Голінська Тетяна Миколаївна. Естетичний розвиток молодших школярів засобами синтезу мистецтв

Краткое описание

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГОЛІНСЬКА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 371.036

ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ

13.00.07 Теорія та методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник Андрієвський Б.М.,
доктор педагогічних наук, професор

ХЕРСОН - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

..................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1

Логіко-методологічний аналіз теорії і практики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку

1.1.

Теоретичні передумови естетичного розвитку особистості...................................................................

14

1.2.

Специфіка та основні етапи естетичного розвитку молодших школярів....................................

39

1.3.

Аналіз досвіду естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку.........................................

63

1.4.

Зміст, критерії, показники діагностики та сучасний стан естетичного розвитку молодших школярів.........

82

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.....................................................

102

РОЗДІЛ 2

Теоретико-методичні основи естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв

2.1.

Система концептуальних вихідних положень естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв...........................................

109

2.2.

Обґрунтування структурно-функціональної моделі естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв.........................................

139

2.3.

Організація проведення та узагальнення результатів педагогічного експерименту з проблеми дослідження...........................................................

158

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО РОЗДІЛУ..................................................

189

ВИСНОВКИ................................................................................................

197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

204

ДОДАТКИ..................................................................................................

230

ВСТУП
У світлі сучасних концепцій виховання в умовах гуманізації та демократизації суспільства зростає соціальна роль творчої особистості - носія нових моральних якостей і ціннісних орієнтацій, для якого притаманні високий рівень духовності й загальної культури, здатність до саморозвитку і самоудосконалення. Соціальне оновлення, що відбувається в Україні, передбачає активізацію духовного потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі. У той же час бурхливий потік негативної інформації зі шпальт газет і журналів, екрана телевізора, безладні реалії навколишнього життя, другосортна продукція кінематографу, в якій сценам насильства, порнографії, сексу відведено занадто багато місця, розвиває у підлітків жорстокість, розмиває життєві ідеали, молоді люди нерідко втрачають соціальні орієнтири. Сприяє цьому і відома деформація в бік абстрактно-логічного способу мислення, яке довгий час домінувало в нашій школі, що призвело до спрощеного, примітизованого сприйняття навколишнього, девальвації художніх цінностей й ідеалів у свідомості підростаючих поколінь. Як результат духовні орієнтації учнівської молоді одного з провідних важелів розвитку культури суспільства характеризуються зниженням моральних критеріїв особистості й морально-етичних норм соціального середовища, відомою дезорієнтацією системи загальнолюдських цінностей.
Звернення педагогічної науки до проблеми естетичної культури школяра закономірна об’єктивна необхідність. Рівень і характер суспільного буття, зростання матеріальних і духовних потреб людини, гармонізація її відносин із довкіллям вимагають розвитку у дітей творчих сил, прагнень будувати своє життя за законами добра і краси. Почуття прекрасного зумовлює радість і оптимізм, духовно збагачує особистість, спонукає її до навчання, натхненної праці й творчості. Виховання естетичної культури підкреслюється в національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті є одним із пріоритетних напрямів розбудови і вдосконалення системи неперервної освіти.
Особлива роль в естетичному розвитку належить початковій школі, де закладається фундамент підготовки до життя, забезпечується інтелектуальне, духовне і фізичне становлення особистості. У початковій школі пробуджується у дітей інтерес до мистецтва, відбувається залучення до музики та художньо-творчої діяльності. Початкова ланка освіти покликана сформувати в учнів цілісне світосприймання і світовідчуття, забезпечити розвиток естетичних ідеалів і смаків, почуття відповідальності за збереження культурних надбань суспільства.
Естетичне виховання особистості було предметом наукового аналізу багатьох учених, котрі досліджували природу цього феномену. Так, у працях філософського (Н.Бердяєв, Ю.Борєв, В.Васильченко, Є.Громов, І.Зязюн, П.Лавров) та соціологічного (С.Комаров, В.Потапчик, О.Семашко, Б.Шляхов та ін.) спрямування естетичне виховання розглядається як засіб соціалізації молоді, залучення її до духовних і культурологічних цінностей суспільства.
Дослідження загальної та вікової психології, психології мистецтва (В.Алексєєва, Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, О.Запорожець, Л.Виготський, М.Гальперін, О.Леонтьєв, В.Москалець, В.Ядов та ін.) сприяли визначенню психологічних аспектів формування естетичних почуттів, мислення, розвитку можливостей молодших школярів, умов їх художньо-творчої самореалізації. Формування у дітей та молоді естетичних ідеалів, потреб, ціннісних орієнтацій отримало авторську інтерпретацію в працях В.Бутенка, Є.Квятковського, С.Мельничука, В.Кудіна, Є.Подольської, О.Рудницької, Г.Тарасенко, А.Щербо та ін.
Відповідний інтерес для нашого дослідження мають доробки Н.Анищенко, Є.Антонович, А.Дмитрівої, С.Дєгтерьової, Ю.Калягіна, Б.Неменського, Г.Шевченко та ін. учених, які розглядають питання інтеграції мистецтв у естетичному розвитку школярів. На виконання сучасної освітньої парадигми у галузі естетична культура спрямовано дослідження І.Зязюна, Л.Масол, Н.Миропольської. Зокрема, теорія поліхудожнього виховання, обґрунтована Б.Юсовим, базується на ідеї цілісного розвитку особистості (В.Алексєєва, О.Бакушинський, Г.Лабунська, В.Щербаков, Т.Цвелих), які розмаїття жанрів і стилів національного і світового мистецтва не розподіляють на замкнені в собі й трансформовані в окремі дисципліни художньо-естетичного циклу, традиційно обмежені образотворчим мистецтвом, літературою, музикою, а навпаки, об’єднують увесь спектр художньої діяльності, накопичений людством.
Взаємовплив мистецтв у межах реалізації теорії розвивального навчання відображено в працях К.Крутецького, Ю.Протопопова, Ю.Полуянова, Л.Рилової, Ю.Фохт-Бабушкіна. Під розвитком ученими вбачається безповоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних чи ідеальних об’єктів, у результаті якої виникає новий їх якісний стан. А тому під естетичним розвитком молодших школярів ми будемо розуміти процес спільну діяльність вчителя і учнів, спрямовану на появу в останніх психічних новоутворень, нових особистісних властивостей.
Результати аналізу відповідних літературних джерел, ознайомлення з практикою роботи загальноосвітніх шкіл показують, що проблема естетичного розвитку молодших школярів у світлі новітніх концепцій ще не знайшла належного розв’язання, а технології опанування дисциплін естетичного циклу не відповідають зростаючим вимогам сьогодення. У той же час соціальні реалії вимагають якісно нового підходу до формування у дітей цілісного уявлення про світ, природу, суспільство і мистецтво засобами художньо-емоційної сфери дитини. Сприяти цьому насамперед має реалізація принципу синтетичної побудови естетичного розвитку молодших школярів.
На відміну від інтеграції, що розглядається як вищий рівень міжпредметних зв’язків, під синтезом розуміється органічне поєднання, у нашому випадку компонентів видів мистецтв у єдине ціле (умовну чи реальну систему), що базується на матричному характері їхньої взаємодії. Побудова навчально-виховного процесу на синтетичних засадах створює не тільки міцну базу для більш свідомого засвоєння навчального матеріалу, сприяє формуванню відповідних умінь і навичок, а й на основі глибинного аналітико-системного об’єднання раніше розрізнених компонентів видів мистецтв з одночасним підключенням усіх чуттєвих аналізаторів учня забезпечує появу психічних новоутворень, нових структур та властивостей емоційно-інтелектуальної сфери особистості молодшого школяра.
Ураховуючи зростання соціальної значущості актуальності проблеми і недостатню її розробленість у педагогічній теорії і практиці, темою дисертаційного дослідження визначено Естетичний розвиток молодших школярів засобами синтезу мистецтв”.
Зв’язок роботи з науковими програмами планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану комплексної теми наукових досліджень Херсонського державного університету Нові технології у вузівській і шкільній дидактиці” (шифр 0100U004914), затверджена Вченою радою університету, узгоджена у Раді наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 25.03.2003р.).
Об’єктом дослідження є процес естетичного розвитку молодших школярів.
Предмет дослідження педагогічні умови естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв.
Гіпотеза дослідження. Ефективність естетичного розвитку молодших школярів підвищиться за таких педагогічних умов:
· опанування основами естетичної культури буде здійснюватиметься на засадах інтеграції мистецтв, що базується на науково обґрунтованих вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, розгляд естетичного розвитку як складової духовної культури, орієнтація на розкриття творчого потенціалу школяра, створення у результаті взаємодії мистецтв якісного новоутворення, моделювання цілісного художнього образу за допомогою комплексних асоціацій, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу та ін.);
· упровадження системи поетапного естетичного розвитку молодших школярів, структура якої передбачатиме блок цілепокладання (соціальне замовлення, мета, завдання), змістовий (дисципліни естетичного циклу, позаурочна розвивальна діяльність, самоосвіта), процесуальний (методи, організаційні форми, засоби) та блок зворотнього зв’язку (діагноз, прогноз, планування, організація, моніторинг, контроль, корекція);
· оптимального використання потенційних виховних можливостей змісту дисциплін естетичного циклу (використання міжпредметних зв’язків, доцільний підбір і поєднання традиційних та інноваційних методів і організаційних форм роботи, опора на зону найближчого розвитку школярів, відповідна підготовка вчителів);
· супроводження виховного процесу систематичною діагностикою рівнів вияву досліджуваного особистісного утворення.
Завдання дослідження:
1. Розкрити теоретичні та практичні передумови естетичного розвитку учнів молодшого шкільного віку.
2. Визначити сутність, специфіку та основні етапи естетичного розвитку молодших школярів відповідно до нової освітньої парадигми.
3. Обґрунтувати механізм діагностики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
4. Розробити та експериментально перевірити структурно-функціональну модель естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв та обґрунтувати педагогічні умови її впровадження.
Методологічною основою дослідження є вихідні положення філософії про особистість, особливості її світосприймання, здатність освоювати навколишній світ за законами краси, пізнання дійсності через особистий естетичний досвід, природу естетичного ставлення людини до дійсності й творів мистецтва, їх роль у формуванні духовності індивідуума. Вихідні концептуальні положення ґрунтуються на засадах Конституції України, Закону України Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, концепції розвитку педагогічної освіти в Україні.
Теоретичною основою дослідження є праці вчених у галузі філософії, естетики, культурології (Г.Апресян, В.Василенко, І.Зязюн, М.Каган, В.Кудін, М.Овсянніков, В.Шестаков та ін.), що присвячені проблемам формування естетичної свідомості, природи естетичного досвіду та чуттєвої активності людини, взаємозв’язку активної естетичної діяльності; наукові роботи з психології мистецтва й художньо-естетичного сприймання (М.Бахтін, Л.Божович, Ю.Борев, Л.Виготський, О.Леонтьєв, Ю.Полуянов, Я.Пономарьов, Б. Юсов, П.Якобсон).
Суттєве значення для нашого дослідження мають доробки науковців у галузі соціології й педагогіки (О.Будов, В.Бутенко, А.Макаренко, С.Мельничук, І.Петрова, О.Пехота та ін.), організації творчої роботи школярів на засадах інтеграції мистецтв (Б.Неменський, Т.Олійник, Л.Рилова, Г.Шевченко). Вихідні теоретичні положення ґрунтуються на державних документах про розвиток освіти в Україні.
Для досягнення поставленої мети та вирішення висунутих завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз проблеми на підставі вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури, директивних матеріалів органів освіти, навчальних планів і програм, досвіду роботи вчителів шкіл і викладачів вищих навчальних закладів; моделювання комплексу умов, форм і методів підвищення процесу ефективності естетичного розвитку молодших школярі; педагогічний констатуючий, формуючий експерименти, що містили спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ю, незалежні експертні оцінки; кількісний та якісний аналіз результатів засобами математичної статистики.
Експериментальна база та організація дослідження. Науково-дослідна робота проводилася у молодших класах загальноосвітніх шкіл Херсонської області, (ЗОШ № 45 і 56 м. Херсон), зі студентами факультету дошкільного виховання і початкової освіти Херсонського державного університету, а також слухачами Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон). Дослідження було охоплено 172 учні, 80 учителів і 126 слухачів курсів підвищення педагогічної кваліфікації.
Дослідження проводилось у декілька взаємопов’язаних етапів.
Перший етап (2002 р.) пошуково-теоретичний, де було вивчено історію та сучасний стан проблеми, здійснено аналіз відповідної науково-педагогічної та програмно-методичної літератури. Визначено та сформульовано вихідні позиції дослідження, його предмет, робочу гіпотезу, завдання, методологію та методику експерименту.
Другий етап (2002-2004 рр.) дослідно-експериментальний, був безпосередньо пов’язаний з моделюванням та експериментальною перевіркою організаційно-педагогічних умов естетичного розвитку учнів молодших класів. У процесі формуючого експерименту збиралися й оброблялися емпіричні матеріали, вносились необхідні корективи у навчально-виховний процес.
Третій етап (2005 р.) узагальнюючий. На ньому відбувалися аналіз результатів формуючого експерименту систематизація, обробка й кінцеве узагальнення матеріалів дослідження їхня апробація та впровадження; формулювалися основні висновки та розроблялися методичні рекомендації; здійснювалося літературне оформлення дисертаційної роботи.
Наукова новизна дослідження: уперше розроблено і обґрунтовано структурно-функціональну модель естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв, що базується на концептуальній основі сучасної освітньо-виховної парадигми, широкому використанні адекватних меті і завданням естетичного розвитку традиційних й інтерактивних методів та інноваційних організаційних форм; з’ясовано педагогічні умови ефективності запропонованої моделі (цілісний підхід до організації естетичного розвитку молодших школярів на поліхудожній основі, структурування змісту дисциплін естетичного циклу на засадах взаємопроникнення видів мистецтв, варіативність організаційних форм художньо-творчої пізнавальної діяльності і духовного самоудосконалення учнів, відповідна підготовка вчителів та ін.); уточнено сутність та зміст поняття синтезу мистецтв у контексті організації естетичного виховання молодших школярів; визначено критерії та показники діагностики рівнів естетичного розвитку учнів молодшого шкільного віку (художнє сприйняття, сума естетичних знань, уміння естетичних оцінок і суджень, практичні художньо-естетичні вміння, розвиток творчих здібностей); набули подальшого розвитку теоретико-методичні засади формування естетичної культури школярів засобами синтезу мистецтв у процесі вивчення дисциплін естетичного циклу; створено необхідний дидактичний супровід змістового, процесуального та управлінського блоків технології естетичного розвитку учнів початкових класів.
Теоретичне значення одержаних результатів пов’язується з визначенням системи вихідних положень формування естетичної культури школярів на засадах синтезу мистецтв; виявленням педагогічних особливостей та основних етапів естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Отримані у дисертації дані доповнюють теорію виховання учнів початкових класів, набули удосконалення засоби художньо-творчого становлення молодших школярів у процесі їх полікультурної діяльності.
Практичне значення. На основі теоретичних узагальнень і висновків створено та успішно апробовано комплексні методики та діагностики рівня естетичного розвитку молодших школярів. Розроблено та впроваджено конкретні методичні рекомендації щодо підвищення ефективності естетичного виховання учнів початкових класів. Матеріали дослідження можуть бути в використані вчителями загальноосвітніх і викладачами вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, а також у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів, під час розробки та вдосконалення навчально-методичної літератури, та бути базою для подальших досліджень.
Наукові дослідження та методичні рекомендації щодо естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку на засадах синтезу мистецтв упроваджено в навчальновиховний процес Херсонського державного університету (довідка №03-10/403 від 15.04.2005 р.), Бериславське педагогічне училище Херсонської області (довідка №14/05 від 15.02.2005 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка №01-7/137 від 15.04.2005 р.), загальноосвітньої школи №56 м. Херсона (довідка №112 від 14.04.2005 р.) та Високопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Херсонської області (довідка №118 від 12.04.2005 р.)
Обґрунтованість і вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечено чіткістю та визначеністю методологічних і теоретичних вихідних позицій; використанням комплексу взаємодоповнювальних методів, адекватних завданням і логіці дослідження; тривалим педагогічним експериментом; репрезентативністю статистичної вибірки; публікаціями автора; зафіксованою повторюваністю результатів формуючого експерименту; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних даних; зіставленням отриманих матеріалів із результатами дослідження інших авторів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження обговорювались і отримали схвалення на Міжнародній науковопрактичній конференції Формування ціннісних орієнтацій школярів у європейському контексті” (м. Херсон, 1920 квітня, 2004 р.) та Інтеграція структури та змісту початкової освіти” (м. Херсон, 910 квітня, 2003 р.); Всеукраїнських науковопрактичних конференціях Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (м. Херсон, 1517 травня, 2003 р.), Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови української держави” (м. Херсон, 1415 листопада, 2002 р.), Розвиток творчого потенціалу майбутніх учителів початкових класів” (м. Херсон, 2526 грудня 2002 р.), Проблеми соціалізації молодших школярів” (м. Миколаїв, 2425 грудня, 2003 р.); Міжвузівській науковопрактичній конференції Соціальноправовий захист молоді” (м. Ужгород, 26 лютого, 2003 р.), Формування професійної самоосвіти вчителя” (м. Миколаїв, 27 квітня, 2004 р.), Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (м. Херсон, 2122 жовтня, 2004 р.); доповідались на радах факультетів, методичних семінарах професорсько-викладацького складу Херсонського державного університету та Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон).
Публікації. Основні концептуальні ідеї, зміст, методики та результати дослідження відображено у 8 одноосібних публікаціях автора (з них 4 у журналах і збірниках, затверджених ВАК України та в 2-х методичних посібниках Удосконалення змісту, форм і методів естетичного розвитку молодших школярів: методичні рекомендації” (м. Херсон 2002 р.) і Методичні рекомендації з діагностики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку” (м. Кіровоград 2005 р.).
Наукові дослідження та методичні рекомендації щодо естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку на засадах синтезу мистецтв упроваджено в навчальновиховний процес Херсонського державного університету (довідка №03-10/403 від 15.04.2005 р.), Бериславське педагогічне училище Херсонської області (довідка №14/05 від 15.02.2005р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка №01-7/137 від 15.04.2005 р.), загальноосвітньої школи №56 м. Херсона (довідка №112 від 14.04.2005 р.) та Високопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Херсонської області (довідка №118 від 12.04.2005 р.)
За матеріалами теоретичних положень і експериментальних висновків дослідження розроблено факультативний курс для підготовки майбутніх учителів початкових класів і методичні рекомендації для вчителів-практиків.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 236 сторінка, з них 203 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 316 найменувань. Дисертація містить 6 таблиць, 12 рисунків, 4 додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналіз результатів теоретичних досліджень та даних експериментальної перевірки ефективності впровадження у навчально-виховний процес розробленої структурно-функціональної моделі естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу дав підстави зробити наступні висновки:
1. Естетичне виховання є однією з важливих складових гармонійного розвитку особистості, забезпечення взаємодії з навколишнім середовищем. Почуття прекрасного несе радість і оптимізм, духовно збагачує людину, спонукає до навчання, натхненної праці й творчого пошуку. Особлива роль в естетичному розвитку належить початковій школі, де закладається фундамент дитячої особистості, її інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, відбувається залучення до музики, образотворчого мистецтва, театру, що не тільки розвиває художньо-емоційну сферу школяра, а і сприяє становленню особистості в цілому.
2. Під естетичним розвитком розуміється процес постійних якісних все більш ускладнених змін у відношеннях учнів до дійсності і мистецтва, як результат скоординованих цілеспрямованих педагогічних впливів школи, сім’ї та інших соціальних інститутів на почуття в свідомість особистості через провідні види її спілкування і діяльності.
Питання естетичного виховання знайшла широка відображення в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених-педагогів. Водночас результати вивчення відповідних літературних джерел, а також узагальнення практики роботи загальноосвітніх шкіл показує, що ця проблема ще не знайшла достатнього вирішення у світлі сучасних освітніх концепцій. Змістове наповнення дисциплін освітньої галузі мистецтво не має чіткої методологічної основи. Предмети естетичного циклу вважаються другорядними. Як наслідок з кожним роком погіршується естетична грамотність учнів, спостерігається гальмування вмінь утворювати яскраві уявлення, уяви і навичок вільно оперувати ними. Знижується здатність до естетичного сприйняття навколишнього середовища, відчуття прекрасного, збільшується їх агресивність, занепад духовності. У той же час естетичний розвиток активізує розумову, емоційну і духовну сферу особистості, сприяє якісним змінам у світогляді і поведінці, забезпечує базу для цілісного осягнення явищ і процесів навколишньої діяльності, реалізації свого творчого потенціалу.
3. Естетичний розвиток дітей молодшого шкільного віку обумовлений чіткими закономірностями, які встановлюють замкнуте коло послідовності їхніх якісних змін в межах кожного періоду, що вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів, специфіки організації і перебігу пізнавальних і виховних процесів. Характерним для цієї вікової категорії є наявність ускладнень між психофізіологічними компонентами структури особистості молодшого школяра, доки не буде збалансована між ними відповідна рівновага.
У ході дослідження з’ясовано, що у своєму становленні молодших школярів проходить декілька взаємообумовлених етапів. Так, до 6 років діти мають наочно-образну форму сприйняття і відображення, наприклад, їхні малюнки носить статичний, площинний характер. У першому класі (6-7 років) з’являються схематичні, спрощені зображення, що містять ознаки руху, дії. Об’ємне бачення предметів і явищ ще відсутнє, створені образи не мають цілісного наповнення. Діти акцентують увагу на основному, яскравому. Провідним видом світосприйняття є зорові враження, а звідси бажання показати дію, сюжетні зв’язки, функціональні характеристики предметів. По мірі збагачення естетичних почуттів і естетичних потреб в учнів удосконалюються способи сприйняття і зображення, розвивається уява, фантазія, бажання визначити індивідуальну особливість предмету. Для учня 3-4 класу є характерним використання естетичного досвіду, спроби визначення свого художньо-естетичного бачення, вираження власного відношення до зображувального у відповідності з особистісним настроєм і емоційним станом. Відтворення музичних, театральних, художніх образів підпорядковуються сюжетним задумам, предметом якого є плями, лінії, жести, міміка, ритм, темп тощо.
Принципово важливим для естетичного розвитку молодшого школяра забезпечення оптимального терміну його тривалості. Так, ранній або прискорений, чи, навпаки, уповільнений його перебіг призводить до посередніх, а інколи і низьких результатів у майбутньому. При цьому естетичне виховання повинна ґрунтуватись на принципі творчості, яка регламентується виключно об’єктивними закономірностями дитячого розвитку, вільному виборі адекватних методів, організаційних форм і засобів організації художньо-естетичної діяльності.
4. Структурний аналіз матеріалів дослідження дав змогу обґрунтувати систему критеріїв (художнє сприйняття оточуючої діяльності і творів мистецтва, наявність певної суми естетичних знань, уміння естетичних оцінок і суджень, наявність практичних художньо-естетичних умінь і навичок, розвиток творчих здібностей) та рівнів естетичного розвитку молодших школярів (елементарно-естетичних достатній, елементарно-формальний середній і елементарно-фрагментарний - низьких). Оцінка рівня естетичного розвитку молодших школярів здійснюється за певним алгоритмом, що, крім критеріїв, передбачає їх зміст, ситуації прояву, а також коефіцієнти вагомості.
Як показали результати констатуючого переважна більшість зрізу учнів як контрольних, так і експериментальних класів знаходиться на елементарнофрагментарному низькому рівні.
1. Нові соціальні реалії вимагають організації естетичного виховання на основі духовного становлення людини до середовища свого оточення. Естетична культура представляє собою складову компоненту системи, в якій екологія соціуму, екологія культури і екологія природи (пізнання) умовно представлені як півсфери, вкладені одна в одну і пронизані єдиним духовним смислом. Звідси головною метою художнього виховання є формування духовних і моральних якостей особистості, як частка духовної культури.
Побудова системи естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку на законах духовності вимагає врахування об’єктивно існуючих вихідних положень організації і перебігу виховного процесу, критичного осмислення сучасних естетичних виховних концепцій. Виходячи з доробок вітчизняних і зарубіжних науковців, естетична культура, як засіб духовного розвитку особистості, викликає необхідність обґрунтування технології естетичного виховання молодших школярів на засадах синтезу мистецтв. Останні, як доводять дані нашого дослідження, на відміну від інтеграції, під якою розуміється вищий рівень між предметних зв’язків, є результатом глибокої аналітико синтетичного умовного чи реального поєднання, елементів об’єктів (у нашому випадку мистецтв) у єдине ціле. Тобто створення з компонентів різних мистецтв нової системи, що базується на матричному характері їх взаємодії. Синтетичний характер забезпечує якісно нову основу опанування навчальним матеріалом, є важливим засобом поглибленого засвоєння знань, формування на їх основі відповідних умінь та особистісних якостей школяра.
Організація естетичного виховання передбачає опору на положення діяльністно - особистісного підходу до розвитку задатків і здібностей учня, орієнтації на активний, самостійний характер його діяльності, що ґрунтується на загальних механізмах пізнання і складається зі строго послідовних взаємозумовлених стадій. В основі еволюційного переходу з однієї стадії на більш високий її рівень так званий дисонанс нестиковки нової інформації зі старим її багажем. Усунення цих протиріч відбувається за допомогою механізму інтеріоризації, тобто переходу зовнішніх впливів на внутрішній особистісний план особистості школяра і, безпосередньо залежить від інтенсивності діалектичної взаємодії зовнішніх умов з особистісними його когнітивними структурами, що носить суто індивідуальний характер. Організація естетичного виховання засобами синтезу мистецтв вимагає врахування як систему дидактичних вихідних положень (комплексність, науковість, систематичність, послідовність, свідомість і активність, доступність, зв’язок з життям, наочність та ін.), так і суто специфічних принципів побудови естетичного характеру занять (цілісність вивчення мистецтв на основі єдності генетичних морфологічних функціональних зв’язків); врахування специфіки видів мистецтв; оптимальне поєднання і взаємозв’язок чуттєвого і логічного; розвиток творчої активності учнів шляхом їх безпосереднього включення у систему художньо-естетичних відносин. Створення умов для поступового переходу школяра від репродуктивного до творчого рівня естетичного розвитку відбувається через спілкування і діяльність, безпосереднє включення учнів у систему художньо-естетичних відносин (сприйняття різних видів мистецтва, придбання художньо-естетичних знань і досвіду, власне творча діяльність).
2. Обґрунтована основі згаданих концептуально-наукових засад, структурно-функціональна модель поетапного естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку передбачає:
- Діагностику вихідного стану рівнів сформованості у молодших школярів розглядуваного особистісного утворення;
- Активізацію пізнавально-пошукової діяльності, створення потреби у образному мисленні, формування основи понятійного апарату, збагачення естетичного тезаурусу учнів (проблемний виклад матеріалу, бесіди, діалоги, дискусії, самостійно робота, екскурсії тощо).
- Розвиток умінь художнього сприйняття об’єктів навколишнього, творів мистецтва і аналітичних навичок, що забезпечують емоційно-естетичне бачення програмованого матеріалу, установлення зв’язків між творами мистецтва, бачення творчого задуму авторів (творчі завдання, порівняння, аналіз, моделювання, порівняння, розвиток фантазії та ін.);
- Формування умінь естетичних оцінок і суджень, активізацією особистісного художнього потенціалу, розвиток рефлексії (творчі вправи, проблемні ситуації, доповіді, пошукова діяльність, імітаційні моделі, прийоми ейдетики).
7. Ефективність функціонування структурно-функціональної моделі забезпечується комплексом організаційно-педагогічних умов які трансформуються у: організаційно-дидактичні (розробленість теорії естетичного виховання, узгодженість навчальних планів і програм дисциплін освітньої галузі естетична культура) впровадження системи відповідних методів, використання міжпредметного підходу до побудови навчально-виховного процесу; організаційно-діяльність (організація спільної методичної роботи вчителів естетичного циклу дисциплін, використання інтерактивних форм і методів інтегративного характеру, комплексність у проведенні навчально-естетичної діяльності та розвиток позитивної мотивації до її здійснення, врахування здібностей та нахилів школярів).
Розвиток потреби в творчій самореалізації здійснюється на базі створення і розширення фонду асоціативних знань і уявлень, актуалізації емоційного сприйняття, осмислення і оцінювання творів мистецтва як художніх образів у своїй цілісності й самобутності. Оптимізація співвідношення в окремих видах мистецтва фабульного і художнього прошарків у сприйнятті творів передбачає опору на зону найближчого розвитку учнів, найбільш ефективним засобом реалізації якої є, крім оптимального поєднання традиційних й інноваційних освітніх технологій, впровадження випереджаючих завдань, що активно сприяють розвитку пізнавальної самостійності школярів, допомагають оволодінню ними узагальненими знаннями та уміннями, формують ініціативність, відповідальність, підвищують уміння аналізувати і оцінювати результати своєї діяльності.
Отримані результати формуючого експерименту підтвердили ефективність розробленої структурно-функціональної моделі естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв.
Проведене дослідження не вичерпує повною мірою порушену проблему. Залишаються актуальними питання оптимізації змісту дисциплін естетичного циклу у відповідності до сучасних вимог, забезпечення навчально-виховного процесу новим дидактичним матеріалом. На подальше вивчення чекають питання підготовки педагогічних кадрів.