Грінченко Юрій Леонідович. Вплив інституційного фактору на структуру та ефективність економічної політики ЄС

Краткое описание

Грінченко Юрій Леонідович. Вплив інституційного фактору на структуру та ефективність економічної політики ЄС: дисертація канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003

Грінченко Ю.Л. Вплив інституційного фактору на структуру та ефективність економічної політики ЄС.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів впливу інституційного фактору на структуру та ефективність економічної політики ЄС. У роботі проаналізовано сучасні інституційні теорії інтеграції, що дозволило обґрунтувати теоретичну базу дослідження трансформації економічного управління в ЄС. Досліджено структуру економічної політики ЄС в умовах формування економічного та валютного союзу і визначено інструменти антикризової політики національних держав. Висвітлено еволюцію інституційної структури ЄС та встановлено, що основними напрямами регулятивної стратегії ЄС є розширення використання принципу субсидіарності і регулятивної конкуренції. Визначено та обґрунтовано оптимальний тип управління в ЄС мережеве управління на основі багаторівневого уряду. Запропоновано методи його функціонування. Досліджено реформування сучасної системи економічного управління та виявлено ефективні шляхи щодо його трансформації в умовах економічного та валютного союзу. Визначено, що в умовах ЄС найефективнішою є модель дискреційної інституціоналізованої координації макроекономічної політики. Запропоновані методи дослідження економічної ефективності систем координації макроекономічної політики. Спрогнозовано сценарії розвитку інституційної структури ЄС та його економічної політики.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення наукової проблеми, що визначається такими теоретичними, методологічними та практичними положеннями:
1. Теорія міжурядового співробітництва та неофункціональна теорія, як і інші підходи, не досить повно відбивають сутність та особливості розвитку інтеграційних процесів у межах ЄС. Інтенсифікація інтеграційних процесів здійснюється на основі транснаціонального обміну. В результаті розвитку міждержавного економічного, політичного та соціального обміну формуються транснаціональні групи за інтересами, які чинять тиск на політичну систему управління з метою скасування перепон на шляху потоків обміну. Відтак зазначені групи є зацікавленими у формуванні єдиної системи управління та відіграють роль каталізаторів інтеграційних процесів. Для національних урядів надання певних повноважень спільним інститутам є методом підвищення їхньої політичної автономності щодо внутрішніх політичних, соціальних та економічних груп.
2. Централізація монетарної політики на рівні ЄС є необхідною умовою для забезпечення її ефективності як на рівні ЄС, так і на рівні національних держав. Бюджетні політики є ефективним методом регулювання національних економік, тому вони повинні залишатись децентралізованими. Але ефективність макроекономічної політики залежить від створення ефективної системи координації монетарної та бюджетної політик. Проте діючий Пакт стабільності та розвитку не є достатнім для забезпечення відповідного рівня координації.
3. Однією з головних цілей макроекономічної політики ЄС є встановлення цінової стабільності. Існує два шляхи досягнення цієї мети: незалежність ЄЦБ та бездефіцитність державного бюджету при скороченні державного боргу. Рівень ефективності європейської монетарної політики залежить від стабільності державних фінансів. Обмеженість таких інструментів національного економічного управління, як валютний курс, відсоткова ставка та рівень державних витрат, спонукає держави ЄС до пошуку нових методів подолання економічної кризи. В ЄС таким методом стала координація національних економічних політик на європейському рівні, яка дозволяє ефективно протидіяти розгортанню кризи будь-якого типу, знижуючи вплив негативних зовнішніх та внутрішніх ефектів.
4. Сучасна регулятивна стратегія ЄС базується на принципах вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили, субсидіарності та регулятивної конкуренції. Нова регулятивна стратегія відбиває прагнення ЄС до забезпечення економічної ефективності спільної економічної політики та поєднання в децентралізованій системі управління принципів міжурядового співробітництва і наднаціонального регулювання. Реалізація принципу субсидіарності значно впливає на інституційну структуру ЄС, дозволяючи зберегти її функціональну спрямованість та високій рівень компетенцій на кожному рівні управління. Відтак регулятивна стратегія ЄС дозволяє досягти значного спрощення та прозорості системи управління в Європейському Союзі і забезпечує достатній рівень її гнучкості.
5. В умовах економічного і валютного союзу, коли національні економіки держав-членів ЄС мають гетерогенну структуру, найефективнішим типом координації національних бюджетних політик є модель дискреційної інституціоналізованої координації. Переваги дискреційної моделі полягають у певній гнучкості процесів розробки та реалізації спільної економічної політики залежно від конкретної економічної ситуації. Така гнучкість забезпечує водночас збереження національних інтересів та досягнення ефективності спільного управління. Створення спільних інститутів за такою моделлю координації дозволяє запровадити легітимні процедури прийняття рішень і забезпечити контроль за їх виконанням.
6. Оптимальним типом економічного управління в межах ЄС є мережевий тип, тому що він забезпечує доступ до системи управління для всіх соціально-політичних груп, гнучкість процесу розробки та реалізації спільної економічної політики. А це дозволяє сформувати в багаторівневий уряд. До компетенції кожного рівня управління за принципом субсидіарності будуть віднесені певні повноваження щодо економічного регулювання. Відтак монетарна політика віднесена до європейського рівня, а бюджетні політики - до національного рівня.
7. Удосконалення функціональної структури економічного управління, стабілізація монетарної політики, реформування бюджетної політики вимагає від України значних адміністративних, політичних та суспільних зусиль. Перед країною постало завдання щодо вирішення нагальних завдань: по-перше, поступове адаптування до вимог ЄС; по-друге, досягнення сталого економічного розвитку. Мережева модель управління та система координації національних економічних політик дозволяє Україні використати інтеграцію в ЄС як інструмент макроекономічної стабілізації, прискорення економічного розвитку та структурної модернізації національної економіки.