Грицюк Ольга Віталіївна Графіті в сучасному місті: освоєння публічного простору та візуалізація цінностей (на прикладі м. Києва)

Краткое описание

Грицюк Ольга Віталіївна, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Графіті в сучасному місті: освоєння публічного простору та візуалізація цінностей (на прикладі м. Києва)». Шифр та назва спеціальності - 07.00.05 - етнологія. Спецрада Д 26.001.01 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГРИЦЮК ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА
УДК: 394:[316.334.56:7.038:159.937.52](477.411)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ГРАФІТІ В СУЧАСНОМУ МІСТІ: ОСВОЄННЯ ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ
ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ (НА ПРИКЛАДІ М. КИЄВА)
07.00.05 – етнологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_________________ Грицюк О. В.
Науковий керівник
Капелюшний Валерій Петрович
доктор історичних наук, професор

Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..13
Розділ 1. ДЖЕРЕЛА, ІСТОРІОГРАФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВУЛИЧНОГО НАСТІННОГО МАЛЯРСТВА……………………………………21
1.1. Графіті як предмет дослідження: стан наукової розробки проблеми…….21
12
1.2. Джерельна база та методологія дослідження вуличного настінного
малярства…………………………………………………………………………....51
Розділ 2. ГРАФІТІ ЯК КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОСТІ…………………76
1.1. Поняття «графіті» та історія еволюції феномену………………………….76
1.2. Видова специфіка та семантичне значення сучасних графіті…………....96
1.3. Вуличне настінне малярство у системі культур…………………………..109
Розділ 3. ГРАФІТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОГО МІСЬКОГО ЖИТТЯ………120
3.1. Вуличне настінне малярство як «протизаконне мистецтво»……………..120
3.2. Соціально-політичні графіті…………………………………………………138
3.3 Графіті як частина міського ландшафту (втручання у публічний простір та
реалізація права на місто)………………………………………………………..153
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………..176
ДОДАТОК 1………………………………………………………………………..197
ДОДАТОК 2………………………………………………………………………..199
ДОДАТОК 3………………………………………………………………………..233
ДОДАТОК 4………………………………………………………………………..234

Список литературы

ВИСНОВКИ
Вуличне неформальне малярство – специфічне явище, ставлення до якого є
неоднозначним. Одні вважають його актом вандалізму, інші – естетичною
мистецькою формою та частиною сучасної міської культури. Сьогодні, в епоху
урбаністичних тенденцій, глобалізму та поширення масової культури, інтерес до
явища графіті зростає.
Комплексне дослідження вуличного неформального малярства у сучасному
місті дало змогу зробити та обґрунтувати наступні висновки:

463 Екскурсія «Стріт-арт та витвори сучасного мистецтва». Green Forest Journal. URL:
https://greenforest.com.ua/journal/read/ekskursiya-strit-art-ta-vitvori-suchasnogo-mistectva-kiiv. Дата
звернення 27.08.2018
167
 Аналіз історіографії та джерельної бази засвідчив, що в українській етнології
досі не було комплексного дослідження, яке б систематизувало знання про вуличне
настінне малярство як частину сучасної вуличної міської культури. Спроби осягнути
мистецтво графіті здійснювались однобоко, тож більшість існуючих наукових
доробків, присвячених графіті, носить фрагментарний характер та зосереджується на
окремих аспектах явища – мистецькому, соціальному, політичному або
лінгвістичному. Окрім того, комплексне дослідження явища графіті ускладнюється
його різноманітністю, синкретизмом та контроверсійністю.
Якщо зарубіжна наукова історіографія, присвячена феномену, налічує десятки
праць із різних наукових дисциплін, то у вітчизняному науковому колі ця сторінка
лише розпочала писатись. До когорти сучасних українських дослідників вуличного
настінного малярства відносимо І. Головаху, К. Станіславську, З. Кайс, М.
Красікова, В. Корнієнка, С. Подлевського.
Тема графіті стала предметом зацікавлення представників різних галузей –
мистецтвознавців та соціологів, фольклористів та культурологів, юристів й
кримінологів, соціальних педагогів та психологів, істориків та археологів.
Виокремлюємо, слідом за дослідницею Дж. Ґетсбі, наступні підходи у вивченні
вуличного настінного малярства: антропологічний або культурологічний,
гендерний, фольклористичний, лінгвістичний, кількісний, а також психологічний.
Можемо говорити про дослідження графіті як про частину урбаністичних
досліджень, зокрема, у працях дослідниці М. Гримич знаходимо гіпотези, які
свідчать про визначення графіті як частини культурного ландшафту.
 Доведено, що джерельна база розглядуваної тематики є досить своєрідною.
По-перше, не слід забувати, що графіті, які ми розглядаємо як частину вуличної
культури, починають з’являтись на теренах України у значній кількості лише після
70-х років ХХ століття. Таким чином, тема є молодою і досліджена мало. По-друге,
тема є специфічною і змушує дослідника звертатись до сучасних джерел, зокрема
ресурсів мережі Інтернет, які можуть викликати критичне та неоднозначне
ставлення. У той час як подібні теми давно увійшли в коло вивчення зарубіжних
етнологів, у вітчизняній етнології їм можуть закидати «ненауковість».
168
В основу джерел, використаних при написанні даної праці, лягли зібрані
авторкою польові матеріали. Серед них фотоматеріали (близько 900 світлин),
отримані в ході фіксації на камеру та зібрані у соціальних мережах і на сайтах
угрупувань, анкетування або онлайн-опитування, інтерв’ю. Для найбільш повного
вивчення теми ми звернулись і до такої групи джерел як вітчизняні та зарубіжні
законодавчі джерела (Кодекси про адміністративні та кримінальні правопорушення),
специфічні джерела (Кодекс честі райтера, Кодекс етики етнолога, Декрет
футуристів №1), словники, відеоматеріали (телевізійні сюжети, художні й
документальні фільми), періодичні видання, інтернет-сайти та форуми графітіспільнот, пости у соціальних мережах. Джерельна база є достатньо широкою для
ґрунтовного висвітлення теми та виконання мети й завдань дисертаційної роботи.
Першочергового значення при зборі інформації набули опитування-анкетування,
отримані на основі складених питальників.
В основу методологічного підґрунтя дисертації лягли загальнонаукові та
етнологічні методи пізнання. Крім того, у ході дослідження ми звернулась до
методологічного апарату суміжних дисциплін: історії, філософії, соціології,
мовознавства, культурології та мистецтвознавства. Особливо принагідним стало
звернення до методологічного апарату візуальної антропології, зокрема
фотофіксації, відеоматеріалів та використання технічних можливостей, що
дозволило зробити дисертацію ілюстрованою, а висновки обґрунтованими. Завдяки
комплексному підходу до вивчення теми, побудові структури дисертації на основі
проблемно-хронологічного та історико-порівняльних підходів вдалось здійснити
глибоке етнологічне дослідження міських графіті.
Дана праця заснована на методах, побудованих на принципах логіки та
науковості, історизму, достовірності висвітлення отриманої у ході опитування
інформації, дотриманні основ етики дослідника у процесі збору та викладу
інформації.
 Вивчення появи та основних віх історії явища настінного малярства свідчить
про його прадавню традицію. Графіті – давнє та стійке у своїх формах явище
народної культури, і його неможливо розглядати у відриві від історичного контексту
169
та культурних традицій конкретної країни, притаманного їй характеру соціальних
відносин. Сьогодні перед нами – спадок, трансформований та пристосований до
потреб та картини світу сучасного суспільства.
З’ясовано, що найбільш давні зразки графіті датуються періодом пізнього
палеоліту. Вони представлені у формі малюнків та піктограм, видряпаних за
допомогою кісток тварин або нанесених способом пігментації. Подібні зображення
часто виконувались у священних місцях всередині печер як частина ритуалу,
наприклад, для привернення удачі на полюванні. Про синкретизм функцій графіті
вже у той час свідчать віднайдені на стінах міста Помпеї археологічні знахідки. У
них містяться й магічні заклинання, й любовні зізнання, політичні лозунги, соціальна
риторика та навіть реклама послуг, що свідчить про вуличні настінні малюнки та
написи як про важливого свідка тогочасного побуту, культури, потреб людини.
Завдяки аналізу історіографії засвідчуємо широке побутування настінних
написів та малюнків у добу Середньовіччя, які були частиною творчості, сміхової
культури тогочасного суспільства, несли у собі комунікативний та інформативний
зміст. Велика кількість графіті ХІ-ХV століття представлена на стінах собору Святої
Софії Київської. На них збереглись як малюнки, так і тексти. Як правило, їх зміст
обмежується молитовними зверненнями до Бога та святих. Сьогодні середньовічні
графіті є унікальними джерелами, що проливають світло на різні сторони життя
тогочасної людини, та важливими пам’ятками культури, підтвердження чого
знаходимо у працях дослідників різних соціогуманітарних дисциплін, серед яких В.
Корнієнко та Н. Нікітенко, С. Висоцький, Б. Рибаков, Б. Щепкін, А. Мединцева, А.
Євдокимова.
Установлено, що батьківщиною сучасних за формою й змістом графіті
вважається США, саме звідти зазнаючи кілька хвиль розквіту – у ХVIII столітті (як і
на теренах Європи, що пов’язане із розквітом літератури та підняття вічних тем),
двадцяті, шістдесяті, вісімдесяті роки ХХ століття – американські віяння
поширюються територією Західної, Східної Європи та теренами київських вулиць.
Графіті 70-80-х років представлені, як правило, емблемами футбольних фанів,
назвами музичних груп, елементами вуличних субкультур (панків, пацифістів, хіппі,
170
металістів). У той же час популярність зберігали шкільні, армійські, тюремні графіті.
Із приходом хіп-хоп та брейк-данс культури відбувся сплеск культури графіті, тісний
зв’язок хіп-хопу та графіті простежується і в наш час.
Двадцять перше століття стало епохою глобалізації та масової культури. Цей час
ознаменувався розвитком вуличного мистецтва та виходом його на новий рівень.
Явище залишається забороненим та досі наражається на осуд багатьох містян, які
вважають графіті проявом вандалізму. Однак все частіше у містах з’являються
зразки настінного живопису, що стають невід’ємною частиною міського ландшафту,
викликають захоплення та схвальні відгуки громадян.
З’ясовано, що сьогодні, попри офіційну боротьбу із настінним мистецтвом,
здійснюються спроби пошуку консенсусу та співпраці між вуличними художниками,
міською владою та підприємцями. Свідченням цього стала комерціалізація графіті,
залучення явища до створення брендингу, реклами, проведення молодіжних
фестивалів відповідного спрямування.
Можемо говорити про безперервність традиції графіті протягом існування
людства, стійкість їх як культурної форми, що зазнає хіба що деяких трансформацій
під впливом суспільних змін. Сьогодні вуличне настінне малярство є індикатором
настроїв та переживань, поглядів та інтересів сучасного суспільства, свідком
культурних діалогів та запозичень.
 Встановлено, що слово «графіті» походить з італійської мови та вживається
із наголосом на другому складі, означаючи малюнок або напис, нанесений на
твердих поверхнях, стінах, у громадських місцях за допомогою гострих предметів,
олівців або фломастерів, фарби. На позначення вуличних настінних написів та
малюнків використовують й інші поняття, як от настінне малярство або настінний
живопис, вуличне малярство, стріт-арт, мурали. Поняття «графіті», «стріт-арт»,
«мурали», що часто вживаються як синоніми, не є тотожними. Графіті є частиною
вуличної культури, стріт-арту, його видовою одиницею. Якщо стріт-арт як більш
комплексне поняття привертає увагу своєю живописністю, то графіті – якщо
говоримо про київські терени – характерна текстовість.
171
Визначено, що головними особливостями несанкціонованого вуличного
малярства як явища культури є нерозривність із культурним контекстом та
символізмом, спонтанність та неофіційність виникнення. Однією із ознак вуличного
настінного малярства, що вирізняє його серед інших, є створення у публічних місцях
на непризначених для цього, а отже заборонених, поверхнях.
З’ясовано, що зміст графіті часто є закодованим та важким для розуміння,
алегоричним, може мати кілька варіантів трактування. Це означає, що для розкриття
їх суті важливим є розуміння символіки написів чи малюнків та контексту, у якому
автори їх створювали, а також широкий світогляд, розуміння соціальної та
історичної дійсності і подій, усвідомлення культурних особливостей міської та
субкультурної спільноти.
Хоч часто графіті є недоступні для трактування пересічним громадянином,
однак вони мають значимість всередині окремих груп, наприклад, абревіатури та
гасла спортивних фанатів, слогани представників неформальних субкультур,
автографи вуличних малярів, які роблять їх відомими всередині графіті спільноти
тощо. Вони транслюють цінності та погляди всередині субкультур, є способом
комунікації в групі. Досить часто навколо таких зображень народжується
графітійний діалог, що засвідчує комунікативну природу несанкціонованих
настінних малюнків та написів.
Показано, що графіті є дуже синкретичним явищем і поєднує у собі різні форми
та зміст. Видова специфіка вуличних малюнків та написів налічує десятки стилів.
Найбільше універсальним є поділ графіті на бомбінг та тегінг, райтинг. Саме написи,
часто незрозумілі, у важкодоступних, людних місцях, які передбачає бомбінг,
викликають найбільший осуд у пересічних жителів. У той час як райтинг, якому
нерідко характерна художність, майстерність та визначний підхід до кольорів і
техніки, викликає схвалення та сприяє гармонізації простору.
Графіті знаходяться на перехресті символічного, матеріального й духовного
світів та мають знаково-символічний спосіб вираження. Отже вони стають
інструментом представлення ідеї в образі, тобто ідеєю, що набуває матеріальної
форми.
172
Аналіз змісту графіті дає вичерпну інформацію про ментальні особливості,
психологію поведінки та її мотиви, відображення уявлень про світ їх авторів або ж
цілих соціальних груп.
 Досліджено, що хоч несанкціоновані написи та малюнки можуть бути
незрозумілими та викликати несхвальні відгуки, однак часто містять той чи інший
зміст та меседж. Графіті виконують низку функцій: вони можуть бути засобом
гармонізації навколишнього середовища; використовуються для реклами та
самореклами; слугують засобом маркування (зокрема місця пам’яті); є важливим
комунікативним інструментом (між художником та глядачем, художником та
художником, в середині тієї чи іншої соціальної групи, наприклад, в молодіжних
субкультурах); виступають засобом вираження особистих переживань та навіть
агресії; слугують задоволенню людських інстинктів, які ми пригнічуємо з огляду на
соціальні табу; є засобом втручання у міський простір, перетворення його із чужого
у свій; є частиною сміхової культури та фольклору. Врешті-решт, для багатьох
молодих людей – це хобі, яке приносить задоволення та натхнення, містить елемент
творчості, сприяє саморозвитку.
Доведено, що вуличне настінне малярство є доказом того, що мистецтво може
бути доступним загалу поза межами галерей та дорогих салонів, до того ж, воно
нерідко сприяє гармонізації міського простору та стає частиною щоденної картини
міста. Графіті апелюють до актуальних питань та проблем, образів певної спільноти.
Часто вуличне малярство акумулює народні традиції й образи, ще більшою мірою
графіті вбирають нові культурні віяння, щоденні елементи популярної культури, що
має тісний зв’язок із американізмами, графікою, комп’ютерним жаргоном тощо.
Графіті є декоративними та яскравими, іноді сюрреалістичними. Вони є результатом
реакції та непримирення із позбавленою кольору модерною архітектурою покоління,
яке звикло до яскравих кольорів та емоцій.
 Встановлено, що вуличний настінний живопис є невід’ємною частиною
урбаністичного простору, сучасної вуличної культури. Зважаючи на синкретизм
явища, графіті увібрало ознаки різних видів «культур». Воно покликане дивувати,
вражати, викликати захоплення, а часом спонукає гидувати. Беззаперечним
173
залишається той факт, що графіті сьогодні є невід’ємною частиною сучасної
культури, а їх поява є закономірним етапом розвитку мистецьких смаків та запитів
деяких категорій суспільства.
З’ясовано, що графіті є унікальним явищем, яке містить у собі елементи
фольклору, популярної або масової, високої та примітивної культури,
контркультури. Серед отриманих від респондентів відповідей простежується
одностайність щодо визначення настінного вуличного малярства як синкретичного
культурного явища, важливої складової сучасної міської культури.
Спонтанний розвиток словесної творчості і образів, втілених в графіті,
підтверджує наявність міцних зв’язків з міською субкультурою інших країн.
Запозичуючи традицію іншомовної, іншоетнічної, соціально віддаленої попкультури, ми вибираємось із замкненого кола та занурюємось у світ нових символів
та образів. Залежно від широти світогляду, кожна людина може трактувати той чи
інший малюнок, образ по-різному.
Про культурну складову графіті можемо говорити, дослідивши постать
вуличного маляра та проливши світло на його світогляд. Вуличний художник, який
еволюціонував у своїх творчих практиках від підліткових випадкових проб і написів,
постає людиною із яскраво вираженою життєвою позицією, знанням свого міста та
усвідомленням свого місця в його середовищі, із поняття про художній смак та
естетику.
Визначено, що графіті, залежно від мотивів та якості створення, можуть бути
культурним проявом та сприйматись як вияв безкультур’я, викликати як огиду так і
захоплення: у цьому полягає контроверсійність явища. Так само як надзвичайно
багатошаровим є сучасне суспільство, так і різноманітними – за віком, світоглядом
та ерудицією, соціальним статусом – є автори вуличних настінних зображень та
написів. Одні довго тренуються та відточують майстерність на папері задля того,
щоб створити на стіні малюнок, інші без вагань наносять аерозольною фарбою або
маркером нецензурні слова у громадських місцях.
 Доведено, що сьогодні вуличне настінне малярство у різних його формах
174
постає важливим елементом вуличної культури та міського ландшафту. Більше того,
на прикладі низки європейських міст бачимо, що графіті може служити візитівкою
міста, пунктом “must see” у туристичному маршруті. Вуличні зображення та написи
також слугують місцями пам’яті