-ІІІ ст. Хмельницької області.
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 10 одноосібних публікаціях, з них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 у збірнику наукових праць, 4 у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 240 сторінок машинописного тексту, з яких 189 сторінок - основний текст. Робота містить 11 таблиць, 8 схем, 2 діаграми, 4 рисунки, додатки на 32 сторінках. Список використаних джерел налічує 250 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

В результаті експериментального дослідження було визначено теоретичні основи процесу формування в учнів 1 - 4 класів конструктивних умінь, які зумовлювали використання таких педагогічних умов: інтеграцію змісту навчального матеріалу з образотворчого мистецтва і художньої праці, створення художньо-розвиваючого предметного середовища, мотиваційно-процесуальне забезпечення ігрової проектно-художньої діяльності.
Змістом ігрової проектно-художньої діяльності є сукупність пластичних видів мистецтв: образотворчого, декоративно-ужиткового, архітектурного, дизайну. При відборі і систематизації навчального змісту інтегрованої програми Образотворче мистецтво і художня праця” забезпечувалися потреби роботи молодших школярів з різними матеріалами. Критеріями відбору змісту були: пізнавальна, виховна, розвиваюча, емоціогенна цінність навчального матеріалу; поєднання традиційних, сучасних загальнонаціональних і регіональних видів художньої творчості.
Зміст інтегрованого курсу доцільно реалізовувати з використанням ефективних прийомів, методів і організаційних форм. Оптимальною організаційною формою реалізації змісту є тематичний день конструктивно-художньої творчості. Ефективним засобом формування конструктивних умінь виступає поєднання ігрової, художньої, групової, парної та індивідуальної діяльності.
На ефективність процесу формування у молодших школярів конструктивних умінь впливають такі ситуативні чинники: педагогічна ситуація вільного вибору художніх матеріалів та видів діяльності для втілення творчого задуму; наявність стимулюючих педагогічних впливів; розвинені конструктивні уміння та мислення учителя.
Результативність експериментальної методики підтверджувалася за допомогою діагностичних методик: Композиції” (за Ю.А. Полуяновим) для визначення типів дитячих малюнків за характером розміщення зображувальних об’єктів на аркуші і методики вибіркових асоціацій (за М. Люшером), методики визначення домінуючих типів сприймання (за І.А. Домашенко, М.В. Гамезо).
Було визначено такі показники сформованості конструктивних умінь молодших школярів:
- конструктивні уміння з образотворчого мистецтва з переважанням мовленнєвотворчих і кольорово-графічних дій у групі учнів мовленнєво-графічного” типу;
- конструктивні уміння з художньої праці з переважанням практичних дій у групі учнів мовленнєво-практичного” типу.
У практиці початкової школи мовленнєво-графічно-практичного” типу учнів, у яких би рівноцінно виявлялися мовленнєвотворчі, кольорово-графічні і предметно-пластичні конструктивні уміння, трапляється мало із-за відсутності ефективних педагогічних умов формування конструктивних умінь молодших школярів.
Аналіз даних констатуючого експерименту із застосуванням сукупності спеціально підібраних методик засвідчив, що експериментальні педагогічні умови формування конструктивних умінь на заняттях з образотворчого мистецтва і художньої праці є ефективними для учнів з низькою і високою інтенсивністю, абстрактним (аудіальним) і емоційним (візуальним) типом сприймання, високим і низьким рівнями сформованості композиційних умінь. Такі учні є потенційним резервом для формування конструктивних умінь, оскільки враження від словесного і кольорово-графічного образотворення знаходять вихід у предметно-пластичних діях.
Відповідно до триступеневого етапу процесу проектування та зважаючи на специфіку предметів з образотворчого мистецтва і художньої праці, було обрано критерії сформованості конструктивних умінь:
- критерій потенційної готовності до пошуку конструктивного рішення проектного завдання;
- критерій вибору способів розв’язання проектного завдання;
- критерій дизайнерської пропозиції дитячого художнього проекту.
За результатами аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, показників констатуючого експерименту, які відображають стан емпіричного досвіду викладання образотворчого мистецтва і художньої праці в початковій школі та з урахуванням зазначених вище критеріїв, виокремлювалися три рівні сформованості конструктивних умінь молодших школярів: низький, середній, високий.
В ході констатуючого експериментального зрізу було виявлено недостатній рівень сформованості у молодших школярів інтегральних конструктивних умінь, що вимагало наукової розробки і експериментальної апробації таких педагогічних умов, які б забезпечували в якості системотворчого компоненту інтеграцію змісту художньої праці і образотворчого мистецтва. Лише завдяки взаємодоповненню засобів образотворчого мистецтва і художньої праці досягається мета формування конструктивних умінь інтегрального типу, як таких, що відповідають за критеріями і показниками високому рівню.
Розробка експериментальної моделі формування конструктивних умінь молодших школярів ґрунтувалася на сучасних методологічних теоріях особистості психології особистісних конструктів” і теорії конструктивного інтелекту”, в яких проектування розглядається як сукупність і послідовність емоційних, розумових, психомоторних дій.
Основним методом формування конструктивних умінь у відповідності до вікових можливостей молодших школярів є метод художніх проектів. Структурно метод художніх проектів поділяється на словесно-художню, кольорово-графічну і предметно-пластичну складові. Словесно-художня складова виявляється у мовленнєво-творчих діях і конструктивному мисленні учнів, що зумовлюється композицією літературного твору. Кольорово-графічна складова виявляється в сукупності емоцій творчості, зумовлених композицією дитячих творів з образотворчого мистецтва. Предметно-пластична складова виявляється в алгоритмічній послідовності художньо-трудових дій, зумовлених конструктивними особливостями пошукових макетів.
В експериментальній моделі виділялися такі методичні підходи: варіювання засобів комплексного впливу мистецтв з метою формування цілісного образу художнього типу; синтетичний аналіз художніх творів суміжних видів мистецтва; органічний взаємозв’язок різних видів мистецтва.
Методичні орієнтири спрямовувалися не на поверхнево-ілюстративне співставлення суміжних мистецтв, які виявляють лише їх понятійно-інформаційну спільність, а на чуттєве сприймання мистецтва, яке базується на синтезі як механізмі асоціативного міжаналізаторного взаємозв’язку.
Була розроблена програма проведення тематичних днів проектно-художньої діяльності на основі взаємодоповнення урочної і позаурочної форм художньої творчості. Організаційні форми включали загальну роботу класу, колективну роботу творчих груп, індивідуальну роботу кожного учня. Такі форми забезпечувала вертепна інсценізація за мотивами учнівських творів.
У процесі теоретичного аналізу літературних джерел і в ході пошукового експерименту було визначено модель художньо-розвиваючого середовища, на основі якої можна створити оптимальні умови для успішного формування конструктивних умінь учнів 1-4 класів засобами образотворчого мистецтва і художньої праці.
Виділено і науково обґрунтовано три етапи формування досліджуваної якості: емоційно-орієнтуючий, оцінювально-інтерпретаційний, конструктивно-художній. Для першого етапу визначального значення набував фактор домінуючого виду сприймання інформації: структурної з художньої праці, сенсорної з образотворчого мистецтва, вербальної з художньої літератури або самобутніх творів. Стан емоційної інтенсивності фіксувався за методом М. Люшера і співвідносився з рівнями конструктивних умінь. Стан високої емоційної інтенсивності і, відповідно, низького рівня сформованості конструктивних умінь, частіше всього зумовлювався засобами образотворчого мистецтва.
Художньо-трудові засоби є ефективними для формування конструктивних умінь середнього рівня. Значна частина учнів, які відзначалися раніше низьким і середнім рівнями досягла високого рівня сформованості конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці.
На оцінювально-інтерпретаційному етапі ефективними було визнано умови для виявлення оцінювально-інтерпретаційного ставлення до комплексних образів художнього типу в процесі ігрової проектно-художньої діяльності учнів експериментальних груп. Послідовність розв’язання проектних завдань спрямовувалася у напрямі від мовленнєвотворчих дій через образотворчі до конструктивних”. Методика другого етапу експериментального процесу виявилася найефективнішою для групи учнів емоційного типу (мовленнєво-графічного”).
В експериментальних групах 1-4 класів після формуючого експерименту було відмічено значне підвищення показників сформованості інтегральних конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці.
Динаміка формування конструктивних умінь засвідчує зростання показників високого рівня (на 20 %) і поступове зниження показників середнього (на 13,2 %) і низького (на 7,9 %) рівнів в експериментальних групах порівняно з групами контрольними. З метою перевірки результативності експериментальних даних використовувалася методика незалежних експертних оцінок.
В ході аналізу одержаних експериментальних даних була підтверджена гіпотеза про ефективність запропонованих педагогічних умов, які сприяли формуванню конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці. Інтегрований курс образотворчого мистецтва і художньої праці зумовлює виникнення змісту нової якості синтезу пластичних мистецтв. Метод художніх проектів, на основі якого реалізується інтегрований зміст пластичних мистецтв (образотворчого мистецтва і художньої праці), завдяки комплексному впливу на особистість мовленнєвотворчих, предметно-пластичних, кольорово-графічних засобів художньої виразності є ефективним для формування конструктивних умінь учнів 1-4 класів.

В И С Н О В К И

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Аналіз психолого-педагогічної, мистецтвознавчої, філософської літератури та емпіричного досвіду формування в учнів 1-4 класів конструктивних умінь дозволяє зробити висновок про відсутність чіткої наукової теорії і орієнтовної методичної системи формування конструктивних умінь молодших школярів в практиці загальноосвітніх навчальних закладів. До цих пір спостерігається традиційно спрощений підхід до розвитку проектно-художніх здібностей особистості з образотворчого мистецтва і художньої праці, не виокремлюються інтегративні зв’язки цих предметів як засіб формування конструктивних умінь в учнів загальноосвітньої школи, в тому числі і початкової. Проектно-художня діяльність, дизайн-освіта повинні розглядатись як ефективна технологія розвитку конструктивних умінь учнів молодшого шкільного віку.
2. З огляду на специфіку художньої праці і образотворчого мистецтва уточнено сутність поняття конструктивні уміння”, що розглядаються як здатність особистості усвідомлено виконувати інтегральні дії, спрямовані на створення об’єктів зовнішнього світу за законами краси і доцільності мовленнєвотворчими, колірно-графічними і предметно-маніпулятивними засобами у процесі художньо-ігрової проектної діяльності. Образотворчі мистецтва (живопис, скульптура, графіка) і необразотворчі мистецтва (архітектура, декоративно-ужиткове, дизайн) класифіковано як пластичні мистецтва”.
3. Результати нашого дослідження та вивчення педагогічного досвіду засвідчують, що формування конструктивних умінь учнів на уроках образотворчого мистецтва і художньої праці в початковій школі буде ефективним за таких педагогічних умов: зміст образотворчого мистецтва і художньої праці буде інтегрованим і реалізовуватиметься у тісній взаємодії вчителя й учнів на основі діалогічної форми спілкування та суб’єкт-суб’єктного” підходу, використання ігрового методу художнього проектування та динамічних предметно-розвиваючих середовищ типу людина-людина”, людина-природа”, людина-техніка”, людина-знакові системи”, людина-художні образи”.
4. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури та проведеного дослідження було розроблено й обґрунтовано експериментальну модель формування у молодших школярів конструктивних умінь. Вона складається з трьох взаємопов’язаних етапів: емоційно-орієнтуючого (відтворення предметно-пластичних форм образотворчими і мовленнєвотворчими засобами), оцінювально-інтерпретаційного (відтворення художніх образів з дитячої літератури і образотворчого мистецтва у пошукових макетах з художньої праці), конструктивно-художнього (пошук і створення комплексних образів художнього типу, втілення словесних і кольорово-графічних проектів у пластичних макетах з різних матеріалів) і відображає внутрішній механізм формування в учнів інтегральних конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці. Процес формування конструктивних умінь включає структурні компоненти художнього проектування: вербальне формулювання задуму, колірно-графічне зображення на площині, реалізація задуму у проектних моделях або макетах із різних пластичних матеріалів.
5. У процесі дослідження визначено та обґрунтовано критерії формування конструктивних умінь: потенційну готовність учнів до пошуку конструктивного рішення проектного завдання; вибір способів розв’язання проектного завдання; дизайнерську пропозицію, пов’язану з дитячим художнім проектом. Показники критеріїв конструктивних умінь відображали синтез конструктивних умінь з мовленнєвої, образотворчої і художньо-трудової діяльності.
Відповідно до критеріїв, визначено рівні сформованості конструктивних умінь з образотворчого мистецтва і художньої праці: низький, середній, високий. Низькому рівню відповідають конструктивні уміння з домінантою образотворчого мистецтва, середньому конструктивні уміння з домінантою художньої праці, високому інтегральні уміння з образотворчого мистецтва і художньої праці, які рівноцінно сформовані.
6. Результати педагогічного експерименту підтвердили, що потенційні можливості молодших школярів з проектно-художньої діяльності в галузях пластичних мистецтв будуть ефективно реалізовуватися завдяки застосуванню розробленого нами курсу ”Образотворче мистецтво і художня праця”. Як виявилося, в результаті інтеграції образотворчого мистецтва і художньої праці у школярів зріс рівень сформованості конструктивних умінь на 20%. За рахунок впровадження авторської програми підвищилася творча активність, інтерес, самостійність та ініціатива учнів у створенні художніх проектів і втіленні творчого задуму в моделях, макетах, площинних та просторових композиціях.
Представлене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого розвитку потребує проблема підготовки вчителів до формування конструктивного мислення і умінь молодших школярів, розробка методики навчання із застосуванням комп’ютерного моделювання в проектно-художній творчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. К.: Лібра, 1996. - 224 с.
2. Абульханова К.А. и др. Психология и педагогика. М.: Совершенство, 1998. 318 c.
3. Альтшуллер С.А. Основы изобретательства. Воронеж: ГТИ, 1996. 120 с.
4. Ананьєв Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 458 с.
5. Аніщенко Н.В. Комплекс мистецтв у процесі вивчення школярами народної творчості // Початкова школа. 1993. - №3, С. 39 60.
6. Антонович Є.А., Селівачов М.Р. Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом у навчальних майстернях: Навчальний посібник для студентів художньо-графічних факультетів педагогічних інститутів, університетів, учнів педучилищ, вчителів образотворчого мистецтва й художньої праці. К.: РНМК, 1993. 113 с.
7. Аронов В.Р. Земпер теоретик // М.: Высшая школа.-1970.-С.25-52.
8. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
9. Ашмарин Б.А. Двигательные умения и навыки // Теория и методика физического воспитания / под ред. Б. А. Ашмарина. М.: Просвещение, 1979. С. 65-75.
10. Бабенко Л.В. та ін. Художня праця. Програма для 1-3 класів // Початкова школа. 1991. - №9. С. 47-54.
11. Бакушинський А.В. Художественное творчество и воспитание. М.: Новая Москва, 1925. 184с.
12. Баларма С. Символизм изделия по Ганди и его связь с индийской мифологией // Desing Issues, 1989. Vol. v. №2.
13. Бєлкіна Е.В. Програма з образотворчого мистецтва. 1-4 класи. К.: Освіта, 1993, - 64 с.
14. Бех И.Д. Формирование у школьников обобщенных способов решения практических задач / на материале ручного труда во втором классе /: Дис. канд. психол. наук. Киев, 1977. 162 с.
15. Бичкова Л.В., Литвиненко М. О. Кольорознавство. Теорія кольорової гармонії. Полтава, 1983. 44 с.
16. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів.: Монографія. К.: ІП АПН України, 1998. 199 с.
17. Богданович Л.Б., Бурьян В.А., Раутман Ф.И. Художественное конструирование в машиностроении.2-е изд., доп.К.: Техника, 1976. 184 с.
18. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
19. Божко Ю.Г. Основы архитектоники и комбинаторики формообразования. Харьков: Выща школа. Изд-во при Харьк. ун-те,1984. 184с.
20. Бойко Е.И. Еще раз об умениях и навыках // Вопросы психологии. 1957. - №1. С. 133-139.
21. Бойко Е.И. К постановке проблемы умений и навыков в современной психологии // Советская педагогика. 1955. - №1 С. 2-8.
22. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. К.: Вересень, 1996. 129 с.
23. Ботюк А.Ф. Формирование конструктивно-технических умений у младших школьников: Автореферат дис. канд. психол. наук. Киев, 1985. 17 с.
24. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологичекой науке// Психологический журнал. 1991. - №6.- С. 3-11.
25. Василейський С.М. Технические способности и условия их развития как предпосылка технического новаторства / Проблемы способностей. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. 120 с.
26. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихователів, молоді та батьків. Полтава, 1994. т.1.- 192 с.
27. Ващенко Л.М. Школа зарубіжжя: шляхи реформ. - К.: ДПІ ім. М.Драгоманова, 1999, - 152 с.
28. Вержиковская Л.Г. Творчество младших школьников как условие их подготовки к общественно полезному труду: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / КДПИ. К., 1988. 23 с.
29. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. очер. 2-е изд. М.: Просвещение, 1967. 93 с.
30. Выготский Л.С. Детская психология: В 6 т. / Под ред. А.В.Запорожца. М., 1984. т. 4. - 432с.
31. Вышинская Т.Н. Уроки рисования в младших классах. - Донецк: ПКФ БАО”, 1998. 96 с.
32. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво: Підручник для 1-2-х класів чотирирічної початкової школи. К.: Рад. школа, 1990. 126 с.
33. Волинець Л.М. Художньо-естетична освіта в Японії. // Мистецтво та освіта. - №1. 2002, С.28-38.
34. Волков И.П. Много ли в школе талантов. М.: Знание, 1989. 79 с.
35. Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству: Из опыта работы. М.: Просвещение, 1982. 114 с.
36. Волков Н.Н. Композиция в живописи. М.: Просвещение, 1977. 345 с.
37. Волкотруб І.Т. Бесіди про художнє конструювання. К.: Рад. школа, 1978.-65 с.
38. ВолодінаПанченко Н.В. Уроки різнокольорового чарівництва: Програма з художньої творчості // Початкова школа. - № 10, 1996. С. 26-29.
39. Гавриш Н.В. Проблема взаємозв’язку словесної творчості дошкільників з різними видами художньої діяльності // Наука і освіта. 2002. № 1. С.107-111.
40. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвої діяльності в дошкільному дитинстві: Автореферат дис. ... докт. пед. наук. К., 2002. 22 с.
41. Гальперин П.Я. Основные результаты исследований по проблеме Формирование умственных действий и понятий”. М.: Изд-во МГУ, 1965.51 с.
42. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.метод. пособие по курсу Психология человека”. 2 изд., доп. и испр. М.: Изд-во Рос. пед., 1998. 272 с.: ил.
43. Голік Л.О., Ковальчук О.С. Теорія і практика полікультурної освіти в сучасній школі Росії. Луцьк: Надстир’я, 2003. 176 с.
44. Голота Н.М. Формування художніх і конструктивних умінь майбутніх вихователів дошкільних закладів: Автореферат дис. ... канд. пед. наук. К., 2000. 20 с.
45. Гохберг О.С. Проблема разработки и реализации гибких педагогических технологий обучения в вузе: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. Славянск, 1995. 148 с.
46. Громов В.Е. Цілісність і багатозначність художньої культури і гармонійний розвиток особистості: Автореферат дис. ... канд. філос. наук. К., 1984.-20 с.
47. Гуменюк Н.П., Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта: учебное пособие для институтов физической культуры. К.: Выща школа, 1985. 311 с.
48. Гурьянов Е.В. Навык и действие // Уч. зап. МГУ: Вып. 90, 1945, - С. 133-148.
49. Даниленко В.Я. Основи дизайну. К.: ІЗМН, 1996. 52с.
50. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. 2001. - №1. С. 27-54.
51. Детская психология: Учебное пособие / Под ред. Я.Л. Коломинского и Е.А. Панько. Минск, 1988. 400 с.
52. Джонс Дж. К. Методы проектирования. М.: Мир, 1986. 324с.
53. Дмитракова Н.П. Эмоциональное воздействие на младших школьников в процессе общественно полезной деятельности: Автореферат дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Моск. гос. пед. инс-т. М. 1983. 24 с.
54. Дусавицкий А.К. Дважды два икс. М.: Знание, 1985. 208 с.
55. Дьюи Дж. Школа и общество: Перевод с английского. М.: Изд-во Библиотеки работника просвещения, 1925, - 78 с.
56. Дьюи Дж., Дьюи Эв. Школа будущего: пер. с англ. РСФСР: Изд-во Горбунова - Поидова, 1922. 180 с.
57. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во Беларус. ун-та, 1976. 175 с.
58. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах / Под ред. Д.И. Фельдштейна. Москва Воронеж: Изд-во «ИПП», НПО «МОДЭК», 1995. 416 с.
59. Энгельмеер П.К. Теория творчества. СПб: Образование, 1910. 70 с.
60. Энштейн М. Метод проектов в школе двадцатого века. Новая еврейская школа.// Педагогический альманах. 2002. -№ 11. С.136-150.
61. Эстетика. Словарь. М.: Изд-во полит. литер. 1989. 257с.
62. Єгоров Г.С., Лавриненко Н.М. та інші. Тенденції розвитку змісту базової освіти у країнах Заходу. К.: КМПу ім. Б.Грінченка, 2003. 186 с.
63. Ершова А.П. и др. Искусство в жизни детей: Опыт художественных занятий с младшими школьниками: Кн. для учителя: Из опыта работы. М.: Просвещение, 1991. 128 с.
64. Ждан В.Ф. Формирование у детей дошкольного возраста навыков и умений изготовления поделок из природных и других материалов: Автореферат дис. канд. психол. наук. К., 1986. 25 с.
65. Ивасив Б.И. Воспитание эстетического вкуса учащихся начальных классов в процессе комплексного воздействия искусств: Автореферат дис. канд. пед. наук. М., 1983.16 с.
66. Ивахненко Л.Н. Психологические особенности формирования графических умений в процессе трудового обучения // Психология: Респ. научн. метод. ст. К.: Рад. школа, 1982. Вып. 21. С. 138-144.
67. Ивахненко Л.Н., Проскура Е.В. Стратегия к развитию творческой деятельности // Проблемы творчества: категории эвристики: Тез. докл. к научн. теорет. конф. Рига: ЛАТНИИНГИ, 1985. С. 24-26.
68. Изобразительное искусство и художественный труд: 1-4 кл.: Кн. для учителя / Б.М. Неменский, Н.Н. Фомина, Н.В. Гросул и др. М.: Просвещение, 1991. 192 с.
69. Ильин Е.П. Умения и навыки: нерешенные вопросы // Вопросы психологии. 196. - №2. С. 138-147.
70. Ильясов И.И. Структура процесса обучения. М.: Изд-во Московского университета, 1986. 200 с.
71. Кабанова-Миллер Е.Н. Психология формирования знаний и навыков у школьников. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. 376 с.
72. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат. 1998. 319 с.
73. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. М.: Политиздат. 1974. 328 с.
74. Казакова Т.Г. Изобразительная деятельность и художественное развитие дошкольников. М.: Педагогика, 1983. 112 с.
75. Качалова Т.В. Формирование эстетической культуры учащихся СПТУ средствами комплексного воздействия искусств: Дис. канд. пед. наук.: 13.00.01. К., 1992. 177 с.
76. Кершенштейнер Г. Развитие художественного творчества ребенка. М.: Изд-во Сытина, 1914. 242 с.
77. Кирия Г.В. Особенности формирования конструктивно-технических умений у старшеклассников: Автореферат. дис. ... канд. психол. наук. Тбилиси, 1963. 22 с.
78. Кирия Г.В. О формировании конструктивно-технических умений у учащихся средней школы // Вопросы психологии. 1959. - №6. С. 24-41.
79. Кільпатрик В. Основні методи. М.-Л.,1928. 675с.
80. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. Х.: Фолио, 1997. 414с.
81. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: Изд-во МГУ, 1988. 63с.
82. Козак М.В. Формування в майбутніх вчителів готовності до розуміння і врахування особливостей емоційних станів молодших школярів: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1996. 168 с.
83. Коледенко Н.И. Культура и художественное воспитание. Новосибирск Херсон. 1991. 254 с.
84. Коломинский Я.Л., Панько С.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. М.: Просвещение, 1988. 190 с.
85. Коменський Я.А. Вибрані педагогічні твори. К.: Рад. школа. т. 1., 1940. 465 с.
86. Конышева Н.М. Художественно-конструкторская деятельность (основы дизайнобразования) / Пособие для учителей.- Смоленск: Ассоциация ХХІ век, 2001.- 268с.
87. Коновець С.В. Экспериментальна інтегрована програма з образотворчого мистецтва. 1-4 класи // Початкова школа. - 1999. - №9. С. 1-24.
88. Костюк Г.С. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1988. 301 с.
89. Кралтен М. Семантика в архитектуре и промышленном дизайне // Design Issues, 1989. Vol. v. №2.
90. Кристи Г.В. Воспитание актера школы Станиславского. М.: Искусство, 1978. 431с.
91. Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления. М.: Педагогика, 1975. 304 с.
92. Кузьменко Т.К. Методична розробка теми: Кольорознавство” за програмою Основи дизайну”. К.: Освіта, 1990. 18 с.
93. Ланнах Х., Ланнах Г.Ю. К семантическому понятию пространства// Design Issues, 1989. - Uol.v.2.
94. Ларьков А.П. Особенности эмоционально-эстетического переживания в процессе воздействия искусства на человека // Этика и эстетика. К., 1987. Вып. 30. С. 123-128.
95. Левитов Н.Д. Психология труда. М.: Учпедгиз, 1963. 340с.