ГАРАНТІЇ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СЛІДЧОГО

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СЛІДЧОГО ……………………………………………. 10
1.1. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого як об’єкти правового захисту ……….…………………………………………………………………...... 10
1.2. Значення правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого ……………...…………………………………………………………….. 41
РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СЛІДЧОГО …………………… 66
2.1. Поняття і зміст гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого …………………………………………………………….. 66
2.2. Види гарантій правового захисту процесуальної самостійності і незалежності слідчого …………………………………………………………….. 97
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПРИМУС, ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПРАВОВІ САНКЦІЇ ЯК ГАРАНТІЇ
ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СЛІДЧОГО ………………………………………………. 122
3.1. Процесуальний примус як гарантія самостійності та незалежності слідчого під час розслідування кримінальних справ ..…………………………………... 122
3.2. Юридична відповідальність і правові санкції як гарантії захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого ……………………... 154
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...185
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….. 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….. 206

ВСТУП

Актуальність теми. У теперішніх умовах формування правоохоронної системи України методичні засади здійснення досудового розслідування об’єктивно набувають все більшого значення. Це зумовлено не лише великою значимістю для сучасного суспільства проблем боротьби зі злочинністю, але й необхідністю удосконалення кримінально-процесуального законодавства у сфері діяльності органів досудового слідства.
Актуальність теми дослідження визначається колом проблем правового та організаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням гарантій процесуальної самостійності та незалежності слідчого як центральної фігури досудового слідства. Не пристосовані належним чином до умов сьогодення, вони суттєво заважають продуктивній реалізації слідчим своїх повноважень із розкриття та розслідування злочинів.
Процесуальна самостійність та незалежність слідчого мають забезпечуватися, передусім:
– встановленим порядком його призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади;
– передбаченою законом процедурою досудового слідства;
– забороною під загрозою відповідальності втручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, які не мають на те повноважень;
– створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчих.
Гарантії незалежності слідчого, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення повинні поширюватися на всіх слідчих. При цьому не можна обійтися без кримінально-процесуальних гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.
Незважаючи на те, що у теорії кримінального процесу проблема правового забезпечення процесуальної самостійності і незалежності слідчого привертала увагу багатьох науковців, практична реалізація цілого ряду пов’язаних з нею питань залишається далекою від вирішення.
Саме недосконалість правових гарантій захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, які раніше майже не зазнавали наукового дослідження, створює суттєві перепони на шляху реалізації кожним слідчим своїх процесуальних повноважень при розслідуванні злочинів. На досудових стадіях судочинства виникають певні непорозуміння щодо основного призначення слідчого, його місця і ролі в системі правоохоронних органів, що в цілому заважає досягненню загальних завдань кримінального процесу.
Окремі питання, що стосуються гарантій процесуальної самостійності та незалежності слідчого, досліджувалися в роботах вчених-юристів, а саме: О.В. Бауліна, В.А. Буднікова, О.О. Власова, Е.І. Вороніна, І.Д. Гончарова, А.П. Гуляєва, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, Н.С. Карпова, А.О. Клейна, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, О.А. Солдатенко, В.В. Шимановського та інших.
Теоретичним підґрунтям при дослідженні багатьох питань за темою дисертації стали також праці відомих науковців: Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, М.І. Бажанова, В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, В.О. Дубрівного, Л.І. Казміренко, Л.М. Карнєєвої, М.В. Костицького, Ф.М. Кудіна, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук’янчикова, Ю.В. Манаєва, П.І. Мінюкова, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, Е.С. Радутної, О.Р. Ратінова,
Р.Д. Рахунова, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, О.О. Чувільова, В.П. Шибіка та інших вчених.
Разом з тим, незважаючи на відносно велику кількість наукових праць щодо вказаної проблеми, вони здебільшого розкривають лише загальні аспекти забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Проблема ж гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого з теоретичної точки зору досліджена недостатньо, що й зумовило необхідність проведення відповідного теоретичного осмислення та практичного аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента від 25. 12. 2000 року № 1376, Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20. 12. 2006 року № 1767. Робота виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень Міністерства внутрішніх справ України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 5 червня 2004 року № 755), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 18 від 30 грудня 2003 року).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є визначення засад правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, пошук перспективних шляхів його удосконалення, а також формулювання рекомендацій щодо ефективного провадження досудового слідства.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:
– визначити сутність і співвідношення категорій “процесуальна самостійність” та “процесуальна незалежність” слідчого;
– з’ясувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого;
– розкрити сутність поняття гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, окреслити критерії для їх класифікації;
– визначити механізм правового забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого;
– дати характеристику основних правових гарантій захисту процесуальної самостійності і незалежності слідчого та шляхів їх удосконалення;
– сформулювати та аргументувати рекомендації щодо практичного вдосконалення правового забезпечення процесуальної діяльності слідчого.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають в сфері правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.
Предметом дослідження є гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Діалектичний метод як філософський метод аналізу явищ у їх зміні, розвитку та взаємозв’язку склав підґрунтя для комплексного використання інших загальнонаукових методів:
– історико-правового – при визначенні історичних та правових засад становлення органів досудового слідства, нормативно-правового регулювання діяльності слідчого апарату за різні історичні періоди;
– статистичного – при вивченні сучасного стану правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчих;
– формально-логічного – при визначенні понять “правовий захист”, “гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого”;
– системно-структурного – при проведенні теоретичного аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з вказаної проблематики;
– соціологічного – при з’ясуванні ставлення керівників слідчих підрозділів та думок слідчих щодо проблем сучасної слідчої діяльності й шляхів їх практичного подолання;
– порівняльно-правового – при вивченні вимог, що пред’являються до слідчих для продуктивної процесуальної діяльності.
Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що дало змогу забезпечити всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною базою дослідження є Конституція України; Закони України; Постанови Пленуму Верховного Суду України; міжнародні документи, які стосуються порядку провадження кримінального судочинства; законодавство інших країн (Республіки Білорусь, Вірменії, Казахстану, Російської Федерації); кримінально-процесуальне законодавство колишнього СРСР; проект КПК України (реєстр. № 0952); відомчі нормативні акти.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять аналітичні огляди про стан, досвід та результати слідчої практики органів внутрішніх справ та прокуратури, матеріали вивчення 256 кримінальних справ, а також відомості, одержані в результаті анкетування, опитування та інтерв’ювання 358 слідчих органів внутрішніх справ та 52 слідчих прокуратури Кіровоградської, Київської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської областей та міста Києва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні системи гарантій забезпечення захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого. До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:
вперше:
– запропоноване авторське визначення поняття гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, а саме: гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого – це система нормативно передбачених умов і засобів, яка забезпечує можливість безперешкодного практичного виконання слідчим своїх повноважень відповідно до вимог закону та внутрішнього переконання, сприяє уникненню впливу будь-яких небажаних дій, вчинків та посягань ззовні;
– визначено сучасний стан правового захисту процесуальної самостійності і незалежності слідчого, окреслено перспективні напрямки його забезпечення;
удосконалено:
– формулювання категорій “процесуальна самостійність” та “процесуальна незалежність” слідчого;
– визначення змісту гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, критеріїв їх класифікації;
– процедуру притягнення слідчих до різних видів юридичної відповідальності, порядок застосування правових санкцій до осіб за втручання в процесуальну діяльність слідчого;
набули подальшого розвитку:
– окремі аспекти реалізації процесуальної самостійності та незалежності слідчого у відносинах з учасниками кримінально-процесуальної діяльності, підприємствами, установами, організаціями;
– положення щодо вдосконалення прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за діяльністю слідчих;
– концепція створення єдиного слідчого апарату.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства, удосконалення чинного законодавства України (пропозиції до законодавства, вих. № 46/35ВР від 25 травня 2007 року).
Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику ГСУ МВС України № 13/6-647 від 21 вересня 2006 року) та навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 28 вересня 2006 року), Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КЮІ ХНУВС від 6 жовтня 2006 року), при викладанні окремих розділів курсу “Кримінальний процес” й споріднених спецкурсів щодо підготовки майбутніх спеціалістів слідчої спеціалізації МВС України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором та були обговорені на науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи” (Львів, 10 червня 2005 року), науково-теоретичній конференції “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність, міжнародний досвід” (Київ, 19-20 травня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції “Еволюція кримінального судочинства на пострадянському просторі” (Київ, 22-23 червня 2006 року), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (Тернопіль, 13 квітня 2007 року), на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, відображені в п’яти статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена її метою, завданням та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох роздiлiв, які містять шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

Список литературы

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1990. – 144 с.
2. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник. – Харків: ХУВС МВС України, 1998. – 77 с.
3. Александров А.С. Каким не быть предварительному следствию // Государство и право. – 2001. – № 9. – С. 54 – 62.
4. Александров А. Нужно ли создавать Федеральную службу расследований? // Законность. – 2002. – № 11. – С. 37 – 39.
5. Александров С.А., Максимов Н.Р. Гарантии принципа независимости судей и подчинения их только закону // Сборник аспирантских работ. – Свердловск: СВШ МВД СССР, 1971. – С. 47 – 52.
6. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии): Учеб. пособие. – Горький: Горьковск. ВШ МВД СССР, 1976. – 124 с.
7. Алексеев С.С. Механизм правого регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 183 с.
8. Алексеев С.С. Теория права. – Издание 2-е, перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 320 с.
9. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971. – 223 с.
10. Аленин А.П. Виды и система следственных действий // Известия ВУЗов. Правоведение.– 2004. – № 1. – С. 87 – 102.
11. Альмухаметов Б.А., Булатов Б.Б Привод и денежное взыскание // Законность. – 2003. – № 3. – С. 22 – 23.
12. Антонюк О.І. Співвідношення категорій “правовий захист” і “правова охорона” // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. – 2003. – № 2. – С. 24 – 35.
13. Арефьев Г.П. Некоторые вопросы понятия охраны субъективных прав // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1981. – 168 с.
14. Арефьев Г.П. Понятие защиты субъективных прав // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту: Межвузовский тематический сборник. – Калинин: Изд-во Калининского гос. ун-та, 1982. – С. 12 – 17.
15. Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве / Красноярск. гос. ун-т. – Красноярск: Изд-во КГУ, 1979. – 72 с.
16. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность: (теоретические вопросы). – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1985. – 120 с.
17. Бакаев Д.М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел: Учебн. пособие. – М.: МВСШ, 1979. – 186 с.
18. Бандурка О.М. Слідчий – моя професія: Науково-практичні нариси. – Х.: НУВС, 2000. – 216 с.
19. Баулін О.В. До проблеми організаційної побудови органів досудового слідства // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 4. – С. 191 – 203.
20. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / НАВСУ. – К., 2000. – 20 с.
21. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Монографія / Під заг. ред. З.Д. Смітієнко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. –
233 с.
22. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебн. пособие. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 204 с.
23. Бегов Д.Д. Особенности использования фонограмм как основы для формирования доказательств в уголовном судопрозводстве // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве: Международная научно-практическая конференция. Киев, 22-23 июня 2006 года. – К., 2006. – Т. 2. – С. 24 – 30.
24. Бирюков Е., Мысловский Е. Положение со следствием вызывает тревогу // Соц. законность. – 1988. – № 6. – С. 48 – 51.
25. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 163 с.
26. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: (государственно-правовые аспекты). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та. – 1985. – 154 с.
27. Будников В.Л. О гарантиях процессуальной самостоятельности следователя в современных условиях // Укрепление общественного порядка и законности в правовом государстве: Сб. науч. трудов. – М., 1990. – С. 167 – 172.
28. Быков В.М., Лисков Д.А. Домашний арест как новая мера пресечения по УПК РФ // Российский следователь. – 2004. – № 4. – С. 12 – 14.
29. Быков В. Принятие следователем решения о производстве следственных действий // Законность. – 2005. – № 10. – С. 8 – 10.
30. Быков В.М. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органа дознания при расследований преступлений // Проблемы советского государства и права. – 1975. – № 9 –10. – С. 100 – 105.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
32. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции: Учебн. пособие. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
33. Весельський В.К., Кузьмічов В.С., Мацишин В.С., Старушкевич А.В. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини: Посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 148 с.
34. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, – 1979. – 229 с.
35. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1974. – 188 с.
36. Власов А.А. Полномочия следователя в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Акад. МВД СССР. – М., 1979. – 23 с.
37. Воронин Э.И., Григорьев Н.В. Полномочия следователя органов внутренних дел в свете нового уголовно-процессуального законодательства: Лекция. – Хабаровск: Хабаровск. высшая школа МВД СССР, 1987. – 30 с.
38. Выдря М.М. Расследование уголовного дела – функция уголовного процесса // Сов. хозяйство и право. – 1980. – № 9. – С. 79.
39. Гаврилов А.К. Следственные действия / А.К. Гаврилов, Ф.В. Глазирин, С.П. Ефимичев; Высшая следственная школа МВД СССР. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 221 с.
40. Гаврилов Б.Я. О процессуальной самостоятельности следователя: история, реальное состояние, перспективы развития // Право и Политика. – 2001. – № 2. – С. 92 – 99.
41. Галаган В.І. Застосування деяких заходів процесуального примусу у світлі додержання конституційних прав і свобод людини // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 59 – 63.
42. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 299 с.
43. Гончаров Д.Ю. Самостоятельность следователя: быть или не быть? // Журнал российского права. – 2002. – № 9. – С. 28 – 35.
44. Гончаров И.Д. Возникновение и развитие института предварительного следствия в советском уголовном процессе / Киев. высш. школа МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1980. – 156 с.
45. Гончаров І.Д. Деякі аспекти процесуальної самостійності слідчого // Право України. – 1995. – № 7. – С. 26 – 27.
46. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 247 с.
47. Гончаров И.Д. Развитие советского законодательства о процессуальном положении следователя: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Харьков. юрид. ин-т. – Х., 1974. – 24 с.
48. Гопанович Н.Н., Мартинович И.И. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – Минск. – Изд-во БГУ. – 1983. – 20 с.
49. Горбачов В.П. Розвиток слідчого апарату в Україні (історія та перспективи) // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні: Всеукраїнська науково-практична конференція. Донецьк, 13 грудня 2002 року. – Донецьк, 2003. – С. 28 – 40.
50. Гриненко С.А. Некоторые вопросы обеспечения реализации принципа непосредственности в деятельности следователя при осуществлении прокурорського надзора в уголовном процессе Украины // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве: Международная научно-практическая конференция. Киев, 22-23 июня 2006 года. – К., 2006. – Т. 1. – С. 177 – 181.
51. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе: Учебн. пособие. – М.: Юрид. лит., 1981. – 191 с.
52. Гуляев А.П. Совершенствование правового регулирования деятельности следователя: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Академия МВД СССР. – М., 1988. – 32 с.
53. Гуткин И.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе: Учебн. пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1963. – 248 с.
54. Гуткин И.М. Органы дознания и предварительного следствия системы МВД и их взаимодействие. – М.: Академия МВД СССР, 1973. – 237 с.
55. Гуценко К.Ф. Следственный комитет – благо ли? // Соц. законность. – 1991. – № 3. – С. 17 – 21.
56. Данченко Т. Застава: історія розвитку і проблеми застосування // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 106 – 108.
57. Дементьев С.И. Конструирование уголовно-правовых санкций с учетом повторности преступлений // Советское государство и право. – 1985. –
№ 4. – С. 117 – 120.
58. Дисциплінарний статут прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 06. 11. 1991 року “Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.
59. Додін Є.В. Адміністративно-правова санкція та її види // Проблеми правознавства. – 1969. – Вип. 12. – С. 45 – 50.
60. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности. – М.: Изд-во «СПАРК», 1996. – 111 с.
61. Доля Е. Проблема начала в теории уголовного процесса (постановка вопроса) // Государство и право. – 1996. – № 10. – С. 58 – 61.
62. Донцов С.Э. Гражданско-правовые внедоговорные способы защиты социалистической собственности: Учебн. пособие. – М.: Юрид. лит., 1980. – 144 с.
63. Дубривный В.А. Процессуальные вопросы взаимоотношений прокурора со следователем // Следователь сегодня: Научно-практическая конференция. Саратов, 8 декабря 1999 года. – Саратов, 2000. – С. 7 – 8.
64. Елеонский В.А. Вопросы уголовно-правовой защиты работников органов внутренних дел // Теоретические и организационные проблемы применения наказания: Сб. науч. трудов. – Уфа, 1990. – С. 150 – 154.
65. Еникеев З.Д. Меры процессуального принуждения в системе средств обеспечения обвинения и защиты по уголовным делам / Башкирский гос. ун-т. – Уфа: Изд-во БГУ, 1978. – 72 с.
66. Ефимичев С.П. Разделение властей и проблемы борьбы с преступностью // Проблемы совершенствования прокурорского надзора: Материалы научно-практической конференции. Москва, 15-16 апреля 1997 года. – М., 1997. – С. 180.
67. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
68. Жук В.М. К вопросу о структуре санкций в Уголовном кодексе РСФСР // Актуальные вопросы советской юридической науки: Сб. науч. трудов. – Саратов, 1978. – С. 78 – 82.
69. Жук О. Применение мер процессуального принуждения по делам о преступлениях, предусмотренных ст. 210 УК РФ // Законность. – 2004. – № 7. – С. 6 – 9.
70. Загальна теорія держави та права / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 320 с.
71. Закон України “Про адвокатуру” від 19. 12. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
72. Закон України “Про адміністративний нагляд” за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Прийнятий 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
73. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07. 12. 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
74. Закон України “Про власність” від 07. 02. 1991 року // Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон, 2003. – С. 123 – 128.
75. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про адвокатуру” від 16. 11. 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 2. – Ст. 12.
76. Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” від 06. 06. 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 22. – Ст. 173.
77. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04. 12. 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
78. Закон України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 791.
79. Закон України “Про міліцію” від 20. 12. 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20. (з наступними змінами та доповненнями).
80. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18. 02. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
81. Закон України “Про прокуратуру” від 05. 11. 1991 року // Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон, 2003. – С. 727 – 735.
82. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25. 03. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
83. Закон України “Про статус суддів” від 15. 12. 1992 року // Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон, 2003. – С. 842 – 847.
84. Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений. Криминалистический и процессуальный аспекты. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1989. – 152 с.
85. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (вопросы теории и практики): Учебное пособие. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1981. – 136 с.
86. Золочевська П.В. До питання про місце досудового слідства в правоохоронній та судовій системах України // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні: Всеукраїнська науково-практична конференція. Донецьк, 13 грудня 2002 року. – Донецьк, 2003. – С. 78 – 81.
87. Иванов А.А. Цели юридической ответственности, её функции и принципы // Госудорство и право. – 2003. – № 6. – С. 66 – 69.
88. Ивлиев Г.П. Основания применения мер процессуального принуждения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Академия МВД СССР. – М., 1986. – 19 с.
89. Кабілова С.М., Заман Ш.Х. Домашний арест как мера пресечения в отечественном и зарубежном законодательстве // Российский следователь. – 2004. – № 2. – С. 45 – 48.
90. Казлаускас М. О процессуальной независимости следователя // Развитие гражданского, уголовного и процессуального законодательства в Советских республиках Прибалтики: Сб. науч. трудов. – Рига, 1975. – С. 85.
91. Карнеева Л.М. Где быть следственному аппарату? // Соц. законность. – 1991. – № 2. – С. 25 – 29.
92. Карнеева Л.М. Укрепление законности и процессуальная самостоятельность следователя // Пути совершенствования мер по предупреждению преступлений: Сб. науч. трудов – М., 1988. – С. 102 – 108.
93. Квачахія М.М. Система умов оптимального виконання слідчої роботи // Сучасні проблеми держави та права: Зб. наук. праць – К.: вид-во “Либідь” при Київ. ун-ті, 1990. – С. 172 – 174.
94. Клейн А.А. Правовые и организационные аспекты процессуальной самостоятельности и независимости следователя органов внутренних дел: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Московская высшая школа милиции МВД Российской Федерации. – М., 1992. – 26 с.
95. Клочков В. Особенности современного прокурорского надзора // Соц. законность. – 1989. – № 11. – С. 30 – 37.
96. Клочков В. Прокурорський нагляд за законністю та обгрунтованістю обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 41 – 50.
97. Коваленко Е.Д. Використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / КНУВС. – К., 2007. – 20 с.
98. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальное принуждение: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 174 с.
99. Когамов М.Ч. О совершенствовании судебного надзора за профилактической работой следователей органов внутренних дел // Методологические, организационные и правовые проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел: Межвуз. сб. науч. трудов. – К., 1984. – С. 186 – 193.
100. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
101. Козаченко И.Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: обусловленность, структура, функции, виды: Учебн. пособие. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1987. – 215 с.
102. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения) / Красноярск. гос. ун-т. – Красноярск: Изд-во КГУ, 1989. – 124 с.
103. Колбая Г.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства: Учебн. пособие. – М.: Изд-во «Юрид. лит.», 1975. – 152 с.
104. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: реальность, перспективы // Государство и право. – 1998. –
№ 11. – С. 31 – 39.
105. Колюка М.М. Адміністративно-правові проблеми відповідальності працівників ОВС: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2004. – 15 с.
106. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 207 с.
107. Коляда П.В. Слідчий комітет: надумана необхідність? // Іменем Закону. – 2006. – № 7. – С. 8 – 9.
108. Комарицкий С.И. Проблемы построения размероотносительных санкций // Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения: Сб. науч. трудов. – Красноярск, 1989. – С. 93 – 101.
109. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Кол. авт.: Александров А.С., Козырев Г.Н., Томин В.Т., Чувилёв А.А. и др. – М.: “Вердикт”, 1996. – 726 с.
110. Кондратьев А.В. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии досудебного следствия за законностью применения мер процессуального принуждения: Учебное пособие / А.В. Кондратьев, Л.М. Давыденко, П.М. Каркач; Донецкий институт внутренних дел. – Донецк: ДИВД, 2003. – 352 с.
111. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1996. – 118 с.
112. Копейчиков В.В. Роль функции советского государства в создании благоприятных условий для реализации прав граждан в условиях развитого социализма: Учебн. пособие. – М.: Юрид. лит., 1983. – 251 с.
113. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Київський університет ім. Т. Шевченка, 1995. – 304 с.
114. Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве: Учебн. пособие. – Саратов: Саратовск. ВШМ, 1978. – 136 с.
115. Корюкаев В.П. Взаимодействие следователя с органом дознания в стадии возбуждении уголовного дела // Вопросы совершенствования деятельности милиции и следственного аппарата: Сборн. науч. трудов. – М., 1984. – С. 61 – 65.
116. Костирев В.И. Реформа уголовного законодательства и некоторые вопросы построения и применения уголовно-правовых санкций // Теоретические и организационные проблемы применения наказания: Сборн. науч. трудов. – Уфа, 1990. – С. 150 – 154.
117. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
118. Кримінально-процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: “ФОРУМ”, 2003. – 940 с.
119. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. текст із змін станом на 5 січня 2006 року / М-во юстиції України. – К.: Велес, 2006. – 176 с. – (Кодекси України)
120. Кудин Ф.М. О принуждении и убеждении как правообеспечительных средствах в уголовном судопроизводстве // Процессуальные проблемы реализации уголовной ответственности: Сб. науч. трудов. – Свердловск, 1979. – С. 69 – 86.
121. Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве: Учебное пособие. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та , 1985. – 135 с.
122. Кудин Ф.М. Теоретические основы принуждения в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченка. – К., 1987. – 44 с.
123. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1980. – 144 с.
124. Кузнецов К.К., Черепанов Ю.Г. Об административно-правовом статусе следователей органов внутренних дел // Реализация норм государственного и административного права на предварительном следствии: Сб. науч. трудов. – Волгоград, 1987. – С. 93 – 97.
125. Кулагин Н.И. Ведомственный процессуальный контроль в системе предварительного следствия ОВД / Н.И. Кулагин, П.В. Лемента, В.А. Карлеба; Краснодар. юрид. ин-т. МВД России. – Краснодар: КЮИ МВД России, 2001. – 141 с.
126. Кулешов О. Заходи переконання та примусу в діяльності міліції // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 60 – 61.
127. Курило М.П., Півненко В.П. Участь прокурора в слідчих діях: Навчальний посібник / Інститут підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України. – Суми: “Слобожанщина”, 1998. – 24 с.
128. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе: Учебн. пособие. – М.: Изд-во «Юрид. лит.», 1972. – 218 с.
129. Лапка О.Я. Соціально-правовий захист працівників міліції України // Право України. – 2000. – № 4. – С. 17 – 20.
130. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – С. 60 – 61.
131. Ларин А.М. Следствие: каким ему быть? // Человек и закон. – 1996. – № 10. – С. 50 – 55.
132. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / Московск гос. ун-т. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
133. Лившиц Ю., Зуев С. Залог в качестве меры пресечения // Законность. – 2003. – № 5. – С. 11 – 13.
134. Липинский Д.А. О системе права и видах юридической ответственности // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 27 – 36.
135. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолого-правове дослідження: Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
136. Лифанова Л.Г., Степанов Б.Б. Процессуальная самостоятельность следователя: миф или реальность // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве: Международная научно-практическая конференция. Киев, 22-23 июня 2006 года. – К., 2006. – Т. 2. – С. 69 – 75.
137. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.
138. Лопушанский Ф.А. Совершенствование уголовно-процессуального законодательства и охрана прав личности / Ф.А. Лопушанский, В.В. Леоненко, Г.И. Чангули. – К., 1983. – 224 с.
139. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 88 с.
140. Лук’янець Д. Про правову природу адміністративно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. –
№ 3. – С. 10 – 15.
141. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичёв В.С. Тактические основы расследования преступлений: Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинського, 1989. – 48 с.
142. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 360 с.
143. Лукьянчиков Е.Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 52 с.
144. Мазаев В.Д. Гарантии конституционных норм на предварительном следствии // Реализация норм государственного и административного права на предварительном следствии: Сб. научных трудов. – Волгоград, 1987. – С. 13 – 21.
145. Макарова З.В. Защита в российском уголовном процессе: понятие, виды, предмет и пределы // Правоведение. Известие вузов. – 2000. – № 3. – С. 217 – 222.
146. Малеин Н.С. Понятие и основание имущественной ответственности // Советское государство и право. – 1970. – № 12. – С. 39 – 46.
147. Малохин В.М. Административная ответственность в СССР / В.М. Малохин, В.И. Новосёлов, Д.Н. Бахрах; Саратов. гос. ун-т – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 166 с.
148. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
149. Маляренко В.Т. Новий КПК – яким йому бути? // Адвокат. – 1999. – № 2. – С. 7 – 13.
150. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. Деякі проблеми та шляхи їх вирішення: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 238 с.
151. Маляренко В., Пилипчук П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40 – 44.
152. Манаев Ю.В. Принцип процессуальной самостоятельности следователей как гарантия законности и обоснованности принимаемых им решений по уголовному делу // Труды высшей следственной школы МВД СССР. – 1977. – № 16. – С. 45 – 51.
153. Мінюков П.І. Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) ОВС і проблеми керівництва досудовим слідством: Навч. посібник. – К. – «Кондор». – 2004. – 212 с.
154. Мінюков П.І., Мінюков А.П. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю при розслідуванні кримінальних справ слідчими // Право України. – 1999. – № 1. – С. 111 – 115.
155. Мірошниченко Т.М., Філін Д.В. Система принципів кримінального процесу: Конспект лекцій. – Х.: Нац. юрид. академія України, 1995. – 40 с.
156. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Научно-практическое издание. – К.: “Юринком Интер”, 1999. – 448 с.
157. Михайленко Г.В. Процессуальный статус следователя // Право и экономика. – 2005. – № 2/19. – С. 93 – 98.
158. Михайленко О.Р. Про роль відомчого контролю в забезпеченні законності на попередньому слідстві // Сучасні проблеми держави та права. – К.: вид-во “Либідь” при Київ. ун-ті, 1990. – С. 175 – 177.
159. Михайлов В.А. Мера пресечения в советском уголовном судопроизводстве: Учебн. пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1991. –
188 с.
160. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
161. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2 (9). – С. 100 – 112.
162. Модельный уголовно-процессуальный кодекс для государств-участников СНГ. – Режим доступу: http://www.hro.org/docs/rlex/upkmod/index. htm.
163. Назаров В.В. Правове регулювання приводу в Кримінально –процесуальному кодексі України // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 2. – С. 66 – 74.
164. Найдёнов В.В. Советский следователь: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1980. – 112 с.
165. Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4 гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство». – К., 2005. – 4 с.
166. Наказ МВС України від 24 листопада 2003 року № 1440 «Про затвердження Інструкції про організацію діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України». – К., 2003. – 26 с.
167. Наказ МВС України від 20 лютого 2006 року № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України». – К., 2006. – 78 с.
168. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Автореф. дис… канд.. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 15 с.
169. Никодимов А. Заключение под стражу – “любимая” мера пресечения российского уголовного процесса? // Российская юстиция. – 2004. – № 6. – С. 37.
170. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3 – С. 44 – 49.
171. Новіков С. Розгляд скарг на дії слідчого і прокурора // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 89 – 90.
172. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах / Уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: “Аконіт”, 2003. – Т. 1: А–К. – 926.
173. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах / Уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: “Аконіт”, 2003. – Т. 2: К–П. – 926.
174. Озерський І.В. Взаємодія слідчого з органом дізнання в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний аналіз): Автореф. дис. … канд. юрид. наук / НАВСУ. МВС України. – К., 2003. – 16 с.
175. Осадчий В.І. Проблемні питання кримінальної відповідальності // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. – С. 17 – 22.
176. Осауленко А.О. Санкція і юридична відповідальність у публічному праві // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 4. – С. 140 – 144.
177. Охріменко С.С. Гарантії процесуальної самостійності та незалежності слідчого // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4. – С. 205 – 210.
178. Охріменко С.С. Деякі аспекти сучасного стану процесуальної самостійності та незалежності слідчих органів внутрішніх справ // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 95 – 97.
179. Охріменко С.С. Окремі напрями реформування слідчих підрозділів як фактор зміцнення процесуальної самостійності та незалежності слідчих // Держава і право. – 2006. – № 33. – С. 487 – 491.
180. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе / Отв. ред. И.Б. Михайловская; Ин-т гос. и права АН СССР. – М.: Наука, 1989. – 256 с.
181. Півненко В. Досудове (попереднє) слідство України: проблеми організації та діяльності // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2. – С. 94 – 97.
182. Півненко В. Судовий контроль. Чи може він бути самостійною функцією органів судової влади у кримінальному судочинстві? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 104 – 108.
183. Пилипчук П.П. Розгляд судом скарги на постанови про порушення кримінальної справи // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 2. –
С. 59 – 61.
184. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – Кн. 1. – 154 с.
185. Плєва В.А. Організаційно–правові проблеми матеріальної відповідальності осіб рядового та начальницького складу ОВС: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / НАВСУ. – К., 1999. – 19 с.
186. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / НУВС. – Харків, 1997. – 17 с.
187. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: Монографія. – Харків: Арсіс, 2002. – 156 с.
188. Поліщук В. Реформування досудового слідства в органах прокуратури // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 76 – 79.
189. Попов Л.Л. Проблемы эффективности административно-правовых санкций: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Академия МВД СССР. – М., 1977. – 31 с.
190. Попов Л.Л. Эффективность административно-правовых санкций в сфере охраны общественного порядка: Учеб. пособие. – М.: Всесоюзный научно-исследовательский институт МВД СССР, 1976. – 210 с.
191. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 4 “Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів” // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
192. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
193. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року № 6 (зі змінами, внесеними постановою від 06. 06. 2003 року № 5) “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу” // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 10 – 13.
194. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 квітня 2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства” // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 6 – 10.
195. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 17 – 20.
196. Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про систему досудового слідства в Україні”. – Режим доступу: http://www.gska2.rada.gov. ua/pls/zweb_n/doc_ 99511.
197. Проект Закону України “Про систему досудового слідства в Україні”. – Режим доступу: http://www.gska2.rada.gov.ua/doc_99507.
198. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 25. 05. 2006 року № 0952. – Режим доступу: http://www.gska2.rada.gov.ua.
199. Радутная Е.С. Понятие процессуальной самостоятельности следователя; её содержание и характеристика // Предварительное следствие и прокурорский надзор: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – С. 3 – 6.
200. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособие. – М.: НИ и РИО Высшей школы МООП СССР, 1967. – 290 с.
201. Ратинов А.Р. Советская судебная психология. – М.: Знание, 1967. – 32 с.
202. Рахунов Р.Д. Независимость судей в советском уголовном процессе (правовые вопросы): Учеб. пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1972. – 246 с.
203. Рахунов Р.Д. Учасники уголовно-процессуальной деятельности: Учеб. пособие. – М.: Гос.юриздат., 1961. – 277 с.
204. Рішення колегії МВС України від 19 липня 2002 року № 8км/1 “Про заходу щодо вдосконалення діяльності органів досудового слідства системи МВС України в сучасних умовах реформування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства і посилення протидії злочинності”. – К., 2002. – 23 с.
205. Романюк Б. Прокурорський нагляд, “судовий” та відомчий контроль за діяльністю слідчого // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6 (36). – С. 51 – 59.
206. Российское законодательство Х – ХХ веков: в 9 томах. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т. 8. Судебная реформа. – 383 с.
207. Рыжаков А.П. Постатейный комментарий к уголовно-процессуальному кодексу. – Москва: “Контракт”, “Инфра-М”, 2001. – 801 с.
208. Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве: Учебн. пособие. – М.: Изд-во Наука, 1975. – 384 с.
209. Сандуляк І.О. Додаткове розслідування: задача с двома невідомими // Вісник НАУС України. – № 16. – 2001. – С. 38 – 44.
210. Сірий М.І. Основні напрямки реформування судової системи України // Майбутнє правної системи України: Тези доповідей і наукових повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції молодих юристів. – К., 1996. – С. 75 – 76.
211. Сисоєнко Г.І., Гончар М.М. Досудове слідство: проблеми організації // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – Вип. 2. – С. 38 – 39.
212. Скаредов Г.И. Прокурорский надзор и процессуальная самостоятельность следователя // Вестник Московского университета. – 1980. – Серия № 11. Право, № 6. – С. 11 – 17.
213. Скаредов Г.И. Участие прокурора в проведении следственных действий – важное средство повышения действенности прокурорского надзора за расследованием преступлений // Совершенствование прокурорского надзора в СССР: Сб. науч. трудов. – М., 1973. – С. 251 – 256.
214. Следственная работа органов внутренних дел / Под ред. П.П. Михайленко. – К.: Киевская высшая школа МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1971. – 238 с.
215. Слінько С.В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності: Навч. посібник. – Харків: НУВС, 2003. – 279 с.
216. Смоков С.М. Внутрішнє переконання слідчого і його роль при прийнятті процесуальних рішень: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченко. – К., 2002. – 19 с.
217. Советское административное право: Учеб. для вузов / Под. ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит., 1981. – 464 с.
218. Советский уголовный процесс / Под ред. С.В. Бородина. – М.: Академия МВД СССР, 1982. – 577 с.
219. Соколов А.Ф. Порядок привлечения следователей прокуратуры к дисциплинарной ответственности // Следователь сегодня: Научно-практическая конференция. Саратов, 8 декабря 1999 года. – Саратов, 2000. – С. 77.
220. Солдатенко О.А. Досудове слідство в Україні: становлення та перспективи розвитку: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / КНУВС. – К., 2006. – 16 с.,
221. Солдатенко О.А. Реформування досудового слідства: сучасний стан та перспективи // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні: Всеукраїнська науково-практична конференція. Донецьк, 13 грудня 2002 року. – Донецьк, 2003. – С. 88 – 93.
222. Соловьёв А.Б. Прокурорский надзор как важное условие повышения эффективности производства следственных действий // Проблемы совершенствования предварительного следствия и прокурорского надзора за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия: Сб. науч. трудов. – М., 1982. – С. 75 – 88.
223. Статкус В.Ф. Проблемы предварительного следствия и дознания // Межвузовский сборник научных трудов. – М.: МВШМ МВД СССР, 1988. – С. 45 – 53.
224. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К.: НАВСУ, 2005. – 272 с.
225. Стефанюк В.С. Суддівська незалежність не є особистим привілеєм суддів, а є способом захисту публічних інтересів // Адвокат. – 1996. – № 2. – С. 90 – 92.
226. Стремовский В.А. Участники предварительного следствия в советском уголовном процессе: Учебн. пособие. – Ростов-на-Дону: Ростовск. гос. ун-тет, 1966. – 260 с.
227. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1970. Т.2. – 516 с.
228. Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений: вопросы теории и практики: Учебн. пособие. – Ташкент: Ташкентск. ВШМ, 1985. – 247 с.
229. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення та їх забезпечення в діяльності міліції: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. НАН України. – К., 2000. – 20 с.
230. Тарасова В.А. Охрана прав граждан в пенсионном обеспечении: Учебн. пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 118 с.
231. Темираев О. Процессуальная самостоятельность следователя // Законность. – 2000. – № 4. – С. 28 – 29.
232. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Посібник. – Д.: Ю