Фролов Олександр Семенович ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Фролов Олександр Семенович

УДК —35.078. 18

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Безсмертний Олександр Костянтинович

Харків — 2000

2

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ЗАСТОСУВАННЮ СИЛИ................................................12

1.1. Поняття та особливості заходів адміністративного припинення спеціального призначення, їх місце в системі адміністративного примусу........................12

1.2. Правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо

застосування заходів фізичного примусу .......................................................................37

1.3. Підстави застосування сили працівниками ОВС................................................. 59

РОЗДІЛ 2. ПРОВАДЖЕННЯ У ЗАСТОСУВАННІ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИПИНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ...........................77

2.1. Порядок застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів

та заходів фізичного впливу..........................................................................................77

2.2. Функції, способи та форми попередження про намір застосування

вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу .......................101

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ РЕЖИМ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ.........................124

3.1. Принципи застосування сили ...............................................................................124

3.2. Правовий стан особи як критерій загальних заборон застосування сили 140

3.3. Критерії спеціальних заборон щодо застосування певних видів сили ...............160

ВИСНОВКИ ...................................................................................................................175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................................177

ДОДАТКИ......................................................................................................................211

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного міжнародного та національного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць різних галузей знань автором зроблено висновки, сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання і практики застосування сили працівниками органів внутрішніх справ. Основні з них такі:

1. Поняття застосування сили у внутрішніх справах держави” є сутнісним проявом правового (узаконеного) фізичного примусу з боку держави (в особі уповноважених на те органів та посадових осіб) по відношенню до осіб з делінквентною поведінкою за допомогою комплексного інструментарію (вогнепальна зброя плюс спеціальні засоби плюс заходи фізичного впливу) з метою припинення правопорушення. 2. Чинник сила” має форму матеріально-технічних дій, є засобом самостійного характеру, який призначений для припинення правопорушень шляхом: заподіяння особистісної (фізичної, психічної) шкоди людській істоті; тимчасового обмеження свободи її рухів; заподіяння шкоди майну. 3. До органів виконавчої влади, яким законодавством України надано право застосовувати силу у внутрішніх справах держави, належать: міліція, внутрішні війська МВС України, Державний департамент з виконання покарань, прикордонні війська, Служба безпеки України, Державний митний комітет України, Збройні Сили України. Вказаний перелік є вичерпним, його розширення можливе лише на рівні законів України. 4. Правові підстави застосування сили повинні бути зазначені тільки на рівні законів України. 5. Нормативні акти відомчого рівня правового регулювання, навіть ті, що пройшли правову експертизу та зареєстровані в Міністерстві юстиції України, невиправдано розширяють коло осіб, яким надано право застосовувати силу проти громадян. Крім того, низкою відомчих нормативних

176

актів, особливо МВС України, введено значну кількість додаткових правових підстав застосування сили, не зазначених у законах України, наприклад: образа працівника органів внутрішніх справ або висловлення погрози в його адресу, відмова пред’явити документи водія тощо. Вказані нормативні акти повинні бути скасованими або приведеними у відповідність із законами України.

6. Відомчі нормативні акти, в яких містяться правові підстави та порядок застосування сили, повинні в обов’язковому порядку проходити правову експертизу, публікуватись у загальнодоступних виданнях, що не мають грифів таємності. 7. Привести діюче законодавство у відповідність до міжнародних норм шляхом внесення положення про обов’язкове сповіщення родичів чи близьких постраждалого внаслідок застосування сили. 8. Привести діюче законодавство у відповідність до міжнародних норм шляхом внесення положення про обов’язкову наявність у попередженні про намір застосування сили репрезентативної функції — представник органів внутрішніх справ у випадку, коли дозволяє обстановка, повинен називатись як такий. 9. Встановити єдині критерії обмежень і заборон щодо застосування сили по відношенню до осіб затриманих, взятих під варту, засуджених безвідносно до місця їх утримання, адже залежно від цього критерій жінка” —> трансформується в критерій жінка з явними ознаками вагітності”; критерій неповнолітні” —> трансформується в критерій малолітні”; критерій інваліди” —> трансформується в критерій інваліди з вираженими (яскравими) ознаками інвалідності”. 10. Слід доповнити ст.12 Закону України Про міліцію” частиною 8 наступного змісту: Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до неповнолітніх, осіб похилого віку, жінок, інвалідів та хворих, коли вони затримані, взяті під варту, переведені з місць позбавлення волі, якщо їх вік, стать та стан здоров’я заздалегідь визначені у встановленому порядку або вони самі заявлять про це, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору”.