ГОРБУНОВА Оксана Юріївна ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ КАРАНТИННИХ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГОРБУНОВА ОКСАНА ЮРІЇВНА

УДК 432:351.765:619

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ КАРАНТИННИХ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Курило Володимир Іванович

Київ 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ....3
ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ...............................................14
1.1. Сутність і склад правового статусу працівників ветеринарної міліції.....14
1.2. Реалізація правового статусу працівників ветеринарної міліції у правовідносинах ...................................................................................................28
Висновки до розділу 1...49
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ .................................................54
2.1. Основні права та обов’язки працівників ветеринарної міліції..................54
2.2. Обмеження та вимоги до дій працівників ветеринарної міліції при проведенні карантинних ветеринарних заходів.....87
2.3. Відповідальність працівників ветеринарної міліції....92
Висновки до розділу 2.117
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ 127
3.1. Міжнародний досвід боротьби працівників ветеринарної міліції з інфекційними захворюваннями тварин.127
3.2. Гарантії забезпечення реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції.135
Висновки до розділу 3.....156
ВИСНОВКИ.........................................................................................................161
ДОДАТКИ ...165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..168

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК Автономна Республіка Крим
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВР Верховна Рада
ЄС Європейський Союз
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КМУ Кабінет Міністрів України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
МЕБ Міжнародне епізоотичне бюро
МНС Міністерство з надзвичайних ситуацій
ООН Організація Об’єднаних Націй
РЄ Рада Європи
РФ Російська Федерація

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективне виконання державою функції з організації здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорони території України від проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорони довкілля від потенційних негативних наслідків, пов'язаних з вирощуванням тварин, уявляється неможливим без злагодженої роботи працівників ветеринарної міліції, яка, в свою чергу, потребує глибоких системних змін та вдосконалення нормативно-правового регулювання організації її діяльності.
Працівники ветеринарної міліції мають особливий правовий статус у системі статусів працівників органів внутрішніх справ, зумовлений метою їх створення, а також структурною належністю до підрозділів органів внутрішніх справ України. Одним з головних завдань діяльності працівників ветеринарної міліції є надання практичної допомоги державним установам ветеринарної медицини в організації та здійсненні заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин, оскільки, у сучасному світі все частіше відбуваються масові спалахи таких хвороб. Розповсюдження особливо небезпечних інфекційних карантинних хвороб тварин, як правило, характеризується напруженістю епізоотичного процесу. Тому від оперативності реагування та проведення ветеринарно-санітарних заходів щодо недопущення, локалізації та ліквідації збудників цих хвороб залежить подальша епізоотична безпека держави.
Соціально-правовий захист як працівників міліції загалом, так і підрозділів ветеринарної міліції має за мету залучення на службу до цих органів найбільш здібних до даного виду діяльності спеціалістів і постійний розвиток та вдосконалення таких здібностей. Однак на шляху до досягнення даної мети стоїть ряд проблем, серед яких центральною є проблема встановлення меж захисту. Стан соціально-правової захищеності працівників цієї категорії сьогодні в цілому не забезпечує ні залучення на службу достойних громадян, ні прагнення працюючих до розвитку своїх службових здібностей. За таких умов працювати у відповідні підрозділи йдуть особи, що не знаходять себе в цивільних структурах і тому задовольняються мінімумом стабільності теперішнього службового стану.
Це свідчить про те, що соціально-правовий захист особового складу підрозділів ветеринарної міліції досяг нижньої кризової межі. А тому сьогодні особливо необхідний і актуальний рух у бік підвищення соціальної захищеності її працівників. Цей рух має прямо пов’язуватися з відбором кандидатів на роботу в підрозділи ветеринарної міліції, щоб на службу до цієї складової державного механізму приходили особи, для яких важливі не лише заходи соціально-правового захисту самі по собі, але й соціальна плодотворність і важливість даної діяльності.
Обов’язковою умовою професійної діяльності працівників ветеринарної міліції є їх правова захищеність. Однак сьогодні умови захищеності підрозділів ветеринарної міліції знаходяться на низькому рівні: не реалізується право громадян на рівні умови прийняття на службу і службове просування залежно від знань, досвіду й здібностей; існує далека від досконалості практика регламентації посадових обов’язків; спостерігається низька активність і слабке значення атестаційної роботи; відсутні довіра службовців до офіційних структур, покликаних захищати їхні права; не спрацьовують у повній мірі механізми захисту працівників і членів їхніх сімей від насилля, погроз, кривди з боку громадян у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
З огляду на це, сьогодні перед підрозділами ветеринарної міліції у галузі соціальної роботи стоїть складне завдання: посилити розробку і впровадження в життя різноаспектних заходів соціально-правового захисту працівників міліції цього підрозділу; нейтралізувати або принаймні мінімізувати дію руйнівних сил соціального напруження в суспільстві; не допустити, щоб воно виливалось у конфліктні ситуації; сконцентрувати й максимально підтримувати моральні й матеріальні дії соціально активних груп службових колективів відповідних підрозділів по виходу з кризової ситуації.
Про актуальність теми дисертації свідчить недостатність наукової розробки проблематики дослідження, оскільки питання комплексного вивчення правового регулювання статусу працівників ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів в умовах сьогоднішньої швидкої зміни численних соціальних, політичних, правових і техногенних чинників поки що не зазнали глибокого наукового аналізу вченими-адміністративістами. Теоретичні праці деяких науковців торкаються лише окремих питань, що розглядаються в дисертації. Водночас аналіз наукових праць представників різних галузей права та інших наук допоміг здобувачеві у формуванні комплексного уявлення про проблематику дослідження.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних фахівців адміністративного права, теорії державного управління, загальної теорії держави і права, ветеринарної медицини, філософії, інших галузей права, зокрема В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, І.В.Арістової, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, О.В. Гаращука, О.П. Герасимова, І.П. Голосніченка, В.Л.Грохольського, П.В.Діхтієвського, В.К. Колпакова, В.В. Копєйчикова, А.Т. Комзюка, В.І. Курила, В.В. Лазарєва, О.О. Майданник, Н.Р. Нижник О.І. Остапенка, В.Ф. Погорілка, В.П. Пєткова, Ю.С. Шемшученка, Р.О. Халфіної, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи, Ю.В.Ярмоленко та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 20072009рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1767 (п. 1), у межах тематики наукових досліджень МВС України (п.38 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 20042009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755); в межах державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими та адміністративно-правовими аспектами НДР Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета i завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз змісту правового статусу працівників ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, окреслення його сутності, складу та особливостей; проведення аналізу чинного законодавства з цього питання з метою виявлення проблем нормативно-правового регулювання статусу працівників ветеринарної міліції; наукова розробка обґрунтування та формування висновків і рекомендацій щодо вдосконалення нормативного забезпечення правового статусу працівників ветеринарної міліції, створення дієвих гарантій його реалізації у контексті підвищення ефективності державного управління у сфері ветеринарної медицини та діяльності органів внутрішніх справ.
Для досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети визначено такі основні завдання:
визначити роль і місце підрозділів ветеринарної міліції в системі органів державної виконавчої влади;
сформулювати визначення адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, окреслити його специфічні ознаки і характерні риси;
дослідити механізм реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції в адміністративних правовідносинах з метою його удосконалення;
розкрити особливості адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, здійснити аналіз їх основних прав та обов’язків, а також виробити ґрунтовні пропозиції щодо забезпечення гарантій реалізації правового статусу працівників зазначеної служби;
довести необхідність встановлення юридичної відповідальності за порушення працівником ветеринарної міліції своїх службових обов’язків, як безумовної передумови забезпечення прав та обов’язків особи в процесі реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції;
сформулювати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства та інших нормативно-правових актів України з питань удосконалення нормативного забезпечення правового статусу працівників ветеринарної міліції, впровадження ефективних гарантій реалізації його під час службової діяльності, оптимізації форм і методів державного управління у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції і пов’язані з застосуванням норм адміністративного, а також деяких інших галузей права України.
Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які забезпечують реалізацію правового статусу працівників ветеринарної міліції.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним серед них є загальнонауковий діалектичний метод, за допомогою якого проблемні питання правового статусу працівників ветеринарної міліції досліджувались із позиції їх розвитку, в єдності соціального змісту і юридичної форми. Теоретичні і правові засади правового статусу працівників ветеринарної міліції проаналізовано за допомогою порівняльного, системно-структурного і формально-логічного методів. Визначення адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, окреслення його специфічних ознак і характерних рис здійснювалося за допомогою системного підходу, аналізу і синтезу. При встановленні особливостей адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, здійсненні аналізу їхніх основних прав та обов’язків, виробленні ґрунтовних пропозицій щодо забезпечення гарантій реалізації правового статусу працівників цієї служби використовувалися порівняльний, системно-структурний, системно-функціональний методи, методи групування та класифікації. При вивченні міжнародного досвіду боротьби працівників ветеринарної поліції з інфекційними захворюваннями тварин застосовано метод наукового аналізу документів.
Емпіричною основою дослідження є національне законодавство: Конституція України, кодекси України, закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства аграрної політики України та Державного комітету ветеринарної медицини; міжнародні правові акти та міжнародні договори, ратифіковані у встановленому законом порядку; законодавство у галузі діяльності ветеринарної міліції інших держав; постанови та роз’яснення Конституційного суду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що, з урахуванням новітніх досягнень правової науки та сучасних світових тенденцій у досліджуваній галузі, дисертація є комплексним дослідженням правового статусу працівників ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів. У результаті проведеного дослідження та здійсненого аналізу практики застосування правових норм обґрунтовано необхідність ефективної діяльності підрозділів ветеринарної міліції, а відтак, і вдосконалення нормативного закріплення правового статусу її працівників, як необхідної передумови високопрофесійного виконання ними службових обов’язків; особисто здобувачем сформульовано і пропонується ряд нових наукових положень і висновків.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження знайшла конкретний вияв у таких основних положеннях:
вперше:
обґрунтовано необхідність запровадження дієвих гарантій забезпечення реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції у контексті здійснення державою епізоотичної безпеки та підвищення ефективності державного управління в галузі ветеринарної медицини і діяльності органів внутрішніх справ загалом;
доведено необхідність закріплення прав та обов’язків, які поширюються на всіх працівників міліції і пов’язані з вторгненням у сферу правового статусу громадян на рівні закону відповідно до ст.ст. 19 і 92 Конституції України та об’єднання їх в одному законодавчому акті;
до переліку об’єктів, на територію яких має право безперешкодно входити працівник ветеринарної міліції під час

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць з різних галузей знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції. Основні з них такі:
1. Адміністративно-правовий статус працівника ветеринарної міліції це правова категорія, що характеризує його місце в системі суспільного розподілу праці, визначає межі діяльності працівника щодо інших суб’єктів правовідносин, врегульованих адміністративно-правовими нормами.
Ця правова інституція належить до спеціальних правових статусів особи, з регламентацією яких законодавець пов’язує покладання на особу додаткових повноважень тощо. Норми, що закріплюють адміністративно-правовий статус працівника міліції, обмежують правоздатність громадян. До складу адміністративно-правового статусу працівника міліції входять права, обов’язки та адміністративна відповідальність працівника міліції.
2. Як один з різновидів правового статусу індивіда адміністративно-правовий статус працівника міліції характеризується низкою специфічних ознак:
рівністю для всього особового складу міліції;
превалюванням у ньому владних повноважень, реалізація яких пов’язана з обмеженням прав і свобод громадян, застосуванням заходів адміністративного примусу;
реалізацією незалежно від часу та місцеперебування повноважень, пов’язаних з попередженням та припиненням правопорушень, затриманням осіб, які підозрюються у їх вчиненні, наданням допомоги потерпілим тощо. Такий юридичний припис утворює особливий режим не тільки службової діяльності, але й усього життя працівників;
покладанням додаткових повноважень при настанні особливих умов діяльності, пов’язаних з ускладненням оперативної обстановки, проведенням масових заходів, виникненням аварій, епідемій, епізоотій, вчиненням терористичних актів тощо.
Крім того, характерними ознаками адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції є його похідність від правового статусу міліції і наявність спеціальної адміністративної правосуб’єктності як необхідної передумови виникнення статусу працівника міліції.
3. Адміністративно-правовий статус працівника ветеринарної міліції, як системне явище, входить до систем вищого рівня, до яких належать і правовідносини. Статус характеризує структуру правовідносин, де обов’язки і права утворюють правові зв’язки між сторонами правовідносин.
Досліджений правовий інститут реалізується в правовідносинах трьох видів: загальних регулятивних, конкретних регулятивних та конкретних правоохоронних.
4. Визначено, що підрозділи ветеринарної міліції це державні органи МВС України, функцією яких є забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя країни, тобто забезпечення захисту життя і здоров’я людей та тварин від ризиків, пов’язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливу факторів довкілля на їх здоров’я та продуктивність.
5. Доведено, що встановлення юридичної відповідальності за порушення працівником ветеринарної міліції своїх службових обов’язків дозволяє встановити рівень врегульованості та охорони встановленого порядку діяльності працівників ветеринарної міліції, визначити прогалини в адміністративно-правовій регламентації діяльності зазначених суб’єктів, є необхідною передумовою забезпечення прав та обов’язків особи в процесі реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції.
6. Обґрунтовано необхідність закріплення прав та обов’язків, які поширюються на всіх працівників міліції і пов’язані з вторгненням у сферу правового статусу громадян, на рівні закону відповідно до ст.ст. 19 та 92 Конституції України та об’єднання їх в одному законодавчому акті.
7. Аналіз адміністративно-правових обов’язків працівника ветеринарної міліції дозволив виявити певні недоліки в їх правовому регулюванні, неточності в правових формулюваннях.
Доцільно доповнити статті Закону України Про міліцію”, які регламентують владні повноваження працівників міліції, детальним визначенням підстав та порядку їх реалізації. Таким чином, буде досягнуто вичерпне закріплення кореспондуючих прав та обов’язків правозастосовника, з одного боку, та інших суб’єктів права, з іншого, забезпечено вже на законодавчому рівні захист прав і свобод громадян від зловживань та порушень з боку працівників міліції.
8. Слід закріпити в КУпАП положення про те, що провадження особистого огляду та огляду речей необхідно процесуально оформляти тільки шляхом складання окремого протоколу про провадження даного заходу. Протокол про здійснений огляд доцільно складати у двох примірниках, один з яких передавати громадянину, щодо якого було застосовано цей захід.
9. Варто доповнити перелік об'єктів, які може бути вилучено, посиланням на предмети та речовини, що можуть мати доказове значення, використовуватись для вчинення протидії, нападу на працівника міліції або оточуючих, втечі тощо. Крім того, слід дозволити здійснювати зазначений захід не лише щодо затриманих осіб, під час особистого огляду та огляду речей, а й щодо осіб, які доставляються в орган внутрішніх справ.
До переліку об’єктів, на які має право безперешкодно входити працівник міліції, слід внести деякі обмеження. З нього необхідно вилучити приміщення дипломатичних представництв, консульських установ, а також резиденцію глави дипломатичного представництва та житлові приміщення членів дипломатичного персоналу.