Гречаник Богдан Васильович. Організаційно-економічне забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств

Краткое описание

Гречаник Богдан Васильович. Організаційно-економічне забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2006. — 296арк. — Бібліогр.: арк. 188-200

Гречаник Б.В. Організаційно-економічне забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 — Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій стосовно інноваційноспрямованого розвитку підприємств шляхом активізації регулюючих факторів формування їх інноваційного клімату.
У роботі досліджено теоретичні засади категорій інновації” та інноваційний клімат підприємства”, проведено класифікацію етапів процесу інноваційної діяльності, розкрито взаємозв’язок між інноваційним макро- та мікрокліматом, окреслено конфігурацію стратегії створення передумов для активізації інноваційних процесів. Проаналізовано тенденції, які є характерними для інноваційних процесів у регіоні, а також систематизовано і узагальнено основні причини, що перешкоджають їх активізації. Досліджено вплив податкового навантаження на фінансово-господарську діяльність інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичні рекомендації для визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату на основі комплексного використання методів: експертних оцінок, кваліметричного і кластерного аналізу.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:
1. Визначальним фактором сталого розвитку економічної системи в сучасних умовах є її інноваційна спрямованість, основними характеристиками якої виступають:
системність— (головна ознака інноваційної спрямованості економіки) — ступінь (рівень) організованості процесів генерування, продукування та впровадження інновацій;
масштабність— (кількісний критерій) — кількість інновацій (нововведень), які генеруються, продукуються і впроваджуються підприємствами;
динаміка— (якісний критерій) — швидкість перебігу процесів інноваційної діяльності (скорочення тривалості кожної з фаз інноваційного процесу);
рівень— (якісний критерій) — глибинність інновацій (рівень інноваційності інновацій”): позитивний непрямий ефект (включно з позитивними екстерналіями) для зовнішніх суб’єктів господарювання від продукування та впровадження інновацій підприємством;
2. Необхідною та достатньою умовою забезпечення вираженої інноваційної спрямованості української економіки є наявність ефективно функціонуючої Національної Системи Інновацій (НСІ) — сукупності інституцій, інтерактивна діяльність яких обумовлює генерування, продукування, поширення і розвиток інновацій в межах держави. Специфічними особливостями НСІ виступають:
інституції НСІ— домінуючі та стабільні закономірності суспільної поведінки, що проявляються (або втілені) в організаціях, юридичних нормах, неформальних стереотипах мислення і культурних традиціях;
інтерактивна діяльність— це така діяльність різноманітних інституцій в результаті якої технологічний розвиток розглядається не як послідовність односторонньо-спрямованих причинно-наслідкових зв’язків, які ведуть від НДДКР до інновацій, а як процес взаємодії та зворотних зв’язків між усім комплексом економічних, соціальних, політичних, організаційних та інших факторів, що визначають створення інновацій;
3. Створення цілісної, дієвої та ефективної НСІ України на даному етапі розвитку вітчизняної економки є маловірогідним. Тому сьогодні основним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави повинні стати розробка та реалізація комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на забезпечення передумов для створення і становлення української системи інновацій:
формування сприятливого інноваційного макроклімату— це одночасне зростання попиту на інновації (схильність економіки і суспільства до інновацій) та їх пропозиції (наявність об’єктивних передумов для створення і продукування інновацій). Реалізація даного завдання полягає у трансформації традиційної стратегії прямих технологій у стратегію створення передумов для активізації інноваційних процесів у суспільстві;
формування сприятливого інноваційного мікроклімату— це одночасне зростання креативних можливостей суб’єкта господарювання і його готовності їх реалізувати. Екзогенним фактором здійснення окресленого завдання виступає рівень інноваційного макроклімату. Ендогенним фактором — використання новітніх форм управління, які, власне, і забезпечують формування сприятливого інноваційного клімату на підприємстві;
підвищення ефективності взаємодії інноваційних макро- та мікрорівнів— це збільшення (розширення) взаємовпливів: інноваційного макроклімату на мікроклімат — шляхом поліпшення початкових умов” формування інноваційного клімату підприємства і збільшення кількості позитивних екзогенних, для нього, факторів; інноваційного мікроклімату на макроклімат — через продукування таких нових продуктів”, рівень інноваційності яких створює певний інноваційний тиск на загальну та економічну (ділову) активність суспільства;
4. Результати дослідження інноваційної активності промислових підприємств Івано-Франківської області (на основі даних офіційних статистичних довідників за період 2000 - 2004 рр.), які проводились з урахуванням таких особливостей як: напрями впроваджених інновацій, види промислової діяльності, форми власності господарюючих суб’єктів, чисельність працюючого персоналу підприємств — свідчать про погіршення ситуації у цій сфері. Особливу увагу привертає той факт, що зниження активності інноваційної діяльності суб’єктів господарювання набуло ознак системності, а тому позитивні зміни у сфері інновацій можливі лише за умови першочергової активізації тих факторів, котрі є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату підприємств;
5. Проведене анкетне опитування керівників інноваційноактивних підприємств Івано-Франківської області (лютий-травень 2005 р.) виявило такі тенденції: виражена одностайність позицій керівників щодо основних причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності; низька якість впроваджених нововведень (низький рівень інноваційності інновацій) та позитивний прогноз її зміни; відсутність новітніх форм навчання персоналу; нерозвиненість проблемно-орієнтованих зв’язків” між суб’єктами господарювання та науковими установами; поєднання задовільної кількісної оцінки (рівень комунікаційних можливостей) та незадовільної якісної оцінки (використання інформаційних систем управління) ефективності комп’ютеризації підприємств; позитивний прогноз змін у структурі джерел фінансування нововведень; негативна оцінка якісних характеристик активної частини технічного парку обладнання; високий рівень скептицизму” стосовно дієвості інструментів маркетингу; несформованість вітчизняного ринку інновацій. Аналіз отриманих результатів засвідчив наявність об’єктивних передумов для можливості позитивних змін у сфері інноваційної діяльності суб’єктів господарювання;
6. Узагальнення результатів дослідження впливу податкового навантаження на інноваційну активність підприємств спростувало твердження про те, що основною причиною стримування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є високий рівень їх податкового навантаження. При цьому його значення відповідає рівню, який є характерним для країн з західноєвропейською фінансовою моделлю”, і значно нижчий, ніж в країнах із скандинавською моделлю” ринкової економіки;
7. Запропонована методика визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств дозволяє:
— проводити розрахунок інтегральної оцінки інноваційного клімату кожного підприємства досліджуваної вибірки;
— класифікувати тип інноваційного клімату на основі величини” та збалансованості” розрахованих значень його складових;
— здійснювати порівняльний аналіз суб’єктів господарювання досліджуваної вибірки, на основі класифікації типів інноваційного клімату, який враховує: безпосередньо — ефективність діяльності інших господарюючих суб’єктів; опосередковано — рівень інноваційного макроклімату;
— досліджувати зв’язки (взаємозв’язки) між рівнем інноваційного клімату підприємства та показниками його фінансово-господарської діяльності;
— виявляти статистично значимий розподіл фінансових коефіцієнтів суб’єктів господарювання, що характеризуються різним типом інноваційного клімату;
— ідентифікувати фактори, що є визначальними у формуванні інноваційного клімату підприємств.
Можливість ідентифікації визначальних факторів формування інноваційного клімату суб’єктів господарювання переводить їх у категорію регулюючих факторів. При цьому з’являється реальна перспектива:
— проведення попередньої оцінки інноваційного клімату підприємств — експрес-діагностика інноваційного клімату (з метою обґрунтування рішення про доцільність кредитування попередніх (підготовчих) етапів розробки інноваційного проекту);
— покращення інноваційного клімату суб’єкта господарювання — шляхом розробки і реалізації комплексної програми, спрямованої на активізацію визначальних (регулюючих) факторів;
8. Практичне застосування запропонованої методики (на основі даних 31 підприємства Івано-Франківської області) дозволило виявити 4 регулюючі фактори формування інноваційного клімату підприємств:
— наявність на підприємстві спеціалізованих підрозділів, у функції яких входить впровадження нововведень;
— наявність корпоративної (локальної) комп’ютерної мережі;
— використання суб’єктом господарювання в своїй діяльності інформаційних систем управління проектами;
— вибір та реалізація наступальної” стратегії інноваційного розвитку підприємства в найближчому майбутньому;
9. Результати апробації методичних рекомендацій засвідчують можливість їх використання усіма суб’єктами, які беруть участь — безпосередньо або опосередковано — у процесі інноваційної діяльності.