Г.М. Хоткевич і українська театральна культура кінця ХІХ – початку ХХ століття

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

Партола Яна Вікторівна

УДК 792.071.2.027.072.3(477)

Г.М. Хоткевич і українська театральна культура кінця ХІХ початку ХХ століття

Спеціальність 17.00.01 теорія і історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Пилипчук Ростислав Ярославович,
академік Академії Мистецтв України,
канд. мистецтвознавства, професор

Харків 2003

ЗМІСТ:

Вступ 3
Розділ І. Стан наукової розробки теми та методи дослідження 11
1.1. Етапи та тенденції критичного осмислення творчості Г.М. Хоткевича 13
1.2. Методологія та методи дослідження 24
Розділ ІІ. Драматургія Г.М. Хоткевича як цілісне і самобутнє мистецьке явище та проблеми її втілення 30
2.1. Жанрово-стильові особливості драматургії Г.М. Хоткевича 33
2.2. Сценічна історія творів драматурга 84
Розділ ІІІ. Г.М. Хоткевич актор, режисер, організатор театральної справи 99
3.1. Від перших аматорських вистав до організації першого в Україні Робітничого театру 103
3.2. Гуцульський театр як втілення ідеї щиро народного театру” 126
Розділ ІV. Г.М. Хоткевич театральний критик та історик театру 147
4.1. Оцінка театрального процесу у періодичних виданнях 150
4.2. Наукові монографії з історії театру 165
Висновки 179
Список використаних джерел 183

ВСТУП

Останні роки принесли чимало зрушень у розкритті та вивченні невідомих сторінок вітчизняної культури. Протягом не одного десятиліття ми мали обминання багатьох і багатьох імен, подій, явищ. У вирі різноманітних суспільних катастроф гинуло добре й погане, сіре й геніальне... І пройде ще чимало часу, аж поки з дрібних, розпорошених по всіх усюдах, уламків буде складено більш-менш цілісну картину. Повною вона вже навряд буде надто багато було знищено, викреслено, занедбано або просто загублено. Найбільш руйнівних наслідків завдала спроба вилучити із загального контексту ті імена, відсутність яких утворювала значне, навіть загрозливе провалля одразу в кількох галузях розвитку культури. Одне з головних завдань, яке стоїть перед сучасними дослідниками повернення цих імен до загальнокультурного обігу, вивчення творчої спадщини і діяльності тих, хто в умовах суворої дійсності, коли поле української культури являло собою необроблену ниву, поклали на власні плечі тягар копіткої, виснажливої праці одночасно на всіх ланках суспільно-культурного життя.
Після років заборони, спотворення та нищення, процес відродження національної спадщини повернув із забуття, разом з багатьма іншими, й ім’я Гната Мартиновича Хоткевича (літературний та сценічний псевдонім Гнат Галайда), одного з активних учасників літературно-мистецького процесу в Україні кінця ХIХ початку ХХ століття. Його багатогранно обдарована постать ввібрала в себе цілу низку талантів: він залишив по собі слід у літературі й музиці, історії та фольклористиці, режисурі і драматургії, громадсько-політичній роботі і видавничій справі, просвітництві і мистецтвознавстві... За своє життя Г.М. Хоткевич написав понад триста літературних творів: романи, п’єси, повісті, нариси, літературно-критичні і мистецтвознавчі статті, навчальні посібники і наукові монографії. Загальний композиторський доробок, до якого входять хорові та вокальні твори у супроводі фортепіано, бандури, скрипки або інструментального ансамблю, п’єси для бандури-соло, ансамблю бандуристів, а також музичні ілюстрації до театральних вистав і драматичних творів, налічує майже чотириста одиниць.
Поява постаті Г. Хоткевича на Слобожанщині не була випадковою, адже ця земля із таким центром, як Харків, дала багатьох визначних діячів української культури Г. Сковороду, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітку-Основ’яненка, О. Потебню. Сучасне Г. Хоткевичу оточення, разом з яким він спілкувався, поділяв ідеї і прагнення, не менш яскраве: досить згадати родину Алчевських, Д. Багалія, М. Сумцова, С. Васильківського. В контексті загальноукраїнського розвитку Г. Хоткевич стоїть в одному ряді з такими письменниками-енциклопедистами, як І. Франко, М. Грушевський, Леся Українка, А. Кримський, Б. Грінченко, О. Маковей, Б. Лепкий...
Г. Хоткевич був людиною надзвичайної енергії. Природа щиро розсипала свої коштовні перли у його мистецькій долі, а людська натура і творча вдача спонукали до охоплення всього, до чого кликала невичерпна художня уява. То ж заняття і зосередження лише на чомусь одному було просто не можливим. Одна сторона діяльності Г. Хоткевича перетиналася з іншими й не мислима поза ними. Така різноманітність, строкатість талантів і творчих уподобань не означає несталості або невизначеності, а навпаки складає цілісність і своєрідну сутність творчої універсальної” особистості Гната Хоткевича.
Провідною метою всіх без виключення починань митця було самовіддане, навіть жертовне служіння ідеї просвітництва рідного народу, виховання його національної свідомості і ознайомлення широких кіл громадськості із зразками народного генію. Саме таке неухильне спрямування творчої і життєвої енергії стало приводом для постійного переслідування Г. Хоткевича спочатку за царського режиму, а потому за радянського. І в решті-решт призвело до фізичного знищення, заборони публікацій творів митця, що зумовило тривалу мовчанку навколо його імені.
Майже півстоліття мистецька спадщина Г.М. Хоткевича не перевидавалась і не досліджувалась. Після певного прориву мовчанки в 1960-х рр., коли з’явились перші публікації про творчість митця, почали виходити друком художні твори, сьогодні спостерігається новий спалах зацікавленості постаттю і творчістю Г.М. Хоткевича. Не зважаючи на значну роботу, проведену українськими, і не тільки українськими дослідниками, поле для вивчення життя і творчості Г.М. Хоткевича неосяжне.
Актуальність теми. Сьогодні, поряд із літературною і музичною творчістю, залишається маловивченою і майже невідомою широкому загалові театральна діяльність митця, яка є яскравою сторінкою в історії української культури. Саме театр, що за своєю природою є мистецтвом синтетичним, став тим перехрестям, на якому зійшлися різноманітні знання, захоплення і таланти митця. Театральна спадщина Г. Хоткевича багата і різнобарвна. Як практик театру, він розпочинає свою діяльність з організації на Харківщині аматорських вистав і згодом стає творцем двох унікальних колективів першого в Україні Робітничого театру і першого Гуцульського театру. У дослідженнях творчості самого Г. Хоткевича і в роботах з історії вітчизняного театру, театральна діяльність Г. Хоткевича найбільше представлена організацією Гуцульського театру. Про харківський період театральної діяльності митця та створений ним Робітничий театр існують лише поодинокі згадки. Його драматургічна спадщина, яка налічує понад 30 п’єс, не тільки не досліджена у повному обсязі, а навіть не видана. Оцінка, яка давалась драматургії Г. Хоткевича до недавнього часу й була зумовлена вимогами вульгарно-соціологічної доктрини, здебільшого спотворювала її сутність. Розгляд окремих драматичних творів у роботах, присвячених письменницькій діяльності Г. Хоткевича, не становить цілісної картини і не дає повноти уявлення про загальний драматургічний доробок. Окрім того, драматургічна творчість Г. Хоткевича потребує театрознавчого аналізу, вивчення її в контексті мистецьких, філософсько-естетичних пошуків, які відбувались в українському театрі на зламі ХIХ-ХХ століть. Щодо наукової діяльності Г. Хоткевича в галузі історії театру, вона відома лише вузькому колу спеціалістів. В цій галузі вчений створив цикл монографій з історії галицького театру Народний і середньовічний театр Галичини” (1924 р.) [341], Театр 1848 року” (1932 р.) [364] і останній том, Театр 1864 року” (або Перше десятиліття (1864-1874 рр.)”) [335], що не був опублікований. Г. Хоткевич не залишився осторонь сучасного йому театрального процесу, розглядаючи проблеми драматургії, режисури, акторського мистецтва і загального становища українського театру, в ряді критичних статей. Не меншу цінність для історії українського театру мають Спогади з театральної діяльності” митця, які досі залишаються єдиним найповнішим джерелом при розгляді діяльності створених ним колективів. Теоретичний та історичний аспект театральної спадщини Г. Хоткевича не відображений в повному обсязі в жодному з наявних досліджень творчості митця.
Сьогодні існує нагальна потреба дати об’єктивну історико-культурологічну оцінку театральної діяльності, драматургічної, театрознавчої творчості Г. Хоткевича в її сукупності, оцінку, оперту на ґрунтовне вивчення як друкованих, так і рукописних джерел, на тлі суспільно-політичних подій, культурно-мистецької ситуації того переломного періоду, коли він творив. Необхідно дослідити взаємовплив і взаємозв’язок різних видів театральної діяльності митця, які становлять його власну оригінальну театральну концепцію, з урахуванням мистецьких пошуків українського театру на зламі ХІХ-ХХ століть.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі Історії та теорії культури” ХДАК у відповідності до навчальних програм і планів кафедри, і до кафедральної комплексної науково-дослідної програми Проблеми історії та теорії культури”.
Мета і задачі дослідження. Шляхом ґрунтовного театрознавчого аналізу драматургічної творчості, акторської та режисерської діяльності, театрознавчої спадщини Г.М. Хоткевича дослідити його театральну концепцію, визначити її місце й значення в загальному процесі розвитку національного театрального мистецтва. Поставлена мета передбачає розв’язання основних задач роботи:
- аналіз існуючих досліджень драматургії, театральної діяльності, критичної і історичної спадщини Г.М. Хоткевича в галузі театру та історико-культурологічних джерел, які містять характеристику періоду вітчизняної культури, що вивчається;
- окреслення естетичних, світоглядних, жанрово-стильових пошуків Г.М. Хоткевича в драматургії;
- відтворення й уточнення обставин і часу створення драматичних творів митця;
- історія сценічного втілення творів драматурга;
- визначення характеру і спрямованості театрально-практичної діяльності Г.М. Хоткевича;
- відтворення історії діяльності театральних колективів, організованих Г.М. Хоткевичем;
- дослідження особливостей критичної творчості і аналіз наукових робіт Г.М. Хоткевича з історії театру;
- на основі аналізу всіх складових театральної спадщини Г.М. Хоткевича як цілісного явища визначити його театральну концепцію та відтворити створену ним модель народного театру”.
Об’єктом дослідження є драматургічна, режисерська, акторська, театрознавча творчість митця, його театральна концепція та модель щиро народного театру” у їх взаємозв’язку з мистецьким, культурним життям України кінця ХІХ початку ХХ ст.
Предмет дослідження театральна діяльність Г.М. Хоткевича і українська театральна культура кінця ХІХ початку ХХ ст.
Матеріал дослідження складають драматичні твори Г.М. Хоткевича; друковані та архівні джерела; мемуарна та епістолярна спадщина, періодичні видання, фонди ЦДІА України у Києві, Львові, ДАХО, Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка (Відділ рукописних фондів і текстології), НБ України ім. Г. Вернадського, ХДНБ ім. І. Короленка, ХМСМТБ ім. К. Станіславського, ЛНБ ім. В. Стефаника тощо.
Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на загальних науково-дослідницьких принципах історизму, системному підході, культурологічному підході до театрального мистецтва. При розгляді історичних аспектів дослідження застосовувались історичний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи; аналіз літератури та архівних джерел зроблено на основі медоду аналізу, систематизації та верифікації текстів; при розгляді драматургічних, театрознавчих текстів застосовувались методи герменевтики, театрознавчого аналізу та театральної семіології; театральна практика розглядалась на основі мистецтвознавчого аналіза, а також із залученням діахронічного та синхронічного підходів; визначити концепцію та модель театру, запропоновану Г.М. Хоткевичем дозволило застосування структурно-системного та структурно-функціонального підходів. Загальнотеоретичну базу роботи становлять філософські, культурологічні, мистецтвознавчі праці М. Бахтіна, А. Лосєва, О. Гуревича, Д. Лихачова та інших. Наукові праці, які формують засади культурологічного підходу до театрального мистецтва В. Іванова, М. Кагана, Н. Корнієнко та праці з театральної семіології А. Греймса, П. Паві, С. Пейрса інших. Дослідження також звертається до праць філософсько-антропологічного та культурологічного змісту С. Кьєркегора, О. Шпенглєра, М. Хайдеггера, В. Біблера тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у висвітленні різних аспектів театральної діяльності Г.М. Хоткевича як цілісного явища:
- вперше подано загальну характеристику драматургічного доробоку митця, проаналізовано як друковані твори так і ті, що існують лише в рукописах;
- відтворено історію написання, видання та сценічного втілення драматичних творів Г.М. Хоткевича;
- встановлено факти звернення різноманітних театрів і аматорських гуртків до творчості драматурга;
- з’ясовані творчі контакти та співпраця митця із різноманітними театральними колективами та визначними діячами театру;
- діяльність театральних колективів під керівництвом Г.М. Хоткевича розглядалась як відображення ідеї цілого покоління митців про створення народного театру”;
- вперше знайшла свою оцінку критична діяльність митця з точки зору театрознавчого аналізу і досліджено його наукові роботи з історії театру;
- розкрито засади і принципи театральної діяльності митця, його погляди на театральне мистецтво, які лягли в основу його власної концепції і моделі театру.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці учбових програм з історії української культури, літератури, театру, історії театральної критики, теорії драми. Оскільки театральна діяльність Г.М. Хоткевича проходила в площині аматорства і була тісно пов’язана з народною творчістю, окремі аспекти роботи можуть стати складовою частиною в курсах з історії аматорського руху, художньої самодіяльності та народного мистецтва.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії та теорії культури, кафедри мистецтвознавства ХДАК. Матеріали дослідження використані автором при створенні учбової програми та під час читання курсу Історія українського театру” для студентів режисерського відділення ХДАК. Результати та висновки дисертації були виголошені на щорічних Читаннях молодих вчених пам’яті Л.Я. Лівщиця (Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди у 1996, 1998, 1999 рр.); науково-практичній конференції Творча спадщина Гната Хоткевича” (Харків, грудень 1997 р.); мистецтвознавчих читаннях Драма, вистава, глядач...”, присвячених пам’яті доктора мистецтвознавства, професора В.М. Айзенштадта (Харківська державна академія культури, жовтень 2000 р., жовтень 2002 р.); науковій конференції молодих учених Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.” (Харківська державна академія культури, 16-18 квітня 2003 р.).
Основні положення дисертації викладені у 5 наукових статтях, 3 з яких вміщені у фахових виданнях.

Структура дисертаційного дослідження складається з вступу, чотирьох розділів та висновків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження встановлено, що численні праці, наукові дослідження багатої і різнобарвної мистецької спадщини Г. Хоткевича відображають різні аспекти його театральної діяльності лише частково, не розглядаючи їх як цілісне явище. Більшість з розглянутих досліджень подають театральну спадщину Г. Хоткевича фрагментарно, що не дозволяє сформулювати цілком оригінальну і самобутню театральну концепцію митця. Це, власне, і визначило актуальність проведення комплексного культурологічного дослідження творчості Г. Хоткевича у галузі театру у різних її проявах (драматургія, акторська та режисерська майстерність, критика, теорія та історія).
Загальний аналіз драматургічного доробку Г. Хоткевича засвідчив, що він драматург перехідної доби, і його п’єси тому яскраве свідчення. Традиційність і новаторство, народництво і модерн, вічне і злободенне парадоксальним чином злилось воєдино у його п’єсах, відобразивши хитку картину світу, в якому він жив, невизначеність і несталість нових ідей, стилів і напрямків, прагнення до нового і неспроможність розірвати остаточно зв’язок з минулим. Аналіз недрукованих драматичних творів Г. Хоткевича значно розширив уявлення про тематичні і естетичні пошуки драматурга, про світоглядні, філософські питання, які він підіймав у своїх ранніх п’єсах, і намагався віднайти власну відповідь. Він був одним із перших, хто розпочав в українській, зрештою, і в світовій драматургії застосовувати нові методи і прийоми епічного театру, створював драматичні твори на основі масових сцен, поєднаних за принципом монтажу епізодів, вводив до драматичної тканини кінокадри. Втілюючи історичні задуми у драматичній формі, Г. Хоткевич поєднував у своїх п’єсах історичний і документальний жанри, точно і детально відтворював картини минулого, і надавав своїм творам сучасного, подекуди гостро політичного, звучання. Одним же з головних надбань драматургії Г. Хоткевича були розробки масових сцен. І в цьому поєднались його режисерський досвід і літературний хист. Він, як ніхто інший, зміг відтворити на сцені життя юрби, показати широкі народні маси, змалювати суспільні рухи. П’єси-хроніки, побудовані переважно на масових сценах, до певної міри історичні драми Г. Хоткевича стали відображенням ідеї суспільної драми, драми для народу”, якою переймались його сучасники. Унікальним в українській, і не тільки в українській, драматургії був експеримент побудови драматичного твору на основі обрядового дійства без піклування про сюжет, якими були п’єси гуцульського циклу. Саме гуцульські п’єси уособили в собі тези театр з народу” і театр для народу”. І з’явились вони в той час, коли творчість більшості вітчизняних драматургів була орієнтована на загальноєвропейський літературний процес і відмову від старого традиційного театру.
У той час, коли амплітуда драматургічних пошуків митця пролягала від модернізму, через етнографізм до оновленого” реалізму, то як театральний практик Г. Хоткевич неухильно сповідував ідею народного театру і протягом всієї діяльності залишався прибічником реалістичного мистецтва. Маючи непересічні акторські, режисерські здібності, Г. Хоткевич не цікавився власними досягненнями, а віддав свій талант на роботу із акторами-аматорами з народних глибин. Гостро критичне ставлення до акторів-ремісників, низько професійного становища більшості українських труп ствердило його у своєму прагненні створити щиро народний театр”, який би не тільки орієнтувався на широку народну аудиторію, а й залучав безпосередньо до театрального мистецтва простий люд в якості виконавців, співавторів театральної вистави. Як режисер Г. Хоткевич сформувався на традиціях українського театру корифеїв і був прихильником реалістичного напрямку. Оскільки учасники створених ним театральних колективів не тільки не були обізнані з акторською майстерністю чи театральним мистецтвом, а у переважній більшості були не писемні, театр був для них школою, творчістю, а їх керівник був режисером, педагогом, вчителем. Принципи роботи театральних колективів, які впроваджував Г. Хоткевич, виводили їх на професійний рівень. Високі вимоги до сценічного мистецтва, наголошення на суспільному значенні театру формували визначальні особливості, створених Г. Хоткевичем, народних театрів. І наслідком його театральних починань, які він сам підкреслював в першу чергу, полягають в їх культурно-виховному значенні. В час, коли переважна більшість митців відчайдушно прагнуть прилучити український театр до загальноєвропейського театрального процесу, а значить опертого на потужну літературну традицію, Г. Хоткевич рухається у зовсім протилежному напрямку, намагаючись повернутись до первинного театру, театру-ритуалу.
Оцінюючи критичну діяльність Г. Хоткевича необхідно враховувати не тільки його мистецькі уподобання, а в першу чергу спрямованість практичної діяльності в галузі театру та завдання, які він ставив перед сценічним мистецтвом. Так само, як і інші діячі вітчизняної культури він вважав, що театр має бути осередком культурного і суспільного поступу, а для цього має бути народним в широкому розумінні цього слова, нести зі сцени українське слово. Саме українській ідеї, істинній народності він віддавав пальму першості при розгляді літературних і театральних явищ у своїй критиці та в дослідженнях з історії вітчизняного театру.
Щоб зрозуміти феномен Г. Хоткевича, самобутність його театральних починань, потрібно співвідносити їх із його розумінням призначення театру, з ідеєю, яка пронизувала все його життя й багатогранну творчість брати у народу, віддавати народу, давати народу”. Розглядати його театральну діяльність необхідно саме з цих позицій, інакше не можна осягнути її сутність. Г. Хоткевич не тільки прагнув нести освіту, культуру і саме національну культуру в широкі народні маси, а й показати спільноті природні таланти, які криються в глибинах народу. Служіння цій ідеї, яке підсвідомо почалось ще в дитинстві з роками стало невід’ємною часткою життя, врешті решт особистості. Водночас постійне декларування Г. Хоткевичем даної тези і наголошення на правдивості, народності в критичних оцінках мистецьких явищ спричиняє часом вузьке, спрощене розуміння і оцінку театральної спадщини митця (зокрема драматургії) і розглядання її лише в межах народницької теорії та побутово-етнографічного театру. Дійсно, театральна практика митця була чітко орієнтована на роботу з аматорами з народного середовища і визначальні засади діяльності, створених ним театральних колективів, ґрунтувались на ідеях народництва. Проте, мистецькі і теоретичні пошуки Г. Хоткевича не обмежувались тільки ідею щиро народного театру”. Говорячи про народні витоки походження театру і пріоритети національного в літературі, мистецтві, він виступає за оновлення літератури, зокрема драматургії, та професіоналізацію театру. Такі висновки стали можливими після аналізу всієї театральної діяльності Г. Хоткевича, його мистецьких, естетичних та суспільних поглядів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. A dauqhter writes about her famous father // News Frome Ukraine, 1993. № 33-34.
2. Аксютин Ю. [ Про Г.Хоткевича: з Українського синодика Микити Хрущова...”] Ю. Аксютин, Д. Табачник // Вітчизна. 1991. № 6. С. 157-161.
3. Алчевська Х. Автобіографічні уваги / Христина Алчевська // Алчевська Х. Твори. К.: Дніпро, 1990. С. 433-435.
4. Аникст А. Возникновение научной истории театра в ХХ веке // Современное искусствознане запада о классическом искусстве ХІІІ-ХVІІ вв.: Очерки / Александр Аникст; АН СССР, Ин-т истории искусствознания; Под ред. д-ра искусствоведения А.Д. Чегодаева. М.: Наука, 1977. С. 5-29.
5. Антонович Д. 300 років українського театру / Дмитро Антонович; Львівський нац. ун-т ім І. Франка. Львів, 2001. 272 с.
6. Арсенич П. Гуцульський театр” Гната Хоткевича та його виконавці / Петро Арсенич // Дзвін. 1991. № 5. С. 104-105.
7. Арсенич П. Гуцульський театр Гната Хоткевича / Петро Арсенич. Коломия, 1993. 30 с.
8. Арсенич П. ”Єк гори горами, єк світи світом...” / Петро Арсенич // Україна. № 11. С. 18-19.
9. Арсенич П. Гнат Хоткевич як дослідник Гуцульщини / Петро Арсенич // Народна творчість та етнографія. 1987. № 6. С. 48-51.
10. Бабишкін О. Боротьба за реалізм В українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. (На матеріалах літературної критики) / Олександр Бабишкін; АН УРСР, Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка. К., 1961. 179 с.
11. Багалей Д. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 1905): Ист. моногр.: В 2 т. / Д. Багалей, Д. Миллер. Х., 1912.
12. Бакуменко Д. Слово про земляків”/ Данило Бакуменко // Київ. 2000. № 1-2. С. 151-153.
13. Белецкая Л. Украинский советский драматический театр: Учебное пособие для театральных ин-ов и ин-тов культуры / Лидия Белецкая. К.: Вища школа, 1984. 221 с.
14. Береза Р. Преса 1914 року про виступи концертної гуцульської трупи / Роман Береза // Науково-творча конференція Гнат Хоткевич та українська культура. Рівне, 1992. С.48-50.
15. Березинський А. Гуцульщина в українській літературі / А. Березинський // Червоний шлях. 1931. № 9. С. 118-127.
16. Бібліографія. Нові українські письменники за 1920-1926 роки // Життя і революція. 1927. № 7-8. С. 200.
17. Бібліографія української літератури за 1929 рік. / Склав В. Шпілевич // Життя і революція. 1930. № 11-12. С. 164-225.
18. Білецький О. Літературно-критичні статті / Олександр Білецький; Упоряд., авт. приміт. М.Л. Гончарук. К.: Дніпро, 1990. 254 с.
19. Білецький О. Лист до Г. Хоткевича Б/д. Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 688, оп. 1, од. зб. 309, арк. 4.
20. Білецький О. Новини драматичної літератури / Олександр Білецький // Нове мистецтво. 1926. № 17. С. 2-4.
21. Бобошко Ю. Режисер Лесь Курбас / Юрій Бобошко. К.: Мистецтво, 1987. 197 с.
22. Болабольченко А. Гнат Хоткевич. Біографічні нариси / Анатолій Болабольченко. К.: Літопис, 1996. 272 с.
23. Болобан Л. Робсельтеатри / Леонід Болобан // Нове мистецтво. 1927. № 11. С. 7.
24. Буревій О. Про виставу Чотири Чемберлени” / Оксана Буревій // Український засів. 1993. № 2. С. 61-65.
25. Василько В. Лист до Г. Хоткевича від 17 лютого 1927 р. ЦДІАУЛ, ф. 688, оп. 1, од. зб. 301. арк. 38.
26. Веселовська Г. Театральний експресіонізм в Україні: генези і витоки / Ганна Веселовська // Сучасність. 1997. № 3. С. 146-153.
27. Високоповажний товаришу президенте [О. Богомолець: Лист Г. Хоткевича до президента Академії наук УРСР] / Передмова Ф. Погребенника // Прапор. 1991. № 3. С. 178-181.
28. Вистава революційної драми: [Про постановку аматор. вистави Лихоліття” Г. Хотккевича у Львові] // Діло. 1909. 12 березня.
29. Вітальна адреса, надіслана робітничому театральному гуртку під керівництвом Г. Хоткевича Комітетом з управління Народним Домом Харківського товариства писемності. ЦДІАУЛ, ф. 688, оп. 1, од. зб. 288.
30. Вітальні листи, адреси, надіслані Г. Хоткевичу з нагоди двадцятип’ятилітнього ювілею його науково-літературної діяльності. ЦДІАУЛ, ф. 688, оп. 1, од. зб. 287.
31. Возняк М. Український драматичний театр в Галичині в п. п. ХІХ ст. (Замітки й матеріали) / Михайло Возняк // Записки НТШ. 1909. кн. І, кн. ІІ.
32. Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса: (проблема формування творчої особистості) / Ірина Волицька; Львів. Ін-т народознавства НАН України. Львів, 1995. 152 с.
33. Волькенштейн В. Драматургия / Владимир Волькенштейн. М.: Советский писатель, 1971. 223 с.
34. Вороний М. Театр і драма: Збірка статей / Микола Вороний; Упор. і вступ. ст. О. Бабишкін. К.: Мистецтво, 1989. 408 с.
35. Все не в лад” Ж. Мольєра / Пристосував до народного театру Г. Хоткевич: Нові п’єси і книжки // Сільський театр. 1926. № 3. С. 41.
36. Гармсен М. [Рецензія на п’єсу Г. Хоткевича Село в 1905 році”] / М. Гармсен // Сільський театр. 1928. № 1. С. 43.
37. Гвоздев А. Из истории театра и драмы / А.А. Гвоздев. С.-Пб., 1923. 103 с.
38. Гец С. Чотири Чемберлени” в Березолі” / С. Гец // Харківський пролетар 1931. 23 квітня.
39. Гірняк Й. Спомини / Йосип Гірняк. Нью-Йорк, 1982. 485 с.
40. [Гнат Хоткевич видав книгу Слово о полку Ігоревім” у видавництві Рух”] // Червоний шлях. 1926. № 3. С. 211.
41. Головінов В. Духовні джерела Слобожанщини: Навчальний посібник / В. Головінов, П. Гомон. Х., 1988. 208 с.
42. Готується до друку [Книжка Г. Хоткевича Історія Галицького театру”]: Мистецька хроніка. Шляхи мистецтва. 1922. № 2. С. 69.
43. Грабовецький В. Олекса Довбуш / В. Грабовецький. Львів: Світ, 1964. 272 с.
44. Грінченко Б. Народний театр / Борис Грінченко // Літературно-науковий вісник. 1900. Т. 11, кн.9. С. 170-172.
45. Гротовський Є. Театр. Ритуал. Перформер: Пер. з польської / Єжи Гротовський. Львів: Центр гуманітрантх досліджень Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка, 1999. 185 с.
46. Гундорова Т. Дискурсія українського модерну. Постмодерна інтерпретація: Автореф... дис. д-ра. філол. наук / Тамара Гундорова; НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка /. К., 1996. 37 с.
47. Гундорова Т. Реалізм і неоромантизм в українській літературі початку ХХ ст. (теоретико-методологічний аспект) / Тамара Гундорова // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХ ст.: Збірка наукових праць. К., 1991. С. 166-191.
48. Гундорова Т. Тенденції розвитку художнього мислення (початок ХХ ст.) / Тамара Гундорова, Наталя Шумило // Слово і час. 1993. № 1. С. 55-66.
49. Гюго В. Король бавиться: Трагедія в 5 д. / Віктор Гюго; Пер. Г. Хоткевича. Б.м.: Книгоспілка, 1926. 48 с.
50. Дело № 120240 по обвинению Хоткевича Игната Мартиновича. Архив УКГБ при СМ УССР по Харьковской области. Арх. № 09539.
51. Дем’янчук С. Про щастя співають трембіти / С. Дем’янчук // Прикарпатська правда. 1978. 24 січня.
52. Денисюк І. Гнат Хоткевич і його повість про Тараса Шевченка / І. Денисюк // Хоткевич Г. Тарас Шевченко: Повість. Львів: Каменяр, 1966. С. 5-16.
53. Денисюк І. Очі звернені до краси / І. Денисюк // Жовтень. 1967. № 6. С. 139-141.
54. Десятилетие Народного Дома Харьковскго Общества Грамотности, 1903-1914. Х., 1913.
55. Дивосвіт Гната Хоткевича. Аспекти Творчої діяльності: Матеріали науково-практичної конференції Творча спадщина Гната Хоткевича”/ Укладач і ред. П. Черемський. Х.: Форт, 1998. 160 с.
56. До переписки з д. Садовським: / Відповідь авт. на лист. М. Садовського, надрук. у газ. Рада” за 1912 р., відносно перероб. п’єси В. Мови (Лиманського) Старе гніздо і молоді птахи” // Українська хата. 1912. № 11-12. С. 675-676.
57. До судової справи з д. Садовським: Лист до ред. щодо перероб. п’єси В. Мови (Лиманського) Старе гніздо і молоді птахи” // Українська хата. 1914. № 2. С. 177-179.
58. До Української драматургії”. Збірка бібліографічного знадібку до історії української драми і театру за 1906-1912 рік / Зібрав і впорядкував М. Комаров. Одеса, 1912. 106 с.
59. Договори, контракти, укладені між Г. Хоткевичем і видавництвами про співпрацю та взаємозв’язки. ЦДІАУЛ, ф. 688, оп. 1, од. зб. 289.
60. [Дозволена цензурою драма Г. Хоткевича, перероблена з Йом-кіпура В. Короленка]: Хроніка і бібліографія // Літературно-науковий вісник. 1899. Т. 6, кн. 4. С. 68.
61. Доманицький В. Українська література в 1906 році / В. Доманицький // Україна. 1907. Т. 1, кн. 2, ч. 11. С. 123.
62. Доповідь Правлінню Харківського Товариства Писемності від Комісії з розслідування конфлікту між Комітетом Народного дому і Гуртком робітників-малоросів (листопад 1905 р.). Державний архів харківської області, ф. 200, оп. 1, од. зб. 279. арк. 130-135.
63. Доповідь Харківському губернському земському зібранню Комісії з улаштування Народного дому у Харкові. ДАХО, ф. 200, оп. 1, од. зб. 237. арк. 11-13.
64. Доповідь Харківській губернській земській управі від Комісії з улаштування Народного дому (1902 р.). ДАХО. ф. 200,оп. 1, од. зб. 237.
65. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923. Т. 1. Доба Центральної Ради / Дмитро Дорошенко // Березіль. 1992. № 2. С. 113-132.
66. Дорошкевич Ол. Нотатки про Я. Щоголіва / Ол. Дорошкевич // Життя і революція. 1926. № 4. С. 70-78.
67. Дудко В. Лихоліття”: доля російської версії: До видавничої історії драми Гната Хоткевича / Віктор Дудко // Книжник. 1991. № 3. С. 56-58.
68. Дьяченко Н. Улицы и площади Харькова / Н. Дьяченко. Х.: Прапор, 1977. 279.
69. Епістолярна спадщини Академіка Д.І. Яворницького: Каталог музейної колекції. Дніпропетровськ, 1992. 222 с.
70. Євшан М. Українська література в 1913 р. / М. Євшан // Українська хата. 1914. № 1. С. 45.
71. Єфремов С. Літературно-критичні статті / Сергій Єфремов. К.: Дніпро, 1993. 350 с.
72. Єфремов С. В поисках новой красоты: (Заметки читателя) / Сергій Єфремов // Киевская старина. 1902. № 10. С. 100-104; № 11. С. 235-282; № 12. С. 394-419.
73. Єфремов С. Литературный Бонавентура: (Заметки читателя) / Сергій Єфремов // Киевская старина. 1905. Кн. 4. С. 91-116.
74. Єфремов С. На мертвой точке: (Заметки читателя) / Сергій Єфремов // Киевская старина. 1904. № 5. С. 322-328.
75. Єфремов С. Російська цензура й український театр / Сергій Єфремов // Життя і революція. 1925. № 12. С. 118-199.
76. Животко А. Історія української преси: Навч. посіб. Для студ. ф-т. Журналістики вузів / А. Животко. К.: Наша культура і наука, 1999. 360 с.
77. Журнал журналів // Українська хата. 1913. № 1. С. 73-74.
78. Заборонено драматичною цензурою [драму Пристрасти” Г. Галайди]: Хроніка і бібліографія // Літературно-науковий вісник. 1990. Т. 12, кн. 10. С. 58.
79. Заньковецька М. Листи до Г. Хоткевича за 1914 р. ЦДІАУЛ, ф. 688, оп. 1, од. зб. 310.
80. Записка Комісії з улаштування Народного дому в Харкові (1902 р.). ДАХО, ф. 200, оп. 1, од. зб. 237. арк. 19.
81. Зингерман Б. Очерки истории драмы 20 века / Борис Зингерман. М.: Наука, 1979. 392 с.
82. Зленко Г. Все было ярко, красиво и оригинально” / Григорій Зленко. Вечерняя Одесса. 2001. 27 ноября.
83. Иванов В. Современная наука и театр / Вяч. В. Иванов // Театр. 1977. № 8. С. 97-107.
84. Із мандрів життєвих [Г. Хоткевича] // Жовтень. 1964. № 3. С. 33-37.
85. Ілюстрації Г. Хоткевича до драми Назар Стодоля” Т.Г. Шевченка // Народна творчість та етнографія. 1978. № 2. С. 61.
86. Інструкція Комітету з керівництва Народним домом на Конній площі (1902 р.). ДАХО, ф. 200, оп. 1, од. зб. 237. арк. 30.
87. Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983. 511 с.
88. Історія української літератури ХХ століття. У 2 кн.: Кн. 1.: 1910-1930-і рр.: Навчальний посібник / За ред В.Г. Дончика. К.: Либідь, 1994. 784 с.
89. Історія української літературної критики / М.Д. Бернштейн, Н.Л. Калениченко, П.М. Федченко та ін. К.: Мистецтво, 1988. 456 с.
90. Каган М. В Едиком контексте / М.С. Каган // Театр. 1981. № 3. С. 85-90.
91. Казимиров О. Українськи аматорський театр: Дожовтневий період. / О. Казимиров. К.: Мистецтво, 1965. 133 с.
92. Калідаса Шакунталя / Калідаса; Пер., передмова, примітки Г. Хоткевича. Х.: ДВУ, 1929. 200 с.
93. Калениченко Н. Українська література кінця ХІХ початку ХХ ст.: Напрями, течії / Н. Калениченко; Ан УРСР, Інститут літ. ім. Т.Г. Шевченка /. К.: Наукова думка, 1983. 256 с.
94. Карпенко А. У пошуках втраченого ритуалу [Гуцульський рік” Г. Хоткевича у постановці Гуцульського народного театру] / А. Карпенко // Кіно-театр. 2000. № 4. С. 24-25.
95. Карпенко-Карий І. Наталка Полтавка” / І.К. Карпенко-Карий // Про мистецтво театру. К., 1954. С. 115-116.
96. Карягин А. Драма как эстетическая проблема / Анатолий Карягин. М.: Наука, 1971. 223 с.
97. Кирчів Р. Гуцульський театр / Роман Кирчів // Вітчизна. 1959. № 3. С. 142-148.
98. Кисіль О. Український театр. Дослідження / Олександр Кисіль; Вступна стаття М. Рильського /. К.: Мистецтво, 1968. 258 с.
99. Книжки надіслані до редакції: [Г. Хоткевич Історія галицького театру. Випуск перший. Народний і середньовічний театр в Галичині] // Червоний шлях. 1924. № 4-5. С. 267.
100. Кобилянська О. До Гната Хоткевича: [Лист від 22 грудня 1906 р.] / Ольга Кобилянська // Кобилянська О. Твори : У 5 т. К., 1963. Т. 5. С. 588-590.
101. Коваленко Б. Модернізм в українській критиці / Б. Коваленко // Життя і революція. 1926. № 10. С. 46-59.
102. Коваленко М. Рецензія на книгу Й. Шевченко Українські драматурги” / М. Коваленко // Сільський театр. 1928. №7. С.34.
103. Коваленко О. На межі двох віків: (Спогади про Українську студентську громаду в Харкові) / Олександр Коваленко // Визвольний шлях (Лондон). 1993. кн. 1, С. 87-88.
104. Ковальчук С. Гнат Хоткевич і перший Гуцульський театр / Степан Ковальчук // Мистецтво. 1962. № 6. С. 33-35.
105. Ковров С. Юбилей Народного Дома / С. Ковров // Художественная жизнь. 1923. №5. С. 10-12.
106. Козлов А. Українська дожовтнева драматургія: Еволюція жанрів / Анатолій Козлов. К.: Вища школа, 1991. 198 с.
107. Коломієць Р. Новий театр у такі часи?: [Гуцульський рік” Г. Хоткевича на сцені Коломийського народного театру] / Ростислав Коломієць // Український театр. 1992. № 2. С. 12-13.
108. Корнієнко Н. Постнекласична наука і проблеми методології / Неллі Корнієнко // Мистецтвознавство України: Збірка наукових праць. Вип. 1. К.: Спалах, 2000. С.325-334.
109. Корнієнко Н. Театр як діагностична модель суспільства (Деякі універсальні механізми самореалізації художньої культури): Автореф... д-ра мистецтвознавства у формі наук. доп. / Неллі Корнієнко; АН України; Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. К., 1993. 77. с.
110. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук. (Картини світу. Ціннісні орієнтації. Мова. Прогноз) / Неллі Корнієнко. К.: Факт, 2000. 160 с.
111. Коряк В. Гнат Хоткевич / В. Коряк // Коряк В. Нарис історії української літератури. Буржуазне письменство. Х., 1929. Т. 2. С. 508-513.
112. Коцовський В. Комісія конкурсова для оцінки руських сценічних творів: [Про драму Пристрасті” Г. Хоткевича]: Хроніка / В. Коцовський // Літературно-науковий вісник. 1900. Т. 11. С. 129-139.
113. Красильникова О. Історія українського театру ХХ сторіччя / Ольга Красильникова. К.: Либідь, 1999. 205 с.
114. Кропивницький М. Лист до Л. Сабініна від 27 січня 1908 р. / М.Л. Кропивницький // Кропивницький М. Твори: В 6 т. К.: Держлітвидав України, 1959. Т. 6. С. 531.
115. Кузякина Н. Украинская драматургия начала ХХ века. Пути обновления / Наталья Кузякина. Л.: ЛГИТМИК, 1978. 32 с.
116. Кулик О. Львівський театр ім. М.К. Заньковецької / О. Кулик. К.: Мистецтво, 1989. 166 с.
117. Курбас Л. До Г. Хоткевича: [Лист від 3 квітня 1912 р.] // Державний музей театрального, музичного і кіно мистецтва.
118. Курбас Л. Здивувати світ”: [Листи Л. Курбаса до Г. Хоткевича] / Публ. М. Щудрі, М. Лабінського // Соціалістична