ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ У РЕЛІГІЙНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Прокопович Тетяна Юріївна
УДК 262.7 + 246 (477)

ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ У РЕЛІГІЙНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

17.00.01 теорія і історія культури

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Виткалов В.Г.
кандидат педагогічних наук, професор

Рівне - 2001р.

ЗМІСТ
Вступ ---------------------------------------------------------------------- 3
Розділ І Стан наукової розробки теми
1. Історіографія проблеми ---------------------------------------------------------- 13

Розділ ІІ Консервуючий напрям у релігійному мистецтві
української діаспори
2.1. Фактори формування моделі консервуючого світогляду -------------- 32
2.2. Реставрація національної традиції в релігійній творчості митців-емігрантів
2.2.1. Церковна архітектура та іконопис ---------------------------------------- 45
2.2.2. Літургійна і паралітургійна музика -------------------------------------- 53

Розділ ІІІ Синтезуючий напрям у релігійному мистецтві
української діаспори
3.1. Чинники формування моделі синтезуючого світогляду ------------------ 80
3.2. Модифікація національної традиції у релігійній творчості митців-емігрантів
3.2.1. Церковна архітектура та іконопис ------------------------------------- 91
3.2.2. Стильовий синтез у релігійній музиці ------------------------------------ 103

Розділ ІV Трансформуючий напрям у релігійному мистецтві
української діаспори
4.1. Аспекти формування моделі трансформуючого світогляду - ----------- 124
4.2. Метаморфози національної традиції у релігійній творчості митців-емігрантів
4.2.1. Церковна архітектура і малярство ------------------------------------- 137
4.2.2. Релігійна музика -------------------------------------------------------------- 144
Висновки ------------------------------------------------------------------------ 166
Список використаних джерел -------------------------------------------- 171
Додаток А -------------------------------------------------------------------- 186
Додаток Б --------------------------------------------------------------------- 198
Додаток В -------------------------------------------------------------------- 212

ВСТУП

У розробці цілісної концепції історичного розвитку національної культури в Україні фундаментального значення набувають дослідження всіх її складових, серед яких особливе місце посідає вивчення життєдіяльності української діаспори в контексті загальнонаціонального культуротворчого процесу. Своєю вагомістю і резонансом у світі українська західна діаспора впродовж ХХ століття сприяла утвердженню національного престижу та забезпечувала перспективу етнокультурного відродження. Із здобуттям Україною державної незалежності - постала проблема наукового аналізу діяльності українських емігрантів, які зуміли зберегти національну традицію в інонаціональному середовищі, демонструючи феномен розповсюдження модусу національного поза етнічно визначеною територією.
Цілком закономірно, що отримання знань про культуру українських переселенців, її структуру та функції, є одним із завдань сучасного українського суспільства задля його подальшого національного розвитку, розробки нових концепцій збереження культурного надбання України та втілення глобальної культурної ідеї всеукраїнського єднання. Це підкріплено й Національною програмою Закордонне українство на період до 2005 року”, спрямованою на злиття двох самобутніх конструктів національної культури діаспорної та українотеренної. Посилення культурних зв’язків між Україною та діаспорою поставило на порядок денний чимало нових проблем, які потребують всебічного наукового вивчення та практичної реалізації.
Останнім часом культура української західної діаспори хоча і стає об’єктом наукового аналізу, переважно історико-соціального плану, але поза увагою дослідників залишається розгляд світоглядних орієнтирів зарубіжних українців як культурмоделюючих та культуротворчих факторів їх національного самозбереження, які, в свою чергу, віддзеркалюються у художньо-мистецькій діяльності вихідців з України.
На часі актуальним є дослідження функціонування національної традиції в культурі української діаспори з кількох точок зору. Аналіз реального процесу розвитку етнокультури за межами України дає можливість визначити провідні тенденції національної екзистенції представників діаспори, які незважаючи на незаперечний вплив інокультурного середовища, ідентифікують себе з українцями. Науковий інтерес викликає питання осмислення емігрантом національної традиції у взаємозв’язку та взаємопереході минулого й сучасного. Його розв’язання спонукає і до глибшого теоретичного аналізу національної самобутності, що випромінює у великий радіус, навіть поза історично визначеною для даного етносу територією.
Окремого вивчення та обґрунтування вимагає специфіка творчості українського митця-емігранта. Слід зазначити, що в даному науковому дослідженні термін митець-емігрант” має належні підстави для смислового звучання. Це поняття використовується для означення творчої інтелігенції української діаспори (безпосередньо емігрантів та молодого покоління українців - з родин переселенців), яка свою діяльність осмислює в контексті національної традиції, а результати праці розглядає як природній процес розвитку українського мистецтва. Відтак, в художньо-творчому акті митця віддзеркалюється взаємодія власної національної традиції та інонаціональних культурних цінностей. Зважаючи на характер мистецької діяльності представників української діаспори та статус їх у реаліях сучасного суспільства, термін митець-емігрант” яскраво відбиває сутність цього явища у зв’язку з національною культурою.
До того ж, потрапивши у пастку” соціально-політичних відносин нового суспільства та герметично замкнутих структур еміграційних громад, творча еліта української діаспори демонструє різні моделі взаємодії власної національної традиції й художніх цінностей інонаціонального середовища. При чому, характер діяльності митців-емігрантів залежить від загальних тенденцій культурного розвитку української діаспори, які змінювались відповідно до характеру кількох еміграційних періодів. У цьому аспекті особливий інтерес представляє мистецтво української діаспори другої половини ХХ століття, в якому найбільш динамічно простежується світоглядний плюралізм українських переселенців.
Теоретико-культурологічний та мистецтвознавчий аналіз художніх творів митців-емігрантів західної діаспори другої половини ХХ століття дає підставу припустити, що в умовах еміграції спостерігаються три провідні тенденції щодо осмислення традиційної культури консервація, синтез, трансформація. Кожна тенденція виявляє досить виразний і специфічний спосіб опрацювання національної традиції, а тому формулює певні закономірності світоглядних орієнтирів української діаспори. Відтак, доцільним є дослідження трьох моделей емігрантського світогляду, які віддзеркалюються у характері філософсько-естетичних спрямувань творчості митців-емігрантів.
Окреслення цих культуротворчих процесів здійснено на прикладі релігійного мистецтва української діаспори другої половини ХХ століття, оскільки в його зразках чи не найвиразніше відображені зміни світоглядних орієнтацій в еміграційному середовищі. Адже відомо, що серед усіх мистецьких жанрів саме релігійні твори мають найбільш чітко виражені усталені канони і вимагають від митця стабільності вислову, відтак проблема традиції і новаторства висвітлюється особливо якісно. Зрештою, релігійна культура є чи не єдиним містком” зв’язку емігранта з старим краєм”.
Зважаючи на ці об’єктивні обставини, доцільним є дослідження релігійної творчості митців-емігрантів, специфіки опрацювання ними канонів української церковної традиції, а також засобів і способів вираження світоглядних спрямувань еміграційного середовища в культових жанрах. Враховуючи, що історично в Україні склалося декілька християнських конфесій, дисертаційне дослідження зорієнтоване на розгляд релігійного життя зарубіжних українців, які в новій країні є прихожанами українських церков УГКЦ (Української Греко-Католицької церкви), УПЦ (Української Православної церкви), УАПЦ (Української Автокефальної Православної церкви), УКЦ (Української Католицької церкви).
Нові історичні можливості і духовні потреби народу України поставили на порядок денний аналіз релігійного мистецтва української діаспори ХХ століття як чи не єдиного прояву розвитку національної церковної культури в складний період вітчизняної історії, коли ідеологічні процеси радянської дійсності зумовили знищення і занедбання українського сакрального мистецтва на генетичних землях. Тому, особливо актуальною постала проблема вивчення релігійної творчості митців української діаспори, яка в цій ситуації частково перебрала на себе змагання за збереження національної традиції у ХХ столітті. Даний аспект вивчення релігійного мистецтва українських переселенців дозволить розглянути низку питань, пов’язаних із духовним відродженням незалежної України.
Певне застереження може викликати вибір художніх зразків релігійного мистецтва української діаспори другої половини ХХ століття, які репрезентують діяльність митців-емігрантів у різних країнах світу. Очевидно, що докладного вивчення заслуговує українське мистецтво діаспори в кожній окремо визначеній країні чисельного перебування етнічної групи. Проте, в даному дисертаційному дослідженні автор керувався принципом відбору найбільш характерних явищ релігійного мистецтва зарубіжних українців, які виявляють загальні культурно-мистецькі процеси інтерпретації національної традиції в художній творчості вихідців з України.
Враховуючи, що у вітчизняному мистецтвознавстві не приділялося достатньої уваги релігійній творчості українських композиторів-емігрантів, виникла потреба музикознавчого аналізу окремих літургійних і паралітургійних музичних творів, які б забезпечили необхідну базу для доказовості виявлених світоглядних спрямувань української діаспори другої половини ХХ століття.
Отже, принципово новим у концепції даної роботи є вивчення релігійного мистецтва української діаспори другої половини ХХ століття в контексті національної традиції та виявлення світоглядних і художньо-естетичних засад творчості митців-емігрантів цього періоду. Розв’язання накресленої проблеми визначає актуальність дослідження та її практичне значення для національно-духовного відродження.
Зв’язок з науковими планами, програмами. Робота виконана в рамках Національної програми Закордонне українство на період до 2005 року”, Рівненської обласної програми Українська діаспора на період до 2002 року” (Наказ обласного Управління культури № 62 від 27.05.99р.). Дисертаційне дослідження здійснене на кафедрі культурології Рівненського державного гуманітарного університету в рамках комплексної теми: Українська культура: історичний аспект”. Цілком зрозуміло, що вивчення культуротворчого процесу в українській діаспорі, зокрема розвитку національної традиції в релігійному мистецтві, становить важливу частину наукових досліджень кафедри, робить значний внесок у розвиток навчальних і спеціальних курсів, що читаються на кафедрі культурології РДГУ.
Мета та завдання дослідження. Об’єктом роботи є процес розвитку національної культури в українській західній діаспорі другої половини ХХ століття. Конкретним об’єктом аналізу обрано релігійне мистецтво українських переселенців, діяльність яких розгорнулась у країнах, що знаходяться в обох частинах Американського континенту (США, Канада, Бразилія), Австралії та Західної Європи (Франція, Австрія, Німеччина).
Предмет дослідження - фактори формування основних напрямів інтерпретації національної традиції у релігійній творчості митців-емігрантів.
Мета дослідження полягає у визначенні специфіки світогляду українських переселенців, що обумовлює домінуючі тенденції розвитку релігійного мистецтва в діаспорі. У відповідності до мети поставлено такі завдання:
- проаналізувати теоретико-методологічні засади системного дослідження релігійної культури української діаспори;
- розкрити специфіку формування домінуючих моделей емігрантського світогляду українських переселенців, орієнтованого на національне самовизначення;
- розглянути моделі емігрантського світогляду як регулюючі та формотворчі конструкти релігійного мистецтва української діаспори;
- проаналізувати художні явища релігійної культури української західної діаспори другої половини ХХ століття (церковна архітектура, іконопис, культова музика);
- простежити функціонування та розвиток національної традиції в релігійних творах митців-емігрантів;
- виявити провідні стильові і жанрові орієнтації у релігійній творчості зарубіжних українців.
Методологічною основою дисертації стали концепції вітчизняної та зарубіжної україністики, зокрема, В.Євтуха, О.Ковальчука, І.Мірчука, Ю.Шереха, М.Шлемкевича, які започаткували й розвинули розробку аспектів діяльності українських еміграційних осередків. Спираючись на загальнонаукові та специфічні принципи об’єктивності, історизму, конкретності, у дослідженні проаналізовані праці релігійних діячів і вчених української діаспори - Митрополита Іларіона, С.Ярмуся, С.Савчука, Л.Силенка, В.Шаяна, в яких віддзеркалюються проблеми церковного життя українських переселенців у ХХ столітті.
Базовими у роботі є мистецтвознавчі дослідження художньої творчості представників української діаспори Б.Ірюка, В.Чорновуса, Д.Степовика, Р.Павлишина, С.Павлишин, М.Антоновича, на матеріалі яких здійснено розробку цілісної концепції процесу опрацювання національної традиції в релігійній творчості митців-емігрантів другої половини ХХ століття.
Поставлені завдання потребують використання багатоманітних методів дослідження, об’єднуючи матеріали у сфері гуманітарного знання. Аналітичний метод використовувався у вивченні наукової літератури з даної проблеми; конкретно-історичний - при аналізі фактологічного матеріалу духовної діяльності українських еміграційних громад; типологічний - у визначенні ідейно-естетичних засад еміграційного середовища; історико-стилістичний і структурний застосовувався у характеристиці художньо-мистецьких зразків релігійної культури зарубіжних українців; компаративний при зіставленні естетичних і стилістичних параметрів сакрального мистецтва української діаспори та національної й інонаціональної традицій.
Наукову новизну дослідження визначає вперше запропонована у вітчизняному мистецтвознавстві спроба комплексного аналізу та оцінки релігійного мистецтва української діаспори другої половини ХХ століття (архітектура, живопис, музика) у різних країнах світу, відповідно відмінних культурних контекстах, забезпечуючи системний підхід до явищ творчої діяльності митців-емігрантів.
Значимість дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше:
- обґрунтовано концепцію культуротворчого процесу в українській діаспорі, який виявляє діалектику відношень національної й інонаціональної традицій;
- здійснено теоретико-культурологічне осмислення моделей емігрантського світогляду (консервуючий, синтезуючий, трансформуючий). Такий ракурс у вітчизняній науковій літературі досі не репрезентувався (окремим проблемам специфіки національної екзистенції присвячені лише зарубіжні дослідження );
- для аналізу світоглядних орієнтирів українських емігрантів використано матеріали з галузі релігійного мистецтва, які дають можливість простежити механізм взаємодії національної традиції і цінностей культури нового суспільства (своє чуже”);
- виявлено різні методи опрацювання національної традиції у творчості українських митців-емігрантів (реставрація, модифікація, метаморфоза), що в подібних мистецтвознавчих дослідженнях поки що не запроваджувалось;
- з’ясовано особливості художньої діяльності українських емігрантів, спрямованої на національну самореалізацію, яка визначає домінуючі напрями творчості консервуючий, синтезуючий, трансформуючий;
- у науковий обіг уведено ряд нових понять для визначення особливостей розвитку національної традиції в культурі діаспори.
Практична цінність дисертації полягає в поглибленні і розширенні наявних у вітчизняній науці знань про специфіку функціонування національної культури за межами України. Виявлені в діаспорі моделі світоглядних орієнтирів, спрямованих на національне самовизначення, слід розглядати як механізми, що відповідають за трансляцію культурної спадщини. Концептуальні підходи дослідження можуть слугувати у подальших культурологічних дослідженнях національної екзистенції зарубіжних українців, осмисленні психології творчості митців-емігрантів. Апробовані методи дослідження вможливлюють подальші наукові розробки різноманітних жанрів культури діаспори.
Теоретичні положення та результати дослідження рекомендовано для використання як у науковій, так і в навчальній діяльності, зокрема у підготовці відповідних розділів підручників з історії української культури і мистецтва, при побудові лекційних курсів з теорії і історії культури, сучасного мистецтва, релігієзнавства. Висновки дослідження й ілюстративний матеріал релігійного мистецтва української діаспори відкривають нашому суспільству самобутній пласт національної духовності і сприяють розробці актуальних проблем культурного розвитку та міждержавних контактів українців.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у зміст лекційних курсів Історія української музики”, Музична культура української діаспори” та Історія мистецтв”, що входять до навчальних планів Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (довідка №664 від 25.10.01); Українська культура”, Українська музична література”. Світова музична література”, які викладаються у Рівненському музичному училищі (довідка №163 від 15.11.01); у циклі лекцій Музика української діаспори” для слухачів творчої лабораторії шкіл естетичного виховання Рівненського факультету Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (довідка №03190 від 08.05.01). За результатами дослідження підготовлено методичні рекомендації Українське релігійне мистецтво 20-го століття” для студентів культурологічних і мистецтвознавчих спеціальностей РДГУ.
Апробація результатів дослідження. Матеріали й проблеми, що розглядаються в дисертації, викладені в доповідях на науково-практичній конференції Діячі науки і культури рідного краю” (Рівне, 1995р.), щорічних науково-практичних конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (2000, 2001рр.), Міжнародній конференції Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва” (Рівне, 2000р.). Низку дисертаційних проблем було представлено на науково-методичних семінарах кафедри культурології РДГУ, де дисертацію й обговорено.
Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено у 9 одноосібних публікаціях, з яких: 1 науково-методична брошура, 5 статей - у фахових виданнях, 3 у збірках наукових праць і матеріалах конференцій.
Структура дисертації обумовлена логікою дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обтяг роботи 225 сторінок, у тому числі: список використаних джерел (203 найменування, з них 8 іноземною мовою) 15 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках.
У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, вказано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення дисертації, відображено апробацію результатів дослідження.
У першому розділі розглядається рівень вивченості теми, здійснюється джерелознавчий аналіз, констатується, що у вітчизняній науці теоретичне осмислення напрямів розвитку релігійного мистецтва української діаспори досі не було предметом розгляду.
У другому розділі досліджується модель релігійної творчості митців-емігрантів, яка має виражений консервуючий характер відтворення національної церковної традиції в діаспорі.
У третьому розділі обґрунтовуються закономірності і методи модифікації вітчизняної релігійної культури митцями-емігрантами синтезуючого напряму.
Четвертий розділ розглядає проблему трансформації національної традиції у системі культурних цінностей країни, в якій перебуває український митець-емігрант.
У заключній частині дисертації формулюються основні висновки та здійснено спробу осмислення герметично замкненої культури української діаспори з точки зору трьох світоглядних тенденцій.

Зважаючи на новизну наукового дослідження у вітчизняному мистецтвознавстві постала необхідність презентації ілюстративного матеріалу художньо-релігійної творчості української діаспори другої половини ХХ століття. Тому запропоновані додатки містять зразки церковної архітектури в українських громадах, репродукції іконопису та нотний матеріал культових творів митців-емігрантів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення процесів розвитку національної культури в сучасній науці передбачає обґрунтування відповідної сфери її повноцінного функціонування в умовах еміграційного середовища. Структурно вироблена і здатна до саморозвитку культура української західної діаспори визначає певну світоглядну орієнтацію на національну традицію, яка за своєю суттю заснована на опозиційних категоріях картини світу - свого” та чужого” простору. Саме тому в дослідженні були обрані художні зразки релігійного мистецтва українських митців-емігрантів другої половини ХХ століття, в яких віддзеркалюється специфіка взаємодії національної традиції та інонаціональних культурних цінностей.
Теоретико-культурологічне осягнення духовного доробку представників української діаспори дало змогу виявити різнорідні форми вияву етнозахисної функції у свідомості емігрантів. Вони, у свою чергу, визначають самобутні механізми опрацювання митцем-емігрантом національних джерел, спричиняючи культурну мозаїку” вітчизняного релігійного мистецтва, що виникло і розвинулося за історично-визначеними межами України.
Аналіз художніх явищ релігійного мистецтва української діаспори другої половини ХХ століття дозволяє дійти висновку, що творчість митців, які перебувають за межами генетично рідної території, розгортається у тісному зв’язку з національною церковною культурою. Як бачимо, у більшості сучасних культових творів митці-емігранти орієнтуються на канони і систему виразових засобів, які викристалізувались із перших віків християнства в Україні і до початку ХХ століття. Отже, відбулося органічне перенесення основних форм і жанрів української церковної традиції на ґрунт емігрантської культури.
У кожній галузі мистецтва, що виражає зміст християнських вірувань (архітектура, живопис, музика), у результаті взаємодії національних джерел і сучасного соціокультурного простору відбулось оновлення релігійних жанрів. Насамперед, художні зразки сакрального мистецтва забарвлені неординарними етико-філософськими концепціями, що відтворюють характер світовідчуття українських емігрантів. Таким чином, у дисертації проаналізовано умови виникнення і функціонування моделей світоглядних орієнтацій еміграційного середовища, на основі яких запропоновано схему розгортання трьох естетичних напрямів (консервуючий, синтезуючий, трансформуючий) розвитку національної традиції в релігійному мистецтві української діаспори другої половини ХХ століття.
Консервуючий напрям творчості митців-емігрантів становить достеменне збереження канонічних жанрів вітчизняного релігійного мистецтва, у процесі якого реставрується система виражальних засобів українських стилів, що віддзеркалюють минулий духовний досвід культури етноспільноти. Така модель художньо-творчого акту задовольняє потреби еміграційного середовища в самозбереженні, відокремлюючи його від стильового експерименту, характерного для загальнокультурного процесу сучасного світу.
Прототипом церковного будівництва в українській діаспорі, у переважній більшості, є традиції західноукраїнського регіону. Художні інтереси сучасних діаспорних іконописців торкаються джерел візантійського, ренесансно-барокового та класицистичного стилю. Відтак, орієнтація на різні типи культового жанру характерна й композиторам-емігрантам (галицький, закарпатський, київський), які у своїх творах спираються на стилістику М.Лисенка та перемиської школи”. Цей унікальний спосіб національного самовиразу дав надзвичайно цікаву, позачасову, систему творчості українських емігрантів, в якій дійсність цілісно забарвлена образами й символами минулого культурою втраченої батьківщини.
Синтезуючий напрям творчості митців-емігрантів виявляє компромісне поєднання національної традиції предків та сучасної художньої культури, у результаті якого відбувається модифікація жанрів вітчизняного релігійного мистецтва. Художній твір, двоїстий за своєю суттю, спричиняє виникнення та розвиток нових форм релігійної культури української діаспори, які узгоджуються з духовними потребами сучасності. Секулярна модель релігійного мистецтва української діаспори відтворює єдність національної традиції і соціокультурного середовища.
Оригінальні моделі синтезу різнонаціональних художніх форм і систем вірування сприяють виникненню в церковній архітектурі еміграційного середовища культових споруд сучасного типу, в яких архітектонічні схеми вітчизняного зодчества збагачуються неукраїнськими елементами. Стильовий синкретизм домінує й у іконописних зразках, породжуючи оригінальне поєднання української ікони з елементами західноєвропейських стилів (ренесанс, класицизм, сецесія). Відповідно в релігійних творах композиторів-емігрантів спостерігаємо переродження клерикальних жанрів у паралітургійну музику.
Трансформуючий напрям творчості митців-емігрантів констатує незворотній процес асиміляції українських емігрантів, неминучий для будь-якої діаспорної культури. Перебуваючи під впливом художньо-естетичних засад сучасного урбанізованого світу, митець-емігрант прагне втілити у своїх творах ідею універсальної, загальнолюдської істини. Відтак, у релігійному мистецтві української діаспори другої половини ХХ століття втрачає своє первісне змістовне навантаження національна церковна традиція, розгортаючись у площину метаморфоз.
На цій основі виникають індивідуально-неповторні концепції художніх творів світського мистецтва, позначені символікою різнонаціональних релігійних систем. Такі композиції, збагачені й арсеналом художніх засобів авангардного мистецтва, є свідченням зрощення і змикання духовних вартостей світу у прагненні знайти Абсолюту, істинного й універсального віровчення для сучасного суспільства.
Прикметно, що художні зразки релігійної творчості митців-емігрантів найбільше виявляють ознаки синтезуючого напряму, оскільки саме він чи не найкраще відображає принцип будь-якої культури діаспори взаємодію національної традиції та інонаціонального середовища. Водночас, своєрідним продовженням цієї взаємодії є трансформуючий напрям, що констатує подолання провінціалізму і обмеженості в художній культурі зарубіжних українців.
Окреслені напрями художньої творчості представників української діаспори в галузі релігійного мистецтва репрезентують багатогранність і своєрідність духовної діяльності еміграційного середовища. Незважаючи на різний склад етико-філософських установок митців-емігрантів, безсумнівним є актуальність релігійних чинників у світогляді українських емігрантів. Для більшості українських переселенців церква є найвагомішим фактором збереження національної ідентичності.
Отримані результати дослідження варто розглянути на інших формах життєдіяльності етноспільноти, в духовній конституції якої присутній генетичний код” культури прадідів. Це дасть можливість визначити універсальні механізми національної екзистенції представників української діаспори. Відтак, дійти до певних узагальнень щодо специфіки функціонування національної культури поза історично-визначеною територією, визначивши це на матеріалі різнонаціональних еміграційних громад.
У процесі дослідження виявлено також ряд проблем, які потребують подальшої розробки і втілення їх у життя:
· збереження та пропаганда культурних надбань українських переселенців, що повинна реалізуватись у видавництві відповідних наукових та мистецьких матеріалів, фестивалях і концертах, художніх виставках, творчих зустрічах з представниками діаспори;
· здійснення наукових досліджень та проведення симпозіумів, конференцій з проблем культурного розвитку зарубіжних українців;
· вивчення життєдіяльності українських переселенців у контексті загальнонаціонального культурного процесу;
· сприяння культурному діалогу між українцями в різних країнах світу та автохтонним населенням.
Сьогодні ж, релігійне мистецтво української діаспори другої половини ХХ століття має непересічну цінність передусім для нас, українців, як свідчення незламності національної духовності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акутагава Р. Новеллы. М.: Художественная литература, 1989. 573с.
2. Антонович М. Musica sacra. Збірник статей з історії української церковної музики. Л., 1997. 261с.
3. Антонович М. Питоменності українського церковного співу // Науковий конгрес у 1000-ліття хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988‑89. С.458-475.
4. Антонович М. Пятиголосна партесна Служба Божа XYII ст. Вінніпег, 1979. 34с.
5. Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври. Аргентина, 1961. 75с.
6. Бабовал Р. З циклу Дерева проходять” // Сучасність. 1975. Ч.7‑8. С. 3-7.
7. Бабовал Р. Поезії // Хроніка-2000. №3-4 (5-6). К.: Довіра, 1993. С.248 -254.
8. Балей В. Огромный интерес к музыкальной жизни СССР // Советская музыка. 1989. - №10. 114-117.
9. Баран А. Українські католицькі церкви Саскачевану. Саскатун, 1977. 389с.
10. Бачинський Ю. Українська еміграція в з’єднаних державах Америки. Л., 1914. 390с.
11. Безклубенко С. Відродження культури і розбудова нації: Дві концепції (критична історико-філософська інтерпретація) // Національна культура в сучасній Україні / Ред. І.Ф.Курас. К.: Асоціація Україна, 1995. С.34-86.
12. Безклубенко С. Музы на ложе Прокруста. К.: Мистецтво, 1988. 197с.
13. Білокінь С. У пошуках української душі // Українська душа. К., 1992. С. 120-125.
14. Бойко М. На перехрестях двох світових воєн. - Блумінгтон, ротапринт. 1976. 183с.
15. Бойко М. Рискаль. Спомини. Індіана, ротапринт. 1944-1992. 117с.
16. Бойко М., Бойко К. Пам’ятник синів наших. Блумінгтон, ротапринт. 1982. 153с.
17. Боровик М. Сон. Політично-релігійна критика. Онтаріо, Канада. 1978. 44с.
18. Бортнянський Д. Концерт №9 Сей день” / Оркестровка З.Лавришина. Торонто, ротапринт. 1988. 32 с.
19. Будний Б. Раби // Два протилежні світи. Ірвінгтон, 1978. С.131-134.
20. Булавський О. Українські пейзажі Манітоби // Мистецтво української діаспори / Редкол.: О.Федорук та ін. К.: Тріумф, 1999. Вип. 1. С.286-295.
21. Булавський О. Українські сюжети канадської провінції // Київська старовина. 1993. - №3. С.95-97.
22. Буценко О. Притча про наш світ // Всесвіт. 1991. - №11. С.193-194.
23. Витвицький В. За океаном. Збірник статей / Ред.-упор. Ю.Ясиновський. Л., 1996. - 132с.
24. Витвицький В Музичними шляхами: Спогади. Сучасність, 1989. 215с.
25. Витвицький В. Українська хорова культура // Ювілейний альманах хору Думка”. Нью-Йорк. 1960. С.21-62.
26. Власовський І. Нарис історії української православної церкви. Нью-Йорк, 1966. 415с.
27. Ворскло В. Лада. Поезії. Торонто, 1977. 469с.
28. Геврик Т. Церковна архітектура українців Північної Америки: Архітектор Радослав Жук // Мистецтво української діаспори / Редкол.: О.Федорук та ін. К.: Тріумф, 1999. Вип. 1. С.14-21.
29. Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIII ст. К.: Музична Україна, 1978. -181с.
30. Герасимчук Л. Як читати Давидові псалми” // Artline. - 1999.- №3. С.46-48.
31. Герасимюк В. Репрезентант європейської групи // Хроніка-2000. №3-4 (5-6). К.: Довіра, 1993. С. 248-249.
32. Гнатишин А. Богородице Діво // Богородиці на славу. Відень, 1974. С.36-41.
33. Гніздовський Я. Малюнки, графіка, кераміка. Статті. Нью-Йорк: Пролог, 1967. 178с.
34. Горбач О. З історії української церковної термінології. Мюнхен: Logos, 1965. 38с.
35. Горбачевський В. Проект модерного світогляду. Нью-Йорк, 1957. 48с.
36. Гординський С. П.Холодний, мол. традиціоналіст і новатор // Нотатки з мистецтва. Грудень, № 30. Філядельфія, 1990. С.9-13.
37. Гординський С. Українська ікона на тлі універсалізму візантійського стилю // Науковий конгрес у 1000-ліття хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988‑89. С.678-696.
38. Гординський С. Українські художники в Канаді // Всесвіт. - 1991. - №11. С.68-70.
39. Грабович О. До питання акультуризації української еміграції // Українська еміграція. Історія і сучасність : Матеріали міжнародних наукових конференцій, присвячених 100річчю еміграції українців до Канади. Л., 1992. С.207-215.
40. Грабовський В. Французький українець” // Музика. 1995. -№6. С.23.
41. Грабовський В. Відроджені сторінки музики // Всесвіт. 1992. - №8. С.156-157.
42. Гришко В. Україна сьогодні і ми. Торонто, 1954. 107с.
43. Грищенко О. Сон про базар: Кілька слів про поетесу Емму Андієвську // Всесвіт. 1991. - №9. С191-192.
44. Даник Т. Диригент і композитор Андрій Гнатишин. Відень: др-ня Seitenberg, 1994. 226с.
45. Даревич Д. Віхи творчості Мирона Левицького // Всесвіт. 1991. - №11. С.71-78.
46. Дитиняк М. Українські композитори. Біо-бібліографічний довідник. Едмонтон : Альбертський університет, 1986. 160с.
47. Дмитренко М. Уроки Федора Кричевського незабутні // Мистецтво української діаспори / Редкол.: О.Федорук та ін. К.: Тріумф, 1999. Вип. 1. С.265-276.
48. Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич : Відродження, 1991. 341с.
49. Дохват Х. Хочу малювати церкву в Україні // Україна. 1992. - №8. С.12-14.
50. Дувирак Д. Музыка украинского зарубежья // Советская музыка. 1991. - №10. С.34-37.
51. Дяків Н. Хто і як інформує українську свідомість? // Два протилежні світи. Ірвінгтон, 1978. С.121-126.
52. Євтух В. Ковальчук О. Українські канадці // Історичний журнал. 1991. №8. С.64-75.
53. Євтух В. Ковальчук О. Українці в Канаді. К.: Будівельник, 1993. 142с.
54. Євтух В. Роль символів у збереженні української етнічності в Канаді // Українська еміграція. Історія і сучасність : Матеріали міжнародних наукових конференцій, присвячених 100річчю еміграції українців до Канади. Л., 1992. С.166-170.
55. Євтух В. Українська етнічність у Канаді. Можливості реальностей // Всесвіт. 1991. - №11. С.7-12.
56. Євтух В. Українці за межами України // Історія України. К., 1996. С. 467-493.
57. Євтух В., Ковальчук О. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми: 100-річчя української еміграції в Канаді // Український історичний журнал. 1991. - №9. С.42-50.
58. Забужко О. Національно-культурний аспект інфернального: до постановки проблеми // Українська культура. 2000. - №4. С.34-35.
59. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. К.: Основи, 1993. 126 с.
60. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. К.: Абрис, 1997. 144 с.
61. Закревська Я. Бразильська Україна зблизька // Дзвін. - № 2-3, 1993. С.129-135.
62. Зарубіжні українці: Довідник. / Ред. С. Лазебник. К.: Україна, 1991. 252с.
63. Заставний Ф. Українська діаспора. Львів: Світ, 1991. 120с.
64. Зустріч громадянства з композитором Андрієм Гнатишиним. Буклет. / Упоряд. І.Калинець. Львів: вид-во В.У.”, 1990. 26с.
65. Іваків А. Що таке молодий українець в Канаді // Всесвіт. 1991. - №11. С.126-127.
66. Іванишин А. Нарис історії парафії. Нью-Йорк, 1968. 50с.
67. Іларіон Архієпископ. Бережемо своє рідне. Хелм, 1943. 20с.
68. Іларіон Архієпископ. Служити народові то служити Богові. Вінніпег, 1965. 117с.
69. Іларіон Архієпископ. Хвалімо Бога українською мовою. Вінніпег, 1962. 62с.
70. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років. К.: Знання України, 1992. 48 с.
71. Ільницький М. Український сонях під бельгійським сонцем // Дзвін. 1990. - №10. С.16-17.
72. Ірюк Б. Той руйнує, той мурує” // Всесвіт. 1991. - №11. С.51-55.
73. Ірюк Б. Ще один одинокий мужчина” // Всесвіт. 1992. - №5-6. С.180-184.
74. Карась А. Душа культури і дух мислення // НТШ. Т.ССХХІІ. Л.,1991. С.216-247.
75. Карпевич Б. Преса про Думку // Ювілейний альманах хору Думка”. Нью-Йорк, 1960. С.82-87.
76. Качуровський І. Містична функція літератури та українська релігійна поезія // Слово і час. 1992. - №10. С.33-45.
77. Качуровський І. Поезії // Хроніка-2000. №3-4 (5-6). К.: Довіра, 1993. С. 204-210.
78. Качуровський І. У інших серце б’ється хореєм, а в мене ямбом Хроніка-2000. №3-4 (5-6). К.: Довіра, 1993. С. 2-11.
79. Кедрин-Рудницький І. Пісня на службі громади // Ювілейний альманах хору Думка”. Нью-Йорк. 1960. С.15-19.
80. Кияновська Л. Мирослав Скорик: творчий портрет композитора у дзеркалі епохи. Львів: Сполом, 1998. 206с.
81. Кияновська Л. Наш гість маестро Соневицький // Музика. 1996. №3. С.4-5.
82. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: СМТ Астон, 2000. 339с.
83. Кияновська Л. Українська музична культура: навчальний посібник. Тернопіль: СМТ Астон, 2000. 184с.
84. Кіндзерявий-Пастухов С. Моя Україна і ваша. Нью-Йорк, 1969. 24с.
85. Книш І. Відгуки часу. Вінніпег, 1972. 404с.
86. Княжинський А. Дух нації. Соціологічно-етнологічна студія. Нью-Йорк Філадельфія Мюнхен: Наук. тов. ім. Шевченка, 1959. 291с.
87. Корній Л. Історія української музики. К.: Видавництво М.П.Коць. - Ч.1. 1996. 312с.; Ч.2. 1999. 386с.; Ч.3. 2001. 480с.
88. Корогоцький Р. Така тривала відсутність, таке непросте повернення // Українська культура. 1999. № 1. С. 14-15.
89. Кошиць О. Про українську музику і музик. К.: Музична Україна, 1993. 48с.
90. Кудрик Б. Огляд історії української церковної музики / Упор. Ю.Ясиновський. Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 1995. 128с.
91. Кузан М. Псалми Давидові (на сл. Шевченка). Париж, ротапринт, 1986. - 28с.
92. Кузишин О. Авторський вечір Вірка Балея // Культура і життя. 1995. 4 лют. С. 3.
93. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. К., 1992. С. 48-66.
94. Лавришин З. Служба Божа. Торонто, 1988. 64с.
95. Леник В. Українці на чужині, або репортажі з далеких доріг. Львів: Червона калина, 1994. 335с.
96. Лисенко С. Він прийшов // Силенко Л. Гість з храму предків. К.: АТ Обереги, 1996. С.3-6.
97. Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. Львів Нью-Йорк: Видавництво М.Коць, 1994. 144с.
98. Лупул М. Українці в Канаді: історичний досвід та перспективи // Українська еміграція. Історія і сучасність. Львів: Каменяр, 1992. С.5-20.
99. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи / Упор. З.Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. Т1. 496с.; Т2. - - 816с.
100. Ляшенко І. Проблема національного в українській художній культурі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - №2. 1999. С.4-9. (Серія мистецтвознавство).
101. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К.: Обереги, 1992. 80с.
102. Малюта І. З Божої ласки малює Україну // Українська культура. 1995. № 1. С. 18-19.
103. Малюта І. Має посестер таланту // Українська культура. 1998. №1. С.22-23.
104. Марунчак М. Історія українців Канади. Вінніпег, 1991. Т.1 - 464с.; Т.2 - 512с.
105. Марунчак М. Українські Церкви в розвиткових фазах української діаспори // Науковий конгрес у 1000-ліття хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988‑89. С.364-402.
106. Маценко П. Д.С.Бортнянський і М.С.Березовський. Вінніпег: ротапринт, 1951. 21с.
107. Маценко П. Нарис до історії української церковної музики. Репринт. вид. К.: Музична Україна, 1994. 152с.
108. Маценко П. Передмова // Антонович М. П’ятиголосна партесна Служба Божа XYII ст. Вінніпег, 1979. С.6-9.
109. Медвідський Б. Деякі прикметні риси української народної культури в Канаді // Українська еміграція. Історія і сучасність. Львів: Каменяр, 1992. С.153-160.
110. Міненко Т. Змагання за унезалежнення Української Православної церкви в ХХ ст. // Науковий конгрес у 1000-ліття хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988‑89. С.763-791.
111. Мірчук І. Світогляд українського народу // Народна творчість та етнографія. 1996. № 1. С.22-33.
112. Мокрий В. Церква в житті українців. Львів: Просвіта, 1993. 106с.
113. Мороз В. Дещо про феномен українства // Всесвіт. 1991. - №11. С.122-125.
114. Мороз В. Поезії із збірки Премод” // Дзвін. 1991. - №3. С.12-15.
115. Мурович Л. Передмова // Шаян В. Віра предків наших. Т.1 Гамільтон: Об’єднання українців рідної віри, 1987. С.12-17.
116. Наулко В. Скільки нас? // Україна. Наука і культура. - К.: Знання. - Вип.25. - 1991. - С.168-177.
117. Наулко В. Український етнос і мова // Національна культура в сучасній Україні / Ред. І.Ф.Курас. К.: Асоціація Україна, 1995. С.156-196.
118. Овсійчук В. Сакральна тема у творчості Миколи Бідняка // Українська культура. 2000. №1. С.19-21.
119. Одарченко П. Оборонець святинь українського народу // Народна творчість та етнографія. 1996. № 2-3. С. 17-23.
120. Онацький Є. Українська емоційність // Українська душа. - К.: Фенікс, 1992. С.36-48.
121. Онуфрійчук Ф. Музейна збірка українських народних скарбів. - Йорктон, 1981. 58с.
122. Ортинський І. Покрова соборної України. Богородиця в традиційних віруваннях, поезії та мистецькій творчості українського народу // Народна творчість та етнографія. 1996. № 5-6. С. 40-53.
123. Павлишин Р. Українські церкви в Австралії. Мельбурн, 1993. 60с.
124. Павлишин С. Знайомство зблизька // Музика. 1992. № 5. С. 26-27.
125. Павлишин С. Ігор Соневицький. Львів: Вид. Львівської спілки композиторів, 1995. 99 с.
126. Павлишин С. Мар’ян Кузан. Львів: Навчально-виробничі майстерні Львівського поліграфічного технікуму, 1993. 135 с.
127. Пеленська О. Бієнале українського образотворчого мистецтва. Львів’91 Відродження”. Каталог. Львів: Атлас, 1991. 272с.
128. Погрібний А. Олесь Гончар: початок пожиттєвого випробування // Дивослово. 1998. - №4. С.2-6.
129. Попова З. Українська діаспора в США: етнічно-культурна самоідентифікація // Посвіт, 2000. Вип. 1. С.74-79.
130. Попович В. Українські мистці у Західній Європі після 1945 року // Мистецтво української діаспори / Редкол.: О.Федорук та ін. К.: Тріумф, 1999. Вип. 1. С.93-129.
131. Преварська Л. Культура українців в Канаді: тенденції та проблеми розвитку (кінець ХІХ-ХХ ст.): Дис. канд. істор. наук: 17.00.01. К., 2001. 171с.
132. Прокопович Т. До проблеми консервації національної культової традиції у творчості українських митців-емігрантів другої половини 20-го століття // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Наук. зап. Рівн. держ. ін-т. культури. Рівне: Діва, 1998. Вип. 3. С. 244 -252.
133. Прокопович Т. Доробок М.Федоріва в контексті української церковної традиції // Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва: історія, уроки, перспективи: Наук. зб. Рівне: ППФ Волинські обереги”, 2000. С. 115 -120.
134. Прокопович Т. Модифікація вітчизняної культової традиції у творчості українського митця-емігранта Зеновія Лавришина // Матеріали і тези науково-практичної конференції Діячі науки і культури рідного краю”. - Рівне, 1995. Вип.3. С.70-72.
135. Прокопович Т. Національний фактор в культурі української діаспори // Посвіт: Наукове видання Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і мистецтв України та Київського Національного університету культури і мистецтв. - К., 2000. Вип. 1. - С. 30 -36.
136. Прокопович Т. Неоромантична стилістика скрипкових концертів Вірка Балея // Наук. зап. Терноп. держ. пед. університету ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 1999. №2. - С. 46 -51. - (Серія: Мистецтвознавство).
137. Прокопович Т. Проблема традиції в культовій музиці української діаспори // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: Наук. зап. Рівненського держ. гуманіт. ун-ту. Рівне: РДГУ, 2000. Вип. 5. - С. 212 -223.
138. Прокопович Т. Релігійна символіка та образність в культурі української діаспори // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: