ФРАЗЕОСЕМАНТИЧНА ГРУПА З КОМПОНЕНТОМ „ХАТА” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

На правах рукопису

ЛЕБЕДЕНКО Юлія Миколаївна

УДК 811.161.2’373.7

ФРАЗЕОСЕМАНТИЧНА ГРУПА З КОМПОНЕНТОМ „ХАТА”
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доц. Тимченко І.В.,
кандидат філологічних наук,
доцент

Харків 2006

ЗМІСТ
ВСТУП.................4
РОЗДІЛ І. Дослідження української фразеології на сучасному етапі
розвитку лінгвістики.................11
1.1. Фразеологічні дослідження к. ХХ поч. ХХІ ст...............11
1.2. Об’єкт дослідження фразеології..................17
1.2.1. Визначенняфразеологізмувсучасній лінгвістиці.............17
1.2.2. Питанняширокого”івузького”розуміння фразеології...............20
1.3. Структурно-семантичнийаспектвивчення фразеології..........39
1.4. Проблемаідеографічногоаналізуфразеологічногоскладу
мови..............................................................................................................45
1.5. Когнітивно-ономасіологічнийпідхіддоаналізу фразеології...53
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ................................................................................67
РОЗДІЛІІ.Структурно-семантичнийаналізфразеосемантичноїгрупиз компонентом хата.................................................................................................68
2.1. ФО з компонентом хата, що характеризують людину................72
2.2.ФОзкомпонентомхата,щохарактеризуютьхатуяк приміщення ...............................................................................................119
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ.............................................................................133
РОЗДІЛІІІ.Фразеосемантичнагрупазкомпонентомхатаякелемент етнокультури українців.......................136
3.1.Історико-етимологічнийаспектдослідженнясинонімічногоряду
лексемна означення житла..................................................................136
3.2.Фразеосемантичнагрупазкомпонентомхатаякскладова побутоцентризму.......................................................................................146
3.3.Хата як етнокультурна домінанта українців...............152
3.4.Концепт хата в українській фразеології.....................158
3.4.1.Концепт хата в культурно-національному
контексті..........................................................................................158
3.4.2.Концепт хата в концептуальній та мовній картинах світу..................................162
3.4.3.Аналіз результатів психолінгвістичного експерименту при визначенні концепту хата.........................166
3.5.Роль міфології у формуванні фразеосемантичної групи з компонентом хата .......................................172
3.5.1.Семантичне навантаження вербальних оберегів із компонентом хата..........................................................................172
3.5.2.Евфемістичні вербальні заклинання з компонентом хата..................183
ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ ...........................186
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................194
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................199
CПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................218

ВСТУП
Фразеологія один із тих розділів мовознавства, який віддавна привертає увагу дослідників, і який містить найбільше суперечливих поглядів на окремі її аспекти, починаючи з визначення обсягу, структури фразеологічних одиниць тощо. Фразеологія невичерпне, багатоаспектне і складне явище, чим зумовлене існування різних напрямів у її дослідженні.
За майже півтора сторіччя дослідження фразеології відповідно до розвитку лінгвістики й різних її галузей, змінювались і напрямки її дослідження.
Біля джерел вивчення фразеології стояли такі вчені, як Ш.Баллі, Л.А.Булаховський, В.В.Виноградов, Б.О.Ларін, С.І.Ожегов, О.О.Потебня, І.І.Срезневський, П.Ф.Фортунатов, О.О.Шахматов і ряд інших мовознавців. Із посиленням уваги до фразеології як окремого розділу мовознавства значний внесок у розробку теоретичних питань цього розділу зробили такі дослідники: В.Л.Архангельський, О.С.Ахманова, О.М.Бабкін, І.К.Білодід, П.Й.Горецький, В.П.Жуков, О.І.Молотков, П.П.Плющ, Л.І.Ройзензон, Л.Г.Скрипник, І.Г.Чередниченко, М.М.Шанський та багато інших. У роботах цих та інших мовознавців досліджується питання про сутність фразеології, її обсяг і місце в мові, про співвідношення семантики слова і фразеологічної одиниці (ФО), словосполучення і ФО, подаються різні типи класифікацій фразеологізмів. Керуючись розробленими ними принципами аналізу фразеологічних одиниць, надалі фразеологія як наука розвивалась у різних аспектах, унаслідок чого ми маємо сьогодні з цього розділу мовознавства багату літературу. Їхні праці визначили основні, найближчі на той час завдання фразеології.
Механізму становлення ФО присвячують свої дослідження Н.Д.Бабич, Ю.О.Гвоздарьов, М.Т.Демський, О.М.Масюкевич, Н.А.Москаленко, Г.М.Мукан, В.М.Телія та ін.
У сучасному українському та східнослов’янському мовознавстві все частіше привертає увагу проблема семантики фразеологічних одиниць. Дослідження вказаної проблеми велись у декількох напрямах: одні вчені приділяли особливу увагу виявленню лексико-синтаксичних відмінностей фразеологічних одиниць від вільних сполучень слів (Р.С.Гінзбург, Н.М.Кирилова, О.І.Молотков, В.М.Нікітін, М.М.Шанський та ін.), інші дослідники відмінностям значень фразем як номінативних одиниць мови від значень слів (Ю.Ю.Аваліані, В.Л.Архангельський, В.П.Жуков, О.В.Кунін, Л.М. Пелепейченко та ін.). Поступово від опису власне лінгвістичних особливостей значення вчені перейшли до встановлення зв’язків між лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами, передусім до вивчення ролі антропоцентричного фактору і форм його вияву в семантиці й мові взагалі та в системі фразеології зокрема. Дія антропоцентричного фактору пов’язана з дослідженням впливу на мову культурно-національних факторів: ґендерних проблем, етнічних стереотипів, символів, еталонів, міфологем („міфологеми елементи давніх міфологічних уявлень, сюжетні мотиви ритуальних дійств” [29, 250]) тощо. Деякі аспекти цих проблем досліджувались у роботах А.М.Емірової, В.І.Кононенка, В.А.Маслової, Ю.Ф.Прадіда, В.М.Телії, Т.З.Черданцевої та інших учених. Таким чином, були здійснені спроби дослідження значень фразеологічних одиниць певних фразеосемантичних груп (ФСГ). Прогалиною стали ФО з компонентом хата, які не були об’єктом спеціального системного дослідження в українській лінгвістиці. Вибір фразеологічного шару з компонентом хата зумовлений продуктивністю таких фразеологізмів, високою частотністю їх функціонування в художньому і розмовному мовленні, семантичною і структурно-граматичною різноманітністю, значним конотативним потенціалом. Фразеологізми з компонентом хата є особливо цікавими також у площині етнокультури, мовної та концептуальної картин світу. Не менш важливим є питання про зв’язок таких ФО з культурою етносу взагалі та людським фактором” зокрема. Фактичний матеріал є досить неоднорідний як у генетичному та семантичному, так і в семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах. Але саме структурно-семантичний та етнокультурний аспекти дослідження фразеосемантичної групи з компонентом хата привернули нашу увагу й стали предметом даної розвідки. Наявність у формальній структурі компонента хата дає змогу об’єднати їх у єдину мікросистему фразеосемантичну групу. При дослідженні ФСГ з компонентом хата розв’язується ряд питань, відповіді на які допоможуть поглибити наші знання про фразеологічні одиниці з цим компонентом, специфіку їх семантики, структури, про взаємодію лексичної і фразеологічної систем української мови в цілому. Важливість указаної проблеми для розробки інших питань фразеології, її відповідність напрямам сучасних лінгвістичних досліджень, відсутність опису фразеологізмів з компонентом хата свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С. Сковороди Закономірності розвитку й функціонування української мови”, що координується Інститутом української мови НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради професорів Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, протокол №2 від 29квітня 2005 р., а також на засіданні бюро Наукової ради „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту української мови НАН України, протокол №3 від 16 червня 2005 року).
Ступінь вивчення фразеології дозволив виділити проблеми, досить детально описані в лінгвістиці (результати їх аналізу розглядаються як база для формування наукової концепції дисертації), і питання, які потребують дослідження.
Питання про семантичну структуру одиниць різних знакових рівнів мови завжди було об’єктом уваги лінгвістів. Особлива активність дослідження в цьому напрямку відзначається останніми десятиліттями. Одним із найважливіших питань лінгвістики було і залишається питання про механізм взаємодії форми і змісту мовних одиниць. Найширші можливості для пізнання механізму взаємодії форми і змісту мовних одиниць дає конкретна мова, яка є інтегрованою сутністю всіх безпосередньо і опосередковано фіксованих актів мовлення.
Наше дослідження присвячене одному з аспектів названої проблеми аналізу механізму взаємодії форми і змісту компонентів у семантиці фразеологізмів.
В останні роки перед мовознавцями стоїть така проблема: яким чином мотивується фразеологічне значення взагалі, та, зокрема, в окремих групах фразеологічних одиниць? Тому нас цікавить питання про семантичну модифікацію слів-компонентів у складі фразеологізму.
У ряді робіт мовознавці розглядають окремі групи ФО: з компонентами голова”, вухо”, ніс” та іншими компонентами-соматизмами [261; 262; 263], піч” [273; 276], душа” [158], з компонентом на позначення простору і часу [232; 233], з компонентом-назвою людини [292] та ін. Фразеологізми з компонентом хата теж заслуговують на увагу, адже вони становлять значну частину фразеологічного фонду української мови і більшість із них активно використовується в живому мовленні та художній прозі. У лінгвістиці до цього часу не досліджувалася семантика та структура таких фразеологізмів і способи подання в них культурологічної інформації. Недостатньо вивчене питання про місце фразеологізмів з культурно-національним компонентом у мовній картині світу і про рівень відображення ними мовної дійсності. З урахуванням викладеного формулювались мета і завдання дисертації.
Мета дослідження виявити структурно-семантичні та етнокультурні особливості фразеологізмів із компонетом хата в українській мові та визначити їх місце в мовній картині світу.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі конкретні завдання:
1. Визначити корпус фразеологізмів із компонентом хата в українській мові.
2. Здійснити комплексний аналіз ФО з компонентом хата з погляду їх семантичних і структурних характеристик.
3. З’ясувати роль компонента хата та його перетворення у формуванні фразеологічного значення.
4. Здійснити когнітивно-ономасіологічний аналіз фразеосемантичної групи з компонентом хата.
5. Виявити способи відображення етнокультурної інформації у семантиці обраних для аналізу одиниць фразеологічного фонду української мови.
Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці з компонентом хата, вживані в українській мові.
Предметом дослідження стали структурно-семантичні та етнокультурні особливості ФО з компонентом хата.
Матеріалом для дисертаційного дослідження послужили фразеологізми з компонентом хата, дібрані з українських репрезентативних лексикографічних джерел, із картотеки Інституту української мови НАН України, текстів різностильової приналежності та діалектного матеріалу, а також результати експериментального опитування інформантів. Картотека налічує близько 450 ФО.
Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу пов’язаний із специфікою об’єкта дослідження і конкретними завданнями. На першому етапі добору матеріалу із лексикографічних джерел методом суцільної вибірки були дібрані фразеологізми з компонентом хата. На семантичному та культурологічному рівнях дослідження використовувалися дані контролюючого психолінгвістичного експерименту, застосовувалися елементи лінгвокультурологічного аналізу, що сприяло розкриттю внутрішньої форми досліджуваних ФО. На основі аналізу прикладів із картотеки дисертанта за допомогою суто семантичного (віртуального), семантико-прагматичного (актуального), синтактико-семантичного методів встановлена семантика фразеологізмів з компонентом хата. На всіх етапах дослідження матеріалу застосовувалися прийоми семно-компонентного аналізу та синтезу, дистрибутивного й опозитивного аналізу, метод психолінгвістичного спостереження та опису, компаративний, трансформаційний, квантитативний методи.
Методологічною основою дослідження є філософське положення про мову як суспільне явище, що постійно змінюється, про взаємозв’язки мови і мислення, загального і часткового.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому вперше проведено комплексний аналіз фразеологізмів із компонентом хата в сучасній українській мові з погляду семантики, структури, етнокультури, що зумовлено тенденцією сучасної лінгвістики до всебічного вивчення окремих груп ФО української мови. У дослідженні вперше з’ясовано концептуальну основу та етнокультурне значення компонента хата у формуванні семантики фразеологічних одиниць, виділено семантичні групи ФО з названим компонентом. Результати проведеного багатоаспектного аналізу таких фразеологізмів дають цілісне уявлення про специфіку досліджуваного корпусу стійких зворотів порівняно з іншими ФО.
Теоретичне значення дисертації виявляється в тому, що на основі багатоаспектного аналізу фразеологізмів з компонентом хата зроблено ряд нових теоретично важливих висновків, що є значними для подальшого опрацювання загальних та окремих проблем фразеології, культурології, етнолінгвістики. Матеріал для розв’язання проблеми стуктурно-семантичної систематизації обраного для дослідження шару фразеологічного фонду мови виявив нові тенденції в розвитку української фразеології. Проведене дослідження дозволило глибше зрозуміти культурологічні особливості фразеологічних зворотів.
Практична цінність роботи визначається тим, що отримані результати дослідження знайдуть застосування у лексикографічній практиці (при вдосконаленні лексикографічних описів та створенні навчальних словників нових типів), при викладанні фразеології, стилістики, культурології; при підготовці навчальних посібників для студентів філологічних факультетів та учнів середньої школи; фактичний матеріал може бути використаний при розробці спецкурсів із фразеології, при написанні курсових та дипломних робіт тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації викладалися в доповідях на наукових семінарах аспірантів, на засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, на ІІІМіжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (м.Черкаси, 7 10 квітня 2003р.), на ХІІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (м.Київ, 23 27 червня 2003р.), на Міжнародній науковій конференції Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ ст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету” (м.Харків, 1 3 жовтня 2003р.), на науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф.Квітки-Основ’яненка Г.Ф.Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ ХХІ століть” (м.Харків, 27 28 листопада 2003р.), на Міжнародній науковій конференції Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (м.Луганськ, 19 20 жовтня 2004р.), на ІІМіжнародній науковій конференції Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (м.Дніпропетровськ, 14 15 квітня 2005р.), на ІVМіжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (м.Черкаси, 20 21 травня 2005р.), на Міжнародній науковій конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (м.Луганськ, 23 24 вересня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (м.Харків, 29 листопада 1 грудня 2005 р.).

Матеріали дисертації висвітлено в 12 публікаціях, 10 з яких уміщено в провідних наукових фахових виданнях.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сучасна лінгвістична наука активно проводить дослідження фразеології: її структури, семантики, функціонування, джерел походження, визначення місця ФО у МКС та ККС тощо. Регулярні дослідження вчених, на жаль, не охоплюють усіх проблем. На сьогоднішній день актуальними є такі аспекти дослідження фразеології, як структурно-семантичний, ідеографічний, когнітивно-ономасіологічний, історико-етимологічний та функціональний. Одним із нерозв’язаних завдань є аналіз та інтерпре­та­ція фразеологізмів з компонентом хата, які складають численну, активно функціонуючу групу окрему підсистему загального корпусу української фразеології. У роботі ми спробували дослідити особливості фразеосемантичої групи з компонентом хата у МКС українського етносу, проаналізувати семантичну структуру таких ФО, їх етнокультурне тло.
Досліджувані ФО охоплюють широке поле позначуваних реалій матеріального й духовного життя, характеризуються неоднорідністю структурно-семантичної будови, сфер уживання тощо. ФО даної групи зазнали семантико-структурних еволюційних видозмін, але залишили у семантичній структурі етнокультурний стрижень, який ґрунтується на первісно заданих концептах. Слово хата вживається на всьому слов’янському мовному просторі, але його концептуальна основа має значні відмінності.
Семантична будова ФСГ із зазначеним компонентом визначається складною структурою. Взаємозв’язок і сполучуваність сем у таких ФО характеризується переважно неоднорідністю, дифузністю і частковою зміною їх локалізації. Ця особливість семантичної структури дала привід до визначення таких типів організації фразеологізмів, як семантична сітка та семантичний ланцюг. Структура семантичної сітки характиризується дифузністю, зміною локалізації сем у складі ФО, а структура ланцюга будується за законами семантичної ієрархії, послідовного зв’язку сем. Кожна ФО має власну внутрішню форму імпліковану в зовнішню оболонку фразеологізму. Внутрішня форма ФО з компонентом хата сягає культурно-національних глибин українського народного світогляду. Внутрішня форма членів досліджуваної групи ФО будується переважно на різних видах тропів: метафора (пекти на хату, хата ходором ходить), порівняння (ходить, як слон по хаті; у хаті, як у раю) і т.д. Джерелом досліджуваних ФО є українська міфологія (легенди та перекази про житло, господарські будівлі), звички й звичаї (будувати хату, білити хату, вимітати сміття з хати і т.д.), формули етикету (вітатися, заходячи у хату; запрошувати до хати і т.ін.), шаблонні вербалізовані оберегові формули (промовляння під час закладин хати, входин тощо), усталені фрази з народного фольклору (з пісень, анекдотів і т. д.) та ін.
У фразеосемантичній групі з компонентом хата в українській мові репрезентовані найрізноманітніші сфери буття народу: особливості суспільних взаємин (пусти сусіда в хату та й сам з хати вбирайсь; за людьми й хата не згорить і т.д.), виробничої діяльності і побуту (без господаря і двір плаче, а без господині хата; пословиця ведеться, а хата віником мететься), морально-етичного кодексу (не будуй хати, а радше вигодуй сироту; хто в луг, хто в плуг, а хто до куми в хату) і родинних стосунків (у брата не своя хата; яка хата, такий тин, який батько, такий син), інтелектуальні здібності (не всі у вашій хаті; дурний і хату спалить так вогневі рад), фізичні властивості, або стан здоров’я (такий слабий, що хати не може перейти; кашель хвороба не лиха, та хата не втиха), у ній знайшли відображення своєрідність кліматичних умов (такий мороз, що й пса не вигнав би з хати; не можна носа виткнути з хати) тощо.
Зазначені сфери стали підґрунтям для виділення двох семантичних блоків, об’єднаних спільними інтегральними семами „людина” і „хата”. Кожен із цих блоків включає ФСПГ, які мають подальшу диференціацію, що зумовлюється семантичною неоднорідністю структури ФО з компонентом хата. Отже, ФО з компонентом хата становить таку ієрархічно побудовану структуру:

ФСГ
Семантичний блок Семантичний блок

ФСПГ ФСПГ ФСПГ ФСПГ ФСПГ ФСПГ
ФСР ФСР ФСР ФСР ФСР ФСР ФСР ФСР
ФСМГ ФСМГ ФСМГ ФСМГ ФСМГ ФСМГ ФСМГ
ВСГ ВСГ ВСГ ВСГ ВСГ ВСГ
ВСР ВСР ВСР ВСР ВСР ВСР ВСР
Така структура блоків ґрунтується на наявності спільної інтегральної семи у кожній ланці. Поділ ФО на семантичні блоки, підгрупи, ряди тощо зумовлений впливом власне лінгвальних (семантичні фактори: асоціативне поле, переносне значення слова, інтегральна (або сигнальна) сема, синтез усіх зазначених факторів) та екстралінгвальних факторів (етнокультурні фактори, символічність, гендерні фактори, суспільно зумовлені фактори) складових мовної та концептуальної картини світу. Семно-компонентний аналіз, який базується на дослідженні зазначених факторів, допомагає виявити шлях мотивації внутрішньої форми до цілісного значення ФО. Інтегральною семою всього досліджуваного фразеологічного шару є сема „хата”, та комбінація нерозривно пов’язаних сем „людина + хата”, де визначити інтегральну сему практично неможливо.
Блок фразеологізмів з компонентом хата, що охоплює ФСПГ (і т.д.) із комбінованою семою „людина + хата” (понад 300 ФО) характеризує мешканців хати найчисленнішими з них є „якості та здібності” (через хату перехилиться і моркву вирве „гнучка, висока людина”; на льоду дурний хату ставить про відсутність розумових здібностей), „родинні стосунки” (теща в хату нема ладу негативні стосунки зятя і тещі, син полатайхата, а дочка обдерихата позитивне ставлення до сина і негативне до дочки), „психологічний клімат” (у хаті пеклом пахне напружений психологічний клімат; у хаті, як у раю позитивний психологічний клімат), „ставлення до хати” (хата чужая, як свекруха лихая; чужу хату топить свої очі сліпить важливість мати власне житло) тощо. Ці ФСПГ включають елементи МКС та ККС, що відзначаються зверненням до архіконцепту людина. Ознаки хати співвідносяться з ознаками людини, проходячи шлях метонімічного перенесення „ціле (хата) частина цілого (мешканці хати)”, переінтеграції та актуалізації сем.
Блок фразеологізмів, що характеризують хату як будову складають менший за обсягом шар ФО (понад 80 ФО). Інтегральною смислооб’єднуючою семою даного блоку є сема „хата”, яка також пов’язана із семою „людина”, бо, зрозуміло, сфера побуту не може існувати відірвано від людини. Зовнішня та внутрішня характеристика хати, наявність хатнього начиння тощо залежить від її господаря (ставлення до праці, акуратність, матеріальне становище, емоційний настрій тощо). Така ситуація дозволяє твердити про побутоцентризм як складову антропоморфізму в складі фразеології.
І, нарешті, ФСГ з компонентом хата включає ряд невеликих за кількістю (30 ФО), але значущих за семантикою ФСПГ (чи окремих ФО), мотивуючою семою яких є труна/домовина”, „померти”, „поховальний обряд”, тюрма, в’язниця”, „кількість”, „інтенсивність дії”, „напрямок”, „непотрібні речі”, „різниця”, тривалість дії”, „інститут керівництва”, „погодні умови”.
Склад фразеологічних утворень з компонентом хата характеризується наявністю ідіом, або власне ФО, прислів’їв, приказок, примовок, сталих формул етикету, сталих народних порівнянь, тавтологічних сполучень. Пареміологічний фонд досліджуваних ФО значно переважає над ідіомами та іншими типами ФО, причиною цього є те, що паремії є своєрідним розгортанням семантичних кодів, які є тлом ідіоматичного вислову, зрозумілим не тільки в певній ситуації, а й поза нею. Вони виражають не тільки констатацію фактів та об’єктивне чи суб’єктивне ставлення, а й певне фактично підкріплене судження.
Для фразеосемантичної групи з компонентом хата характерним є явище варіантності. На нашу думку, варіант повноправний елемент мовлення, який ми розглядаємо як окрему мовленнєву одиницю, бо не завжди можна визначити його семантичну межу. Лексична варіативність ФО з досліджуваним компонентом виникає в результаті заміни одного з компонентів синонімічним, що має експресивне забарвлення, інколи діалектним, або несинонімічним, що також забарвлене, видозмінює семантику. Наприклад: заблукати (заблудитися) межи хатою і коморою синонімічний варіант. Геть із хати, не руш меї (моєї) жінки що одкажеш на такі дотинки? Хай (най) того не бажиться, що хати не держиться фонетико-діалектний варіант. Мир хатам (халупам) війна палацам стилістичний варіант з негативним забарвленням. Граматичну варіантність характеризують такі одиниці: нема на кого (ні на кого, не маю на кого) лишити хату структурно-граматичний варіант; як Бог дасть: тато хату продасть, псів накупить (закупить) ніхто до хати не приступить; вертатися (повертатися) до хати словотворчі варіанти. ФО хата скраю ← моя хата скраю ← моя хата скраю, я нічого не знаю (перша і друга ФО виражені словосполученням, а третя реченням); яке дерево такий клин ← яке дерево такий клин, яка хата такий тин (перша ФО складна синтаксична конструкція з двома предикативними центрами, друга з чотирма) становлять структурно-синтаксичні варіанти. Скорочення компонентного складу фразеологізмів відбувається лише за умов їх широкого побутування в мові, увиразнює їх семантику, приводить до появи імпліцитних сем у значеннєвій структурі ФО.
Досліджувані фразеологічні одиниці відображають специфіку словотворчості українського етносу, стереотипи культурно-національного світобачення.
Етнокультурний аналіз ФО з компонентом хата виявляє взаємозв’язок побутового та антропоцентричного факторів і форм його виявлення в семантиці зазначених фразеологічних одиниць.
Як зазначалося, ФО досліджуваної групи охоплюють майже всі сфери життя, у чому виявляються етнокультурні особливості мовної картини світу українського народу, його концептуальні підвалини. Семно-компонентний аналіз дозволив нам визначити структуру концепту хата в мовній та концептуальній свідомості українців.
Методом психолінгвістичного експерименту досліджено концептуальні основи сприймання слова хата, як компонента фразеологізмів, мешканцями м.Харкова. Важливим результатом експерименту стало визначення відмінностей у сприйманні слова хата старшим (40-50 років) та молодшим (12-30 років) поколіннями. Відмінності полягають у тому, що старше покоління сприймає хату як традиційне українське селянське житло з мінімумом зручностей і з максимумом етнокультурних особливостей (рушники, образи, половики, глечики, тин тощо), а молодше покоління сприймає це слово не просто як українське селянське житло, а й як власне сучасне житло (наявність побутової техніки, зручностей тощо). Можливо, появу таких нестандартних реакцій молодшого покоління спричинює вживання слова хата як сленгового, навіть, жарґонного (піти на хату, блатхата і т.д.).
На противагу жителям міста, мешканці сільської місцевості досі використовують обрядові дії (при входинах пускати поперед людини тварину (кішку або півня)), вживають оберегові замовляння, примовки під час певних життєвих циклів (побудова хати, входини тощо). Підґрунтям обрядових дій українського селянина є міфологічна свідомість, що полягає у синтезі релігійних догм язичництва і християнства. Елементом язичництва залишається культ тварини (напр., жертвоприношення сприяло оберіганню життя людини), хати (священного оберегового місця). Розвиток християнства спричинював появу інших традицій, наприклад: наявність у хаті образів (ікон), невикористання лайливих слів забезпечувало присутність в оселі божественного начала, Святого Духу, який охороняв хату та її мешканців. Цю традицію характеризують такі ФО: не при хаті згадувати; хоч образи з хати винось; Дух Свят при нашій хаті! і т.ін.
Міфологія закладає перші підвалини моральних переконань народу, виражаючи у надприродних істотах, в богах не лише релігійні, але й моральні ідеали добра і зла. Тому фразеологія як обов’язкова складова етнокультури будується шляхом сходження від народної свідомості до морального вдосконалення. Старовинні звичаї та прикмети поступово виходять з ужитку, але їх елементи зберігаються у народній мові, передусім, у фразеології. Із приходом християнства відбувалося змішування предметів поклоніння, молитви перемежовувалися з „нашептами”, „примовками”, елементами чародійства (Засвічу свічку, піду по запічку, ладану шукати, обкурити хату!), відбувалася заміна давніх язичницьких свят християнськими (Покров! Натопи хату без дров!).
Таким чином, етнокультурне тло фразеології формувалося на засадах релігійного дуалізму та побутового світосприймання.
Отже, дослідження довело, що фразеологізми з компонентом хата посідають почесне місце серед ФО української мови. Вони пов’язуються з усіма сферами людського існування, передусім характеризують людину та її побут, створюючи єдину концептосферу побут як складова людського існування. Фразеологізми з компонетом хата різні за структурою, семантичними покажчиками, експресивним навантаженням та сферою вживання. Проведене дослідження окремого фразеологічного шару є частиною загального опису фразеологічної системи української мови, окрема увага приділена концептові хата базовому етнокультурному концепту фрагментові мовної картини світу.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АфанасьевА.Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. М., 1865 1869. Т. 1 3.
2. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 607 с.
3. БатюкН.О. Фразеологічний словник. На допомогу вчителеві. К.: Рад. школа, 1966. 235 с.
4. Білецький-НосенкоП.П. Словник української мови / Підг. до вид. В.В.Німчук. К.: Наукова думка, 1966. 423 с.
5. БирихА.К., МокиенкоВ.М., СтепановаЛ.И. Словарь русской фразеологии: Историко-этимологический справочник. СПб.: Фолио- Пресс, 1998. 704с.
6. БутенкоН.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Наук. ред. А.Є.Супрун. Львів: Вища шк. Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 328 с.
7. ВархолН., ІвченкоА. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. Братислава: Словацьке педагогічне видавництво, 1990. 259с.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003.
9. ВетуховА.В. Изъ этнографическихъ материаловъ по Харьковской губернии. Харьковъ: Печатное дЂло, 1905. 8 с.
10. ВирганІ.О., ПилинськаМ.М. Російсько-український словник сталих виразів. Х.: Прапор, 2000. 864 с.
11. Вік живи, вік учись. Українська народна мудрість / Упоряд. І.П.Березовський. К.: Рад. школа, 1961 342 с.
12. ВоропайО. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 591 с.
13. Галицько-руські народні приповідки / Зібрав, упоряд. і пояснив др. Іван Франко: В 3 т., 6 вип. / Етнографічний збірник. Львів, 1901. Т. 10; 1905. Т. 16; 1907. Т. 23; 1908. Т. 24; 1909. Т. 27; 1910. Т. 28.
14. ГрінченкоБ.Д. Словарь української мови: В 4 т. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. Т. 1-4.
15. ДальВ.И. Пословицы русского народа. М.: Гослитиздат, 1957. 991 с.
16. ДеркачП.М. Короткий словник синонімів української мови. Львів Краків Париж.: Просвіта, 1993. 208с.
17. ДоброльожаГ.М. Красне слово як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. Житомир: Волинь, 2003. 160 с.
18. ДовженкоО.П. Твори: в 5-ти томах. Т. 5. К.: Дніпро, 1985. 359 с.
19. Етимологічний словник української мови: В 7-т. / Голов. ред. О.С.Мельничук К.: Наукова думка, 1982-1989. Т. 1-3.
20. Жива скарбниця: Посібник з народознавства. Автор-упорядник ТрубіцинаВ.Д. / За заг. ред. проф. А.П.Загнітка. Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 2000. С. 119-125.
21. ЖуковВ.П. Словарь русских пословиц и поговорок. 2-е изд. стереотип. М.: Просвещение, 1967. 535 с.
22. ЗіновіївК. Вірші. Приповісті посполиті. К.: Наукова думка, 1971 402 с.
23. ИвановП.В. Народные обычаи, повЂрья, примЂты, пословицы и загадки, относящиеся къ малорусской хатЂ // Харьковский сборникъ. 1889. Вып.3. С. 35-66.
24. ІвченкоА.О. Матеріали до фразеологічного словника Харківщини // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харків: Око, 1993. Т. 1. С. 153-162.
25. КалашникВ.С., КолоїзЖ.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. К.: Довіра, 2001. 284.
26.