ГЕРОНТОЛОГІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ

Краткое описание

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АНДРУШКО АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 343.973:343.91

ГЕРОНТОЛОГІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України
Попович Володимир Михайлович

Ужгород – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. Соціальна обумовленість дослідження і удосконалення кримінально-правового регулювання протидії геронтологічній злочинності...............................................................................................................12
1.1. Тенденції депопуляції та старіння населення в Україні
як фактор актуалізації дослідження геронтологічної злочинності.......................12
1.2. Сучасний стан, структура та поняття геронтологічної злочинності.............27
1.3. Ретроспективний аналіз передумов формування та розвитку
законодавства у сфері протидії геронтологічній злочинності..............................50
Висновки до першого розділу..................................................................................66
РОЗДІЛ ІІ. Значення похилого віку в механізмі захисту прав та реалізації
принципу гуманізму при визначенні кримінальної відповідальності
осіб похилого віку....................................................................................................68
2.1. Особа злочинця та потерпілого похилого віку................................................68
2.2. Проблеми осудності осіб похилого віку..........................................................89
2.3. Проблеми застосування покарання до осіб похилого віку...........................106
Висновки до другого розділу.................................................................................133
РОЗДІЛ ІІІ. Детермінанти геронтологічної злочинності
та запобігання їй...................................................................................................136
3.1. Причини та умови геронтологічної злочинності...........................................136
3.2. Кримінологічна характеристика заходів запобігання
геронтологічній злочинності..................................................................................153
3.3. Кримінально-правові заходи протидії геронтологічній злочинності..........175
Висновки до третього розділу................................................................................192
ВИСНОВКИ............................................................................................................194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................201
ДОДАТКИ...............................................................................................................236

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема протидії геронтологічній злочинності привертає увагу науковців та світової громадськості у зв’язку з тим, що останніми десятиліттями у загальній популяції практично всіх країн світу намітилась тенденція зростання кількості людей похилого віку. В Україні ця проблема загострюється тим, що починаючи з 1992 року старіння суспільства відбувається не лише за рахунок скорочення середньої тривалості життя громадян, а й через перевищення смертності над народжуваністю, тобто в результаті прямої депопуляції (скорочення) чисельності населення. При цьому демографічна ситуація стрімко ускладнюється через вимирання працездатного населення. Між переписами 1959 і 2001 років частка осіб у віці старшому за працездатний (понад 60 років для чоловіків і понад 55 років для жінок) зросла на 11,3 % (з 13,5 % у 1959 р. до 24,8 % у 2001 р.).
Попри те, що вказана проблема має кримінологічний та кримінально-правовий аспекти, обумовлені зростанням кількості злочинів, що вчиняються особами та проти осіб похилого віку, наявні на сьогодні дослідження присвячені в основному вивченню соціально-економічних, медичних, культурних та інших негативних наслідків, викликаних депопуляцією та старінням населення.
Незначна кількість кримінологічних досліджень присвячена лише окремим аспектам геронтологічної злочинності. Зокрема, це праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як Є. Азарова, Ю. М. Антонян, М. М. Бабаєв, О. В. Барсукова, М. В. Войтін, Т. М. Волкова, М. М. Гернет, В. В. Голіна, О. М. Джужа, А. І. Долгова, А. П. Закалюк, М. Ф. Заменгоф, І. І. Карпець, Ю. Д. Криворучко, В. М. Кудрявцев, О. М. Литвак, Е. Б. Мельникова, Р. І. Михеєв, М. А. Неклюдов, В. П. Пєтков, Е. Ф. Побєгайло, В. М. Попович, Ю. Є. Пудовочкін, П. В. Разумов, Т. Є. Сарсенбаєв, В. В. Тирський, В. О. Туляков, В. І. Шакун, Д. А. Шестаков, Г. Й. Шнайдер та ін.
Поряд з цим, погіршення в Україні демографічної структури суспільства, збільшення майже удвічі кількості геронтологічних злочинів, викликаних не лише старінням населення, а й складною соціально-економічною та криміногенною ситуацією, зумовлює нагальну необхідність проведення багатоаспектного комплексного дослідження причин, умов, стану протидії та шляхів підвищення ефективності заходів запобігання геронтологічній злочинності. В той же час комплексні кримінологічні дослідження проблем запобігання геронтологічній злочинності в Україні практично відсутні.
Окремі питання кримінальної відповідальності осіб похилого віку та осіб, що вчинили злочини проти останніх, досліджували такі науковці, як В. В. Антипов, А. А. Байбарін, О. В. Барсукова, Л. В. Борових, С. В. Бородін, В. М. Бурдін, Є. Б. Дороніна, Ю. І. Євстратов, О. Ф. Кістяківський, А. П. Козлов, Р. І. Михеєв, М. А. Неклюдов, В. Г. Павлов, Т. А. Плаксіна, О. М. Попов, П. В. Разумов, В. Спасович, О. Д. Сітковська, М. С. Таганцев, В. В. Тирський, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, В. Б. Хатуєв, В. Л. Чубарєв та ін. Водночас аналіз законодавства свідчить, що вітчизняний кримінальний закон з питань врегулювання особливостей відповідальності осіб похилого віку та кримінально-правової охорони вказаних осіб від злочинних посягань потребує удосконалення.
Якщо у Російській Федерації за останні роки було захищено дві кандидатські дисертації (О. В. Барсукової та П. В. Разумова), безпосередньо присвячені вивченню злочинності з боку та відносно осіб похилого віку, то в Україні відповідних комплексних досліджень немає. Захищена у 2010 році робота О. М. Гришко «Запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку: віктимологічне дослідження» предметом свого дослідження охоплює лише корисливі злочини, що вчиняються щодо осіб похилого віку. Хоча корисливі злочини у структурі злочинності щодо вказаної категорії осіб займають найбільш вагоме місце, важливо також дослідити й інші види злочинів, що вчиняються проти таких осіб. Для підвищення ефективності заходів запобігання геронтологічній злочинності предметом комплексного дослідження важливо охопити причинний комплекс та особливості вчинення злочинів самими особами похилого віку, а також складові профілактики зазначених злочинів.
Практично недослідженими у вітчизняній науці є й питання, що стосуються значення похилого віку в механізмі реалізації кримінальної відповідальності, а також проблеми удосконалення кримінально-правової охорони вказаної категорії осіб.
Недостатня розробленість переважної частини зазначених кримінологічних та кримінально-правових проблем й обумовила вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, й виконується відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінології та кримінально-правових дисциплін Закарпатського державного університету на 2006-2010 роки за темою «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального законодавства», що є складовою програми науково-дослідних робіт, які здійснюються Закарпатським державним університетом у відповідності до теми НДР «Регіональні проблеми розбудови державності».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є кримінологічне вивчення геронтологічної злочинності, оцінка сучасного стану заходів запобігання і протидії цьому виду злочинності та формування пропозицій щодо їх подальшого удосконалення.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
– визначити етимологічні, методологічні та складові елементи поняття «геронтологічна злочинність»;
– здійснити аналіз закономірностей впливу депопуляції і старіння населення на динаміку та структуру геронтологічної злочинності;
– визначити стан та необхідний рівень розробки досліджуваної проблеми в кримінологічній та кримінально-правовій науці на сучасному етапі;
– здійснити кримінологічний аналіз сучасного стану геронтологічної злочинності та визначити її місце у структурі злочинності;
– дослідити основні етапи становлення та розвитку законодавства у сфері протидії геронтологічній злочинності;
– провести кримінологічне вивчення характерних особливостей особи злочинця та потерпілого похилого віку;
– проаналізувати питання осудності осіб похилого та старечого віку, розглянути проблему верхньої вікової межі кримінальної відповідальності та доцільності встановлення її в законодавстві України;
– проаналізувати значення похилого віку для призначення особі кримінального покарання та його відбування;
– з’ясувати причини та умови геронтологічної злочинності;
– розробити комплекс заходів запобігання геронтологічній злочинності;
– сформулювати рекомендації по вдосконаленню законодавства України у сфері протидії геронтологічній злочинності.
Об’єктом дисертаційного дослідження є геронтологічна злочинність у взаємозв’язку з соціальними процесами маргіналізації та криміногенної віктимізації осіб похилого віку в Україні.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація геронтологічної злочинності в сучасних умовах, проблеми запобігання та протидії вказаній злочинності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали такі загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, як діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, конкретно-соціологічний, статистичний та інші методи. Діалектичний метод дозволив розглянути характерні особливості геронтологічної злочинності у взаємозв’язку та взаємовпливі з іншими явищами та процесами. За допомогою історичного методу простежено становлення та розвиток законодавства у сфері протидії геронтологічній злочинності. Порівняльно-правовий метод було застосовано для зіставлення окремих положень кримінального законодавства України та низки зарубіжних держав з метою удосконалення вітчизняного законодавства в частині протидії геронтологічній злочинності. Логіко-семантичний метод застосовувався для розмежування понять і термінів. Конкретно-соціологічні методи (опитування, анкетування, контент-аналіз кримінальних справ) дозволили сформувати репрезентативну емпіричну базу дисертаційного дослідження. Статистичний метод застосовувався при виявленні тенденцій в динаміці геронтологічної злочинності та з’ясуванні сучасного стану протидії їй. Вказані методи використовувались у взаємозв’язку та взаємозалежності, що дозволило забезпечити всебічність, повноту та об’єктивність дослідження.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці з кримінології, кримінального права, кримінально-виконавчого права. Різноплановість проблеми обумовила звернення до праць з геронтології, геронтопсихіатрії, психології, суїцидології, соціології, демографії тощо.
Нормативно-правову базу роботи склали міжнародні документи (Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська соціальна хартія, Принципи ООН стосовно людей похилого віку, Гонконгська декларація стосовно поганого поводження з людьми похилого віку), Конституція України, чинне кримінальне, кримінально-виконавче та пенсійне законодавство України, постанови Пленуму Верховного суду України, кримінальні кодекси низки зарубіжних держав (Російської Федерації, Франції, Голландії, Іспанії, Литовської Республіки, Латвійської Республіки, Республіки Болгарія, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Киргизької Республіки, Республіки Казахстан, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Республіки Молдова, Республіки Вірменія, Грузії, Японії та ін.) тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані при аналізі матеріалів понад 400 кримінальних справ, розглянутих судами України у 2001–2008 рр., матеріали опублікованої судової практики, а також результати анкетування 253 осіб (зокрема й суддів, слідчих, адвокатів, працівників міліції). Окрім того, дисертантом було проаналізовано дані Державного комітету статистики, результати емпіричних досліджень, проведених іншими авторами, опрацьовано матеріали періодичної преси та електронні ресурси з проблем, що стосуються тематики дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в українській кримінологічній та кримінально-правовій науці комплексним дослідженням геронтологічної злочинності, її причин та умов, проблем запобігання та протидії. Новизною відзначаються наступні положення:
вперше:
• доведено, що комплексний підхід до вивчення та підвищення ефективності запобігання геронтологічній злочинності вимагає в її складі враховувати не лише сукупність злочинів, вчинюваних особами похилого віку, а й злочинність щодо вказаної категорії осіб. Такий підхід обумовлений також особливостями злочинної поведінки осіб похилого віку та їх підвищеною віктимністю, що пов’язані з маргінальним становищем таких людей у суспільстві, соціальними та психофізіологічними змінами, котрі супроводжують процес старіння людського організму;
• визначено історичні, соціально-економічні та кримінологічні передумови і напрями формування, розвитку та удосконалення законодавства у сфері протидії геронтологічній злочинності;
• обґрунтовано пропозицію про доцільність виключити застосування довічного позбавлення волі до всіх осіб похилого віку, а не лише до осіб у віці понад 65 років;
• доведена необхідність обмежити десятьма роками максимальний строк позбавлення волі для осіб, котрі досягли до моменту вчинення злочину похилого віку, а за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, – п’ятнадцятьма роками;
• обґрунтовано необхідність та запропоновано включити до ч. 2 ст.ст. 121, 122, 126, 127, 142, 153 КК України вказівку на безпорадний стан потерпілого чи його похилий вік в якості кваліфікуючих ознак;
удосконалено:
• кримінологічну характеристику осіб злочинця і потерпілого похилого віку;
• кримінологічну характеристику детермінант геронтологічної злочинності;
• обґрунтування необхідності закріплення у КК України похилого віку в якості обставини, яка пом’якшує покарання;
• систему заходів, спрямованих на запобігання геронтологічній злочинності;
набули подальшого розвитку:
• положення про доцільність виокремлення кримінологічної геронтології як наукового напряму кримінологічної науки;
• аргументація положення про те, що встановлення у законодавстві верхньої вікової межі кримінальної відповідальності є неприйнятним; позиція окремих дослідників про т.зв. старече одряхління як елемент психічних аномалій, що може виключати кримінальну відповідальність, піддана критиці;
• обґрунтування можливості застосування до осіб похилого віку покарання у виді громадських робіт, якщо на те є їх згода.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції та інші положення можуть бути використані у:
– науково-дослідницькій роботі – для подальшого дослідження особливостей геронтологічної злочинності та шляхів запобігання їй; при дослідженні значення похилого віку в механізмі реалізації кримінальної відповідальності;
– навчальному процесі – при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Кримінологія», «Кримінальне право», «Кримінально-виконавче право», спецкурсу «Актуальні проблеми кримінального права» та при розробці методичних рекомендацій, підручників та навчальних посібників;
– правотворчості – для удосконалення законодавства, спрямованого на запобігання геронтологічній злочинності;
– правозастосовчій діяльності – для ранньої профілактики і запобігання геронтологічним злочинам; при вирішенні питання про призначення покарання особам похилого віку та особам, що вчинили злочини щодо цієї категорії осіб;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу «Кримінальне право України» та спецкурсу «Актуальні проблеми кримінального права» у Закарпатському державному університеті (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 24 квітня 2010 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі кримінології та кримінально-правових дисциплін Закарпатського державного університету. Основні положення дисертації доповідалися на 11 науково-практичних конференціях у 2008–2010 рр., зокрема: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, квітень 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2008 р., 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, листопад 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини у філософському, політологічному, соціологічному та правовому вимірах» (м. Харків, грудень 2008 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, березень 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, квітень 2009 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, квітень 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка» (м. Одеса, квітень 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, жовтень 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, квітень 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені у вісімнадцяти публікаціях, у тому числі семи статтях, опублікованих у наукових виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, з них основного тексту – 200 сторінок. Список використаних джерел – 35 сторінок (336 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що процес старіння людської популяції є характерною тенденцією сучасності в усіх країнах світу. В Україні проблема депопуляції і старіння населення загострюється у результаті прорахунків в реформуванні соціально-економічного устрою держави та викликаних вказаними прорахунками перманентними економічною і політичною кризою.
2. Визначено, що старіння населення, окрім глобальних економічних та соціальних проблем, тягне за собою й негативні наслідки криміногенного характеру – об’єктивне зростання кількості злочинів, вчинюваних особами похилого віку, та кількості злочинів, що вчиняються щодо останніх. Це обумовлює необхідність всебічного дослідження геронтологічної злочинності, до складу якої, з огляду на визначені вище причини, ми пропонуємо включити як злочини з боку осіб похилого віку, так і злочини відносно них.
3. Доведено, що старість і старіння є суто індивідуальними для кожної людини. Однак, зважаючи на соціальний статус таких осіб та пов’язані із старінням психофізіологічні зміни, нижньою межею похилого віку, яка б стала вихідною точкою для проведення дослідження та реалізації інших завдань даної науково-дослідної роботи, слід вважати досягнення чоловіком 60 років, жінкою – 55 років.
4. Обґрунтовано, що при вирішенні питання про те, чи перебував потерпілий у безпорадному стані, самого лише факту досягнення ним старечого віку (75 років) недостатньо, позаяк між старечим віком та безпорадністю не можна поставити знак рівності. Безпорадний стан у даному випадку викликаний не тільки, а може й не стільки самим віком (як це має місце при малолітті), скільки незадовільним станом здоров’я старої людини (старечою немічністю). У кожному конкретному випадку слід виходити з того, чи міг потерпілий в силу свого старечого віку та стану здоров’я у момент протиправного посягання чинити активний опір винному.
5. Встановлено, що специфічними особливостями злочинності осіб похилого віку є наступні: 1) питома вага в структурі злочинності є порівняно незначною (в межах 2-3 %), яка, втім, виявляє стійкі тенденції до зростання; 2) чим старішими стають злочинці, тим нижчою є їх злочинна активність, яка поступово зводиться до нуля; 3) особи похилого віку є схильними до вчинення насильницьких злочинів проти особи і вчиняють їх вони, як правило, в сімейно-побутовій сфері; 4) у структурі злочинності осіб похилого віку найбільшою є кількість злочинів проти власності; 5) частка злочинів, що їх особи похилого віку вчиняють у групі, є мізерною (1,6 %).
6. Визначено характерні особливості злочинності щодо осіб похилого віку: 1) негативна динаміка даного виду злочинності; 2) найпоширенішим мотивом вчинення таких злочинів є корисливий мотив; 3) поширеним явищем є усвідомлений вибір злочинцем в якості жертви осіб похилого та старечого віку та ін.
7. Встановлено, що законодавство різних періодів знало й певні особливості кримінальної відповідальності за злочини, вчинені особами похилого віку, та відносно таких осіб. Виділено три етапи розвитку законодавства у сфері протидії геронтологічній злочинності: 1) до XVI–XVII ст.ст., коли законодавчі акти, що діяли на теренах сучасної України, не передбачали жодних особливостей відповідальності за злочини осіб похилого віку та щодо них; 2) XVII ст. – 1917 р. – поступовий розвиток відповідного законодавства, що загалом характеризувалось гуманним ставленням до осіб, які вчинили злочин в похилому віці (правові пам’ятки передбачали можливість пом’якшення покарання особі похилого віку, заміни покарання менш суворим, виключення кримінальної відповідальності старих і дряхлих осіб), та суворою відповідальністю за злочини, вчинені щодо останніх; 3) після 1917 р. і по цей час, коли законодавство відводить небагато місця кримінально-правовій охороні осіб похилого віку (зокрема, у 1949 р. з КК було вилучено вказівку на безпорадний стан як кваліфікуючу умисне вбивство ознаку; не містить її й чинний КК), а також встановленню адекватних особливостей кримінальної відповідальності цих осіб (зокрема, до самої відміни смертної кари не було встановлено максимального віку, по досягненні якого винний не міг бути підданий цьому покаранню; вчинення злочину особою похилого віку не закріплено в переліку обставин, які пом’якшують покарання тощо).
8. Визначено, що особі злочинця похилого віку притаманні особливості, які обумовлені насамперед психофізіологічними змінами, що супроводжують процес старіння організму. Розроблений на підставі аналізу кримінальних справ типовий кримінологічний портрет злочинця похилого віку свідчить, що це раніше не судимий чоловік у віці 60–75 років, сільський мешканець, непрацюючий пенсіонер, який не перебуває у шлюбі, з досить високим освітнім рівнем та схильністю до різних захворювань.
9. Показано, що особи похилого віку належать до найбільш віктимних груп населення. Підвищена віктимність вказаної категорії осіб зумовлена їх фізичними та психологічними особливостями, незадовільним захистом з боку держави. Віктимна поведінка цих осіб може бути як нейтральною, так і негативно-провокуючою. Складений на підставі аналізу кримінальних справ віктимологічний портрет жертви похилого віку свідчить, що це чоловік у віці 60–75 років, пенсіонер, з середньою чи середньою спеціальною освітою, неодружений або ж вдівець, поведінка якого характеризується певними психофізіологічними особливостями (сповільненість рухів, розгубленість, ситуативна інертність, що межує з підвищеною впертістю на ґрунті стійкого консерватизму тощо).
10. Доведено, що питання про осудність чи неосудність осіб похилого або старечого віку, що страждають на психічну хворобу і які вчинили суспільно небезпечні діяння, повинно вирішуватися на загальних, визначених чинним КК України, підставах. Висловлена у науковій літературі думка про т.зв. старече одряхління як елемент психічних аномалій, що може виключати кримінальну відповідальність, на переконання дисертанта, є дискусійною. Вочевидь, більшість свідчень «зворотного розвитку» сьогодні адекватно пояснюються психіатрами, котрі вказують на захворюваність того чи іншого індивіда на цілком конкретну психічну хворобу (відтак, наявним є медичний критерій неосудності). Доведена необхідність проведення відповідних досліджень (до яких слід залучити психіатрів, психологів, криміналістів та ін. фахівців), які дали б змогу поставити крапку у цьому складному питанні.
11. Визначено, що встановлення у законодавстві верхньої вікової межі кримінальної відповідальності є неприйнятним, оскільки особливості психофізіологічних змін у людей пізнього віку є суто індивідуальними. На відміну від нижнього вікового порогу, зафіксувати верхній на «всі випадки життя» неможливо. Верхня вікова межа кримінальної відповідальності не передбачена в жодному із підданих нами аналізу КК зарубіжних держав.
12. Встановлено, що закріплена у КК заборона застосування до осіб пенсійного віку окремих видів покарань (громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі) носить на перший погляд виключно гуманний характер. Однак, дослідження показало, що ця законодавча заборона призводить до абсолютно зворотного ефекту, оскільки позбавлення волі для осіб пенсійного віку у разі вчинення ними злочинів, передбачених, наприклад, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 122, 196 КК України, виявляється безальтернативним видом покарання. В окремих випадках (ст.ст. 128, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 224 та ін.) такій особі неможливо призначити жодне покарання.
13. Додатково обґрунтовано можливість застосування до осіб похилого віку покарання у виді громадських робіт, якщо на те є їх згода. Відповідно, статтю 56 КК запропоновано доповнити частиною четвертою такого змісту: «4. Особі, яка досягла пенсійного віку, за її згодою можуть бути призначені посильні для неї громадські роботи. Перед початком відбування даного виду покарання така особа підлягає обов’язковому медичному огляду. Тривалість громадських робіт для неї не може перевищувати двох годин на день».
14. Запропоновано виключити можливість застосування довічного позбавлення волі до осіб похилого віку, а також обмежити десятьма роками максимальний строк позбавлення волі для осіб, котрі досягли до моменту вчинення злочину похилого віку, п’ятнадцятьма роками – за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини. Додатково аргументовано пропозицію окремих вчених щодо законодавчого встановлення можливості умовно-дострокового звільнення осіб старечого віку, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, навіть якщо не виконана умова про фактичне відбуття частини покарання. Підтримано пропозицію щодо доцільності створення окремих місць відбування покарання у виді позбавлення волі для осіб похилого віку.
15. Визначено, що передбачені у ч. 2 ст. 118 КВК України положення про особливості залучення засуджених до позбавлення волі осіб пенсійного віку до суспільно корисної праці слід передбачити й у ст. 52 КВК, яка передбачає залучення до праці засуджених до арешту. При цьому у вказаних статтях слова «чоловікам віком понад 60 років, жінкам – понад 55 років» слід замінити на «особам, які досягли пенсійного віку», що дасть змогу привести у відповідність норми КВК до норм КК, в якому законодавець забороняє застосовувати покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі до осіб, які досягли пенсійного віку (як загального, так і пільгового).
16. Доведено, що похилий вік винного в якості обставини, що пом’якшує покарання, доцільно закріпити у ст. 66 КК України.
17. Встановлено, що причинний комплекс вчинення злочинів з боку та відносно осіб похилого віку багато у чому співпадають, оскільки пов’язані із становищем вказаної категорії осіб у суспільстві, їх соціальною незахищеністю та незахищеністю від протиправних посягань тощо. Водночас самі по собі негативні тенденції депопуляції і старіння населення не обумовлюють геронтологічної злочинності. Саме відсутність належного реагування з боку державної влади на вказані тенденції стає причиною того, що особи похилого віку опиняються на узбіччі суспільства, вчиняють злочинні діяння або самі стають їх жертвами.
18. Запобігання геронтологічній злочинності запропоновано розглядати на трьох взаємопов’язаних рівнях: 1) загальносоціальне запобігання; 2) спеціально-кримінологічне запобігання; 3) індивідуально-кримінологічне запобігання.
19. Загальносоціальне запобігання геронтологічній злочинності складає сукупність правових, соціально-економічних, інформаційних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних, культурно-виховних та інших заходів, що здійснюються насамперед з метою вирішення важливих економічних та соціальних завдань, усуваючи при цьому основні детермінанти вчинення геронтологічних злочинів. Доведено, що передовсім необхідно вдосконалити правову базу, спрямовану на захист прав та законних інтересів осіб похилого віку; реально підвищити добробут населення загалом та осіб похилого віку зокрема; провести пенсійну реформу та реформу в сфері охорони здоров’я; змінити ставлення до старшого покоління у суспільстві тощо.
20. Спеціально-кримінологічне запобігання геронтологічній злочинності включає комплекс заходів, спеціально спрямованих на загальну її профілактику, а також усунення причин і умов цього виду злочинності та недопущення вчинення геронтологічних злочинів на різних стадіях. Спеціально-кримінологічне запобігання має здійснюватись на рівні малих груп осіб похилого віку, передусім тих, які потенційно можуть вчинити злочин або ж стати його жертвою. Для цього слід здійснювати наступні заходи: надавати вказаним особам матеріальну, психологічну та психіатричну допомогу; створити розгалужену систему притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації, кризових кабінетів для осіб похилого віку, які опинилися в скрутному становищі, зазнали насильства; створити організацію, що займалась б профілактикою жорстокого поводження з особами похилого віку; організовувати виступи в ЗМІ з метою інформування про заходи щодо недопущення протиправних посягань та протидії їм тощо. Заходи індивідуально-кримінологічного запобігання геронтологічним злочинам спрямовані на конкретну особу і полягають у недопущенні вчинення нею злочину, якщо існує така ймовірність.
21. Обґрунтовано необхідність посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені щодо безпорадних та осіб похилого віку. З цією метою запропоновано (або додатково обґрунтовано пропозицію) внести зміни і доповнення до Особливої частини КК. Зокрема, ч. 2 ст. 115 КК слід доповнити такими обтяжуючими умисне вбивство обставинами, як «вбивство особи, яка завідомо для винного перебувала в безпорадному стані», а також «вбивство матері або батька»; у ч. 2 ст.ст. 121, 122, 126, 127, 142 КК вказати на безпорадний стан потерпілої особи як на кваліфікуючу ознаку; ч. 3 ст. 120 КК доповнити кваліфікуючою ознакою «вчинене щодо особи похилого віку»; передбачити відповідальність за вчинення статевого акту з використанням безпорадного стану потерпілого в окремій статті 153-1 КК України, виключивши при цьому безпорадний стан потерпілого з переліку обов’язкових ознак складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 КК; статті 152 та 153 КК доповнити кваліфікуючою ознакою «щодо особи похилого віку».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / Абельцев С. Н. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 207 с.
2. Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов / Г. С. Абрамова. – [4-е изд., стереотип.]. – М. : Академия, 1999. – 672 с.
3. Авербух Е. С. Соотношение биологического и социального в формировании личностных особенностей при физиологическом и патологическом старении / Е. С. Авербух // Соотношение биологического и социального в человеке (Материалы к симпозиуму в г. Москве – сентябрь 1975 г.) / отв. ред. В. М. Банщиков, Б. Ф. Ломов. – М. : Всероссийское научное общество невропатологов и психиатров, Ин-т психологии АН СССР, 1975. – С. 757–762.
4. Азарова Е. Преступность старших возрастов / Е. Азарова // Современная преступность. Выпуск ІІ. Социальный состав, профессии, возраст, грамотность. – М. : Изд-во НКВД РСФСР, 1930. – С. 10–21.
5. Александров Ю. В. Кримінологія: Курс лекцій / Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. – К. : МАУП, 2002. – 296 с.
6. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Ананьев Б. Г. – М. : Наука, 1977. – 380 с.
7. Андрушко А. В. Домашнє насилля щодо осіб похилого віку / А. В. Андрушко // Права людини у філософському, політологічному, соціологічному та правовому вимірах. Тези Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. – Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – С. 156–158.
8. Андрушко А. Погане поводження з особами похилого віку в США / Андрій Андрушко // Сучасний вимір держави та права: Збірник наукових праць / За ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. – Миколаїв : Іліон, 2008. – С. 220–221.
9. Аномальное сексуальное поведение / под ред. д-ра мед. наук, проф. А. А. Ткаченко и д-ра мед. наук Г. Е. Введенского. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 657 с.
10. Антипов В. В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Антипов. – К., 2005. – 19 с.
11. Антипов В. В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: монографія / В. В. Антипов, В. І. Антипов. – К. : Атіка, 2004. – 208 с.
12. Антонян Ю. М. Основные черты теории личности преступника в криминологии / Ю. М. Антонян // Советское государство и право. – 1984. – № 3. – С. 102–107.
13. Антонян Ю. М. Преступления, совершаемые с особой жестокостью / Ю. М. Антонян // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 62–70.
14. Антонян Ю. М. Преступники пожилого возраста с пограничной нервно-психической патологией / Ю. М. Антонян, Ю. Д. Криворучко // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. Сборник научных трудов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1990. – С. 13–22.
15. Антонян Ю. М. Преступное поведение и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин ; под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Спарк, 1998. – 215 с.
16. Антонян Ю. М. Преступность пожилых людей / Ю. М. Антонян // Советское государство и право. – 1991. – № 11. – С. 67–73.
17. Антонян Ю. М. Преступность стариков: Монография / Ю. М. Антонян, Т. Н. Волкова. – [2-е изд., испр.]. – Рязань : Академия права и управления ФСИН, 2005. – 160 с.
18. Антонян Ю. М. Социальная среда и формирование личности преступника. Неблагоприятное влияние на личность в микросреде: учебное пособие / Антонян Ю. М. – М. : РИО Акад. МВД СССР, 1975. – 160 с.
19. Анцыферова Л. И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступательного развития личности / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. – 1996. – Том 17. – № 6. – С. 60–71.
20. Архів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за 2008 рік.
21. Архів Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за 2006 рік.
22. Архів Свалявського районного суду Закарпатської області за 2007 рік.
23. Архів Сосницького районного суду Чернігівської області за 2008 рік.
24. Архів Чернівецького районного суду Вінницької області за 2009 рік.
25. Архів Чернігівського районного суду Чернігівської області за 2008 рік.
26. Афанасьев А. Психологические особенности осужденных пожилого и старческого возрастов / А. Афанасьев // Вопросы права в третьем тысячелетии. Материалы межвузовской научно-практической конференции вузов МВД Республики Беларусь и России (27 февраля 2003 г.) / под ред. А. Я. Гришко, Ю. С. Ефимчика, В. М. Козлова. – Брянск–Минск : Академия МВД Республики Беларусь, 2003. – С. 40–42.
27. Бабаев М. М. Влияние демографических процессов на преступность / Бабаев М. М., Кузнецова Э. В., Урланис Е. Б. – М. : Юрид. лит., 1976. – 176 с.
28. Бабаев М. М. Демографические процессы и проблемы территориальных различий преступности / М. М. Бабаев // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 21. – М. : Юрид. лит., 1974. – С. 3–15.
29. Бабаев М. М. Криминологическая оценка социально-экономических и демографических факторов / М. М. Бабаев // Советское государство и право. – 1972. – № 6. – С. 97–102.
30. Бабаев М. М. Криминологическая характеристика последствий социально-демографических процессов / М. М. Бабаев // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 27. – М. : Юрид. лит., 1977. – С. 36–50.
31. Байбарин А. А. О необходимости законодательной регламентации пожилого возраста субъекта преступления / А. А. Байбарин // Бизнес в законе. – 2008. – № 2. – С. 126–128.
32. Байбарин А. А. Уголовно-правовая дифференциация возраста : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. А. Байбарин. – Краснодар, 2009. – 27 с.
33. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. – Х. : Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – 368 с.
34. Барсукова О. В. Старческая преступность и преступления против лиц пожилого возраста (Криминологические и уголовно-правовые проблемы): дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Барсукова Олеся Владимировна. – Владивосток, 2003. – 203 с.
35. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми: монографія / Батиргареєва В. С. – Х. : Право, 2009. – 576 с.
36. Баулін Ю. В. Огляд авторефератів докторських дисертацій з кримінального права, захищених в Україні в період з 2001 по 2008 роки // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / відповід. ред. П. П. Андрушко, П. С. Берзін. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 77–107.
37. Бібліографія (кримінологія та профілактика злочинів) : Довідник / [Упоряд.: Василевич В. В., Мінченко С. І., Сіроман Т. О. та ін.] ; за заг. ред. Джужи О.М. – К. : Атіка, 2008. – 296 с.
38. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання злочинам: монографія / І. Г. Богатирьов, С. І. Халимон. – Х. : Харків юридичний, 2009. – 320 с.
39. Бойко А. М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико-кримінологічне дослідження): монографія / Бойко А. М. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 380 с.
40. Боровых Л. В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / Л. В. Боровых. – Екатеринбург, 1993. – 19 с.
41. Боровых Л. В. Психолого-правовая характеристика и особенности уголовной ответственности лиц пожилого возраста / Л. В. Боровых // Теория и практика совершенствования законодательства на современном этапе. Материалы научно-практической конференции. – Екатеринбург : Уральская Ордена Трудового Красного Знамени государственная юридическая академия, 1993. – С. 39–40.
42. Бородин С. В. Преступления против жизни / Бородин С. В. – М. : Юристъ, 2000. – 356 с.
43. Борьба с преступностью в Украинской ССР 1917 – 1925 гг.: В 2 т. / Автор очерка и составитель сборника документов профессор П. П. Михайленко. – К. : РНО при МООП УССР, 1966. — —
Т. 1. — 1966. — 832 с.
44. Бреев Б. Д. К вопросу о постарении населения и депопуляции / Б. Д. Бреев // Социологические исследования. – 1998. – № 2. – С. 61–65.
45. Буланов А. Ю. Роль смягчающих обстоятельств при квалификации преступлений и назначении наказания / Буланов А. Ю. – М. : ИД «Камерон», 2005. – 272 с.
46. Бурдін В. М. Арешт як вид кримінального покарання / В. М. Бурдін // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3–4. – С. 215–219.
47. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Монографія / Бурдін В. М. – К. : Атіка, 2004. – 240 с.
48. Бурса А. І. Аутоагресивна поведінка у хворих похилого віку з органічним депресивним розладом (клініка, діагностика, терапія, профілактика) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.16 «Психіатрія» / А. І. Бурса. – К., 2008. – 20 с.
49. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада / Бьюкенен П. Дж. – М. : АСТ, 2003. – 444 с.
50. В Україні зросла материнська і дитяча смертність [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ua.for-ua.com/ukraine/2008/03/29/081629.html
51. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
52. Вишневецкий К. В. Криминогенная виктимизация социальных групп в современном обществе : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / К. В. Вишневецкий. – М., 2007. – 44 c.
53. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М. Ф. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 639 с.
54. Волкова Т. Н. Социальные и психологические проблемы старости / Т. Н. Волкова // Вопросы психологии. – 2005. – № 2. – С. 118–126.
55. Волкова Т. Преступность пожилых людей / Т. Волкова // Законность. – 2005. – № 6 (848). – С. 35–38.
56. Всеукраїнський перепис населення 2001 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.ukrcensus.gov.ua/g/ d2_work.gif
57. Гаташ В. Де дістати пігулку від старості? / Валентина Гаташ // Дзеркало тижня. – 14–20 червня 2008 р. – № 22 (701). – С. 15.
58. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України: навч. посібник / Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець І. С. ; за ред. проф. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
59. Гернет М. Н. Избранные произведения / Гернет М. Н. – М. : Юридическая литература, 1974. – 640 с.
60. Голіна В. Запобігання злочинності: проблеми оптимізації соціальної активності / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 3 (46). – С. 206–214.
61. Голіна В. Соціальні та психологічні чинники кримінологічної віктимізації в Україні / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50). – С. 185–193.
62. Голіна В. Соціальні умови активізації осіб, які потерпіли від злочинів у захисті своїх прав та законних інтересів / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1 (48). – С. 184–192.
63. Гонконгская декларация относительно плохого обращения с пожилыми людьми [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=990_043&test =MfajNvFQ8PQOQ
64. Горячев А. В. Проблема формального закрепления пожилого возраста в качестве смягчающего обстоятельства в российском уголовном законодательстве / А. В. Горячев // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2007. – № 3. – С. 244–245.
65. Грановская Р. М. Элементы практической психологии / Р. М. Грановская. – [2-е издание]. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1988. – 560 с.
66. Грибовський В. В. Постать Петра Калнишевського у науковому доробку Д. І. Яворницького [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www. cossackdom.com/personal/gribovskyi_postat 02031.htm
67. Григорьевских В. С. О сравнительной частоте различных психопатологических синдромов в молодом и пожилом возрасте / В. С. Григорьевских // Журнал невропатологии и психиатрии имени С. С. Корсакова. – 1969. – Том LXIX. – Вып. 3. – С. 396–402.
68. Ґіденс Е. Соціологія / Ентоні Ґіденс ; пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник; наук. ред. О. Іващенко. – К. : Основи, 1999. – 726 с.
69. Ґоттфредсон М. Загальна теорія злочину / Майкл Ґоттфредсон, Тревіс Герші ; пер. з англ. Н. Бордукової. – Х. : Акта, 2000. – 325 с.
70. Дельпере Н. Защита прав и свобод граждан преклонного возраста / Николь Дельпере. – М. : Издательство «Деловая лига», 1993. – 277 с.
71. Дементьев С. Понятие беспомощного и бессознательного состояния / С. Дементьев // Российская юстиция. – 1999. – № 1. – С. 43.
72. Демографический энциклопедический словарь / [Редкол.: Д. И. Валентей (гл. ред.) и др.]. – М. : Сов. энциклопедия, 1985. – 608 с.
73. Денисова Т. Запобігання злочинам як одна з пріоритетних функцій кримінального покарання / Т. Денисова // Право України. – 2009. – № 7. – С. 66–72.
74. Джужа О. М. Запобігання злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством: монографія / Джужа О. М. – К. : Атіка, 2009. – 240 с.
75. Добровольская Т. А. Как живется семье с нетрудоспособным? / Т. А. Добровольская, Н. Б. Шабалина // Социологические исследования. – 1994. – № 8–9. – С. 133–136.
76. Доронина Е. Б. Беспомощное состояние потерпевшего в структуре состава убийства: теория, закон, практика: дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Доронина Елизавета Борисовна. – Екатеринбург, 2004. – 177 с.
77. Дрёмин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монография / В. Н. Дрёмин. – Одесса : Юридична література, 2009. – 616 с.
78. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Еміль Дюркгайм. – К. : Основи, 1998. – 519 с.
79. Ефимов О. Е. Сравнительный анализ асоциального поведения лиц позднего возраста (по данным судебно-психиатрической экспертизы) / О. Е. Ефимов, А. Е. Новик, М. К. Белинская, В. А. Головачук // Социальная и судебная психиатрия: история и современность. Материалы юбилейной конференции / под ред. Т. Б. Дмитриевой. – М. : Гос. научный центр социальной и судебной психиатрии им. В.П. Сербского, 1996. – С. 298–300.
80. Ефимова О. И. Особенности суицидального поведения в пожилом возрасте / О. И. Ефимова // Международная конференция по вопросам медицинского и социального обслуживания лиц пожилого и старческого возраста, посвященная 20-летию Ульяновской комплексной программы «Забота». Сборник статей и тезисов докладов. – Ульяновск, 1997. – С. 154–156.
81. Європейська соціальна хартія (Переглянута ETS № 163) [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 51. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_062
82. Жариков Н. М. Судебная психиатрия. Учебник для вузов / Жариков Н. М., Морозов Г. В., Хритинин Д. Ф. ; под общей ред. акад. РАМН Г. В. Морозова. – М. : Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 432 с.
83. Жестокое обращение с пожилыми людьми [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://whqlibdoc.who.int/publications/2002/5777702252_chap5_rus. pdf
84. Забелина Н. В. Маргинализация пожилых людей в условиях социокультурной трансформации России: дисс. … кандидата социол. наук : 22.00.06 / Забелина Наталия Васильевна. – Курск, 2006. – 141 с.
85. Закалюк А. Концептуальне бачення сучасної кримінологічної ситуації в Україні та шляхів актуалізації кримінології в українському суспільстві / А. Закалюк // Право України. – 2009. – № 7. – С. 6–16.
86. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А. П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — —
Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
87. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А. П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — —
Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
88. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХІІ [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=3721-12
89. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1788-12
90. Заменгофъ М. Ф. Преступность стариковъ / Заменгофъ М. Ф. – Петроградъ: Сенатская типографія, 1915. – 42 с.
91. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Видання четверте / [Упорядники д.ю.н., професор Гуторова Н. О., к.ю.н., доцент Житний О. О.]. – Х. : Одіссей, 2008. – 528 с.
92. Зверев Г. Г. Изучение возрастных особенностей преступника на предварительном следствии / Г. Г. Зверев // Советское законодательство и вопросы борьбы с преступностью. Труды высшей следственной школы. Вып. 10. – Волгоград : Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1974. – С. 39–44.
93. Зейгарник Б. В. Очерки по психологии аномального развития личности / Б. В. Зейгарник, Б. С. Братусь. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 156 с.
94. Иванов А. А. Цели наказания и становление российской тюремной системы во второй половине XVIII – первой половине XIX века / А. А. Иванов // История государства и права. – 2005. – № 5. – С. 33–38.
95. Иванова М. Возрастные особенности субъекта преступления / М. Иванова // Государство и право на рубеже ХХ–ХХІ веков. Актуальные проблемы современности. – Йошкар-Ола : Марийский гос. ун-т, 2001. – С. 177–180.
96. История советского уголовного права / [А. А. Герцензон, Ш. С. Грингауз, Н. Д. Дурманов и др.]. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 466 с.
97. Іванюк Т. І. Врахування судом обставин, які пом’якшують покарання, не передбачених Кримінальним кодексом України / Т. І. Іванюк // Університетські наукові записки. Науковий часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 1 (17). – С. 234–237.
98. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України від 19.12.2003 р. № 270/1560 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid= 1031.56.2&nobreak=1
99. Кальман О. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення протидії злочинності в Україні / Олександр Кальман, Олександр Вавренюк // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 1 (13). – С. 49–54.
100. Каплин М. Н. Дифференциация уголовной ответственности за преступления против жизни и здоровья : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / М. Н. Каплин. – Екатеринбург, 2003. – 22 с.
101. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / Карпец И. И. – М. : Юридическая литература, 1973. – 287 с.
102. Карпец И. И. Польза или зло? (О смертной казни) / И. И. Карпец // Смертная казнь: за или против. – М. : Юридическая литература, 1989. – С. 350–366.
103. Карпец И. И. Проблема преступности / Карпец И. И. – М. : Юридическая литература, 1969. – 168 с.
104. Карсаевская Т. В. Социальная детерминация возрастных фаз человека / Т. В. Карсаевская // Соотношение биологического и социального в человеке (Материалы к симпозиуму в г. Москве – сентябрь 1975 г.) / отв. ред. В. М. Банщиков, Б. Ф. Ломов. – М. : Всероссийское научное общество невропатологов и психиатров, Ин-т психологии АН СССР, 1975. – С. 747–756.
105. Карюхин Э. В. Старение населения: демографические показатели [Електронний ресурс] / Э. В. Карюхин // Режим доступу: http:// www.dobroedelo.ru/article.asp
106. Кириленко М. Час нових тенденцій на ринку праці / Марія Кириленко, Ганна Яценко // Дзеркало тижня. – 19 травня 2007 р. – № 19 (648). – С. 20.
107. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права съ подробнымъ изложеніемъ началъ русскаго уголовнаго законодательства. Часть Общая. Второе исправленное и значительное дополненное изданіе / Кистяковский А. Ф. – К. : Тип. И. и А. Давиденко на Мало-Житомирской улице, в собств. доме, 1882. – 930 с.
108. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права съ подробнымъ изложеніемъ началъ русскаго уголовнаго законодательства. Часть Общая. Третье изданіе печатанное безъ переменъ со второго / Кистяковский А. Ф. – К. : Изданіе Книгопродавца-Издателя Ф. А. Іогансона, 1891. – 892 с.
109. Кількість мертвонароджених дітей в Україні зростає [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www. newsru.ua/ukraine/08feb2008/dity.html
110. Ковалев А. Г. Психология личности / А. Г. Ковалев. – [Изд. 3-е]. – М. : Просвещение, 1970. – 392 с.
111. Ковалев М. И. Основы криминологии / Ковалев М. И. – М. : Юрид. лит., 1970. – 160 с.
112. Ковальова С. Г. Пом’якшуючі обставини у кримінальному праві Гетьманщини: правовий, релігійний і моральний аспекти / С. Г. Ковальова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 31. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 70–75.
113. Коган В. М. Значение социально-демографических факторов для изучения причин преступности / В. М. Коган // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 22. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 38–51.
114. Козаченко А. Злочини і покарання в Україні-Гетьманщині за універсалами Богдана Хмельницького (1648–1657 роки) / А. Козаченко // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 120–126.
115. Козаченко И. Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: Обусловленность, структура, функции, виды / Козаченко И. Я. ; под ред. М. И. Ковалева. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1987. – 232 с.
116. Козлов А. П. Понятие преступления / Козлов А. П. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 819 с.
117. Конституція України. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2006. – 48 с.
118. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину: монографія / Коржанський М. Й. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
119. Короленко М. П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Короленко. – К., 2002. – 18 с.
120. Корсун Л. Висока цивілізація для України? / Лідія Корсун // Дзеркало тижня. – 20–26 серпня 2005 р. – № 32 (560). – С. 20.
121. Кочеткова С. В. Опыт анализа насилия в семье / С. В. Кочеткова // Социологические исследования. – 1999. – № 12. – С. 114–117.
122. Кравченко О. К. Стан властивостей основних нервових процесів, функції пам’яті та уваги у людей зрілого та похилого віку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біолог. наук : спец. 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» / О. К. Кравченко. – К., 2000. – 15 с.
123. Краснова О. В. Личность пожилого человека: социально-психологический подход: дисс. … доктора психолог. наук : 19.00.05 / Краснова Ольга Викторовна. – М., 2006. – 525 с.
124. Краснова О. В. Особенности социально-психологической адаптации в позднем возрасте / О. В. Краснова, Т. Д. Марцинковская // Психология старости и старения : Хрестоматия : Учеб. пособие для студ. психол. фак. высш. учеб. заведений / Сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – С. 183–198.
125. Криворучко Ю. Д. Дифференцированная оценка признаков юридического критерия невменяемости в некоторых случаях органического поражения головного мозга у лиц позднего возраста / Ю. Д. Криворучко // Проблемы вменяемости в судебной психиатрии / под ред. академика АМН СССР Г. В. Морозова. – М. : Всесоюзный Ордена Трудового Красного Знамени НИИ общей и судебной психиатрии им. В. П. Сербского, 1983. – С. 104–110.
126. Кривощекова Н. В. Исследование личности преступника зрелого возраста / Н. В. Кривощекова // Методологические проблемы изучения преступности и ее причин. Сборник научных трудов. – М. : Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1986. – С. 60–67.
127. Криминальная мотивация / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1986. – 304 с.
128. Криминальная психология: Учеб. пособие / [Авт.-сост. А. И. Ушатиков, О. Г. Ковалев]. – М. : Издательство Московского психолого-социального института ; Воронеж : Издательство НПО «МОДЭК», 2007. – 496 с.
129. Криминология / пер. с чешского под ред. д-ра юрид. наук Н. А. Стручкова. – М. : Прогресс, 1982. – 240 с.
130. Криминология / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Изд-во М