Гаркавенко Наталія Олександрівна. Організаційно-економічний механізм державного регулювання професійної зайнятості населення

Краткое описание

Гаркавенко Наталія Олександрівна. Організаційно-економічний механізм державного регулювання професійної зайнятості населення : Дис... канд. наук: 08.00.03 - 2011.

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
ГАРКАВЕНКО Наталія Олександрівна
УДК 331.5; 331.34
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Спеціальність: 08.00.03 -економіка та управління
національним господарством
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник -
Бондар Інтерна Касянівна,
доктор економічних наук, професор заслужений діяч науки і техніки України
Київ - 2010
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
НАСЕЛЕННЯ 10
1.1. Теоретичні концепції зайнятості та розвиток її економічної
природи 10
1.2. Основи організаційно-економічного механізму державного
регулювання професійної зайнятості населення 27
1.3. Інструменти державного регулювання професійної
зайнятості населення 41
Висновки до першого розділу 53
РОЗДІЛ 2 СТАН ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА
ТЕНДЕНЦІЇ ЇЇ РОЗВИТКУ 57
2.1. Динаміка професійної зайнятості населення 57
2.2. Вплив основних факторів та умов на рівень та динаміку
професійної зайнятості населення 78
2.3. Діючі положення державного регулювання професійної
зайнятості населення 92
Висновки до другого розділу 105
РОЗДІЛ 3 ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 109
3.1. Концептуальні положення державного регулювання
професійної зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку економіки 109
3.2. Підприємництво в контексті розширення професійної
зайнятості населення 119
3.3. Системний підхід до державного регулювання професійної
зайнятості населення 129
Висновки до третього розділу 152
ВИСНОВКИ 157
ДОДАТКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми - розробки теоретико-методологічних положень, методичних та практичних питань організаційно-економічного механізму державного
регулювання професійної зайнятості населення в системі зростання національного господарства та забезпечення суспільного розвитку. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки.
1. Узагальнення наукових концепцій зайнятості населення свідчить про необхідність їх вдосконалення в сучасних умовах розвитку. З цих позицій поняття «професійна зайнятість населення» доцільно визначити як систему соціально- економічних відносин, що склалася в процесі реалізації професійного потенціалу, котрий сформований у різних сферах діяльності як при цілеспрямованому набутті знань у відповідних навчальних закладах різного рівня акредитації, так і за рахунок набуття професійного досвіду.
2. Державне регулювання професійної зайнятості населення на основі її ринкових регуляторів пов’язане з ринком робочої сили, формування якого в різних регіонах має специфічні особливості. У зв’язку з цим у сучасних умовах особливість механізму державного регулювання професійної зайнятості полягає в тому, що його слід розглядати через систему джерел формування пропозицій робочої сили і визначення трудового потенціалу на основі попиту на робочу силу. Важливим інструментом забезпечення регулювання професійної зайнятості є розробка і реалізація державних і регіональних програм професійної зайнятості населення. Програма професійної зайнятості має містити аналіз ситуації, прогноз на перспективу, оцінку реальних масштабів можливого вивільнення працівників певних професій і його соціально-економічних наслідків; передбачати єднання економічних заходів і заходів у сфері професійної зайнятості в єдину систему.
3. Аналіз професійної зайнятості населення свідчить, що в сучасних умовах має місце невідповідність кваліфікаційного рівня працюючих вимогам роботодавців, неефективні робочі місця, а також розширення тіньової зайнятості. Крім того, у перспективі в сфері зайнятості та ринку праці діятимуть такі фактори впливу: істотне скорочення природного приросту населення в цілому по країні; посилення нерівномірності забезпечення регіонів країни робочою силою; подальші структурні зміни. Таким чином, визначальними чинниками економічного зростання України мають бути якісні характеристики людського капіталу: рівень освіти, кваліфікації, прагнення до отримання новітніх знань протягом трудового життя. Особливу увагу слід приділяти підвищенню якості зайнятого населення, вдосконаленню методів підвищення кваліфікації працівників.
4. В умовах інноваційного розвитку в Україні виникає попит на нові професії, кваліфікації, а також необхідність застосування системи постійної перепідготовки висококваліфікованого персоналу, для чого потрібно прогнозування розвитку пріоритетних галузей економіки, створення нових високотехнологічних галузей, створення високотехнологічних робочих місць. Важливого значення також набувають інвестиції в освіту та відтворення і розвиток людського капіталу.
5. Вдосконалення концептуальних положень регулювання професійної
зайнятості населення полягають у необхідності суттєвого коригування змісту Державної програми зайнятості населення. В ній доцільно охоплювати такі заходи: фінансове, матеріально-технічне і організаційне забезпечення, що
можливе лише на загальнодержавному рівні; визначення загальної концепції політики професійної зайнятості та загального прогнозу розвитку ринку праці; взаємопов'язаність макроекономічних співвідношень професійної зайнятості та інвестицій, професійної зайнятості та обсягів виробництва, послуг і т. ін.; стимулювання розвитку ефективних робочих місць і професійного ринку праці (включаючи пріоритетні райони); пом'якшення соціальної напруги на тих територіях, де спостерігається різке зростання безробіття; здійснення державної політики щодо розвитку професійної освіти.
6. Одним із факторів, що впливає на професійну зайнятість населення, є розвиток підприємництва, який викликає структурні зміни професійної зайнятості у бік збільшення частки зайнятих у приватному секторі економіки, що не завжди відбувається згідно з отриманими професією та кваліфікацією. Це потребує удосконалення нормативно-правових актів щодо соціального захисту працюючих у даному секторі економіки.
7. Удосконалено організаційно-економічний механізм державного регулювання професійної зайнятості населення, де визначено напрями державного регулювання в частині попиту та пропозиції на робочу силу за професіями з метою забезпечення їх збалансування на ринку праці в умовах інноваційного розвитку економіки. Організаційно-економічний механізм державного регулювання професійної зайнятості населення є складним взаємопов’язаним комплексом методів, важелів та інструментів впливу на політику професійної зайнятості в умовах інноваційного розвитку економіки. Реалізація запропонованих заходів державного регулювання сприяє підвищенню конкурентоспроможності робочої сили на внутрішньому та зовнішньому ринках праці.
8. У сучасних умовах загострюються питання, пов’язані з встановленням відповідності між розвитком галузей економіки і вимогами роботодавців до якості робочої сили; модернізацією системи вищої і професійної освіти та забезпеченням їх взаємозв’язку з розвитком ринку праці; розробкою професійних стандартів, удосконаленням державних освітніх стандартів, приведенням їх у відповідність до міжнародних вимог; підвищенням престижу професій. Ефективне вирішення зазначених проблем можливе за умови створення дієвої системи професійних бюро, в керівництві яких знаходилися б досвідчені фахівці з високим рівнем професійної компетентності, які своєю діяльністю мають об’єднати професійну освіту, ринок праці та роботодавців в одну ефективну систему співпраці. Основними функціями професійних бюро мають стати такі як: нормативна та
прогнозна.
9. Для визначення вартості підготовки професійних кадрів для національної економіки необхідні розробка та впровадження програмного інтегрованого інформаційного ресурсу щодо обліку витрат на освітянські послуги за кошти державного бюджету в межах всієї країни. Це дасть змогу структурувати процес ціноутворення на освітні послуги серед вищих навчальних закладів, унеможливити різносторонній підхід до формування статей фактичної собівартості підготовки фахівців за бюджетні кошти, збільшити можливість аналізу і контролю використання освітніх статей державного бюджету та покращити фінансування освіти. Даний процес - довготривалий і має відбуватися в декілька етапів. Авторський підхід розглядається як перший етап цього процесу через узагальнення методичних підходів визначення вартості послуг підготовки одного фахівця, кваліфікованого робітника, підвищення кваліфікації та перепідготовки одного фахівця за бюджетні кошти в вищих та професійних навчальних закладах.