ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З ДЕМІНУТИВНИМ ТА АУГМЕНТАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

На правах рукопису

ПОНОМАРЕНКО Аліна Юріївна

УДК 811.161.2’373.7

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ
З ДЕМІНУТИВНИМ ТА АУГМЕНТАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник

БОЙКО Надія Іванівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Ніжин 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................

8

РОЗДІЛ 1. Роль демінутивних та аугментативних компонентів
у формуванні фразеологічного значення ...............

18

1.1. Експресія й експресивність на лексико-фразеологічному
рівні ..........................................................

18

1.2. Відображення фразеологічних одиниць із демінутивним та аугментативним компонентом у словниках..................

32

1.3. Компоненти із суфіксами суб’єктивної оцінки як засіб посилення експресивності фразеологічних одиниць.......

40

РОЗДІЛ 2. Семантико-граматичні та структурно-граматичні
характеристики фразеологізмів із демінутивним та аугментативним компонентом.....

62

2.1. Семантико-граматичні розряди ФО з демінутивним та аугментативним компонентом...........................

62

2.2. Структурно-граматичні особливості фразеологізмів з демінутивним та аугментативним компонентом.....................

81

2.2.1. ФО зі структурою словосполучень.................

82

2.2.2. Фразеологізми зі структурою сполучень слів
(не словосполучень).........

92

2.2.3. Фразеологізми зі структурою речень......

93

РОЗДІЛ 3. Особливості функціонування фразеологічних
одиниць із демінутивним та аугментативним
компонентом у сучасній українській прозі

105

3.1. Фразеологізми в художніх текстах.............................................

105

3.2. Узуальне використання ФО з демінутивним та аугментативним компонентом у сучасній українській прозі....

118

3.3. Трансформації фразеологізмів із демінутивним та аугментативним компонентом у художніх текстах.................

129

ВИСНОВКИ.............................

164

Список використаних джерел........

171

Додаток А. Покажчик фразеологізмів із демінутивним та
аугментативним компонентом.......................................

194

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АК

аугментативний компонент

ДК

демінутивний компонент

КФО

компаративна фразеологічна одиниця

ФО

фразеологічна одиниця

Бат.

Батюк Н.О. Фразеологічний словник: На допомогу вчителеві. К.: Радянська школа, 1966. 235 с.

Біл.-Нос.

Білецький-Носенко П.П. Словник української мови / Підгот. до вид. В.В. Німчук. К.: Наукова думка, 1966. 423 с.

Ващ.

Ващенко В.С. Словник полтавських говорів / Відп. ред. Д.Х. Баранник. Харків: Вид-во ХДУ, 1960. 107 с.

Гонч.

Гончар О. Твори: В 7-ми т. Том 1. К.: Дніпро, 1987. 550 с.; Том 2. К.: Дніпро, 1987. 717 с.; Том 3. К.: Дніпро, 1987. 559 с.; Том 4. К.: Дніпро, 1987. 589с.; Том 5. К.: Дніпро, 1988. 487с.; Том 6. К.: Дніпро, 1988. 703 с.; Том 7. К.: Дніпро, 1988. 656с.

Гр.

Грица Т.Г. Матеріали до Фразеологічного словника Гуляйпільського району Запорізької області // ГрицаТ.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський держ. ун-т. Х., 1996. 182 с.

Гур.

Гурин І. Образне слово. Постійні народні порівняння. К.: Дніпро, 1974. 238 с.

Гуц.

Гуцало Є.П. Твори: В 5 т. Том 1. К.: Дніпро, 1997. 452с.; Том 2. К.: Дніпро, 1997. 535 с.; Том 3. К.: Дніпро, 1997. 461 с.; Том 4. К.: Дніпро, 1997. 686с.; Том 5. К.: Дніпро, 1997. 576 с.

Загр.

Загребельний П.А. Твори в двох томах. Том 1. К.: Дніпро, 1984. 549 с.; Том 2. К.: Дніпро, 1984. 663с.

Ков.

Коваль А.П. Спочатку було слово. Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с.

Ков., Копт.

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. К., 1975. 335 с.

Кол., Рег.

Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. К.: Радянська школа, 1988. 200 с.

Медв.

Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. Харків: Вид-во ХДУ, 1982. 231с.

Ол., Сид. (1997)

Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. Х.: Прапор, 1997. 463с.

Ол., Сид. (1991)

Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. К.: Радянська школа, 1991. 400с.

Ол., Сид. (1971)

Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. К.: Радянська школа, 1971. 350 с.

Петл.

Петленко Л.П. Українська фразеологія: Морально-психологічний аспект характеристики людини: Навчально-методичний посібник. Суми: Ред.-вид. відділ СДПІ, 1999. 56 с.

Пр.

Прадид Ю.Ф. Русско-украинский и украинско-русский фразеологический тематический словарь. Эмоции человека. Симферополь, 1994. 243 с.

Сиз.

Сизоненко О.О. Вибрані твори: В 2-х т. Том 1. К.: Дніпро, 1983. 472 с.; Том 2. К.: Дніпро, 1983. 356с.

Словарь

Словарь української мови: В 4-х т. / За ред. Б.Грінченка. К.: Вид-во АН УРСР, 1958.

Ст.

Стельмах М.П. Твори: В 6 т. Том 1. К.: Дніпро, 1972. 664 с.; Том 2. К.: Дніпро, 1972. 595 с.; Том 3. К.: Дніпро, 1973. 662 с.; Том 4. К.: Дніпро, 1973. 727 с.; Том 5. К.: Дніпро, 1973. 392 с.; Том 6. К.: Дніпро, 1973. 512 с.

СУІ

Словник українських ідіом / Укл. Г.М.Удовиченко. К.: Радянський письменник, 1968. 463 с.

СУМ

Словник української мови: В 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.

Тют.

Тютюнник Г.М. Твори. Книга 1. Оповідання. К.: Дніпро, 1984. 327 с.; Книга 2. Повісті. К.: Дніпро, 1985. 328 с.

Уд. 1 (2)

Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: В 2 т. К.: Вища школа, 1984.

Ужч.

Ужченко Д.В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський державний педагогічний університет. Харків, 2000. 248 с.

Ужч., Ужч.

Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. К.: Освіта, 1998. 224с.

УЛ
ХVІІІ ст.

Українська література ХVІІІ ст.. К.: Наукова думка, 1983. 695 с.

Ном.

Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М.Номис. Упор., прим. та вступ. стаття М.М.Пазяка. К.: Либідь, 1993. 768 с.

ФСУМ

Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. / Укл. В.М.Білоноженко та ін. К., 1999.

Шевч.

Шевчук В.О. Стежка в траві. Житомирська сага: В 2 т. Том 1. Х.: Фоліо, 1994. 494 с.; Том 2. Х.: Фоліо, 1994. 526 с.

ССНП

Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. Х.: Основа, 1993. 176 с.

Юрч.

Юрченко О.С. Формування фразеологічного фонду української літературної мови. Кінець XVIII початок ХІХ ст. Харків: Вид-во при ХДУ, 1984. 208 с.

ВСТУП
Повне і всебічне вивчення мови можливе лише в тому випадку, коли будуть досліджені всі її складові частини, їх взаємозв’язки. Саме тому важливим і перспективним є комплексний аналіз певних підсистем фразеологічних одиниць (далі ФО), об’єднаних на основі наявності в них компонентів, що належать до однієї лексико-семантичної групи. Праці з українського та східнослов'янського мовознавства свідчать про всебічне й ґрунтовне вивчення стійких зворотів мови, про активне опрацювання проблем, пов’язаних із цими одиницями. Проте окремі групи фразеологізмів ще лишаються поза увагою лінгвістів.
Вибір теми зумовлений відсутністю в українській лінгвістиці спеціальних досліджень, присвячених ФО з демінутивним та аугментативним компонентом (далі ДК та АК). Такі стійкі звороти заслуговують на увагу, адже вони становлять значну частину фразеологічного фонду української мови й активно використовуються в живому мовленні та в сучасній художній прозі. Фактичний матеріал досить неоднорідний як у генетичному й семантичному, так і в семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах. Однак наявність у формальній структурі стійких зворотів демінутивних та аугментативних компонентів дає можливість об’єднати їх у єдину мікросистему.
У працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів (Л.Г. Авксентьєва [3], М.Ф.Алефіренка [11], М.Т.Демського [71; 72; 73], С.Я. Єрмоленко [80], Л.Г. Скрипник [182], О.Г. Тодор [203], Г.М.Удовиченка [205], В.Д.Ужченка [207; 208], А.М.Бабкіна [21; 22], В.В.Виноградова [44], В.П.Жукова [85; 86], В.М.Мокієнка [137; 138; 139], О.Ю.Мягкової [145], В.М.Телії [200], М.М.Шанського [237], та ін.) розглядаються особливості формування фразеологічного значення, семантична парадигматика фразем, варіативність, синонімія, антонімія, багатозначність фразеологічних одиниць, здійснюється структурно-граматичний опис формальних і значеннєвих розрядів фразеологізмів, однак зауваження щодо ФО з демінутивним та аугментативним компонентом загальні і здебільшого принагідні. Л.Г.Скрипник розглядає такі одиниці як різновид граматичних варіантів ФО [182]. В.А.Чабаненко звертає увагу на емотивну інтенсифіковану виразність сталих зворотів, до складу яких увійшли емоційно суфіксовані слова [224, 14]. Д.В.Бондаренко досліджує семантико-стилістичні функції суфіксальних утворень у контексті українських народних прислів’їв і приказок, зокрема акцентує увагу на конотаціях, яких надають аугментативи та демінутиви пареміям [35, 197-200]. О.Ф.Федоренко [214] порушує питання ролі демінутивів у вираженні оцінної семантики фразеологізмів, залучаючи до аналізу лише матеріал фразеологічного словника В.Д.Ужченка і Д.В.Ужченка (1998).
В українському мовознавстві ФО з демінутивним та аугментативним компонентом не були об’єктом системного дослідження, хоча фактично в більшості праць, присвячених вивченню українських фразеологізмів, використовуються як яскравий ілюстративний матеріал. Це зумовлено їх продуктивністю, високою частотністю функціонування в художньому й розмовному мовленні, семантичною і структурно-граматичною різноманітністю, значним конотативним потенціалом. Цим визначається актуальність теми дисертаційного дослідження і необхідність вивчення вказаної фразеологічної мікросистеми сучасної української мови.
У сучасній лінгвістиці дослідження фразеології відбувається у двох основних аспектах структурному і функціональному. Переважна більшість робіт із фразеології виконана з урахуванням структурно-семантичних особливостей досліджуваних одиниць.
Вивчення фразеологізмів із погляду виконуваних ними функцій (номінативної, комунікативної, естетичної, експресивної, культуроносної, прагматичної та ін.) у конкретних мовленнєвих умовах дає змогу повніше розкрити особливості самих ФО і того контексту, до якого вони потрапляють. Питанням функціонування ФО в текстах присвячені роботи Л.Г.Авксентьєва (1969, 1976, 1979, 1988), М.А.Алексєєнка (1989), М.Ф.Алефіренка (1983), М.O. Бакіної (1982), В.М.Білоноженко (1989), В.М. Вакурова (1983), С.А. Ганжі (1995), І.С.Гнатюк (1982), І.В.Дубинського (1964), В.П. Ковальова (1981), М.П.Коломійця (1992), Н.М.Нічик (1991), Ю.Ф.Прадіда (1989), А.П.Супрун (1999), В.Д.Ужченка (1973), О.І.Федорова (1977), Т.В.Цимбалюк (1996), В.А.Чабаненка (1981) та ін. Однак багатоплановість об’єкта дослідження (ФО), а також багатожанровість сфери функціонування (художніх текстів) зумовлює можливість і необхідність подальшого дослідження цієї проблеми.
Художні тексти вирізняються особливим добором і характером використання мовних засобів, підпорядкованих основним естетичним, комунікативним, зображально-виражальним завданням цих текстів образно, емоційно, оцінно відтворювати об’єктивну дійсність через художні образи за допомогою мови. Письменник не лише носій літературної мови, а й найактивніший творець національної мови. З одного боку, загальновживана мова є основою, будівельним матеріалом творчості письменника, а з другого талановитий митець збагачує літературну мову. Важливу функцію в художньому мовленні у визначенні й уточненні індивідуальної стилістичної манери того чи іншого письменника виконує фразеологічний фонд сучасної української мови. Фразеологічний матеріал, уливаючись у мову художнього твору, під вправним пером майстра зазнає змін як із формально-граматичного, так і зі смислового боку. Лексичні, граматичні й змістові трансформації ФО та пристосування їх до специфіки конкретних художніх текстів є показниками індивідуальної творчої манери письменника.
Мова і стиль художніх творів О. Гончара були предметом дослідження в працях М.І. Братан (1993), В.М. Галич (1994), І.С.Гнатюк (1981), С.І.Головащука (1988), М.Т. Демського, О.М.Демської (1988), Г.М. Колесника (1977), Н.А.Москаленко (1965), Ю.Ф. Прадіда (1988), Н.М. Сологуб (1993, 1986, 1988), О.А.Стишова (1988) та ін. Проблемі використання О.Гончаром фразеологічних засобів мови присвячена дисертація Л.Ф.Щербачук [250]. Л.Г.Авксентьєв розглядав функціонування фразеологізмів у творах М. Стельмаха [2], мовотворчість цього майстра художнього слова привертала увагу І.К.Білодіда [27], П.Ю.Гриценка [66], Л.С.Козловської [102], Л.І.Коломієць [104] та ін. Модифікації ФО у романах Є.Гуцала досліджували Л.Б.Давиденко [68], А.С.Попович [159]. Однак більшість публікацій стосується загальних аспектів використання фразеологічних засобів мови в художніх текстах, а проблема функціонування ФО з демінутивним та аугментативним компонентом у сучасних художніх прозових творах лишається не висвітленою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Ніжинського державного педагогічного університету ім.Миколи Гоголя Мова і стиль творів письменників Полісся”.
Матеріалом дослідження стали фразеологізми з демінутивним та аугментативним компонентом, дібрані з українських фразеологічних та тлумачних словників. Словникові дані доповнюються текстовими прикладами, вилученими з художніх творів О.Т.Гончара, Є.П.Гуцала, П.А.Загребельного, О.О. Сизоненка, М.П.Стельмаха, Г.М.Тютюнника, В.О.Шевчука. Вибір текстів мотивується широким використанням фразеологізмів із демінутивним та аугментативним компонентом цими письменниками. Картотека налічує близько 1000 ФО (без урахування варіантів). Основним критерієм відбору одиниць для аналізу є, окрім наявності в стійкому звороті демінутивного чи аугментативного компонента, визначення фразеологізму як нарізнооформленого, але семантично цілісного і неподільного мовного знака, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів [212, 708].
Об'єктом дослідження є українські ФО з демінутивним та аугментативним компонентом, предметом дослідження їхні семантичні, семантико-граматичні та структурно-граматичні особливості, специфіка функціонування в художньому мовленні.
Метою роботи є з’ясування семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських фразеологізмів із демінутивним та аугментативним компонентом як однієї з груп фразеологічної системи української мови, виявлення семантичної специфіки демінутивів та аугментативів як компонентів ФО, дослідження особливостей функціонування ФО з ДК та АК у художніх текстах. Мета роботи зумовлює вирішення ряду завдань, головними з яких є:
− виявити максимально повний склад українських фразеологізмів з демінутивним та аугментативним компонентом;
− з’ясувати роль демінутивів та аугментативів у формуванні фразеологічного значення і їх семантичні особливості у складі ФО;
− здійснити комплексний аналіз, що включає дослідження семантичних, семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик ФО з демінутивним та аугментативним компонентом;
− дослідити й описати специфіку використання фразеологізмів з ДК та АК у сучасних художніх текстах у традиційній формі та значенні, прийоми їх авторської актуалізації, визначити стилістичний ефект оказіонального використання ФО цього типу в сучасній українській прозі.
Методи дослідження фактичного матеріалу: метод лінгвістичного спостереження та опису, метод компонентного аналізу, статистичний і трансформаційний методи, метод моделювання, психолінгвістичний експеримент, метод опозиції. Для аналізу ФО в художньому мовленні, їх взаємодії з іншими елементами тексту застосовано дистрибутивний метод. Дослідження проведене в синхронному аспекті з використанням системного підходу.
Моделювання як метод дослідження все більше охоплює всі мовні рівні фонологічний, лексичний, морфологічний, синтаксичний (Л.Калнинь, С. Бромлей, С.Булатова, П. Гриценко, А. Зеленько, М.Степаненко та ін.). Успішно використовують структурно-семантичні моделі, еталони-моделі й дослідники фразеології (В.М.Мокієнко, А.О.Івченко, В.Д. Ужченко та ін.). Моделювання найтісніше пов’язане з фразеотворенням, оскільки останнє досліджує похідні, узуальні, потенційні та оказіональні стійкі словесні комплекси, які вивчаються не як окремо взяті одиниці фразеологічної системи, а в їхньому співвідношенні з відповідними первинними (вихідними), у їх зв’язку з іншими похідними, однотипними за своєю фразеотворчою структурою, відповідно до способу утворення, моделі побудови” [211, 150].
Обираючи методом дослідження психолінгвістичний експеримент, ми керувалися ідеєю Н. Хомського про те, що в людині закладена здатність породжувати правила... Людина під час мовлення витягає з себе ніби всю мову... Мовлення творча діяльність, яка підлягає певним правилам. Процес мовлення не просто передавання чогось матеріального, він активний” [218, 475]. Г. Клаус підкреслював: Якщо ми пояснимо для себе, як слова... впливають на людину, ми будемо спроможні повністю зрозуміти процеси пізнання” [98, 28]. Методика експерименту, яка ввійшла в мовознавство у зв’язку з розвитком психолінгвістики, активно використовується в семантичних дослідженнях лексики і фразеології, адже експеримент, звернений до мовної свідомості індивіда, а через нього до колективної свідомості носіїв мови, дає змогу отримати цікаві результати.
Метод опозиції використано з метою зіставлення узуальної та оказіональної форм вживання ФО. Зафіксовані в словниках фразеологізми приймаються як нормативні. Слід зауважити, що іноді важко встановити факт оказіональних змін ФО і відмежувати їх від традиційних фразеологізмів через те, що фразеологічні словники не відображають послідовно властиву стійким зворотам варіантність. Ідентифікуючи оказіонально перетворені ФО, ми порівнювали нормативну, зафіксовану в словниках форму ФО з оказіональною формою і таким чином фіксували вид контекстуальних перетворень фразеологізмів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше проведено комплексний аналіз фразеологізмів із ДК та АК на матеріалі сучасної української мови з погляду семантики та граматики, функціонування у прозових текстах, що зумовлено тенденцією сучасної лінгвістики до всебічного вивчення окремих груп ФО. У дослідженні максимально повно виявлено та описано склад фразеологізмів з ДК та АК у системі сучасної української мови, проаналізовано компоненти із суфіксами суб’єктивної оцінки як засіб посилення експресивності фразеологічних одиниць, з’ясовано роль демінутивів та аугментативів у формуванні фразеологічного значення, виділено семантико-граматичні й структурно-граматичні моделі фразеологізмів із ДК та АК, розглянуто прийоми авторської актуалізації ФО з ДК та АК у сучасних прозових текстах. Результати проведеного багатоаспектного аналізу дають цілісне уявлення про специфіку досліджуваного корпусу стійких зворотів порівняно з іншими ФО, які не мають у своєму складі демінутивних та аугментативних компонентів.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що дослідження семантичних, структурно-граматичних і семантико-граматичних властивостей ФО з ДК та АК, особливостей їх функціонування в сучасних прозових текстах дає змогу вирішити проблему систематизації цього шару фразеологічного фонду мови, виявити нові тенденції в розвитку української фразеології. На основі багатоаспектного аналізу ФО з ДК та АК одержано ряд нових і теоретично важливих результатів, що є значущими для подальшого опрацювання загальних та окремих проблем фразеології й стилістики.
Практична цінність роботи полягає в можливості впровадження результатів дослідження в практику вищої школи у вивченні фразеології в курсі сучасної української літературної мови; фактичний матеріал може бути використаний у підготовці спецкурсів з фразеології, лексикології, у написанні курсових, дипломних, кваліфікаційних, магістерських робіт, а також у лексикографічній практиці при укладанні фразеологічних словників.
Апробація та впровадження результатів роботи. Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорено на науковому семінарі з проблем сучасної семіотики Знак. Символ. Образ” (Черкаси, 1998), на Всеукраїнських наукових філологічних конференціях Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2000, 2001, 2002), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (Ніжин, 1999-2002), на ІІІ Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2003). Зміст роботи висвітлено в 12 публікаціях.
Матеріали дисертаційного дослідження були використані у процесі викладання української мови на лінгвістичному факультеті у Черкаському державному технологічному університеті (довідка про впровадження №499-01 від 28.02.2003р.), у Гребінківській загальноосвітній школі № 2 І-ІІІ ступенів (довідка про впровадження №54 від 14.02.2003р.) та Гребінківській гімназії (довідка про впровадження № 37-01 від 27.02.2003р.) у Полтавській області.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (254 найменування); теоретичні положення дисертаційного дослідження ілюструються 8 рисунками і 7 таблицями. До роботи додається покажчик фразеологізмів з демінутивним та аугментативним компонентом сучасної української мови, укладений за алфавітним принципом. Основний текст викладений на 170 сторінках, загальний обсяг роботи 240 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Фразеологізми з демінутивним та аугментативним компонентом являють собою широкий, активно функціонуючий, давній і різноманітний у семантичному й структурно-граматичному аспекті пласт фразеологічного фонду мови. Стійкі звороти такого типу становлять значну частину фразеологічного фонду української мови, активно використовуються в живому мовленні й у сучасних художніх текстах. У більшості праць, присвячених вивченню українських фразеологізмів, вони застосовуються як яскравий ілюстративний матеріал. Це зумовлено їх продуктивністю, високою частотністю контекстного функціонування, значним конотативним потенціалом. Результати дослідження, присвяченого ФО з ДК та АК, дають підстави стверджувати, що названі фразеологізми становлять своєрідну мікросистему, до складу якої входять різні у функціонально-стилістичному, семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах ФО, об’єднані в цілісну групу на основі структурного компонента демінутива чи аугментатива. Аналізовані фразеологізми мають усі ознаки стійких зворотів і характеризуються відтворюваністю, стійкістю, переносно-образним значенням, структурно-семантичною асиметрією.
Далеко не всі демінутиви чи аугментативи відіграють роль семантично стрижневого компонента, проте вони увиразнюють значення фразеологізму шляхом внесення в нього експресивних, емотивних сем. Ступінь експресивності демінутивів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають номінальне, поза контекстом негативне значення. Мовці в повсякденному спілкуванні віддають перевагу ФО з демінутивним чи аугментативним компонентом як засобу посилення інтенсифікованої виразності висловлювання перед фразеологізмами без деривата із суфіксом суб’єктивної оцінки і доволі часто послуговуються такими одиницями.
Фразеологізми з демінутивним компонентом фіксуються уже в ХVІ столітті. У кінці ХVІІІ на початку ХІХ століття ФО з ДК та АК широко вживаються у текстах різних жанрів, у фольклорних ФО цього періоду виявлено різносуфіксні демінутивні утворення. В усіх опрацьованих фразеологічних і тлумачних словниках зафіксовано ФО з ДК та АК (за винятком СУІ, де немає фразеологізмів з аугментативами). Демінутиви та аугментативи виступають як компоненти основного складу ФО або як варіанти їх компонентів. До складу деяких фразеологізмів уходить два демінутиви, вживання в одній ФО демінутива та аугментатива не виявлено. Багатьом українським фразеологізмам зазначеного типу відповідають російські фразеологічні звороти без демінутивів та аугментативів. Це зумовлено відмінностями у конотації, якої набувають зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі утворення на українському та російському мовному ґрунті, адже демінутиви та аугментативи як експресивні компоненти фразеологізмів несуть специфічну національно-культурну інформацію. У процесі мовлення слова із суфіксами суб’єктивної оцінки носії мови сприймають по-різному, що залежить і від культурних традицій, і від індивідуальних смаків людини. Не в усіх фразеологічних словниках відображене вживання в одній і тій самій ФО демінутивних чи аугментативних компонентів, що пов’язано із відмінностями у фіксації фразеологічних варіантів.
Для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, окрім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у фразеологізмах у широкому розумінні: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.
Фразеологічні одиниці з демінутивними компонентами можуть нести в собі як меліоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.
Дослідження семантики дериватів (компонентів ФО) із суфіксами демінутивності показало, що:
1) слова із семантикою демінутивності в складі ФО значно переважають за кількістю лексеми із аугментативним значенням;
2) слова із суфіксами демінутивності у фразеологізмах є виразниками як позитивної, так і негативної суб’єктивної оцінки. Наприклад, слова із суфіксами -к-, -ечк-, -очк-, -оньк-, -еньк- в одних фразеологізмах виражають схвалення, співчуття, доброзичливість, а в інших зневагу, осуд, виявляючи, таким чином, ставлення до осіб, явищ, предметів, їх оцінку;
3) деякі слова, емоційність яких зумовлена суфіксами суб’єктивної оцінки, набувають експресивності лише в контексті фразеологічних одиниць;
4) суфікси демінутивності надають стилістично нейтральним словам первинної, а стилістично маркованим словам вторинної (додаткової) експресивності різного ступеня;
5) найбільшою частотою у фразеологічних одиницях української мови відзначаються суфіксальні утворення з -к-, -ок-, -очк-, -еньк-, -очк-. Меншою продуктивністю відзначаються словотвірні типи із суфіксами -ечок, -ячк-, -ичк-, -ус-, -чик;
6) суфікси демінутивності найчастіше виступають у назвах тварин, рослин, частин тіла людини, предметів побуту.
Аналіз семантики дериватів (компонентів ФО) із суфіксами аугментативності свідчить про те, що:
w майже всім похідним надається відтінок згрубілості або знецінення;
w вони творяться від іменників усіх родів назв предметів, реальна величина яких буває змінною. Помітна тенденція приєднання таких суфіксів здебільшого до основ конкретної лексики (назв тварин, рослин, частин тіла людини тощо);
w відтінок згрубілості, презирства особливо виразний у тих випадках, коли суфікси, не змінюючи основного лексичного значення слова, змінюють його граматичний рід;
w збільшено-згрубілі суфікси, як і суфікси пестливості, надають стилістично нейтральним словам первинної, а стилістично маркованим словам вторинної (додаткової) почуттєво-оцінної експресивності;
w у дериватах (компонентах ФО) з аугментативною семантикою найбільшою частотністю відзначаються суфікси -як-(а), -юк-(а), -ищ-(е), -иськ-(о).
Структурно-граматичний аналіз ФО з ДК та АК показав, що названі одиниці відзначаються в українській мові різноманітністю формально-синтаксичної будови, що робить їх яскравими, розмаїтими, живими засобами стилістики. Основна маса ФО утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, що не перебувають між собою у синтаксичних зв’язках, простих двоскладних поширених та односкладних безособових речень. Менш продуктивними є моделі сурядних словосполучень, простих двоскладних непоширених та неповних речень. Формально-синтаксична структура допомагає в реалізації образної номінативної або комунікативної функції.
Аналіз будови ФО з ДК та АК показав, що названі одиниці відзначаються різноманітністю структурних моделей сполучень повнозначного і службового слів, словосполучень і речень, але не відрізняються від інших стійких зворотів будуються за тими самими структурними схемами. Найбільш поширені серед них дієслівні та адвербіальні фразеологізми, менша частка припадає на ад’єктивні та субстантивні звороти, зовсім рідко трапляються інтер’єктивні ФО.
ФО є невичерпним джерелом посилення емотивності та експресивності художнього мовлення. Мовна художня творчість двобічний процес. З одного боку загальновживана мова і конкретно її пласт загальномовна фразеологія є основою мовотворчості письменника. З іншого боку, талановитий майстер збагачує національну літературну мову оказіональними, індивідуально-авторськими елементами. Аналіз фразеологічного матеріалу дає підстави виділити два способи індивідуально-авторського вживання ФО з демінутивним та аугментативним компонентом у творах сучасної української прози: 1)у традиційній формі та значенні; 2) оказіонально змінених ФО. Функції ФО у художньому тексті зумовлюються лінгвістичними властивостями самої одиниці ізапрограмованою письменником ситуацією.
Компоненти із семантикою демінутивності в складі фразеологізмів значно переважають за кількістю лексеми із аугментативним значенням у художніх текстах М. Стельмаха, О.Гончара, Є. Гуцала, П. Загребельного та В.Шевчука. У творах О.Сизоненка та Г.Тютюнника фразеологічних зворотів з аугментативами не виявлено.
У художніх текстах ФО з ДК та АК використовуються в традиційній формі та значенні як готові стилістичні експресивні одиниці. Фразеологізми як семантичні складові функціонують у будь-яких реченнях (простих чи складних), і в будь-якій їх частині, відповідно можуть займати препозицію, інтерпозицію, постпозицію.
Художній текст передбачає вплив на емоційну сферу особистості читача через інформування його про нову реальність. Дослідження засвідчило, що авторські прийоми використання ФО з ДК та АК визначаються комунікативним завданням мовця. Трансформація ФО, що являє собою процес цілеспрямованої зміни структури і семантики традиційних стійких зворотів, явище дуже характерне для мови сучасної української художньої прози. Аналізовані фразеологізми з демінутивним та аугментативним компонентом у процесі трансформації зазнають змін як у структурі, так і в семантиці, що дає змогу виділити два основні типи трансформацій семантичні і структурно-семантичні. Трансформації структури і семантики ФО у сфері функціонування фразеологізмів демонструють реалізацію потенційних можливостей уживання цих лінгвістичних одиниць і не суперечать мовній нормі. Модифіковані фразеологізми допомагають читачеві глибше зрозуміти авторську оцінку відображуваної дійсності, сам задум письменника. Найчастіше трансформації здійснюються з метою контекстуальної конкретизації фразеологізму, посилення, деталізації значення ФО, евфемізації виразу, створення комічного ефекту. Здатність ФО до трансформації свідчить про можливість подвійного сприйняття фразеологічних утворень: фразеологічно цілісного значення ФО і потенційних лексичних значень її компонентів. Трансформація стійких зворотів це постійний пошук нових шляхів оновлення думки, це прагнення уникнути стирання образності, притаманної фразеологізмам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел

1. Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологизмов и отношении к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии. М., Л.: Наука, 1964. С. 213-217.
2. Авксентьев Л.Г. Фразеология языка прозаических произведений Михаила Стельмаха: Автореф. дис. канд. филол. наук / Харьковский гос. ун-т им. А.М.Горького. Харьков, 1969. 26 с.
3. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Харків: Вища школа, 1983. 137 с.
4. Агарева А.Г. Эмоционально-оценочные смыслы в тексте // Проблемы эмоционально-экспрессивного синтаксиса. Л.: Изд-во лгу, 1987. С.5-8.
5. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наукова думка, 1989. 136 с.
6. Айрапетян В. Русские толкования. М.: Языки русской культуры, 2000. 207 с.
7. Александрова С.П. Фразеологізми в загальнонародній мові та в художньому тексті // Мовознавство. 1993. № 6. С.70-74.
8. Алефиренко Н.Ф. Фраземообразующее взаимодействие языковых уровней (на материале украинского и русского языков): Автореф. дис. ... д-ра филол.наук: 10.02.02; 10.02.01. К., 1989. 39 с.
9. Алефиренко Н.Ф., Золотых Л.Г. Проблемы фразеологического значения и смысла: В аспекте межуровневого воздействия языковых единиц. Астрахань: Изд-во Астрахан. гос. пед. ун-та, 2000. 220с.
10. Алефіренко М.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема // Мовознавство. 1992. № 1. С. 21-26.
11. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Х.: Вища школа, 1987. 136 с.
12. Аляхновіч М. Характарыстычнасць у фразеалогіі: тэорыя і практыка (на матэрыяле диыялектнай фразеалогіі беларуска-ўкраінскага памежжа) // Український діалектологічний збірник: Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової / Упоряд., ред., передм. П.Ю. Гриценка. К.: Довіра, 1997. С. 81-85.
13. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. 208 с.
14. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высшая школа, 1991. 139 с.
15. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
16. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
17. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 608 с.
18. Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // Українська мова і література в школі. 1979. № 11. С.17-22.
19. Бабич Н.Д. Суфікси суб’єктивної оцінки в семантиці фразеологізмів. // Словотвірна та семантична структура української лексики. Львів, 1991. С.18-19.
20. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навч. посібник: У 2-х част. Чернівці: ЧДУ, 1970-1971.
21. Бабкин А.М. Лексикографическая разработка русской фразеологии. М., Л.: Наука, 1964. 78 с.
22. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 263 с.
23. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
24. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 171 с.
25. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.15. К., 1999. 32 с.
26. Бевзенко С.П. Актуальність вивчення української діалектної фразеології // Мовознавство. 1974. № 2. С. 15-19.
27. Білодід І.К. Мовна щедрість художника (Мовностилістичні засоби творів М.П. Стельмаха) // Українська мова і література в школі. 1972. № 5. C. 31.
28. Білодід І.К. Стилістичне використання засобів словотвору // Українська мова в школі. 1951. № 3. С. 24-31.
29. Білоноженко В.М. Питання тлумачення фразеологічних одиниць // Культура слова. К.: Наукова думка, 1984. Вип. 26. С. 90-93.
30. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 154 с.
31. Бойко В.Н. Фразеологические единицы с анималистическим компонентом в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1989. 22 с.
32. Бойко М.Ф. Мовна майстерність прози М. Стельмаха. К., 1960. 31с.
33. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні: Навч. посібник для студентів філол. спец. Ніжин: РВВ НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. 217 с.
34. Бойко Н.І., Обийкіна С.П. Експресивні дієприкметники в поемі І.Котляревського Енеїда” // Дивослово. 2000. № 5. С.14-17.
35. Бондаренко Д.В. Семантико-стилістичні функції суфіксальних утворень в українських народних прислів’ях і приказках // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1983. С. 197-200.
36. Бондарь А.И. Структура деминутивных образований в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ужгород. гос. ун-т. Ужгород, 1979. 22 с.
37. Вакуров В.М. Основы стилистики фразеологических единиц. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175 с.
38. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: Учебник для вузов. М.: Высшая школа, 1978. 439 с.
39. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105-113.
40. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
41. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
42. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
43. Виноградов В.В. О языке художественной прозы: Избранные труды. М.: Наука, 1980. 360 с.
44. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
45. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
46. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
47. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
48. Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Дис... канд. філол. наук (10.02.01) / Тернопільський держ. педагогічний ін-т. Тернопіль, 1996. 177с.
49. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка: (В аспекте теории отражения): Учебное пособие по спецкурсу для филологов. Пермь: Пермский ГПИ, 1974. 269 с.
50. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка: Пособие по курсу общего языкознания. М.: Высшая школа, 1974. 175 с.
51. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1983. 139 с.
52. Гамзюк М.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний ун-т. К., 2001. 31 с.
53. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
54. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 . К., 2000. 16 с.
55. Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной украинской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. / Ин-т языковедения им. А.А. Потебни АН УССР. К., 1982. 24 с.
56. Гнатюк І.С. Явище подвійної актуалізації фразеологізму // Мовознавство. 1981. № 1. С.75-78.
57. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике) // Вопросы языкознания. 1985. № 2. С. 71-79.
58. Голуб И.Б. Стилистика современного русского языка. М.: Высшая школа, 1986. 203 с.
59. Голубева А.В. Стилистические особенности употребления суффиксов субъективной оценки в древнерусском литературном языке // Русское сравнительное и сопоставительное словообразование: Материалы III научной конференции по теории и истории русского словообразования. Казань: Изд-во Казан ун-та, 1986. С.28-32.
60. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень: Посібник для вчителів. К.: Радянська школа, 1984. 128 с.
61. Григораш А.М. Письменник і фразеологізм // Культура слова. К.: Наукова думка, 1980. Вип. 18. С. 78-96.
62. Григораш А.М. Розширення складу фразеологічних одиниць як засіб творчого використання сталих словосполучень // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць. К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 1998. С. 60-64.
63. Григораш А.М. Структурный и семантико-стилистический анализ глагольной фразеологии русского языка (в сопоставлении с украинским): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1984. 22 с.
64. Григораш А.М. Фразеология и стиль. К.: Вища школа, 1991. 139с.
65. Грица Т.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Автореф. дис. ... канд. філол. наук (10.02.01) / Харківський держ. ун-т. Х., 1996. 17 с.
66. Гриценко П.Ю. Уроки майстра (З творчої лабораторії М.Стельмаха) // Українська мова і література в школі. 1982. №11. С. 55-59.
67. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1992. 23 с.
68. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1992. 159 с.
69. Демский М.Т. Глагольная фразеология в современном украинском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Львов, 1970. 23 с.
70. Демський М. Суть фраземи, її ономасіологічні функції й особливості номінації // Записки НТШ. Т. ССХХІV. Праці філологічної секції. Львів, 1992. С. 240-265.
71. Демський М. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта, 1994. 62 с.
72. Демський М.Т. Граматичні особливості української дієслівної фразеології // Мовознавство. 1984. № 2. С. 24-32.
73. Демський М.Т. Українська ад’єктивна фраземіка // Мовознавство. 1982. № 1. С. 26-32.
74. Диброва Е.И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1979. 192 с.
75. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. К., 1982. 170 с.
76. Добровольский Д.О. Образная составляющая в семантике идиом // Вопросы языкознания. 1996. № 1. С. 71-93.
77. Добрыднева Е.А. Коммуникативно-прагматическая парадигма русской фразеологии. Волгоград: Перемена, 2000. 224 с.
78. Дяченко Л.М. Функціонально-семантична характеристика безеквівалентної та фонової лексики сучасної української літературної мови: Автореф. дис... канд. філол. наук (10.02.01) / НАН України; Інститут української мови. К., 1997. 18 с.
79. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. 2-е изд., доп. и перераб. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 519 с.
80. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. К.: Довіра, 1999. 431 с.
81. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. № 2-3. С.25-36.
82. Єрмоленко С.Я. Творчість Олеся Гончара і мовно-естетична культура сучасника // Дивослово. 1998. № 7. С. 11-13.
83. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. К.: Либідь, 2001. 222с.
84. Жаркова Л.П. Емоційно-оцінна лексика сучасної української мови (загальні назви осіб): Дис. канд. філол. наук. К., 1969. 366 с.
85. Жуков В.П. Русская фразеология: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
86. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 100 с.
87. Журавель Н.В. Реалізація експресивних властивостей омонімічних утворень // Мовознавство. 1981. № 5. С.70-75.
88. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
89. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Л.: Вища школа, 1983. 175 с.
90. Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук (10.02.01) / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 20 с.
91. Ивашко Л.А. Очерки русской диалектной фразеологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. 111 с.
92. Іваненко С.М., Карпусь А.К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту. К.: Київ. держ. лігв. інститут, 1998. 175 с.
93. Івасишина Т.А. Синонімія словотворчих афіксів: Автореф. дис. ... канд. філол. наук (10.02.01) / НАН України; Інститут української мови. К., 1999. 19 с.
94. Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків: Око, 1996. 158 с.
95. Історія української мови. Лексика і фразеологія / Винник В.О., ГоробецьВ.Й., Карпова В.Л. та ін. К.: Наукова думка, 1983. 743с.
96. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема української мови: будова та реалізація. К., 1999. 297 с.
97. Киселева Л.А. Конструкции со сравнительными союзами в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. Л., 1956. 19 с.
98. Клаус Г. Сила слова. Гносеологический и прагматический анализ языка. М, 1967.
99. Ковалев В.П. Языковые выразительные средства русской художественной прозы. К.: Вища школа, 1981. 184 с.
100. Ковалева Л.В. Опыт функционально-экспрессивной стилистической типологии фразеологизмов русского языка (в сопоставлении с немецким): Автореф. дис. канд. филол. наук. Воронеж, 1979.
101. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. 348 с.
102. Козловська Л.С. Мовотворчість М. Стельмаха в контексті української народнопісенності: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1994. 160 с.
103. Колесник Г.М. У творчій майстерні О. Гончара // Культура слова. К.: Наукова думка, 1977. Вип. 12. С. 20-29.
104. Коломиец Л.И. Фразеология украинского языка второй половины XVІ первой половины XVІІ веков (генезис и стилистическое использование): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1978. 48 с.
105. Кононенко В.І. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство. 1991. № 6. С. 30-36.
106. Кононенко В.І. Українська народна фраземіка: трансформації образу // Мовознавство. 1993. № 5. С. 21-27.
107. Конопленко Е.Г. Адвербиальные фразеологические единицы современного украинского языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1985. 20 с.
108. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: засоби вираження категорії оцінки в українській та російській мовах: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01. Х., 2001. 32 с.
109. Кузь Г.Т. Вигукові фразеологізми в українській мові: етнолінгвістичний та функціональний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2000. 16 с.
110. Кунин А.В. Английская фразеология: Теоретический курс. М.: Высшая школа, 1970. 344 с.
111. Куцик О.А. Слова-символи як образно-смисловий центр формування фразеологізмів (на матеріалі української та російської мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук (10.02.01; 10.02.02) / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1997. 22 с.
112. Кучеренко І.К. Фразеологізм як об’єкт синтаксису // Українське мовознавство. 1982. №10. С. 9-15.
113. Левченко О.П. Безеквівалентна російська і українська фразеологія: Автореф. дис. ... канд. філол. наук (10.02.01; 10.02.02) / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1995. 23 с.
114. Левченко О.П. Безеквівалентна українська і російська фразеологія: Дис. канд. філол. наук. К., 1995. 212 с.
115. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. 685 с.